Сервус друже!
Мої вітання!!!
Знаючи скільки в дану ідею вкладено сил і терпіння бажаю тобі, щоб даний твій проект став відправною точкою до нових звершень!
Ген-ген чути звуки трембіт на полонинах…. десь пасеться отара овець, вариться бринза і різна смакота… вітри шепочуть з деревами і травами… гори захоплюють своєю величчю…
Вдалині видніється фігура людини з фотоапаратом в руках… а а а це Ігор Меліка 🙂
Він знову тут )) насолоджується і творить )))
Ігор, успіху тобі у всіх твоїх починаннях!!!
До зустрічі!!!
Ігоре вітаю з потужним стартом. Бажаю успіхів, високого рейтингу твому ресурсу, вдалих подорожей, цікавих зустрічей. Творчого натхнення і щоб від гостей на цьому інтернет подвіррі фіртка ніколи не зачинялась:).
З вдалим початком, удачі!
Зараз, коли бачу фотографію гір (байдуже на якому рівні виконані, хоч художні хоч “ось я, а оно гора”) — пришвидшується пульс, і виникає ледь стримне бажання кричати зриваючись на ричання. Раніше, коли був малим — гори не сильно захоплювали, хоча і гуляв по ним. А зараз…. просинається щось первістне, дике і затуманює розум, своїм бажанням опинитись знову ТАМ, і бачити те, чого раніше не помічав….
Наше заочне знайомство виникло з подихом вітру, котрий малював на фотопапері.
Саме через Ваші фотороботи розумію всю незбагненну красу гір,за що низький Вам уклін.
Переглядаю фотороботи, виставляю найвищі бали, десь пишу відгук, а десь розумію
що ці відгуки губляться в красі побаченого, і тільки одна думка, про те що таку
красу можуть бачити дуже вільні люди, передати її можуть щасливі і сміливі, бо
треба бути птахом щоб літати в таких місцях.
Ваші роботи дуже смакують, вони стильні, мають свій почерк, ви вмієте змалювати
буденні речі, додаючи їм казкової невловимості, закохуєте у побачене з головою,
натискаєте на кнопку камери дуже тонко відчуваючи що неповторний момент кадру
якраз настав. Це як музичний слух, це як почуття ритму в танці, щось дуже тонке,
яке мабудь є вродженим.
Буду з радістю переживати нові кадри зроблені вашим
серцем. Успіху вам і великого натхнення!
Моє перше знайомство з Вашими фотороботами відбулось на одному з фоторесурсів. Я зрозумів, що є люди, для яких гори не просто життя і джерело натхнення, а які ще взмозі й майстерно передати всю красу і велич гір при допомозі фото. Так ось Ваші гори зовсім не такі. Це не просто лінії, які показують безмежний об’єм і простір. Це не просто кольори і гамми, які заворожують і чарують погляд. Це щось зовсім інше. Це своєрідна філософія, яка змушує замислюватись і розмірковувати, ставити собі запитання і шукати відповіді. “Ранкова Чорногора”, “Людина і гори”, “Над безоднею небес” — роботи, які просто магічно тримають погляд і змушують думку витягувати з уяви інколи справді просто неймовірні образи і асоціації.
Щасти Вам у новому починанні, тому що такий талант гріх закопувати в землю. Про нього мають дізнатися як найбільше людей, для яких, мені здається, це все і робиться з натхненням, любовью і добрим серцем.
За напрямком – філософ.
За виразом – художник.
За сюжетом -поет.
За формою бачення – логік.
Звідси – продумані, грамотно побудовані композиціі, цільні, емоційно навантажені сюжети.
Картини-роздуми… Та чи тільки про гори вони…
Карпати… Гарний символ Сили та Волі – украінський!
Нових Вам вершин, звершень, добра та любові!
Вітаю, хороший і потрібний ресурс, труд просто титанічний, відчувається трепетне відношення автора до наших Карпат. Дякую за задоволення і удачі тобі у всіх починаннях.
На рахунок статті Алли Корсунь – ми вже тут обговорювали http://haidamac.livejournal.com/160093.html
Не дуже вдала стаття, як на мене, ще й написана людино, яка, певно далеко від всього того Але то таке.
А як ти особисто ставишся до проектів відновлення обсерваторії?
В інтернеті не так вже і багато публікацій про «чудо-обсерваторію». «Толкові» статті я можу особисто перерахувати на одній руці. Тим паче, всі вони вже перечитані вздовж і впоперек шанувальниками цього жанру. Важко не погодитись, стаття Алли Корсунь написана не «найвищому рівні». Але хотілося нових вражень, якихось свіжих фактів. Саме листи академіка Орлова О.Я. і послужили приводом для розміщення цієї публікації на власній сторінці.
Моє відношення до проекту про відновлення обсерваторії, приблизно як у тих гуцулів із статті – сприймаю з пересторогою… Так як у нашій країні закони іноді змінюються (приймаються/затверджуються) залежно від погоди чи настрою представників влади, очікувати можна все, що завгодно. Але спасати об’єкт, на мою думку, треба у любому випадку. Сама ідея не погана, де згідно проекту, планується розмістити навчально-науковий центр. Тільки від слів до реальності, здається, доволі далеко…
Перечитав майже все на Вашому сайті.
Дуже позитивний сайт. Ваші роботи постійно переглядаю. Сам часто ходжу Карпатами, є напів-гуцулом (пів-життя провів у Верховині), тому гори мені далеко не байдужі. Дякую Вам за ту роботу, яка приворожує всіх небайдужих до Карпат. Продовжуйте в тому дусі! Нехай Вам завжди щастить в горах!
Чудові фото! Так несподівано та приємно було побачити рідні краї! Плай, Великий Верх, Красна Стіна, Стой – зима вже закінчилась, а літо ще не прийшло. А ви бачили як цвітуть яфини? Вже зовсім скоро всі верхи вкриються цвітом. Це не можна пропустити. Удачі в горах та нових, файних робіт!)
Одержав масу задоволення від перегляду Вашого сайту, тим паче, що
більшість місць мені знайомі!
Також пізнавальні і цікаві оповідки і розповіді про Карпати!
Так тримати!
Я вражений Вашими фотографіями. Я шукав фотку Мармаросу і натрапив на Ваш сайт через гугл. І отримав массу задоволення переглядаючи фотки. Я люблю фотографувати і вважаю себе любителем в цій справі. Колись в школі ходив на гурток фотографа.
Найбiльше менi сподобалось коли ви всi поїхали додому, а я залишився:) Але насправдi, лише зараз розумiю, яки чудовий похiд получився у нас. Можливо через те, що маю з чим порiвняти, а можливо то у всьому винна Iгоркова настоянка:) Одним словом, я знову вiдкрив для себе Крим, тож обов’язково треба повторити. Ще з дозволу адмiна кину сюди свої фоточки http://s269.photobucket.com/albums/jj50/LeonidTit/Krum2
Переконлива Долина Привидів закутана туманом, нахальне коріння букових дерев, впевнені чебуреки по 30 см в діаметрі, смачнюче вино… Оце тобі Крим!
Нарешті я задовільнив свою потребу пофотографувати море. Тепер маю купу фото матеріалу. Готую в дома чебуреки…
Діалог з одним моїм товаришем-фотографом (газета “Комерсантъ”) після розміщення цієї публікації:
-Почитал вторую часть – красиво бы бля.. прогулялись.
-Токо не надо завидовать.
-От тока не завидую ни грамма.
-Просто удивлён, как можно такую жо.. как Крым, так гламурно отснять 😉
«Ліки від Меліки» – так жартують мої друзі, дегустуючи духм’яну настоянку, закусуючи запашним закарпатським салом. Цілющий напій я завжди беру з собою відправляючись в похід Карпатськими горами. Увечері, у колі друзів, облаштувавшись біля ватри, чудодійний еліксир, настояний на трав’яному зіллі, здатний швидко зняти втому, відновити сили та покращити травлення шлунку. Проте, ігнорувати застереження «минздрав» також не варто: «Хто не часто випиває попередить мушу: той здорове тіло має і спокійну душу!»
«Весна, літо, осінь, зима… і знову весна»
Перед тим як відправитись у мандри, раджу виглянути у вікно: якщо на дворі явні ознаки зими, то в дорогу варто взяти «зігріваючу» настоянку. Підійде медовуха, настоянка з ялівцю, кориці, з прополісом та червоним перцем, настоянка на цедрі цитрусових.
Але, якщо вас у дорозі зненацька застала весна, то тут доречними напоями будуть вітамінні настоянки з плодів та листя брусниці, плодів та квітів шипшини, настоянка з малини, ромашки, звіробою.
Вам нікуди сховатися від спеки? Показник термометра вище відмітки +30? В такі дні рекомендую вживати напої із запахом літа: настоянку з меліси, медунки, квіток бузини, герані лісової, м’яти, гвоздики. Вишукані нотки лісових квітів, довго залишатимуться на ваших вустах, гарантією чудового настрою на цілий день!
“В небі хмари дощові, тиск упав, ворона кряче… Віє вітер в голові. Що це, справді?! –Осінь наче…” Осіння пора. Час роздумів і депресій. В ці дні напоїть свою душу яскравими емоціями які приховані в настоянках з чабрецю, волошки синьої, лісових суниць, пелюсток троянд, горобини.
І найголовніше: пакуючи наплічник у далеку дорогу, обов’язково візьміть з собою настрій! Якщо ж його не опинилося під рукою, загляньте у бар – свою «домашню корчму», де причаїлися різнокольорові пляшечки з чудодійним еліксиром, насиченого карпатським духом, пахощами трав та розмаїттям квітів.
Трохи статистики:
– – – – – – – – – – – –
– щодня в усьому світі 8 мільйонів тонн відходів насичують море
– 46 000 шматків пластикового сміття плаває на кожній квадратній милі океану
– на кожного жителя Євросоюзу щорічно приходиться більше ніж 500 кг побутових відходів
– кожен день китайці використовують 3 млрд. поліетиленових пакетів
– 60 000 пластикових пакетів використовується в США кожні 5 секунд
– 106 000 алюмінієвих банок використовується в США кожні 30 секунд
– за останні 10 років (2000-2010) з Евересту, тільки групою ентузіастів на чолі з Кеном Ногучі, було спущено 10 тонн сміття. За останніми даними, ще залишилось 60 тонн непотребу різного походження
– 3 тонни сміття (2008 р.) спущено з Ельбрусу
– 60 тонн сміття (2006 р.) зібрали екологи на самій високій вершині Сибіру – Белуха (4506 м над р.м.)
– 6 мішків сміття (2009 р.) зібрано командою В.Ющенка після сходження на Говерлу…..
І люди про це теж мовчать…Був на Чорногорі на два дні пізнішше Вас, був шокований! З величезною радістю в душі і неперевершеними емоціями підходив до вершини Піп-Івна Чорногорського-і тут мене наче збило з ніг запахом нечистот біля обсерваторії…Зіпсувалось відчуття ейфорії відразу…
Ми йшли маршрутом : Піп-Іван Мармороський-Шеул-Стіг-п.Гропа-Піп-Іван Чорногорський-Дземброня-Гутин Томнатик. Кожен сміття забирав із собою. А словаки (нас було троє закарпатців і троє словаків)- лише й говорили що треба боротись із сміттям! треба щось робити! інакше буде біда! У них повага до природи трохи на іншому рівні(зокрема в тих шо були з нами)…
В Мармороси люди ходять менше, і сміття там менше. Але одне місце мене вразило дуже. Перед підйомом на Піп-Іван, над п.Лисичою є хатинка лісників які збирають гроші за прохід по заповіднику. І зразу не далеко від неї, на самому пішнику-було стільки сміття що всі аж вскрикнули від обурення! І це за дві сотні метрів від хатинки!!! Пляшки від горілки були навіть красиво викладені, склалось відчуття що це самі лісничі це й роблять…судячи по їхньому вигляду.
Дійсно це велика проблема і з нею треба боротись!Якшо буде проводитись якась акція, або може ми з друзями шось заплануємо(а плани такі є) то треба обєднуватись, і діяти-поки не пізно!
P.S. rostikrst@gmail.com
З 4-го по 5-те липня також ночували на оз.Бребенескул. Також зробили невеличке еко-прибирання. Хоч ми нічого не зносили донизу, багато сміття спалили, бляшанки перепалювали і забивали в землю. Можливо ви їх і бачили. Не скажу що ми ідеально прибрали але судячи по ваших за тиждень назбиралось досить багато сміття. Стояла поряд з нами група з Кіровограду. Якось розговорився з дівчиною з тієї групи. Не памятаю вже дослівно, але коли мова зайшла куди дівати залишки у горах то здивував співрозмовницю тим коли сказав, що речі такі як скло забираю донизу. Бляшанки парепалюю і забиваю в землю, а все що горить спалюю.
Подібних прикладів мав багато і можна про це довго писати.
Моя думка – бракує розумної, дотепної реклами/інформації яка б заставляла людей задуматись і в той же час вчила як поводитись у горах.
Rostikrst: на рахунок іноземних туристів можу сказати наступне: не всі вони “безгрішні”. В той день, ретельно перебравши власноруч купу непотребу, серед вітчизняних відходів знайшлося багато іноземних обгорток, консерв і пластику польського виробника… Ідею про об’єднання, звичайно підтримую і навіть закликаю!
AK: БЛЯшанки вбиті в землю особисто виглубував із грунту (біля вогнища, але не перепалені, а зовсім “свіженькі”). Хоча не думаю, що це найкращий спосіб позбутися їх… Якщо відходи з металу не під силу забрати з собою (чужі, звичайно), намагаюся вирити хоч якусь маленьку яму для їх поховання. Відносно реклами теж згоден, вона діє! Не дарма ж, від малечі до пенсіонера – всі знають, що таке “Аріель”, “Снікерс”, “Орбіт”, “Афлубін”. Так само треба “зомбувати” і на рахунок екології: цифрами, ФАКтами, постійно наголошуючи, нагадуючи, попереджаючи!
Ігор М.: Добре коли є чим вирити ямку, а як немає? В землі бляшанка перегниває значно швидше ніж на поверхні (навіть не перепалена). Тому тупо взявши трохи більшого розміру камінець, бляшанка досить легко заганяється у землю. Ефект буде той же як і закопати. Головне аби не залишати бляшанку на відкритому повітрі, тоді дійсно вона гнитиме з десяток років.
наша наглядна проблема в тому, що дитина доїла снікерс, дала мамі чи татові той папірчик (бо дитину в школі вчили не кидати де попало), а батько тут же жбурнув на землю. що зробить наступоного разу дитина? та вчити всеодно потрібно, згідна…
контейнери для сміття ставити? хоча б на чорногорі…
і цікаво чому наші наші люди, коли приїзджають ТУДИ, там так не смітять?а ті, хто приїзджає до нас (ті ж поляки, як приклад)дозволяють собі те, чого не роблять вдома?
Прикро, що з кожним роком в Карпатах спостерігається все більше та більше сміття. Організовувати акції по прибиранню сміття можна, навіть потрібно, але корінь проблеми залишиться. Крім того акції зберуть небайдужих та свідомих людей, а скільки в гори йде осіб, які просто неусвідомлюючи залишають сміття, рубають живий жереп, та деревця. Потрібно якось достукатись до їхніх сердець та розумів, таким чином збільшуватиметься армія небайдужих до довкілля людей. Своїм прикладом, тільки ПРИКЛАДОМ, а не просто словами можна якось зрушити ситуацію.
Згоден з Вами! Всі ми не безгрішні – і українці, і словаки і поляки! Самі натикались на польське сміття по маршруту.
Я багато дивлюсь фото Карпат на різних сайтах, бачу як людям вони подобаються, навіть тим хто у нас не був. Хотілось би щоб кожен прийшовши в гори соромився кинути будь що не лише із-за своєї культури, але й тому що тут чисто!!! (сподіваюсь так колись буде)
Я сам з Великого Березного, більше часу живу в Ужгороді, недалеко від Вас. Так шо можна думати про реальні дії з боротьби проти забруднення наших з Вами Карпат!!!
Болюча тема! Недавно мимоволі стала випадковим свідком такої вуличної сценки: молода мамаша з дівчинкою дошкільного віку в центрі Ужгорода. Дитина доїла якесь там морозиво чи батончик і сумлінно потьопала до найближчого смітника, щоб викинути обгортку. Ще незграбні дитячі ручки якось не впорались із тим папірцем і він впав не у смітник, а біля нього. Дитя нагнулося, щоб підняти і зробити все як слід, а в той час гламурна мамаша на всю вулицю закричала: “Оставь, ты что, уборщица? Придет тетя и все убирет!!!” Напевно і в Карпатах всі з нетерпінням чекають цю міфічну ТЬОТЮ!
Здавалося, Карпати слугують свого роду “фільтром” від всякого бидла. Але ж ні! І туди воно просочилося!
Якщо намітиться якась акція – я приєднуюсь!
Тут хоть вертолёт заказывай грузовой, шоб всё в кучу собрать и на нём вывезти с гор.
Если устроить правильный пиар – подключить небайдужих политиков и бизнесменов, а так же телевизоры какие нибудь типа 1+1 или СТБ то вполне себе такое реальное дело
особенно напередодні региональных выборов.
Світлана Бойчук: дурно ви, Світланко, берете людей в лапки. люди є люди – якими би вони не були, ви би то мусіли знати.
я бачу цю проблему дещо ширше. не конкретно в локації Карпатських гір і питання їхнього засмічення – ця проблема принаймі має рішення. з часом відійде прошарок людей, котрі випали з системи виховання загально-людських цінностей, тому що наразі до керма приходить покоління, на виховання которого у батьків і суспільства просто не було часу, тому що більш нагайними були питання де і що здобути попоїсти для своєї сім”ї. все більше людей починає перейматись глобальними проблемами людства і рівень свідомості зростає. і звичайно, величезна подяка і уклін до землі ентузіастам, котрі зносять сміття з гір і займаються його утилізацією.
я бачу глобальну проблему в тому, як правильно звернув увагу Ігор в першому коментарі, що споживання і попит зростає в геометричній прогрессії, як наслідок зростає виробництво і викид в атмосферу шкідливих речовин, відбуваються зміни клімату і винищення природних ресурсів, необхідних для виробництва все більшої і більшої кількості товарів – от де основна проблема – куда то всьо утилізувати і як зберегти природу від винищення? для виробництва можна використовувати вторинну сировину – та й то це дуже не просто, а як бути з ядерними відходами, наприклад… і т.д….? вот де питання…
така жвава, паралельна (http://www.karpaty.com.ua/?chapter=forum&forum=4)навіть не дискусія ,бо полярності в думках ніякої, а так … балаканина. побалакаємо, хтось за собою прибере, хтось навіть за кимось! хтось своїх дітей власним прикладом навчить (!) а хто вірить, що реально щось у свідомості трохи ширшого суспільства найближчого часу зміниться? що хтось розкошелиться банально на кілька машин для вивозу сміття? балакаймо, може легше на душі стане…
ду-у-уже хочу, щоб мене десь невдовзі попрікнули в тому, що я помиляюся, але коли вже конкретно щось буде зроблено, а не знову воду в ступі потовкти.
manyaksfon: “побалакаємо, хтось за собою прибере” – вважаєте краще мовчати? Так, розумію, що ми, туристи, як маленькі комахи на фоні цієї глобальної проблеми. Але ми з вами, також є співучасниками цього лиха. Тому метою статті, першочергово, була пропаганда на підтримку чистоти в карпатських горах. Звичайно, воно виглядає як виховання маленької дитини – 100 разів потрібно повторювати що можна, а що ні… Та врешті решт, ми “дорослішаємо” і стаємо розумнішими, на що дуже сподіваюсь.
і мовчати неправильно. тільки є відчуття що ті, хто смітять цього читати не будуть.
та все Ви вірно робите. а я і того менше роблю.
я вже не раз про те, що бачу в горах, думала. і не тільки про сміття, а і про тих людей, що зустрічала і про кількість людей. я не так-то вже й давно в гори ходжу, але ще пам,ятаю говерлу відносно чистою і коли там можна було нікого не зустріти і в гарну погоду. звідки раптом стільки “туристів” скрізь? хто їх зараз хоч чомусь навчає? це не ностальгія за союзом (я його мало застала) ,а шкодування за тим, що все руйнуємо, нічого натомість не створюючи. дітей зараз організовано ніхто (майже) в гори не водить і не навчає і що з своїм сміттям робити (враховуючи тему розмови), і орієнтуванню, і навичкам колективного існування, виживання, і не розказують заодно про рослинки-тварин ,про історію і геологію… як нам колись. все впирається в гроші-час. порочне коло.
Дощ не дозволив мені допалити навіть чверті вмісту того пакету з іронічним написом “в похід”. Тому я звернулася до туристів, що саме спустилися до озера, з проханням продовжити кремацію, якщо вдасться розпалити багаття. Мені відповіли, що мають пальник і багаття розводити не збираються. Натомість, хлопець із дівчиною відгребли у свої сміттєві пакети значну частину сміття і пообіцяли забрати з собою. Дівчина при цьому голосно сміялася, зауважуючи, що вперше порпається у чужому смітті. Тож мені подумалося, що більшість людей так звикли жити на звалищах власних міст, що не помічають сміття і в горах. Звично не звертають уваги на неприємне. Тому, як на мене, замість ховати сміття, яке не вдається спалити чи забрати, в шпаринах між скелями, краще залишити на видному місці з написом типу “ХОЧУ В СМІТНИК“. Пам’ятаєте мультфільм, в якому один з братів наших менших, не пригадую, який саме, носив горе у клуночку, а інші лісові мешканці відгрібали собі потроху. І горе скінчилося, навіть на всіх не вистачило. Не обов’язково намагатися вирішувати проблему засмічення планети. Можна почати з окремої вершини, полонини, або ж власного під’їзду.
Привіт, Аня! Радий бачити тебе серед нас! Перш за все хочу висловити щиру подяку за допомогу та порозуміння. Справді, в той день, просто не реально було забрати з собою весь той непотреб. В не легких рюкзаках вже до того накопичилось чимало своїх відходів, тому довелося звертатися за допомогою до пересічних туристів.
Приклад з “горем у клуночку” дуже вдалий і тут важко не погодитись, що не обов’язково вирішувати проблему засмічення планети, просто кожному із нас, без примусових вказівок, потрібно мовчки відгрібати потроху із загальної купи, аж поки навколо не стане зовсім чисто!
Так, справді, проблема сміття стосується не лише Карпат. А статистика в першому коментарі, як вірно підмітив Ігор Бурбела цьому доказ! Весь світ просто кишить відходами. Так жваво пропагують, що китайці чи інші “живчики” своєю зростаючою популяцією нас витіснять, але це не так – сміття витісняє і тонемо ми, хай йому грець, у цьому ж ВЛАСНОМУ СМІТТІ 🙁
Ну а преценденти “свинства” в таких мальовничих кутках світу – лише підтверджують вище наведений сценарій “розвитку та прогресу” людства. Були з дружиною там з Ігорем і теж були приголомшені. Краса така, що “плюнути” ненаважишся. Одного не розумію: повну 1,5 літрову пляшку на гору винести можна, а пусту, яка вже нічого не важить і місця не займає, вже зась… Оригінально! Добре, згідний одна пляшка може і оригінально, але 100500 це вже попсово. Людино, ти так прагнеш бути оригінальною та не такою як всі – смітити попсово! Прибирай 🙂
Рекомендую повторити в кінотеатрах мультик WALL•E з безкоштовними сеансами, бо інакше наступна частина WALL•E стане документальною хронікою і можливо без хепі-енда.
Ой, менi дуже сподобалась остання фотографiя, а ще груповi:) А якщо серйозно, то не бачу на що тобi Iгорко нарiкати, вийшов супер фотозвiт:) Тобi дякую за запрошення, а всiм учасникам за чудову компанiю:) Залишився в захватi вiд фотографiчного ентузiазму Оксани, памятаю як сам таким був, гасав по всiх горбах i знiмав i в дощ i сонце:) О, а всiм хто не пiшов з нами, велике дякую, виявляється i без вас було супер:)
Яка ностальгія! Хоча зовсім небагато часу пройшло, знову хочу туди 🙂 Всім велике спасибі за компанію! Прикольно було сидіти в палатці, коли сильний вітер прижимав стіни 🙂 а мені ззовні подавали гарячу вечерю 😉
Ага, Максік, особливо в Алімовій балці, щоб попасти на “гламурненькую попку :)” треба на червоній Ниві прочесати через реальну “ЖО…” (відео вже готове).
Ігорку, мені ті чебуреки досі сняться, а от настоянку завдяки твоїм публікаціям уже варганимо власноруч:)
Льоньчик, коли всі поїхали з тобою залишився Я, може ти від цього приторчав?:)))))
Був дуже радий у цьому всьому брати участь, особливо з такими ж вар’ятами як я:))).
P.S. Шкода, що не попав з вами на Чорногору, кажуть, там після вас набагато чистіше…
Вперше був в справжньому поході, але тепер точно знаю, що не в останнє!!! Переконаний що крім дев’яти учасників згаданих в статті, був ще ОДИН. Постійно супроводжував нас, коли потрібно “вмикав” сонечко чи пускав хмарки та хмари. Десь навіть пустував і добряче так, до самих кісток змочив нас дощем. Але потім дав достатньо часу розкласти намети, перевдягтися, приготувати вечерю. Далі мокли намети… Жучки лазили, метелики кружляли, а от комарі не кусали – ну це вже явно свідчило про ЙОГО нагляд.
Вже ось як 15-ий день минув після походу, а емоційний заряд отриманий в поході здається тримає ще й досі. Перший тиждень взагалі літав – працювалося добре, а спалося ще краще. Хай йому грець, зарядку почав робити 🙂
Дякую організатору, ЙОМУ, та чудовій компанії за хорошу компанію 🙂
П.С. Не знаю яким блатом вдалося залучити ТЕБЕ тоді до нас в похід, але якщо ти ЧИТАЄШ цей блог, щиро запрошуємо – ходи з нами завжди!!!
Чудові знімки разом з глибокими роздумами-розповідями про навколишню природу, її майбутнє та відчуття справжньої любові автора до довкілля – саме таке приємне враження залишається після знайомства зі сторінкою.
brum-brum: ага, то виявляється я такий неуважний, що не помітив Вашу присутність у таборі 🙂 Градієнтний фільтр використовувався тільки в останній світлині – панорама оз. Бребенескул
Кажуть, що подорож не вимагає пояснень – лише попутників. Тому не буду зупинятися на своїй пристрасті до гір, а лише хочу щиро подякувати усім учасникам фототурпоходу, які за цей час, стали для мене моїми товаришами, за незабутній, сповнений приємними враженнями та емоціями, період мого життя. Особлива подяка Ігореві за те, що об’єднує нас навколо себе і знаходить час та сили висвітлювати ці приємні моменти. З нетерпінням чекаю наступної зустрічі з Вами.
«Ліки від Меліки» – так жартують мої друзі, дегустуючи духм’яну настоянку, закусуючи запашним закарпатським салом. Цілющий напій я завжди беру з собою відправляючись в похід Карпатськими горами. Увечері, у колі друзів, облаштувавшись біля ватри, чудодійний еліксир, настояний на трав’яному зіллі, здатний швидко зняти втому, відновити сили та покращити травлення шлунку. Проте, ігнорувати застереження «минздрав» також не варто: «Хто не часто випиває попередить мушу: той здорове тіло має і спокійну душу!»
«Весна, літо, осінь, зима… і знову весна»
Перед тим як відправитись у мандри, раджу виглянути у вікно: якщо на дворі явні ознаки зими, то в дорогу варто взяти «зігріваючу» настоянку. Підійде медовуха, настоянка з ялівцю, кориці, з прополісом та червоним перцем, настоянка на цедрі цитрусових.
Але, якщо вас у дорозі зненацька застала весна, то тут доречними напоями будуть вітамінні настоянки з плодів та листя брусниці, плодів та квітів шипшини, настоянка з малини, ромашки, звіробою.
Вам нікуди сховатися від спеки? Показник термометра вище відмітки +30? В такі дні рекомендую вживати напої із запахом літа: настоянку з меліси, медунки, квіток бузини, герані лісової, м’яти, гвоздики. Вишукані нотки лісових квітів, довго залишатимуться на ваших вустах, гарантією чудового настрою на цілий день!
“В небі хмари дощові, тиск упав, ворона кряче… Віє вітер в голові. Що це, справді?! –Осінь наче…” Осіння пора. Час роздумів і депресій. В ці дні напоїть свою душу яскравими емоціями які приховані в настоянках з чабрецю, волошки синьої, лісових суниць, пелюсток троянд, горобини.
І найголовніше: пакуючи наплічник у далеку дорогу, обов’язково візьміть з собою настрій! Якщо ж його не опинилося під рукою, загляньте у бар – свою «домашню корчму», де причаїлися різнокольорові пляшечки з чудодійним еліксиром, що насичений карпатським духом, пахощами трав та розмаїттям квітів.
У цьому місяці, на Закарпатті, відбудеться ще один смачний фестиваль – сливового леквару.
Час і місце проведення: 29 серпня, 2010 р., с. Геча, Берегівського району.
А яфиневий пейнтбол у білих лахах там буде? А потім відповідно можна нерешті покласти “крапку” у вічній боротьбі який з пральних порошків та супер відбілювачів кращий – ДОСЯ чи ТАЙД :))))
Аби в такому тесті не заплямували репутацію усім порошкам без вийнятку 🙂 Зате після такого випробування наступного року вийдуть спецільні версії засобів типу: “Сила Яфин”, “Яфинсила” … оце пропіаримо ЯФИНИ наші 🙂
Україна виділила 900 тис. грн на підготовку проектно-кошторисної документації Польсько -українського центру академічної молоді у селі Микуличин Яремчанської міськради Івано-Франківської області. Загальний кошторис робіт близько 48 млн грн. Проект реалізовуватимуть Варшавський та Прикарпатський університети. У його рамках також планується провести реконструкцію астрономічної обсерваторії на горі Піп Іван http://gazeta.ua/index.php?id=349297
7-8 серпня 2010 року на Закарпатті пройде ще один фестиваль – голубців, у селищі Великий Бичків Рахівського району. Очікується, що на фестивалі буде представлено близько понад 20 видів цієї страви. Гурмани зможуть поласувати голубцями на різний смак. Вегетаріанці матимуть змогу скуштувати пісні голубці: з картоплею, гречкою, морквою з часником та звісно бриндзою. Будуть і традиційні гуцульські голубці – з кукурудзяною крупою, угорські – з копченим мясом, та паприкою у квашеній капусті. Для лісників – із квашеною капусти та вудженим мясом. Для дітей – голубці з вареною квасолею. Та найсмачнішими на Закарпатті вважають голбці розміром з мізнець.
Re to Льоня : “…О, а всiм хто не пiшов з нами, велике дякую, виявляється i без вас було супер:)…”
– маєш на увазі, що ніхто не горланив пісень і не травив байки до 4-х ранку? Ну нічого-нічого, я не злопам”ятний 🙂
Ігору і всім учасникам – “великий рігспект”, шкода, що мені не вийшло з Вами піти, ех.
Єдиним стримуючим фактором до широкого розповсюдження портативних сонячних джерел живлення є їхня мала потужність і як наслідок низька еффективність при невеликій площі світло-уловлювачів – інакше подібні пристрої уже би давно заполонили наше повсякденне життя. А стаціонарних – висока ціна (для порядку близько 800 у.е. за панель 1000х1500, потужністю 0,3 кВт). Хоч на малюнку справді виглядає гарно! 🙂
Фест видався файним враховуючи, (і не враховуючи) що це вперше 🙂
Сподіваюсь він напевне стане щорічною яскравою подією в Закарпатті: універсальна ягода, з купою страв, рецептів та звичаїв повязаних з нею, щирі люди – все в них вийде, аби не заважали 🙂
Так Максим влучно підмітив слюни особисто в мене виділилося більше при перегляді фото ніж будучи там на фестивалі – а ще кажуть фото це лише зорове сприйняття… дзюзьки…
Уявляю, яким захопливим було святкування, а також частування. Бачив в новинах по телевізору, дійсно шкода, що не мав можливості бути присутнім, але дякую за репортаж. Фотографії просто супер. Молодець!
Приємно, що в нас проводяться такі фести. Дуже шкода, що не побував; тим часом купався в озерах, та їв бринзю на Свидовці. Але репортаж супер, інформативний, а фотки надзвичайні. Дякую.
fitsak: клас, а я на Свидовець на початку вересня планую… Ivan: просто пити ніколи :)) turystyk: якраз думаю над цим, щоб створити на сайті розділ типу “Анонси подій”
За недавніми даними МОЗ України, за останній місяць (а саме стільки десь і триває Ваше активне дописування кулінарних статей) в державі різко збільшилася кількість хворих на гастрити та виразки шлунку…
Ігор Ви ж нас так до доброго не доведете…
Обов’язково напочатку сторінки пишіть – “не переглядати на голодний шлунок!!!”… нас вже і так 47 млн лишилося…
Вчора побачив по новинах репортаж, а сьогодні прочитав статтю, я вражений; стаття надзвичайно інформативна, а фото: тут немає слів, одні емоції. Таке питання: які ще попереду будуть фести, є бажання спланувати час та відвідати самому?
fitsak: Закарпатські фестивалі на вересень місяць:
Фестиваль „Лемківська ватра” – запалення першої лемківської ватри на Березнянщині змагання традиційного відкритого міжобласного мотокросу та етапів кубка Європи і Чемпіонату України з мотоциклетного кросу. Дата проведення: 4 – 5 вересня 2010 року, місце проведення: урочище Термачув (с. Забріь), Великоберезнянський район.
Замкові ігри в мукачівському замку Паланок – виступи представників рицарських орденів Мальтійського та Св. Георгія. На подвір’ї замку відбудуться бої середньовічних рицарів для закарпатських шанувальників, що допоможуть відчути бойовий дух Середньовіччя. Дата проведення: 4 вересня, 2010 р.
Етнофестиваль “Гуцульська ріпа 2010” – свято на честь головного карпатського овочу – ріпи (інші назви – мандибурка, бараболя, бульба). Дата проведення: 5 вересня 2010, місце проведення: с. Лазещина, Рахівський район.
Фестиваль-ярмарок “Гуцульська бринза” – свято повернення вівчарів з полонин додому. Попрацювавши ціле літо в горах, вівчарі повертаються додому і влаштовують гучне свято – фестиваль “Гуцульська бриндзя”. Дата проведення: 12 вересня 2010 року, місце проведення: м.Рахів
Гарний та інформативний фотозвіт вийшов, Ігоре! Дякую усім подорожуючим за гарну компанію і цікаву подорож!!! Також, хочу подякувати самим Горганам, що відпустили нас лише з незначними сонячними опіками 🙂
Фотозвiт просто суперський! 🙂 Давно в нас не було такого цiкавого походу, можливо через те що даний маршрут проходився вперше, але думаю в першу чергу, це завдяки чудовiй компанiї. Тож всiм дякую! Враховуючи те що всi 13 учасникiв походу живi i цiлi повернулись додому, можна вважати, що євреїв серед нас не було 🙂 Ось тiльки про саме цiкаве Iгорко, як завжди, так i не написав – про Маруську i корiв 🙂
Ed.ua: на Ігровець я встиг піднятися ще увечері, як тільки розбили табір на Погарі. То ж якраз встиг на захід сонця 😉 А вранці, у день від’їзду, справді часу не було збігати туди ще раз…
Ребята.. если есть GPS трек сбросьте на мыло мне… хочу сходить на Сывулю.. а если нет напишите хотя бы краткий маршрут 🙂 Заранее спасибо. goblin660@mail.ru – это мой адрес
Остання фотка наче і не в карпатах знята.
Найбільше сподобались :
“Вечір на полонині Рущина”;
“Ранкове марево”;
“Мала Сивуля (вид з вершини Велика Сивуля”;
“Перевал Боревка (полонина Погар) – 1330 м над р.м.”ж;
“Горгани. Мала та Велика Сивулі.”, хоча можна було б і ширшу панораму;
третя ззаду( не там де натовп), і остання.
Подорож вдалася на славу. Чудова компанія, маршрут, гуцули, пригоди… мммм файнезно!!!
Вперше зустрічав світанок в горах з відкритими очима і тим паче з відкритим об’єктивом 🙂 Клас. Хочу ще…
Наступний гастрономічний фестиваль відбудеться у селі Мужієво (Берегівський р-н) 9 жовтня, 2010 р. Це буде перший на Закарпатті фест під назвою «Угорський гуляш».
Найбiльше менi сподобалось коли ви всi поїхали додому, а я залишився:) Але насправдi, лише зараз розумiю, яки чудовий похiд получився у нас. Можливо через те, що маю з чим порiвняти, а можливо то у всьому винна Iгоркова настоянка:) Одним словом, я знову вiдкрив для себе Крим, тож обов’язково треба повторити. Ще з дозволу адмiна кину сюди свої фоточки http://s269.photobucket.com/albums/jj50/LeonidTit/Krum2
Переконлива Долина Привидів закутана туманом, нахальне коріння букових дерев, впевнені чебуреки по 30 см в діаметрі, смачнюче вино… Оце тобі Крим!
Нарешті я задовільнив свою потребу пофотографувати море. Тепер маю купу фото матеріалу. Готую в дома чебуреки…
Діалог з одним моїм товаришем-фотографом (газета “Комерсантъ”) після розміщення цієї публікації:
-Почитал вторую часть – красиво бы бля.. прогулялись.
-Токо не надо завидовать.
-От тока не завидую ни грамма.
-Просто удивлён, как можно такую жо.. как Крым, так гламурно отснять 😉
Ага, Максік, особливо в Алімовій балці, щоб попасти на “гламурненькую попку 🙂 ” треба на червоній Ниві прочесати через реальну “ЖО…” (відео вже готове).
Ігорку, мені ті чебуреки досі сняться, а от настоянку завдяки твоїм публікаціям уже варганимо власноруч:)
Льоньчик, коли всі поїхали з тобою залишився Я, може ти від цього приторчав?:)))))
Був дуже радий у цьому всьому брати участь, особливо з такими ж вар’ятами як я:))).
P.S. Шкода, що не попав з вами на Чорногору, кажуть, там після вас набагато чистіше…
Перечитав майже все на Вашому сайті.
Дуже позитивний сайт. Ваші роботи постійно переглядаю. Сам часто ходжу Карпатами, є напів-гуцулом (пів-життя провів у Верховині), тому гори мені далеко не байдужі. Дякую Вам за ту роботу, яка приворожує всіх небайдужих до Карпат. Продовжуйте в тому дусі! Нехай Вам завжди щастить в горах!
Чудові фото! Так несподівано та приємно було побачити рідні краї! Плай, Великий Верх, Красна Стіна, Стой – зима вже закінчилась, а літо ще не прийшло. А ви бачили як цвітуть яфини? Вже зовсім скоро всі верхи вкриються цвітом. Це не можна пропустити. Удачі в горах та нових, файних робіт!)
Одержав масу задоволення від перегляду Вашого сайту, тим паче, що
більшість місць мені знайомі! Також пізнавальні і цікаві оповідки і розповіді про Карпати!
Так тримати!
І люди про це теж мовчать…Був на Чорногорі на два дні пізнішше Вас, був шокований! З величезною радістю в душі і неперевершеними емоціями підходив до вершини Піп-Івна Чорногорського-і тут мене наче збило з ніг запахом нечистот біля обсерваторії…Зіпсувалось відчуття ейфорії відразу…
Ми йшли маршрутом : Піп-Іван Мармороський-Шеул-Стіг-п.Гропа-Піп-Іван Чорногорський-Дземброня-Гутин Томнатик. Кожен сміття забирав із собою. А словаки (нас було троє закарпатців і троє словаків)- лише й говорили що треба боротись із сміттям! треба щось робити! інакше буде біда! У них повага до природи трохи на іншому рівні(зокрема в тих шо були з нами)
В Мармороси люди ходять менше, і сміття там менше. Але одне місце мене вразило дуже. Перед підйомом на Піп-Іван, над п.Лисичою є хатинка лісників які збирають гроші за прохід по заповіднику. І зразу не далеко від неї, на самому пішнику-було стільки сміття що всі аж вскрикнули від обурення! І це за дві сотні метрів від хатинки!!! Пляшки від горілки були навіть красиво викладені, склалось відчуття що це самі лісничі це й роблять…судячи по їхньому вигляду.
Дійсно це велика проблема і з нею треба боротись!Якшо буде проводитись якась акція, або може ми з друзями шось заплануємо(а плани такі є) то треба обєднуватись, і діяти-поки не пізно!
З 4-го по 5-те липня також ночували на оз.Бребенескул. Також зробили невеличке еко-прибирання. Хоч ми нічого не зносили донизу, багато сміття спалили, бляшанки перепалювали і забивали в землю. Можливо ви їх і бачили. Не скажу що ми ідеально прибрали але судячи по ваших за тиждень назбиралось досить багато сміття. Стояла поряд з нами група з Кіровограду. Якось розговорився з дівчиною з тієї групи. Не памятаю вже дослівно, але коли мова зайшла куди дівати залишки у горах то здивував співрозмовницю тим коли сказав, що речі такі як скло забираю донизу. Бляшанки парепалюю і забиваю в землю, а все що горить спалюю.
Подібних прикладів мав багато і можна про це довго писати.
Моя думка – бракує розумної, дотепної реклами/інформації яка б заставляла людей задуматись і в той же час вчила як поводитись у горах.
Rostikrst: на рахунок іноземних туристів можу сказати наступне: не всі вони “безгрішні”. В той день, ретельно перебравши власноруч купу непотребу, серед вітчизняних відходів знайшлося багато іноземних обгорток, консерв і пластику польського виробника… Ідею про об’єднання, звичайно підтримую і навіть закликаю!
AK: БЛЯшанки вбиті в землю особисто виглубував із грунту (біля вогнища, але не перепалені, а зовсім “свіженькі”). Хоча не думаю, що це найкращий спосіб позбутися їх… Якщо відходи з металу не під силу забрати з собою (чужі, звичайно), намагаюся вирити хоч якусь маленьку яму для їх поховання. Відносно реклами теж згоден, вона діє! Не дарма ж, від малечі до пенсіонера – всі знають, що таке “Аріель”, “Снікерс”, “Орбіт”, “Афлубін”. Так само треба “зомбувати” і на рахунок екології: цифрами, ФАКтами, постійно наголошуючи, нагадуючи, попереджаючи!
Ігор М.: Добре коли є чим вирити ямку, а як немає? В землі бляшанка перегниває значно швидше ніж на поверхні (навіть не перепалена). Тому тупо взявши трохи більшого розміру камінець, бляшанка досить легко заганяється у землю. Ефект буде той же як і закопати. Головне аби не залишати бляшанку на відкритому повітрі, тоді дійсно вона гнитиме з десяток років.
Hаша наглядна проблема в тому, що дитина доїла снікерс, дала мамі чи татові той папірчик (бо дитину в школі вчили не кидати де попало), а батько тут же жбурнув на землю. що зробить наступоного разу дитина? та вчити всеодно потрібно, згідна…
контейнери для сміття ставити? хоча б на чорногорі…
і цікаво чому наші наші люди, коли приїзджають ТУДИ, там так не смітять?а ті, хто приїзджає до нас (ті ж поляки, як приклад)дозволяють собі те, чого не роблять вдома?
Прикро, що з кожним роком в Карпатах спостерігається все більше та більше сміття. Організовувати акції по прибиранню сміття можна, навіть потрібно, але корінь проблеми залишиться. Крім того акції зберуть небайдужих та свідомих людей, а скільки в гори йде осіб, які просто неусвідомлюючи залишають сміття, рубають живий жереп, та деревця. Потрібно якось достукатись до їхніх сердець та розумів, таким чином збільшуватиметься армія небайдужих до довкілля людей. Своїм прикладом, тільки ПРИКЛАДОМ, а не просто словами можна якось зрушити ситуацію.
Згоден з Вами! Всі ми не безгрішні – і українці, і словаки і поляки! Самі натикались на польське сміття по маршруту.
Я багато дивлюсь фото Карпат на різних сайтах, бачу як людям вони подобаються, навіть тим хто у нас не був. Хотілось би щоб кожен прийшовши в гори соромився кинути будь що не лише із-за своєї культури, але й тому що тут чисто!!! (сподіваюсь так колись буде)
Я сам з Великого Березного, більше часу живу в Ужгороді, недалеко від Вас. Так шо можна думати про реальні дії з боротьби проти забруднення наших з Вами Карпат!!!
Болюча тема! Недавно мимоволі стала випадковим свідком такої вуличної сценки: молода мамаша з дівчинкою дошкільного віку в центрі Ужгорода. Дитина доїла якесь там морозиво чи батончик і сумлінно потьопала до найближчого смітника, щоб викинути обгортку. Ще незграбні дитячі ручки якось не впорались із тим папірцем і він впав не у смітник, а біля нього. Дитя нагнулося, щоб підняти і зробити все як слід, а в той час гламурна мамаша на всю вулицю закричала: “Оставь, ты что, уборщица? Придет тетя и все убирет!!!” Напевно і в Карпатах всі з нетерпінням чекають цю міфічну ТЬОТЮ!
Здавалося, Карпати слугують свого роду “фільтром” від всякого бидла. Але ж ні! І туди воно просочилося! Якщо намітиться якась акція – я приєднуюсь!
Тут хоть вертолёт заказывай грузовой, шоб всё в кучу собрать и на нём вывезти с гор.
Если устроить правильный пиар – подключить небайдужих политиков и бизнесменов, а так же телевизоры какие нибудь типа 1+1 или СТБ то вполне себе такое реальное дело
особенно напередодні региональных выборов.
Світлана Бойчук: дурно ви, Світланко, берете людей в лапки. люди є люди – якими би вони не були, ви би то мусіли знати.
я бачу цю проблему дещо ширше. не конкретно в локації Карпатських гір і питання їхнього засмічення – ця проблема принаймі має рішення. з часом відійде прошарок людей, котрі випали з системи виховання загально-людських цінностей, тому що наразі до керма приходить покоління, на виховання которого у батьків і суспільства просто не було часу, тому що більш нагайними були питання де і що здобути попоїсти для своєї сім”ї. все більше людей починає перейматись глобальними проблемами людства і рівень свідомості зростає. і звичайно, величезна подяка і уклін до землі ентузіастам, котрі зносять сміття з гір і займаються його утилізацією.
я бачу глобальну проблему в тому, як правильно звернув увагу Ігор в першому коментарі, що споживання і попит зростає в геометричній прогрессії, як наслідок зростає виробництво і викид в атмосферу шкідливих речовин, відбуваються зміни клімату і винищення природних ресурсів, необхідних для виробництва все більшої і більшої кількості товарів – от де основна проблема – куда то всьо утилізувати і як зберегти природу від винищення? для виробництва можна використовувати вторинну сировину – та й то це дуже не просто, а як бути з ядерними відходами, наприклад… і т.д….? вот де питання…
Побалакаємо, хтось за собою прибере, хтось навіть за кимось! Хтось своїх дітей власним прикладом навчить (!) а хто вірить, що реально щось у свідомості трохи ширшого суспільства найближчого часу зміниться? Що хтось розкошелиться банально на кілька машин для вивозу сміття? Балакаймо, може легше на душі стане… ду-у-уже хочу, щоб мене десь невдовзі попрікнули в тому, що я помиляюся, але коли вже конкретно щось буде зроблено, а не знову воду в ступі потовкти.
manyaksfon: “побалакаємо, хтось за собою прибере” – вважаєте краще мовчати? Так, розумію, що ми, туристи, як маленькі комахи на фоні цієї глобальної проблеми. Але ми з вами, також є співучасниками цього лиха. Тому метою статті, першочергово, була пропаганда на підтримку чистоти в карпатських горах. Звичайно, воно виглядає як виховання маленької дитини – 100 разів потрібно повторювати що можна, а що ні… Та врешті решт, ми “дорослішаємо” і стаємо розумнішими, на що дуже сподіваюсь.
I мовчати неправильно. тільки є відчуття що ті, хто смітять цього читати не будуть.
та все Ви вірно робите. а я і того менше роблю.
я вже не раз про те, що бачу в горах, думала. і не тільки про сміття, а і про тих людей, що зустрічала і про кількість людей. я не так-то вже й давно в гори ходжу, але ще пам,ятаю говерлу відносно чистою і коли там можна було нікого не зустріти і в гарну погоду. звідки раптом стільки “туристів” скрізь? хто їх зараз хоч чомусь навчає? це не ностальгія за союзом (я його мало застала) ,а шкодування за тим, що все руйнуємо, нічого натомість не створюючи. дітей зараз організовано ніхто (майже) в гори не водить і не навчає і що з своїм сміттям робити (враховуючи тему розмови), і орієнтуванню, і навичкам колективного існування, виживання, і не розказують заодно про рослинки-тварин ,про історію і геологію… як нам колись. все впирається в гроші-час. порочне коло.
Дощ не дозволив мені допалити навіть чверті вмісту того пакету з іронічним написом “в похід”. Тому я звернулася до туристів, що саме спустилися до озера, з проханням продовжити кремацію, якщо вдасться розпалити багаття. Мені відповіли, що мають пальник і багаття розводити не збираються. Натомість, хлопець із дівчиною відгребли у свої сміттєві пакети значну частину сміття і пообіцяли забрати з собою. Дівчина при цьому голосно сміялася, зауважуючи, що вперше порпається у чужому смітті. Тож мені подумалося, що більшість людей так звикли жити на звалищах власних міст, що не помічають сміття і в горах. Звично не звертають уваги на неприємне. Тому, як на мене, замість ховати сміття, яке не вдається спалити чи забрати, в шпаринах між скелями, краще залишити на видному місці з написом типу “ХОЧУ В СМІТНИК“. Пам’ятаєте мультфільм, в якому один з братів наших менших, не пригадую, який саме, носив горе у клуночку, а інші лісові мешканці відгрібали собі потроху. І горе скінчилося, навіть на всіх не вистачило. Не обов’язково намагатися вирішувати проблему засмічення планети. Можна почати з окремої вершини, полонини, або ж власного під’їзду.
Привіт, Аня! Радий бачити тебе серед нас! Перш за все хочу висловити щиру подяку за допомогу та порозуміння. Справді, в той день, просто не реально було забрати з собою весь той непотреб. В не легких рюкзаках вже до того накопичилось чимало своїх відходів, тому довелося звертатися за допомогою до пересічних туристів.
Приклад з “горем у клуночку” дуже вдалий і тут важко не погодитись, що не обов’язково вирішувати проблему засмічення планети, просто кожному із нас, без примусових вказівок, потрібно мовчки відгрібати потроху із загальної купи, аж поки навколо не стане зовсім чисто!
Так, справді, проблема сміття стосується не лише Карпат. А статистика в першому коментарі, як вірно підмітив Ігор Бурбела цьому доказ! Весь світ просто кишить відходами. Так жваво пропагують, що китайці чи інші “живчики” своєю зростаючою популяцією нас витіснять, але це не так – сміття витісняє і тонемо ми, хай йому грець, у цьому ж ВЛАСНОМУ СМІТТІ 🙁
Ну а преценденти “свинства” в таких мальовничих кутках світу – лише підтверджують вище наведений сценарій “розвитку та прогресу” людства. Були з дружиною там з Ігорем і теж були приголомшені. Краса така, що “плюнути” ненаважишся. Одного не розумію: повну 1,5 літрову пляшку на гору винести можна, а пусту, яка вже нічого не важить і місця не займає, вже зась… Оригінально! Добре, згідний одна пляшка може і оригінально, але 100500 це вже попсово. Людино, ти так прагнеш бути оригінальною та не такою як всі – смітити попсово! Прибирай 🙂
Рекомендую повторити в кінотеатрах мультик WALL•E з безкоштовними сеансами, бо інакше наступна частина WALL•E стане документальною хронікою і можливо без хепі-енда.
“Інтер’єр прикрашаємо смерековим гіллям”
А Вам вдалось знайте впале дерево?
Бо інакше: “ці два дні, проведені в зимових горах, запам’ятались усім нам не інакше як свято справжньої різдв’яної казки” — казка для понівеченої живої смереки була не така приємна як мало би бути усім 🙂
Не повірите, але смерекових гілок у лісі валялося вдосталь. Адже напередодні Нового року та Різдвяних свят, місцеві природолюби продуктивно попрацювали – зробили чергову святкову “прополку”. Тому з усією відповідальністю можу Вас запевнити, що особисто від наших рук, тобто туристичної групи, не постраждала жодна смерека!
А ще радив би, озирнутися довкола і глянути хоча б одним оком на більш глобальні проблеми Карпат: масштабні вирубки лісу, забруднення довкілля, незаконна забудова на територіїї заповідників і т.д. і т.п. А також зробити зауваження у адрес цих лиходіїв, відіславши їм листа з обгрунтованою претензією та калькуляцією відносно нанесення збитків карпатському довкіллю…
Пригадався стародавній анікдот, що мені колись дідусь розповідав:
Їде значить дід з ярмарки бричкою, наярмаркувавсяяя… Вже перед хатою воли стали, і як вкопані – не рушать з місця. Що робити… Йде сусіда, говорить: “А ви помажте волам під хвостами червоним перцем” – А що, допомогає? – Та побачите… Дід волам помазав, та й заодно собі трішки мазнув… Воли одразу – бац, на диби, як чкурнуть… Дід ледве вправив їх у двір… Злазить з брички та й до баби: – Бабо став волів, а я ще трішки побігаю!!!!!!!!!
пам”ятаю сільский люд з того анікдота так реготав ))))))))))))
“цікаво чому наші наші люди, коли приїзджають ТУДИ, там так не смітять?а ті, хто приїзджає до нас (ті ж поляки, як приклад)дозволяють собі те, чого не роблять вдома?”
–Теория разбитых окон — теория, сформулированная Джеймсом Уилсоном (J. Q. Wilson) и Джорджем Келлингом (G. L. Kelling) в 1982 году [1]. Согласно данной теории, если кто-то разбил стекло в доме и никто не вставил новое, то вскоре ни одного целого окна в этом доме не останется, а потом начнется мародёрство. Иными словами, явные признаки беспорядка и несоблюдения людьми принятых норм поведения провоцируют окружающих тоже забыть о правилах. В результате возникающей цепной реакции «приличный» городской район может быстро превратиться в клоаку, где людям страшно выходить на улицу.
Квітохвісник занесений до червоної книги??? Не знала!!! На околицях Ужгорода його багато! Часом цілі плантації!!! Доречі, саме тут він був вперше в Радянському Союзі виявлений у 70-х роках!
А Боржава гарна, як завжди!!!
Ух, аж подих перехопило. Наче знову пройшлася тими стежками. Мандрівка вдалася на славу. Було гарне товариство і маю надію шо ше буде ;))). Ігоре Вам велике дякую за цікаву інформацію. І всім за те шо створювали шикарне атмосферу, були щирі та відкриті. Особлива подяка Їжаку за те що в останню хвилину потягнув в гори. Персональні вітання Денису та Олександру. Зорі складуться – зустрінемося ще.
ага, Сашко (Котенко) до вас приїде, а ви йому тим перцем під хвостом намажете :)))))))
класний фестиваль, балдю від наїдків з паприкою, настоянки з неї не пробував варганити:))
P.S. Ми з косівцями на жовтень домовились десь в їхніх краях пересіктися, ти з нами?:))
Ех!! І я там був!! Літо, Горгани, афини, жереп, НАСТОЯНКА, блуд… це те, спогади про що зігрівають тепер мою душу біля вікна за яким дощить осінь в передчутті холодної і непривітної зими…
Уже раз 5 перечитывал статью и все никак не мог ничего написать…
Начну из далека, я как степной человек, в жизни не видавший что-либо выше и круче небольших холмов, еще на подъезде к Мукачево не мог оторваться от окна поезда, настолько меня поразили Карпатские горы! Но о эмоциях и впечатлениях, оставшихся у меня после похода, я не мог даже и мечтать, просто нет слов, насколько великолепны горы!!
А теперь немного о самом походе, таки да, подъем лично мне дался тяжелова-то, но цель ради которой мы все шли, оправдала все сторицей, после подъема на Великий Верх, забылось все, и усталость, и трудности похода, хотелось наслаждаться видом Карпатских гор и идти дальше, и дальше…
Для меня это незаменимый опыт, память и впечатления на всю жизнь, ведь это ко всему прочему был первый поход в горы, да и в принципе первый полноценный поход.
В день окончания похода, мы с товарищем поехали в Крым, в Гурзуф и не преминули возможностью побывать на Ай-Петри, после чего я с уверенностью могу сказать, что Карпаты – самые живописные и красивые горы нашей страны.
Игорь, спасибо большое Вам за гостеприимство, за положительные эмоции, терпение и невероятные воспоминания, оставшиеся на всю жизнь о Карпатах. Спасибо!
Чудово що в деяких фото чітко впізнається авторство (тим авторам однозначно респект), сезон такий (а на календарі 15 жовтня) що гріх не знімати схід-західні пейзажі (і хай на цей час “Злобный критик” і фотогуру хоть захлебнуться у піняві словесних сентенцій – Хто не бачив Пікуя…).
По матеріалу мені бракує бодай оглядової мапи.
Робота фотографа-мандрiвника “и опасна и трудна”, але якi б не були страшнi факти – це нiколи не вiдiбє безмежної любовi до тої справи. I живий приклад тому Андрiй. Вiдходячи вiд наркозу майже годину зi мною говорив про майбутнi подорожi. Напланували бiльше ніж пройшли 🙂 Наразi Андрiя “склали до купи” i тепер лише час загоїть рани.
Велике дякую тобi Iгорко!
Не дай Боже аби хтось ще попав в таку ситуацію, але то все випадковість і ніхто від такого не застрахований. Звичайно потрібно бути уважним навіть там де видається що ніякої загрози немає.
Мій колега, один з рятувальників, Андрій, завжди розказує за прикрі випадки в горах, а особливо взимку. Скоро пора Новорічних свят – так що колеги – будьте обережні і не нехтуйте простими правилами безпеки або застереженнями рятувальної служби і завжди керуйтесь здоровим глуздом. Повірте проводити рятувальні операції то справа не легка і трудоємка – не завжди вона увінчується успіхом…
Добре, що хоч рятувальники є відповідальними людьми, мають мінімальний об”єм спорядження та техніки і що взагалі існує ГПРП – бо інакше ситуація могла би виглядати трохи по-іншому – а це інколи ціна людського життя…
Андрієві бажаємо міцного здоров”я і скорого видужування – чекаємо в гості на лижі 🙂
Бачу, що ви все-таки піднімались маркованою стежкою. До речі, від того роздоріжжя, якщо піти стежкою в бік урочища Чорториське, то прямо на стежці буде джерело.
Содель Влад: думаю, тут щось більш ортодоксальне…
Леонід ТІТ: ага, ще навесні, коли разом у поході були з тобою 😉
Юрій Сазін: будемо живі і здорові – будуть нові перемоги 😉
> кучугури та замети до 30-40 см
як??? :)))
і то тиждень тому???
дивно — яка ж там температура?
… бо зараз на погодніх сайтах (для Міжгір’я і Воловця) пишуть настільки високий нічний плюс…, що в мене була думка їхати і НЕ брати зимовий спальник, щоби не спаритися :)))
Сніг перетворився на болото? 🙁
Та й дерева наразі, мабуть, зовсім пообсипалися-посіріли?… (вже й на тих, “давніх”, фото вони якісь “тьмянуваті” :))
До речі, щодо нещасливих парнокопитних — то, мабуть, таки робота ведмедів… 🙂
Бо ж саме вони, зд., люблять м’ясце з “запахом” +, можливо, розраховували, що вовки не дістануться :))). Але як клишоногі призвичаїлисмь жити на настільки знелісеній місцині серед натовпів мандрівників — от це дійсно загадка :))))
ЗІ: ця сторінка якась непевна — погано поводиться себе у віндовсах…
Світослава, я теж перепрошую, що поспекулювали цією темою, хоча як правильно зазначив адміністратор, малось на увазі зовсім інше(карамельними в фотографії називають картинки з високою насиченністю кольорів). Вибачте!
А за “Злобного критика” та “фотогуру” не перепрошую, бо до жодного з вищедописувачів (якої б він думки про себе не був) відношення не має. Поради “Злобного критика” стосовно світлин при заході (рівно як і сході ) сонця почитати тут: http://talk.photo-element.ru/forum/viewtopic.php?t=2608
бліннннн… у мене таких фоток зі Шпиць тьма, і хоч би якась районна газета надрукувала:)))))) Наташка молодець… ну і фотографу “зачет”:)
P.S. Ми на 20-21 рулимо десь на Кукол, ти з… ой, ми з Тобою?:)))
Кузяка: на Кукул кажеш… потрібно ретельно зважити це питання, бо якраз 20-21 листопада в Ужгороді проходитиме фестиваль “Закарпатське божоле 2010” – свято молодого вина 😉
Ні, непереконлива осінь 🙂 На 41.jpg — все ще надто зелено 🙂
До речі:
Нащо було переносити намет?
Чи не простіше просто спакувати й спати без? 🙂
Чи мо були сподівання на грозу?
Але тоді як мож було влаштовуватись на 2-й найвищій точці масиву?
Який маєте блискавкозахист??? :)))
Bobua: “Ні, непереконлива осінь” – не було наміру переконувати в цьому 🙂 суто констатація фактів “Нащо було переносити намет?” – із-за штормового вітру, який нагинав стіни намету майже до землі, а ті в свою чергу лупасили по обличчі без жодних шансів зімкнути око. “Чи не простіше просто спакувати й спати без?” – не думаю, що це більш комфортний варіант. Потому, хто часто буває на Боржаві, знає, що таке “боржавський вітер”, тим паче на вершині ВВ… “Чи мо були сподівання на грозу?” – ні, в найближчі дні опадів не передбачалося “Але тоді як мож було влаштовуватись на 2-й найвищій точці масиву?” – передбачливість 😉 зазвичай, ще звечора шукаю “аварійне” місце для намету “Який маєте блискавкозахист???” – молитва 😉
Щодо блискавкозахисту: влітку 2009 року, мандруючи по цим самим місцям, зустріли молоду “парочку”, яка, не двилячись на невтішні прогнози синоптиків, вирішила зоночувати на тій самій вершині Великого Верху. Про це ми дізналися наступного дня, коли піднялися на ВВ і зустріли їх там переляканих. А напередодні, увечері, спостерігали грозове шоу над ВВ і раділи, що не встигли того ж дня піднятися на 1600 м. http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/02/211.jpg http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/02/39.jpg
Доброго дня, Ігор!!!!! Хочу висловити Вам величезну подяку за такий чудовий сайт!!! Тут я знайшла багато цікавої інформації та ПРЕЧУДОВИХ фотографій!!!! Я дуже люблю Карпати!!!!!! Хоча останнім часом не дуже часто вдається там побувати!!!!! Але переглядаючи фото, ти ніби опиняєшся там!!! Ще раз Вам дякую!!!!!!!!!!!!!
З особливим задоволенням закарпатці смакують бурчак під час сімейної вечері, закусуючи духмяною пікницею (домашня кобваса), баньками (печена картопля) та квашеною капустою. Адже на думку експертів, вино приносить максимальну користь, коли його вживати разом з їжею. А ще кажуть, що вживання “напою істини” впливає на зовнішній вигляд людини, адже воно містить велику кількість антиоксидантів, що омолоджують і покращують стан шкіри та спалює жири. Навіть у Святому писанні часто згадується про корисні властивості червоного напою: «Пий не одну воду, а вживай небагато вина, заради шлунка твого і частих твоїх недуг» (1 Тим. 5, 23). Тож будьте здорові, залишаючись довго молодими!
Щодо ТРК “М-Студіо”, яка зняла цей фільм, можу додати: в творчому колективі студії справді є талановиті люди. І документальний фільм є тільки доказом цього. P.S. Близько двох років я працював на «М-Студіо» звукорежисером (07.04.1994 – 06.12.1995). Правда в той час ТРК мала назву «МП Продюсер» 😉
Метеорит “Боркут” впав 13 жовтня 1852 року о 15.00. Синоніми:(Borcut);(Marmoros). Місце падіння – с. Кваси Рахівського району: N 48 09.000 E 24 017.000. Вага – 7 кг, тип – L5. Головна маса зберігається в Тюбінгенському університеті (Німеччина). Знайдено: Jozsef Poschl, лісником села Кваси, у 1852 г. http://hu.wikipedia.org/wiki/Bork%C3%BAti_meteorit
Нестор: на рахунок спасюків – ніхто не застрахований від нещасних випадків! В горах все може трапитися, а взимку небезпзпека підвищується в декілька раз. Тому, на мою думку, завжди перед походом доречно реєструватися в пунктах ГПРЗ
Леонід ТІТ: так, саме в цьому поході бачив клишоногого, на східних схилах Татаруки. Але так як немає на це фотодоказів, то й не став інтригувати челядь 🙂
А щодо гоцулки, маю на мобільному навіть відеоролик з тією співанкою 😉
З величезним задоволенням прочитав статтю і проглянув фільм. Мені, як астроному-любителю і вчителю астрономії, було цікаво дізнатися про маловідомі факти падіння “космічних прибульців”. І якщо про метеорит 2001 року чув, то про княгинський феномен чую вперше.
Було приємно побачити у фільмі знайомі місця території Станції космічних досліджень в Ужгороді, яку я разом із групою вчителів фізики Тернопільського району відвідав у травні 2010 р.
Дякую за цікаву пізнавальну інформацію і з користю проведений час.
Я кіко би не випив! 🙂
… добре, не закрадались думки при підйомі як злазити звідти? Просто раз так на Попа піднялись сонце освічувало схил по якому піднімались і була під ногами каша, коли вертали сонце почало сідати, і тут мороз, ми злалзити а то каток з Смотрича, то був йопт… Одна дівчина схоізнула так що ледве впіймали – хлопака собі губу розсік тоді її черевиком. Вони двоє на пузі кружляли вниз десь зо 100 м…
Дякую, друзі – Ігоре, та тезко Дмитро !
З такою підтримкою багато можливо!! Дякуємо природі та усім духам гір і Боржави за краєвиди! Уффф, мало не самі емоції, додати добре тільки деякі фотки моментів та “прозору” музику, та деякі деталі: звуки вітру і ковзання крихких льодяних крижинок по насту, запахи їжі у гудящому наметі, вкусу глінтвейну доданого для смаку у кип’яток… 😉
А я думала, з вами. Зі мною колись на петрос з Квасів ходив один абориген (пес), то на біостаціонарі дядько сказав, що у того (пса) такий заробіток – всіх туристів проводжає, всі годують. Топтав з нами майже на гору по снігах… думала цей, що на фото, бізнес перейняв :))
Фото як завжди ЛЮКС!
За те що наважилися у непростих кліматичних умовах пройти НЕПРОСТИЙ маршрут – ПОВАГА!
Погодні умови для фотографування були ненайкращі і зусилля прикладені до даної фотозбірки це витривалість і сила духу кожного разу коли потрібно зробити кадр…
В Нашому випадку фотоапарат в талановитих, ДОСВІДЧЕНИХ РУКАХ це подарунок для твоїх фанатів і глядачів кожного разу коли публікуєш першокласні серії.
Удачі і гарного міцного здоров’я тобі!
Так, Ігор нас врятував, і влаштував чудову приємну безнапряжну прогулянку горами! Порадував спокійний темп хотьби, і наша маленька компанія.
Я взагалі перший раз ходив по снігу в горах)) Дізнався на практиці шо таке фірн і навіщо існують кішки. Окремою родзинкою була авторська вечеря Ігоря Меліки 🙂
Ето нє опісуємо – подумав собака коли побачив баобаб…
Це не можливо сфотографувати – подумав би я будь там і поклав би камеру в рюкзак…
Ба ні можливо – довів Меліка, ще й як можливо…
Ігор, ви руйнуєте міфи, можна спитати: з баобабом той пес теж погарячкував… )))))))
Роман Жук: не знаю, як там на рахунок баобабу, але як тільки я прицілився фотографувати цих хлопців біля намету, їх пес одразу помітив мене, вибіг на передній план і почав гавкати на цілу Боржаву 🙂
Ігор Бурбела: дякую, Ігоре! Пару годин тому назад повернувся з Боржави. Відмічали ДЕНЬ ГІР з друзями на схилах Гемби у сніговій хуртовині з келихами гарячого чаю 😉
…як кажуть “от нашего стола вашему столу %) http://picasaweb.google.com/peCHIZHak/PAfNcI?feat=directlink
там пару знимок з Кукула
…шкода, що тебе не було але нічого ще десь скоро виберемся:)
Я зійшов з Вітальком вчора а Котенко з Денисом мають сьогодні злазити.
ГІРДЕНЬ з коханою та друзями серед яких був Меліка це шось!!! На слідуючий рік охоче з Ігорем в цей день теж зходив, але каже, що лише через рік місця є… ну або хіба хтось відмовиться. Такшо бронюйте заздалегідь 😉
Пане Ігорю, я в неймовірному захопленні від Ваших фото! Хочеться просто плакати душею або побувати хоч в 25-ій частині від Ваших подорожей, і після цього спокійно померти.
Якщо на сайтах прогнозу погоди маємо швидкість вітру у Ворохті та у Верховині, то на Чорногірському хребті цю цифру множимо приблизно на 2 ? Як думаєте, можна так рахувати?
Дякую за лінки. Особливо сподобались дані “Хмарність” з розділу “Супутникова інформація”. Наглядно видно переміщення хмарних мас над Європою – можна легко зрозуміти, яка буде видимість у горах.
Взагалі, найнебезпечнішими в горах вважаю:
1. нулюва видимість
2. надто сильні вітри
Митя: “друга серія” ще більш містична – розповідь про найбільш збережене і відвідуване печерне місто в Криму, відвідування прадавнього кладовища, на якому одночасно покояться 10 000 душ, ханський палац, бахчисарайський фонтан, проливний дощ, тумани і багато інших цікавинок Кримського півострову.
Також хочу щиро подякувати всім дописувачам за листи і відгуки на сайті, за вашу підтримку та участь в проектах. У Новому році бажаю цікавих подорожей, незабутніх вражень та яскравих емоцій в дружній і веселій компанії. Піднімайтеся вище хмар, вище ваших дріб’язкових турбот і клопотів і ніколи не зупиняйтеся на досягнутому!
Ігоре, з наступаючим Новим роком Вас! Щастя, здоров’я Вам! Побільше нових вершин, як у горах так і у житті! Щоб Новий рік виявився для Вас, як мінімум, не гіршим ніж попередній. Всього найкращого!
C наступающими праздниками!!!
Крепкого здоровья, новых радостей и удач, ярких красок и позитивных впечатлений!!! Новых маршрутов, интересных встреч и сюжетов, самых красивых пейзажей и красочных рассветов!
Весело отпраздновать!!!
С наступившим 2011м, Игорь и друзья по увлечениям! Много новых фотопобед и фотостраниц, а также – новых хороших знакомых и друзей в Пути !! Пусть в пришедшем году:
Остается то, что Вдохновляет идти вперед и закаляет,
Меняется то, что сподвигает к лучшему и раскрывает полнее,
Уходит то, что оставляет равнодушным !
Скажите пожалуйста, а вот в заголовке написано 29 января, а в заметке – 5 февраля. Очень давно мечтаю приехать на фестиваль. Как бы так не прогадать с датой?
Евгений: изначально фестиваль был запланирован на 5 февраля 2011 года. Но на этой неделе, председатель сельсовета с. Гече – Мештер А.А. сообщил мне письмом об изменении даты проведения этого мероприятия. “ФЕСТИВАЛЬ ГЕНТЕШІВ – РІЗНИКІВ СВИНЕЙ” будет проходить 29 января 2011 года, (с. Гече, Береговского р-на.)
Приміть мої віншуванки малі та великі!
Би ви були сего року здорові як цвєхи.
Би вас біда обмінала і жаба не тисла,
Міліція не спиняла і теща не гризла.
Би ви нічим не журились та добре ся мали,
Би ви такі файні були гейби цицьку ссали.
Би вас дощі не мочили, лиш сонечко гріло,
Та ще й би вас сотку років наліво кортіло.
Лети, лети віншуванко, стелися по полю
Вам бажаю в Новім році щасливої долі!
Хай Різдво з тим завітає,
Чого серце забажає.
Хай несе у кожну хату
Щастя, радості багато,
Хай смачна кутя Вам вдасться,
Хай в сім’ї панує щастя.
Щоб весела коляда
В хату радість принесла.
Христос рождається!
З Різдвом Ігоре! Це саме гарне родинне свято! Пам”ятаю рівно 2 роки тому мені пощастило зустрічати його разом з твоєю родиною. А здається, що 10 років з тих пір пройшло. Дивився передачу з Копіцею, то він каже, що час – річка, і тече як вода, а ми, наше покоління, зараз підпливаємо до водоспаду тої річки, прискорюючись.
Фотографии просто потрясающие! И лично мне очень нравятся фотографии с туманами – выше всяких похвал!!! Видимо сказывается особая моя страсть к туманам, грозам и другим природным явлениям 🙂
Polina: на фото-программе фестиваля (что по ссылке), в самом низу, указаны организаторы и спонсоры. А еще можна обратиться за информацией сюда: Турстично-Інформаційний Центр, м.Берегово, вул.Б.Хмельницького 30., тел.: (03141)2-34-16, моб: 0-507-453-457
Хочу виразити свою подяку і своє захоплення від такого роду фестів! Я була там, все бачила на власні очі, все скуштувала і продегустувала – це просто БОМБА!
Дякую всім організаторам і Андрію Андрійовичу особисто за таке пречудове свято!!!!!
З повагою, Люссільда Семенюк, кореспондент міжнародного журналу “World Meat Technologies” (М’ясні Технології Світу)
Я запах торкошкапусты почувствовала,читая статью. Ой как захотелось гурки домашней с палынкой и копченой колбаски…
Спасибо домашние “запахи и вкусы”. 🙂
Хочу виразити свою подяку і своє захоплення від такого роду фестів! Я була там, все бачила на власні очі, все скуштувала і продегустувала – це просто БОМБА!
Дякую всім організаторам і Андрію Андрійовичу особисто за таке пречудове свято!!!!!
З повагою, Люссільда Семенюк, кореспондент міжнародного журналу “World Meat Technologies” (М’ясні Технології Світу)
Prikol`no 🙂 To`lko do Ukraine doehat` nado 🙂 Obezatelno zaberu svoi nomer !!! Mozhno dazhe 2 😉
Ya seichas na Phukete i esche 2-3 mes tochno budu, a dal`she, kak karta liazhet. Kstati, nedavno bila v Hong Konge, i teper ya schatlivaya obladatelnitsa novih ob`ektivov, tak chto k fototouram gotova 🙂
А в цей час, в Угорщині (Нонкор Саболч-Сатмар-Березької області) також проходив фестиваль різників. Саме тут була виготовлена найбільша за всі часи ковбаса загальною довжиною 368 метрів! Для наповнення рекордної довжини ковбаси використано понад 300 кілограм свинини. Досі рекордною вважалася ковбаса довжиною 205 метрів, виготовлена торік на аналогічному фестивалі в угорському селі Тенгеліце.
Здравствуйте, Игорь!
Я рад за Вас, что Вы создали сайт об одном из прекрасных уголков нашей страны. Когда-то мне попался на глаза сайт об Шотландии. Автор сайта в закладке “Ссылки” приводит адреса фотосайтов об этом уголке природы. Я тогда с сожалением подумал, что у нас такое не в почете. Это было лет десять назад. Но когда я посмотрел Вашу галерею – понял: “Время пришло”. Спасибо еще раз.
Ігоре, З днем народження! Блін не встиг вчасно те побачити, але вже краще пізно ніж ніколи 😉
Хай тобі щастить! І щоб усе тобі приносило задоволення (не важливо що) 😉
5 березня 2011-го року – “Космологічний журнал” (Journal of Cosmology), у вільному онлайн доступі, опублікував статтю про знаходження скам’янілих відбитків позаземних синьо-зелених водоростей у метеориті, що впав на Землю у 1865-му році… http://www.naturalist.if.ua/?p=4251
Мои искренние поздравления тебе, Игорь, со столь замечательным первым юбилеем. Пусть все последующие годы жизни твоего сайта и его годичные этапы будут яркими, разнообразными, незабываемыми как для тебя, так и для гостей твоего замечательного сайта!
Ирина
Irina: спасибо, Ирина! Думаю, было бы несправедливо не вспомнить и твою причастность к проектированию сайта, за что тебе огромное человеческое спасибо! 🙂 Хочется так же отметить, что по удивительному стечению обстоятельств, День рождения сайта “igormelika.com.ua” совпал с твоим Днём рождения 🙂 И мне ничего не остается, как сделать ответный ход – также поздравить тебя с ДР и пожелать мира и добра, улыбок и тепла, верных друзей на все 365 дней 😉
Вітаю з Днем народження! 🙂
Мені дуже подобається Ваш сайт, фотографії просто заворожують!
Бажаю творчого розвитку, багато фотогенічних подорожей і нових відвідувачів-однодумців!
5 березня 2011-го року – “Космологічний журнал” (Journal of Cosmology), у вільному онлайн доступі, опублікував статтю про знаходження скам’янілих відбитків позаземних синьо-зелених водоростей у метеориті, що впав на Землю у 1865-му році… http://www.naturalist.if.ua/?p=4251
Супер-пост! у обране!!! 🙂
у мене перший раз не вийшло приготувати – додав рису замість макарон, а він взяв у себе всю воду. Але з другого все було круто!
Теж по твоєму рецепту готував, але візуалізація – це взагалі щось! огортає духмяним димом отої фруктової головешки зі стародавнього ритуалу! 🙂
Думаю, що цього року фестиваль вдастся кращим (урядовці пообіцяли професійну сцену) і можливо з погодою буде не так дощливо 🙂
Серед різноманітних гуртів там будуть грати і наші хлопці, “Гуцули” з Косова http://huzulyrock.if.ua/2010/10/10/171/
Вони починали грати фолк-рок ще 40 років назад!
Один мінус – дорога, якою треба добиратись до Космача (~17км) у не дуже доброму стані, як з боку Яблунова, так і збоку Шешорів. Основні дійства припадуть на 1 травня.
Випадково попав на ваш сайт. і офігів… я, який народився на воловечинні, і який тільки один раз познав велич і красу ВВ І СТОЯ і то случайно…. переглянув ваші мандрівки і поняв: без гір я жити не зможу…. як автор. ви вже мені стали другом. хотів би а може надіюсь якось прибавитись в братство любителів гір, тай два легіні по 7 років ростут ,які готові з татом піти і накрай світу.
Люблю гори, бо вони викликають в мене душевне піднесення. А Ваші фото Карпат взагалі вражають. Додам ВАШ САЙТ, ЯК УЛЮБЛЕНИЙ на блог Vigorlat. Найкращі вітання від Ігоря з Ужгорода.
Днями ходили на г.Темпа…Маршрут промаркований чудово. Навіть потрапивши в сніг та туман добре видно було шлях. Велике спасибі за те, що Ви так турбуєтесь про туристів…:)))
Свято об”їдалова і обпивалова ))) цікаво, скільки той казанок гуляша в еквіваленті качання пресу? )))
пацанчик з червоними очима на останній красивий, його б з характерним світлом і зблизька зняти
Ігор, ти часом не знаєш пару не дуже прохідних туристами полонин з пастушими колибами? Хотілося б замутити такий невеличкий проектик, трохи пожити з ними, відзняти фото-історію.
Ігор Бурбела: “Хотілося б замутити такий невеличкий проектик, трохи пожити з ними, відзняти фото-історію” – хе, вже третій рік виношую цю ідею 🙂 Може в кінці літа все-таки вдасться знайти щось підходяще. Наразі в пошуку…
Хочу выразить благодарность Игорю за этот поход! Все было организовано супер. Отдельное спасибо за этот отчет. Вообще, информационная поддержка на высшем уровне. Ощущения от отпуска самые наиприятнейшие. Только маловато времени. Придется возвращаться 😉
Понравилось всё: мягкие горы, весеннее цветение, целебный воздух, горные реки и водопады. Очень продуман маршрут похода. А кулинарная его часть – это отдельная история. Бограч-гуляш, грибная юшка, овечий сыр, копчёное сало, домашнее вино… Ну а главное, интерес и любовь Игоря к своему делу. Сопровождать группы разных людей – это мастерство. И ему это удаётся!
Понравились фотографии, красиво!
Наверное выделил бы:
вторую фотографию водорраздельного хребта;
котелок на костре, на фоне горы;
Вид на гору Стой (1681 м);
все панорамы кроме последней.
В общем молодцы!
Від проекту “Подорожуємо та фотографуємо разом” щира подяка всім учасникам “Памірської” експедиції! На протязі трьох днів команду справді супроводжували карколомні пригоди, шокуючі події та приголомшливі факти. Із-за етичних міркувань та деяких фактів конфіденційного характеру, на жаль, висвітлити і оприлюднити певну інформацію, отриману під час походу, не виявляється можливим. Загалом, похід видався доволі екстремальним і емоційно насиченим. Проте в цілому, заплановану місію “Памір” – виконано!
Декілька цікавих і важливих моментів:
1. Дорога до “куполів” дуже довга, місцями важкопрохідна. Особливо дається взнаки міжсезоння з дощовою погодою та розмиті осінньо-весняними паводками ділянки доріг. 2. Контрольно-пропускний пункт в прикордонну зону з 2011 року знаходиться при в’їзді в с. Селятин. Перепустка оформляється на місці. Для цього необхідно мати при собі будь-який документ, що засвідчує вашу особу. 3. Місця справді дикі. З розповіді місцевих вівчарів, минулого року (2010) ведмедиця з малим ведмежам поцупили і з’їли вівцю зі стада. Того ж року, на хребті Томнатик ведмідь з’їв дорослого бика. Цю інформацію підтвердив і старшина роти (колишній військовослужбовець “Паміру”). Вовки і ведмеді без особливих побоювань перебували на території, тоді ще діючої військової частини. Однак випадків нападу на людей зафіксовано не було. 4. Стільниковий зв’язок у даній місцевості – виключно “Київстар” (від с.Шепіт до с. Сарата). Тому в місцевих крамницях придбати картку поповнення тел. рахунку якогось іншого оператора – неможливо! 5.Житлове приміщення на вершині “Паміру” та колиба на пол. Семенчук – електифіковані. Це дає змогу подорожуючим при потребі зарядити свій стільниковий телефон, акумулятори від фото/відеокамер та ін. 6. 09.05.11. свято 66-річчя Перемоги наша експедиція відмітила на висоті 1565 м під куполом колишнього стратегічного обєкту “Памір”. Під “Марш славянки”, що лунав з мобільного телефону, було піднято чарки за переможців Великої Вітчизняної та підкорювачів Карпатських вершин!
Игорю огромное спасибо за прекрасно организованный отдых и фотоотчет. Он профессионал своего дела и по настоящему любит родной край. Впечатления самые благоприятные!!! Ну а прекрасная природа Закарпатья тоже была на высшем уровне. И очень повезло с погодой. Отдых был чудесный и огромное желание cюда вернуться!
Звертаюся насамперед до тих, хто ще не смакував Ігоревого бограча. Всі бачили той казанок, що трохи вище на сторінці, зліва? Там і рецепт зі спокусливо-смачними фото є… Так от, то лише мала частинка тої смакоти, що є насправді! уявіть собі….. Берете всі ті інгридієнти, що там в списку, і додаєте: цвіт черешень і груш під снігом, ранковий туман, сніг з дощем (у кого цього добра нема – згодиться сонце!), щедро додаєте купу різних вражень – позитивних, негативних, головне – потужних і вам гарантовано надзвичаний, гострий смак, післясмак і купу спогадів.
А тим, хто там був, хочу сказати, хто може мало раз це чув – дякую, що обманули мене вкотре і виявилися в реальному житті кращими, ніж в віртуальному :)) Кста, стільниковий зв,язок там є і МТС , тільки все у роумінгу. Тому, як хто любить подзвонити тим, хто не поряд, і сказати: “ти де? А я на ПАМІРІ!”, то заправляйте побільше дєнюжки – хв. вхідного дзвінка – 12 грн, смс – 4… здається так.
Віртуальні туристи всіх країн! єднайтеся і зустрічайтеся! так класно побачити всіх живих, реальних, справжніх :)) можна навіть і торкнутися, і в очі глянути…. 😉
Зачотний тріп!
Від себе додам – в грибний сезон на Куполах (так називають “Памір” місцеві) грибні місця ще ті 🙂
Ще дуже цікаве місце є трохи вище Перкалаба, то вище Ялівця (Яловичора), я там бував ще до повені 2008, на той час там збереглась дуже добре кляуза з якої сплавляли ліс. Вражаюча споруда.
Звичайно ж в дорозі не без пригод, я в своєму газіку одного разу там корінний в рессорі вламав, ще москвіча на Джогул витягував. Побачив фото з Ровером і згадав як одного разу в 69 бобік мені помістилось 13 чоловік 7 рюкзаків і пес 🙂 при чому знадвору на підніжці стояв тільки Сонечко, який потім теж заліз всередину !!!%)
І звичайно ж коли лазиш дебрями в пошуках грибів в такій глуші якось дико виглядає коли чуєш гудки і шум потяга з боку “євросоюзу” 🙂 До речі як вам перевал Джогул? 🙂
Все це дуже добре, апетитно і гарно виглядає, але надто жирно. Топлене сало і суміш різних мясив при частому вживанні зашлаковує організм холестерином і канцерогенами, які по своїй суті здоров*я не добавляють. До того ж формують здоровенне пузо. Справа смаку і вподобань, але з українським борщом ніякий гуляш не зрівняється.
Вася: так, це характерна страва угорської кухні. Проте вживається вона не так вже і часто 🙂 У кращому випадку – раз на тиждень, коли сім’я виїжджає на вікенд. До того ж, бограч-гуляш їдять запиваючи червоним вином – напій, що прискорює процес розщеплення жирів 😉 І останнє: я б не став порівнювати угорський бограч з українським борщем… це абсолютно різні страви!
Так, краэвиди на Мармах просто фантастичні!!! Головне – аби із погодою пощастило! Ось для порівняння троха фото з наших осінніх подорожей Мармаросами: http://karpaty-tour.org.ua/?p=3711
Вітаю усіх долучених до цієї краси.
Я не біолог, можу помилятися, але стосовно нарцисів скажу що нарцис поетичний росте виключно до висоти 1300м, а то що ми зустрічаємо в околицях ПІМ на висоті це є реліктові залишки нарцису довголистного (Narcissus angustifolius) http://cbr.nature.org.ua/bio_u.htm
Чудесное сочетание интересных людей, красивейших мест, творческого подхода к путешествию и, конечно, вкусной еды… надеюсь, что это только начало совместных действий.
до nevidimka: “в горах хороша компанія важливіша за хорошу погоду” правий на 100%, навіть на голосування ставити питання не буду! ;)а нам повезло двічі – і з погодою, і з компанією 🙂 мабуть тому ефект від подорожі 300%!
ну, і розкажи нарешті громаді, що то за траву ти нам, nevidimka, заварював під виглядом чебрецю? 😉
Всем привет!
Это мой первый Настоящий поход! С палаткой, спальником и еще полцарством в придачу за спиной в рюкзаке.
По-началу было офигенно трудно, учитывая, что набрал гору “необходимый-незаменимых” вещей. Обнаружились новые группы мышц. Но организм втянулся в ритм и задних я не пас, ну разве чуточку :)) Уроки из похода: то, без чего ты не умрёшь – оставляй дома; рассчитывая на себя питание, дели его на 2 – с Меликиной кухней пол хавчика обратно везти; в аптечку включить минимум 1 баночку пива!
Сказочный поход, душевные люди, да и я молодец тоже!
Минулого року ходили по Мармаросах та Чорногорі, але з погодою трішки не пощастило тому від Ділового до маслокрут пройшли в тумані і не бачили найцікавішого. В цьому році плануємо сходити на ПІМ десь в другій половині липня. Сподіваюсь погода не підведе
2 nevidimka: нагода? дик, було б бажання, а нагоду придумаємо! 😉 суши чебрець на зиму…..
2 Ігор Меліка: а хто придумав ці арифметичні завдання вкінці? думаю ,пора вже потихеньку на табличку множення переходити, а потім…. 😉
Були в тих же краях тільки 10-12 червня, в неділю проходили повз ваші палатки, якраз коли починав накрапати дощик. Дуже гарні місця, правда ми сунички не знайшли 🙁
Не зважаючи на погоду, похід вдалий. Попри туман прийшли перші і зайняли найкраще місце на полонині. Оточені туманом займалися приготуванням бограчу і заготівлею палива для вогнища. Отож, не нудьгували. З світанком несудилося, проте захід сонця порадував. На зворотньому шляху по хребті нас переслідував дуже сильний поривчастий вітер. Буквально з ніг валив. І лише при підході до Петроса нас порадувало сонечко!
Дякую Максу і Сашкові за компанію! Дякую Ігоре за черговий незабутній єкстрім!
Хочу Вам подякувати за чудовий сайт. Дуже хочеться поїхати в Карпати, але, на жаль, важко знайти потрібну інформацію. Ваші фото дуже професійні і чудові. Інформація, яка дуже допоможе.
Хочу побажати Вам Божої охорони у всіх мандрівках і якнайбільше моментів для неповторних фото!
Спасибо за информацию о фестивале черники – я уже позвонил в Гукливый и договорился о проживании – отправлю родителей в своё любимое Закарпатье.
Хочу также поблагодарить Ваш дивный сайт, который занес в избранные и иногда с удовольствием просматриваю.
Ігор, дуже гарна стаття. Цікаве місце, не тільки тому, шо там провели фестиваль. Хоча, мабуть, це хороша ідея, яскравими фестивалями привертати увагу до історичних місць і просто цікавих, де люди пишаються своїм походженням і прагнуть розказати про це. Ти молодець, що це не тільки гарні фото, але і завжди цікава розповідь.
Вася, тут ты не прав совсем. Бограч, это – совсем не борщ. Сравнивать Бограч с Борщём, всё равно, что сравнивать телятину с курятиной, к примеру. И он совсем не жирный, как кажется на первый взгляд. Я ел его и потому знаю. И очень советую тебе попробовать Бограч. Не суди по первому виду со стороны.
Ваш “Щоденник” давно пора видавати окремою паперовою книгою… То би був чудовий подарунок… Щиро вдячний за розповіді і за фото. Повертаюсь на сайт вже не перший десяток разів 🙂
Если бы судьба предоставила мне возможность вернуться в прошлое, я бы непременно побывал бы в этих местах. Наверное человеку свойственно идеализировать, тем более когда за его плечами увесистый рюкзак прожитых лет. Наверное и наши далекие предки, вот так скитаясь по долинам рек и вершинам гор покоряли эти безмолвные пространства в поисках таких вот райских уголков. Не удивительно, что на первых поселениях впоследствии возвышаются города и современные населенные пункты, несущие на себе исторический путь развития цивилизации. Каким был этот путь, современные люди не воспринимают, потому, что утеряны его истоки развития общества, которое в современном понятии называется потребительским. Мы не задумываемся над тем, что на этой самой земле, много веков тому назад, тоже жили люди, которые имели свою культуру, свои обычаи и свое понимание личности, как таковой. Наше образное мышление не способно воссоздать тот мир, в котором нас еще не было. Мы дети совсем другой эпохи, равно, как и те, кто будет идти вслед за нами. Они также как и мы, не поймут нас, потому, что после себя мы оставляем пустоту, на которой уже нет альпийских лугов, где жизнь приобрела абсолютно противоестественный ход событий, где царит ложь, предательство и ненависть.
Мы уже давно в джунглях, которые сотворили сами и для себя. Мы потеряли природную красоту, мы гарцуем на иномарках, мы купаем свиней в реках и ручьях, откуда же и сами пьем воду. Мы презираем цвет кожи, чужую речь и времена года, которые почему то наступают без решения властей, которые еще не готовы к отопительному сезону. А окружающий нас мир живет своей жизнью. У него свои законы, свое время и место рождения. Эти прекрасные цветы расцвели тогда, когда сочли нужным, этот не растаявший снег тоже ждут своего часа, и только мы, стремительные и неукротимые врываемся туда, где меж вершинами гор рождаются облака, и нас похоже там, никто не ждет. Фотографии очень правдиво открывают нам то, чего в повседневной жизни мы в упор не видим. Можно снимать эту красоту во все времена года, и она будет неповторима. Но не надо мешать Миру, его надо беречь. Также как лошадка бережет своего маленького, как сторожевой пес свою отару, как поваренок, стерегущий свой котел. Красота спасет Мир, и это правда! Большое спасибо ребятам! Счастья Вам и удачи!
… а де Хан!!? 🙂
Ну, в загальному було файно, декому навіть без спальників 🙂 кожен з учасників походу знайшов в Криму для себе якісь нові враження незважаючи а можливо деколи завдячуючи альтернативній “програмі” 🙂
…але, “файне місто Тернопіль!!!” %)
Якось можна дивитися на фото з гір (кусаю лікті, але живу!), навіть оті твої гастрономічні знущання з попередніх репортажів пережити можна! але ось це … http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2011/07/Igor-Melika-Crimea-Summer-2011-113.jpg все! мене файна буковинська жаба розплющила…! Не буду заходити до тебе на сайт – берегтиму свої нервові клітини… 😉
Насправді, то я жартую. бездоганно, як завжди. мандруй, фотографуй, пиши – завжди щиро ділишся своїми враженнями з іншими.
Роблю бограш гуляш в Америці. Всім ся любить, нема смачнішого нічого. В лісі, над річкою, з децою. Маю файні знимки: ФОТО 1, ФОТО 2, ФОТО 3, ФОТО 4(Mykhaylo Zazulyak, Brooklyn, USA)
Фото просто волшебные!!! Даже не верится, что у нас на Украине, есть такая красота. Подумываю при первой возможности посетить эти места. А вы молодцы!!! Даже по доброму вам завидую :)))
Кузя! …добре, що я знаю:) Я вас фотографую, фотографую… а ви мені хоть одну нормальну фотку би, ех…
Це я побачив просто тебе коли ти “виходив з магазину”, до речі Макс також в той самий момент бачить тебе з “покупками” 🙂
нарешті між пейзажами можна добре розгледіти винуватців – кожному по перснальному фото залито! тепер розбирає цікавість знати хто із ху – підпишіть, будь ласка. перший ряд…, другий ряд… зліва направо 😉 хочеться знати в обличчя людей, що вміють ТАК показати нашу природу.
manyaksfon: після цього не маю морального права умовчувати їх імена 🙂 Учасники ФОТОтуру: (зліва направо і зверху вниз) Максим Гайдученко, Енвер Халілов, Олександр Котенко, Олена Винокукрова, Роман Печижак, Леонід Тіт, Ігор Меліка, Зореслав Гораль, Віталій Козубський, Ігор Меліка (Junior), Віталій Мамчук і Валерій Вареник.
Andriy Mudryy:
Зі Львова: Потяг № 6187/6188 Львів-Мукачево (8:26 – 12:20) зупинка в Гукливому. Або будь-яким транзитним потягом до Волівця. З Волівця до Гукливого 5 км.
Звертаюся насамперед до тих, хто ще не смакував Ігоревого бограча. Всі бачили той казанок, що на банері зліва, де рецепт зі спокусливо-смачними фото..? Так от, то лише мала частинка тої смакоти, що є насправді! Уявіть собі… Берете всі ті інгридієнти, що в списку, і додаєте: цвіт черешень і груш під снігом, ранковий туман, сніг з дощем (у кого цього добра нема – згодиться сонце!), щедро додаєте низку різних вражень, головне – потужних і вам гарантовано надзвичайний, гострий смак, післясмак і купа спогадів.
Трохи подорожував вашим сайтом – дуже захоплюе. Сподобались фото – ви робите чудові знімки. Бажаю вам здоров”я та успіхів, сайту – розвитку та довголіття.
Напевне, ще до фестивалю визбирали всю яфину. Приїхали 300 км, подивилися концерт, а ласувати не було чим: одна жінка з пиріжками, одна з млинцями, яфинівка по 100 гривень за 0,5 л і все. Дуже шкода!
Я випадково натрапив на цей сайт- дуже хороша робота для людей, які ніколи не були в Карпатах, але давно хочуть – це неабиякий порадник та імпульс зробити це!
Очень понравился ваш сайт. Фотографии просто удивительные! 🙂 С детства мечтаю побывать на Карпатах, в Закарпатье! Большое спасибо и дальнейших вам творческих успехов!
Прочитала майже усі статті Вашого щоденника і не могла не написати. Обожнюю гори, але на превеликий жаль, рідко там буваю, а Ваші статті та фото пробудили ті відчуття свободи та натхненяя, що відчуваю мандруючи Карпатами. Особливо хочу відмітити ваш письменницький талант :)) Дуже змістовно, інформаційно та “яскраво” все розписано! Велике – Дякую за Вашу роботу! Все супер, продовжуйте в цьому ж дусі!!! Гарних Вам подорожей, прекрасних краєвидів та вдалих фото!
Дякую за чудовий сайт. Відчувається, що зроблений він з любов’ю і з бажанням поділитися побаченим. А побачене заслуговує на те! Цікаві фото, дуже мальовничі і вдалі! Відвідини Ваших сторінок дарують гарний настрій! У Вас чимало пізнавальної інформації!
Котрий день не можу забути про «Бограч PARTY» пана Ігора… Здається я щодня мрію про ще одну порцію бограчу, а його смак залишитсья зі мною назавжди. Зізнаюсь чесно, коли я домовлялась про проведення «Бограч PARTY» не очікувала нічого особливого, четверо друзів хотіли смачно відпочити в Карпатах. Оскільки натрапила на сайт випадково, то різні страхи та застереження так і роїлись в голові, але такого я не очікувала.
По-перше, в пана Ігора чарівний казанок, бо хоч він і сипав туди “енну” кількість трав, хоч і “замилював” мені очі щойно зірваною гілочкою ялівцю яка скупалась в казанку та намагався пояснити його смак палаючою головешкою зануреною у бограч. Але без чаклування тут не обійшлось.
По-друге, я не очікувала такого сервісу, чого варта тільки зварена ранкова кава з медом, а цікаві розповіді про подорожі горами приправлені домашнім вином не давали заскучати ні на хвилинку.
І напевне найкраще ілюструють «Бограч PARTY» слова одного з учасників цього дійства, він так тихенько шепотів на вушко дружині, але бограч надав таку силу, що ці слова почули всі Карпати: “Навіщо нам та Європа… давай знову сюди приїдемо!”
Щиро вдячні пану Ігорю за незабутнє святкування нашої річниці!
Андрій та Гануся
Гануся Вітер: приємна компанія, цікаві люди, Карпатські гори – результат вдалого відпочинку! Декілька світлин з “Бограч PARTY”: ФОТО 1, ФОТО 2, ФОТО 3, ФОТО 4
Наше заочне знайомство виникло з подихом вітру, котрий малював на фотопапері.
Саме через Ваші фотороботи розумію всю незбагненну красу гір, за що низький Вам уклін.
Переглядаю фотороботи, виставляю найвищі бали, десь пишу відгук, а десь розумію
що ці відгуки губляться в красі побаченого, і тільки одна думка, про те що таку
красу можуть бачити дуже вільні люди, передати її можуть щасливі і сміливі, бо
треба бути птахом щоб літати в таких місцях.
Ваші роботи дуже смакують, вони стильні, мають свій почерк, ви вмієте змалювати
буденні речі, додаючи їм казкової невловимості, закохуєте у побачене з головою,
натискаєте на кнопку камери дуже тонко відчуваючи що неповторний момент кадру
якраз настав. Це як музичний слух, це як почуття ритму в танці, щось дуже тонке,
яке мабудь є вродженим. Буду з радістю переживати нові кадри зроблені вашим
серцем. Успіху вам і великого натхнення!
Одержав масу задоволення від перегляду Вашого сайту, тим паче, що більшість місць мені знайомі! Також пізнавальні і цікаві оповідки і розповіді про Карпати! Так тримати!
Jó estét kívánok kedves Igor!
Nagyon sajnálom, de csak most találtam meg ismét ezt a honlapot, és nagy örömmel olvastam, hogy válaszolt az üzenetemre. Szeretném, ha a fenti e-mail címre elküldené az ön címét. Szeptember 20-án utazok Kárpátaljára és akkor jó lenne Önnel beszélni. Üdv.Magda
Пане Ігорю, я в неймовірному захопленні від Ваших фото! Хочеться просто плакати душею або побувати хоч в 25-ій частині від Ваших подорожей, і після цього спокійно померти.
Випадково попав на ваш сайт і офігів… я, який народився на Воловечинні, і який тільки один раз познав велич і красу ВВ І СТОЯ і то случайно…. Переглянув ваші мандрівки і поняв: без гір я жити не зможу…. як автор ви вже мені стали другом. Хотів би, а може надіюсь якось прибавитись в братство любителів гір, тай два легіні по 7 років ростут, які готові з татом піти і накрай світу.
Хочу Вам подякувати за чудовий сайт. Дуже хочеться поїхати в Карпати, але, на жаль, важко знайти потрібну інформацію. Ваші фото дуже професійні і чудові. Інформація, яка дуже допоможе. Хочу побажати Вам Божої охорони у всіх мандрівках і якнайбільше моментів для неповторних фото!
Ваш “Щоденник мандрівника” давно пора видавати окремою паперовою книгою… То би був чудовий подарунок… Щиро вдячний за розповіді і за фото. Повертаюсь на сайт вже не перший десяток разів 🙂
Молодці, що не відступили – такі неймовірно красиві фотопейзажі вийшли. як же я скучила за горами, за цим нереально красивим зеленим лісистим морем, в якому знаходиш спокій та гармонію…
а яфиновий джем-він смачний? (ніколи не куштувала) 🙂
…добра стара традиція, коли збираємось на Драгобрат щось або когось забути :))) Можна вже використовувати як прикмету.
Ну в загальному все одно було класно, компанія нормальна все було ок 🙂
Костя: вполне возможно 🙂 После Свидовца я сразу провел ещё 7 дней в горах, встречался с разными людьми, так что сейчас толком и не припомню кто и где попадлся на пути :)))
Ігор – Костя, ну як не пам”ятаєш, там де я “чебурахнувся” на спуску ти ще “зрізав” від афинників, де ми здибали на підйомі “бородатого дядька” проходила група, ми ше робили зауваження на рахунок спортивного темпу 🙂 Бо там внизу то ж були чехи 100%.
Трохи подорожував вашим сайтом – дуже захоплюе. Сподобались фото – ви робите чудові знімки. Бажаю вам здоров”я та успіхів, сайту – розвитку та довголіття.
Цікава розповідь вийшла – щороку на день незалежності в ті края їздимо. Неподалік, біля Нижнього Ялівця є ще одна зачотна точка-озеро Буковинське Око. Дорога там краща, тому можна доїхати на звичайному транспорті, а звідти зробити однодневний марш-кидок на Памір. Місцина чудова, маст бі-рекумендується усім любителям туризму.
Я випадково натрапив на цей сайт- дуже хороша робота для людей, які ніколи не були в Карпатах, але давно хочуть – це неабиякий порадник та імпульс зробити це!
Прочитала майже усі статті Вашого щоденника і не могла не написати. Обожнюю гори, але на превеликий жаль, рідко там буваю, а Ваші статті та фото пробудили ті відчуття свободи та натхненяя, що відчуваю мандруючи Карпатами.
Особливо хочу відмітити ваш письменницький талант :)) Дуже змістовно, інформаційно та “яскраво” все розписано! Велике – Дякую за Вашу роботу! Все супер, продовжуйте в цьому ж дусі!!! Гарних Вам подорожей, прекрасних краєвидів та вдалих фото!
Петро: цього разу авто залишали в Квасах, куди і планували спуститися. А в попередньому поході на Марми, транспорт залишали на території лісопильні, біля “адмінбудинку” (за мармуровим кар’єром), без нагляду, звичайно.
Привет из Харькова, Игорь! Все никак не было времени написать и сказать спасибо за замечательное путешествие в “изумрудное лето”. Очень хочется в Карпаты еще. Хотелось бы попасть дня на три на золотую осень в Буковинские Карпаты…
Еще раз спасибо за чудесное путешествие на Пикуй!
Дякую за чудовий сайт. Відчувається, що зроблений він з любов’ю і з бажанням поділитися побаченим. А побачене заслуговує на те! Цікаві фото, дуже мальовничі і вдалі! Відвідини Ваших сторінок дарують гарний настрій! У Вас чимало пізнавальної інформації!
Привіт, мій любий швагро! Усадили маму і твою тещу дивитись кримську мандрівку. Приголомшена від дивовижної краси і витривалості команди, особливо онука! Молодець, мущинка!)
Доброго дня, Ігоре! Не втрималася, аби не подякувати Вам за такий чудовий сайт. І не лише тому, що я етнічна гуцулка і мені близьска ця тема, а головно, бо Ви дуже професійно і з думкою про людей створили і провадите цей Сайт.
Доброго дня, п. Ігоре! Я захоплююсь Вашими роботами! Півроку тому натрапила на статтю з вашими фото (Хлопчик з песиком) і щоразу заходжу на Ваш сайт підняти собі настрій!!! Величезне Вам спасибі, що не зариваєте свій талант! З повагою Ольга Бондаренко
Щиро вдячна вам, п. Ігоре, за чудові світлини і тексти, за якими вгадується людина, яка не просто закохана в гори, але яка відчуває природу і єднається з нею…
Як працівник Карпатського НПП, впізнавала і відкривала заново знайомі ландшафти, а як музикант, слухала музику гір. Успіхів вам та нових вражень!!!
Grand: лично я использую камеру Minolta Dynax 7D, Sigma 18-125 F3.5-5.6 DC
Постобработка снимков в ФШ классическая, без каких-либо плагинов и ухищрений.
Щодо Скал Смерті:
Завше цікавило, як ці топоніми приживаються, звідки беруться? Перевал Франка, Какараза, Скали Смерті?
Немає ніякої гори Скали Смерті. Як і Міка Маре. Є дві гори Неніська: Велика (Маре) і Мала (Міка). Мала – вища, 1820 м, Велика, 1815 – довша.
Без слів! Справжній фотопохід справжніх живих туристів, які вдень не рахують кілометри, а ввечері рахують зірки… За кропітку редакцію фото (чим більшість нехтує) окреме Пасіб!
MOKRIZZONNI:“За кропітку редакцію фото…” – “Нічого собі – все людям” :))) По можливості роблю все, щоб відвідувачі сайту почували себе максимально зручно та комфортно!
andrew: людина зі зброєю нам невідома. Зброя справжня. Взагалі їх було декілька, молодих і озброєних “до зубів”. Всі були в однаковій формі. Рухались швидко і впевнено. На рукаві одного із них помітив емблему з головою вовка чи собаки. Ми їх зустріли на траверсі під г. Данціж. Самі були шоковані від цієї зустрічі: літо, тьма туристів у горах і тут зявляються на стежці озброєні люди…
З якими труднощами стикалися як фотографи (камера набрала вологи в наметі, потрапив пил, закінчилися акумулятори або вільне місце на флешках)?
И взагалі, що тягнули з собою (об’ективи, штативи, чохли, АКБ, флешки)?
Збираюся наступного року майже тим же маршрутом йти, та вперше беру камеру із собою =) Як вберегти від вологи?
Якісь корисні поради? ))
Andrew: під час походу особливих труднощів з технікою не виникало. Хоча найбільш «болючим» питанням залишається все-таки можливість зарядки акумуляторних батарей. Ми пройшли більше 100 км. високогір’ям і найближче розташовані населені пункти знаходилися 10-12 км від нас. Теоретично можна було збігати в село, щоб зарядити батареї, але ми не робили цього… Висновок: брати достатню кількість батарей/акумуляторів. Карти памяті також варто мати про запас! Щодо обєктивів, то в подібному поході їх бажано мати два: пейзажний, з широким кутом, та «портретник». Штатив беру з собою найлегший 1-1,5 кг. Хоча це більше залежить від ваших фізичних можливостей 😉
Відносно вологи: головне берегти камеру від різких перепадів температур, які можуть спровокувати запітніння лінз зсередини обєктиву. Ну і при вологій погоді звичайно одягати на кофр камери водонепроникний чохол.
Дуже гарно все показано і розказано!
Цікаво що минулого року прикордонна застава “Богдан” була занедбана і засмічена ніби нікому не потрібна! Дивно тепер бачити що вояки знову там)))
Я теж бачив цих людей у формі, вони ночували неподалік від нас на о.Бребенескул…Народу тоді дійсно було багато там)
Часто дивлюсь роботи як Ваші Ігоре, так і Дениса, Сашка та Леоніда на інших сайтах по фотографії. В захваті!!! І так уже вдруге виходить що розминувся з вашою групою на гірських стежках…Тоді коли Ви заночували на г.Бребенескулі я ночував на озері неподалік від тих самих людей у формі…
Також минулого року на Чорногорі розминулись…
Зате бачив Вас на Молочних ріках у с.Стужиця, хотів було підійти познайомитись та засоромився)))
Ростислав:“хотів було підійти познайомитись” – дуже шкода, що не зробив цього, бо тоді на святі я не зустрів жодного знайомого фотографа щоб поспілкуватися та разом “пофестивалити” 😉
Ігоре, фотографії як завжди неймовірні! А на фото з зорями немов північне сяйво, дуже гарно, ще такого не бачила! Продовжуйте дивувати нас своїми фотороботами. Дякую
Ігоре, фотографії як завжди неймовірні! А на фото з зорями немов північне сяйво, дуже гарно, ще такого не бачила! Продовжуйте дивувати нас своїми фотороботами. Дякую.
Дякую за рецептик! Чекаю вечора, буду робити! Виглядає не просто смачно, а ДУЖЕ СМАЧНО )) Ловлю себе на думці, що постійно дивлюсь на годинник, не можу дочекатись 11:00, щоб покуштувати те чудо що ти приніс… :))) Коли продегустую, напишу свої враження, адже я вперше буду смакувати їстівні каштани 🙂 та й ще за таким ексклюзивним рецептом :))
Дуже гарна фоторозповідь про ваш похід. Тільки з одним не згідний, що на полонині 1000 овець, і шкода-їх колись було в 30 разів більше. А вам відомо,що таке негативне рекреаційне навантаження на природу. Там де пасеться худоба-нічого не росте. Якби ви мали уяву скільки Карпатських рослин зникає через те,що не мають місця де вирости. Вам тільки гори, а що під ногами росте не маєте поняття. Якби моя воля, то заповідником зробив усю Чорногору з Марамаросами з жорстким конролем відвідування туристів і забороною випасння на полонинах худоби.
Василь: дякую за коментар, Василю. Якщо ви уважно читали, то на рахунок «1000 овець» – я лише процитував слова вівчарів з пол. Щавник. Тому, вважаю, що лекцію про збереження карпатскої флори першочергово потрібно провести саме з ними…
Щодо «не маєте поняття, що під ногами росте» – я б не став так категорично заявляти, тому, що особисто я давно з цікавістю вивчаю та досліджую флору Українських Карпат. Корегувати ж потоки туристів через заповідні зони та визначати кількість худоби на полонинах – на жаль не в моїй компетенції.
З свого боку, перебуваючи в гірській місцевості намагаюся займати природоохоронну позицію та дотримуватися відповідних правил поведінки, особливо у зонах природно-заповідних територій.
“Коли продегустую, напишу свої враження”….
з 11:15 чекаю Ваших вражень, аби знати чи варто ускладнювати собі життя пошуком їстивних каштанів у Чернівцях 🙂
Приношу свої вибачення за непунктуальність!!!
Стосовно каштанів, смакота дійсно неймовірна, щось нагадує смак орішка в поєднанні з картоплею, тільки солодко-п’яною. Дуже незвичний, як на мене, і цікавий смак. Це варто самому покуштувати. Думаю будете чудово вражені)))
“Свято сиру і вина” у Львові через несприятливу погоду перенесено на 21-24 жовтня 2011 р.
“У зв’язку з прогнозованим різким погіршенням погоди Свято сиру і вина переноситься на 21-24 жовтня. Приносимо вибачення. Зате святкувати будемо на один день довше”, – зазначають організатори.
Раніше повідомлялося, що захід має відбутися 7-9 жовтня у Палаці мистецтв. Організатором свята виступила компанія “Дік-Арт” спільно з Львівською міською радою.
Дивилася і читала Ваш сайт. Ви дуже здивували. Й справді, фотописьменник! Багато вишуканості і філософії. А може філософської вишуканості. Знаєте, я Вам дуже вдячна. Ви – один з тих людей, які з’являються несподівано і нагадують: життя – це дар!
Эта фотоэкспедиция для меня стала первым в моей жизни походом в горы и знакомством с Карпатами. Я и предположить не мог, насколько красивыми и разными могут быть Карпатские горы. Для меня этот поход – своего рода посвящение. Здесь я впервые узнал, что такое жизнь в палатке, самая вкусная еда из котелка и удивительной красоты рассветы и закаты в горах. Я верю, что совсем скоро я снова смогу вернуться в Карпаты и открыть тайны гор заново. Спасибо вам, Игорь!
Дивлюсь твої фото й думаю “Так гарно що краще бути не може”
Але ти викладаеш наступні і я розумію що таки ні може бути ще гарніше 🙂
Цей фотозвіт просто БОМБОВИЙ!!!!
То я бачу, ти всі полонини за раз на Кукулі пройшов 😉 от молодець) кльово там, а ми збираємось на грудень 🙂 в минулому році там на Озірній святкували Міжнародний День Гір, сподіваюсь, що й цей раз так само туди попадемо 😉
Назва хребта приваблива така, раз почув – не забудеш, не сплутаєш. не раз задумувалася, звідки назви хребтів, полонин, вершин? інколи назви самі за себе говорять (петрос – кам`янистий, наприклад), інколи – можна дофантазувати, як і Кукул, доречі 🙂 кукул – чоловік кукушки! не одна я так придумала :)) до мене то записав зі слів своїх предків Петро Шекерик-Доників у своєму романі “Дідо Иванчік”:
“зазуля хоть файна, але дуже погана на сумліннє, бо утопила свого чьоловіка Кукула через любаса Тришшюка. Через ототу мізерійку мижи потєти, шо лиш дінницями водно штєт,лєшуючі за гадєв, аби її заклєсти, шоби біршя не виросла. І йиго Бог заклєв, шо він бірший ни виростет за тото, шо він намовив зазулю утопити Кукула. Тай зазулю Бог заклєв, шо уна лиш до Ивана Купала куєт, а витак до Благовішіня німієт тай мусит жити з Тришюком, хоть би вже й ни рада.”
збрешу ,як скажу, що розумію все дослівно :)) але суть зрозуміла, правда? 😉
Я взагалі думав шо зорянки плівковим хвотіком зроблені, і не виключно шо СФ (враховуючи цілу плеяду фотомайстрів в цьому поході). Занадто екстремальні умови для маленької матриці. І відповідний результат був би… Вихід то є у вигляді f1,2 але це вродє оффтоп :))
Головне не сказала! Ех, заздрісно ви сходили!
Опис, фотографії, як завжди неймовірно 🙂
Маленькому Ігорю дякуємо за дрова – ми їх сухенькі, позбирані, наламані, поскладені палили наступними вихідними. Після себе теж назбирали, наскладали 🙂
Szedłem ta trasa z Woronienki przez Kukul i Kozmieskią do doliny Foreszczenki. Szczegolnie za Kukulem, na Krywych Hedjach jest to uciązliwy i nieefektowny kawałek. Gora – dol, gora – dol po 50 do 100 m przewyzszenia za kazdym razem. Ale sama trasa warta jest polecenia jako wycieczka z dobrym dojazdem i widokami na Czarnohore i Gorgany.
Шикарные снимки, интересный рассказ. Был в тех краях в августе, ни на секунду не жалею, а после вашего отчета – еще раз захотелось :)))
Хотел бы спросить по железу: http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/hidden/igor-melika-mch9.jpg
С какими “ногами” ходили под эти цели? Про вес понимаю, но может уже есть предпочтения ? Буду признателен за ответ.
Максим max-men: тяжелый штатив в горном походе быстро надоедает. В противном случае тебе придется быть в роли “шерпа” 🙂 Как правило в ФОТОтур берем лёгкие штативы весом от 1 до 2 кг. Именно в этой фотоэкспедиции использовались модели: Velbon Ultra MAXi-M, Velbon CX-560, Velbon Sherpa 750
спасибо за совет
я смотрю у вас все очень серьезно – и штативы, и градиентные фильтры и свет и цвет.
вот бы попасть к вам в поход
насколько реально в будущем-текущем году?
Максим max-men:“вот бы попасть к вам в поход” – не вижу для этого никаких препятствий 🙂 Походы (фототуры) проходят круглый год. Расписание ФОТОтуров постоянно обновляется: http://igormelika.com.ua/uk/shhodennik-mandrivnika/kalendar-mandrivnika (раздел “Заплановані маршрути”). Остальные интересующие подробности – е-мейлом.
Класний сайт, фотки, подорожі. Сам таке люблю – подорожувати та фотографувати природу, навіть думав теж створити такий сайт. Про Боржаву все дуже знайоме, бо сам з товаришем ходив цього літа туди на чорниці 🙂 Так тримати!)
Кльовий був похід;)
але саме козирне – то гриби;))) хтіли макарони з грибами, а вийшли гриби з макаронами;))
Максим max-men: “вот бы попасть к вам в поход” – тююю – то ж простіше простого;) наплічник взяли і погнали;)))
Ігоре, як завжди, гарного звіта написав;))
Igor Melika спасибо. почитаю, ознакомлюсь
MOKRIZZONNI )))
я наверное вовремя сбежал ))) хотя намека на голодание даже не было , а вообще – очень круто сходили. Так всегда – пока в походе думаешь хватит, а когда домой приходишь – снова охота в гору,в воду,грязь, и голод.
Вот сейчас собираю вещи в п.Красную – буду там нырять )))
Может с ребятами как то сходим все вместе? Авось они нам секрет какой то своих мега фото расскажут ? )))
max-men,нє..я вже застарий брати оточуючих сікрєтним ефектом “vibrance+100″…мені вже смислів та заглиблення хоцца.Для цього тра..сам знаєш шо…нікого не тра.
Прошу вранішних вибачалок -“ефект” отой на публіку “vibrance+100″ я відношу до одного з учасників,на фотосторінку якого перейшов звідси..не до всіх шановних колєг!
Дякую за цікаву розповідь. Я досить часто буваю там влітку. Це дійсно прекрасна та дивовижна місцевість в якій, побувавши хоча б один раз, неодмінно хочеться бути вдруге.., в третє….. З нетерпінням чекаю літа!!!
Щиро дякуємо за Чудові фото наших краєвидів!!! Змонтовано і описано професійно. Серце радується за Вас. Ми з сімєю насолоджуємось переглядаючи фото. Успіхів!!!
Я би навіть сказав шаолінська осінь! :)) Дуже шкодую, що не зміг піти з вами. Дуже цікаво проходити ті самі маршрути, але о різній порі року. Цікаво спостерігати, як все змінюється!
Природа на фотах (а что уж говорить о том, как Игорь в этом купаясь впитывал и впитывал тоннами впечатлений…) – потрясающе горящщая, бьющая ключом всех цветов радуги…. гут….
Ігоре, будемо раді Вас бачити 🙂
до речі, також ми анонсуємо 16 листопада нову форму онлайн-спілкування з відвідувачами сайту і любителями Карпат – проводимо facebook-конференцію. Заходьте, залишайте запитання (можна це робити вже зараз), 16 листопада стартуємо о 12 годині https://www.facebook.com/event.php?eid=231849560210425
Фестиваль молодого вина “Закарпатське божоле-2011”, який вже став в Ужгороді традиційним, дещо порушить свої традиції. Свято, яке заплановане на 19 і 20 листопада, відбуватиметься не просто неба (звичайним місцем прописки фестивалю була вулиця Волошина), а у старовинних підвалах. Молоде вино дегустуватимуть у “Винному льосі” – так називають будівлю, розміщену в самісінькому центрі міста на вулиці Ракоці.
Тут прекрасне місце, це пам’ятка архітектури 17-го століття, тут неперевершена атмосфера, однак довгий час ці приміщення були занедбані. Зараз там кипить робота, готується місце. При чому всередині льоху буде виключно вино. Ми не пустимо туди ні з медом, ні з шашликами, це все буде на вулиці, там же буде концерт самодіяльних колективів, заявив організатор фестивалю “Божоле-2011“ Олександр Ковач
а всі знають, шо Жаб,є, то теперішня Верховина?
“Верховина (до 1962 р. -село Жаб’є, польською Zabie) – адміністративний центр Верховинського району. Стара назва Жаб’є. Згідно з народним переказом першим поселенцем у цих місцях був Яким Жабка, тому селище назвали Жаб’єм (згадується у 1424 р.). Перейменоване у 1962 році відповідно до свого місцерозташування: “верховиною” називають високогірну місцевість у Карпатах.” http://ikc.if.ua/celo.html#10
До сліз розчулює текст:
“На основі звіту О.Орлова президія АН УРСР постановила: Карпатську астрономічну обсерваторію (саме таку назву отримала обсерваторія на горі Піп Іван) передати до складу АН УРСР (відповідно до постанови РНК УРСР від 2 січня 1940 р.).
Директором Карпатської обсерваторії був призначений академік Олександр Орлов. Але в подальшу долю Карпатської обсерваторії втрутилася Друга світова війна”.
Таке, начебто Друга світова війна почалася в 1941 :)))
До manyaksfon:
1. Петросул (вершина поряд із Петросом) по-українськи – камянистий. А Петрос – камінь.
2. Помилка в трактуванні цитати із Шекерика. Там є: …“зазуля … утопила свого чьоловіка Кукула”. ЗАЗУЛЯ!, а не кукушка! Не було і нема в українській кукушка. Тому, якщо керуватись Вашою логікою про походження, то мало би бути ЗАЗУЛЬ.
О, Володимир, Ви, звісно, праві відносно “петроса” і “петросула” 🙂 клята латина…
а щодо “зазулі”… покажіть наукові трактування Шекерика і я задумаюся. А доти, трактуватиму так, як мені бачиться. Я своє трактування не нав,язую нікому.
Шекерик писав про Кукула, чоловіка Зазулі. в контексті зрозуміло, що мова саме про птаху зозулю (кукушку).
Шекерик не писав літературною українською мовою. тому, думаю, він і не переймався тим, що нема “кукушки”, а Кукул є, як не переймалися і ті, з чиїх слів він то записував 🙂
Кста, я не цитату трактувала, а приводила цитату в підтвердження свого трактування.
Вернулисьте, п. Ігоре, туристам дуже цікаву і дорогу старовину!
Єк колис наші дєді кєжко працували. Єк за зароблені надривною працею злоті купували кішницу, маржину і всєке добро. А тепер в Буковелі? Землю продали, а чи пішлі ці шалені доляри на добро? Іномарки дітям купили, горівки дудлили. Де ті іномарки? Вже багато побитих, а грощі пропиті. Розлізлося помежи пальці. Пропала і споконвічна назва урочища і гори БУКОВЄЛ. Тепер ця гора вже на мапах БУКОВЕЛЬ. Хоча я певен, що ВР не затверджувала такої зміни. Курорт власники можуть називати як хочуть, але міняти географічні споконвічні народні назви – тільки із дозволу ВР.
Багато цікавих моментів з життя обсерваторії взнав для себе. Цікаві фото.
В той же час, в статті багато плагіату. Чи то так задумано? Як на кандитата історичних наук, варто давати посилання звідки взято той чи інший матеріал, і на висловлювання інших авторів.
AA: в останньому абзаці статті зазначено: “З цією метою вивчалися різні літературні джерела щодо даної теми….. й на основі експедиційно доповненої джерельної бази було здійснено цю історичну реконструкцію будівництва”.
Використана література:
1. Бойчук В. М. Дивосвіт. – Видання третє, доповнене. –
Вижниця: Черемош, 2008. – 100 с. 2. Ватаманюк Дмитро. Піп Іван. Релігійні мотиви у
назвах Чорногірських вершин // Гуцульський калєндар. –
2006. – Випуск 11. – С. 60–62. 3. Ґулюк Ю. Жаб’є. Історичні розповіді від часу за
люднення цього краю до 1939 року. – Верховина: Гуцульщина,
2004. – 176 с. 4. Зеленчук Ярослав, Григорчук Петро. З історії Музею
Гуцульщини в Жаб’є–Ільцях // Українознавство. – 2009. –
№ 2. – С. 225–260. 5. Зеленчук Іван. Остання власниця полонини Попіван /
Газета «Верховинські вісті». – 2004. – 2 квітня. 6. Зеленчук Іван, Зеленчук Ярослав. Як будувалася
обсерваторія на горі Піп Іван / Газета «Верховинські вісті». –
2008. – 25 липня. 7. Зеленчук І. М., Зеленчук Я. І. Спогади Михайла
Зузяка – українця, котрий в числі перших брав участь у
боях Другої світової війни // Українознавство. – 2009. –
№ 4. – С. 306–309. 8. Зеленчук Іван. Обсерваторія на Попівані / Газета
«Верховинські вісті». – 1998. – 24 липня. 9. Зеленчук Іван. Замок на Попівані. Можливості ком
плексного використання всього Чорногірського масиву
Українських Карпат // Наше небо. – 1999. – №2. – С. 6–8. 10. Карпати – «Зелене Серце» Європи / Упорядник
А.Олешко. – К.: Мінприроди України, 2005. – 104 с. 11. Клапчук В. М., Клапчук М. В. Туризм та відпочинок
у долині Верхнього Пруту (Історичний екскурс) // Етно
культурна та природна спадщина місцевих громад як
складові розвитку туристичнорекреаційного потенціалу
Карпатського краю: Матеріали науковопрактичної
конференції 27 липня 2007 р. – Яремче, 2007. – С. 99–108. 12. Кононенко П. П. Українознавство: Підручник для
вищих навчальних закладів. – К.: Міленіум, 2006. – 870 с. 13. Крохмалюк Роман. Не забуваймо старовинних
гуцульських назв // Гуцульщина. – 1986. – Ч. 6. – С. 9. 14. Кононенко Тарас, Дідух Людмила, Терлецький
Віталій, Таровська Олена, Мартинюк Анатолій. Україно
знавство ХХІ століття – філософія нового, відкриття та
винахідництва // Українознавство. – 2008. – № 4. – С.132–140. 15. Мистець Дмитро Пожоджук / Упорядник Борис
Кушнір. – Тернопіль: Лілея, 2000. – 304 с. 16. Нагірний Мирослав. Ворохта – перлина Карпат. Мате
ріали до історії. – ІваноФранківськ: МістоНВ, 2007. – 128 с. 17. Народ про Довбуша: Зб. фольклорн. тв. / Упо
рядник Віктор Тищенко. – К.: Наукова думка, 1965. – 290 с. 18. Ситник Костянтин. Настав час біології та
медицини // Науковий світ. – 2010. – № 6. – С. 3. 19. Olszanski Marek, Rymarowicz Leszek. Powroty w Czar
nohore. Nie tylko przewodnik. – Pruszkow: Rewasz, 1993. – 254 s. 20. Midowicz Wladyslaw. O Bialym Sloniu na
Czarnohorze // Plaj. – 1988. – №2. – 112 s.
…та найголовніше, на мою думку, це те, що дослідники встигли поспілкуватися з учасниками та очевидцями будівництва обсерваторії і дослівно, без спотворень, занотувати безцінні історичні факти!
зараз та обсерваторія, як компас, впізнавана звідусіль, орієнтир… а колись тих зубчиків на вершині не було. чомусь саме фотографія без неї вразила найбільше 🙂 розумію, що побудовано то було відносно недавно, але не приходило в голову чомусь, що ще можна знайти живих очевидців і почути деталі, яких не прочитаєш в жодному офіційному документі!
дякую
…(як-от карта Боплана, видана в 1651 р., де вже зустрічаються назва Чорна Гора та поселення біля неї: Устєріки, Довгополе, Ясіня)… тут Ігор, я просто підмітити хотів,як на мене малось напевне на увазі якесь інше місце – бо Устєріки, Довгополе і Ясенів (бо Ясіня аж на Закарпаттю) то все на злиттю Чорного і Білого Черемошу (знов Чорний і Білий як там про тих богів) а це Синиці (Синиці – бо вони вкриті ялиновими лісами і постійно сині виглядають) та й часи майже Довбушівські, а в той час і поселень які ближились до Чорногори було багато. До речі на Синицях і ті самі Довбушеві печери (розлом) каміння фист моцне, навпроти Ігрець,за ним Тернашори, і Писаний тут же і Сокільский тут.
До речі пам”ятаєш, я розказував, що Попіван то похідне від Попиван, та й місцеві кажуть з діалектом “…на Попивані”, тобто від слова попивати, пити. Мій прадід, та й дід розказував, шо лиш як на Попивані сіла хмарка, то треба йти громадити сіно і готуватись до непогоди,а жили вни в Синицях так шо від Стайні всі навколишні хребти видно і Чорногору і Чивчино-Гринявський масив і Буковинську сторону. Через то гору й називали Попиван, шо вона з хмар воду п”є, та і зараз там в добру погоду попасти проблєма деколи. Ніби сонячно і гарно, а тут за пів-години і гроза і сніг може бути.
Дивився фото, і здалося що в Ігоря якісь особливі стосунки з Карпатами. Звісно, хто був Карпатах, той якусь їх частку забирає з собою (в серці). Але я маю дещо інше на увазі: дуже багато походів і дуже багато гарної погоди, яка сприяє фотографії. Всі розуміють, що камера знімає те, що бачить фотограф. Але дивився фотозвіти і виникало відчуття, що Карпати самі наче повертаються до Ігоря обличчям, показуючі всі свої усмішки, розкриваючись у всій красі. Я не містик, але не можу позбавитись відчуття, що Ігоря наче було обрано. Маю на увазі, як фотограф обирає собі якусь модель для зйомки, так і Ігоря наче обрали Карпати, щоб він робив їх фото…
…Перечитав, що сам написав, наче маячня якась, але ж ні – все так! Сам знімаю, не раз був в Карпатах. Але ваші фото дуже вражають, викликають натхнення та позитив… Ваші фото живі… в них є чарівна Поезія.
Пишу під враженнями ваших краєвидних фотографій та майстерно написаних описів мандрівок. Вельми вдячний за такі описи. Я як турист з невеликим досвідом який проявляється у близько 30 галочках на карті карпат побував у різних частинах цих чарівних горбів. Читаючи повні описи маршрутів згадую як то було в мене. Наразі дожився до дзеркалки і маю декілька фотографій з “Боржави та Івана” – оцінюючи ваші світлини то відчуваю ефект “ВАУ”. Насправді дякую що ви є і є на кого рівнятися!!!!
З найкращими побажаннями у нелегких пейзажних походах – Гешта Микола
Файні фото!!!
Як драбини на тій вежі? Ми були за потужного вітру, не ризикнули лізти, бо її розхитувало неслабо. Ще й вгорі щось калатало (схоже, що відірвана секція)
А з вершечка вежі Вільшанське водосховище не видно?
Манчул – то окремий хребтик. Навряд чи його можна віднести до Красної, бо сідловина між ними дуже глибока. Туди ще не ходив?
Haidamac: драбина на вежі ніби ціла… єдине помітив, що болти на деяких стиках конструкції повилітали і від того на верху все хитається. Водосховище з вежі не видно імовірно тому, що в ньому майже немає води, до того ж коричневе дно водойми напевно зливалося по кольору з осінніми деревами (ФОТО) Чекаю снігу, щоб відвідати Манчул 🙂
Кожного разу читаю з насолодою публікацію!
Про фото окремі слова подяки – декілька разів можна переглядати окреме фото.
Щоразу щось нове, цікаве…
Попередня підбірка фото плюс стаття – Золота осінь на Полонині Красна -ЦІЛЮЩИЙ БАЛЬЗАМ для душі. Щиро дякую!
Повноводним “озеро” було до в 2004-2006 років. Нині його замулене дно скоріше нагадує пустелю. Однак навесні водойма все-таки заповнюється водою і лише тоді водосховище набуває справжнього мальовничого вигляду. Однак цю мальовничість псує бруд і пластик, який потрапляє до водосховища в основному з “верхніх” сіл Міжгірщини…
Гарна фоторозповідь. Особливо фото зубниці, білоцвіту весняного, калюжниці, первоцвіту. Найбільше мені подобається коли люди, що ходять в походи фотографують не тільки краєвиди, але й флору і фауну(і знають що це). Знаю таких інтелектуалів, які знають майже все, що росте у Карпатах. Не терплю таких туристів, які ходять тільки ,,бухати,, і їсти шашлики, а все довкола спалюють і знищують і мусорять як неандертальці.
Людству нічого доброго не світить з його зажерливістю, байдужістю і злом. У власних відходах воно виродиться, згниє і засмердиться. Природа з часом відновиться, а від людей і сліду не залишиться (згідно сучасних даних кожний вид ссавців живе приблизно 2,2 млн років). Людина ж значно прискорює свою загибель.
Цього літа (2011 р.) відвідав ГЕС, біля кемпінга спускалися до води. Води було дуже мало, вигляд жахливий – болото, мусор. Місце для фото не міг вибрати. А ось коли водосовище повне – це справді гарно, особливо з гори.
Твої світлини вирізняються і будуть вирізнятися унікальністю, образ кожної фоотокомпозиції неповторний – кожна неначе живе створіння має живу душу, неговорю про колір, свіло, тінь – вони часто “виносять” мій мозок, плавлять душу, настрій…
Шановні організатори фестивалю!
Я з Черкащини. Хочу приїхати не стільки скуштувати скільки представити саморобні дробилки для чавіння винограду. Сам роблю вино близько 20 років, почав робити обладнання, коли вийшов на об”єми більше 200 літрів. Є ручні та еликрифіковані. Можу продати виставкові екземпляри. Чи знайдеться для мене місце?
Буду вдячний за відповідь
Верислав
що ж… і пів-року не пройшло, а я спробувала приготувати каштани за цим рецептом!
тільки за те, що ті каштани приїхали з Закарпаття, побували на День гір (11.12.11) на г.Чорна Клива, в справжнісінькій зимі і після таких мандрів потрапили до мене на кухню – вони вже смачні і надзвичайні!
в запропонований рецепт моя буковинська душа і відсутність простої горілки в хаті, внесли свої корективи :)) замість горілки був самогон! горіло класно!!! але присмак у карамелі таки був… :))
як відкинути отой “цікавий” присмак самогону, то все вдалося, тільки цукру замало всипала :))
вопшем, перший блін, ой, порція каштанів, вийшли комом! але завтра (я ще маю добрячу жменю каштанів), я точно зумію зробити все бездоганно :)) тільки думаю спробувати коньяк… :))
Хто б що не говорив про красу гір, але акція без бограчу була б не повна 🙂 Бограч був знаменитий!
Всім дякую за компанію, особливо Людмилі Ємельяновій та Ігору Меліці
та-а-ак, дійсно, бограч смакував на славу! це цілковита заслуга шеф-кухара! а також решти 17-ти людей, що створили незрівнянну атмосферу, без якої бограч таким смачним не вдався б ніколи! 😉
Тарасе, дякую за подяку 🙂 думаю, позитивні враження варто закріпити найближчим часом в наступній спільній мандрівці 😉
Ты один и лучших, мною встречаемых фотографов, Игорёк…. респект за фоты и отчёт, да и ребятам, что фотали с тобой – тот же респект, рад за вас, ваше празднование и погоду, что вам поконтрастила… 🙂 🙂
отак треба відзначати день гір )) взимку в горах доводилося бувати, у великій гарній компаній в горах також (і з деякими учасниками цього походу теж), бограч коштував, будь що з цього уже кайф, а все це в купі ну це просто АААААА нема слів, мене аж щира українська жаба почала душити))
Ігоре, дякую за чудовий звіт
Ці збирачі ліпше би рвали рекорди по збиранню сміття, що лишають після себе і менше би полонини нищили… Я би хотів бачити де в Європі таке є, комбайнами збирати афини… Ну що у нас люди живуть тільки одним днем а про завтра: та якось буде, от вам і закарпатське ядро інтелекту…
Всім привітик! Кожен раз закохуюся в гори по-новому! А все це завдяки людям, з якими ходиш в похід! Адже саме ви, друзі, зробили його незабутнім та незрівнянним! А дякуючи Бограч-паті, взнала, що мандрівка може бути ще й СМАЧНОЮ 🙂
Велике спасибі всім за прекрасні фото, а Ігорю ще й за чудову розповідь, бо з плином часу спогади тьмянітимуть, а ця сторінка нагадуватиме мені, що інколи треба просто зробити один крок, щоб потрапити в казку 😉
Дуже вдячний Ігорю та Люді за організацію «Бограч PARTY»! Для мене, цей похід став подією 2011 року. Я перший раз, зимою, в компанії чудових людей, сходив в наші Карпати. Маса незабутніх вражень та емоцій!!! Зараз живу надією, ще раз повернутися в ту чудову, зимову казку карпатських гір…Особлива подяка Олегу та Люді за допомогу в підготовці до походу та в наданні екіпировки. Вітаю всіх учасників акції та не байдужих з днем Святого Миколая і з наступаючим 2012 роком!!!
Чумачєччяя бограч пати)))
Приємно знаєш спостерігати справжню зимову казку з вовками!…..десь у хащах міських джунглів під музику Каччіні – Аве Марія……)))
І ще так і хочеться додати словами з пісні про твій щоденник
Я ведь давно эту белую книгу читаю…….., этот с картинками вьюги старинный букварь!…
Все круто, що там говорити – життя як мандрівка
З наступаючим, Ігорку!
Що ж Ви робите?!!!!!!! :-))) Ну не можна ж тааак. Такі речі треба викладати потрошку!!!! -малими дозами, бо від передозування можна і вмерти з голоду. ПАМ’ятайте, передозування шкодить нашому здоров’ю (тих, хто там не був). Я ж не пішов на роботу через ті фото. ЖАБА Їсть. :-))))))) З наступаючим Новим роком!!! Удачи і хорошої погоди всім мандрівникам на ближні років так 50. Слів нема, краще ще подивлюсь.
Пане, Ігорю, моє шанування. Вражаючі фото. Це дійсно спрвжня гірська феєрія. Приєднуюся до слів попередніх авторів. Чудова акція в Міжнародний день гір. Через Ваші фото я побачила ІНШІ ГОРИ. Спасибі Вам. Гори люблю. Вивчаю життя людей в горах. Будемо раді бачити Ваші світлини чи фоторепортажі в нашому журналі Гірська школа Українських Карпат. Заст . гол. ред. журналу – Інна. З наступаючими святами.
Раміна: найближчий бограч-паті буде на Різдво (Косівський р-н), але в доволі вузькому колі друзів. Загальнодоступне ж туристично-кулінарне свято «Бограч PARTY» планується на кінець січня-початок лютого, залежно від погоди і кількості бажаючих. Конкретні дати згодом будуть опубліковані в «щоденнику мандрівника» в розділі «заплановані маршрути»
Inna: Карпати – наш спільний дім! Із задоволенням приєднаюся до творчої групи журналу.
Надзвичайно красива галерея фото. Від автора є що повчитися. Ато живемо поряд з такою красою і не завжди вміємо нею насолоджуватися (у значній мірі говорю і про себе).
Еххх, здОровсько, Ігоре та компаньони !
планую приєднатися надалі до таких свят!
Приємно, Ігоре, що твої ініціативи єднають однодумців з різних регіонів 😉
а фотками з події таки-так, можна “ласувати” довго !
Прочитала останній коментар і аж закортіло крикнути буквально: “то була моя ініціатива, а не Меліки!!!”… та, зробивши паузу перед завчасним обуренням, зрозуміла – якби не Ігор, мені не вистачило б наснаги організувати цю акцію, зібралися б інші люди, було б все-все інакше, вже не кажучи про репортаж і фото!!! Так що, туристи, кучкуймося навколо цікавих і вартих людей, бо й ми того варті! 🙂
З наступаючим! яскравих фотогенічних мандрівок, щирих людей поряд, удачі, здоров, я, любові!
Щиро радiю, що був частинкою проекту “Подорожуємо та фотографуємо разом”. Тож дякую тобi за назабутнi моменти якi ми пережили. Нехай новий рiк принесе не менш захоплюючi подорожi i не менш вражаючi знайомства. Гоцульського здоровя! З Новим Роком та Різдвом Христовим!
Вітання!
Маємо Ігора Меліку, який за увесь 2011 рік фантастично продуктивний фотохудожник.
Вам друзі бажаю у новому році такогож успіху і самовіддачі у своїх справах!
Ігор, з Новим роком! нехай цей рік принесе тобі нові яскраві враження, які надихатимуть тебе на створення нових шедеврів, якими ти продовжуватимеш щедро ділитися з усіма нами :))
З Новим Роком та Різдвом Христовим!
Здоров’я, Миру, Добра та Любові тобі і твоїй родині! Нехай погане зникає, а Добро залишається назавжди!!! Хай твої мрії здійснюються!
З новим роком! Усіх з Різдвяними святами минувшими і прийдешними, в залежності хто за яким календарем святкує. Хороших і правдивих статей сайту і таких самих цікавих фотографій. І аби плагіат оминав цей вебсайт 🙂
Щиро дякую за казкові вітання! З Новим 2012 роком! Нехай в новий рік збуваються найбажаніші мрії! Бажаю для душі добра, для тіла здоровя, а твоїй сім’ї благодать на цілий рік!
Дякую за чудову розповідь!
З радістю віртуально пройшов знайомими місцями… Служив та на початку 80-х.
До речі, там було запитання, скільки часу триває підйом “на своїх двох”.
Так от, приблизно у таку саму погоду, дорога від Шепота до гори займає 6 годин.
А вниз, та ще й влітку, взагалі дурниці – за три години ти вже “в цивілізації”. 🙂
ВСІМ ПРИВІТ. ХОЧУ СКАЗАТИ, ЩО БАГАТО РАЗІВ КУШТУВАЛА БОГРАЧ, А ТОЙ ХТО НЕ ПРОБУВАВ, ТОЙ НЕ ЗНАЄ ПРО ЩО ТУТ ГОВОРЯТЬ… ВІДНОШУСЯ ДО ТИХ-хто ще не смакував Ігоревого бограча. ХОТІЛА БИ МАТИ ТАКУ НАГОДУ…
Да, Игорёша…. ты умеешь останавливать дыхание в человеке, который смотрит твои фото…((( Пару слов скажи, если не сложно, что ты переживаешь-ощущаешь в такие вот моменты, перед тем как возникает мысль об том, что нужно это сфотать, вот ДО ТОГО КАК, что тобой… ощущается, переживается, что происходит, можешь пару слов ? )))(((( я понимаю что это твоё сокровенное, но всё же… пытаюсь “влезть” в твоё самое-самое извиняясь заранее: ссори :))))
Фотография – это ваше Я, вернее Ваша копия. Фотографируя, я стараюсь максимально передать свои эмоции, переживания и внутренние ощущения руководствуясь изобразительными стредствами, знаниями, навыками и личным опытом. Относительно же самой съемки, вернее состояния фотографа до того, как он нажал затвор камеры, то тут, я бы сказал, что у меня все происходит на уровне подсознания.
Но сначала меня приводит в восторг само пребывание на природе (лес, горы и т.д.). Я как бы сливаюсь с ней. Любовь к природе возникла еще с далекого детства, когда каждые!!! выходные я с родителями отправлялся на отдых в горы. Потом мне всегда были интересны детали/элементы окружающей среды (деревья, трава, мох, их цвет, формы, запахи, звуки и т.д.). Все эти, казалось бы на первый взгляд мелочи, влияют на твоё мироощущение и в последствие на видение пейзажа. Да-да, собирая все эти детали воедино, ты как бы заряжаешься энергией, тебя наполянют эмоции и ты готов «взорваться» от удовольствия! И когда твое внутреннее состояние достигает апогея, то пребывая на этом острие чувств ты начинаешь ощущать и видеть окружающий тебя мир по-другому. В такие моменты и рождаются красивые карточки с пейзажами.
Признаться, я не думаю о пейзаже, скорее он сам меня находит 😉 “Думать надо до и после съемки, никогда во время её”. Понимаю, что обяснить словами секрет успешного фотоснимка довольно не просто и для этого фотографу понадобятся знания, навыки и опыт. Но кроме перечисленого, ты должен быть хотя бы немного талантлив. Я не о себе – в целом. Дело в том, что зачастую талант тесно связан с интересом, хобби. Несколько лет назад, когда я серьезно занялся фотографией, эта взаимосвязь и подтвердилась на личном опыте. Что из этого получилось – может оценить сам зритель.
Разумеется, что одна и та же фотография воспринимается разными людми по-разному и это абсолютно нормально. Ведь все мы индивидумы и у каждого из нас свои запросы и вкусы. Каждый человек воспринимает фотографию по-своему, руководствуясь эмоциями, ощущениями, внутренним состоянием души и т.д. И когда глядя на фото у зрителя захватывает дух (реже – останавливается дыхание) 🙂 значит, фотохудожник в полной мере сумел донести до зрителя ту информацию, которая была заложена им в снимок во время его создания.
Тоді ви були одним з тих фотографів, хто робив фото у колі колядників. Зараз мені стало смішно з такого місцевого, напевно прибувшого тимчасово із заробітків пана гуцула (він у вас на 2-й фото з кінця з вусиками. Був зодягнутий з вовни в кушулю), котрий до всіх підходив, хвалив колядників і з нього всі підсміювалися, а коли вся церковна та колядникова челідь стали до фото, то цей пан командирським голосом сказа: “Ану русо турісто відступіться, щоби ми могли сфотографувати” 🙂
Ігоре, дуже дякую за фотки!
Надихають та рухають уперед, до Карпат, до гір та взагалі 😉
Також щиро вітаю з досягненням визначного місця у Конкурсі “Я ЛЮБЛЮ знимкувати КАРПАТИ” http://www.karpaty.info та публікацією tore.karpaty.info (хоча усі конкурси є суб”єктивні показники )!!
Так тримати, дуже вдячний і рад, що спілкуюся з тобою та однодумцями на такому позитивному сайті!
Ігоре, дякую за гарну розповідь та картинку. Хочу дати інформацію для Вас та всіх читачів. Путильська районна рада звернулася до голови федерації легкої атлетики України пана Валерія Борзова та голови національного олімпійського комітету пана Сергія Бубки з пропозицією розбудови на Томнатику бази підготовки олімпійського резерву України.
Гарний фест дарма що не потрапив. Згодом прийде той час коли всетаки згадають про свое рідне сало та мясо та почнуть забувати про польське та бразильське
Как хорошо что я пообедала, а то, наверное, слюной подавилась…)))
Кстати, в новостях вчера был репортаж с фестиваля, но твой намного лучше, особенно фото.
Проблема у фокусі. Свято «Діснотор» яке має вікові традиції і по суті є святом для тих, хто професійно займається заготівлею свинини та приготуванням страв із неї трансформувалося у “фестиваль гентешів” з якого, в українському перекладі вийшов “фестиваль різників”.
Ось у цих “різниках” вся проблема. Не зовсім вдала назва що зміщує акцент із суто кулінарного дійства у площину етики/естетики і т.п., призводить до коментів типу – не була/не бачила, але не одобряю. Ще один проблемний момент наразі – візуальний фокус. Практично кожен фоторепортаж має хоч одну світлину з відрізаною головою свині. Така сама голова у м’ясному відділі супермаркету сприймається цілком нормально, але варто підвісити її поруч з самим гентешем, що хвацько вправляється з м’ясом гострющим ножем, і сприйняття моментально стає негативним. Масла у вогонь додають різні “прикраси” – кочани кукурудзи, яблука, цигарки у пащі забитої тварини. Гадаю, аби акценти змістилися саме на гастрономію, вправність гентешів у роботі з м’ясом, стравами, на самі страви та настрій, то критичних коментів було б у рази менше.
Мені сподобався Ваш сайт. Видно що це робота в яку вложена душа мандрівника. Я також багато пройшов стежок Карпатами, але мене вразив Ваш особливий погляд на красу гір, а також Ваш талант донести це все до людей. Якщо наші карпатські стежки перетнуться, буду мати за честь посидіти з Вами коло ватри та поспілкуватись на цікаві для нас теми. Знімаю перед Вами свою похідну панаму.
Вітаю!
Дуже смачний бограч по-вашому рецепту. Мене також цікавить рецепт приготування ХОЛАСЛИ. Ігоре, якщо можливо, прошу, зробіть такий же фоторепортаж і про холасли. Думаю, що не один я, цього хочу.
Буду Вам, щиро вдячний!
Я в захваті від побаченого, сам не мало пройшов по горах, а враження, що ніде не був. Дуже люблю фотографувати. Чи приймете мене в якийсь з своїх фототурів?
Заздрю по-доброму, читав і дивився з насолодою. Сподіваюсь таки попасти цього року хоча б одни-два рази на таку фотовилазку в Карпати. Чекаю наступних фотозвітів з нетерпінням!
До речі, крайній зліва, забув як його величати, вчився зі мною на потоці (ТАНГ,МБМ)
ай, молодець! просто і зрозуміло розклав по поличкам ринок і мотивацію споживачів, Філіп Котлер відпочиває! 🙂
цікаво, яка ємність ринку? певно, що не велика, але більш захопливої та натхненної справи годі й шукати. що може бути цікавіше за “роботу”, пов’язану з подорожами в мальовничі куточки та пригодами!? хіба що створення корпорації “apple”… ) хоча талановито займатись цією справою, вважаю, дано далеко не кожному. це має бути людина, котрій властиві такі якості як відкритість і доброта, сила духу – здатність до енергетичного донорства. не говорячи вже про вміння брати на себе відповідальність, вчасно помічати і адекватно оцінювати ризики. і з чистою кредитною історією [про всяк випадок :)]
Ігор, на моє глибоке переконання цей “кафтан” зшитий акурат під тебе, це велика рідкість, коли людина приходить в справу за покликом, і велика радість – спостерігати професіонала в “ділі”! 🙂 На скільки я розумію, це друге твоє хоббі, що переросло в дещо більше, і сподіваюсь, відлік – тільки почато!…
Я люблю якісне фото, які несуть якусь інформацію. Наприклад фото флори і фауни, гарні знімки Карпат, по яких я можу визначити назви гір, і обдумати коли туди можна буде добратись. Звичайно ціную гарні фото на вершинах сходу і заходу сонця, макрозйомку, пейзаж (але щоб щось було особливе). Але такі фото аля ,,йолочка в тумані,, чи ,,засохша травинка,, або якись там ,,опалий листочок,, і т.д для мене фото пусті, я їх просто не розумію. В чому їх цінність?
В будь-якій фотографії немає ніякого іншого змісту, крім закладеної в неї автором фотографічної ідеї. А все що народжується в голові глядача альтернативні асоціації, належать досвіду сприйняття самого глядача. Головне у фотографії, щоб особисто тобі вона не була байдужою, тоді ніхто не стане на твоєму шляху. Вона в першу чергу позиція автора, його виклик глядачам.
В свою чергу кожен глядач бачить те, що він хоче бачити. І це бачення обумовлено смаком, знаннями, життєвим досвідом. Все субєктивно і все має право на існування. З цього приводу, на мою думку, дуже влучно висловився відомий художник Пабло Пікассо: «художника-початківця розуміють лише кілька людей. Відомого – ще менше» 😉
За кожне художнє бачення відповідає права півкуля мозку. Є випадки, коли люди отримували травми голови(лівої півкулі), і вони ставали митцями. Це означає що у фотографів права півкуля мозку працює краще. Моє вам побажання-фотографуйте те, що бере за душу навіть сухих, логічних прагматиків. Фотографуйте те, що необхідно зберегти для наших нащадків – від чого в душі можна відчути ностальгію за втраченим.
Вже дні зо три висить цей твій фотозвіт на сайті? чесно? я тільки нині наважилася роздивитися фотографії… три дні наважувалася! боролася з жабою! боялася, що розчавить! і шо? дарма я таки подивилася – мені капець, розплющила… 😉
Олько: Без снігоступів йти в принципі можна, але без кішок – вряд чи. Під верхом і на стрімких схилах багато фірну і льоду. Місцями його не можна пробити навіть ногою. Трохи нижче 1000-1200 м над р.м той же фірн проламується і твої ноги потрапляють в льодову пастку. Тому варто озброїтися відповідним спорядженням.
Давно чекав нового фоторепортажу. Обалденні фотографії мого рідного краю. Багато є фото-художників, но тільки ви Ігорю на фото вмієте показати мазки природи які роблять ці фотографії живими-шедеврами. Дивлюсь на них і ніби я там, ніби 3Д. Дякую за кайф. Пора парити вино і йти в гори на БОРЖАВУ.
Юра: бачив Боржаву наживо 29 березня. Снігу на верхах вистачає. Аналізуючи погоду, зима ще там протримається не один день: http://www.gmc.uzhgorod.ua/metdata.php?StNo=33515 А от з лижами… теоретично думаю можна 🙂
Молодці! Фотки дуже прикольні, шкода що нема фоток з скал Неняска, сфоткати треба було ще струмок який з під них витікає, і людину на самому обриві, щоб можна було бачити всю велич і красу, а взагалі, дуже класний фотозвіт! Молодці!
Вітаю! Чудова колекція.
Деякі зауваги, проте, категоричним бути не хочу, тому що потрібно бачити рослину своїми очима.
сольданелла – сольданелла угорська (Soldanella hungarica)
Котячі лапки – котячі лапки дводомні Antennaria dioica
Гірчак зміїний – лат. назва насправді Polygonum bistorta
Але то дрібниці. Ще раз дякую. З повагою, Юра
Чудові квіти, більшість вгадала, а от деякі дуже мрію побачити…верес наприклад ніколи не бачила в дикій природі!!! А найприємніше спостерігати за альпійськими рослинками:) Вже скоро…на Чорногірському!!!
Гарні фото, зроблені з любовю. А чому Чорниця червона? Дуже гарні книги про рослини:
“Чорногора. Рослинний світ Українських Карпат”. Ю. Нестерук,2003.
“Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник”, К. 1991.
Юра: дякую, Юрко, ідентифікація та корекція назв завжди вітаються 🙂
Володимир: дійсно, саме таким яскраво-червоним кольором цвіте чорниця. До того ж, в середині кожного малюсінького “дзвоника” знаходиться краплина запашного солоду. Недарма чорниця вважається відмінною медоносною рослиною 😉
Буду знати, що водянка чорна їстівна. А то інколи попадається на високогір’ї між чорнично-брусничним полем і боявся , щоб випадково не потрапила в збір.
Шановний Ігоре, вітаю!!!! Чудові фото. Зацікавлена у співпраці. Готуючи новий буклет про Карпатський національний природний парк завжди маємо труднощі у підбірці нових якісних фото (розміщуємо завжди зі збереженням авторства).
З найщирішими побажаннями успіхів та сподіваннями на подальшу співпрацю, Леся Гайдук.
Дуже файні фотокарточки, але хтилося б більш крашчого наповнення. І щось мені здалося, що саме сільска молодь на 17-й трохи відсторонено споглядае; може їм треба було трембіти у руки дати? -нехай би собі підіймали.
А що до дівчиноньки з 13-ї, то хай їй, як кажуть, чисто грець! – тримаеться так наче вона підняла вівчарську господу.
Ну, тобто спасибі вобще.
Бажаю розвитка селу Бронька й усій Боржавській полонині.
Прекрасный репортаж! Большое спасибо.
Единственное пожелание: добавить ссылку на песню “Трембита”, в классическом исполнении Дмитра Гнатюка на слова Миколи Юрійчука, музика Василя Михайлюка; поскольку именно этот музыкальный инструмент является знаковым для горных Карпат и можно даже сказать, неотъемлемым их атрибутом. http://www.youtube.com/watch?v=EgSXwMy5ff8
Вот пример того, КАК именно нужно покорять вершины Карпат : не просто подняться на вершины и сфотографироваться там на фоне геодезического знака, а смотреть на всю красоту нужно не спеша, с любовью, глядя себе под ноги! Молодец, Игорь!
Мелика тот еще провокатор и возмутитель спокойствия мозга… Из-за тебя теперь моя жаба достигла невообразимых размеров, а давит, давит… :)))) Модный чувак, молодец! Офигенская красота! И фотки, как всегда, тоже! Спасибо, Игорчику!
Степане, не можу в це повірити, як то ми розминулися???!!! :(((
Ми були на вершині 1.05.12 о 10:30 А після спуску ще 2 години тинялися по Скальнатому плесі… НЕЙМОВІРНИЙ збіг обставин!
Гарна стаття і викликає гарні спогади. Восени, минулого року, вдалося піднятися на Герлах. Це трохи складно, але, при нагоді, всім рекомендую. Якщо цікаво, то історія ТУТ
Ігор статтю треба назвати як пісня в гурту С.К.А.Й. – “Тебе це може вбити”. Треба попереджати відвідувачів сайту свого. Мене ж ви не просто вбили, а ще й “контрольний” додали…
Хотів би я “вбитий” отак на тому самісінькому шезлонзі та на лоні тієї самої краси … та полежати.
Та на місточку тому, над прірвочкою на вершинці постояти, теж хотів би 🙂
Ігор баньте айпі мій бо загаджу всю статтю. Я за вас неймовірно радий. Поки енергетичний заряд неізсяк, мушу вас чим скоріш побачити – дайте почерпнути…
Вас мабуть “вразило так вразило”, достатньо було очі ваші просканувати і виставити замість усього фотозвіту. Мабуть вираз був би не менш багатослівний. Все баньте Ігор, баньте мене….
Крааасааа….
Знаєш, яка думка майнула в голові при перегляді світлин? На жаль, багато з,явилося “плаїв” для двоколісних там, де їх не повинно бути. Мені на Свидовець навіть ходити не хочеться із-за тих “плаїв”… 🙁
так я теж бачила страшні кучі “вдячності” природі за чорне золото. Біля підніжжя г. Пікуй є джерело де збирачі зупиняються поїсти, води набрати …. ну от, площі сміття просто вражають.
Файно ви вигулялися, мальовничо, туманно 🙂 тішуся разом з вами і сподіваюся, що скорим часом нарешті наші стежки перетнуться знову і навіть трошки пройдуть паралельно 😉
В Швеции в магазинах продается замороженная черника с Украины и это при том, что в Швеции ее валом! просто за такие копейки, как платят нашим людям, никто из шведов даже не нагнется. Приезжают целые толпы тайцев на лето и собирают ягоды.
Ihore -w imieniu swoim, Romana i Andrzeja serdecznie dziekuje za poprowadzenie pieknej tury fotograficznej w Marmarosze. Polecam wszystkim zainteresownym Twoje stron www i Twoje usugi przewodnickie.
Pozdrawiam – Bogdan Okręglicki
Дуже гарна інформація, про Бограч. Давно шукав гарний рецепт, нарешті наткнувся на ваш сайт, дуже гарно, дуже цікаво росказано, рецепт і Історія. Ніколи непробував варити, але тепер спробую в своєму Казанчику. Дуже гарно дякую вам, за такий сай, продовжайте дальше викладати Закарпатські рецепти, дуже приємно мені, бо виіхав маленьким із своіх чудових Карпат, але хочу навчитись наші різні Закарпатські страви, щоб передати своім дітям, ще раз Дякую.
Спробували перший раз – пішло по 2 порції на особу. Готували вдруге – уже знали, що норма від 2 тарілок на особу. Страва дуже смача, і сподобалася на сході України. Велика подяка пану Меліка за гарну подачу рецепту та фото. Донецька обл. Святогірськ.
Дуже пізнавальна розповідь і, як завжди, гарні фото! Завжди було цікаво як ті троси для канатних доріг на скелі витягали в давнину – тепер трохи стало зрозуміло (але,все одно, здається, що для такої канатки трос мав важити більше, ніж 2000 кг… ну то таке)) А ще, завжди вражаюсь, як європейці з будь-якої водойми можуть зробити окультурену і привабливу зону відпочинку (як от Земплинську Шираву). І чому в нас так не можна? – питання риторичне. Ще раз дякую за розповідь )
А почему только Карпаты? Есть же более интересные места например в Альпах или во фьордах Норвегии… Почему украинские клубы в вопросах организации почти всегда останавливаются в пределах своей страны? Австрийский Альпийский клуб в который я вхожу, например предлагает маршруты и фототуры в разные страны, включая кстати наши Карпаты.
Пожалуйста, если Вы ездите по закарпатским фестивалям и так их интересно освещаете, то напишите информацию о том, когда будет Фестиваль кукурузы в 2012 году или уже был? И вообще. Какие и Где еще будут фестивали и праздники “День села”, “День города”, “Храмовый, престольный праздник” проводииться в Закарпаттье в августе, сентябре, октябре 2012 года и т.д. Очень хочется посетить их! С уважением, Ковальчук Таня
“Нині, на самій високій вершині Боржавського хребта, залишились тільки сліди радянської безгосподарності”.
“На Стою воєнну службу вояки остаточно припинили нести у жовтні 1995 року, хоча вже в 1990 об‘єкти почали руйнувати….“Куполи” на Стою остаточно розібрали під кінець 1999 року. На сьогоднішній день їх уламки вітер порозкидував по всіх найближчих схилах.”
То не радянська безгосподарність, а українська, “незалежна”.
Передивилася вкотре всі фотграфії – кожна, як рідна, знайома до деталей, відкрила улюблені… і вирішила подивитися, що я тобі писала минулого року, коли вперше побачила цей репортаж. і знаєш? я не знайшла свого коментаря! халепа… ))) Виправляюся! http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/verxovinskij-vododilnij-xrebet/igor-melika-29-30-10-11-5.jpg улюблена – хочеться провести по траві рукою, а може й навіть прилягти і щоб ніхто не кричав: “Чого розляглася на холодній землі?! вставай! пішли!”
Зими ще не хочу, а жовтня вже чекаю…
Теплі і затишні гори. Добре спланований маршрут. Чудове товариство. Що може бути краще? 🙂
Дякую, Ігоре, за гарні вихідні. Сподіваюся на нові зустрічі десь трохи вище цивілізації 😉
Вітання автору цього ЧУДА! На перший погляд усе смачно, буду пробувати Ваш рецепт, але не зрозуміло цього ритуалу: “І на завершення – старовинний кулінарний ритуал: як тільки казанок покине вогонь, в киплячий гуляш на кілька секунд занурюємо палаючу головешку з твердолистої або фруктової породи дерева.” розясніть будь-ласка детальніше. Дякую.
Jeno: беремо суху товсту гілку фруктового дерева і приблизно 1/3 її частини розпалюємо у ватрі. Після того, як дерево ретельно обгорить, палаючу головешку занурюємо в казанок
Ігор, знову вражає масштабність Вашого бачення! І здатність передати емоції в фотографії! Захоплює Ваша майстерність! Надихає на приємні роздуми! Всі фотографії – надзвичайні! Я задивляюсь вже не раз на кактуси і “бонсаі” на березі озера Браччано. Дякую, що поділились враженнями і колосальними емоціями!!!
Мы уже давно знакомы с вашим ТВОРЧЕСТВОМ! Я восхищаюсь Вашим талантом! Спасибо за очередную порцию приятных и “вкусных” эмоций. В офисе (при присмотре) реально пахло костром, гуляшом и шашлыком… Мы хотим к вам… С радостью будем ждать следующих репортажей от Вас.
Чудова подорож і фото. Дуже добре розумію вас коли через проблеми в групі потрібно змінювати і скорочувати маршрут. Неприємно дуже. І зачасту люди самі не розуміють отакими своїми діями скільки клопоту завдають іншим
Были в Мужиево за день до фестиваля. Видели, как готовили сцену, столики для торговли. Но нигде не смогли осановиться на ночь… Спасибо фоторепортажу! Увидели, что мы пропустили!…
я теж таку зніму ,якщо буду там. тре тільки той кущик трави правильно ідентифікувати і, мабуть, поставлю меморіальну табличку і прив,яжу олівець, щоб кожен, після Романа (http://photographers.com.ua/pictures/show/dva_petrosi_507187/), хто фотографує, ставив свій підпис – файна підбірка складеться 🙂
мої коменти варто читати, посміхаючись, без ноти сарказму, без міжстрочкових домислювань – тоді все стане на місця 🙂
гарна фотографія, дякую, авторе. і я абсолютно щиро буду шукати той пучок трави, бо хочу теж таку фотку. всеодно фото у кожного получається своє – бо в кожного різний настрій туди вкладається, передається інша атмосфера навколишнього і внутрішнього. Вже мовчу про зовнішні фактори, як то пора року, погода, час доби і т.д.
подорож була півтори роки тому, з того часу немало було походів – яскравих, незбутніх, вражаючих. але емоції, пережиті там, тоді, досі відгукуютьсяв душі невимовним, переповнюючим відчуттям.
Ігор, дякую, що, не зважаючи на всі складнощі тої мандрівки, ти привіз стільки достойних світлин і написав такий репортаж. завдяки твоїй праці, можу як на машині часу повертатися туди знову: вдихати неймовірну суміш запаху квітуючої весни і снігу, і проживати ціле триденне, шалене життя.
Вдячний за розповідь! В липні 2009 р вирішив провідати РЛС. Приїхавши в село у 20 год зразу ж направився в гори З місцевим провідником К….й Подём до станції зайняв більше 4 год… Добру половину дороги йшли в темноті.. Близько півночі на фоне неба по праву сторону вдалося розгледіти куполи РЛС. Такого виду ще не бачив…. вирішивши похвалитись – зателефонував друзям. Розмови мене коштували більше ніж проїзд в обидві сторони…. Через хв 40 ми вже були на РЛС. Першими Нас зустріла зграя псов.. Відбившись від них Ми пішли на світло де побачили двох людей.. поздоровавшись познакомишись.. поели-попили – попросились на ночлег… Нам дозволили(безкоштовно) переночувати в казармі обшитій металом.. (побачили в ранці…). На другий день відвідавши всі будови.. покрутивши антену локатора ( така акустика) зробивши фотки пішли на сусідню гору. Повернувшись на на РЛС Обід і в село вирішивши піти на пряму… Напрямок трудний даже для бывалых.. Прийшовши в населений пункт попрощались.. Я пообіцяв приїхати Ще.. На жаль в ці роки не вийшло…постараюсь в 2013 р…
Игорь, у меня нет слов. Я не могу тебя поддержать, потому что ничего не поможет и не вернет твою красавицу 🙁 Но я верю, что она тебя любила и простит за все, хотя уверена, что прощать не за что. Ты всегда и во всем открыт и заботлив к своим друзьям и делаешь абсолютно все от тебя зависящее.. но, к сожалению, не все зависит только от нас…
Будь сильным. Дай Бог тебе душевных сил пережить произошедшее…
Співчуваю тобі Ігоре, та всій твоїй родині!Це дуже важко,коли втрачаєш такого вірного друга як Лайма…Ніколи вже не буде веселих подорожей з тим комочком щастя…Кажуть, що після втрати собаки людина живе, ніби в тумані, і вийти з цього стану завжди дуже важко…Але ти сильний Ігоре,ти справишся із цим випробуванням долі.Бо так має бути…
Це фото – це як подих, він єдиний і не повторний. За тим подихом іде інший, схожий, але…
Можна зробити багато схожих фото, але те, що описано, на мою думку зроблене під впливом дуже сильних емоцій, а тому і не дивно, що воно зробило такий фурор і здобуло таку високу оцінку.
Можливо треба натрапити на таку ситуацію, щоб фото отримало таку велику енергетику, схожу до тієї. Але це все тільки в руках Господніх і ще трохи у твоїй чуйці художника, Ігоре.
Дуже співчуваю, Ігор! Сам 3 роки тому пережив втрату але досі буває боляче. Сподіваюсь коли біль вщухне ти знайдеш нового друга, не гіршого за Лайму. Хай земля їй буде пухом 🙁
Навіть обіцянки бути в собачому раї розстатися з другом не переконають… Співчуваю. Але мусите розібратися – чому? Щоб вберегти інших друзів і друзів – іншим. Це важливо.
Як я вас розумію; втрата такого “друга” – це важко… Близько двох років назад теж втратив свого собаку з яким провели 16-ть років. Тепер в гори хожу з новим. І не вірю що ваша “подруга” загинула через перевтому… Минулого року моєму не було і пів року як ми покорили в наших Карпатах два двох тисячника, не рахуючи при тому інші гори (що більше 1000 метрів). І це при тому що ваша красуня набагато вища і “здоровіша”. Проблема не в перевтомі.
Дуже красиві місця!
Мені аж соромно, я так близько живу біля них… і ніразу там ще не був.
Дуже гарно переданий настрій теплої осені, такої кольорової та духмяної!
Ігор, чудові фотографії!!!! Просто нема слів!! Я дуже люблю осінь в Карпатах!! Шкода вашого песика! Я знаю як це важко втрачати друга! Але ви подарували їй прекрасні останні дні її життя! Думаю що вона залишила цей світ щасливою!
Дякую за гарну статтю. Сам не раз збирав ягоди у Швеції. Там це веселіше проходить. Тай заробіток більший. І гір високих немає. І природа гарна. А українців там в рази більше за тайців, та щось ні разу не бачив у продажі дикорослих заморожених чорниць. Є лише великі культурні. Шведи нічого, по моєму, не купують у нас, не люблять коли їх хочуть по бичому розвести, і бізнесу шведського у нас апріорі немає. І не вірте коли наші бендери вішають лапшу по спільні підприємства. ЇХ У НАС НЕМАЄ
Шукав сир випадково попав на ваш сайт і ваш рецепт сиру по-верховинське, останні 2 роки захопився походами по гриби в Карпати, переглядаючи ваші фото зрозумів що я Карпат справжніх не бачив. Якщо є можливість зробити туристичний маршрут із вами, я не відмовився б! Бажаю вам добрих мандрівок і вірних друзів!
Подорож на Мармароси – один з найкращих моментів цього року. Марми довгий час були моєю мрією і завдяки вам вона здійснилась. Бажаю, щоб в новому році і ваші мрії збулись!
Ох! Дочекався 🙂
Хороший звіт, і все таке знайоме! Був там в минулу суботу, навіть після дощів снігу там багато!
Фотографії добре передають тамтешню атмосферу!
Ігорь, краса неймовірна!
Дуже хотів би з Вами в зимові Карпати. Чи берете Ви початківців (2 літніх походи-один Чорногірским хребтом)? Чи можна домовитись про прокат зимового одягу? Дякую
Юрій Сазін: файно вам було, заздрила і заздрю. А от в твоєму відео, Юра, побачила на Ігоря компромат. От тепер публічно його спитаю, а він хай скаже: Ігор! нафіга ми тобі купували кльовий рюкзак, якщо ти його носиш так, як абалаковський?! 😉 Народ, хто буде наступний йти в горби разом з Ігорком, застебніть йому пояс і най тільки він скаже, що то незручно! (прошу КОГОСЬ, бо сама невідомо коли з Ігорем в гори попаду 🙂
З Новим роком!!!
Цей похід назавжди залишиться в моему серці завдяки тим краєвидам, дикій природі та погодним сюрпризам, які просто звалюються на тебе вперше. Деякі речі неможливо описати словами їх можна тільки відчути тому я обовязково повернуся туди ще раз…
Ігоре дякую тобі за підримку, дякую за кошик сповнений яскравими різнокольоровими враженями які ти подарував всім учасникам туру, а також за авторську вечерю, це було бездоганно!
Тільки тому, що всі думки зайняті власними зборами в гори, не вдавилася від заздрощів… Коли вже ми нарешті сходимо тим Водольним разом, реально, а не віртуально? містичний, омріяний хребет – щоразу несподіваний, новий, яскравий. Чи то ти, авторе, щось знаєш? 😉
p.s. Хатка в жоржинах – зачЬОтна модель 🙂
Чудовий фоторепортаж! Ігорь, безмежно вдячний тобі та учасникам туру за цю незабутню мандрівку, яка відкрила мені двері в новий світ, переповнений цікавими пригодами та надзвичайними моментами, які ми так любимо фотографувати.
Всі події походу, які тепер переросли у приємні спогади, склалися найкращим чином, додому я повернувся дуже задоволений і позитивно заряджений 🙂 хочу ще!!!
Вперше побували на цьому фесті у 2010 році. Сподобалося!!! Зараз збираємо друзів і їдемо. Порадьте житло в Берегово для шести осіб – три сімейні пари. Щоб комфортно і не дуже дорого. Насамперед цікавить будинок але розглянемо всі варіанти. Писати: hitnivzi@i.ua Дякую!!!
Цікава оповідь, са частенько буваю на Памірі. Якщо ви вже були на Протятому камінні, то чого вам нічого не скзали чернівецькі друзі про соколине око??? Не менш цікавий об*єкт. Щодо пішохідного виходу на Томнатик, то влітку з Шепота (від будинку культури) це займає 4-5 годин, місцеві називають відстань 18 км. Будучи на Томнатику, гріх не піднятися на Яровицю, а звідти пішки чи авто на Нижню Яловичору, там є мальовниче озеро – Буковинське (Гірське) око, дуже сильно схоже на оз. Марічейка під Чорногорою. А чабани на полонині Семенчук привітні і гостинні. До речі, чи не єдина полонина, на якій є електрика!!! А місця справді грибні :)))
до volocjuga: цікаво, з чого Ви взяли, що “чернівецькі друзі” не говорили нічого про соколине око? :)) а от чому Ігор не представив фотодоказів моїх вповідань – питання до нього 😉
Зовсім недавно піднімалися червоним маршрутом від Дубового гаю. Дуже сподобався сам підйом. Нагорі була зимова краса просто неймовірна. П. Михайло був радий з Вашого репортажу про нього.
Ігор, твої фото з походів просто супер, мало ко так класно може показати всю красу карпатського краю. Много лінивих, таких ги я, нигда би і не увіділи ісю красу якби не ти, твій фотоапарат. Я не сентиментальна людина, але твої фото – то шось романтично красиве дійство!
Пожалуй самый правильный рецепт. Я сам из Львова, но часто бываю в Ужгороде, Тячево, где бограч готовят просто мастерски, но даже местные гурманы признали этот вариант, как один из лучших. Главное не экономить на количестве и качестве продуктов. В качестве овощного наполнения использую еще фасоль и корни сельдерея и петрушки. Очень вкусно. Жаль во Львове нет в продаже «Мagyaros» и «Gulyaskrem». Использую «Kucharek», но подозреваю, что это совсем не то. Подскажите, кто знает, о других доступных добавках. Спасибо Игорю за прекрасное блюдо.
Дуже вдячний Вам за листи, що надходять від Вас з фотоподорожами. Ваші фотографії дуже надихають та викликають почуття гордості за Україну. Нам є чим пишатись! Бажаю великої творчої наснаги – Ваш проект дуже вражає. Бажаю Вам та проекту “многая лета”!
Багатьом людям стаття дасть поштовх подумати, не тільки про власну безпеку зимою у горах…
І сьогодні в Україні за великим рахунком отримати знання щодо лавинної безпеки не просто (одиниці володіють потрібнимми знаннями в Україні). Мало людей усвідомлюють що потрбіно для безпечного катання зимою.
Я одного не розумію. В МНС нема гелікоптера для таких випадків? Чому рятувальники змушені день витрачати, що пішки дійти до потрібного місця, а потім півночі транспортувати постраждалого на ношах?
Ці ж години можуть бути вирішальними.
“Споконвіків Чорна Гора була Священною горою гуцулів” – ??? А гуцули одночасно з волохами почали заселяти Карпати у XIV столітті. Тож “чия” гора була раніше, у VII-XIII ст.?
Просто проанализируйте ту кучу грубейших ошибок которые ребята сделали и осознайте наконец, что именно ощущение того что Я ОХРЕНЕННО НЕВЬ….НЫЙ И ОПЫТНЫЙ ПАЦАН и приводит к беде. Горы они всегда горы и они были есть и будут стоять. Они не добрые не злые, они живут своей жизнью, по своим законам. Проблемы начинаются когда приходят люди, не знающие или не уважающие этих законов. Ребята, все кто катается в горах, Ваша жизнь – Ваше личное дело, НО у вас есть близкие, и есть люди которые будут вас искать, в таких же сложных, а подчас и более стремных условиях. Никто не прячет знания о поведении в горах, интересуйтесь. Не ходят в чужой монастырь со своим уставом. Помните что ваши ошибки придется расхлебывать другим. Не будь следующим.
І погода у ті дні була досить погана яка ускладнювала усі пошукові роботи. Але мабуть не це головне як сказав Алексей, гори були є і будуть стояти. І як сказано в статі завжди повинна бути розумна голова на плечах щоб приймати правильні рішення. Я був три дні перед цим в похід на г.Стримба і зайшовши у сніг по пояс. Прийняв рішення із своїм другом іти назад адже гора буде стояти на своєму місці і тому це рішення було єдиним правильним!!!
Чудовий професійний сайт, прекрасні фото та подорожі, які передають ще залишки краси карпат (якщо ви не в курсі нищення лісу та природи у цих краях набрало вже неймовірних обертів), але “реклама” цього середньовічного жорстокого “свята” просто вражає. Як вам вдається поєднувати любов до природи карпат та пропаганду такої людської жорстокості на сайті я дивуюсь. Маючи будинок у селі щербовець я вже на протязі 10 років спостерігаю як з кожним роком місцеве населення разом із закарпатськими князьками нищать усе живе. Про гуманне ставлення до тварин чи там збереження природи це “космос” для закарпатців.
Прості відповіді типу – не пускати, реєструватись – насправді не є реальними тому що цього вже немає ніде в Європі і світі! Натомість більшість – як рятувальників так і туристів, тих хто катається – вважають що ХТОСЬ має створювати безпечні умови але тільки НЕ ВОНИ!!! Багатьох речей можна уникнути, але треба хотіти це робити. Є світовий досвід маркування і попередження і його треба реалізовувати, але більшість вважає що це мають робити не вони, а ХТОСЬ!!! На жаль, наші можливості обмежені…
Треба міняти всі підходи, але в нас все навпаки – тепер рятувальники вже в Міноборони??!! Буде більше людей щоб шукати замість створення СИСТЕМИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВИПАДКІВ! Сьогодні почув притчу: скільки треба мати друзів, щоб дістати яблуко на високій яблуні? Відповідь коротка – не треба 10, а краще одного, але розумного – щоб приніс драбину 🙂
Заборонити кататись на лижах та сноубордах, ходити пішки чи на скі-турах – не можливо. Особливо на Боржаві. Це місце буде вабити до себе все більше і більше людей, бо дуже зручно розташоване – поруч залізнична станція Воловець, асфальтова дорога до самого витягу… Безпека – лише в посиленні профілактичної та просвітницької роботи. А ще потрібні високогірні хижини, де можуть перепочити райдери. Ці хижини спрямують потоки лижників у правильному напрямку, тобто туди, де не можливі лавини.
Щоб запобігти тому, що сталося на Боржаві потрібен комплекс міроприємств. Інформаційнних, попереджаючих, забороняючих. В даний час не повинен працювати ні один витяг без укладення договору, на постійній основі,з МЧС, без спеціально навченого обслуговуючого персоналу.Одними табличками і знакамм маркування тут не обійтимсь. Почну з самого радикального, який відчув на собі 1985 р. СРСР, катаємось на велосипедах по горах Алтаю. Прекрасні гори, подібні на Карпати, обширні рівнинні плата між ними засіяні пшеницею, в якій пасуться коні і свині, прекрасна річка Катунь. І ось ми рішили трошки скоротити часу проїхались по цій пшениці. І тут, ніби грім з ясного неба, зявився вершник-алтаець на коні з нагайкою в руках. На великій швидкості він майже кожного з нас почастував цією нагойкою і без жодного слова поскаеав собі долі. Та й ми і без слів зрозуміли його повчання. Надальше, а може і на все життя це для нас було наукою і на Кавказі і в республліках середньї Азії. Навіть 10 км. обїзд нас так не страшив, як заїзд в пшеницю. Я вже не кажу, що для мене вартувало проїхатись на велосипеді недільного ранку, тільки в шортах в одному з містечок Азербайжану. Надальше можу розказати, якщо цікаво, які заходи безпеки використовуються у Європі.
Чудесный репортаж! Время года – очень классное! Но было бы еще очаровательней, увидеть осенние и зимние картинки :)) Игорь – непаханое поле деятельности :)) Соберешься ехать – можешь маякнуть, в Каменец я всегда собираюсь очень быстро :))
• 1978 – мастер спорта по альпинизму, 1982 – мастер спорта международного класса
• 2-кратный чемпион СССР в ледово-снежном классе (Мижирги, Центральный Кавказ, Байтор, Тянь-Шань)
• 6-кратный серебряный призер СССР в скальном, техническом, и высотном классах: 1979 – Замин Карор, Памиро-Алай, тех. кл.; 1980 – пик 22-й Олимпиады, Памир, ск. кл. (вместе с Вал. Грищенко); 1980 – пик Агасис, Памир, тех. кл.; 1983 – Искандер, Памиро-Алай, тех. кл.; 1985 – Свободная Корея, Тянь-Шань, тех. кл.; 1986 – Московская Правда, Памир, выс. кл.
• Бронзовый призёр – 1981 – Ярыдаг, Кавказ, ск. кл.
• 7-кратный чемпион Украины: из них 4-кратный в «больших горах (Кавказ, Памир, Тянь-Шань), 3-кратный в классе малых гор (Крым)
• Чемпион Украины: 1977 – тех. кл. Замин Карор и выс.-тех. кл. Чапдара, обе Памиро-Алай;1978 – тех. кл. Пик 5204, Памир (вместе с Вал. Грищенко); 1981 – ск. кл. Ушба Малая, Кавказ
• Призер УССР: 1978 II выс.-тех. кл. пик Лукницкого, Памир (вместе с Вал. Грищенко); 1982 III ск. кл. Арх; 1984 II выс. кл. Чимтарга, Памиро-Алай
• Чемпионат Украины в классе малых гор (Крым): чемпион – 1975 Морчека, 1981 Шаан-Кая, 1985 Кастропольская стена. Призер II – 1973, 1977, 1980, 1982. III – 1979, 1986
• Пик Ленина (7134 м), Пик Коммунизма (7495 м), Е.Корженевской (7105 м). Совершил спуски на параплане с п. Коммунизма и с Эльбруса.
• Член международного альпклуба G.H.M. (с 1992). В 1989-92 ст. тренер сборной Украины по альпинизму, один из руководителей и тренеров первой украинской гималайской экспедиции на Манаслу (1991)
• 2000 – Мак-Кинли (США, Аляска), 2001 – Аль-Памайо (Перу), 2002 – Конорири (Боливия), Кук (Н.Зеландия)
До тех пор, пока не будут похоронены Виктор Иванович Грищенко и Витя Багмет, хотелось хранить молчание. Но поток откровенного вранья, которое разносят СМИ и официальные лица, достиг критической массы. Последней каплей, переполнившей чашу моего терпения, стало заявление главы пресс-службы Закарпатского областного УМЧС Натальи Батыр, которая изрекла следующее: «Поисковая группа обнаружила место схода лавины, она, кстати, была довольно большой – около километра (она могла сойти лишь от крика)». Я не хочу комментировать подобные перлы и прочую ерунду, которую подхватывают и тиражируют СМИ. Но факт её насаждения и закрепления в сознании людей понуждает дать информацию об истинном положении дел.
27 января, не взирая на непогоду, впервые за время поисков, до самых верховий ущелья (в котором когда-то погиб Сергей Ляхимец) дошёл Саша Толстоусов – м.с. по альпинизму и друг пропавших. Там он обнаружил обломки снежного карниза. На поверхности снега – лыжу, лыжные палки, очки и компас Виктора Грищенко. Оповестив обследовавшую соседнее ущелье группу друзей, забрав очки и компас, Саша спустился вниз. Через некоторое время на скитурах к месту находки подошли Саша Микулич, Юра Черевко и его брат – Костя Черевко. За полчаса они нашли и откопали обоих. Витя Багмет лежал на глубине 0.5 метра. Виктор Иванович – на глубине в метр. Расстояние между погибшими – около двух метров. Тела лежали в узком желобе, дающем начало ручью, приводящему к Шипотскому водопаду. Транспортировка тел была произведена на следующие сутки силами отряда МЧС с Женей Чизмаром во главе. Ни о какой лавине, а уж тем более масштабной, речь не идёт вообще. Именно поэтому её следы и не могли обнаружить в течение многих дней поиска.
Восстанавливая картину происшедшего, сошлись на следующем. Уже возвращаясь домой, ориентируясь по компасу, двойка в тумане вышла на снежный карниз (очевидно, вследствие плохой видимости, не видя его границ). Далее – отрыв карниза и скольжение вместе с ним вниз. По роковому стечению обстоятельств, внизу оказался не выкат, а наполненный глубоким снегом желоб. В который и затянуло обоих. Сверху накрыло обломками рассыпавшегося карниза и слегка «потянувшегося» за этими обломками снега. Всё.
Это не лавина. Это плохая видимость, заступ за линию отрыва карниза (в тумане шли друг за другом вплотную), и фатальный срыв с паденим в узкий желоб. 29 января, машина с телами погибших после окончания всех юридических процедур должна выехать из Межгорья в Киев.
Шановний п.Ігоре! Піднімаючись, чи опускаючись разом з Вами віртуальною стежкою зимової подорожі у горах, отримала велике моральне задоволення. Дякую! Таке враження, що була там. Читаю Ваші описи та знову повертаюсь до написаного. Неперевершено! Лаконічно, але як влучно! Яке багатсво мови! Зафіксувати на світлинах мить, коли ти стоїш між небом і землею, купаєшся у царині небесній, чи потрапляєш у казковий будиночок на нічліг це неймовірно!Який цікавий світ Ви відкрили для мене!
Вот так живём в разных концах и даже не подозреваем, какие в Украине есть красоты! По-моему, этот посёлок с изгибом реки и крутыми берегами может запросто поспорить по красоте и уникальности с подобным изгибом в американском каньоне (кажется, Калифорния). Хотя, тот по-своему интересен. Очень понравилось, что чудные снимки снабжены содержательными комментариями – читать и смотреть очень интересно!
Да без разницы – лавина или карниз… В любом случае – нарушение правил техники безопасности. И именно об этом надо распространять информацию, а не рассказывать сказки на курсах, что биперы, щуперы, лопатеры, собакеры каким-то волшебным образом помогают избегать неприятностей!
• У 2003 році наказом Міністра оборони України, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років та виплати пенсій особам офіцерського складу» було затверджено перелік військових частин, які дислокувалися у високогірних місцевостях та особовому складу яких вислуга років на пенсію зараховується на пільгових умовах. До цього списку також увійшла в/ч А3185 (№27904) на горі Стой Свалявського району Закарпатської області.
• У свій час інженер-будівельник «Боржавської РЛС» Майданевич А.П. неодноразово надсилав генералу Ткаченко (на той час командуючому 28 корпусу ППО СРСР) пропозицію передати військову частину № 27904 під олімпійський резерв. Однак всі ці листи були банально проігноровані військовим командуванням.
Спасибо. Вспомнил зверинец. Типа штрафбата
Офицеры были приблатненные. Год за два им шел. Ездили на охоту с калашами.
Солдаты в самоволку не бегали. После случая с медведем. Я там кабель закапывал в 1987 осенью. Суки кабель подсунули бракованный. А обнаружили конечно, когда закопали. И опять тонны соляры в дизеле сгорали. А внизу виден был по ночам Ужгород. И очень хотелось домой. Сигареты Верховина вставляли круче травы. Высота ведь… В Березниках тогда плавало куча форели. И турики пытались на мотоциклах заехать на Стой.
Ігор, нарешті дочекалася публікації! Я знала, шо ти копач ще той, але все одно не думала, шо ти настільки грунтовно підійдеш до питання. Як там кажуть – респект 🙂 стільки праці… дякую.
Дякую, що долучив нас до цього розслідування. З теплом згадую ту подорож. Натхнення тобі, друже.
Ігор, ще хотіла сказати. Безумовно, кожна твоя публікація – це праця, немала праця, і в кожній твоїй роботі частинка душі – то все помітно, відчутно. Але ця стаття, безперечно, одна з найкращих. (слух, а може то в мені суб,єктивізм говорить, бо знаю, хоч і віддалено, скільки ти її готував?)
Дуже Вам взячний за цю статтю. Ви надзвичайна людина що добровільно вкладаєте в це стільки свого часу і сил. Всі ці фотки, опис техніки, події. Все ніби оживає і ці солдати там далі є. Сам ночував в ангарах для техніки, все облазив. Дуже шкода шо в свій час ніхто не законсервував це. Зараз вийшов би першокласний гірський готель. А слупик на горі лишився без змін. Я колись на нього вилазив і боявся шо він сі зломить. Але тепер розумію шо ше моя дочка зможе на нього вилізти і ніц му не буде.
Дякую Ігоре! Надзвичайно цікава стаття. Були на Стої літом, ще тоді, коли там чергували солдати. З того, що залишилось в пам’яті – говорили що їм добре платять за шкідливість, крім того, багато розказували про зиму на Стої. Ми тоді були молодими і зеленими, зимою не ходили, тож слухали з відкритими ротами про 2-3 метрові замети, що повністю замітали їхні вагончики на вершині.
Я не знаю как там насчёт конца света, но при пролёте самолёта по международному коридору над горой, мы наблюдали его визуально при пролёте над границей в Румынию, а это по прямой примерно 60 км. Расстояние от горы до Ужгорода – примерно то же самое.
Игорь, вы сделали отличный подарок ко дню Защитника Отчизны, (скажем даже ко дню СА и ВМФ) – честь вам и хвала! С праздником всех, кто имел или имеет отношение к этому событию!
” В.Арсений:
23.02.2013 at 14:57 “Я не знаю как там насчёт конца света, но при пролёте самолёта по международному коридору над горой, мы наблюдали его визуально при пролёте над границей в Румынию, а это по прямой примерно 60 км. Расстояние от горы до Ужгорода – примерно то же самое.”
Ви можете ще багато раз пролітати, хоч і не думаю що це було більше одного-двох раз.
а для когось це була звичайна буденна робота.. http://sazin.at.ua/dly_ssilok/aaaa.jpg
Це я,
Ігор, нічо що я …?
“Двадцять третє” все-таки сьогодні… 🙂
Шановний п. Ігоре! З великою цікавістю прочитала Вашу статтю (точніше результат Ваших досліджень). І хочу з Вами поділитись деякими спогадами. В листопаді 1968р (точніше на т.з. Жовтневі свята) ми з групою колег хотіли піти на Стій. Вийшли з Воловця. Піднялись майже на Високий Верх, але погода заставила нас зупинитись на метеостанції (не знаю чи вона ще існує). І ось поряд з метеостанцією був військовий пункт радіозв’язку. Солдати, які там чергували з задоволенням спілкувалися з нами і зовсім не робили таємниці, що десь неподалік є ще військові засекречені об’єкти. Однак погода була на стільки погана – вітер, дощ зі снігом – що ми змушені були спуститись знову у Воловець і виїхати до Львова. Я думаю що багато зі старших туристів також зможе згадати цю метеостанцію і військову точку.
Всього найкращого. З повагою Е. Вовчик.
1. Метеостанція на горі Плай функціонує по сьогоднішній день
2. У 1968 році ніяких військових обєктів на Боржаві не було. Обстеження гори Стій було проведено у 1981 році, а будівництво розпочато навесні 1982 року, тобто 14 років після вашого візиту на Боржаву 🙂
Чудове дослідження. Багато що про цей об’єкт розповідали мені альпіністи. Особливо кумедні історії коли хтось вночі, зимою, в страшний мороз ввалювався в ту їхню сторожку. Спасибі Ігоре.
Шановний п. Ігоре!
Так, метеостанція без сумніву ця сама. Ми там навіть ночували. Але військовий пункт ( а може не військовий а просто воєнізована охорона) радіозв’язку там точно була. На нас навіть напав собака, який там був також. Потім ми ще раз піднімались на Стій (весною 1969 р) і знов проходили мимо того пункту. Дійсно, на Стою нічого, крім тріангуляційної вежі не було. Попитайте старших туристів, членів тодішнього Клубу Туристів. Може хтось має фото, якого ми не зробили.
З повагою Е. Вовчик.
Дякую за статтю. Щоправда вона так і не відповіла на моє запитання про долю куполів на Стою. Вони самі розвалилися чи хтось їм допоміг? Адже шикарний притулок в зимовий період міг би бути (:
В мене одногрупник з Воловця то в них там притримуються думки, що все тупо розтягнули на металолом, причому багато чого самі ж вояки потягнули. Казав що памятає я хтось відкопував кабель що йшов від частини до висоти, і там же на місці обпалював його, щоб тільки метал лишився без ізоляції. Ще один зі спогадів одногрупника, що вони відривали білий сотовий матеріал, і на ньому зїзжали схилами гори, як на санках.
А тесть мій, родом з Березників, згадує що як ходили лісами і десь виходили на хребет випадково, то до них кричали через гучномовці щоб забирались звідти. До речі військовою дорогою з Кирецьків, ще досі їздять вантажівки, влітку возять людей на збір яфинів, машина Виїзжає зі Сваляви о третій ночі, вартість підйому 45 грн, тривалість підйому десь 4 години. Я там катався на велосипеді, то чесно кажучи слабо собі уявляю як вантажівка з повним кузовом людей (частина яких вже добряче на підпитку) скаче по тих каменюках.
Це була надзвичайно цікава подорож! Дякую, Ігоре! Хоч і важкувато, але воно того варто було! Впізнав людей на світлинах :)))) На останній, майже ростом, як стовп – я і Людочка-квіточка
З величезним задоволенням перечитую кожну Вашу статтю. Усі мої заставки на робочому столі – це фото з Ваших подорожей. Тай Карпати полюбив лишень після переглядів фототурів. Дякую за Вашу невтомну працю!!!!!!
Я особисто, сотні разів пролітав на тими “яйцями”, але зовсім не було інформації і ми(льотчики) вважали що то якісь супер таємні обьєкти, аж трохи розчарований, що то були звичайні рлс. Дякуючи Ігорю, тепер я розказую колегам про його дослідження, це цікаво.. 🙂
Дуже цікава стаття, почитала з великим задоволенням. Адже я виступаю, як один із головних споживач цього продукту, хоча вже і почавший “воротити носом”. Цікаво було почитати про розподілення “товару” на сабгрупи, бо ті фототури, в яких я була в минулих роках, мені вже нічого не дають і тим фотографам мені вже нема чого сказати… Але.. Існує одна проблема, надо якою я думаю до сих пір: як бути з командним духом?? Адже під час минулорічнх поіздок навколо мене сформувався певний колектив однодумців-симпатиків, який і досі запрошує мене приєднатися і тягне до себе.. Річ ускладнюється тим, що викласти пару тисяч гривень заради споглядання симпатичної тобі фізії однодумця-колеги, я не хочу. А володіння певною харизмою для того, щоб зібратися дружньою тусовкою у цікаві місця присутнє далеко не в усіх, і, на жаль, у мене… через що і страждаю.. 🙁
Очень хорошая статья, очерк за г.Стой, в частности за историю в/ч 27904!!! В 1991-93гг. Я проходил срочную службу в войсках ПВО, на г.Стой, водителем-электриком… более чем 1,5 года за рулём 131 Зила, почти каждый день, рано утром, до подъёма общего выезжал, обязательно со старшим машины, с части то в Сваляву за продуктами и др. текущим потребностям, то в Ужгород, в батальон, Мукачево…. уезжали рано утром и приезжали поздно вечером, в любое время года…
Помню каждый серпантин, каждый подъём, спуск, по зиме особенно… когда машину сунет на серпантинах обратно или лебёдкой уцепившись за дерево вытягиваешь себя наверх… бывало что и на серпантине бросал машину и с командиром пешком в расположнние роты бодрым шагом топали по накатаному следу, темно… лишь звёзды сквозь ветки высоких деревьев… а бывало что какой-то 1-1,5км не дотянешь до части-шёл за тягачём (гтс-ка), забрать груз всяко-разный. Теперь смотришь на реалии-грусть-тоска наваливается, нравились мне те места, кучу рапортов в учебке писал чтоб отправили на г. Стой… смотришь и ком под горлом, слёзы наворачиваются……
“Владимир:
05.03.2013 at 09:53
… смотришь и ком под горлом, слёзы наворачиваются……”
Понимаю тебя, браток, сам иногда вспоминаю ту армейскую жизнь (именно “жизнь”, а не “служба”) на горе…Красота там неописуемая – это днём, а вот выйдешь ночью из аппаратной покурить (конечно, при условии, что ясная погода) и, словно, попадаешь в сказку – кажется, что на горе звёзд ещё больше, чем внизу, на равнине…
Про цю таємну історію гори Стой ще ніхто не писав, та ще й так цікаво і глибоко.Я був на Стою і до будівництва РЛС, восени 1979 р. в після її руйнування в 2005 році.Тому зібрані Ігорем матеріали- справжнє історичне дослідження. Глибока подяка і пована за любовне вивчення сучасної історії Верховини!
Нажаль той факт, що бурий ведмідь занесений в Червону книгу України не вберігає його від незаконного полювання. Один дядько з Мислівки розказував, що вони часто ходять на полювання на ведмедя і що “то все фігня, що ведмідь занесений до Червоної книги”. Незнаю правда чи таке полювання успішне, але факт залишається фактом. В Мармаросах бачили багато слідів ведмедя на самому кордоні, і під Грофою в горганах бачили сліди. На рахівщині взагалі критична ситуація з полюванням. Одного разу в серпні місцевий хлопець з нами ішов в мармароські гори бо “він там ставить капкани на лисиць, вовків та іншу дичину”!!!!!. На полонині лисячій зустріли ще двох “модних мисливців” з рушницею. Цілий вечір вони бігали по лісі за якимось кабаном, а потім ( після 200 грам горючого) за уявною рижою вовчицею…. І це при тому, що в серпні сезон полювання закритий, Мармароси належать до Карпатського Біосферного заповідника де полювання взагалі заборонено а капкани заборонені ще з 90-тих років… ДИКАРІ… садити таких треба!!!! Доречі наше вище правління теж полюбляє постріляти в Карпатах… навіть на зубра, якого можна на пальцях порахувати… Ліпше б один одного перестріляли – хоч якась користь від них була б…
Знайомі які спускалися туди недавно розповідали, що кісток вже не побачили 🙁 Напевно хтось їх звідти виніс. Також мали проблеми зі знаходженням самого входу, бо ще лежав сніг і проходу не було видно. Приходилося протоптувати всі навколишні камені. Казали, також, що біля входу було багато недопалків 🙁
Назагал Печера в свому роді унікальна і вартує щоб її побачити, поки вона максимально дика.
На полонинах біля Петроса Чорногірського часто пастухи пропонували спробувати сало дикого кабана в середині літа. Ще й насміхалися ніби в нас тут заповідник тому дичини багато. Ми собі полюємо що хочемо. Та і по інших горах часто зустрічала замовчування працівниками ПЗФ замовчування незаконного полювання. Сама бачила як на джипах вночі з гвинтівками їздили мажори по лісу в пошуках дичини. Не надто комфортно, особливо з огляду на те що твій намет залишається за яких 5 метрів від місця де проїхав джип з озброєними людьми. Яка ймовірність що вони не приймуть тебе за оленя?
Все це так, все чистої води правда. Істина для кожного своя. І навіть для однією людини, протягом її життя, ця істина може/буде змінюватись.
Для мене особисто, як сказано в цій статті, мабуть в першу чергу істинною метою сходження в гори було: “А можливо те, що ми шукаємо, ті випробування, які ми влаштовуємо, самі по собі потрібні для того, щоб побачити або відчути свою власну душу, божественне в собі самому? Прикладаючи iнколи позамежні зусилля, лише таким чином дізнаємося, хто ж ми є насправді. І чим більше нам доводиться проходити крiзь це випробовування, тим чистіше і прозоріше ми стаємо.”
Хоч зрозумів я це лише зовсім нещодавно. Раніше міркував, що ходжу туди, тому що там не торкнулася рука людини, не знищила нічого, не зіпсувала, не змарнувала природу. Там, любувався красою, спілкувався із природою. Там почувався вільною часткою природи, всесвіту, там забував про все. Там жив лише однією миттю, в ту мить, коли робив крок, вдихав, споглядав. Там, немає думок про майбуття, там є зараз, тепер, почуття, та зовсім трішки думок.
Так, Наша планета дихає. Давайте будемо мислити ширше, глобальніше, аніж просто у межах нашого власного розуму й якогось територіального округу нашої вічно зеленої планети “Земля”.
Красиво написано про гори, а особливо про їх ріст в місцях кулі, де із її серця підіймається найбільша сила життя.
Ігоре, дякую за чудову нагоду прочитати такі роздуми на тему Життя і Гори. Це рідкість в наш час, мислити так, як це вдається Вам.
Alex, какими бы не были интересными и привлекательными Альпы или даже Кавказ да и Гималаи, но все равно свои горы будут всегда брлее ценными… В Карпатах есть то, чего нету в других горах, какая то энергия особенная…! Эти горы для меня и множества других людей, всегда будут особенными и именно их я буду любить всю свою жизнь…
Судя из указанного нормативного акта, МинОбороны Украины даже не ведают где их в/ч находятся. Как понимать, что ближайший нп от г. Полонина-Руна – с. Геча Береговского района – находится на высоте выше 1000 м. н.у.м. ??? Бред. Просто бред.
П.С. А за статью спасибо.
Местные поговаривали, что территорию неоднократно пытались приватизировать под г/л комплекс,якобы были предложения от иностранных инвесторов и т.п. Как по мне, я рад, что объекты не выкупили. Есть какая-то изюминка в ветхих развалинах, “сталкерский” дух, как в Чернобыле. Память о былом величии…
Не хочу гламура и випкотеджей.
Дякую за цікавий матеріал!
Про перейменування Герлаху, так само як піків і вершин в Таджикістані і Болгарії – причини зрозумілі. Але яким боком пік Сталіна з’явився у Канаді? 🙂
Ігоре, якщо в нас не залишиться первоцвітів, то їх будуть везти з Голандії, як тюльпани. А попит, гадаю, може зупинити лише підняння ціни. У минулому році букетик конвалій коштував у Києві від 20 грн і вище. Брали далеко не всі…
Greetings, Mr. Igor Melika! Very nice photos! For those who are not familiar with some of the geographical locations, just where exactly is your background photo “Осінь на Вододільному хребті” located? Please post exact information. “Vododilnyj hrebet” means very little, if you don’t know where and what it is, right? Thanks!
Добрий день. Я хочу подякувати Вам за сайт, за те що відкрили для мене Карпати з іншого боку!!! Дуже гарні фотографії, цікава інформація! Переглядаючи фото, відчуваеш атмосферу і магію гір. Дякую за це. Успіхів 🙂
Is it too unnecessary to say that your phtographs are very beautiful? I’m happy to discover I can view them on my own on your page – thanks for the ease of access, your pictures should be seen!
Дякую, Ігоре! Це рідні квіти.
На Рахівщині крокус ніжно називають “Брендушка”, від слова “брендушевий”, тобто фіолетовий. А про Білоцвіт і не знала… Вважала домашніми підсніжнками.
А я крокуси називаю “аметистами карпатських полонин”. Це справді неймовірне видовище, коли цвіте фіалково-синіми відтінками вся полонина. І ступити тобі нема як, бо навколо квіти і квіти! Ідеш обережно – і боїшся наступити на їх ніжні голівки. То є чудо!…
Дякую, Вам, Ігоре! Те, чим ви займаєтесь – просто диво, а Ваші фото казкові. Шкода, що мало часу, щоб відвідувати Ваш сайт. Але в фототур цього року обовязково з Вами піду.
11.05.2013 мені пощастило побувати у Віденському музеї і побачити на власні очі карпатський метеорит. Роздивляючись «небесну» знахідку мене переповнювали амбівалентні відчуття: з одного боку було приємно усвідомлювати, що «посланник з космосу» приземлився саме в Карпатах, а з іншого – було щемно бачити, що карпатський метеорит нині знаходиться більше ніж за 600 км від свого фактичного місця падіння…
У Вас надзвичайні світлини! Від них йде стільки енергетики й тепла, що почуваюсь майже присутньою у кожному зображеному куточку дивовижної нашої природи! Дякую пане Ігоре Вам за відчуття і споглядання прекрасного! Успіхів Вам і наснаги!
Ребята, пробовал готовить. Все получилось, класс. Очень вкусно ! Осторожно с перцем.
Зашел на сайт вспомнить рецепт буду готовить второй раз. Хочу попробовать вообще без перца Чили
В хороших снимках нет тайн. Они просто дышат. Вы всмотритесь, вдох- выдох, вдох-выдох….. Критики попробуют их, конечно, препарировать, расскажут про точки и композиции, про линии и всякий бред, вспомнят других, пожурят вас. Но это чушь. Вы должны это чувствовать. Иначе вы не фотограф (с)
Дети и животные и еще природа – это нескончаемая тема….это самые искрение модели, у них ничего не надо добавлять или убирать, они сами все делают за тебя. Нельзя нарисовать настроение. Они живут теми эмоциями, что потом видишь на карточке. Ко всем отзывам больше нечего добавить, очень душевно!!!
Верховинське живе пиво – зранку робить диво:)
Всім хто збирається на дане дійство рекомендую паркуватись по ходу виїзду і десь подальше від самого місця дійства, повірте краще пройти 1-1,5 км за 15-20 хв пішки ніж стояти в мега гуцульському корку.
А ще краще приїхати на свято велосипедом, суджу з власного досвіду, бо постійно був за кермом, а одного разу лишив руль… ровер і пиво:) …тоді чи до Косова, чи до Верховини буде йухххху:) ( ну, до Косова буде трохи горб …але потім йууухххуу:)
Ще один нюанс по погоді – зазвичай може бути дощ в перемішку з сонцем, тому може бути порєдно болота:) …а може бути люкс погода!
Гарний репортаж, Ігоре! Фото просто супер! Ти забув додати дві сім’ї , які ми бачили у Вовчому, і які під проливним дощем намагалися дертися на гору, але несучи за спинами не рюкзаки з наметами, а власних дітей – немовлят до двох років, яких справді “навіжені”, на мою думку мами, годували йогуртами під проливним дощем. Однак цікаво було іще дещо – дітям явно це подобалося, бо ознаків паніки, яка вже майже виривалася з мене (!!), я в них не помітила. Цікава штука – життя! 🙂
Мене самого часто манила мінлива природа, коли ти не знаєш чого від неї чекати. Спершу сонечко тебе поливає теплим проміннячком, а вже за кілька хвилин, на тебе набігає велетенське стадо хмар й поливає дощем або навіть мокрим снігом… таємничість манить не менше, аніж чудові краєвиди з такої висоти (це я про туман та хмари, в яких ніц не видно). А один мій колега після перегляду фоторепортажу прокоментував так: “В это тяжело поверить. Природа как в фильме Парк Юрского периода” 🙂
alex: Я хожу в горы с 1960-х годов. С тех пор слава Богу много что изменилось в нашей жизни и благодаря этому мнеу далось побывать и на Кавказе (конечно и в горах Кавказа) и в Альпийских горах и в Тянь-Шаньских но еще во многих других. Карпаты молодые горы. Больших скалистых местностей практически нет. Поэтому практически в Карпатах всюду зелень-растительность. Я лично люблю именно такую местность. Пустые серые скалы меня не привлекают. Может их любят скалолазы, но это совершенно другой туризм. А то, о чем нам пишет человек-владелец данного сайта как раз походит для любого начинающего туриста, любого человека, который любит природу. Так что по этому считаю, что вы завязали излишний и неправильный спор. И кстати, Вы-то вообще были когда-то в Карпатах?
Tom, конечно я бывал в Карпатах и не раз. Но если Альпы и Кавказ для Вас исключительно пустые и серые скалы, то невольно вкрадываются сомнения – а бывали ли Вы там вообще.
И где Вы тут спор обнаружили? Я задал вопрос, мне на него доходчиво ответили и всё.
Чудова фоторозповідь! Дякую! Мені вона нагадала, як торік на початку травня теж були на Боржаві. Все вдалося здійснити в межах одного дня. Помилуватися вооспадом Шипіт. Піднялитися із Пилипця на Високий Верх. Потім ми збігали ( в буквальному розумінні) на гору Стій. І знову через Високий Верх спуститися назад в долину, де лишили авто. Пізно ввечері повернулися назад на Франківщину. Боржава – пречудовий масив в Карпатах. Хочу ще туди сходити. І щоб надовше 🙂
Обертаючись назад, сама не вірю що все це насправді було – купа емоцій і вражень. Ігорю, одне мушу Вам сказати, що якби не Ваш професіоналізм, а в першу чергу оптимізм, то мене накрила би паніка, як ота хмара накрила Боржавську полонину під час нашого походу. Ми дуже Вам вдячні, що Ви нам відкрили одних з мальовничіших куточків Карпат….які ж вони гарні, хоч і з ” характером” 😉
Леся & Міхі
Трохи не забула, крім мальовничих краєвидів, які нам все-таки змилосердившись на 2 день походу, показала Боржава, ми ще дуже довго будемо пам’ятати смак Вашої юшки і гостинність Вашого намету 🙂 сподіваємось, що наступний похід “не за горами ;)”
to manyaksfon:
Ідея – супер! Тільки з кущиком домовитись треба, в який бік фотографувати. Бо в Романа Петроси, а в Ігоря – Піп Іван Мармароський. А кущик – отой всюди втрапив ))
поговорили… я мала на увазі, що сфотографувала не той. про “той” забула геть. мож десь і є – не здибала 🙂 мабуть, із-за того, шо не пішла на вершину, як нормальні люди ходять (якщо п.Михайлюка, наприклад, вважати нормальним), а поперлася долиною через сніжники 🙂
Доброго дня Ігор! Суперовий сайт! Суперові світлини! Ви робите колосальну роботу по пропоганді фототуризму! Я недавно придбав фотокамеру КЕНОН і пройшов курси у львівського фотографа Олександра Данчевського, Ваші фото мають якусь свою особливу енергетику. Багато раз я бував на Шипоті,але на авто із сторони Воловця на один день. Я ще не все переглянув із Ваших маршрутів, але як на рахунок переходу із Климовця через старий перевал на Вербяж, а також перехід Захар Беркут(Славсько-Волосянка)- Хащованя-Пилипець-Шипіт. Буду вдячний за інформацію,сподіваюсь, що приєднаюсь до когорти шанувальників Карпатського фототуризму. З повагою Орест!
Tom та Alex не сперечайтесь! Ваши Урал, Алтай, а також Забайкалля також прекрасні! А Ви колись бували в Підмосковї на Лєнєнскіх Горках! Обалдєнно! Духе рекомендую! Зробіть будь-ласка фоторепортаж.
Цікаві фото, але фото це трохи не натура туди треба їхати і відчути ту велику і потужну силу, коли ти стоїш на вершині (будь якій), і весь світ під твоїми ногами
А КОМУ ЦІКАВО ТО ЗАГЛЯНЬТЕ В ФЕЙСБУКУ В ГРУПУ “ФЕСТИВАЛЬ ЕКСТРИМАЛЬНИХ ВИДІВ СПОРТУ”
Подяка за ваш сайт. Так сказати про гори, друзів, походи, враження і значимість гір у житті людини – це великий дар. Бажаю Вам натхнення і вражень для нових фотосесій.
Добрий день Ігор. Надзвичайно приємно проглядати Ваші чудові фото і взагалі прекрасне оформлення Вашого сайту. Радію за рідну мову. Творчої наснаги Вам! Я із гірського смт.Воловець де недалеко буде проходити фестиваль чорниць*Верховинська яфина*. Успіхів!!!!!
Дуже цікаво було почитати, дякую!
Недавно ходили з друзями туди. Зараз там в казармах живуть пастухи з худобою і собаками. Хотіли купити в них бринзи і молока – не продають, і взагалі було важко з ними спілкуватися. Для тих хто хоче відвідати цей об’єкт, раджу бути обережним – собаки не дуже люблять чужинців, нас ледь не покусали, але все обійшлося.
Дякую за визначник. Дуже потрібна річ. І у мене запитання-прохання. Подорожуючи Карпатами сфотографувала декілька рослин, яких я не знаю. Чи можу я звернутися за допомогою їх визначити?
Віктор: таких випадків ще не було. Однак для уточнення інформації, щодо проведення фестивалю, публікую номер телефону голови села Гукливий: Бирак Федір Федорович 050-168-35-43
Добре б було якби автор відзначав ті рослини, які потребують охорони чи в Червоній книзі. А то такі “любителі і любительки” природи і Карпат топчуть, рвуть, смітять, роблять віночки, ставлять намети, палять багаття на місцях де такі рослини ростуть. І не мають навіть найменшого уявлення. А про ті рідкісні рослини, що знають, що вони лікарські, то відразу їх зривають на непотрібні їм настої чи настойки. Таке ставлення до рідкісних рослин бачив на полонині Лисича на Мармаросах, на Петросі, на г.Ребра і Шпиці.
Чудові супер фото! Пейзажні вражають, я не думав, що можна так живо вийти передача! Сама ж стаття проникла до глибини душі і уривок, і все про нашу подорож. Справді серце відкривається і відчуваються інші вібрації і рівні в прояву життя. Тепер задача – утримати це все в умовах міста і дому!
Після побаченого і прочитаного у мене залишились найкращі враження!
А також тоненьке павутиння заздрості – я не вмію робити таких фото…
Ясно, що мій фотоапаратік слабенький, але це не його вина, це –
вміння бачити!
Какой же Вы мастер слова (о фото уж и не говорю-профессионал)! И я, вместе с Вами, чувствовала порывы северного холодного ветра вечером и радовалась утреннему солнышку продрогнув в палатке. Очень реалистично всё описываете! А мне интересно было бы посмотреть как женщины “счесывают” чернику с кустов. Для Вас это не в диковинку, а я – впервые слышу. И блюдо с диковинным названием “цмунда”, что это, вкусненько? 🙂 Ещё раз, спасибо Вам за позитив!
Да, спина вечером у девочек “горит” после счесывания афын!!! И чесалку рассмотрела, спасибо (Роману) за ссылку. Буду в Мукачево, цмунду обязательно попробую, уж оч. вкусно вы все о ней пишете!
Фоторепортаж – це знімки, зроблені в короткий проміжок часу, плюс поєднання планів (великий, середній, загальний). І найголовніше – наявність ударного фото, навколо якого групуються інші. Як, скажімо, намисто з однієї великої і 2-3 десятків дрібних перлин…
А сами по себе фотографии в большинстве своем, конечно, отличные.
З повагою, Валерій Соколов.
Myroslav: В колишньому офіцерському гуртожитку пастушки тримають худобу, живуть дійсно в казармах, проте їхні пси лише схильні до гавкати, то ж їх робота така, а аґресії від них нуль. Деякі не проти поласувати цукром чи виїсти рештки косервів, виховано так приходять і мовчки сидять-чекають, доки їм дадуть то зробити. Хлопчаки цілком собі діти, може в Вас не той підхід, х.з.
Ігоре, превельми вдячний за доробок, теперека всьо по полицям, як має буть. Спершу, як побачив шматки радіопрозорогого стільникового матеріалу, то грішив на рлс “небо-св”. і на Снр-125, а в надміцних ангарах – ПУ з зрк, але раз таке діло…
Дякую.
Чудова підбірка!
Маю одне невелике зауваження – рослина, визначена як Primula veris, як мені видається, насправді належить до виду Primula elatior. У весняного первоцвіту відгин віночка вужчий.
Уважно передивився всы знімки ще раз, і маю ще кілька зауважень:
наскільки мені відомо, Senecio fuchsii не був включений до жодного видання Червоної книги – це досить звичайна лісова рослина;
знахідки Pulmonaria officinalis в Карпатах теоретично можливі, але набагато частіше там зустрічається близький вид Pulmonaria obscura, що відрізняється відсутністю світлих плям на листі, що з’являється після цвітіння;
карпатські рослини зазвичай відносять не до Scorzonera purpurea, а до близького виду Scorzonera rosea;
рослина, що визначена як Melandrium album, насправді – Silene vulgaris.
Просто вау. Хочу поїхати, поки натхнення не згасло (ще в цьому сезоні)!
А можете більше технічних деталей подорожі: чим і звідки їхали, звідки стартували на підйом, чи треба провідника сертифікованого (бо я десь таке читала), ви бронювали готель наперед?
Дякую Ігоре! Дуже файна стаття-дослідження. Цікаво було прочитати про історію життя на г.Стій після походу на неї. Бажаю натхнення в подальшій роботі! ;)))
В Карпатах був, але поки не вдалося побачити цю ГЕС.
Стосовно грузинської ГЕС, що на двох річках, то вона називається Ладжанурська ГЕС. В гуглі так просто не найдете, трохи напишу на своєму блозі.
Автору, пану Ігореві Меліка, безмежна вдячність за фундаментальну працю! Даний матеріал був для мене мотивацією 15-го серпня піднятися на гору Стій. Вражає неймовірна краса Карпатських краєвидів, але ще більше угнітає те, що зробили з природою люди!!! Залишки РЛС, руїни в/ч А3185, купи сміття і т.д., це гидкий пам”ятник часів “Єдіной і нєдєлімой”.
Було би справедливо зробити з цих об”єктів музей на кшталт Чорнобильської АС. Може хоч таким чином спробувати поповнити місцевий бюджет, щоб якось поправити екологічну ситуацію на полонині Боржава! Подейкують, що ці об”єкти є привабливими для гірськолижно-готельного бізнесу, бо вже мають основні необхідні комунікації. Та схоже не так просто сьгоднішній “владі проффессіоналів” приХватизувати і “поділити” все по-братськи…
Дуже гарна стаття, чудова мова написання і, звісно, чудове відчуття людини, про яку саме йде мова. Ігоре, я пишаюся тобою і тим, що з тобою знайома!! Хай тобі щастить)
Пане Ігорю, невимовна гордість бере за те, що маю шанс бути з Вами особисто знайомою!!! Це справді “вибух” серед буденності, для нашого часу – героїзм. Творча реалізація – становить людину і формує душевну та не-фізичну статуру, стержень людини, до чого високооплачувана робота часом не має нічого спільного. Хотілось щоб більше людей були саме такими… Наснаг!
Випадково натрапила на Ваш сайт. Важко підібрати слова щоб описати свої враження від фото, а що вже говорити про побачити таке своїми очима. Відразу захотілось піти у всі походи. Я дуже люблю гори, наші Карпати.
Мені дуже подобаються ваші фотографії. Я вже 5 років катаюсь з Дніпропетровська в Карпати і заготовляю там ягоду. І є у вас такі фото, що я навіть і не знав про такі місця. Дуже вам вдячний за вашу роботу.
Від імені учасників українсько-польської експедиції 1999 року з комплексного дослідження кукульських полонин дякуємо шановному автору за чудовий матеріал.
Юра
Tak i było na połoninie Kukul – na cmentarzu wojennym pochowano przede wszystkim Węgrów, ale mogły być i inne narodowości. Skład grupy badawczej z 1999 roku: Janusz Gudowski, Jacek Hucuł-Stróżewski, Jurij Nesteruk, Andrzej Ruszczak, Włodzimierz Witkowski, Maciej Ząbek i Władysław Żakowski (postawiliśmy wtedy 1szy krzyż). Kolejna grupa badawcza w 2009 roku w składzie: Filip Gudowski, Janusz Gudowski, Jacek Hucuł-Stróżewski, Nazar Nesteruk, Jurij Nesteruk, Andrzej Ruszczak, Jan Witkowski, Włodzimierz Witkowski i Maciej Ząbek (dostawiliśmy 2gi krzyż).
Skład ekipy badawczej w 1999 roku: Janusz Gudowski, Jacek Hucuł-Stróżewski, Jurij Nesteruk, Andrzej Ruszczak, Włodzimierz Witkowski, Maciej Ząbek, Władysław Żakowski (postawiono 1szy krzyż), kolejna ekipa badawcza w 2009 roku: Filip Gudowski, Janusz Gudowski, Jacek Hucuł-Stróżewski, Nazar Nesteruk, Jurij Nesteruk, Andrzej Ruszczak, Jan Witkowski, Włodzimierz Witkowski, Maciej Ząbek (postawiono 2gi krzyż).
Лише з великою любов”ю до природи і неперевершеною майстерністю можна так, як у Вас, передати не лише зображення, а й настрій, відчуття побаченого. Дякую! Ніби сама там побувала. Від туману аж холодом повіяло!
Гарні фото, ми там були день перед тим, ночували біля Стогу, а 24 пішли через Трояску і Татаруку до джерел Чорної Тиси. Теж вперше був на Свидовці в таких умовах, але сподобалось.
Саша Недовізій:
Зазвичай найбільше туристичного люду на Свидовці в теплу пору – липень-серпень. Однак бажаючих плюндрувати заповідник за допомогою транспортних засобів щороку більшає (джипи, квадроцикли, мотоцикли). Причому незалежно від сезону. Але це вже окрема тема…
Ранок дійсно чудовий і запамятався неймовірно швидкою і феєричною “зміною декорацій”.Юрі респект за терпіння та кулінарний талант в приготуванні вечері.
28-29 жовтня 2013 року на території еко-курорту “Ізки”,відбувся найсмачніший кулінарний тур Закарпаття – “Бограч PARTY”, в якому прийняло участь 36 туристів зі Львова. Тепла осіння погода і приємна компанія слугували запорукою гарного настрою на чудового відпочинку! ФОТО 1ФОТО 2ФОТО 3
Скажіть будь-ласка, як можна скачати фотовизначник, чи може ще якісь матеріали у вас є по флорі Карпат, мені б знадобилось для роботи (НПП “Черемоський”)
Zommersteinhof: ти жартуєш? Я нічого не встигаю! У черзі 7 мандрівок (починаючи з травня), де необхідно обробити фотографії + написати пару рядків про ту чи іншу подію 🙂
Фото неймовірні, я таких і чекала! Вдячна Вам за фототур і позитив, який бадьорить кожного ранку і надає наснаги. Стан душевного піднесення, отриманий на Явірнику не затихає! Дякую Віталику, Олександру, Юленькі – з Вами було класно!
Вія: з Колочави, з присілку Герсовець, треба піднятися на Дарвайку. Підйом стрімкіший, ніж з Синевира, але не критично. В осінній період, не поспішаючи, увесь хребет Пішконю можна пройти з двома ночівлями на хребті. Після закінчення маршруту (урочище Гедешова) необіхдно якимось чином дістатися до озера Синевир. Це відрізок 12 км…
Співчуваю вам, Ігоре і вашій родині всім серцем і душею, важко було читати… Сила часу і долі могутні існтрументи Бога, які неможливо обійти і це заставляє задуматись і по іншому подивитись на життя, на те, чому ми його присвячуємо, на що віддаємо час… Розлука завжди травмує, але читаючи, про час, проведений разом і відчуття в ті моменти, стає легше, адже всі моменти життя, наповнені радістю, любовью, дружбою – це богаство сильніше часу і буде завжди з нами!
Бажаю щастя вам і надалі наповнювати життя своє і людей поруч тим, що завжди залишає теплий сонячний слід в душі!
Чудесные у Вас фотографии! Такая осень красивая в Карпатах, яркая, насыщенная… вот когда нужно не жалеть времени и снимать, снимать, снимать… А история, рассказанная в фоторепортаже, говорит, что у Вас и друзья замечательные!
Ніколи ще не бувала в тій частині Карпат. Але завдяки таким чудовим фото та розповіді вже маю відчуття, що “побувала”. Ну, майже побувала 🙂 Дякую гарно. Завжди із задоволенням переглядаю в інтернеті Ваші фотозвіти-фоторозповіді
Чудова розповідь та чудова мандрівка, а політ над озером – то шось неймовірне! Дякую Ігоре за Бещади, давно мріяв пройтися ними, адже видно Тарницю з майже всіх вершин Великоберезнянського та Перечинського району.
Минулого літа ходили по кордону зі сторони Лубні нашої, були на перевалі між Волосатим і Лубнею (на мапі називається пер. Пшеленч Бексиду), далі по кордону йти не дозволили, тому ми відправилися через Верховину Бистру і піднялися звідти на вершину Кінчик Буковськи. Дикість і краса цих місць справді неповторні, а Тарниця тоді виглядала недосяжною мрією. А зараз, бачу, не так це вже і складно 🙂
А мене там вразило ще й те, що Соліна знаходиться на українській лемківщині, кругом села з деревяними лемківськими церквами. Шкода було, що ці чудові місця не українські.
Дуже змістовний, інформативний опис, та чудові фото. А мене ще дуже вразила Ваша згадка про історію тих місць, бо я є свідком того історичного злочину – я родом із Надсяння.
Володимир: розумію вас, Володимире… та поки не відвідав ті краї, навіть сам не знав, що то колись були наші землі. Після таких фактів справді стає сумно 🙁
Дякую за фото і коментар! Тепер в мене дві мрії: перша – побувати в Вашому фототурі по Високим Татрам, а друга – навчитись (хоч приблизитись) фотографувати, так, як Ви!
Дякуючи вам Ігоре, мав нагоду бути в цій мандрівці разом з вами. Сподобалося все. Гарна розповідь і дуже гарні фото. Навіть нема чим доповнити. Надіюсь на майбутні подорожі.
Юра, мы все просрали.
Сам служил на подобном комплексе. Свой чужой закрыт и опечатан не по причине его неисправности, а по причине его автономности и секретности.
Я з дитинства фотографую і подорожую. Моїм першим фотоапаратом був “Смена-символ” за 23р. Ваші фотографії чудові. Певні з них я використовую як взірець при навчанні. Карпати дуже полюбляю – ваші описи дозволили скорегувати мої маршрути (подорожую з дітьми, підлітками, дорослими) і побачити Їх з іншого боку. Про певні місця, де я був, більш досконалу і цікаву інформацію (невідому мені)я знайшов якраз на Вашому сайті. Сайт живий, має Душу і Дихання. Як тільки буде можливість, попрошу Вас взяти учасником до фотомандрівки.
Удивительные горы! Вроде не очень высокие, но изумительной красоты и обаяния. Так и притягивают к себе каким-то неземным притяжением. Рассматривая эти чудные снимки, ловишь себя на мысли – так и хочется оторваться от земли и уйти в полёт над этой могучей красотой! …Интересно, какой путь проходят фототуристы за одну такую экскурсию? И есть ли особые требования к физподготовке каждого участника? И вообще – где можно узнать подробнее утилитарную информацию потенциальному туристу? Типа – что почём и как? И большое спасибо за превосходные картины и толковое описание!
Прочитал с удовольствием, как заново прошелся! Ваши репортажи читаю регулярно, подчерпнул много интересного.
Кстати, по Свидовцу мы шли практически рядом, обгоняя и отставая друг от друга и даже попали под объектив вашей группы, нас двое вверху кадра. Пересеклись у спуска на оз. Ворожеська и на следующий день на г. Догяска у креста. Ваша группа подымалась от оз. Апшинець. Знал бы, обязательно познакомился.
Удачных походов и не менее прекрасных фотографий!
Михаил: 1. Относительно длины маршрута: все зависит от сложности локации, походных дней, времени года и состава группы. Километраж разный: от 10 до 30 км. Однако во время фототура, как правило, все события происходят без особой спешки и без соревнований на выносливость.
2. Для похода Карпатскими горами необходимо обладать определённым уровнем физической подготовки, чтобы без особых проблем, с рюкзаком на плечах, преодолевать 10-20 км в день. В большинстве случаев, в тот или иной поход, я стараюсь набирать группу с одинаковой физ. подготовкой.
Дуже Вам вдячний Ігоре!
Цієї осені також збирався до Свидовцю, але не потрапив.
Як колись вже писав, Ваші фото сповнені чарівної поезії…
Дуже вдячний Вам за Ваш проект і за те натхнення та відчуття,
що несуть Ваші фото. Вдалих Вам подорожей!
Дмитро Король: наразі фотографую “старою” камерою. Однак зовсім скоро справді планую придбати нову 😉 Стосовно ж фото, то в даній публікації світлини різних авторів. Фото на яке ти вказав – автор Роман Джаджа (камера Нікон з ширококутним обєктивом)
Дякую за статтю!
Я уроженка Центральної України, але надзвичайно приємно читати такі грунтовні статті про гуцулів. Адже в українському суспільстві часто можна зустріти зневажливе ставлення до цього етносу. Ех…якби більше людей оволодівали знаннями історії
На Свидовецьких альпійських луках необхідно створити заповідник. Хоча там вже майже немає,що охороняти крім скель на Близницях. Різниця між альпійскими луками і вторинними полонинами величезна. На альпійських луках росте своєрідна рідкісна рослинність, яку випасати не можна і вони ніколи не заростуть лісом. Свидовець перетворюється в таку собі звичайну приміську зелену зону зі смітниками і нечистотами, дорогами від машин.
Надзвичайно цікава стаття. Автору – респект. Що важливо, стаття читається легко і з захопленням. Відразу виникає бажання поїхати і подивитися на це чудо.
І Вас з Новим роком та Різдвом Христовим! Бажаю Вам міцного здоров”я та нових маршрутів. А ще хорошої та теплої компанії! Те що Ви робите і те, як Ви бачите Карпати у своїх фотографіях, говорить про те, що Ви хороша людина! Всього найкращого Вам та Вашій родині! Всіх благ! З Новим роком! З Новим щастям!
Справжнісінька краса зимових Карпат. Дивлюсь на фото і так природньо відчувається різкий холодний морозець, ощипуючи ніздрі, щічки, вуха … Вдихаєш свіже повітря і затамовуєш в теплому шерстяному шарфі. Далеке яскраве проміння витанцьовує на верхньому шарі снігової ковдри. Гори, ліс одягнуті святково, наче то до Нового Року. А скоро Різдво – Христос народився. В ці дні мені завжди здавалося, що небо зустрічається з землею. Як велично, святково, радісно. Сьогодні мені найбільше хочеться поділитися своїми враженнями з кожним. Незважаючи, що ця людина зі сходу, чи заходу. У Бога немає різниці на когось більше чи менше, бо все у руках людини. Так і в мене однакові почуття до кожного українця. Мені особливо вкрай необхідно подарувати того світлого ранку Карпат, чистого повітря і подиху свіжого всім нам. Бо Україні потрібні саме такі добрі і файні люди. Ми того варті! З Наступаючим Новим 2014 Роком!!!
Миру, тепла та злагоди вам та вашій родині! Нехай 2014 рік стане для вас роком реалізацій, звершень та розвитку. І не дивлячись на труднощі (а як же без них) не переставайте вірити… адже в житті трапляються дива і немає нічого неможливого!
Бажаю Вам та вашим рідним у Новому Році щастя, здоров’я, сімейного благополуччя, успіху, здійснення мрій і нових задумів, також бажаю процвітання вашому сайту і вашій діяльності, яка приносить людям багато добра та позитиву і відкриває очі на нинішній світ з чудового ракурсу. І звичайно бажаю гарно відсвяткувати Різдво!
Нових зустрічей зі старими добрими друзями на улюблених стежках, де навіть коні (і лосі) шпортаються!!! 🙂 Здоров’я усім міцного, красивого і яскравого року!!! Нехай усе задумане збувається!
Нехай у Новому 2014-му – році коня – все завжди буде вчасно. Вчасно – для того, щоб вчасно зустріти, не забути сказати і встигнути зігріти. Веселого вам і щасливого Нового року та Різдва Христового! Нехай Бог оберігає ваші оселі і зігріває душі! І нехай все завжди буде на своєму місці:
ялинкам – ліс, озерам – воду,
коням – овес, а нам – свободу!
А туристам – завжди цікаву погоду, нові стежки і зіркове небо!
Очень красиво! Неоднократно ходили с классом на Яворник, теплые воспоминания: зимой-смереки, под тяжестью снега, ночью -огромные яркие звезды просто у тебя над головой; весной – на привале – тонкий запах первых весенних цветов; а осенью-дожди, и мы буквально спускались вместе с грязевым потоком, как в джунглях в сезон дождей.
Давно спостерігаю за Вашою творчістю. Ви робите фантастичні фото! При їх перегляді співає душа і ростуть крила!!! Маю бажання прийняти участь у фототурі і повчитись у Вас знімати пейзаж.
Впечатляющая подборка фотоснимков… Последние кадры рождают желание обнять их обоих…
Таким людям при жизни нужно памятники ставить! Не пафосные бронзовые монументы, не величественные мраморные барельефы, не красочные инсталляции, нет… Маленькие такие скромные памятники в человеческий рост, с табличкой – кто и откуда, почему память, за что… Не человека должен памятник прославлять, а тот поступок, который человек совершил. Или то дело, которому посвятил жизнь.
Непокоїть така краса. Про осіннє цвітіння повідомляли журналісти телеканалу ZIK:
«Рослини не встигнуть підготуватися до зими. Ті частини, які зараз відцвіли, будуть вимерзати і можуть загинути. Якщо було б масове цвітіння дерева, то є загроза того, що дерево врешті загине», –коментував завідувач кафедри ботаніки біофакультету Ужгородського національного університету Олег Колесник.
Живемо надією на краще!
Всі проблеми від нашої голови і розуму. Чим більш досвідчена людина, тим менш безпечно (у більшості випадків) вона себе поводить. Скільки у мене знайомих за цього … Жоден засіб і захід безпеки не допоможе при присутності необдуманої поведінки. Життя і здоров”я завжди головніші за екстремальні відчуття.
Хм, ніхто не питає, спитаю я: підкажіть все ж таки де можна придбати це фото-портфоліо? Так, я прочитав про те, що це подарунок для дипломатів і т.п. але що, виходить простим українцям це не потрібно показувати? свєрх сєкрєтна інформація? 🙂
Дякую, Ігоре за чудову статтю про рідну в/ч 27904. Для мене знайомство зі Стоєм почалося напередодні нового 1986 року, коли ми з мамою приїхали до батька погостювати на новорічні свята. Памятаю, як тоді піднімалися на шишарику “водовозці” кріз замети до вогників на вершині. Тоді нас зустрічав замполіт, який сказав: “А ось і ваш новий дім”. Я прожив там з 1986 по 1995 рік в квартирі під номером 7. Памятаю, як влітку бігав до чабанів в кошару по молоко, і як взимку по три тижні сидів вдома, тому що трактор не міг пробити дорогу. Памятаю, як нас возили АТСом та ГТСкою в санаторій “Човен” (між Березниками та Керецьками) до школи. Багато чого памятаю та можу розказати про життя на “полонині”. Батько весь час існування обєкту був старшиною роти, мати працювала продавцем в магазині (чіпку). Я думаю, що кожен з цих людей які Вам надавали інформацію, памятають Лукянича та Ольгу Іванівну. До речі квартир в ДОСі було 16. плюс фотолабораторія, кімната відпочинку та більярдна. Першим командиром був майор Волков родом з Москви, а другим майор Трапезніков Сергій з Красноярська. Дякую ще раз, адже роки проведені на “полонині” для мене та моїх батьків-це найкращі роки життя. З повагою гвардії майор Яцейко.
Недавно спеціально пройшлася по базару, питаю звідки, може домашні? А вони так гордо заявляють: “Ні, сугубо лісні”! Але каюсь.. цієї весни все ж купила букетик… Ну але це для мистецтва, а так ніколи не купую!…
Первоцвітами торгують десятки років і вони досі ростуть! Я знаю багато місць, де ніхто і ніколи не буде їх рвати на продаж. А от люди які не купивши їх, подумають що зробили користь для природи, а потім спокійнесенько засипають у пралку порошок з шаленим вмістом фосфатів і роблять ще багато іншого що реально шкодить природі – оце реальна проблема екології!
Із захопленням прочитав вашу роботу РЛС НА ГОРІ «СТОЙ». Дуже вразала. Я родом із села Березники Свалявського р-ну, і мене завжди цікавила інформація про локатори, про солдатів, але дуже мало людей володіли хоча б якоюсь інформацією. І тому, я навіть не можу собі уявити звідки ви стільки «накопали» 🙂 Дуже шкода, що в моєму рідному селі, не робиться нічого для розвитку туризму. Адже с. Березники розташовані майже як і с. Пилипець (повторююсь майже). А порівняти Пилипець із його туристичною інфраструктурою і Березники… стає дуже сумно… Із задоволення читаю всі Ваші роботи, а особливо про полонину Боржава, так як дуже часто там бував. Дякую за Ваші роботи і Ваш ентузіазм.
Випадково натрапила на сайт сюди , ще раз впевнилась – мені терміново потрібно в Карпати! Дуже давно хочу , але все щось не вдавалось і ось наче знак ! Дякую за чудові фото -обовязково зроблю все можливе щоб нарешті поїхати в ці чудові краї. А вам бажаю – багато подорожей, здоровя та гарної погоди)
Це на танк, а АТС 59. За весь час перебування частини на горі Стой в урвище зірвалося два АТСи. До того, що ближче до містечка прорили дорогу і витягнули, а той, що зірвався по дорозі з позиції так і залишився. Зірвався він туди за помилкою мехвода. Не було враховано особливості керування гусеничною технікою. Під час спуску вниз на передачі, мехвод хотів виривняти тягач і смикнув лівим ричагом. В результаті ліва гусениця відключилась від трансмісії і на спуску її швидкість стала більшою, ніж у правої. В результаті тягач замість того щоб трішки зміститися вліво, шугонув вправо прямо в прірву. Мехвод і старший машини встигли вискочити.
Помню ст. прапорщика Яцейко, здоровья Вам!!! А “перископ” был 57У6 🙂 Отдельное спасибо автору статьи за приятные воспоминания и фото
Еще немного цифр-вч А3185 была реформирована в конце февраля 1996 г. точнее весь солдатский состав
Красота…
Узнал об этом месте от знакомых, которые уже не первый раз выбираются в эти места на рыбалку. А в этом году даже рассматривают поездку в Бакоту как вариант семейного отдыха.
Пане Ігорю, Ваші роботи- справжнє диво! Просто захоплена тим, як Ви дивитесь на світ через об”єктив камери. Дуже хотіла б стати учасницею Ваших фототурів.
Я повністю підтримую Віктора. головним ворогом наших лісів є “свої-схвачені”….лісники….і великий попит на бані і дачі із бруса….Воловецький р-н приклад!!!! бічі із міжіря на свої пелорами везут ліс із волівця… .зникают цілі гектари здорового лісу під прикриттям зарази…..всьо гарять на ліво. новий ліс, не садить ніхто. вода у криницях пропала , земля сунеся на обістя. див. підйом на Плай із Волівця повний бузпредел і жах .
Це дуже добре що гуцули бережуть свою етнічність. Вражає те, що ще ніхто не зміг зруйнувати ць культуру! Дякую за статтю, дуже важливо памятати про існування наших етнічних груп.
14 з 15 вгадав. Частину фоток впізнав, частину відгадував дедуктивним методом + Google Earth. Помилився лише на 7 фотці. Припускати варіанти відповіді не буду, бо коментарі видно всім, навіть тим, хто ще не почав відгадувати.
1. Велика частина Голландії знаходиться нижче рівня моря. Найнижча точка складає 6,7 м нижче рівня моря. 2. Велосипед – найпопулярніший засіб пересування в країні, їх тут близько 16 мільйонів. Він є у кожного жителя країни. У Амстердамі кількість велосипедів перевищує кількість жителів міста. 3. У Голландії дозволяється вирощувати біля свого будинку до 5 кущів конопель для особистого споживання. 4. Голландія експортує 2/3 світових об’ємів квіткових рослин займаючи 3 місце у світі по прибутку. 5. Проституція в Голландії легалізована, і представники цієї прадавньої професії зобов’язані платити податки нарівні з іншими громадянами.
1. Голландці є найвищою нацією у світі. Середній зріст людини в Нідерландах – 182 сантиметри. 2. Місцеві жителі не закривають штор/гардин, відтак ви завжди можете бачити, що відбувається в їх будинках. 3. Щільність населення в Нідерландах також є найвищою в Європі – 391 людина на квадратний кілометр. 4. Голландія – один з найбільших виробників пива у світі: Heineken, Amstel і Grolsch. 5. Голландці при зустрічі цілують один одного в щоку три рази.
1. Головною причиною еміграції голландців з країни є погана погода. В силу морського клімату в країні часто йде дощ і дме холодний вітер. 2. Багатьох домашніх тварин забезпечують спеціальним мікрочіпом, який істотно полегшує пошуки у разі, якщо тварина загубилася. 3. У Голландії алкоголь можна вживати з 16 років. 4. У Голландії не прийнято дарувати дорогі подарунки. Навіть на весілля, як правило, обмежуються бюджетом не більше 50 євро. 5. Голландські чоловіки приділяють своєму волоссю значно більше уваги ніж жінки.
Друзі, бограч це дуже классно.
Але в ці “Ізки” ні в якому разі не їдьте, сервіс нульовий, ніяка інфраструктура. Пішли їсти в колибу м’яса – так шашлик виявився нагіршим, що я колись коштував.
Власники цього “курорту” напевно навіть не знають як люди мають відпочивати. Може за 4 роки щось змінилося…але навряд чи…судячи з їхньої реклами….
Игорь, с удовольствием прочитала статью, открыла для себя новый мир! Оказывается, быть пастухом это большая смелость, ответственность и масса разнообразных знаний! Поразили строки о том, что нельзя смешивать шерсть ягнят, старших овец чтоб не было проблем в отаре. Как всегда, от всей души огромное спасибо! Удачи в фотопутешествиях, мира в Украине!
«Берлибаський бануш” на Закарпатті відбудеться, але після нормалізації ситуації в країні.
Як повідомила голова оргкомітету фестивалю Ольга Сметанюк, рішення щодо проведення “Берлибаського бануша”, приймалось до трагічних подій, які трапились в Одесі. Тож, після консультацій з депутатами сільської ради, оргкомітетом було прийнято рішення перенести фестиваль на невизначений термін та провести його після стабілізації ситуації в державі.
Дякую Ігоре! Зразу згадала про “своїх” у Рахівському районі, і про те як колись гнали вівці в полонину. Була у них своя Довгаруня, варили там бринзу, пасли вівці до осені…
Районний фестиваль “Угочанська лоза” відбудеться восени
Під керівництвом в.о. голови районної державної адміністрації Михайла Русанюка відбулося засідання організаційного комітету з підготовки до проведення щорічного ХІ-го Виноградівського відкритого фестивалю виноградарів-виноробів “Угочанська лоза”, який започаткований Виноградівською районною державною адміністрацією і покликаний сприяти популяризації туристичного потенціалу, відновленню традицій виноградарства та виноробства, розвитку народного мистецтва краю.
В ході попереднього засідання, яке пройшло в березні п.р., членами оргкомітету визначено дату проведення фестивалю – 1 червня 2014 року та обговорено заходи, які заплановано провести в цей день.
“В умовах складної економічної ситуації в країні, з метою забезпечення виконання постанови КМУ від 1 березня 2014 р. № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету, пропоную перенести проведення фестивалю «Угочанська лоза» з 01 червня на осінній період. Дату проведення районного фестивалю визначити пізніше на черговому засіданні оргкомітету”, – зазначив в.о. голови районної державної адміністрації Михайло Русанюк. Виноградівська РДА
Після ситуації, що сталася в Криму, дуже засмутилася, оскільки любила відпочивати на Південному березі Криму. Мені подобалась природа – море, гори, кам’янисті пляжі. Тому відразу постало питання пошуку альтернативи. І от недаремно кажуть – хто шукає, той знайде. Чудове місце, де можна відпочити від цивілізації. Пейзажі просто супер!!!
Треба дійсно шукати місця відпочинку у власній країні, яких ми досі і не знали. За кордон не кожен має можливість поїхати відпочити, та й тим більше на 2-3 дні. А це місце – ідеальне поєднання всього, що я люблю!
Маю досвід, коли в горах в мене ” промахнулася” блискавка . Як згадую, то й дотепер серце терпне. То було в Горганах на полонині між Високою і Середньою наприкінці травня . Десь близько 3 год в гарну сонячну погоду ми вийшли з Кузьмінця на полонину. Поставили намети на полянці серед жерепу. Припікало й потрохи парило. Дуже здалеку, -десь південніше від Високої, -інколи чути було далеке навіть не гуркотіння, а таке собі “покашлювання” . Все було гарно й мирно, тільки почало ледь накрапати. Всі сховалися в намети. Я вирішила тільки поправити передню розтяжку витягнула штрирьок…
Дякую за корисну інформацію. Цікавить ще мене такий факт, чув у народі що як вдарить людину блискавка її потрібно закопати по шию в землю, і нібито грунт витягне негативну енергію….і.т.п! Наскільки це правдиво?
“нібито грунт витягне негативну енергію….і.т.п! Наскільки це правдиво?”
Якщо хочете вбити ворога, то правдиво. Якщо хочете врятувати друга, то дурня неймовірна – яка, до біса, негативна енергія??? Всі заходи мають бути ідентичні заходам при ураженні побутовим електричним струмом. Вчиться в кожній школі на уроках БЖД. Гугліти по “Ураження електричним струмом БЖД”.
Я була в цьому місці. Мені там дуже сподобалось, тому що мене вразив монастир, його своєрідна благодать та спів пташок. Мене вразило те як монахи спали у тих малих кам’яних нішах. І мене вразило те що я дізналась про затоплине село Бакота.
Чудовий сайт! Знамениті фотоколекції і прецікаві розділи! Дуже тішуся, що зробив для себе це відкриття, яким обов’язково поділюся з друзями! Респект п. Ігореві! Слава Україні!
Чудовий сайт! Знамениті фотоколекції і прецікаві розділи! Дуже тішуся, що зробив для себе це відкриття, яким обов’язково поділюся з друзями! Респект п. Ігореві! Слава Україні!
Дуже гарні фото і гарний похід.
Є питання по оцій фотографії – скільки тут кадрів (якось важко віриться, що на одному кадрі такі всі кольори поміщаються).
Я вважаю, що апріорі не можна вважати початок Карпат по той бік Дунаю поряд Братислави. Саме Дунай і є тим рельєфним рубіжем між масивами Альп та Карпат. Тут вважаю правельніше не Хайнбург, а все ж таки сама Братислава! Хоча чомусь усі дійсно роблять початок на Хундсхаймер Берге…
А якщо у мене маршрут у зворотньому напрямку?
І, взагалі, по маршруту з Чорногори через Піп Іван Мармароський до Рахова немає жодного КПП. Я не агітую ходити без дозволу, просто виникає природне питання: “Згідно з останніми вимогами, дозвіл отримують на КПП у селах Шибене (Зелене), Ділове або Богдан. Якщо я йтиму, наприклад, з Говерли через г. Стіг, г. Піп Іван Мармароський і до Рахова (зеленим маршрутом), то де я маю отримати дозвіл???????
І ще прохання, якщо можна. Опишіть, будь ласка, цю ж процедуру при маршруті “Шибене-г. Чивчин-г. Стіг-і т. д. до Рахова”.
А GPS-навігатор обов’язковий? Там же ж маркування є: синій, червоний, зелений і жовтий маршрути. Мапа “Україна! Відпочивай активно” (2013 рік)
Доброго дня! Підкажіть будь ласка, за скільки часу ви пройшли цей маршрут?
Чи йшли повних 3 дні з ранку і до вечора, чи реально пройти з половини 1-го дня і до половини 3-ього дня?
Дякую
От всего сердца хочу поблагодарить Вас за то душевное тепло, свет, силы и любовь, что Вы постоянно дарите через все Ваши творения, рассказы, возможность всегда путешествовать вместе с Вами и постоянно наслаждаться красотой нашей страны. Вы подарили мне, как и многим другим людям, возможность прикоснуться к природе, быть одним целым с безкрайней красотой гор, озер и рек, увидеть мир Вашими глазами и через Ваше доброе и золотое сердце познать красоту вокруг нас.
Вы светом душу наполняете, как чашу,
Любовью в мир ведете по дорожкам,
Показываете нам всю красоту природы нашей,
От великанов гор и рек до хлебной крошки.
Вы открываете нам двери в тайный мир,
Даете руку, чтоб идти за Вами и не оступиться.
А в сердце песнь поет нам хор из дивных лир,
Взмывая вверх под небеса, как птица!
Вы подарили красоту Карпатских гор и Крыма,
Я стал сильнее, всю природу мира ощутив,
И не найти слова, чтоб также были ощутимы,
Чтоб описать того, кто в фото в весность воплотил…
Вы легендарный фотограф и путешественник, чьи рассказы и фотографии заставляют сердце биться быстрее, а душу лететь высоко в небеса. Хочу передать Вам благодарность от всего сердца и гордость за то, что делаете этот мир лучше и оставляете в нем часть золотого сердца и любви к творению! Спасибо огромное!
Спасибо Вам от всего сердца за подаренную радость и свет! Ваш сайт – это настоящий подарок и праздник для глаза, души и разума! Вы замечательный человек и все то, к чему Вы подходите, становится добрее, светлее и ближе. Это очень редкое качество в наше время. Музыка, фотографии и путешествия – это фантастическое соединение творчества от звуков до изображений. В каждом Вашем снимке мне слышится музыка и дыхание вечности. Вы не только предоставляете фотографию, а еще и даете возможность действительно посетить место действия и ощутить весь дух природы.
Только через Ваш взгляд и душевное отношение можно было так глубоко и правдиво изучить природу нашей страны. Даже те люди, которые не могут совершить поход в горы или на морской берег по причине здоровья, – они путешествуют вместе с Вами. В такие тяжелые и полные боли времена для нашей страны, Вы продолжаете дарить радость и напоминать о главном, о всем том, что подарил нам Бог. Когда смотришь на Ваши работы и читаешь отчеты и рассказы, понимаешь, что лечишься душой и сердцем. Спасибо Вам, что Вы есть!
Дякую за інформації. Як пластун, як уже 30 років звертаю увагу новакам та юнакан (і виховникам та батькам) що вужі, гадюки, павуки, аламандри та усі тварини довкілля корисні та важні для удержання балансу в природі. Гадюки рідко кусають людей, а як пишете таки укусять це завжди для самооборони. Люди не є поживою для гадюк чи вужів, хоча коло них завжди треба бути обережним, та знати що в пприподі ми є гості, а вони в себе вдома. Знову дякую за вартісне пояснення. Тепер треба розповсюдити по цілій Україні!
Дуже дякую за ваші чудові розповіді з прекрасними фотографіями! Фотки просто немає слів.
Ваш блог був на першому місці серед тих, які допомагали мені в підготовці до першого походу Карпатами. Маршрут якраз проходив через Мармароси і Чорногору.
Маршрут дуже цікавий. Скалисті Гуцульські Альпи, купа полонин на шляху, перлини Чорногори, а в червні ще й пік цвітіння рододендрону, роблять цей маршрут просто дивовижним і незабутнім!
http://io.ua/img865508b – тут перший гриб сезону-2014 Василь з Калуша знайшов 23 квітня.
Так що вже не 6 травня перший гриб, а 23 квітня 🙂 http://victour.io.ua/journal – тут взагалі хронологія грибного збору Західної України
14 з 15 вгадав. Частину фоток впізнав, частину відгадував дедуктивним методом + Google Earth. Помилився лише на 7 фотці. Припускати варіанти відповіді не буду, бо коментарі видно всім, навіть тим, хто ще не почав відгадувати.
Супер ідея! Дякую Ігоре, отримав масу задоволення 🙂 (Правильних відповідей: 15 з 15) Давай побільше Горган, там такі ракурси можна знайти, що не догадаєшся…
Мені жінка одна розповідала -корінна бакотянка, як руйнували монастир коли вона була ще школяркою, як здійснювалось примусове виселення людей, самостійне руйнування своїх будинків, про мізерну компенсацію держави за яку не можливо було купити нормальну хату в Камянець-Подільському районі, розповідала зі сльозами на очах як їй добре жилося у рідному селі. Я часто буваю там, місце дійсно благодатне,можу допомогти тим хто хотів би тут побувати. пишіть jeziks@meta.ua
Хочу надати інформацію про воду на перевалі Прислоп, тому що ніде такої інформаії не найшов, а в поході зіштовхнувся з цією проблемою. Ніяк не міг там знайти воду, поки на GPS не найшов. Маршрут в мене пролягав з г. Гимба до г.Кук. Струмок знаходиться далі по дрозі з маркером, пройтись потрібно десь 500-700 метрів.
Привет всем служившим на г.Стой! 1е-не год за 2, а год за полтора службы. Все офицеры и не должны быть там где купола, а проверялись регулярно + по графику регламентных работ чаще были нач.станций. Описание привел не самый толковый боец. Необходимо и на КП дежурить. Халяву из офицеров и прапорщиков никто не ловил просто у того кто давал информацию нет полного представления видно он больше проспал в доме дежурной смены. Один завоз топлива на год требовал ежедневно двух старших на машины, а было и больше+КП+ДС+сама техника по жизнеобеспечению где тоже делали все сами. Я зам.командира по восп.работе лично делал из двух ГТСМ одну. Никто не помогал сверху все на плечах л.с. подразделения. Касательно ДОС то не 14 а 16 квартир.
Работа велась реально все цели поступали на вышестоящие КП прошу ТУПОРЫЛЫХ не гневить за слова, надо нести ответственность, если сам жил по расслобухе то за тебя другие потели. Эта станция была прикрытием и от маловысотных целей которые могли уйти от радаров на ровнине. Можно ещё многое опровергнуть, но скажу одно – честь и хвала всем кто служил на г.Стой. Та красота, воздух перекрывали все трудности, а их было не мало. С огромным уважением к Карпатам и жителям Закарпатья (Игорь Юрченко)
Румунія мене надзвичайно здивувала в плані туризму і виразних признаків розвитку як держави. Архітектура, колоритність – бомба. Класно що нам вдалась ця коротка але надзвичайно насичена подорож. Сподіваюсь на повтор.
С уважением, глубокой признательностью и благодарностью создателям сайта и автору/ам всех размещённых на нём материалов за духовность, глубину, тонкость миропонимания, за способность передать это посредством фиксированного изображения, за гармонию и эстетическое удовольствие.
E bine că şi cei din jurul nostru văd frumuseţile din Romaniaşi le fac cunoscute. Felicitări Igor, ai o prezentare mai frumoasă pentru salina Turda decît cea oficială.
Я так і знав що ти колись до неї доберешся!!!! Вітаю!!!! Супер! Румунія дуже цікава країна – у нас під боком, а інформації – нуль. Так що наступні відкриття чекаю…
Надзвичайно цікаво спостерігати за трансформацією Ігоря Меліки з фотохудожника в фотохудожника з гастрономічним ухилом а тепер вже з різким публіцистичним талантом. Може далась взнаки відсутність фотоапарата. Думаю, що років через…. будемо стояти в черзі за автографом на презентаціїї книги а може і трилогії. Браво!!!
Посмотрела Ваши фотоотчеты по Румынни и поняла что даже не имела представления что такая красота где-то рядом. В комментарии на румынском от Isac Gheorghe говорится: что ваш отчет лучше чем официальная презентация – это правда. Спасибо.
Мене, звичайно, фотографії вражають красою, але, Ігоре, де ти знаходить час їх обробити та ще й опублікувати не просто фотоальбомом, а з повноцінним описом!
Будівництво грандіозне. Але країна величезна, і таких грандіозних будівництв повинно бути сотні. В маленькій Словенії десятки тунелів та ідеальні автобани, хоча населення лиш 2млн людей
Ще дивує, що всі специфікації на надписи іноземною мовою, ніби не в Карпатах будують, а десь на Уралі
Ігор! Прпоную ще одне запитання до теми стосовно знань про Карпати. На скількох фото у твоїх звітах фігурує – без перебільшень – вже легендарний казанок?
Обожаю грузинские песни, влюбилась в Кавказские горы! Игорь, и всё благодаря Вашему искусству фотографии. Видишь такой волшебный и далекий мир в реалии. Дай Бог Вам вдохновения и здоровья!
Як автор ідеї маршруту поїзда Київ-Рахів та автор ідеї добудови 21 км євроколії від Рахова до Вишівської Долини (Румунія), дуже дякую Вам за чудовий фотозвіт “Румунія Туристична”.
Відкриття сполучення за напрямком Рахів-Сальва (Рахів-Клуж/Брашов/Тімішоара) є досить перспективним, а тому Ваші матеріали стануть у пригоді багатьом мандрівникам до Румунії. Можливо у співпраці з Вами підготуємо туристичні путівники по Румунії не тільки для українців, але й для білорусів, поляків чи навіть росіян, для яких шлях через Рахів був би найкоротшим та найбільш доцільним.
“Фонетично”, “фонетично”…
А що на це кажуть професійні лінгвісти? Має місце той чи інший перехід чи його підібрано “методом Задорнова”? Потім ще якийсь “професор РАЄН” пред’являтиме претензії “рускаго міра” на Карпати…
Інформація на вашому сайті дуже цікава як і фото!!! Одне питання , як можна вступити вашу групу , дуже хочу навчитися фотографувати і побувати в таких місцевостях?
З Ваших записів та фото розпочалося, мабуть, не тільки й моє, знайомство з рідними Карпатами. Як сьогодні пригадую вперше побачені якісні фото підйому на вершини 🙂 Ну і звісно ж, що майже всі своїх перші маршрути долав за Вашим матеріалом, найбільший з яких був з Мармаросів і через Чорногору! Тому, одного дякую тут явно буде замало 🙂 Ех… попереду ще скільки цікавого :)!
Просто чудовий збіг чудових обставин – погода, люди, які розуміють один одного і в результаті – враження, кухня, апартаменти, розваги, спілкування яке не в змозі надати ні один…. зірковий курорт. Не заважали навіть тонкі стіни – хіба що – Андрію. Всій компанії щиро вдячний за суцільний позитив.
Отличный рассказ! Особенно последняя фотка крутая. Спасибо за компанию и за бограч ))
Закат и рассвет на Дарвайке – это было нечто, они стоили того, чтобы день мокнуть. Или даже дня 3 :)))
Суперово! Не можна так поступати з людьми котрі не можуть ходити по всім маршрутам. Фото з Дарвайки взагалі прекрасні. До речі це був мій перший турпохід (це по старому) в 1975 році. А потім перерва до 2011року. Тоді ми його починали із Сплавного – тепер там все зароснуто. Все-таки я його повторю.
…вловити Мить Життя це зветься..
…мисливець – автор Ігор – на Красу
…морозний ранок… сонце заграє із серцем,
…що ТАК на його Схід в томлінні жде…чомусь…
…як на дружину – пізнану й незнану…
…відчути в трепеті невинність хоч й земну…
…зате освячену у Вічності ночами…
…там де не згасне Світло, покоривше Тьму…
Пане Ігоре, як я розумію ті ваші очікування-сподівання. Як за такими кадрами, емоціями і т.п. готовий на різні екстрими і навіть, в певній мірі, “самопожертви” 🙂 Але винагорода того вартує!
Фото дуже-дуже красиві. Милуватись не намилуватись. Я всім учасникам походу по-хорошому заздрю, що бачили всю цю красу на власні очі. Але в мене виникло запитання. А чому г. Пикуй найвища точка Львівської області? Я завжди знала, що Пикуй на території Закарпаття, Воловецький р-н. З одного боку села Щербовець, Пашковець, з іншого с. Біласовиця.
Інколи нічого не лишається, як поставити “убогий” Like…
Коли вперше бачиш фотозвіти Ігоря Меліки, то хочеться всім розповісти, які шикарні види. Коли трошки доторкнешся в живу до Карпат, то хочеться в двічі голосніше розповідати про Меліку. А коли в -надцятий раз бачиш фотозвіт і особливо не бачучи альтернатив, то просто констатуєш: “Це ж Меліка – це ж Карпати”. І доходиш до простого “убогого” Like, бо немає слів коментувати, ту природню красу. Просто якісно, просто Карпати, просто Меліка.
Навіяно казковимим поетичними світлинами Ігоря Меліка в Міжнародний день Гір, який схопив й передав душу й Дух Карпат (і не тільки їх), вібрації і атмосферу, запахи і відтінки…неймовірне відчуття реального перенесення в ті вічні моменти БУТТЯ… Дякуємо Майстрові від усієї родини
…сьогодні, кажуть, ДЕНЬ – усіх народів, – Гір…
…у мене ж – кожен день МІЖ Горами проходить…
…й як добре, що ПОЕТ тутешній у світлинах мрій, –
…нас на ВЕРШИНИ віртуально зве та зводить…
…і не дає розкиснути в строю…
…відповідальність як наплічник грузе…
…підбурюючи стихлу боротьбу –
…за ВОЛЮ Гір Боржавських…від наземних жлобів…
…які в кадастри умістили сю красу…
…тавро приватне – жульне наложили…
…в паперах так загрузла… та уперто йду…
…путь розчищати на Свободу ПОЛОНИНАМ…
…Хто в горах роджений – у Того Дух – скала…
…яку лиш точать води земні й вітер…
…й душа, що в перевалах очища…
…намулення суєт-водоворотів… знайде й квіти…
…Хто духом зморений – у Горах відійде…
…зміцнять Вони піднесеним небесним діалогом…
…і стежка далі зріла поведе…
…до джерела найглибшого… у собі…
…у Горах – самі щирі каяття…
…і самі бистрі течії змивають…
…і друзі – пізнаються й…самота…
…НЕВИННІСТЬ вроджену…знов повертають…
Краще гір можуть бути лиш гори! Вітаю усіх, хто любить гори і живе горами з міжнародним днем гір!
Хай кількість сходжень і спусків буде завжди однаковою! Гори – кардіограма духу людського…
Мій давній добрий знайомий, розповів мені, що бере участь в реалізації різних проектів з питань прикордонної співпраці, зокрема з питань туризму. Оскільки я 4 роки працював в Яремче у відділі туризму, хоча зараз трохи відійшов від цього, вирішив зайти в інтернет і потрапив на інформацію про недавній семінар в Підкарпатському воєводстві, зокрема в Устшиках Горних і Дольних. Я чув про ці місця й раніше від поляків, які до Яремча приїжджали. Скажу, що мені дуже сподобалися світлини, які зроблені Вами на недавньому семінарі. Я довго переглядав Вашу сторінку й насолоджувався чудовими краєвидами Карпат, Словаччини, Голандії, інших країн. Маю бажання й надалі споглядати на майстерно зроблені Вами знімки, які справді справляють дуже позитивні враження.
Хочу висловити своє захоплення до того що Ви робите. Ваші фото стількох надихають. Саме тому я Вам запропонував побувати у найкрасивіших горах Світу! Без жодних лестощів скажу, що такому фотографу як Ви потрібні місця й відповідні. Скількох людей Ви ще зможете мотивувати своєю творчістю. Вибачте, що так емоційно вийшло. Насправді це те шо в мені зараз сидить. Дякую Вам і бажаю продовжувати робити Вашу важливу справу!
Чудові слова, написані від серця. Навзаєм, Ігоре, веселого Різдва! Потішити всіх нас новими світлинами, новими враженнями від мандрівок! Здоров’я міцного, миру, добра! Христос ся Рождає! Славімо Його!
Добрый день. Якщо вас интересує інформація про військову частиу на г.Стій з 1981 по 1982 рік (сами початки цієї частини) – моужу відписати детальніше. Мій телефон 063-992-48-42
Юра! Наш цімбор класично і доволі делікатно готує нас до списання. В цьому случаї слово “пізно” пишеся через “д”. То все фіглі. Нарис файний, але ті хто мали би над цим замислитись (принаймні більшість) вірять у пепсі-колу та мак-дональдс.
Почати подорожувати ніколи не буває пізно, як в плані віку, так і в плані пори року 😉 Звичайно, багатьох з нас стримують різні фактори: робота, сім’я, відсутність грошей. Проте думка про далеку подорож завжди існує в нашій голові і періодично нагадує нам про себе…
Просто в статті наголошується на те, що існує різниця між подорожами в молодості і мандрівками в “глибокій молодості” 🙂
Ігоре, я не бачив в тебе на сайті невдалих або непотрібних публікацій, всі хороші, всі проникнуті глибоким сенсом та пройденим досвідом. Але ця – це щось. Неймовірна стаття. Широка й глибока. Потрібно лише прочитати до кінця та на одному подиху. І потім потрібно лише взяти й зазирнути в цю глибоку таємничу печеру прекрасних миттєвостей життя. Стаття насичена і в ній так і чується дух справжнього мандрівника, який пізнав прекрасне.
Я дуже вдячний і мені дуже приємно, що є такі люди, як ти, які можуть “протрясти” та донести такі цінності пережиті на власному досвіді, до інших, які, можливо, трішки загубились на своєму шляху або ж зовсім марнують своє життя на непотріб.
Низький поклін і дякую, що надихаєш! 🙂
Нехай щастить у всьому!
Захоплена вашим словом і ідеєю поширення власних знань і захоплення від побаченого і пізнаного. Хочу порекомендувати прочитати Святослава Семенюка “Історія українського народу”, де висвітлено історичну правду про прадавніх і давніх жителів Волощини і Трансильванії, ще за часів розквіту Альба-Юлії і потому. А вже як захопитесь цим автором, то і “Український путівник Польщею”, “Український путівник Словаччиною”. Ви як носій інформації маєте знати правду про русинів і їх проживання, устої, подвиги і владу на цих територіях. Як туристка автомобілем вдячна за ваш сайт. Знайомство з сайтом почала з пошуку про бограч, захотілось приготувати вдома після подорожі.
Ці території сучасної Румунії до 14 ст. належали до Угорської Русі з переважаючим населенням РУСИНАМИ (слов*янами). За короля Угорщини Корвіна відбувся феномен Давньої Русі, який в науковій літературі отримав назву “волоська колонізація Карпат”. Ця колонізація розпочалася ще у 13 ст., коли Угорську Русь, і особливо терориторію Волощини та Семигороддя, спустошили татаро-монголи, а Волощина перетворилася на місце кочівлі цих азійських племен. За цих умов і наступу румун з півдня русини Волощини дуже скоро стали національною меншиною. Тому вже з 14 ст., а особливо після того, як Владислав Варненьський був розбитий османами під Варною і угорським королем став Матвій Корвін, розпочався “загадковий” і незрозумілий процес колонізації Карпат, коли десятки тисяч русинів покидали Волощинута центральні райони Семигороддя, і вирушали вздовж Карпатської дугиу малозаселені місця. Нечисленні запозичення з румунської, болгарської, грецької та тюркської мов дали підстави протиставити пастушу культуру землеробсько-скотарській, і в результаті чисто географічну назву волохів перетворити на етнічну , знехтувавши їх руським походженням.
Усі звикли ототожнювати волохів лише з даками та румунами, забуваючи про те, що улахи- волохи не були етнічною назвою, а лише руською(слов*янською ) назвою римської провінції на берегах Дунаю, і ця назва поширювалася на усіх, хто проживав на цій території, в тому числі і на русинів. Існує багато багато документів, де Семигороддя називали Дакією чи Трансильванією, а й Волощиною.
Щодо фольклору та волоської архітектури, то навіть Ф.Персовський був змушений визнати повну подібність її до руського типу будівництва (1926 р.). Єдине, що вирізняло волоських русинів від місцевого населення, так це те, що вони були не білими хорватами, а нащадками уличів і тиверців. Політика короля Матвія Корвіна, який сам був русином з Волощини, і після приєднання до своєї імперії у 1474р. Словаччини, Моравії та Сілезії, свідомо спрямовував своїх земляків на ці землі вздовж Карпатького хребта, звільнивши від оподаткування і надавши їм небачені привілеї. Лише на Спишу історики нараховують 200 волоських сіл. У Словаччині волохи дійшли аж до Тренчина (Бановці, Кошиці, Завада, Угровець, Омастина, Бецьков, Чорна Льгота, Копець і ін., у Польщі – до Цешина-Тишина і далі- Годоніна.
Матеріал дійсно цікавий, але містить багато вигадок. Я служив на горі в 1986-88рр. Частина складалася з 4-х майданчиків – найнижчей це лазня біля джерела, вище неї метрів 200 – містечко стройбату з дерев’яних вагончиків і дійсно навісу зі столом. Ще вище, метрів 150 знаходилася частина, а над нею дійсно позиція, як описав автор. В період коли я жив на горі стройбату вже не було і взагалі в цей період лазня, містечко стройбату та його будівельні вагончики, які зразу були розміщені за ДОСом і в яких залишалися деякі інструменти, не використовувалися.
Командиром роти був дійсно Волков, але він був капітаном і родом з Воронежу, замполітом був старший лейтенант з Вінниці, здається сирота з дитбудинку, точно прізвище не пам’ятаю, здається Лозовий. Були 2 лейтенанти радіолокаційники – рідні брати-близнюки. Солдати весь цей час жили в “тимчасовій” казармі, яка являла собою будівлю барачного типу з цьокольним бетонним поверхом та основним дерев’яним поверхом – фанерні щити оббиті дошкою. Жодних будівельних робіт в період осінь 1986 – літо 1988 років не велося, а тому в цегельній казармі ніхто не міг жити, більше того під час смерчу на початку травня 1987р. з казарми знесло недобудований другий поверх – залишився лише перший поверх перекритий плитами. Під час цього смерчу розірвало на шматки не три куполи, а один і те, через недбалість – в куполі залишилися відкритими двері і вітер вірвавшись через них з середини розірвав його. Тоді-ж смерч попереносив в частині зі своїх місць станції, вагончики, великі коробки та зніс повністю усі тимчасові дерев’яні конструкції – туалет тощо.
Взагалі це неймовірно коли, як тріски літали багатотонні вироби. У ці роки техніка уся зберігалася на вулиці, оскільки ніяких боксів ще не було і техніка складалася з двох легких гусеничних БТР – ГТС і АТС та автомобілів ЗИЛ-157, УРАЛ, ГАЗ-66. Ніякого магазину в цей час не було. Діти дійсно навчалися і жили в Березницькій школі-інтернаті. Світло було виключно від дизелів. Котельня працювала на пічному пальному, яке в дуже сильні морози інколи підмерзало. Морози були за -40. Офіцери були українці та росіяни, прапорщики – українці, один був з Борині інші не пам’ятаю, солдати і сержанти – українці, азербайджанці, туркмени, таджики, росіяни, литовці. Купола монтувала бригада з Молдавії. На перевірку взимку приїжджали старші офіцери (полковники) з генштабу ППО СРСР з Москви, оскільки зі зв’язком відбувалися якісь аномільні явища. Так як жоден транспорт на гору вже не міг пробитися, я їх витягував сам на собі – ще ті були дятьки – з добрими животами, як наші ДАІшники.
З повітря частина мала захищатися самостійно, для цього, за КУНгами в частині стояла ЗУ-23, яку ніхто ніколи не використовував. Частина не підпорядковувалася радіотехнічному батальйону в Хотьково, а безпочередньо центру Мінської армії ППО, який був на території радіотехнічної бригади в Липниках, через що роту дехто важав підрозділом цієї бригади. Матеріальне забезпечення роти частково йшло через Хотьково, крім того рота не мала своєї стройової частини, а її функції виконувала стройова частина РТб, саме тому складалося враження, що рота входить до цього батальйону. Але сама назва роти – окрема говорить про те, що вона не входила в жодну іншу частину. В 1987р. рота отримала КУНг з автоматичною станцією обробки інформації.
Как сказал наш прекрасный гид Александр будучи в Каменце не побывать в Бакоте, значит минус 50% впечатлений. Очень советую. Не смотря на не совсем подходящую погоду, впечатления о поездке самые лучшие. Сначала было легкое разочарование, так как готель “7ДНЕЙ” не смог предоставить обещанные экскурсии (не было комплектации групп). Но к счастью нам посоветовали человека который оказался прекрасным гидом и водителем.
Наш гід розповідав що Бакота являлась центром Поділля (понниззя) місце дуже багате на історію; більше 10 держав існувало в цій місцевості.
Мені дуже сподобались ваші світлини з гір і чудові коментарі до них. Як багато ще хочеться всюди побувати, в т.ч.у тих місцях, які ви знимкуєте. Благословінь вам!
Прекрасная страничка! Отличные фото!!! Но самое уникальное в этом всём – это сам автор!!! Прекрасной души человек, добрый и отзывчивый, хороший друг и просто собеседник… Жутко скучаю по твоему обществу, Игорёк, ну и конечно по бограчу… С уважением, Максим Убей-Волк.
Барвистий у вас видався рік! Стільки різних країв і настільки колоритні фото! Розумію, що від кожної подорожі лишилася маса позитивних вражень, та все ж, яка мандрівка запам’яталася найбільше?
…не перестаєте вражати… у Вас десь ще була з Вашого двору чи ділянки… до речі, ці Ваші роботи через таку призму бачення “малої” рідної Батьківшини, вразили маштабністю часу і змістили фокус сприйняття Срібної Землі як географічному так і ментальному-віковому просторі, підштовхуючи не тільки до роздумів, але й до вчинків…
Игорь! Спасибо за такую прекрасную фотографию! Ваше фото украсило нашу статью в УНИКУМЕ про замок Паланок. И представляете, многие не верят, что это реальное фото, а не ФОТОШОП. Даже хотелось прокомментировать им где и с какого места вы сделали этот снимок.
Тримайте у тому ж дусі!!!! Щовечора мандрую у Вашому щоденнику мандрівника!!!!! Фото просто супер!!! …Краще гір можуть бути тільки гори – то є правда!!!!!! 🙂
Ті всі долб..би-сусіди, що палять траву, сорі за мій французький вже порядком піднадоїли. Кожен рік одне й те саме, допоможе хіба методи фізичної дії. Йдеш вечерком додому з роботи – виїдає очі, захотів пробігтись, або на ровері повозитись – дихати нема чим. Особливо прикольно, коли сусіди починають палити гниле бадилля саме тоді, коли в тебе на подвір”ї вивішена свіжовипрана білизна. Алергікам і астматикам також від того дуже весело і чудове самопочуття. А фіглі, це ж так по європейськи – смог, сморід, дим.
І ще моїх 5 копійок… жучки, жучками, проте. Неконтрольоване спалювання сухої трави та жнивних залишків призводить до значних матеріальних збитків та інколи людських жертв, внаслідок перекидання полум’я на сусідні житлові чи господарські будівлі. також завдає значного збитку лісовому фонду, у разі перекидання полум’я на ліси!!!!
Під вечір, повертаючись додому, на Північно-Західних схилах гори Гемба ми випадково знайшли льодоруб загублений туристами, ремінець якого ледь помітно стирчав з-під снігу. Знахідку забрали з собою і вже наступного дня, в соцмережу було викладено об’яву: «Льодоруб шукає свого власника». Невдовзі відгукнувся і сам власник льодорубу. Історія закінчилася хепі-ендом і вже за короткий час втрачена річ попрямувала до свого власника у місто Луцьк. Ну, а мені, на згадку, залишилося фото з “фірмовою барткою” 🙂
Як завжди чудові фото, погода була просто неймовірна. Радий був познайомитись з Юрієм. В цей день було видно Мармароси та Феркей, Петрос та Близниці. Думаю колись повезе побачити й Татри. Дякую за гарно проведений час.
Віктор Полянко: зізнаюся, що найбільше вразила Трансільванія – подорож Румунією. До цього часу я був в Бухаресті, у місті Констанца (Чорне море) та мав змогу відвідати інші прикордоні містечка. Однак центральна частина країни, а особливо Трансільванські Альпи, вразили мене найбільше! Є де відпочити та на що подивитись!
Автору респект. Давно хотел сделать аналогичные обзоры, но все не хватает времени. Хотел бы несколько дополнить информацию. Я с прошлой субботы тоже сделал небольшой марш – бросок по маршруту Днепропетровск – Полтава- Сумы – Киев – Одесса- Николаев – Херсон – Н.Каховка – Никополь- Днепропетровск на легковой машине. Это при том что я знаю состояние дороги на участке Николаев – Н.Буг – Баштанка – Кривой Рог – Днепропетровск – сознательно ушел с самого короткого маршрута. Кроме слова ПИ других комментариев нет по участкам дороги 46 км – Прилуки (участок Сумы -Киев) и Николаев -Никополь- трасса Запорожье- Днепропетровск. И если проблема везде одна – причина это перегруз – то ухудшение на участке от Марьянского до развилки через Никополь я могу классифицировать только как обыкновенное отсутствие желания дорожников выполнять элементарные меры по сохранению полотна, а на участке Богуслав – Марьянское – как преступление должностного лица.
Начну с последнего. Как можно классифицировать яму на дороге с индексом Р, которая вырыта поперек полотна, перекрывает 70 % дороги и имеет глубину около 70 см. Она явно не образовалась за один день. А вот по участку Марьянское – Никополь – трасса тут конкретные вопросы к руководителю автодора. Насколько мне известно каждый автодор имеет машину для упрочнения поверхностного слоя и заделки малых повреждений путем нагнетания жидкого состава со щебнем.Почему она не работает, как работет в Запорожье. Мешает температура – врядли, есть технология подогрева. Почему другие могут, а эти не хотят???
Сейчас ехать на дальние поездки ой как дорого. У кого газ, у кого бензин – каждый хозяин своей машинки. Сейчас уже стало актуальным, что автомобиль уже не роскошь, а средство передвижения!
Где-то уже весна. И такая красивая… Вот только немного пугает, что большая часть запечатленного на снимках – уже в Красной книге. Как долго природа будет баловать нас такими вёснами?..
Вони в такий час цвітуть? Думала в кінці квітня, початок травня. Дуже гарно! Не хочу в Париж, мрію приїхати сюди, в Голандію, як квітнуть червоні тюльпани!
Vitalik: бронювання місць в повітряних кулях розпочнеться з 1.05.2015. Для цього необхідно зателефонувати в центр повітроплавання за номером: +38-066-266-27-17.
_________________________________________________________
60 хвилинний політ для однієї особи обійдеться в 2000 грн
Похід видався пречудовий завдяки всім обставинам: люди, погода, маршрут тощо…
Особлива подяка організатору Ігорю за ВСЕ: відданість та любов до своєї справи, щирість, допомогу іншим на їх “туристичному” шляху. Все життя – це і є туризм 😉
Дякую за можливість мандрувати пліч-о-пліч поруч! До наступних зустрічей … 🙂
Отримую велике задоволення від ваших фотографій! Опис та фото приготування бограч гуляшу оцінюю на всі 12***** балів. Бажаю Вам успхів і фотографуйте чим більше на радість людям 🙂
Для багатьох туристів головною тутешньою проблемою є мовний бар’єр, адже угорська мова ні на яку іншу не подібна. Але молодь часто говорить англійською, старше покоління – німецькою (російську вони вчили у школі, але більшість миттєво забула, коли з їхньої країни зник останній радянський солдат). А ще є мова жестів і посмішка, вона завжди допоможе 🙂
Номер автоматического факса – 0 3131 4-17-90
После звонил на номер 0 3131 2-12-61 там соеденили с другой службой для проверки поступления факса. Факс прошёл. Ждём ответа.
Это для небольшого уточнения.
Яновська Маріна: прохання звертатися безпосередньо до організаторів заходу:
Оздоровчо-рекреаційний комплекс «Косино», +38 (0312)-44-00-44, +38 (067)-907-55-00
Світлини чудові, допис також, але не піднімається рука поставити “вподобайку”, бо то ж для стількох людей трагедія була. Ще змалку чула й читала про трагедії людей, яких примусово виселяли (той же Дніпрогес і Київське водосховище). І хоч нашої родини це не стосувалось, але завше сприймаю такі речі болісно. А краса дійсно неймовірна. І фотографії чудові
Можливо так… але, треба вміти простити і відпустити, не тримати біль, але не забувати… пам’ятати, навчати молодь… а краса природи, що послав Бог, є в цій ситуації провісником добра, краси, замилування… простім і прощені будемо. Хочу подякувати за дивовижні хвилини щему душі…чудові світлини, а Вам, пані Ольго, за правду, мене, корінну гуцулку, вразила Ваша розповідь… таких історій багато, нажаль…
Дякую за чітке обгрунтоване пояснення. Я находився по цих вододільних стежках по полонинах і завжди вважав що плай це полонина. Та й гуцули мені так казали. З геологічноі позиціі полонини це залишки давнього пенеплену бо на початку четвертинного періоду пра-Карпати були майже рівнина з перевищенням вододілів над долинами у 550- 600 м. Основна річкова система була повздовжня до тектонічних структур. Пра-Сан, пра- Латориця, пра-Тиса та інші. За четвертинний час (біля 1,5 млн.років) Карпати піднялися майже на 1 км. із зміною річковоі системи на поперечну.
“Теоретично вже ніяких дозволів і не треба, цей наказ ДПСУ скасовано”
Валентин, теоретично, якщо вже і писати таке (що щось скасовано), то хочаб можна було дати посилання на документ, в якому йде мова про скасування, а не навпаки. )
Som rád že Vám prišiel členský preukaz. Prajem Vám veľa príjemných a bezproblemových turistických zážitkov na Vaších potulkách po prírode! (predseda KST Michalovce)
Народ, кто ходил в этом году по Мармарошу (из Делового до Шибеного)?
В самом деле разрешения уже не нужны вообще?
Ни Мукачевского, ни Черновицкого приграничных отрядов?
Письма писать и отправлять по факсу нужно?
С каждым прожитым годом состояние приюта становилось всё более плачевным, а в последние двадцать лет ужасающим, хотя он и сменил за это время нескольких хозяев. Стропила и половина крыши прогнили, во время осадков текло даже на первом этаже, балки перекрытия чердака, второго и первого этажа рассыпались в труху, состояние стен второго этажа, так же оставляли желать лучшего. Приют вряд ли пережил бы следующую зиму. Но, в этом году приют получил уникальный билет в новую жизнь!
Думаю всі зробили висновки і винних шукати не варто. Головне щоб ніц більше не горіло і всі любителі Карпат спільно і дружньо робили добру справу (хто грошима, хто руками). Ну і треба піднімати свідомість людей і все буде добре.
Дивує позиція окремих людей, які вже б проводили розслідування і шукали причини та винних. Так сталось. Насправді доля притулку на Яворнику до цього нікого не цікавила, і попередній власник не був зацікавлений у відновленні, а ремонту будівля не бачила десятиліття, можна сказати хата доживала свій вік. І в якийсь момент вона просто б склалась. Через занедбання в загальному стан її можна вважати аварійним. Я не враховую того, що Міша, який там жив та доглядав за хатою як міг так і латав її, але що він сам міг там зробити? При огляді виявилось, що дах, сама конструкція та перекриття потребують заміни, він аж прогнувся від старості і пошкодження.
Якийсь час хата протікала, на другому поверсі явні сліди, було пошкоджено багато елементів, балок і т.п. Бокова фронтонна камяна стіна мала нахил і її стягнули металевими стяжками, перемички над вікнами в камяній стіні були деревяними і пошкодженими. Печі в кімнатах дихали на ладан, щороку Міша їх підремонтовував, але картини це не міняло. Щоб дати нове життя притулку, перш за все необхідно було все демонтувати, і відбудувати по-новому. І тому ми всі охоче налаштовані і готові до праці.
Коли був свідком пожежі, серце боліло, але треба розуміти що сталось не найгірше. Ми всі були в притулку і бачили його стан, він бачив тільки дрібні аматорські ремонти і мільйонів на реставраційні роботи ніхто виділяти не спішив. Деревина старіла, підгнивала і було два варіанти: тримати споруду за музей (з яких коштів?) або пускати туди людей “позерати”, або відбудувати “функціонал”. Якщо для нас важливо, щоб ця споруда мала назву – “ПРИТУЛОК”, то вимушені змиритись з тим що сталось і не посипати голову попілом. Новий власник хоче змін на краще. Будемо надіятись що оновлений притулок буде гідний своєї історії.
Прошу нове товариство відразу не звинувачувати мене в упередженості, а спокійно прочитати і намагатись зрозуміти суть. Я не погоджуюсь з першим реченням коментаря Василя Фіцака і подальшим висновком “так сталось”. Завжди треба проводити розслідування, шукати причини і писати про них чесно і відкрито. Коли згорає хата, то завжди цьому є першопричина, незважаючи на те, що судячи з написаних текстів, вона і так була “приречена”. Якщо думати що “так сталось”, тоді наступного разу можуть бути жертви і винними будуть не ті, хто розпалив вогонь поблизу хати чи сильний вітер, а голова організації чи організатор акції – поняття “так сталось” матиме вже інший зміст.
Також не погоджуюсь з думкою Ігора щодо місцевих – треба спробувати не звинувачувати їх, а привернути на свою сторону! Як правило, місцеві завжди знають більше, тому що живуть найближче до цих подій, і чи не першими “отримують інформацію” про існування нового власника, його плани та передачу притулку в довготермінову оренду громадській організації.
Але є один найбільш ефективний спосіб переконати їх та завистників – це максимальна відкритість всього процесу. І Ігор зробив перший правильний крок, що наскільки міг документально показав початок пожежі та більш детально відкрив проект в цій статті. Якщо продовжувати відкриту і чесну розмову з місцевими та громадськістю, то можна завжди знайти варіанти щоб зацікавити їх в якнайдовшому процвітанню майбутнього притулку. Закритість чи подання часткової інформації завжди породжуватиме слухи та домисли.
Поки більшість туристів вирушили у першотравневі подорожі, на Явірнику розпочалися будівельні роботи. Не дарма кажуть: “нема лиха без добра”. Так і з Явірником: вогонь дозволив виявити деякі слабкі місця в старій будівлі, які не були помітні раніше. В свою чергу це дало можливість провести більш глибоку реконструкцію.
Зараз проводиться розчищення споруди. На територію завезли будматеріали: по вантажівці щебеню і піску. Висококваліфіковані каменярі дослідили кладку, частину її довелося розібрати до рівня стелі першого поверху та у віконних і дверних проймах для заміни перемичок. На південному фасаді буде знята штукатурка та відновлений оригінальний вигляд кам’яної стіни.
До речі 7 травня на Юря в с. Золотарево Хустського району блискавка принесла лихо в оселю вдовиці, яка жила на окраїні села біля лісу. Блискавка вдарила в хлів. Жінка перелякалась сильно, не змогла даже виглянути. А в сараї згоріли корова та свині, кури
Дуже дякую, Ігоре за чудову статтю. На рахунок “сталевих птиць”, тобто літаків, то у них є спеціальні розрядні пристрої навіть для прямого потрапляння блискавки, хоча мудрий пілот ніколи в грозу не полізе.
Спасибо Ане, действительно информация информация ценная, мы тоже воспользовались услугами Александра, к стати его телефон предлагали и в инфоцентре возле кафедрального костела. Как раз соединение у слуги водителя и гида существенно отражается на цене, машина оборудована громкой связью что добовляет дополнительный плюс идеальному обслуживанию. Мы за день побывали в Хотине, Кристалической пещере, Бакоте и Каменц Подольском (правда такой темп не советую, у нас просто был лимит времени это наша вина). Если вам нужен отличный сервис и соразмерная стоимость вот телефон 097 296 02 68
Вдячна за статтю, а ще більше за фото. У двір заповзла гадюка (як ми думали), не маленька, не менше 1м. Окрас сірий і світло жовте черевце (ніде в описах не знайшла), малюнок на спині – тоненькі полосочки, що утворювали не сильно виражений візерунок. Нам хватило витримки і ми змогли її довгим гаком “зібрати” у відро, що було не легко, закрити, зав”язавши безпечно плівкою виніс чоловік по-дальше до водойми і відпустив. Тепер прочитали, побачила фото і зрозуміла що це була не гадюка(не вуж,тому як жовтих плям не було), можливо “водяний вуж”.
А те, що вони і всі інші тварини, мають таке ж право на життя на планеті як і ми знаю з дитинства, за що вдячна батькам. Так вчу і своїх дітей. Чого і Вам совітую ! :))
Доброго дня. Дякую за цікаву розповідь. 30 травня 2015 була в Камянці Подільському, заїзджали в Бакоту. Де вперше почула про це місце. І ще раз була прикро вражена ганебним ставленням до українських земель та історії. Не кажучи вже про людські долі. Один з екскурсоводів сказав, що якщо побувати в скельному монастирі, то забудеш про проблеми. Згадала це, коли спустилась до катера з посмішкою. Дійсно цікаве місце. Наче нічого там не залишилось, але яка енергетика.
Щойно повернувся з походу Мармаросами (11-14.06.2015). Процедура отримання дозволів на перебування туристів в прикордонній зоні Мармароського масиву залишилася без змін!
А якщо маршрут буде проходити Ділове-Піп Мармароський- Межипотоки-Богдан. Тут дозвіл потрібний? Тому що Наскільки я зрозумів дозвіл потрбний лише “на перебування в прикордонній зоні Мармароського масиву (західніше гори Стіг)”?
Мабуть, спробую з органічного молока й органічного кефіру (він на кисляк схожий). Може, вийде. Бо знайти непастеризоване молоко в магазинах нереально.
Ігорку, цікаво, з козячого молока можна приготувати сир у такий самий спосіб?
Я дуже люблю Румунію і цю високогірну дорогу. Але чому бачучи слово Brașov – Ви пишите правильно Брашов (багато людей просто впевнені що воно Брасов). Так і з Făgăraș – воно є Фегераш і дорога є Трансфегерашан. От вибачте ну не можу стриматись коли неправильно пишуть. Навіть по ссилках на відео чутно як його кажуть. Дякую.
Коли настане день… в Карпати! там де гори, полонини, стрімкі потоки рік… вранці – рибалка, щоб халасле не залишився без риби, ввечері – вогнище, пісні під гітару, ніч – місячна зоряна ясная… ночувати в палатках, а вранці зустрічати перші промені сонця, попиваючи гарячий чай з медом і лимоном. Ось воно, щастя 🙂
Доброго вечора, народ!
Порада:
1. потопивши сало витягніть його – лишній обгоріший інградієнт
2. Кинувши кубики м’яса, не заливайте зразу водою, а трохи підсмажти, щоб трохи присмажилось (автор про це забув нагадати), а вже потім голяшка, копчені ребра, тощо…
P.S. Починаючи їсти бограч, подивіться на оточуючих, які його їдять вперше – св’ято душі 🙂 І ще один штрих – бограч повинен бути гострим і гарячим і їдять його довго запиваючи сухим або напівсухим вином. Смачного!
Так получается, что первый комментарий пишет участник этого похода :))) Как же я мечтала и ждала этот поход! Во-первых, рододендроны, во-вторых, горы и главное, что группу ведет Игорь Мелика. И когда ты очень этого хочешь и ждешь, а потом происходит так как ты мечтал, то ты счастливый человек. Вот я сейчас этот счастливый человек!!!!!!!! С первой минуты встречи группы и до последней все происходило на УРА! Группа, погода, горы, рододендроны, различные первоцветы, овечки, брынза и как же без бограча!, чистейшая водичка из родников.
Игорь, большое спасибо за организацию этого похода, за открытие для нас Марморос. Спасибо за три железных котелка, которые Вы без “усталости” носили в рюкзаке, чтобы мы могли поесть бограч, грибную подливку и все остальные лакомства. Спасибо за терпение в ожидании отставших туристов, за советы по фотографии. Это не первая моя поездка и, хочется верить, не заключительная. До встречи.
Благодарю всех участников данного похода за замечетельные впечатления от совместного времяпровождения! И огромное спасибо Игорю за замечательную организацию похода, за продуманность стоянок и интересность маршрута. Наиболее яркими конечно были первый день, первая половина второго дня, и заключительный день, порадовавший замечательным видом села Богдан. Цветущие луга на полонынах тоже были интересны и красночны. Надеюсь в ближайшее время найдётся время продолжить практику фото-походов по живописным местам Карпат в составе групп организуемых Игорем.
Игорь! Вам спасибо за отличную компанию и хорошую организацию! А еще за позитивный настрой и спокойствие в любых неожиданных ситуациях и вкуснейшую закарпатскую кухню!! Надеюсь съездить с вами куда-нибудь еще раз 🙂
Второй тур с Игорем, и только положительные впечатления. Мне приходилось ездить с разными группами и успех поездки зависит в первую очередь конечно от организатора, но также и состава группы, люди разные, интересы, желания и возможности – тоже. На этот раз отличный организатор + люди которые знали куда и зачем они приехали и соответственно отличный поход и впечатления!
Отдельно стоит сказать о самом месте, я впервые попал на Мармаросы, раньше только читал и облизывался разглядывая красочные фото – это действительно удивительное место! Цветущий ковер растекается плавными изгибами изредка прорезаемый скалистыми утесами. Рассветный и закатные туманы струятся среди каменистых отрогов укутывая их золотистой солнечной дымкой. Сам хребет это конечно жемчужина похода и хотелось бы там побыть подольше, но и лесная дорога, напоенные солнцем полонины вдохновляют и настраивают душу на особый лад. Спасибо Игорю за продуманный маршрут, интересные локации и конечно за великолепную кухню – это действительно роскошь в горах!
Абсолютно згідна з кожнім словом! Кожна країна, кожен краєвид, культура, вулички міст, автозаправки, кафешки, музеї, сніданки в готелі чи місцевіх кафешках; де ти дивишся на людей, котрі поспишають кудись, просто гуляють і т.д — ти змінюєшся, переосмислюєш багато речей, а основне – просто стаєш трошки щасливишім. Вдячна життю, що дало мені поштовх подорожувати вже не один рік. Сподіваюсь, Ігор, ця стаття дасть поштовх іншим подорожувати із задоволенням
Враження від цієї мандрівки – незабутні!!! І Мармароси, і керівник групи і компанія – все на висоті!!! А ще були собаки, вівці, коники, і різноманіття квітів, яке вражало своїми фарбами!
Дякую Ігореві за бездоганну організацію, безліч нової інформації, смачну кухню і переповнюючі емоції)))
Впервые ходила в поход и, к счастью, первый блин не оказался комом 🙂 Благодаря прекрасной организации и продуманному маршруту, поход совсем не утомил и доставил массу самых разнообразных положительных эмоций. Восхищению от увиденного не было предела: столько оттенков зелёного в жизни не видела! Островки снега в кулуарах, залитые солнцем склоны, покрытые розовым ковром рододендронов, прохладные леса, полные пения птиц, пестрое разнотравье на полонинах, стада овечек с колокольчиками, наполняющими музыкой окрестности, заставляли душеньку порхать даже под тяжёлым рюкзаком 🙂
А какой вкусной и сытной была походная кухня в исполнении Игоря! Искренняя благодарность всем участникам за интересную комфортную компанию и великолепные фотографии. С нетерпением жду следующего раза!
Добрий день! Ігор, а не могли б ви поділитися інформацією щодо того як потім вибратися з Тюшки? (ми думаємо пройтися від Пилипця до Тюшки, і лишити машини в Пилипці, а як потім доїхати назад – не знаємо)
Був вражений чарівністю та різноманітністю краєвидів та цікавих місць, котрі знайшов на Вашому сайті. Розповіді, котрі Ви залишаєте ваблять відвідати всі ці місця самому.
Скажіть, яка зараз встановлена плата за перебубання-прохід Мармаросами та Чорногорою? Це правда, що видавати квиток службовці забов’язані лише в пунктах пропуску, а не на “стежці”?
Давно хотела найти тему “опознания” всех цветущих растений. Некоторые знаю, некоторые наз вания выучу благодаря вам! Цветущие долины для глаза женщины вообще как валерьяна для кота 🙂
Благодарю за эстетическое удовольствие! Сами собираемся в те места. И извините за отход от темы, а источники воды на ваших стоянках везде были?
Bagira: про інші карпатські рослини можете дізнатись з фотовизначника.
Стосовно води на стоянках: найбільше джерел – в Панській Долині. Інші джерела на хребті слабенькі, влітку можуть навіть пересихати…
Да.Да!ДА!!! Справочник растений – то, что нужно! Очень удобно расположены фото, отличная идентификация, про качество вообще молчу! Сразу поставила себе в Избранное, буду сама запоминать и своих оболтусов учить, что как называется. А то у них все жёлтенькие цветочки – одуванчики, а все лопушистые – почему-то борщевики 🙂 Кстати, у нас в Харьковской обл. многие тоже растут.
Что касается Панской долины, я себе в план похода выписала, и фото скачала. Но вдруг дождь, туман – это не научный подход. Хотела предложить на форуме Карпат создать каталог источников по районам с координатами GPS (наподобие крымского). Или он уже есть, но я не знаю?
Підскажіть що за кущі в лісі схожі на бузину але мають три листочки і ягоди червоні як рябіна але менші за розмірами, терпкі-хрустящі на смак, після 4-5 ягід першить в горлі??
Я знайома з Вашими фотороботами ще з фотоклубу з 2009 року. З Ваших фото почалося моє знайомство з Карпатами. Тепер я постійний гість Карпат, і читач Вашого сайту та фото звітів. Зараз моє життя тісно пов’язане з Карпатами, можливо вагомий внесок в це зробили саме Ваші фото. Дякую. Бажаю Вам нескінченного натхнення та здолання нових вершин.
До уваги верховинців та гостей краю! У зв’язку з тим, що в зоні проведення АТО впродовж липня 2015 року загинуло двоє бійців з Верховинського району та враховуючи багаточисельні усні звернення жителів району щодо недоцільності проведення в селі Верхній Ясенів свята “Полонинське літо-2015” даний захід, який був запланований на 18-19 липня 2015 року, відмінено. Про це повідомили у прес-службі Верховинської РДА.
Игорь, спасибо! Поход получился то что надо, и даже непогода не смогла испортить впечатлений, даже наоборот, привнесла капельку остроты – приключения всегда запоминаются лучше!
Благодарю, ИГОРЬ! Замечательное путешествие! Я ещё долго находилась в эйфории, не могла отойти от увиденной красоты! Ощущения тяжёлого рюкзака уже забылись,остались только воспоминаяния. Очень скучаю по нашей туркомпании. До новых встреч в горах!
Мирослав: перебування в Карпатському біосферному заповіднику (КБЗ), на території якого знаходиться Мармароський хребет, є платним (20 грн). Вхідними квитками туристи забезпечуються безпосередньо на маршруті, черговими працівниками природоохоронного науково-дослідного відділення КБЗ.
Ігоре, підкажіть актуальний телефон прикордонної застави в Діловому. Можливо є мобільний. Дзвоню на 03132-32-345 – не можу додзвонитись. Чи інші канали по яких можна дізнатись чи дозвіл видали(попередньо я скинув лист в Мукачівський прикордонний загін, телефоном уточнив що вони його отримали).
Скажіть будь ласка як справи з дитячими групами? Просто в заяві йде мова лише про паспорт як документ, що засвідчує особу. Чи на дітей можна заповняти дані свідоцтва про народження??
перед виходом на хребет Пішконя – 48.511253, 23.669567
на схилі гори Горб – 48.493271, 23.720466
між вершинами Горб і Барвінок – 48.486288, 23.717944
на Полонині Сигла – 48.495088, 23.741034
неподалік гори Дарвайка – 48.476056, 23.762317
Павло Володимирович: неповнолітні особи, як і дорослі, повинні також вноситися до заяви. Для цього необхідно вказати номер свідоцтва про народження та ПІБ дитини. Безпосередньо на заставі в Діловому, при отриманні дозволу на перебування в прикордонній зоні, необхідно надати прикордонникам оригінал свідоцтва про народження дитини!
Стосовно перебування на території заповідника.
Перебуваючи на полонині Лисичій до нас підійшли 2 чоловіків в камуфляжі, сказали, що вони інспектори і що це територія заповідника і почали виписувати нам квитанцію. Порахувавши нас (нас було 4-ро), сказали до оплати 40 грн. На вимогу показати службове посвідчення, сказали, що забули на КПП і швиденько почали від нас йти))) Суть в тому, що на поляні було багато таборів і всі їм мовчки оплатили. Питання, чи мають право працівники заповідника (інспектори) збирати таким чином плату за перебування на території заповідника?
Щойно повернувся з походу Мармаросами. На маршруті двічі зустрів прикордонників, один раз перевіряли перепустку, другий раз – ні. Платню на маршруті так і не стягували. Так що, це як складеться.
Проїхали з друзями цього літа повз ГЕС і були здивовані куди річка пропала. Охорона водосховища щось пояснювала , але в голові невкладалось. Тільки прочитавши Ваш матеріал все стало зрозуміло. Тому п.Ігор, велике спасибі за Вашу працю. Приємно те, що в наш час ще є толкові і щирі люди.
Доводжу до вас останню інформацію: для походу по Мармароському масиву в прикордонній зоні потрібно мати ЛИШЕ ПАСПОРТ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ! Ніде реєструватися, а також проходити через відділи прикордонної служби не потрібно, відразу можна йти на маршрут. При зустрічі з прикордонним нарядом потрібно лише продемонструвати паспорт, більше нічого вони не можуть від нас вимагати. Успіхів.
Нещодавно повернувся з Карпат……. Знайшов квітку, якої раніше не бачив, знайти в інтернеті не вдалося…. Чи може хтось допомогти визначити, що то таке? Є фото не дуже хорошої якості, т.як фотографував на мобільний і ввечорі, але визначити по ним, гадаю, можна!
Якщо після Мармаросів іти на Чорногору, то у заяві достатньо вказати Шибене останньою точкою? Дійсно
потрібно кожного дня звітувати через СМС, чи тільки по закінченню? Як там з покриттям МТС? Дякую.
Ото якраз і корінь (що розробки писані не нашою мовою, а мовою глобалізованого совка СРСР, а згодом буде писано in EuroEnglish), в який ся тре дивити уважно, брате Несторе. Нам, як народові некочовому, а цілком натурально-господарському варт ся тримати подалі од грандіозности чорнобильских проектів!.. Епоха ПОСТіндустріальна та інформаційна, отож відьмімося за охорону здоровля, за освіту, за садівництво та виноградництво! А такі глобальні будови полишмо на майбутнє, коли виховаємо свідому молодь та по 35 ЕКО-проектів громадських організацій в кождім селі. А інакше – забрудним середовище, нашкодим приРОДі та й буде хворіти ті 2 млн. людей, що зароблят на будівництві собі на аптеку…
Споживати боргач треба не з вином, а з Пивом, і, до нього обов’язково, додати грам 150… або, хто скільки вмістить гарної пленки, або самогоночки. Бо гостроту його інакше не погасити 😉
Як все-таки думаю, що місцева версія назви гори “Попиван” походить не від хмарки, яка “попиває” вологу з гори, а від діалектичного дієслова “піяти” (тобто співати). На вершині у скелях нерідко співали (“попівали”) вітри.
Все правильно. От тільки шкода, що нас вчили по-іншому і ми до цього “доходимо” вже трохи за ….. І тому складно боротись з самим собою. Я про себе. Хоча і знаю ще про багатьох
Все правильно.Тільки наприклад у Івано-Франківську місцеві ,,європейці,, про таке поняття не мають-лізуть тобі нагло в життя і плюють в душу не маючи про тебе ніякої уяви.
Здрастуйте! Я професор Словацького університету сільського господарства в місті Нітра (Словаччина), під час якого я викладаю лекції альпійського господарства в Карпатах. У мене є фото від Свідовцa, Синевирa…, але я пропустити деякі. В Інтернеті на вашому сайті я знайшов дуже красиві картинки. Таким чином, я хотів би запитати у вас дозволу опублікувати фотографії з молочних ферм овець Карпатських Полонин. Під кожним фото я зазначу авторство. Велике спасибі. З повагою, Ян Новак (Ján Novák, Nitra)
Fantastyczne, od lat się tam wybieram, zawsze coś staje na porzeszkodzie i odwiedzam inne fragmenty cudownych Karpat ukraińskich. No i Karczma w kołoczawie… wspaniałe jedzenie !!!
Roman: станом на листопад 2015, на території притулку “Явірник” інтенсивно проводяться реконструкційно-будівельні роботи, які ще триватимуть певний час. Відтак притулок “Явірник” наразі не готовий приймати туристів. Дякуємо за порозуміння!
Дуже приємні спогади про відпочинок Явірник. Був там ще коли навчався в школі 1996 р. Хотів поїхати зимою 2016 року але дізнався що будиночок згорів. Літом 2015 мали робити реконструкію. Ігор я хотів спитатись у Вас чи є якась інформація про стан будинку і чи є можливість приймати на ночівлю. Можливо є якісь контакти з Михайлом. Буду вдячний.
Сергій: станом на листопад 2015, на території притулку «Явірник» інтенсивно проводяться реконструкційно-будівельні роботи, які ще триватимуть певний час. Відтак притулок «Явірник» наразі не не приймає туристів! Номер телефону колишнього господаря Михайла: 050-672-90-57
Som tiež vysokohorským turistom, vnímam krásu hôr a venujem sa aj krajinnej fotografii (v minulosti som bol členom Fotoklubu a Agrofotoklubu Ružomberok, členom Zväzu slovenských fotografov). Bol som aj na Gerlachu, Hoverle a Fagaraši v rumunských Karpatoch. Pretože sa profesionálne venujem trávnym porastom (lúky, pasienky, trávniky, ochrana životného prostredia), predovšetkým pasienkom, mojím cieľom boli salaše.
V roku 2013 vyšla monografia “Po stopách valachov v Karpatoch” a teraz dávam dokopy monografiu “Salašníctvo v Karpatoch”, ktorú chcem vydať na budúci rok. Ak bude príležitosť rád by som sa s Vami stretol na nejakej turistickej akcii.
Не погано, але не передано справжньої глибини трагедії. Бо з перед тим, як затопити цю територію, люде змусили самотужки знищити свої оселі. Не село зникло під водами водосховища, двічі знищене село. Ніякі хати, ніякі сади не поглинуті, а пустеля.
До речі, про церкву. Вона теж не похована у водах. Її в селі не було задовго до того, як Бакоті задумано таку долю. Сам же автор оприлюднює фото 50-х років – загальний план села. І на ньому церкви не-ма-є.
Валерій: будь-який трек Високими Татрами (і не тільки), можна створити самостійно за допомогою HIKEPLANNER. Для звичайних, трекінгових маршрутів гід у Високих Татрах не потрібен
Прекрасна стаття з чудовими посиланнями-доказами!!!!!!! Все ж таки вартує мріяти та втілювати у реальність намріяне незважаючи на роки! Подорож допомогає продовжити життя і чим швидше ти це збагнеш-довшим воно получиться!!!! Ігор Меліка, дякую за знову чудову статтю!!!!
Збираємося на Мармароси на травневі. Заяву написав і на всяк випадок надішлю на почту. Чи є якась нова інформація станом на 2016 рік, чи достатньо тільки мати з собою паспорт громадянина України?
На фото- кошик з дерев’яними яйцями- кіч, а наявність таких “яєць” у кошику- гріх, оскільки суть писанки (чи галунки)- у жовтку. Зрештою, наші пращури не виготовляли “дерев’яних розмальованих яєць”. І ще одне зауваження- писанками називаємо пташині яйця (курка, гуска), розписані бджолиним воском і різними символами. На фото- яйце на страусиному яйці, що було нехарактерно для України. Зрештою, і символіка там “вперемішку”. Каюсь, і я пишу писанки на страусиних яйцях, але Ваш сайт- інформативний, не для розваг, тому добре було б, якби писанка була не тільки красивою, але і автентичною. Вибачте за зауваження 🙂
Для тих хто тут стверджує, що для подорожі Мармаросами достатньо лише паспорта і не потрібно нікого повідомляти і т.ін. раджу почитати чинне Положення про прикордонний рух, затверджене постановою Кабміну від 27 липня 1998 р. N 1147.
Пункт 17 “туристичні подорожі … проводяться після інформування органу охорони державного кордону Держприкордонслужби, у зоні відповідальності якого провадиться така діяльність, із зазначенням початку і строку її провадження, прізвища, імені та по батькові осіб, що провадитимуть діяльність.
Інформування здійснюється письмово не пізніше ніж за 24 години до початку провадження такої діяльності, зокрема за допомогою факсимільного зв’язку або електронної пошти. Контактна інформація розміщується Адміністрацією Держприкордонслужби на інформаційних стендах, офіційному веб-сайті, а також в засобах масової інформації.”
Добрый день!
Славное было время, славные были ребята! Олег Ивашенцев, инженер 5У75 – зампотех: 1988г.-1993г. В в.ч. 27904 в 1989г. было более 17 национальностей (чеченцы: Алик-хочется надеяться, что живой, азербайджанцы, киргизы, армяне, белорусы, евреи, русские, украинцы и т.д. – жили дружно…) . Привет всем солдатам, прапорщикам, офицерам!!!
…для походу по Мармароському масиву в прикордонній зоні потрібно мати ЛИШЕ ПАСПОРТ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ!
I wonder what is the procedure for holders of passports of other (EU) countries? Does the passport alone suffice, too? It’s for the future.
Another issue: is it possible to find accommodation with bedding at Shibenoe (the simplest one will do)? I am walking the ChornaGora range in late July, and my plan is to arrive to Shibenoe on the 5pm bus from Verkhovina, spend the night in the village & start off the next morning.
Dzjakuju (mozhno i po russki). 😉
я там літував у 2006 році. Бачу й Михайло Лахман, тоді він вівчарем був, теперка напевно вже ватаг. А псові страшно подумати кілька років, він зі сусідньої полонини – коров’ячої, ту яку Павлінка – жінка прапорщика Червоненка тримала. Той пес напевно й Мухтаря й Бєлку пережив…
Щойно приїхала з сім’єю з Бакоти. Відпочивали на березі Дністровського заливу протягом 3-х днів. Додому повертатися не хотілося, місце чудове з прекрасними краєвидами. Рекомендую любителям відпочинку на природі.
Оксана, підкажіть якщо не секрет, де саме зупинялись на березі Дністра, чи можливо підїхати до самої води на авто ? Збираюсь з наметами на наступні вихідні, а так і не вирішив де саме на березі зупинитись.
Підкажіть якщо не секрет, де саме зупинялись на березі Дністра, чи можливо підїхати до самої води на авто. Питання було не до мене, але недавно повернулися з рибалки поблизу Бакоти.
Нижче монастиря, 2 км по течії річки є прибережна зона (поблизу с. Гораївка), до якої можна проїхати автомобілем. Хоча спуск доволі крутий (дорога кам’яна). Цей берег, як правило, густо засіяний рибалками. Але ще на 500 м далі починаються прибережні соснові ліси, куди теж можна під’їхати автомобілем. Ставлять палатки просто серед дерев. До води також вільний вихід. Вода там майже стояча, течії нема. У лісі, до речі, з’явилися маслюки. 😉 Ось фото цієї місцини (Бакота на 2 км. правіше).
P.S. Ніхто і ніщо не приходить навічно. У всього є свій термін, свій сенс для нас. Інакше життя зупинилося б в своїй еволюції, а ми б вимерли як вид життя на Землі. Кожен новий досвід завжди пов’язаний зі змінами. А зміни завжди болючі, навіть, якщо вони приємні.
Утримуючи себе під замком своєї втрати, ми самі сковуємо і пов’язуємо себе туго своєю втратою, надовго закриваючи двері для нового, кращого, значимого. До того ж, у втратах немає винних і невинних. Адже ми не знаємо світобудови і всіх її причинно-наслідкових зв’язків. Але в будь-якій втраті завжди закладений новий досвід і нові придбання.
Кожна людина дається іншій людині не просто так і саме в той момент коли потрібно, це все досвід і за це треба дякувати тим людям які поряд з нами були в певні моменти нашого життя і дякувати, що внесли в наше життя якісь зміни. всі зустрічі та розлуки не просто так. бо коли вже людям нема чого робити разом..нема чим насичуватись обом..всесвіт розлучає їх і згодом дає щось нове..нові знайомства..відносини і новий подих до життя. і це і є життя. воно складається з радощів і болю і це треба сприймати. життя така штука цікава :)))
Дякую за велику роботу по зведенню розрізненних маловідомих фактів докупи.
Маленьке уточнення: На скільки я знаю, Закарпаття,після Першої світової війни, ввійшло до складу новоствореної держави – Чехословатчина.
Ходити звичними стежками легко, але щоб щось змінити, доведеться ступити на невідомий шлях, незвичний, зробити незвичний крок, розуміючи, що новий досвід ні кращий, ні гірший, – він новий, але він може дати нам те, чого в торованому нами просторі важко виявити, складно знайти…
В феврале 2012 ходили по Мармарошу от Делового до Черногоры. Пограничники в Деловом не выпустили, якобы штормовое предупреждение, хотя бумаги посылали заранее. Прекрасно прошли по хребту по границе и без их разрешения. Зима, мороз с ветром, наверху конечно же никто не сидит, не встретили ни одной живой души. Но по рассказам, летом могут быть дозорные посты в наметах или колыбах, так что летом лучше оформиться. Иначе буде доказывать сержанту про что-то отменённое, а у него конкретный приказ, и других вариантов он не знает.
Здравствуйте, Игорь! Просмотрел фотоматериал и прочел информацию, что Вы собрали про нашу часть. Огромное Вам спасибо, что народ не забывает о том, что было сделано в СССР. Но я – не о том… Я – тот самый, практически “крайний” (последний, но после 10 лет, которые я провел с авиацией, я слово “последний” практически не говорю), командир в/ч 27904, а затем А-3185, капитан, а затем майор, Трапезников Сергей из Красноярска.
Здравия желаю, товарищи офицеры, прапорщики, сержанты и солдаты, служившие под моим началом с 1991 по 1995 года! Сидим сейчас с моей любимой Оленькой, смотрим на фото, вспоминаем те года, вспоминаем вас… Какое же это было прекрасное время! Помню, как меня в декабре 1991 года представлял на должность личному составу роты НШ батальона Ринат Садриев… Кстати, он сейчас – полномочный представитель Республики Татарстан по Уральскому Федеральному округу России, и мы с ним, когда видимся, всегда поднимаем рюмку за нашу гору…
Помню, как все вы мне первые две недели рассказывали, как тяжело служить на Горе… А помните, как я вас всех собрал на ежевечернюю планерку, и сказал “что для тех кто не в курсе, я – службу начинал на Новой Земле и Земле Франца-Иосифа, и рассказывать мне, что такое дизель… что такое перемело дорогу… и вообще, о трудностях в быте – не надо! А кто не учил географию – возьмите карту мира, и найдите данный архипелаг…”… 🙂
А как мы, единственные во всей бригаде, на итоговой проверке получили “5” по физо?… Этож надо было видеть “морду лица” председателя комиссии, который приехал с заданием нас “разнести”… А тут такое дело… И ведь поставили! 🙂 Меня комбриг отдельно вызывал по этому поводу… 🙂 НО! когда он приехал (по моему, в конце февраля), если кто помнит – полковник Лазарук Сергей Сергеевич, весь такой в фуражке и плащике… 🙂 Тепло же в Закарпатье, +5 … А мы, с Лукьянычем (старшиной Яцейко) приезжаем на ГТС-72, все такие в бриджах и телогрейках… 🙂 не по форме, вообщем… 🙂 Комриг – “громы-молнии”… Только успели на жилую позицию подняться, как снежный заряд минут на 20 – БАБАХ! После говорим: “ну что, т-щ полковник, пойдемте на боевую позицию”. А туда – еще 4,5 км. Он когда спустился, всей роте благодарность объявил! 🙂
А как нас начальник РТВ корпуса пытался “воспитывать”… 🙂 Вот к сожалению, не помню фамилию данного полковника, но – “козел” он был редкостный… если прочтет – пусть ответит… У нас дорогу смыло к нам, 800 метров, но это – В ГОРАХ!!!! мы ее две недели восстанавливали, все офицеры, прапорщики, солдаты… Две недели – КАМНИ ТАСКАЛИ ИЗ ГОРНОЙ РЕКИ! ПО ПОЯС ВОДЕ!!! А он приехал, и объявил нам “тревогу”, и как мы (все бойцы, прапора и офицеры), только что построившие РУКАМИ новую дорогу, совершили марш-бросок на ГОРУ, а эта “сука” сзади нас на АТС-59 (тягаче), ехал и наблюдал. Ребята! Мы вас всех помним! ВСЕХ!!!! СПАСИБО ВАМ!!! За службу, за дружбу! Черт возьми! Сообщите, где вы, как вы! Моя почта: tse808@mail.ru
Дуже цікавий матеріал. Хотілося б дізнатися про походження назви міста Сучава. Справа в тому, що досліджуючи міфологію, я натрпила на неймовірно цікаві випадки схожості звучання окремих слів із духовних вчень Тибету та слів українських. До прикладу: а)сакральне вчення буддизму про досягнення просвітлення протягом одного життя, принесене в Тибет із Індії бенгальським мудрецем Аттішею (982-1054), іменується словом «Калачакра» (колесо часу), що вказує на українське походження і слова, і вчення: Коло_Час_К(людська сутність) Ра (Світло, бог Сонця); б) священний заклик-запрошення до Шамбали – «Калагийя» – є явним сполученням суто українських слів і означає запрошення у коло (У коло, гейя!). І ось тепер слово СУЧАВА. Воно співзвучне слову СУЧАНДРА. Сучандра – цар Шамбали, котрий отримав вчення «Калачакра» від Будди Сак’я Муні. Власне, саме слово «Шамбала» також має українське походження. «Ямболі» – так називалась у давні часи місцевість кримської Балаклави, а бухта Балаклава йменувалась словом Сімболон (згадується у Страбона, Плінія Старшого, Птолемея, Аріана та інших античних авторів. У 14 ст. н.е. слово «Сімболон» трансформувалось у «Чембало» і, вочевидь, пізніше – у слово «Шамбала». Тож хто знає історію походження назви міста (і річки) Сучава?
Які ж барвисті Карпати восени! Ваші фото – просто казка! Хоча, здається, що краса та прохолодна. На тій фото, де табір посеред полонини – чи не псував вітер затишку?
Все бы было ничего- но после того как увидел что очевидные румынские топонимы интерпретируются как булгарские – просто остался без СЛОВ – это говорит о явной ограниченности и румынофобии автора – болезнь всех новоиспеченных исследователей искать правду – в ,булгарском, ,ягнобском, других памирских языках, санскрите – и т.д и т.п и не замечать просто языка соседей которые живут через забор это просто ПРЕСТУПЛЕНИЕ я уже не говорю что к науке это не имеет никакого отношения. Когдя Украинцы откажутся от радяньской антирумынской линии партии??? Или совок еще жив??
Теперь – Горы заканчивающиеся на-ул (иногда -ол Мингол, Русол) Брецкул, Туркул (турок), Бребенескул (барвинок), Кукул (Кукушка), Странжул- румынские оронимы происходящие от антропонимов – с типичным определенным артиклем мужского рода на конце – современные фамилии -еску, произносятся без артикля, соотвественно женский род будет-ула,-уля Сивуля (Сивула, Бырзула) -аска, -яска -Догяска, и т.д. Дальше больше Акрешори – Лумшори – Шешори, уменьшительное окончание шоара- есть река Акра-кислая и рядом Акришоара- кисленькая, не может топоним состоят из двух слов разного лингв. происхождения разве что очень редко и это точно – не Акришоара.
Магура – слово фракийского происхождения – как можно писать глупость что оно попало во фракийский, а потом в румынский из булгарского, вам известно когда жили одни и другие, откуда Magullem в албанском?? Язык потверждающий факийскость слов неясного происхождения рум. языка. Менчул – Мончил и его варианты – происходит от исковерканого рум. Мунчел – в лат. Monticello горка – и всё не ищите сложного в простом. Могочисленные топонимы на -оса, -ася, яся рум. происхождения, -ой (Осий, Могий в укр. звуч напр.)- оя, оая (Колочава- Колочоая) – рум происхождения- аугментативние окончания – как в слав язык Мост-ище, Город -ище. Саджава – дава- ,крепость, по дакийски. Темпа – ороним есть и в Румынии гора Тымпа в Брашове – имеет пра-славянское возможно фракийское происхождение и по укр. звуч как Тупа- замещение у- на -ым, -ын сохранилось в польском и румынском. -тура типичное лат. окончание как и арматура, прокуратура – никаким булгаризмом и не пахнет Каратура-прав.
Куратура – разчищенное из под леса место. Карматура – Курматура – резкий обрыв, поворот, конец чего – либо. Какараза как и кукуруза- фракийского происхождения так в Карпатах называли шишку, до того как привезли кукурузу из Америки. Дземброня – Дзымброая – гора Зубриха. (досл. перевод). Попадя- Пэпэдия – Одуванчик. Аршиця – Знойная или выгоревшая. Апшиця – водянистая. Коломия от. лат. Colonia. -Калуш- конёк рум. яз подобно до Клуж. Парашка – украинский антропоним. Кевеле – либо рум. горловина- расселина либо венгерс. происхожд. Kove- каменистый и т.д короче полный пипец а не статья лучше бы поискали в чувашском в Салатрук. Насчет Теребля (Талабор), Тересва (Тараз), Тевшак – вполне возможно булгарское происх. Но надо расматривать и венг/румынский вар. топонимов когда переводите.
Гарна оповідь!
Вчора повернувся, тому цікаво було знайти додаткову інформацію.
Для зацікавлених: я досягнув “Паміру” на Дачія Логан. На “Памірі” зустрів ладу 10ку.
Так що хто ризикує , той бачить ” Памір”!
А не підкажете чим такі небезпечні печери, що в них не можна ховатися (зокрема в дальному кінці)? А ще круті схили, особливо заглибини в них або укриття під каміннями? Наприклад, якщо гроза застає на гірському хребті, хіба не безпечнішим буде спуститись на кілька десятків метрів нехай навіть по крутому схилу? І що вважити крутим схилом: чим більш полого, тим безпечніше, чи є якась кутова межа максимальної небезпеки?
Пробачте за таку купу питань. Просто справді цікаво…
Завжди з захопленням переглядаю звіти з Ваших походів, вони навіть мотивують мене до наступних маршрутів. Шкода, що за останні два роки лише один ФОТО-звіт. Чекатиму на наступні миті неперевершеної атмосфери Карпат, яку Ви так чудово передаєте через фотографію!!!
Приєднуюсь до усіх коментарів. Фото та статті чудові та захоплюючі. Час-від-часу заглядаю на Ваш сайт. Багато цікавої інформаціїї. Дуже дякую!Бажаю Вам та Вашим друзям міцного здоров”я та творчого натхнення на довгі роки.
Игорь, добрый день! Читаю Ваши отчеты от корки до корки – очень познавательно и интересно! Подскажите, если в курсе – как пройти к кровавому озеру? насколько сложная туда дорога? читала что где-то там есть водопады – к ним можно дойти?Спасибо!
Коли запрошуєш до Кукавиці талановиту людину, та ще й естета, та ще й у веселому товаристві однодумців – навіть снігові хмари не завадять прекрасним світлинам 🙂 Дорогоцінні теплі миті в компанії друзів та драматизм останніх днів золотої осені – у цьому фоторепортажі.
Рівень довіри або «Тест на порядність»: Високі Татри, Словаччина. Туристична стежка від Штрбське плесо до Попрадське плесо (5 км). Майже в кінці маршруту, посеред лісу, обабіч туристичної стежки стоїть здоровенна діжка, обладнана наливним краном. В діжці теплий, хмільний напій типу “Медовуха”. Поруч одноразові стакани і скляна банка з готівкою. Кожен бажаючий, який проходить повз, може пригоститися і розрахуватися самостійно, кинувши гроші в «скарбничку». Все побудовано на довірі. Та все ж, напис на бочці застерігає: «Безчесний п’є задáрма… Його наздожене власна карма…» ? Цікаво… як би це працювало в наших горах.?
Напис на бочці: «ГАРЯЧА МЕДОВУХА». На здоровя!!!
Якщо ти спраглий, якщо маєш апетит,
Не вагайся, пригости себе.
Обслужи себе самостійно, ти ж не кволий,
За кілька дрібних монет будь завжди здоровий.
200 гр = 2 Євро
Подскажите, пожалуйста, а как вы добрались до водохранилища? Сегодня говорила с местным гидом, он сказал, что к деревне обычная машина не проедет(у нас еще и низкая), что там очень плохая дорога. Очень хотим добраться до этого места в этом году ?
Оля: особисто я їжджу до водосховища виключно на власному легковому авто. Дорога туди справді жахлива, можна сказати – взагалі відсутня…. але обережно проїхати все-таки можна.
1. Якщо у паспорті відмітка – знято з реєстрації місця проживання і не зареєстрований, будуть проблеми ? Чи краще коли писати листа, вказати дані закордонного паспорту ?
2. Якщо йти по маршруту Дземброня – Піп-Іван Чорногірський – Піп-Іван Мармароський , достатньо написати лист в Мукачевський прикордонний загін чи ще потрібно в Чернівецький ?
Віктор: 1. В такому випадку, я особисто радив би зараєструватися згідно закордонного паспорту
2. За вказаним вами маршрутом достатньо подати заявку в Мукачівський прикордонний загін, з подальшою реєстрацією у “ВПС Ділове”
У нас маршрут в зворотньому напрямку. Закінчується г.Піп-Іван Мармароський і далі в Рахів через полонину Берлебашка. “ВПС Ділове” не плануємо проходити.
Дуже гарна галерея рослин. Було б чудово, якби вона поповнювалась новими фото. Я хотів прикріпити фото рослини, яку сьогодні знайшов і не можу ідентифікувати, але не знаю, як прикріпити тут фото.
Дякую автору, за подорож в дитинство. Багато цікавих спогадів лишилось про той час. Батько, Крупчак Василь, служив на г. Стій з 1985 по 1991 рік, ну і ми відповідно з ним “несли службу”. Мама, в той час, працювала оператором в котельні. Хочу цього року відвідати місця дитинства.
Доброго дня. Хочемо з товаришем відвідати Ялинський водоспад (1-н день, туди і назад одразу). На скільки розумію потрібен дозвіл від прикордонників, так? Також цікавить, як оформляти заяву на дозвіл, якщо з нас двох ніхто не являється керівниками груп (ми прості громадяни-туристи), когось просто назначити керівником групи і все? Дякую.
Доброго дня.
Цікавить питання, чи потрібно до заяви прикладати карту з детальним маршрутом позначеним на ньому, чи вистачить ключових точок описаних в тексті заяви?
Андрій: дозвіл бажано оформити, навіть якщо ви йдете тільки до водоспаду. Керівником групи можете назначити будь-кого із групи
Олексій: у свій час прикордонники вимагали карту з детальним маршрутом. Втім останнім часом, при реєстрації у ВПС Ділове, обмежуються лише описом маршруту з ключовими точками в тексті заяви.
Приїхали на тиждень, краса просто заворожує. Випадково натрапив на ваш сайт під час відпочинку після вечері. Хотів прочитати про Боржаву а натрапив на статтю про РЛС. Я на таких самих служив у Чорткові – ех молодість! Не думав що “советы” так високо забратися можуть!
Ігор, дякую за чудову статтю! Мені 47, а я вперше зібралась на екскурсію в гори, на гору Петрос. Ваші слова піддали мені оптимізму. Бажаю творчого натхнення.
У серпні 2017 їздив на веліку с Рахіва на ПІМ через Мегуру та назад через Костилівку.
За тиждень надіслав листа у мукачівський прикордонний загін зі своїми паспортними даними, датою та схемою маршруту. Написав, що маю жпс навігатор із завантаженими картами та треками. За кілька днів подзвонив уточнити чи отримали листа, підтвердили та запросили у Ділове отримати перепустку, коли почули, що в Ділове не прямую, дали мобільний телефон чергового прикордонника, якому начебто маю подзвонити на початку подорожі та на фініші.
Звязку в Рахові з ним не було, в лісі на на хребті мережа взагалі зникла, тому просто забив на це. З собой у гермопакеті була роздрукована копія мого листа до мукачівського загіну, вирізки з законодавства на випадок розбірок, паспорт, зворотній квиток на потяг, також на телефоні був аудіозапис моеї розмови з мукачівськими прикордонниками. Хоча жодного не зустрів на маршруті, проте наступного разу зроблю також.
Доброго дня.
У липня плануємо з”їздити велосипедами із Верховини у Буркут і назад (1 день без ночівлі).
Чи треба оформлювати дозвіл? В гори підніматися не плануємо.
Дякую!
Добрий день.Читаю Вас давно і нарешті вирішили поїхати в Татри .Плануємо одноденні радіальні походи довкола Штрбкого Плеса. Будь ласка підкажіть бюджетне житло коло Плеса, якісь поради відносно резервування, харчування і т.д.
Strbske pleso – найдорожчий курорт Високих Татр. Відтак бюджетних готелів там реально обмаль. Втім зі свого досвіду можу порадити наступні “найдешевші” варіанти житла в цій локації:
Вітаю пане Ігорю на цій сторінці написана інформація правил реєстрації ще 2015 року. чи нічого не змінилося і правила реєстрації та телефони актуальні? як це зробити швидко? маю можливість піти наодинці за тиждень на 3-4 дні на Мармароси.
В Затоці працюють аферисти. Здають квартири і вимагають предоплату, а насправді квартир не існує. Люди будьте обачні і іншим передайте. Прошу вибачення у автора цієї статті, що залишаю тут таке негативне повідомлення. Аферисти навіть фотки документів висилають, щоб повірили.
Як вам пощастило з погодою! Ми вийшли на маршрут 22 червня, а 23 при підйомі на Татаруку від Околе і потрапили в сніг… В день літнього рівнодення ми йшли по кісточки в снігу. Сильний поривчатий вітер створював ілюзію різдвяної хуртовини. Довелося екстренно сходити с хоребта до оз.Апшинець і далі до полонини Апшинець. Згідно карти на полониниі мав бути будинок, де ми розраховували знайти прихисток. Яким же було розчарування, коли вівчарі повідомили , що будинок згорів, а вних немає місця. Нас було четверо : я , чоловік, дорослий син і 11-річна донечка. Все, що нам могли порадити вівчарі це рухатися стежкою до полонини Ворожеска, а на годиннику вже 18:30 і ми повністю мокрі й промерзлі! Відразу хочу сказати, що наша пригода закінчилася “хеппі ендом”. На полонині Ворожеска нас прихистили Михайло й Анна. Низький їм за це уклін. Ми змогли висушити одяг і відігрітися і гостювали в них цілих 2 дні. Це неймовірне знайомство з побутом і життям полонинян.
25-го червня трішечки випогодилось і ми рушили на хребет Свидовець. Піднялися через оз.Ворожеска, далі через Стіг, Жандармів, Близниці. Дощові хмари декілька разів зачіпали нас , але після пережитої зимової бурі серед літа нам уже нічого не було страшно… Заночували на спуску з Малої Близниці. Там є чудове місце під палатки біля витіку потічка. Здивувало, що ми отаборились в повній самоті. Видно , близькість дорогих курортів (Драгобрат) і погана погода напередодні не стимулювала туристів йти на Свидовецький хребет. Вранці ми спустились в Кваси , щоб сісти на потяг до Києва, забираючи з собою чудові фото і спогади про неймовірні зимові пригоди в літному поході Карпатами!
Доброго дня!
Підкажіть, будь-ласка, якщо у мене паспорт недійсний(ну, тобто досі не вклеїв фото при досягненні 25-річного віку…вже більше півроку минуло) чи будуть проблеми при отриманні пропуску? Як порадите вийти із ситуації якщо до походу не встигаю переоформити? (тим паче, що вже подавався на переоформлення і отримав відмову)
Олександр: 50/50 – все залежить від чергової зміни прикордонників у ВПС Ділове. Якщо в день оформлення перепустки буде багато туристів, то ретельно перевіряти ваш паспорт вряд чи знайдеться часу. Втім це лише теорія ймовірності…
Антоніна: 19.06.2018 ми також відвідали пол. Ворожеска і купили у вівчарів смачнючої бринзи та вурди 🙂 Хазяї полонини справді привітні та гостинні люди! Вражень та емоцій – повний рюкзак :))
Недавно повернулись з сімейного відпочинку у цих краях: враження позитивні, бо краса Поділля зачаровує своєю енергетикою,неповторною красою. Проживали ми у наметі на березі водойми біля соснового лісу, рибалили. Дуже цікава екскурсія по Скельному монастирі, яку про водив п.Тарас Горбняк, який, до речі, сам є очевидцем Бакотської трагедії. Варто поїхати, не пошкодуєте.
Ділема “подорожувати молодим чи старим” надумана: подорожують люди у розвитих странах весь час, просто після вихіду на пенсію з’являється більше часу на подорожі. Тож закликати автору треба не молодіж (щоб ті подорожували актівніше), а можновладців – щоб ті забеспечили нормальний розвиток країни та адекватні доходи своїх громадян. Тоді й почнуть подорожувати. (Безвіз ціни на подорожі не зменшує, це все ще не зрозуміло?)
Аліса: суть публікації в тому, що “існує величезна різниця між тим, щоб подорожувати в молодості та в старості”. Звісно, у світі, зокрема в Європі, люди подорожують незалежно від віку. І саме з таких людей необхідно брати приклад! До речі, вони не чекають пенсії, чи інших особливих умов… більшість із них живуть і насолоджуються сьогоденням/теперішнім, мандруючи незалежно від локації!
Можна й можновладців закликати до дій, заради покращення добробуту наших громадян. Але якщо сподіватися переважно на це – то таким чином можна й померти, не виходячи за межі власного двору! А “безвіз” тут до чого? Хіба я закликаю мандрувати виключно Європою чи світом? Щоб поїхати в Буковель чи піднятися на Говерлу, поплавати в Чорному морі чи побачити Дністер, відвідати Камянець-Подільский або прогулятися навколо озера Синевир – для цього не треба “безвіз” і абиякі статки. Достатньо бажання!!!
Проблема більшості українців в тому, що вони не готові вийти зі своєї зони комфорту навіть для того, щоб вирушити в подорож Україною, чи кудись в Карпати! Такі люди будуть чи не все життя мріяти про мандрівки, та ще й нарікати на інших: мовляв, звідки ж кошти у інших на відпочинок!? Бо “ми” звикли заощаджувати, відкладати “на потім”, краще купити якусь річ, ніж витратити на мандрівку… і т.д. і т.п.
А ви запитайте у тих, хто доволі активно подорожує: звідки у них на все це кошти? Невже цей контингент складають лише заможні люди..? Тож на моє переконання, «обмеження не в природі, а в нашій сідомості»! Не чекайте дива – створюйте його власноруч і надихайте інших на подорожі. Не гайте часу, життя занадто коротке щоб надмірно довго чекати щось або когось…
P.S. Бажання – це тисяча можливостей, а небажання – тисяча причин.
“Гарно тут, особливо влітку. Дуже подобається приїжджати сюди з сім’єю на машині. Рекомендую хоча би раз приїхати сюди з наметом і шашликом)”
Місце, дійсно, неймовірне. Так, люди там відпочивають, смажать шашлики. Але я питав у гіда, він казав, що взагалі-то палити костри там не можна – це вважається заповідною зоною.
Були там позавчора – емоцій через край. Тепер хотілося б приїхати заради відпочинку на березі Дністра.
Був учора. Надії на збереження пам”ятки майже нульові. Якщо туди піде масовий турист, а разом з ним і вантажний транспорт, то все вивезуть, знищать. Ось і вчора бачив кілька свіжих пеньків від зрубаних ялинок. Невже на облаштування туалетів? Хіба не можна було кілки-стовбчики із ближнього лісу принести? А місця тут справді грибні. Ніхто з пошуковців не повернувся з ялинок без білих грибів. Правда, в цю пору вони не зовсім чисті. Треба зачекати появи осінніх…Є брусниця.
8:00-12:00 – розгортання експозицій виставок народних умільців та ярмарки-продажу тваринницької продукції вівчарства, вул. Буркут, амфітеатр ,,Буркут”;
9:00-10:30 – конкурс на найкращу гуцульську овечу бриндзю, ресторан ,,Європа”, адреса: м. Рахів, вул. Миру, буд. 42;
11:00-11:45 – хід святкової колони від вулиці Богдана Хмельницького до амфітеатру “Буркут”; презентація промо-ролика про бриндзю;
12:00-20:00 – презентація продукції Асоціації виробників традиційних карпатських високогірних сирів, на стенді Асоціації виробників традиційних карпатських високогірних сирів, парк ,,Буркут”;
12:00-17:00 – майстер-клас з приготування нетрадиційних вишуканих страв з бриндзею, на стенді Асоціації виробників традиційних карпатських високогірних сирів, парк ,,Буркут”;
12:30-14:00 – огляд експозицій виставок народних умільців населених пунктів та ярмарки-продажу тваринницької продукції вівчарства;
14:00-22:00 – концертно-розважальна програма.
Гостей свята розважатимуть: Народні артисти України – Віктор Павлик і Степан Гіга, Заслужений артист України Павло Доскоч, Андріана, квартет ,,Гетьман”, гурт ,,Будьмо”, Оксана Романюк, Василь Михайлович, Галина Баранкевич. Ведучий та улюбленець публіки – гуморист Ігор Іванків.
Дякую за інформацію! Гарно написано, фото шикарні! Молодці! Знайшов одну помилочку, виправте, якщо можете. У Вас в статті не правильний мейл прикордонної служби… оцей правильний mukachevo_zagin@dpsu.gov.ua Там просто пропущена буква. Дякую
Це надзвичайно прекрасне місце. Неймовірна красота, яку неможливо описати, це потрібно побачити. Якраз вчора, 14.10.18 р. ми його відвідали з екскурсією. Нам пощастило, бо була гарна сонячна погода, ми стежкою спустились до монастиря, і дальше аж до берега Дністра. Емоцій та враження від відвідин цього краю вистачить ще надовго.
Ви знаток Карпат. Хочу запитати, чи є у вас опис маршруту з Ділового до Попа івана Мармароського. Хочемо піти в кінці лютого. Були там 3 рази влітку, а взимку ніколи. Не пробували йти дорогою, а все якимись стежками. Дуже цікавить питання, скільки часу потрібно, щоб дійти до якогось будиночка чи колиби.Чи можливо десь там переночувати в колибі в цей період року, чи там закрито.На полонині Лисичій бачили будинок з зеленим дахом в 2017 році. Чи в ньому можна заночувати? Будь ласка, дайте відповідь. Дуже будемо вам вдячні.
Надя: якщо йти з Ділового дорогою до ПІМ, то заблукати практично неможливо, навіть взимку. Початок маршруту за мостом в Діловому 47.936727, 24.178901 Потім повз мармуровий карєр необхідно дійти до пилорами 47.927153, 24.216781 а далі триматися необхідно основної дороги, попри Білий потік. Дорога виведе до пол. Лисичої і будиночку КБЗ – де є можливість заночувати: 47.942368, 24.321068
Тривалість маршруту залежить від кількосіт снігу. Можна також проміжково заночувати на пол.Мармура (середина маршруту). Відстань від Ділового до пол. Лисича складає орієнтовно 15 км
Дуже хочеться поїхати в цей казковий край . Красива наша Україна. Жалко, що за сотні років не зробили її квітучою, багатою країною,яка гордо та дійсно незалежно дивиться на світ,не кланяючись,не скиглячи.
Країною , яка пишається своїми здобутками , співучими та щасливими жінками,розумними ,мужніми чоловіками, талановитими дітьми ,порядними державними діячами ,
які не крадуть,не брешуть, не наживаються на людському горі…
Чи настане цей час ? Це тепер залежить від нас усіх.
Бережіть красу нашої землі, бо вона – зеркало стану вашої душі !
Доброго дня, Ігор, наш похід триватиме після гори Стіг до села Дземброня. Брати дозвіл потрібно лише до гори Стіг, а після неї вже можна перестати звітувати прикордонникам ?
Назву “Бакота” чув сотні разів, але не міг собі уявити, яку захоплюючу і, в той самий час, трагічну історію воно у собі містить. Дуже цікава розповідь – так і закортіло неодмінно відвідати і побачити цей край. Дякую за натхнення.
Володимир: милуватися шахтою можна навіть цілий день 🙂 адже окрім розваг там можна навіть перекусити 🙂 Втім щоб оглянути повністю шахту необхідно як мінімум 2 години!
Дякую за Ваші чудові роботи. Такі фото можуть робити тільки закохані люди. І не правда, що фото не може передати всієї краси. Все залежить від майстра. Ви надзвичайні.
Тільки що повернулась додому. Дводенна поїздка – Кам”янець Подільський, Бакота та Хотин. До сьогодні вважала самим прекрасним місцем України – Карпати, тепер моє серце належить Бакоті. Закохалась з першого погляду. Від широти простору перехоплює подих, запах квітучих трав, чисте повітря, прекрасна річка, каньон… можу продовжувати так довго..Краще беріть і їдьте! Розчаровані не будете. Смачна випичка, корисний та пахучий мед, різні настоянки, а головне- гостинний берег Дністра з освіжаючою водою та прекрасними видами Бакоти. Коли там стоїш на горі, не хочеться думати про не дуже добру історію цього місця..Просто хочеться глибоко вдихати чисте повітря, зустрічати сонце, пірнати у цілющу воду…
Шановні відвідувачі сайту! Колись давно, років 7 назад, я натрапив на цей рецепт бограчу. Завжди хотілось приготувати його самому і обов‘язково щоб було смачно! Так от, скажу вам, що якщо ви зварите бограч саме за цим рецептом, то він буде найкращим! Ні в одному ресторані, ні в одній колибі вам не подадуть такий смачний бограч, як цей. Всім смачного!!!
Доброго дня, всім хто служив в данній в/ч великій уклін Вам та повага. Вчора вдалося відвідати дану локацію, дуже цікава подорож та маршрут, відчувається дух часу в данних стінах, але час бере своє і все дуже занепало, багато мусора та людської неповаги до такого надцікавого в наш час об’єкта. В квартирному будинку офіцерів досить багато цікавих артефактів з того часу, де не де в квартирах залишилися труби, збереглася побілка а на одній з квартир на другому поверсі газетні “обої” у вбиральні датовані 1991 роком;). Кочегарну трубу, яку можна побачити на фото до 2010 вже “потягнули”, а казарми з правого боку почали завалюватися. В котельні ще все відчувається запах того самого палива, яким обігрівали містечко.
Дякую Ігорю за ідеально-організовану фотомандрівку Гуцульськими Альпами, за чудовий репортаж. Читаючи який поринаєш у відчуття, що огортали впродовж подорожі Марморосами :))
В iнтернеті є книга “Salašníctvo v Karpatoch – Carpathian mountain sheep milk farming”, опублікована минулого року, і вона також містить Bаші фотографії. Mожна також знайти за адресою (pdf) Salašníctvo v Karpatoch – Carpathian mountain sheep milk farming”.
З повагою та найкращими побажаннями
prof. Ján Novák
Коляди – це цикл найбільших річних свят Творця, час народження Кола Року (Різдво Коляди)!
Маємо берегти давній Православний Світогляд! Бо він нас робить українцями!
Також маємо знати, що юліанський та григоріанський календарі не мають ніякого стосунку до православного Різдва!
Чому? Про це читайте тут
Важливо пам’ятати і давнє вітання на православне Різдво.
Колись вітались так – “КОЛЯДА НАРОДИЛАСЬ!”, у відповідь – “СЛАВИМО ЇЇ !”
Так звучала щира подяка Творцю за його опіку над миром, за нову програму Кола Року – Коляду!
Про давні православні свята Кола Року читайте тут
Шануймо українську духовність!
Доброго дня. Я хочу дати величезне підтвердження вашій роботі. Світ флори величезний, як і кількість фотографів. Але лише одиниці витрачають стільки зусиль і часу, щоб усе це систематизувати. Ви – дуже щаслива людина, адже використовуєте свій талант і здібності для служіння людству. Бажаю Вам досягнути іще більших та нових цілей у житті, яких собі поставите. На моєму відео є квіти, назви яких я не знаю і не знайшла навіть тут. Можливо, Ви колись поповните свій каталог новими фото і назвами, то, будь ласка, дайте і мені про це дізнатись ) З повагою, Людмила
Ви після Піп Івану куди йшли? Бо я коли там був, то ми йшли аж до Чорногори (Говерла, Петрос). А якщо на 3 дні… То є якісь варіанти? Чи лише туди-назад? (Ділове-Піп-Ділове)
Дякую 🙂 Татри справді дивовижні! Трека нема, але будь-яку подорож можна спланувати на онлайн сайті: https://mapy.hiking.sk/ де буде вказано трек (Hikeplanner), час його проходження та інша важлива інформація.
Мда. Фото, конечно красивые, только толку с них. Вижу, палатки стоят – где??? Где там стать, где вода? Никакой информации. Согласно https://zarajsky.livejournal.com/106027.html, хлопцы сварили и хлебали юшку, значит вода у них была. И до нее 15 км :), но от какой точки – тайна покрытая мраком. В общем, стандартное бестолковое описание.
Бакота місце,що вражає! Сумна історія, що подарувала таку красу! Гарні панорами з гори споглядати на Дністер, а ще красивіщі краєвиди відкриваються з плеса води – запрошую на каяк, байдарочні водні прогулянки Дністром, Бакота та притоками Дністра. Відпочинок під ключ або прокат спорядження для ваших водних подорожей красивими місцями Бакоти та околицями. Також Запрошуємо у верхній Дністер – сплави на катамаранах, каяках. байдарках.САП – 0977623164
Коли різні “мойшовєчі”, які заїхали в Україну з терен Булгарського ханства, за вуха притягують свої булгарські-хазарські назви до топоніміки землі, де вони мешкають і на яку випадково занесла їх доля – це виглядає комічно. Ці зайди, переписували історію України завжди у всі віки, але ми, українці і не таких бачили псєвдо вчених.
Надсилав прикордонникам запит, вони відповіли: Для отримання дозволу на турпохід потрібно не раніше ніж за 24 год надіслати листа, факс або на email список групи їх дані і все інше, до відповідного прикордонного загону.
@Igor Tailwind:
1. Відки інформація про висоту вежі?
2. По моїй інформації, на вежі був розташований ретранслятор радіорелейного зв’язку, розграблений місцевим населенням.
Ігоре, доброго дня! В захваті від ваших публікацій і фото 🙂 !!! Просто застряг візуалізуючи ваші карпатські подорожі і отримуючи естетичне задоволення. Творчих успіхів!
Біда не в тім що багато жителів Країни не знають про цю дивовижну красу, А в тім що місцеві жителі її просто не помічають. І я один із них. Народився І Проживаю в Кострижівці.
Як добротно ! зроблений був будинок. Відповідальні майстри, відповідні будматеріали, серйозний контроль зі сторони замовника, ну і проект цікавий! Було колись…
Перший раз був на старій заставі у квітні 1989р.,на початку серпня 1990р. зробив соло-похід за один день: с.Нижні Ворота-с.Котельниця-г.Пікуй(1408м.)-вододільний хр.-г.Кінчик-с.Гусний-ст.Волосянка./час з 9.00 до 21г.40хв.
Дякую, Ігоре за інфо. Шкода, що зруйнований красивий притулок. Для москалів, – ломать не строить. Придурки, вони ж як захоплювали будинки, квартири то жили там. А це чому руйнувати? То ж не один притулок зруйнований.
Доброго дня! Чи перевіряють на прикордонній зоні так, як на кордоні? Машина, речі, паспорт? Чи необхідно тільки показати паспорт для підтвердження особи і їхати далі? В якому випадку можуть не пропустити на прикордонну зону?
Мова йде про джипи, на яких туристи будуть добиратись до гори Томнатик.
Тобто, групі необхідно просто пред’явити паспорт для підтвердження особи і їхати далі? Ніяких тяжких процедур не буде?
Знайшов цікаву квітку в Карпатах, але тут її не знайшов. Квітка дуже цікава за весь похід побачив лише один раз. Якщо цікавить можу скинути фото на меіл.
Добридень, панове! Дивуюсь чому тут тааак мало коментарів?! Сподіваюсь, переглядів і тих, хто не полінувався втілити рецепт у життя, більше! Рецепт чудовий, класика!)) Готуйте, смакуйте, дивуйте рідних! Усім раджу! Смачного!
Доброго дня! Можливо знаєте, чи потрібно повторно відправляти заяву прикордонникам, якщо в групі змінився один учасник. Чи можна підійти вже з оригіналом нової заяви уже до прикордонників? Дякую!
Служил в Ужгороде в в/ч 52352 “Вольтаж” с августа 1980 по август 1990г. Должность старший инженер. С первых дней занимался отчуждением земли для МО. Был старшим машины когда поднимал командование 28 корпуса ПВО для ознакомления с площадкой. Уже затрудняюсь сказать какой это был год 1982 или 83. Как раз в моё дежурство разнесло РПУ. Помню долго потом собирали справки о метеобстановке, смешно конечно, но кто кроме нас мог сказать какая там была обстановка. Запомнился 1989 г. С ротой пропала связь, вся. И я с Керетцков пешком в гору, за пол часа до Нового года меня встретил ГТС. А в ДОСах накрытый стол – оливье, салатики, картошечка, икорка, водочка ….. Застрял я тогда дня на три. Поднимался я тогда часа четыре. Самые лучшие воспоминания. Капитан Сидоров А. А.
Цікава стаття, однак має велику помилку! Розповіді про те, що затопили церкву, яка потім виринала з під води, і що там є затоплені хатинки і монументи – є справжнім міфом. Понад 8 років територію очищували, змусили селян зруйнувати свої домівки та викорчовати свої сади, переносили цвинтарі. Бо Дністровська ГЕС не має жодного шлюзу, тому територія для затоплення мала бути цілковито чистою. Є фотографії спустошених територій та слова очевидців. Тому жодна хатина не була затоплена, а розібрана, і церкви на той час у селі взагалі не було…
Прохання до автора подавати достовірну перевірену інформацію, а не розповсюджувати інтернетом міфи, з яких потім сміються екскурсоводи)))
Польові маки – це особливі квіти. Коли на них дивишся з‘являється якесь відчуття тимчасовості і минучості усього в цьому житті і власне самого життя. Квіти меланхолії. У поєднанні з волошками і ромашками в житах на початку літа – надзвичайно красиво.
Гарний матеріал не тільки для початківців, але й для більш досвідчених грибарів. Вперше читав те, що знав, але не думав, що йдеться про масовість явища – знахідки білого під липами, ясенами та ліщиною. Я, як деякі інші “хитрі” грибарі, доволі часто, щоб не прийти додому з порожнім кошиком, у моменти масового паломництва любителів грибної юшки до лісів, відвідував не березняки, не діброви, де людей часами більше, ніж грибів, а пролазив у ліщинові зарослі або й просто зазирав у липові лісосмуги поміж полями. Так я завжди був хоч з якимсь, та “урожаєм”. Правда, я списував наявність білих у таких місцях на зростання раніше, до промислової рубки деревини, у цих місцях беріз, дубів, сосен чи грабів і “пристосування” мікоризи до тих порід, котрі залишилися на місці після лісорубів.
Ще одне. Як доволі досвідчений грибар і внук лісника, котрий проводив у дитинстві всі літні місяці в лісах Прикарпаття, смію наполягати на виділенні в окремі види чи підвиди (а не у “форми”!) букового і грабового білого. Одночасні збори грибів у березових, грабових та букових масивах Перемишлянщини, а пізніше і Яворівщини, довели: білі з-під цих різних лісоутворюючих порід мають не тільки особливості у зовнішньому вигляді, а й різний присмак та аромат. Частенько траплялося, що гриб був тільки у березі, і жодного, наприклад, у бучині, або навпаки, що також є натяком на різні види. Навіть білий з посадок канадського бореального дуба був не таким, як з масивів дуба звичайного європейського…
І, нарешті, останнє. Хочете вірте, хочете, ні, однак я знаходив білі і в чистій акації у ярах міх полями, і під вербами біля малих річок, вже мовчу про тополі чи чисті осичники, якими місцями заросли ще у 90-ті покинуті колгоспні поля. Можливо, поясненням, дійсно є відносно свіжі пеньки “промислових” буків, дубів чи сосен навколо місць таких випадкових знахідок.
Я був свідком падіння метеорита – боліда — вночі близько 2 годин ночі в 2017році – бо намагався більше години відфотографувати якраз метеоритні потоки заявленого зорепаду в другій половині літа на фотоапарат ..олімпус.. – піднявши чутливість цифрової матриці до максимуму – біля 4 000 ісо – одиниць. МАЙЖЕ ВЕРТИКАЛЬНО ВНИЗ до землі долетів болід – визвавши клуби пари – як вогняна куля в клубах білого диму та освітивши дуже слабеньку хмарність над землею. Я перебував у дворі фірми вночі в с. Минай на окраїні Ужгорода. Болід приблизно впав в районі аеропорту або за ним – близько словацького кордону. Я мав фотоапарат включений на шиї на пузі – але розгубився й не встиг сфотографувати. Але намагався сфотографувати через пару секунд залишки пари десь на висоті 4-3 км. Все відбувалося десь за три секунди.
Сервус друже!
Мої вітання!!!
Знаючи скільки в дану ідею вкладено сил і терпіння бажаю тобі, щоб даний твій проект став відправною точкою до нових звершень!
Пароль “Дземброня” 🙂
Ген-ген чути звуки трембіт на полонинах…. десь пасеться отара овець, вариться бринза і різна смакота… вітри шепочуть з деревами і травами… гори захоплюють своєю величчю…
Вдалині видніється фігура людини з фотоапаратом в руках… а а а це Ігор Меліка 🙂
Він знову тут )) насолоджується і творить )))
Ігор, успіху тобі у всіх твоїх починаннях!!!
До зустрічі!!!
Ігоре вітаю з потужним стартом. Бажаю успіхів, високого рейтингу твому ресурсу, вдалих подорожей, цікавих зустрічей. Творчого натхнення і щоб від гостей на цьому інтернет подвіррі фіртка ніколи не зачинялась:).
З вдалим початком, удачі!
Вітаю, Ігоре!
Цікавих тобі мандрівок, нових вражень, чудових фото та розвитку твоєму ресурсу!
Зараз, коли бачу фотографію гір (байдуже на якому рівні виконані, хоч художні хоч “ось я, а оно гора”) — пришвидшується пульс, і виникає ледь стримне бажання кричати зриваючись на ричання. Раніше, коли був малим — гори не сильно захоплювали, хоча і гуляв по ним. А зараз…. просинається щось первістне, дике і затуманює розум, своїм бажанням опинитись знову ТАМ, і бачити те, чого раніше не помічав….
Наше заочне знайомство виникло з подихом вітру, котрий малював на фотопапері.
Саме через Ваші фотороботи розумію всю незбагненну красу гір,за що низький Вам уклін.
Переглядаю фотороботи, виставляю найвищі бали, десь пишу відгук, а десь розумію
що ці відгуки губляться в красі побаченого, і тільки одна думка, про те що таку
красу можуть бачити дуже вільні люди, передати її можуть щасливі і сміливі, бо
треба бути птахом щоб літати в таких місцях.
Ваші роботи дуже смакують, вони стильні, мають свій почерк, ви вмієте змалювати
буденні речі, додаючи їм казкової невловимості, закохуєте у побачене з головою,
натискаєте на кнопку камери дуже тонко відчуваючи що неповторний момент кадру
якраз настав. Це як музичний слух, це як почуття ритму в танці, щось дуже тонке,
яке мабудь є вродженим.
Буду з радістю переживати нові кадри зроблені вашим
серцем. Успіху вам і великого натхнення!
Добридень Ігорю.
Моє перше знайомство з Вашими фотороботами відбулось на одному з фоторесурсів. Я зрозумів, що є люди, для яких гори не просто життя і джерело натхнення, а які ще взмозі й майстерно передати всю красу і велич гір при допомозі фото. Так ось Ваші гори зовсім не такі. Це не просто лінії, які показують безмежний об’єм і простір. Це не просто кольори і гамми, які заворожують і чарують погляд. Це щось зовсім інше. Це своєрідна філософія, яка змушує замислюватись і розмірковувати, ставити собі запитання і шукати відповіді. “Ранкова Чорногора”, “Людина і гори”, “Над безоднею небес” — роботи, які просто магічно тримають погляд і змушують думку витягувати з уяви інколи справді просто неймовірні образи і асоціації.
Щасти Вам у новому починанні, тому що такий талант гріх закопувати в землю. Про нього мають дізнатися як найбільше людей, для яких, мені здається, це все і робиться з натхненням, любовью і добрим серцем.
Ваш сайт пізнавальний та відкриває всю красу Карпат. Відчувається, що з великою любов’ю до свого краю Ви створили його. Успіхів Вам.
За напрямком – філософ.
За виразом – художник.
За сюжетом -поет.
За формою бачення – логік.
Звідси – продумані, грамотно побудовані композиціі, цільні, емоційно навантажені сюжети.
Картини-роздуми… Та чи тільки про гори вони…
Карпати… Гарний символ Сили та Волі – украінський!
Нових Вам вершин, звершень, добра та любові!
Вітаю, хороший і потрібний ресурс, труд просто титанічний, відчувається трепетне відношення автора до наших Карпат. Дякую за задоволення і удачі тобі у всіх починаннях.
На рахунок статті Алли Корсунь – ми вже тут обговорювали http://haidamac.livejournal.com/160093.html
Не дуже вдала стаття, як на мене, ще й написана людино, яка, певно далеко від всього того Але то таке.
А як ти особисто ставишся до проектів відновлення обсерваторії?
В інтернеті не так вже і багато публікацій про «чудо-обсерваторію». «Толкові» статті я можу особисто перерахувати на одній руці. Тим паче, всі вони вже перечитані вздовж і впоперек шанувальниками цього жанру. Важко не погодитись, стаття Алли Корсунь написана не «найвищому рівні». Але хотілося нових вражень, якихось свіжих фактів. Саме листи академіка Орлова О.Я. і послужили приводом для розміщення цієї публікації на власній сторінці.
Моє відношення до проекту про відновлення обсерваторії, приблизно як у тих гуцулів із статті – сприймаю з пересторогою… Так як у нашій країні закони іноді змінюються (приймаються/затверджуються) залежно від погоди чи настрою представників влади, очікувати можна все, що завгодно. Але спасати об’єкт, на мою думку, треба у любому випадку. Сама ідея не погана, де згідно проекту, планується розмістити навчально-науковий центр. Тільки від слів до реальності, здається, доволі далеко…
Гарний фотозвіт!
а снігу щось геть мало лишилося. Пам’ятається і в більш теплі весни на Стої у травні більше снігу бувало
Боржава- самое теплое место на Земле для меня 🙂
Даже когда там холодно и мокро 🙂
Словно дома побывала, спасибо!
Перечитав майже все на Вашому сайті.
Дуже позитивний сайт. Ваші роботи постійно переглядаю. Сам часто ходжу Карпатами, є напів-гуцулом (пів-життя провів у Верховині), тому гори мені далеко не байдужі. Дякую Вам за ту роботу, яка приворожує всіх небайдужих до Карпат. Продовжуйте в тому дусі! Нехай Вам завжди щастить в горах!
08.05.10. Результати фототуру: http://igormelika.com.ua/uk/shhodennik-mandrivnika/dolina-narcisiv-rodzinka-zakarpattya
Яна: коли цвітуть афини 🙂
Чудові фото! Так несподівано та приємно було побачити рідні краї! Плай, Великий Верх, Красна Стіна, Стой – зима вже закінчилась, а літо ще не прийшло. А ви бачили як цвітуть яфини? Вже зовсім скоро всі верхи вкриються цвітом. Це не можна пропустити. Удачі в горах та нових, файних робіт!)
Одержав масу задоволення від перегляду Вашого сайту, тим паче, що
більшість місць мені знайомі!
Також пізнавальні і цікаві оповідки і розповіді про Карпати!
Так тримати!
Я вражений Вашими фотографіями. Я шукав фотку Мармаросу і натрапив на Ваш сайт через гугл. І отримав массу задоволення переглядаючи фотки. Я люблю фотографувати і вважаю себе любителем в цій справі. Колись в школі ходив на гурток фотографа.
Інші твори автора, не менш цікаві:
«Книга о смерти»
«Маленькая книжка о какашках»
«Одного поля ягоды»
Игорёчек прЮвет! Уже напоминаю))))
Остання фотографія особливо сподобалась!
Чарівні місця!
Найбiльше менi сподобалось коли ви всi поїхали додому, а я залишився:) Але насправдi, лише зараз розумiю, яки чудовий похiд получився у нас. Можливо через те, що маю з чим порiвняти, а можливо то у всьому винна Iгоркова настоянка:) Одним словом, я знову вiдкрив для себе Крим, тож обов’язково треба повторити. Ще з дозволу адмiна кину сюди свої фоточки http://s269.photobucket.com/albums/jj50/LeonidTit/Krum2
how nice to see
what sea conceals
and mounts hide away…
Crimean world, the soul perceives
its flowers’ odour
through the mystic way
thanx for exciting story and beuatiful colours (like Morandi… :-))
Переконлива Долина Привидів закутана туманом, нахальне коріння букових дерев, впевнені чебуреки по 30 см в діаметрі, смачнюче вино… Оце тобі Крим!
Нарешті я задовільнив свою потребу пофотографувати море. Тепер маю купу фото матеріалу. Готую в дома чебуреки…
Леонід ТІТ: посилання на свої фоточки можеш залишити. Місяць піар-реклами на моєму ресурсі зовісм не дорого коштує 🙂
Tetyana Buhera: Несподівано і приємно! Ще й до того на татарській мові 🙂
Котенко Олександр: “чебуреки по 30 см” – після повернення додому, снилися мені цілий тиждень 🙂 🙂 Сумую за ними!
Діалог з одним моїм товаришем-фотографом (газета “Комерсантъ”) після розміщення цієї публікації:
-Почитал вторую часть – красиво бы бля.. прогулялись.
-Токо не надо завидовать.
-От тока не завидую ни грамма.
-Просто удивлён, как можно такую жо.. как Крым, так гламурно отснять 😉
Просто, надо знать куда ехать-идти и где снимать, тогда Крым из ЖО… превращается в гламурненькую попку 🙂
«Ліки від Меліки» – так жартують мої друзі, дегустуючи духм’яну настоянку, закусуючи запашним закарпатським салом. Цілющий напій я завжди беру з собою відправляючись в похід Карпатськими горами. Увечері, у колі друзів, облаштувавшись біля ватри, чудодійний еліксир, настояний на трав’яному зіллі, здатний швидко зняти втому, відновити сили та покращити травлення шлунку. Проте, ігнорувати застереження «минздрав» також не варто: «Хто не часто випиває попередить мушу: той здорове тіло має і спокійну душу!»
«Весна, літо, осінь, зима… і знову весна»
Перед тим як відправитись у мандри, раджу виглянути у вікно: якщо на дворі явні ознаки зими, то в дорогу варто взяти «зігріваючу» настоянку. Підійде медовуха, настоянка з ялівцю, кориці, з прополісом та червоним перцем, настоянка на цедрі цитрусових.
Але, якщо вас у дорозі зненацька застала весна, то тут доречними напоями будуть вітамінні настоянки з плодів та листя брусниці, плодів та квітів шипшини, настоянка з малини, ромашки, звіробою.
Вам нікуди сховатися від спеки? Показник термометра вище відмітки +30? В такі дні рекомендую вживати напої із запахом літа: настоянку з меліси, медунки, квіток бузини, герані лісової, м’яти, гвоздики. Вишукані нотки лісових квітів, довго залишатимуться на ваших вустах, гарантією чудового настрою на цілий день!
“В небі хмари дощові, тиск упав, ворона кряче… Віє вітер в голові. Що це, справді?! –Осінь наче…” Осіння пора. Час роздумів і депресій. В ці дні напоїть свою душу яскравими емоціями які приховані в настоянках з чабрецю, волошки синьої, лісових суниць, пелюсток троянд, горобини.
І найголовніше: пакуючи наплічник у далеку дорогу, обов’язково візьміть з собою настрій! Якщо ж його не опинилося під рукою, загляньте у бар – свою «домашню корчму», де причаїлися різнокольорові пляшечки з чудодійним еліксиром, насиченого карпатським духом, пахощами трав та розмаїттям квітів.
Я плакаль:) Макс!
… “гламурненькая попка” – жестяк 🙂
… від вашого Криму – гризу собі лікті тепер…
ну нарешті ти поділився з народом своїми секретними рецептиками :)))
будемо готувати, дякую! 🙂
п.с.: “Ліки від Меліки” – влучна назва! :)))
Ігор Бурбела: “Ліки від Меліки” – влучна назва! – мені вже навіть радили зареєструвати її як торгову марку :))
Трохи статистики:
– – – – – – – – – – – –
– щодня в усьому світі 8 мільйонів тонн відходів насичують море
– 46 000 шматків пластикового сміття плаває на кожній квадратній милі океану
– на кожного жителя Євросоюзу щорічно приходиться більше ніж 500 кг побутових відходів
– кожен день китайці використовують 3 млрд. поліетиленових пакетів
– 60 000 пластикових пакетів використовується в США кожні 5 секунд
– 106 000 алюмінієвих банок використовується в США кожні 30 секунд
– за останні 10 років (2000-2010) з Евересту, тільки групою ентузіастів на чолі з Кеном Ногучі, було спущено 10 тонн сміття. За останніми даними, ще залишилось 60 тонн непотребу різного походження
– 3 тонни сміття (2008 р.) спущено з Ельбрусу
– 60 тонн сміття (2006 р.) зібрали екологи на самій високій вершині Сибіру – Белуха (4506 м над р.м.)
– 6 мішків сміття (2009 р.) зібрано командою В.Ющенка після сходження на Говерлу…..
Ігор М.: я вважаю доречна порада, і буде мати подвійний сенс: гори лікують душу, а настоянки – тіло! 🙂
І люди про це теж мовчать…Був на Чорногорі на два дні пізнішше Вас, був шокований! З величезною радістю в душі і неперевершеними емоціями підходив до вершини Піп-Івна Чорногорського-і тут мене наче збило з ніг запахом нечистот біля обсерваторії…Зіпсувалось відчуття ейфорії відразу…
Ми йшли маршрутом : Піп-Іван Мармороський-Шеул-Стіг-п.Гропа-Піп-Іван Чорногорський-Дземброня-Гутин Томнатик. Кожен сміття забирав із собою. А словаки (нас було троє закарпатців і троє словаків)- лише й говорили що треба боротись із сміттям! треба щось робити! інакше буде біда! У них повага до природи трохи на іншому рівні(зокрема в тих шо були з нами)…
В Мармороси люди ходять менше, і сміття там менше. Але одне місце мене вразило дуже. Перед підйомом на Піп-Іван, над п.Лисичою є хатинка лісників які збирають гроші за прохід по заповіднику. І зразу не далеко від неї, на самому пішнику-було стільки сміття що всі аж вскрикнули від обурення! І це за дві сотні метрів від хатинки!!! Пляшки від горілки були навіть красиво викладені, склалось відчуття що це самі лісничі це й роблять…судячи по їхньому вигляду.
Дійсно це велика проблема і з нею треба боротись!Якшо буде проводитись якась акція, або може ми з друзями шось заплануємо(а плани такі є) то треба обєднуватись, і діяти-поки не пізно!
P.S. rostikrst@gmail.com
З 4-го по 5-те липня також ночували на оз.Бребенескул. Також зробили невеличке еко-прибирання. Хоч ми нічого не зносили донизу, багато сміття спалили, бляшанки перепалювали і забивали в землю. Можливо ви їх і бачили. Не скажу що ми ідеально прибрали але судячи по ваших за тиждень назбиралось досить багато сміття. Стояла поряд з нами група з Кіровограду. Якось розговорився з дівчиною з тієї групи. Не памятаю вже дослівно, але коли мова зайшла куди дівати залишки у горах то здивував співрозмовницю тим коли сказав, що речі такі як скло забираю донизу. Бляшанки парепалюю і забиваю в землю, а все що горить спалюю.
Подібних прикладів мав багато і можна про це довго писати.
Моя думка – бракує розумної, дотепної реклами/інформації яка б заставляла людей задуматись і в той же час вчила як поводитись у горах.
Rostikrst: на рахунок іноземних туристів можу сказати наступне: не всі вони “безгрішні”. В той день, ретельно перебравши власноруч купу непотребу, серед вітчизняних відходів знайшлося багато іноземних обгорток, консерв і пластику польського виробника… Ідею про об’єднання, звичайно підтримую і навіть закликаю!
AK: БЛЯшанки вбиті в землю особисто виглубував із грунту (біля вогнища, але не перепалені, а зовсім “свіженькі”). Хоча не думаю, що це найкращий спосіб позбутися їх… Якщо відходи з металу не під силу забрати з собою (чужі, звичайно), намагаюся вирити хоч якусь маленьку яму для їх поховання. Відносно реклами теж згоден, вона діє! Не дарма ж, від малечі до пенсіонера – всі знають, що таке “Аріель”, “Снікерс”, “Орбіт”, “Афлубін”. Так само треба “зомбувати” і на рахунок екології: цифрами, ФАКтами, постійно наголошуючи, нагадуючи, попереджаючи!
Ігор М.: Добре коли є чим вирити ямку, а як немає? В землі бляшанка перегниває значно швидше ніж на поверхні (навіть не перепалена). Тому тупо взявши трохи більшого розміру камінець, бляшанка досить легко заганяється у землю. Ефект буде той же як і закопати. Головне аби не залишати бляшанку на відкритому повітрі, тоді дійсно вона гнитиме з десяток років.
наша наглядна проблема в тому, що дитина доїла снікерс, дала мамі чи татові той папірчик (бо дитину в школі вчили не кидати де попало), а батько тут же жбурнув на землю. що зробить наступоного разу дитина? та вчити всеодно потрібно, згідна…
контейнери для сміття ставити? хоча б на чорногорі…
і цікаво чому наші наші люди, коли приїзджають ТУДИ, там так не смітять?а ті, хто приїзджає до нас (ті ж поляки, як приклад)дозволяють собі те, чого не роблять вдома?
Прикро, що з кожним роком в Карпатах спостерігається все більше та більше сміття. Організовувати акції по прибиранню сміття можна, навіть потрібно, але корінь проблеми залишиться. Крім того акції зберуть небайдужих та свідомих людей, а скільки в гори йде осіб, які просто неусвідомлюючи залишають сміття, рубають живий жереп, та деревця. Потрібно якось достукатись до їхніх сердець та розумів, таким чином збільшуватиметься армія небайдужих до довкілля людей. Своїм прикладом, тільки ПРИКЛАДОМ, а не просто словами можна якось зрушити ситуацію.
Згоден з Вами! Всі ми не безгрішні – і українці, і словаки і поляки! Самі натикались на польське сміття по маршруту.
Я багато дивлюсь фото Карпат на різних сайтах, бачу як людям вони подобаються, навіть тим хто у нас не був. Хотілось би щоб кожен прийшовши в гори соромився кинути будь що не лише із-за своєї культури, але й тому що тут чисто!!! (сподіваюсь так колись буде)
Я сам з Великого Березного, більше часу живу в Ужгороді, недалеко від Вас. Так шо можна думати про реальні дії з боротьби проти забруднення наших з Вами Карпат!!!
Болюча тема! Недавно мимоволі стала випадковим свідком такої вуличної сценки: молода мамаша з дівчинкою дошкільного віку в центрі Ужгорода. Дитина доїла якесь там морозиво чи батончик і сумлінно потьопала до найближчого смітника, щоб викинути обгортку. Ще незграбні дитячі ручки якось не впорались із тим папірцем і він впав не у смітник, а біля нього. Дитя нагнулося, щоб підняти і зробити все як слід, а в той час гламурна мамаша на всю вулицю закричала: “Оставь, ты что, уборщица? Придет тетя и все убирет!!!” Напевно і в Карпатах всі з нетерпінням чекають цю міфічну ТЬОТЮ!
Здавалося, Карпати слугують свого роду “фільтром” від всякого бидла. Але ж ні! І туди воно просочилося!
Якщо намітиться якась акція – я приєднуюсь!
Жаль меня рядом не было, я бы это Павлика бля сука, в тот термос бы и засунул…
Тут хоть вертолёт заказывай грузовой, шоб всё в кучу собрать и на нём вывезти с гор.
Если устроить правильный пиар – подключить небайдужих политиков и бизнесменов, а так же телевизоры какие нибудь типа 1+1 или СТБ то вполне себе такое реальное дело
особенно напередодні региональных выборов.
До болю прикро за наші Карпати через таких “людей”…..
Ми теж готові допомогти!!!
Світлана Бойчук: дурно ви, Світланко, берете людей в лапки. люди є люди – якими би вони не були, ви би то мусіли знати.
я бачу цю проблему дещо ширше. не конкретно в локації Карпатських гір і питання їхнього засмічення – ця проблема принаймі має рішення. з часом відійде прошарок людей, котрі випали з системи виховання загально-людських цінностей, тому що наразі до керма приходить покоління, на виховання которого у батьків і суспільства просто не було часу, тому що більш нагайними були питання де і що здобути попоїсти для своєї сім”ї. все більше людей починає перейматись глобальними проблемами людства і рівень свідомості зростає. і звичайно, величезна подяка і уклін до землі ентузіастам, котрі зносять сміття з гір і займаються його утилізацією.
я бачу глобальну проблему в тому, як правильно звернув увагу Ігор в першому коментарі, що споживання і попит зростає в геометричній прогрессії, як наслідок зростає виробництво і викид в атмосферу шкідливих речовин, відбуваються зміни клімату і винищення природних ресурсів, необхідних для виробництва все більшої і більшої кількості товарів – от де основна проблема – куда то всьо утилізувати і як зберегти природу від винищення? для виробництва можна використовувати вторинну сировину – та й то це дуже не просто, а як бути з ядерними відходами, наприклад… і т.д….? вот де питання…
така жвава, паралельна (http://www.karpaty.com.ua/?chapter=forum&forum=4)навіть не дискусія ,бо полярності в думках ніякої, а так … балаканина. побалакаємо, хтось за собою прибере, хтось навіть за кимось! хтось своїх дітей власним прикладом навчить (!) а хто вірить, що реально щось у свідомості трохи ширшого суспільства найближчого часу зміниться? що хтось розкошелиться банально на кілька машин для вивозу сміття? балакаймо, може легше на душі стане…
ду-у-уже хочу, щоб мене десь невдовзі попрікнули в тому, що я помиляюся, але коли вже конкретно щось буде зроблено, а не знову воду в ступі потовкти.
manyaksfon: “побалакаємо, хтось за собою прибере” – вважаєте краще мовчати? Так, розумію, що ми, туристи, як маленькі комахи на фоні цієї глобальної проблеми. Але ми з вами, також є співучасниками цього лиха. Тому метою статті, першочергово, була пропаганда на підтримку чистоти в карпатських горах. Звичайно, воно виглядає як виховання маленької дитини – 100 разів потрібно повторювати що можна, а що ні… Та врешті решт, ми “дорослішаємо” і стаємо розумнішими, на що дуже сподіваюсь.
і мовчати неправильно. тільки є відчуття що ті, хто смітять цього читати не будуть.
та все Ви вірно робите. а я і того менше роблю.
я вже не раз про те, що бачу в горах, думала. і не тільки про сміття, а і про тих людей, що зустрічала і про кількість людей. я не так-то вже й давно в гори ходжу, але ще пам,ятаю говерлу відносно чистою і коли там можна було нікого не зустріти і в гарну погоду. звідки раптом стільки “туристів” скрізь? хто їх зараз хоч чомусь навчає? це не ностальгія за союзом (я його мало застала) ,а шкодування за тим, що все руйнуємо, нічого натомість не створюючи. дітей зараз організовано ніхто (майже) в гори не водить і не навчає і що з своїм сміттям робити (враховуючи тему розмови), і орієнтуванню, і навичкам колективного існування, виживання, і не розказують заодно про рослинки-тварин ,про історію і геологію… як нам колись. все впирається в гроші-час. порочне коло.
Дощ не дозволив мені допалити навіть чверті вмісту того пакету з іронічним написом “в похід”. Тому я звернулася до туристів, що саме спустилися до озера, з проханням продовжити кремацію, якщо вдасться розпалити багаття. Мені відповіли, що мають пальник і багаття розводити не збираються. Натомість, хлопець із дівчиною відгребли у свої сміттєві пакети значну частину сміття і пообіцяли забрати з собою. Дівчина при цьому голосно сміялася, зауважуючи, що вперше порпається у чужому смітті. Тож мені подумалося, що більшість людей так звикли жити на звалищах власних міст, що не помічають сміття і в горах. Звично не звертають уваги на неприємне. Тому, як на мене, замість ховати сміття, яке не вдається спалити чи забрати, в шпаринах між скелями, краще залишити на видному місці з написом типу “ХОЧУ В СМІТНИК“. Пам’ятаєте мультфільм, в якому один з братів наших менших, не пригадую, який саме, носив горе у клуночку, а інші лісові мешканці відгрібали собі потроху. І горе скінчилося, навіть на всіх не вистачило. Не обов’язково намагатися вирішувати проблему засмічення планети. Можна почати з окремої вершини, полонини, або ж власного під’їзду.
Привіт, Аня! Радий бачити тебе серед нас! Перш за все хочу висловити щиру подяку за допомогу та порозуміння. Справді, в той день, просто не реально було забрати з собою весь той непотреб. В не легких рюкзаках вже до того накопичилось чимало своїх відходів, тому довелося звертатися за допомогою до пересічних туристів.
Приклад з “горем у клуночку” дуже вдалий і тут важко не погодитись, що не обов’язково вирішувати проблему засмічення планети, просто кожному із нас, без примусових вказівок, потрібно мовчки відгрібати потроху із загальної купи, аж поки навколо не стане зовсім чисто!
Так, справді, проблема сміття стосується не лише Карпат. А статистика в першому коментарі, як вірно підмітив Ігор Бурбела цьому доказ! Весь світ просто кишить відходами. Так жваво пропагують, що китайці чи інші “живчики” своєю зростаючою популяцією нас витіснять, але це не так – сміття витісняє і тонемо ми, хай йому грець, у цьому ж ВЛАСНОМУ СМІТТІ 🙁
Ну а преценденти “свинства” в таких мальовничих кутках світу – лише підтверджують вище наведений сценарій “розвитку та прогресу” людства. Були з дружиною там з Ігорем і теж були приголомшені. Краса така, що “плюнути” ненаважишся. Одного не розумію: повну 1,5 літрову пляшку на гору винести можна, а пусту, яка вже нічого не важить і місця не займає, вже зась… Оригінально! Добре, згідний одна пляшка може і оригінально, але 100500 це вже попсово. Людино, ти так прагнеш бути оригінальною та не такою як всі – смітити попсово! Прибирай 🙂
Рекомендую повторити в кінотеатрах мультик WALL•E з безкоштовними сеансами, бо інакше наступна частина WALL•E стане документальною хронікою і можливо без хепі-енда.
Щиро дякую за чудові фотографії, опис подорожі.
Стаття, настрій, фото 100% люкс!
Ой, менi дуже сподобалась остання фотографiя, а ще груповi:) А якщо серйозно, то не бачу на що тобi Iгорко нарiкати, вийшов супер фотозвiт:) Тобi дякую за запрошення, а всiм учасникам за чудову компанiю:) Залишився в захватi вiд фотографiчного ентузiазму Оксани, памятаю як сам таким був, гасав по всiх горбах i знiмав i в дощ i сонце:) О, а всiм хто не пiшов з нами, велике дякую, виявляється i без вас було супер:)
Яка ностальгія! Хоча зовсім небагато часу пройшло, знову хочу туди 🙂 Всім велике спасибі за компанію! Прикольно було сидіти в палатці, коли сильний вітер прижимав стіни 🙂 а мені ззовні подавали гарячу вечерю 😉
2 Oksana Shufrich: ага, на фото добре видно як він (вітер) до тебе притискався 🙂
http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/07/Melika-Igor-Chornogora-10-007-10-24.jpg
Ага, Максік, особливо в Алімовій балці, щоб попасти на “гламурненькую попку :)” треба на червоній Ниві прочесати через реальну “ЖО…” (відео вже готове).
Ігорку, мені ті чебуреки досі сняться, а от настоянку завдяки твоїм публікаціям уже варганимо власноруч:)
Льоньчик, коли всі поїхали з тобою залишився Я, може ти від цього приторчав?:)))))
Був дуже радий у цьому всьому брати участь, особливо з такими ж вар’ятами як я:))).
P.S. Шкода, що не попав з вами на Чорногору, кажуть, там після вас набагато чистіше…
Хочу додому!!!
Вперше був в справжньому поході, але тепер точно знаю, що не в останнє!!! Переконаний що крім дев’яти учасників згаданих в статті, був ще ОДИН. Постійно супроводжував нас, коли потрібно “вмикав” сонечко чи пускав хмарки та хмари. Десь навіть пустував і добряче так, до самих кісток змочив нас дощем. Але потім дав достатньо часу розкласти намети, перевдягтися, приготувати вечерю. Далі мокли намети… Жучки лазили, метелики кружляли, а от комарі не кусали – ну це вже явно свідчило про ЙОГО нагляд.
Вже ось як 15-ий день минув після походу, а емоційний заряд отриманий в поході здається тримає ще й досі. Перший тиждень взагалі літав – працювалося добре, а спалося ще краще. Хай йому грець, зарядку почав робити 🙂
Дякую організатору, ЙОМУ, та чудовій компанії за хорошу компанію 🙂
П.С. Не знаю яким блатом вдалося залучити ТЕБЕ тоді до нас в похід, але якщо ти ЧИТАЄШ цей блог, щиро запрошуємо – ходи з нами завжди!!!
Чудові знімки разом з глибокими роздумами-розповідями про навколишню природу, її майбутнє та відчуття справжньої любові автора до довкілля – саме таке приємне враження залишається після знайомства зі сторінкою.
Одночасно з вами там була! 🙂 Розповідь хороша, а фотки взагалі супер! Це з градієнтним фільтром?
brum-brum: ага, то виявляється я такий неуважний, що не помітив Вашу присутність у таборі 🙂 Градієнтний фільтр використовувався тільки в останній світлині – панорама оз. Бребенескул
Подорож чудова, місця знайомі, приємно так почитати про знайомі красиві місця!
Кажуть, що подорож не вимагає пояснень – лише попутників. Тому не буду зупинятися на своїй пристрасті до гір, а лише хочу щиро подякувати усім учасникам фототурпоходу, які за цей час, стали для мене моїми товаришами, за незабутній, сповнений приємними враженнями та емоціями, період мого життя. Особлива подяка Ігореві за те, що об’єднує нас навколо себе і знаходить час та сили висвітлювати ці приємні моменти. З нетерпінням чекаю наступної зустрічі з Вами.
«Ліки від Меліки» – так жартують мої друзі, дегустуючи духм’яну настоянку, закусуючи запашним закарпатським салом. Цілющий напій я завжди беру з собою відправляючись в похід Карпатськими горами. Увечері, у колі друзів, облаштувавшись біля ватри, чудодійний еліксир, настояний на трав’яному зіллі, здатний швидко зняти втому, відновити сили та покращити травлення шлунку. Проте, ігнорувати застереження «минздрав» також не варто: «Хто не часто випиває попередить мушу: той здорове тіло має і спокійну душу!»
«Весна, літо, осінь, зима… і знову весна»
Перед тим як відправитись у мандри, раджу виглянути у вікно: якщо на дворі явні ознаки зими, то в дорогу варто взяти «зігріваючу» настоянку. Підійде медовуха, настоянка з ялівцю, кориці, з прополісом та червоним перцем, настоянка на цедрі цитрусових.
Але, якщо вас у дорозі зненацька застала весна, то тут доречними напоями будуть вітамінні настоянки з плодів та листя брусниці, плодів та квітів шипшини, настоянка з малини, ромашки, звіробою.
Вам нікуди сховатися від спеки? Показник термометра вище відмітки +30? В такі дні рекомендую вживати напої із запахом літа: настоянку з меліси, медунки, квіток бузини, герані лісової, м’яти, гвоздики. Вишукані нотки лісових квітів, довго залишатимуться на ваших вустах, гарантією чудового настрою на цілий день!
“В небі хмари дощові, тиск упав, ворона кряче… Віє вітер в голові. Що це, справді?! –Осінь наче…” Осіння пора. Час роздумів і депресій. В ці дні напоїть свою душу яскравими емоціями які приховані в настоянках з чабрецю, волошки синьої, лісових суниць, пелюсток троянд, горобини.
І найголовніше: пакуючи наплічник у далеку дорогу, обов’язково візьміть з собою настрій! Якщо ж його не опинилося під рукою, загляньте у бар – свою «домашню корчму», де причаїлися різнокольорові пляшечки з чудодійним еліксиром, що насичений карпатським духом, пахощами трав та розмаїттям квітів.
Там біля Бребенескула е камінь схожий на жабу, не бачили: http://i.piccy.info/i5/49/25/342549/DSC_6488.jpg
Котенко Олександр: ні, не бачили, але мені це скоріше нагадує військовий снаряд 🙂
смілива дівчинка, що залізла на скелю! 🙂
Ігор Бурбела: це та сама Наталка, у якої за плечима Хуаншань, Анди, Австралійські Альпи Гімалаї 😉
а… ну тоді нічого дивного! характер відчувається! гори таких люблять 🙂
У цьому місяці, на Закарпатті, відбудеться ще один смачний фестиваль – сливового леквару.
Час і місце проведення: 29 серпня, 2010 р., с. Геча, Берегівського району.
А яфиневий пейнтбол у білих лахах там буде? А потім відповідно можна нерешті покласти “крапку” у вічній боротьбі який з пральних порошків та супер відбілювачів кращий – ДОСЯ чи ТАЙД :))))
Аби в такому тесті не заплямували репутацію усім порошкам без вийнятку 🙂 Зате після такого випробування наступного року вийдуть спецільні версії засобів типу: “Сила Яфин”, “Яфинсила” … оце пропіаримо ЯФИНИ наші 🙂
А якщо серйозно, то це – Ухтезно!!! Хочу туди!!!
Україна виділила 900 тис. грн на підготовку проектно-кошторисної документації Польсько -українського центру академічної молоді у селі Микуличин Яремчанської міськради Івано-Франківської області. Загальний кошторис робіт близько 48 млн грн. Проект реалізовуватимуть Варшавський та Прикарпатський університети. У його рамках також планується провести реконструкцію астрономічної обсерваторії на горі Піп Іван http://gazeta.ua/index.php?id=349297
7-8 серпня 2010 року на Закарпатті пройде ще один фестиваль – голубців, у селищі Великий Бичків Рахівського району. Очікується, що на фестивалі буде представлено близько понад 20 видів цієї страви. Гурмани зможуть поласувати голубцями на різний смак. Вегетаріанці матимуть змогу скуштувати пісні голубці: з картоплею, гречкою, морквою з часником та звісно бриндзою. Будуть і традиційні гуцульські голубці – з кукурудзяною крупою, угорські – з копченим мясом, та паприкою у квашеній капусті. Для лісників – із квашеною капусти та вудженим мясом. Для дітей – голубці з вареною квасолею. Та найсмачнішими на Закарпатті вважають голбці розміром з мізнець.
Re to Льоня : “…О, а всiм хто не пiшов з нами, велике дякую, виявляється i без вас було супер:)…”
– маєш на увазі, що ніхто не горланив пісень і не травив байки до 4-х ранку? Ну нічого-нічого, я не злопам”ятний 🙂
Ігору і всім учасникам – “великий рігспект”, шкода, що мені не вийшло з Вами піти, ех.
Посилання за темою:
http://zaryadka.com.ua/index.php?categoryID=168&category_slug=solnechnye-batarei
http://www.ecofriend.org/entry/eco-gadgets-sunlight-a-scalable-source-of-solar-powered-illumination/
Єдиним стримуючим фактором до широкого розповсюдження портативних сонячних джерел живлення є їхня мала потужність і як наслідок низька еффективність при невеликій площі світло-уловлювачів – інакше подібні пристрої уже би давно заполонили наше повсякденне життя. А стаціонарних – висока ціна (для порядку близько 800 у.е. за панель 1000х1500, потужністю 0,3 кВт). Хоч на малюнку справді виглядає гарно! 🙂
хотів подякувати 🙂 дізнався про фест саме з Вашого анонсу.
слюноотделение зашкалило… придется мыть пол
Фест видався файним враховуючи, (і не враховуючи) що це вперше 🙂
Сподіваюсь він напевне стане щорічною яскравою подією в Закарпатті: універсальна ягода, з купою страв, рецептів та звичаїв повязаних з нею, щирі люди – все в них вийде, аби не заважали 🙂
Так Максим влучно підмітив слюни особисто в мене виділилося більше при перегляді фото ніж будучи там на фестивалі – а ще кажуть фото це лише зорове сприйняття… дзюзьки…
ФОТОЗВІТ про фестиваль “Верховинська яфина” дивіться та читайте тут: http://igormelika.com.ua/moi-karpati/zhittya-buttya/na-zakarpatti-vidkrili-pamyatnik-chornici
Трохи відео з фестивалю:
http://www.youtube.com/watch?v=qlZiReGNMnU
http://www.youtube.com/watch?v=drd8r59gDKM
Трохи відео з фестивалю:
http://www.youtube.com/watch?v=qlZiReGNMnU
http://www.youtube.com/watch?v=drd8r59gDKM
Уявляю, яким захопливим було святкування, а також частування. Бачив в новинах по телевізору, дійсно шкода, що не мав можливості бути присутнім, але дякую за репортаж. Фотографії просто супер. Молодець!
Я записуюсь! 🙂
Відеорепортаж біля храму Різдва Богородиці (2010):
http://www.youtube.com/watch?v=5EJ5e1de81k
Приємно, що в нас проводяться такі фести. Дуже шкода, що не побував; тим часом купався в озерах, та їв бринзю на Свидовці. Але репортаж супер, інформативний, а фотки надзвичайні. Дякую.
Талант не пропєш … Класні репортажі
Було б чудово заздалегіть знати про такі фестивалі!
fitsak: клас, а я на Свидовець на початку вересня планую…
Ivan: просто пити ніколи :))
turystyk: якраз думаю над цим, щоб створити на сайті розділ типу “Анонси подій”
Убеждаюсь, что заглядывать на твой сайт не покушавши, вредно:) надо обзавестись слюнявчиком
Лето – это не просто так… Лето надо как-то провести (Гришковец) :))
За недавніми даними МОЗ України, за останній місяць (а саме стільки десь і триває Ваше активне дописування кулінарних статей) в державі різко збільшилася кількість хворих на гастрити та виразки шлунку…
Ігор Ви ж нас так до доброго не доведете…
Обов’язково напочатку сторінки пишіть – “не переглядати на голодний шлунок!!!”… нас вже і так 47 млн лишилося…
Ех, колись моя бабця таке варила, коли був урожай сливок-угорок. Але то було не на Закарпатті, а на Дрогобиччині і називалося воно сливова мармоляда 🙂
Вчора побачив по новинах репортаж, а сьогодні прочитав статтю, я вражений; стаття надзвичайно інформативна, а фото: тут немає слів, одні емоції. Таке питання: які ще попереду будуть фести, є бажання спланувати час та відвідати самому?
fitsak: Закарпатські фестивалі на вересень місяць:
Фестиваль „Лемківська ватра” – запалення першої лемківської ватри на Березнянщині змагання традиційного відкритого міжобласного мотокросу та етапів кубка Європи і Чемпіонату України з мотоциклетного кросу. Дата проведення: 4 – 5 вересня 2010 року, місце проведення: урочище Термачув (с. Забріь), Великоберезнянський район.
Замкові ігри в мукачівському замку Паланок – виступи представників рицарських орденів Мальтійського та Св. Георгія. На подвір’ї замку відбудуться бої середньовічних рицарів для закарпатських шанувальників, що допоможуть відчути бойовий дух Середньовіччя. Дата проведення: 4 вересня, 2010 р.
Етнофестиваль “Гуцульська ріпа 2010” – свято на честь головного карпатського овочу – ріпи (інші назви – мандибурка, бараболя, бульба). Дата проведення: 5 вересня 2010, місце проведення: с. Лазещина, Рахівський район.
Фестиваль-ярмарок “Гуцульська бринза” – свято повернення вівчарів з полонин додому. Попрацювавши ціле літо в горах, вівчарі повертаються додому і влаштовують гучне свято – фестиваль “Гуцульська бриндзя”. Дата проведення: 12 вересня 2010 року, місце проведення: м.Рахів
Додався ще один фестиваль: “Доброньська паприка”. Детальніше тут: http://igormelika.com.ua/moi-karpati/zhittya-buttya/perchene-svyato
Гарний та інформативний фотозвіт вийшов, Ігоре! Дякую усім подорожуючим за гарну компанію і цікаву подорож!!! Також, хочу подякувати самим Горганам, що відпустили нас лише з незначними сонячними опіками 🙂
Чудовий вийшов опис! Сам там був минулого року, подивився ваші фотографії і неначе повернувся ще раз…
як завжди, відмінно!
Фотозвiт просто суперський! 🙂 Давно в нас не було такого цiкавого походу, можливо через те що даний маршрут проходився вперше, але думаю в першу чергу, це завдяки чудовiй компанiї. Тож всiм дякую! Враховуючи те що всi 13 учасникiв походу живi i цiлi повернулись додому, можна вважати, що євреїв серед нас не було 🙂 Ось тiльки про саме цiкаве Iгорко, як завжди, так i не написав – про Маруську i корiв 🙂
Леонід ТІТ: тсю, а я думаю, не вистачає якоїсь родзинки у тексті 🙂 Дякую, що нагадав, вже виправив і почепив Марічку на дошку пошани 😉
Блін, шкода що ви на Ігровець не піднялись, звідтіля ранком чудові види на Сивулі і хребет.
Ed.ua: на Ігровець я встиг піднятися ще увечері, як тільки розбили табір на Погарі. То ж якраз встиг на захід сонця 😉 А вранці, у день від’їзду, справді часу не було збігати туди ще раз…
Ребята.. если есть GPS трек сбросьте на мыло мне… хочу сходить на Сывулю.. а если нет напишите хотя бы краткий маршрут 🙂 Заранее спасибо. goblin660@mail.ru – это мой адрес
Мене на тряпки порвав казковий мох)
А скільки афин!
Дякую за гарну подорож!)
Остання фотка наче і не в карпатах знята.
Найбільше сподобались :
“Вечір на полонині Рущина”;
“Ранкове марево”;
“Мала Сивуля (вид з вершини Велика Сивуля”;
“Перевал Боревка (полонина Погар) – 1330 м над р.м.”ж;
“Горгани. Мала та Велика Сивулі.”, хоча можна було б і ширшу панораму;
третя ззаду( не там де натовп), і остання.
последняя – бомба
Последняя! Синева-нева-нева-нева….!
Игорь, ну как всегда! (thumb up)
Подорож вдалася на славу. Чудова компанія, маршрут, гуцули, пригоди… мммм файнезно!!!
Вперше зустрічав світанок в горах з відкритими очима і тим паче з відкритим об’єктивом 🙂 Клас. Хочу ще…
Гарні знимки, переглянув з задоволенням. Остання знимка розтягнута по вертикалі, через те масив Довбушанки більше схожий на Західні Татри 😉
Все вірно 🙂 адже Татри – це ті ж самі Карпати, тільки на території Словаччини 😉
Наступний гастрономічний фестиваль відбудеться у селі Мужієво (Берегівський р-н) 9 жовтня, 2010 р. Це буде перший на Закарпатті фест під назвою «Угорський гуляш».
третя зправа зверху дуже гарна! :))
як завжди – цікавий фотозвіт, Ігоре!!! а мені сподобалась ота нічна з сироварнею;)
Найбiльше менi сподобалось коли ви всi поїхали додому, а я залишився:) Але насправдi, лише зараз розумiю, яки чудовий похiд получився у нас. Можливо через те, що маю з чим порiвняти, а можливо то у всьому винна Iгоркова настоянка:) Одним словом, я знову вiдкрив для себе Крим, тож обов’язково треба повторити. Ще з дозволу адмiна кину сюди свої фоточки http://s269.photobucket.com/albums/jj50/LeonidTit/Krum2
how nice to see
what sea conceals
and mounts hide away…
Crimean world, the soul perceives
its flowers’ odour
through the mystic way
thanx for exciting story and beuatiful colours (like Morandi… 🙂
Переконлива Долина Привидів закутана туманом, нахальне коріння букових дерев, впевнені чебуреки по 30 см в діаметрі, смачнюче вино… Оце тобі Крим!
Нарешті я задовільнив свою потребу пофотографувати море. Тепер маю купу фото матеріалу. Готую в дома чебуреки…
Леонід ТІТ: посилання на свої фоточки можеш залишити. Місяць піар-реклами на моєму ресурсі зовісм не дорого коштує 🙂
Tetyana Buhera: Несподівано і приємно! Ще й до того на татарській мові 🙂
Котенко Олександр: “чебуреки по 30 см” – після повернення додому, снилися мені цілий тиждень 🙂 🙂 Сумую за ними!
Діалог з одним моїм товаришем-фотографом (газета “Комерсантъ”) після розміщення цієї публікації:
-Почитал вторую часть – красиво бы бля.. прогулялись.
-Токо не надо завидовать.
-От тока не завидую ни грамма.
-Просто удивлён, как можно такую жо.. как Крым, так гламурно отснять 😉
Просто, надо знать куда ехать-идти и где снимать, тогда Крым из ЖО… превращается в гламурненькую попку 🙂
Я плакаль:) Макс!
… “гламурненькая попка” – жестяк 🙂
… від вашого Криму – гризу собі лікті тепер…
Ага, Максік, особливо в Алімовій балці, щоб попасти на “гламурненькую попку 🙂 ” треба на червоній Ниві прочесати через реальну “ЖО…” (відео вже готове).
Ігорку, мені ті чебуреки досі сняться, а от настоянку завдяки твоїм публікаціям уже варганимо власноруч:)
Льоньчик, коли всі поїхали з тобою залишився Я, може ти від цього приторчав?:)))))
Був дуже радий у цьому всьому брати участь, особливо з такими ж вар’ятами як я:))).
P.S. Шкода, що не попав з вами на Чорногору, кажуть, там після вас набагато чистіше…
Гарний фотозвіт!
А снігу щось геть мало лишилося. Пам’ятається і в більш теплі весни на Стої у травні більше снігу бувало
Боржава- самое теплое место на Земле для меня 🙂
Даже когда там холодно и мокро 🙂
Словно дома побывала, спасибо!
Перечитав майже все на Вашому сайті.
Дуже позитивний сайт. Ваші роботи постійно переглядаю. Сам часто ходжу Карпатами, є напів-гуцулом (пів-життя провів у Верховині), тому гори мені далеко не байдужі. Дякую Вам за ту роботу, яка приворожує всіх небайдужих до Карпат. Продовжуйте в тому дусі! Нехай Вам завжди щастить в горах!
Чудові фото! Так несподівано та приємно було побачити рідні краї! Плай, Великий Верх, Красна Стіна, Стой – зима вже закінчилась, а літо ще не прийшло. А ви бачили як цвітуть яфини? Вже зовсім скоро всі верхи вкриються цвітом. Це не можна пропустити. Удачі в горах та нових, файних робіт!)
Одержав масу задоволення від перегляду Вашого сайту, тим паче, що
більшість місць мені знайомі! Також пізнавальні і цікаві оповідки і розповіді про Карпати!
Так тримати!
Спасибо за эту чудесную розовую пену на утренней чашечке кофе 🙂
Жаль, что рано уехала, эх…
Тема про сакуру – просто супер!!! Як тобі вдається додавати в життя стільки фарб? 🙂 дякую за кусочок казки.
І люди про це теж мовчать…Був на Чорногорі на два дні пізнішше Вас, був шокований! З величезною радістю в душі і неперевершеними емоціями підходив до вершини Піп-Івна Чорногорського-і тут мене наче збило з ніг запахом нечистот біля обсерваторії…Зіпсувалось відчуття ейфорії відразу…
Ми йшли маршрутом : Піп-Іван Мармороський-Шеул-Стіг-п.Гропа-Піп-Іван Чорногорський-Дземброня-Гутин Томнатик. Кожен сміття забирав із собою. А словаки (нас було троє закарпатців і троє словаків)- лише й говорили що треба боротись із сміттям! треба щось робити! інакше буде біда! У них повага до природи трохи на іншому рівні(зокрема в тих шо були з нами)
В Мармороси люди ходять менше, і сміття там менше. Але одне місце мене вразило дуже. Перед підйомом на Піп-Іван, над п.Лисичою є хатинка лісників які збирають гроші за прохід по заповіднику. І зразу не далеко від неї, на самому пішнику-було стільки сміття що всі аж вскрикнули від обурення! І це за дві сотні метрів від хатинки!!! Пляшки від горілки були навіть красиво викладені, склалось відчуття що це самі лісничі це й роблять…судячи по їхньому вигляду.
Дійсно це велика проблема і з нею треба боротись!Якшо буде проводитись якась акція, або може ми з друзями шось заплануємо(а плани такі є) то треба обєднуватись, і діяти-поки не пізно!
З 4-го по 5-те липня також ночували на оз.Бребенескул. Також зробили невеличке еко-прибирання. Хоч ми нічого не зносили донизу, багато сміття спалили, бляшанки перепалювали і забивали в землю. Можливо ви їх і бачили. Не скажу що ми ідеально прибрали але судячи по ваших за тиждень назбиралось досить багато сміття. Стояла поряд з нами група з Кіровограду. Якось розговорився з дівчиною з тієї групи. Не памятаю вже дослівно, але коли мова зайшла куди дівати залишки у горах то здивував співрозмовницю тим коли сказав, що речі такі як скло забираю донизу. Бляшанки парепалюю і забиваю в землю, а все що горить спалюю.
Подібних прикладів мав багато і можна про це довго писати.
Моя думка – бракує розумної, дотепної реклами/інформації яка б заставляла людей задуматись і в той же час вчила як поводитись у горах.
Rostikrst: на рахунок іноземних туристів можу сказати наступне: не всі вони “безгрішні”. В той день, ретельно перебравши власноруч купу непотребу, серед вітчизняних відходів знайшлося багато іноземних обгорток, консерв і пластику польського виробника… Ідею про об’єднання, звичайно підтримую і навіть закликаю!
AK: БЛЯшанки вбиті в землю особисто виглубував із грунту (біля вогнища, але не перепалені, а зовсім “свіженькі”). Хоча не думаю, що це найкращий спосіб позбутися їх… Якщо відходи з металу не під силу забрати з собою (чужі, звичайно), намагаюся вирити хоч якусь маленьку яму для їх поховання. Відносно реклами теж згоден, вона діє! Не дарма ж, від малечі до пенсіонера – всі знають, що таке “Аріель”, “Снікерс”, “Орбіт”, “Афлубін”. Так само треба “зомбувати” і на рахунок екології: цифрами, ФАКтами, постійно наголошуючи, нагадуючи, попереджаючи!
Ігор М.: Добре коли є чим вирити ямку, а як немає? В землі бляшанка перегниває значно швидше ніж на поверхні (навіть не перепалена). Тому тупо взявши трохи більшого розміру камінець, бляшанка досить легко заганяється у землю. Ефект буде той же як і закопати. Головне аби не залишати бляшанку на відкритому повітрі, тоді дійсно вона гнитиме з десяток років.
Hаша наглядна проблема в тому, що дитина доїла снікерс, дала мамі чи татові той папірчик (бо дитину в школі вчили не кидати де попало), а батько тут же жбурнув на землю. що зробить наступоного разу дитина? та вчити всеодно потрібно, згідна…
контейнери для сміття ставити? хоча б на чорногорі…
і цікаво чому наші наші люди, коли приїзджають ТУДИ, там так не смітять?а ті, хто приїзджає до нас (ті ж поляки, як приклад)дозволяють собі те, чого не роблять вдома?
Прикро, що з кожним роком в Карпатах спостерігається все більше та більше сміття. Організовувати акції по прибиранню сміття можна, навіть потрібно, але корінь проблеми залишиться. Крім того акції зберуть небайдужих та свідомих людей, а скільки в гори йде осіб, які просто неусвідомлюючи залишають сміття, рубають живий жереп, та деревця. Потрібно якось достукатись до їхніх сердець та розумів, таким чином збільшуватиметься армія небайдужих до довкілля людей. Своїм прикладом, тільки ПРИКЛАДОМ, а не просто словами можна якось зрушити ситуацію.
Згоден з Вами! Всі ми не безгрішні – і українці, і словаки і поляки! Самі натикались на польське сміття по маршруту.
Я багато дивлюсь фото Карпат на різних сайтах, бачу як людям вони подобаються, навіть тим хто у нас не був. Хотілось би щоб кожен прийшовши в гори соромився кинути будь що не лише із-за своєї культури, але й тому що тут чисто!!! (сподіваюсь так колись буде)
Я сам з Великого Березного, більше часу живу в Ужгороді, недалеко від Вас. Так шо можна думати про реальні дії з боротьби проти забруднення наших з Вами Карпат!!!
Болюча тема! Недавно мимоволі стала випадковим свідком такої вуличної сценки: молода мамаша з дівчинкою дошкільного віку в центрі Ужгорода. Дитина доїла якесь там морозиво чи батончик і сумлінно потьопала до найближчого смітника, щоб викинути обгортку. Ще незграбні дитячі ручки якось не впорались із тим папірцем і він впав не у смітник, а біля нього. Дитя нагнулося, щоб підняти і зробити все як слід, а в той час гламурна мамаша на всю вулицю закричала: “Оставь, ты что, уборщица? Придет тетя и все убирет!!!” Напевно і в Карпатах всі з нетерпінням чекають цю міфічну ТЬОТЮ!
Здавалося, Карпати слугують свого роду “фільтром” від всякого бидла. Але ж ні! І туди воно просочилося! Якщо намітиться якась акція – я приєднуюсь!
Жаль меня рядом не было, я бы это Павлика бля сука, в тот термос бы и засунул…
Тут хоть вертолёт заказывай грузовой, шоб всё в кучу собрать и на нём вывезти с гор.
Если устроить правильный пиар – подключить небайдужих политиков и бизнесменов, а так же телевизоры какие нибудь типа 1+1 или СТБ то вполне себе такое реальное дело
особенно напередодні региональных выборов.
До болю прикро за наші Карпати через таких “людей”…..
Ми теж готові допомогти!!!
Світлана Бойчук: дурно ви, Світланко, берете людей в лапки. люди є люди – якими би вони не були, ви би то мусіли знати.
я бачу цю проблему дещо ширше. не конкретно в локації Карпатських гір і питання їхнього засмічення – ця проблема принаймі має рішення. з часом відійде прошарок людей, котрі випали з системи виховання загально-людських цінностей, тому що наразі до керма приходить покоління, на виховання которого у батьків і суспільства просто не було часу, тому що більш нагайними були питання де і що здобути попоїсти для своєї сім”ї. все більше людей починає перейматись глобальними проблемами людства і рівень свідомості зростає. і звичайно, величезна подяка і уклін до землі ентузіастам, котрі зносять сміття з гір і займаються його утилізацією.
я бачу глобальну проблему в тому, як правильно звернув увагу Ігор в першому коментарі, що споживання і попит зростає в геометричній прогрессії, як наслідок зростає виробництво і викид в атмосферу шкідливих речовин, відбуваються зміни клімату і винищення природних ресурсів, необхідних для виробництва все більшої і більшої кількості товарів – от де основна проблема – куда то всьо утилізувати і як зберегти природу від винищення? для виробництва можна використовувати вторинну сировину – та й то це дуже не просто, а як бути з ядерними відходами, наприклад… і т.д….? вот де питання…
Побалакаємо, хтось за собою прибере, хтось навіть за кимось! Хтось своїх дітей власним прикладом навчить (!) а хто вірить, що реально щось у свідомості трохи ширшого суспільства найближчого часу зміниться? Що хтось розкошелиться банально на кілька машин для вивозу сміття? Балакаймо, може легше на душі стане… ду-у-уже хочу, щоб мене десь невдовзі попрікнули в тому, що я помиляюся, але коли вже конкретно щось буде зроблено, а не знову воду в ступі потовкти.
manyaksfon: “побалакаємо, хтось за собою прибере” – вважаєте краще мовчати? Так, розумію, що ми, туристи, як маленькі комахи на фоні цієї глобальної проблеми. Але ми з вами, також є співучасниками цього лиха. Тому метою статті, першочергово, була пропаганда на підтримку чистоти в карпатських горах. Звичайно, воно виглядає як виховання маленької дитини – 100 разів потрібно повторювати що можна, а що ні… Та врешті решт, ми “дорослішаємо” і стаємо розумнішими, на що дуже сподіваюсь.
I мовчати неправильно. тільки є відчуття що ті, хто смітять цього читати не будуть.
та все Ви вірно робите. а я і того менше роблю.
я вже не раз про те, що бачу в горах, думала. і не тільки про сміття, а і про тих людей, що зустрічала і про кількість людей. я не так-то вже й давно в гори ходжу, але ще пам,ятаю говерлу відносно чистою і коли там можна було нікого не зустріти і в гарну погоду. звідки раптом стільки “туристів” скрізь? хто їх зараз хоч чомусь навчає? це не ностальгія за союзом (я його мало застала) ,а шкодування за тим, що все руйнуємо, нічого натомість не створюючи. дітей зараз організовано ніхто (майже) в гори не водить і не навчає і що з своїм сміттям робити (враховуючи тему розмови), і орієнтуванню, і навичкам колективного існування, виживання, і не розказують заодно про рослинки-тварин ,про історію і геологію… як нам колись. все впирається в гроші-час. порочне коло.
Дощ не дозволив мені допалити навіть чверті вмісту того пакету з іронічним написом “в похід”. Тому я звернулася до туристів, що саме спустилися до озера, з проханням продовжити кремацію, якщо вдасться розпалити багаття. Мені відповіли, що мають пальник і багаття розводити не збираються. Натомість, хлопець із дівчиною відгребли у свої сміттєві пакети значну частину сміття і пообіцяли забрати з собою. Дівчина при цьому голосно сміялася, зауважуючи, що вперше порпається у чужому смітті. Тож мені подумалося, що більшість людей так звикли жити на звалищах власних міст, що не помічають сміття і в горах. Звично не звертають уваги на неприємне. Тому, як на мене, замість ховати сміття, яке не вдається спалити чи забрати, в шпаринах між скелями, краще залишити на видному місці з написом типу “ХОЧУ В СМІТНИК“. Пам’ятаєте мультфільм, в якому один з братів наших менших, не пригадую, який саме, носив горе у клуночку, а інші лісові мешканці відгрібали собі потроху. І горе скінчилося, навіть на всіх не вистачило. Не обов’язково намагатися вирішувати проблему засмічення планети. Можна почати з окремої вершини, полонини, або ж власного під’їзду.
Привіт, Аня! Радий бачити тебе серед нас! Перш за все хочу висловити щиру подяку за допомогу та порозуміння. Справді, в той день, просто не реально було забрати з собою весь той непотреб. В не легких рюкзаках вже до того накопичилось чимало своїх відходів, тому довелося звертатися за допомогою до пересічних туристів.
Приклад з “горем у клуночку” дуже вдалий і тут важко не погодитись, що не обов’язково вирішувати проблему засмічення планети, просто кожному із нас, без примусових вказівок, потрібно мовчки відгрібати потроху із загальної купи, аж поки навколо не стане зовсім чисто!
Так, справді, проблема сміття стосується не лише Карпат. А статистика в першому коментарі, як вірно підмітив Ігор Бурбела цьому доказ! Весь світ просто кишить відходами. Так жваво пропагують, що китайці чи інші “живчики” своєю зростаючою популяцією нас витіснять, але це не так – сміття витісняє і тонемо ми, хай йому грець, у цьому ж ВЛАСНОМУ СМІТТІ 🙁
Ну а преценденти “свинства” в таких мальовничих кутках світу – лише підтверджують вище наведений сценарій “розвитку та прогресу” людства. Були з дружиною там з Ігорем і теж були приголомшені. Краса така, що “плюнути” ненаважишся. Одного не розумію: повну 1,5 літрову пляшку на гору винести можна, а пусту, яка вже нічого не важить і місця не займає, вже зась… Оригінально! Добре, згідний одна пляшка може і оригінально, але 100500 це вже попсово. Людино, ти так прагнеш бути оригінальною та не такою як всі – смітити попсово! Прибирай 🙂
Рекомендую повторити в кінотеатрах мультик WALL•E з безкоштовними сеансами, бо інакше наступна частина WALL•E стане документальною хронікою і можливо без хепі-енда.
Чудовий вийшов похід…
Класні краєвиди, чудова компанія, як результат і суперові фоти.
Всім спасибі 🙂
з задоволенням знов поринув в Боржавскі враження. Дякую!!!! Навіть почув запах та смак смачнючого бограча. А меньшому Ігорьку ще п’ять:)
“Інтер’єр прикрашаємо смерековим гіллям”
А Вам вдалось знайте впале дерево?
Бо інакше: “ці два дні, проведені в зимових горах, запам’ятались усім нам не інакше як свято справжньої різдв’яної казки” — казка для понівеченої живої смереки була не така приємна як мало би бути усім 🙂
Не повірите, але смерекових гілок у лісі валялося вдосталь. Адже напередодні Нового року та Різдвяних свят, місцеві природолюби продуктивно попрацювали – зробили чергову святкову “прополку”. Тому з усією відповідальністю можу Вас запевнити, що особисто від наших рук, тобто туристичної групи, не постраждала жодна смерека!
А ще радив би, озирнутися довкола і глянути хоча б одним оком на більш глобальні проблеми Карпат: масштабні вирубки лісу, забруднення довкілля, незаконна забудова на територіїї заповідників і т.д. і т.п. А також зробити зауваження у адрес цих лиходіїв, відіславши їм листа з обгрунтованою претензією та калькуляцією відносно нанесення збитків карпатському довкіллю…
Макс Гайдученко: “А меньшому Ігорьку ще п’ять” – після цього походу можна спокійно вважати, що він подорослішав на один рік 😉
Ух! Клас!!! Обожнюю усе з перчинкою! 🙂
Не знала, що є такий фестиваль… сенкс за інформацію, розповідь і фото! 😉
nyam- nyam. Thanks or the information 🙂
Пригадався стародавній анікдот, що мені колись дідусь розповідав:
Їде значить дід з ярмарки бричкою, наярмаркувавсяяя… Вже перед хатою воли стали, і як вкопані – не рушать з місця. Що робити… Йде сусіда, говорить: “А ви помажте волам під хвостами червоним перцем” – А що, допомогає? – Та побачите… Дід волам помазав, та й заодно собі трішки мазнув… Воли одразу – бац, на диби, як чкурнуть… Дід ледве вправив їх у двір… Злазить з брички та й до баби: – Бабо став волів, а я ще трішки побігаю!!!!!!!!!
пам”ятаю сільский люд з того анікдота так реготав ))))))))))))
Ігор Бурбела: 🙂 паприка, що на світлинах, тільки виглядає люто. Насправді ж, це лагідна та солодка приправа 😉
Какие вкусные цвета :-)))
Дианка!!!! ааааа!;)))
“цікаво чому наші наші люди, коли приїзджають ТУДИ, там так не смітять?а ті, хто приїзджає до нас (ті ж поляки, як приклад)дозволяють собі те, чого не роблять вдома?”
–Теория разбитых окон — теория, сформулированная Джеймсом Уилсоном (J. Q. Wilson) и Джорджем Келлингом (G. L. Kelling) в 1982 году [1]. Согласно данной теории, если кто-то разбил стекло в доме и никто не вставил новое, то вскоре ни одного целого окна в этом доме не останется, а потом начнется мародёрство. Иными словами, явные признаки беспорядка и несоблюдения людьми принятых норм поведения провоцируют окружающих тоже забыть о правилах. В результате возникающей цепной реакции «приличный» городской район может быстро превратиться в клоаку, где людям страшно выходить на улицу.
Дивні (в хорошому розумінні) свята у вас влаштовують. В Київській області такого не буває нажаль.
ЯСКРАВО!
Котенко Олександр: думаю, це служить тільки приводом приїхати на Закарпаття :)Ласкаво просимо!
Дякую за теплі слова! 🙂 Заголовок до статті просто чудесний )
ЧэБєшечка шикарная;)!
Квітохвісник занесений до червоної книги??? Не знала!!! На околицях Ужгорода його багато! Часом цілі плантації!!! Доречі, саме тут він був вперше в Радянському Союзі виявлений у 70-х роках!
А Боржава гарна, як завжди!!!
Ух, аж подих перехопило. Наче знову пройшлася тими стежками. Мандрівка вдалася на славу. Було гарне товариство і маю надію шо ше буде ;))). Ігоре Вам велике дякую за цікаву інформацію. І всім за те шо створювали шикарне атмосферу, були щирі та відкриті. Особлива подяка Їжаку за те що в останню хвилину потягнув в гори. Персональні вітання Денису та Олександру. Зорі складуться – зустрінемося ще.
ага, Сашко (Котенко) до вас приїде, а ви йому тим перцем під хвостом намажете :)))))))
класний фестиваль, балдю від наїдків з паприкою, настоянки з неї не пробував варганити:))
P.S. Ми з косівцями на жовтень домовились десь в їхніх краях пересіктися, ти з нами?:))
Гарна стаття, фотографії просто супер. Осінь на Боржаві – це щось неперевершене.
kuzyaka: “ти з нами?” – ні, це ви зімною 🙂
Ех!! І я там був!! Літо, Горгани, афини, жереп, НАСТОЯНКА, блуд… це те, спогади про що зігрівають тепер мою душу біля вікна за яким дощить осінь в передчутті холодної і непривітної зими…
Уже раз 5 перечитывал статью и все никак не мог ничего написать…
Начну из далека, я как степной человек, в жизни не видавший что-либо выше и круче небольших холмов, еще на подъезде к Мукачево не мог оторваться от окна поезда, настолько меня поразили Карпатские горы! Но о эмоциях и впечатлениях, оставшихся у меня после похода, я не мог даже и мечтать, просто нет слов, насколько великолепны горы!!
А теперь немного о самом походе, таки да, подъем лично мне дался тяжелова-то, но цель ради которой мы все шли, оправдала все сторицей, после подъема на Великий Верх, забылось все, и усталость, и трудности похода, хотелось наслаждаться видом Карпатских гор и идти дальше, и дальше…
Для меня это незаменимый опыт, память и впечатления на всю жизнь, ведь это ко всему прочему был первый поход в горы, да и в принципе первый полноценный поход.
В день окончания похода, мы с товарищем поехали в Крым, в Гурзуф и не преминули возможностью побывать на Ай-Петри, после чего я с уверенностью могу сказать, что Карпаты – самые живописные и красивые горы нашей страны.
Игорь, спасибо большое Вам за гостеприимство, за положительные эмоции, терпение и невероятные воспоминания, оставшиеся на всю жизнь о Карпатах. Спасибо!
вот що значить осінь, одразу знімки крутіші стали – тумани, кольори!
Гарні фотки, чудовий звіт, знайомі місця…
Ех, треба буде якось приєднатися до ваших мандрівок!!!
Тітолеонідовщина пахне карамеллю як наша бісквітна фабрика )))
а так – то цікаво читати і дивитись іллюстрації! дяк!
Ігор Бурбела: “пахне карамеллю” – ага, тому “діабетикам” не рекомендовано переглядати даний матеріал 🙂
Я вже, не дочекаюся :)…
Шикарні краєвиди, цікавий опис… завидую білою заздрістю! 🙂
Чудово що в деяких фото чітко впізнається авторство (тим авторам однозначно респект), сезон такий (а на календарі 15 жовтня) що гріх не знімати схід-західні пейзажі (і хай на цей час “Злобный критик” і фотогуру хоть захлебнуться у піняві словесних сентенцій – Хто не бачив Пікуя…).
По матеріалу мені бракує бодай оглядової мапи.
Щастить вам на гарні вечори і ранки 😉 А я все ніяк не попаду )))
Melika I.: та так. же би то було вказано на упаковці, бо якийсь “діабетик” ненароком захлинецця у піняві словесних сентенцій ))
пишу тупой коммент – КЛЁВО! ;)))
respect!! всім рятувальникам і Ромчику, Льоня, Саня і Макс також молодці, Андрюсі найшвидшого одужання
О, Боже…
Робота фотографа-мандрiвника “и опасна и трудна”, але якi б не були страшнi факти – це нiколи не вiдiбє безмежної любовi до тої справи. I живий приклад тому Андрiй. Вiдходячи вiд наркозу майже годину зi мною говорив про майбутнi подорожi. Напланували бiльше ніж пройшли 🙂 Наразi Андрiя “склали до купи” i тепер лише час загоїть рани.
Велике дякую тобi Iгорко!
Не дай Боже аби хтось ще попав в таку ситуацію, але то все випадковість і ніхто від такого не застрахований. Звичайно потрібно бути уважним навіть там де видається що ніякої загрози немає.
Мій колега, один з рятувальників, Андрій, завжди розказує за прикрі випадки в горах, а особливо взимку. Скоро пора Новорічних свят – так що колеги – будьте обережні і не нехтуйте простими правилами безпеки або застереженнями рятувальної служби і завжди керуйтесь здоровим глуздом. Повірте проводити рятувальні операції то справа не легка і трудоємка – не завжди вона увінчується успіхом…
Добре, що хоч рятувальники є відповідальними людьми, мають мінімальний об”єм спорядження та техніки і що взагалі існує ГПРП – бо інакше ситуація могла би виглядати трохи по-іншому – а це інколи ціна людського життя…
Андрієві бажаємо міцного здоров”я і скорого видужування – чекаємо в гості на лижі 🙂
Співчуваю… “екстрім” для всіх був. Тримайтесь!
На жаль закони Мерфі завжди справджуються: «Усе, що починається добре, закінчується погано. Усе, що починається погано, закінчується ще гірше»(© Паддер)
-Скорого одуження!
Трохи статистики від МНС за 2010 рік: http://www.carpathians.eu/no_cache/novini/novina/article/z-pochatku-roku-v-karpatakh-rjatuvalnikami-mns-vrjatovan.html
Не треба так про діабетиків…
Природа надзвичайна в професійних фото. На жаль, з-за того клятого діабету мабудь не попаду в ті краї, а так хочеться
Svitoslava: нікого не хотіли образити, адже під словом “діабетик” малося зовсім інше на увазі. Не дарма це слово я взяв у лапки.
Я там був! І чесно кажучи ще досі під враженнями. А після статті здається я все ще там!
Суперський похід. Всім раджу! Шашлики були дуже дуже смачні 🙂
Бачу, що ви все-таки піднімались маркованою стежкою. До речі, від того роздоріжжя, якщо піти стежкою в бік урочища Чорториське, то прямо на стежці буде джерело.
Стримба здолана! Йэс;))
гарні дерева…. вражаюче 🙂
http://www.youtube.com/watch?v=JYs_cFgYfnM&feature=youtube_gdata
Мне кажется, что этих козлов пастухи развесили сами, чтоб отвлекать, тем самым, вероятного хищника от основной отары…
Та то Мелiка вiдмазується, кажучи, що не знає хто повiсив тих козлiв. Зiзнавайся, готуєтесь до хеллоуiну?
Ігор, дякую тобі за подорож і мою першу вершину!
Є надія, що їхній список пошириться, з твоєю допомогою..
Содель Влад: думаю, тут щось більш ортодоксальне…
Леонід ТІТ: ага, ще навесні, коли разом у поході були з тобою 😉
Юрій Сазін: будемо живі і здорові – будуть нові перемоги 😉
То зараз воду спустили, чи як?
вєлік крутий, я б на такому на роботу їздив! )
камін тоже кльовий, яка то точка в джипіесі?
Юрій: на жаль не володію такою інформацією
Ігор Бурбела: привіт 😉 про координати саме якої точки питаєш?
> кучугури та замети до 30-40 см
як??? :)))
і то тиждень тому???
дивно — яка ж там температура?
… бо зараз на погодніх сайтах (для Міжгір’я і Воловця) пишуть настільки високий нічний плюс…, що в мене була думка їхати і НЕ брати зимовий спальник, щоби не спаритися :)))
Bobua: а чого тут дивуватися? Вчора була зима, сьогодні – знову осінь. Так, на сьогоднішній день снігу майже не залишилося http://www.gmc.uzhgorod.ua/metdata.php?StNo=33515
Сніг перетворився на болото? 🙁
Та й дерева наразі, мабуть, зовсім пообсипалися-посіріли?… (вже й на тих, “давніх”, фото вони якісь “тьмянуваті” :))
До речі, щодо нещасливих парнокопитних — то, мабуть, таки робота ведмедів… 🙂
Бо ж саме вони, зд., люблять м’ясце з “запахом” +, можливо, розраховували, що вовки не дістануться :))). Але як клишоногі призвичаїлисмь жити на настільки знелісеній місцині серед натовпів мандрівників — от це дійсно загадка :))))
ЗІ: ця сторінка якась непевна — погано поводиться себе у віндовсах…
Bobua: “…погано поводиться себе у віндовсах” – з цього місця, будь ласка, детальніше (можливо козли винуваті в цьому?) 🙂
Це дуже смілива дівчина! Фото достойне обкладинки, пам”ятаю його.
Світослава, я теж перепрошую, що поспекулювали цією темою, хоча як правильно зазначив адміністратор, малось на увазі зовсім інше(карамельними в фотографії називають картинки з високою насиченністю кольорів). Вибачте!
А за “Злобного критика” та “фотогуру” не перепрошую, бо до жодного з вищедописувачів (якої б він думки про себе не був) відношення не має. Поради “Злобного критика” стосовно світлин при заході (рівно як і сході ) сонця почитати тут: http://talk.photo-element.ru/forum/viewtopic.php?t=2608
бліннннн… у мене таких фоток зі Шпиць тьма, і хоч би якась районна газета надрукувала:)))))) Наташка молодець… ну і фотографу “зачет”:)
P.S. Ми на 20-21 рулимо десь на Кукол, ти з… ой, ми з Тобою?:)))
Кузяка: на Кукул кажеш… потрібно ретельно зважити це питання, бо якраз 20-21 листопада в Ужгороді проходитиме фестиваль “Закарпатське божоле 2010” – свято молодого вина 😉
Ні, непереконлива осінь 🙂 На 41.jpg — все ще надто зелено 🙂
До речі:
Нащо було переносити намет?
Чи не простіше просто спакувати й спати без? 🙂
Чи мо були сподівання на грозу?
Але тоді як мож було влаштовуватись на 2-й найвищій точці масиву?
Який маєте блискавкозахист??? :)))
Bobua:
“Ні, непереконлива осінь” – не було наміру переконувати в цьому 🙂 суто констатація фактів
“Нащо було переносити намет?” – із-за штормового вітру, який нагинав стіни намету майже до землі, а ті в свою чергу лупасили по обличчі без жодних шансів зімкнути око.
“Чи не простіше просто спакувати й спати без?” – не думаю, що це більш комфортний варіант. Потому, хто часто буває на Боржаві, знає, що таке “боржавський вітер”, тим паче на вершині ВВ…
“Чи мо були сподівання на грозу?” – ні, в найближчі дні опадів не передбачалося
“Але тоді як мож було влаштовуватись на 2-й найвищій точці масиву?” – передбачливість 😉 зазвичай, ще звечора шукаю “аварійне” місце для намету
“Який маєте блискавкозахист???” – молитва 😉
Щодо блискавкозахисту: влітку 2009 року, мандруючи по цим самим місцям, зустріли молоду “парочку”, яка, не двилячись на невтішні прогнози синоптиків, вирішила зоночувати на тій самій вершині Великого Верху. Про це ми дізналися наступного дня, коли піднялися на ВВ і зустріли їх там переляканих. А напередодні, увечері, спостерігали грозове шоу над ВВ і раділи, що не встигли того ж дня піднятися на 1600 м.
http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/02/211.jpg
http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/02/39.jpg
Доброго дня, Ігор!!!!! Хочу висловити Вам величезну подяку за такий чудовий сайт!!! Тут я знайшла багато цікавої інформації та ПРЕЧУДОВИХ фотографій!!!! Я дуже люблю Карпати!!!!!! Хоча останнім часом не дуже часто вдається там побувати!!!!! Але переглядаючи фото, ти ніби опиняєшся там!!! Ще раз Вам дякую!!!!!!!!!!!!!
“Білого Слона” реанімують: http://www.youtube.com/watch?v=71Nt9oKnq2A
З особливим задоволенням закарпатці смакують бурчак під час сімейної вечері, закусуючи духмяною пікницею (домашня кобваса), баньками (печена картопля) та квашеною капустою. Адже на думку експертів, вино приносить максимальну користь, коли його вживати разом з їжею. А ще кажуть, що вживання “напою істини” впливає на зовнішній вигляд людини, адже воно містить велику кількість антиоксидантів, що омолоджують і покращують стан шкіри та спалює жири. Навіть у Святому писанні часто згадується про корисні властивості червоного напою: «Пий не одну воду, а вживай небагато вина, заради шлунка твого і частих твоїх недуг» (1 Тим. 5, 23). Тож будьте здорові, залишаючись довго молодими!
ммм… на фото смакота )))
подруга теж там сьогодні побувала, каже, що враження незабутні 😉
Щодо ТРК “М-Студіо”, яка зняла цей фільм, можу додати: в творчому колективі студії справді є талановиті люди. І документальний фільм є тільки доказом цього.
P.S. Близько двох років я працював на «М-Студіо» звукорежисером (07.04.1994 – 06.12.1995). Правда в той час ТРК мала назву «МП Продюсер» 😉
А ще ж вроді на Рахівщині якийсь метеорит падав… Колись цікавила ця тема 🙂 Дякую за пост!
brum-brum: так, є і така інформація!
Метеорит “Боркут” впав 13 жовтня 1852 року о 15.00. Синоніми:(Borcut);(Marmoros). Місце падіння – с. Кваси Рахівського району: N 48 09.000 E 24 017.000. Вага – 7 кг, тип – L5. Головна маса зберігається в Тюбінгенському університеті (Німеччина). Знайдено: Jozsef Poschl, лісником села Кваси, у 1852 г. http://hu.wikipedia.org/wiki/Bork%C3%BAti_meteorit
Чим довше живеш, тим більше починає хвилювати ця тема – хто ми і яке місце займаємо в цьому всесвіті, і чи є ще хтось в ньому окрім нас…
Молодці хлопці. Дуже колоритні фотки.
Чи є необхідність сповіщати когось, коли йдеш в походи взимку? Маю на увазі рятувальників
Нестор: на рахунок спасюків – ніхто не застрахований від нещасних випадків! В горах все може трапитися, а взимку небезпзпека підвищується в декілька раз. Тому, на мою думку, завжди перед походом доречно реєструватися в пунктах ГПРЗ
Такої iсторiї я ще не чув 🙂 А ведмедi хiба не в цьому походi тобi ввижались? Гоцулцi дай Боже здоровя.
як гарно…
Леонід ТІТ: так, саме в цьому поході бачив клишоногого, на східних схилах Татаруки. Але так як немає на це фотодоказів, то й не став інтригувати челядь 🙂
А щодо гоцулки, маю на мобільному навіть відеоролик з тією співанкою 😉
челядь заинтригована 🙂
Kedves Ismeretlen!
Szeretnék Önnel beszélni a sajtfondükről, ebben a hónapban.
Kb.a jövőhét végén fogok érkezni Kárpátaljára.
Üdv.Magda
Tóvári Magdolna: Kedves Magda, örömmel talákozok önnel hogy válaszolhassak minden kérdésére, az én elérhetöségem: http://igormelika.com.ua/en/contact
Ту банку на вершині Татаруки ще в 2004 році бачив. Довго вона там вже живе 🙂
Знову порадував фотоматеріалом, такі ніжні фарби – клас!, я так не вмію, все в яд мене тягне 🙂
І гуцулка порадувала таким ходом дій 🙂
Крутий фото-ряд, особливо сподобались картини там де форми взаємодіють.
З величезним задоволенням прочитав статтю і проглянув фільм. Мені, як астроному-любителю і вчителю астрономії, було цікаво дізнатися про маловідомі факти падіння “космічних прибульців”. І якщо про метеорит 2001 року чув, то про княгинський феномен чую вперше.
Було приємно побачити у фільмі знайомі місця території Станції космічних досліджень в Ужгороді, яку я разом із групою вчителів фізики Тернопільського району відвідав у травні 2010 р.
Дякую за цікаву пізнавальну інформацію і з користю проведений час.
Оце екстрім!
Заліково!
Роздраконив мене!)
Я кіко би не випив! 🙂
… добре, не закрадались думки при підйомі як злазити звідти? Просто раз так на Попа піднялись сонце освічувало схил по якому піднімались і була під ногами каша, коли вертали сонце почало сідати, і тут мороз, ми злалзити а то каток з Смотрича, то був йопт… Одна дівчина схоізнула так що ледве впіймали – хлопака собі губу розсік тоді її черевиком. Вони двоє на пузі кружляли вниз десь зо 100 м…
Дякую, друзі – Ігоре, та тезко Дмитро !
З такою підтримкою багато можливо!! Дякуємо природі та усім духам гір і Боржави за краєвиди! Уффф, мало не самі емоції, додати добре тільки деякі фотки моментів та “прозору” музику, та деякі деталі: звуки вітру і ковзання крихких льодяних крижинок по насту, запахи їжі у гудящому наметі, вкусу глінтвейну доданого для смаку у кип’яток… 😉
Заздрю, по-доброму 🙂
А що за цуцик з вами ходив? http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/12/Igor-Melika-borzhava-05.12.10.-111.jpg
manyaksfon: то не наш пес 🙂 – група альпіністів з Києва!
А я думала, з вами. Зі мною колись на петрос з Квасів ходив один абориген (пес), то на біостаціонарі дядько сказав, що у того (пса) такий заробіток – всіх туристів проводжає, всі годують. Топтав з нами майже на гору по снігах… думала цей, що на фото, бізнес перейняв :))
Фото як завжди ЛЮКС!
За те що наважилися у непростих кліматичних умовах пройти НЕПРОСТИЙ маршрут – ПОВАГА!
Погодні умови для фотографування були ненайкращі і зусилля прикладені до даної фотозбірки це витривалість і сила духу кожного разу коли потрібно зробити кадр…
В Нашому випадку фотоапарат в талановитих, ДОСВІДЧЕНИХ РУКАХ це подарунок для твоїх фанатів і глядачів кожного разу коли публікуєш першокласні серії.
Удачі і гарного міцного здоров’я тобі!
Так, Ігор нас врятував, і влаштував чудову приємну безнапряжну прогулянку горами! Порадував спокійний темп хотьби, і наша маленька компанія.
Я взагалі перший раз ходив по снігу в горах)) Дізнався на практиці шо таке фірн і навіщо існують кішки. Окремою родзинкою була авторська вечеря Ігоря Меліки 🙂
Dim, на твоє прохання про звуки вітру є 2 відео з Великого Верху:
http://www.youtube.com/watch?v=6nHVdT6OQFE
http://www.youtube.com/watch?v=OI1S-suESFo
…і купа одноманітних фоток на mityaer.io.ua
Серйозно налаштований напроситися до Ігоря ще раз в снігове царство 🙂
Пiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiii…
Вибачте за емоцiї.
так прикольно дивитися на те озеро, і думати шо ми там ночували)))) прямо на ньому)) Клас)
Ето нє опісуємо – подумав собака коли побачив баобаб…
Це не можливо сфотографувати – подумав би я будь там і поклав би камеру в рюкзак…
Ба ні можливо – довів Меліка, ще й як можливо…
Ігор, ви руйнуєте міфи, можна спитати: з баобабом той пес теж погарячкував… )))))))
Роман Жук: не знаю, як там на рахунок баобабу, але як тільки я прицілився фотографувати цих хлопців біля намету, їх пес одразу помітив мене, вибіг на передній план і почав гавкати на цілу Боржаву 🙂
Геть не ржава! 🙂
салют усім!
🙂 ось трохи ще фоток, та короткий ролік у “відео” http://dizya.io.ua/album406544
краще гір- ільки ще гори !!
Текстовка в найкращих традиціях – добра і дещо філосовфська. З днем гір!
Ігор Бурбела: дякую, Ігоре! Пару годин тому назад повернувся з Боржави. Відмічали ДЕНЬ ГІР з друзями на схилах Гемби у сніговій хуртовині з келихами гарячого чаю 😉
…як кажуть “от нашего стола вашему столу %)
http://picasaweb.google.com/peCHIZHak/PAfNcI?feat=directlink
там пару знимок з Кукула
…шкода, що тебе не було але нічого ще десь скоро виберемся:)
Я зійшов з Вітальком вчора а Котенко з Денисом мають сьогодні злазити.
Роман Печижак: дєкувати 🙂 Знайомі місця http://igormelika.com.ua/shhodennik-mandrivnika/zimova-obitel-sv-mikolaya-12-13-12-09
У нас теж була сонячна погода в той день, але вже пополудни на висоті 1400 м над р.м. почався сніговий шторм, тому до вечора вже були внизу у Пилипці. Зі святом!
Горяни ж визначають і називають вітер по-своєму:
Вітер, що віє з верхів називається – горішній
Долішній – з півночі, з долів
Бойковець – західний
Підсоняшний – зі сходу Сонця
ГІРДЕНЬ з коханою та друзями серед яких був Меліка це шось!!! На слідуючий рік охоче з Ігорем в цей день теж зходив, але каже, що лише через рік місця є… ну або хіба хтось відмовиться. Такшо бронюйте заздалегідь 😉
А ще про такий туман на горах говорять, що то гуцули люльку курять)
Пане Ігорю, я в неймовірному захопленні від Ваших фото! Хочеться просто плакати душею або побувати хоч в 25-ій частині від Ваших подорожей, і після цього спокійно померти.
http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/03/143.jpg – щось фантастичне!
Нехай Вам Господь дарує колосальну кількість натхення, щастя і довжелезних мандрівок!
Якщо на сайтах прогнозу погоди маємо швидкість вітру у Ворохті та у Верховині, то на Чорногірському хребті цю цифру множимо приблизно на 2 ? Як думаєте, можна так рахувати?
semv: теоретично ніби так, але зазвичай, особисто я, користуюся прогнозами метеосайтів №1 і №2 або безпосередньо дзвоню на відповідну метеостанцію.
Дякую за лінки. Особливо сподобались дані “Хмарність” з розділу “Супутникова інформація”. Наглядно видно переміщення хмарних мас над Європою – можна легко зрозуміти, яка буде видимість у горах.
Взагалі, найнебезпечнішими в горах вважаю:
1. нулюва видимість
2. надто сильні вітри
Cмачнючою видалась подорож, і Ільяс порадував світлом, та й Шайтан в сутінках ще не доводилося проходити 🙂
… чув, чув 🙂 “Дідькова Драбина ” :))))
хм, я напевне теж в міжсезоння туди рвану десь.
Ходив там минулої осені – один з найкращих маршрутів по гірському Криму *thumbs up*
Уу! А шо ж буде в другій серії?
Митя: “друга серія” ще більш містична – розповідь про найбільш збережене і відвідуване печерне місто в Криму, відвідування прадавнього кладовища, на якому одночасно покояться 10 000 душ, ханський палац, бахчисарайський фонтан, проливний дощ, тумани і багато інших цікавинок Кримського півострову.
eaaah!!! ну-сс, чекатимемо!
У рейтингу кулінарних фестивалів 2010 в Україні – найкращі закарпатські:
http://www.vsapravda.info/kultura/4711-u-rejtingu-kulinarnih-festivaliv-i-svjat-v-ukraini-najkraschi-zakarpatski
Також хочу щиро подякувати всім дописувачам за листи і відгуки на сайті, за вашу підтримку та участь в проектах. У Новому році бажаю цікавих подорожей, незабутніх вражень та яскравих емоцій в дружній і веселій компанії. Піднімайтеся вище хмар, вище ваших дріб’язкових турбот і клопотів і ніколи не зупиняйтеся на досягнутому!
Год кролика — пушистый и красивый
Он будет с нами триста с лишним дней
Пусть станет Новый год для вас счастливым
От хвостика, до кончиков ушей!
Happy New Year!
ЖЕЛАЮ ТЕБЕ И ВСЕЙ ТВОЕЙ СЕМЬЕ СЧАСТЬЯ, ЛЮБВИ, МИРА, КРЕПКОГО ЗДОРОВЬЯ И БОЖЬЕГО БЛАГОСЛОВЕНИЯ! С НОВЫМ ГОДОМ!
Вітаю з наступаючими святами, бажаю нових подорожей і нових високих перемог в горах і не тільки ! 🙂
З Новим Роком Ігор, усіх благ, творчих успіхів і всього найкращого!
Ігоре, з наступаючим Новим роком Вас! Щастя, здоров’я Вам! Побільше нових вершин, як у горах так і у житті! Щоб Новий рік виявився для Вас, як мінімум, не гіршим ніж попередній. Всього найкращого!
Спасибо Игорь! Самого доброго Нового года, Здоровья и Счастья, Вдохновения! 🙂
З Новим, Ігоре! най Вам зорі світять увесь рік, а негаразди оминають. Усілякі квіткові поздоровлення 🙂
С наступающим Новым Годом Игорьок!! 🙂
Видны и любовь, и “натхнення”, и доброе сердце 🙂 И Вам того же. С Новым Годом!
Ігор, привііііііт!!!! ))))))
З Новим Роком, старий!!!!!! Прагну до знань – завжди читаю твій сайт!!!! )))))))
Спасибо за искренние пожелания! Здоровья, успехов и веры!
C наступающими праздниками!!!
Крепкого здоровья, новых радостей и удач, ярких красок и позитивных впечатлений!!! Новых маршрутов, интересных встреч и сюжетов, самых красивых пейзажей и красочных рассветов!
Весело отпраздновать!!!
С наступившим 2011м, Игорь и друзья по увлечениям! Много новых фотопобед и фотостраниц, а также – новых хороших знакомых и друзей в Пути !!
Пусть в пришедшем году:
Остается то, что Вдохновляет идти вперед и закаляет,
Меняется то, что сподвигает к лучшему и раскрывает полнее,
Уходит то, что оставляет равнодушным !
Скажите пожалуйста, а вот в заголовке написано 29 января, а в заметке – 5 февраля. Очень давно мечтаю приехать на фестиваль. Как бы так не прогадать с датой?
Евгений: изначально фестиваль был запланирован на 5 февраля 2011 года. Но на этой неделе, председатель сельсовета с. Гече – Мештер А.А. сообщил мне письмом об изменении даты проведения этого мероприятия. “ФЕСТИВАЛЬ ГЕНТЕШІВ – РІЗНИКІВ СВИНЕЙ” будет проходить 29 января 2011 года, (с. Гече, Береговского р-на.)
Спасибо преогромнейшее. Похоже, пора идти бронировать билеты 😉
Трохи відео: http://www.youtube.com/watch?v=-bRtQVaULtg&feature=player_embedded
Жартівлива віншуванка 🙂
Приміть мої віншуванки малі та великі!
Би ви були сего року здорові як цвєхи.
Би вас біда обмінала і жаба не тисла,
Міліція не спиняла і теща не гризла.
Би ви нічим не журились та добре ся мали,
Би ви такі файні були гейби цицьку ссали.
Би вас дощі не мочили, лиш сонечко гріло,
Та ще й би вас сотку років наліво кортіло.
Лети, лети віншуванко, стелися по полю
Вам бажаю в Новім році щасливої долі!
Хай Різдво з тим завітає,
Чого серце забажає.
Хай несе у кожну хату
Щастя, радості багато,
Хай смачна кутя Вам вдасться,
Хай в сім’ї панує щастя.
Щоб весела коляда
В хату радість принесла.
Христос рождається!
З Різдвом Христовим, друзі милі!
Нехай омріяне здійсниться,
Щоб Новий рік зустріти в мирі,
З любов’ю й радістю у серці.
Щоб негаразди оминали,
Натхненням повнилися мрії,
Щоб в душах ваших не згасали
Любов і Віра, та Надія…
З Різдвом Ігоре! Це саме гарне родинне свято! Пам”ятаю рівно 2 роки тому мені пощастило зустрічати його разом з твоєю родиною. А здається, що 10 років з тих пір пройшло. Дивився передачу з Копіцею, то він каже, що час – річка, і тече як вода, а ми, наше покоління, зараз підпливаємо до водоспаду тої річки, прискорюючись.
Від куті і від Різдва
Бог дарує нам дива.
Щоб жили щасливо в мирі,
В хаті чи міській квартирі.
На покуті за столом
Були б сало з часником,
Ковбаса своя, гірчиця,
Карасі в сметані, птиця,
Ще й картопля не пісна,
Добрий келишок вина…
Щоб колядки скрізь лунали,
Щиро Бога прославляли.
А якщо чогось ще треба,
Хай Господь пошле Вам з неба!
Прогавили! 🙂
То й не дивно, хто ж сидить в інтернеті напередодні Різдва, на Різдво і день по Різдву :)))
Але позитив в тому – що ви і так даруєте нам святковий карпатський настрій в кожному новому дописі. За що велике спасибі! 🙂
chrishoneybee: будь-яке правило має виключення… 😉 Висилайте свою адресу (адреси)!
Уряя! 🙂 :::танцює:::
Адресу надіслала! Дякую! 🙂
Фотографии просто потрясающие! И лично мне очень нравятся фотографии с туманами – выше всяких похвал!!! Видимо сказывается особая моя страсть к туманам, грозам и другим природным явлениям 🙂
Гарні фото та цікава розповідь.
Фото-програма фестивалю: http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/12/Igor-Melika-program-29.01.11..jpg
Скажите, а кто является официальным организатором фествиаля (если можна контакты)?
Polina: на фото-программе фестиваля (что по ссылке), в самом низу, указаны организаторы и спонсоры. А еще можна обратиться за информацией сюда: Турстично-Інформаційний Центр, м.Берегово, вул.Б.Хмельницького 30., тел.: (03141)2-34-16, моб: 0-507-453-457
Фото та відео пречудові. Безцінна літературна, культурна спадщина Шекерика заворожує. Щиро дякую за порцію цілющого слова і фотографій.
кладбище впечатлило
Чудовий звіт!
дякую
кстати, я уже получил, и как раз 30 декабря!
Спасибо)) как раз ту же фотку распечатал дома на а4)))
мерси!
Дякую за листівку! 🙂
Дякую за публікацію, якраз планую в кінці березня побувати на Боржаві.
Так гарно лежав сніг… Ні! Треба було слідів наробити… )))
Я просто завидую, бо теж дуже хочу “слідити”, а поки ще змоги не маю… Чудові сліди 😉
Каждый раз просматривая твои фоторепортажи удивляюсь, откуда у тебя сколько сил и энергии…??? 🙂 Классный получился очерк!!!
Хочу лето )))
Повідомлення від голови села Гече, Мештер А.А.:
“Різання свінів починається від 7:00 за київським часом біля будинку сільраді в центри села. Чикаємо на Вас!”
З повагою, Мештер А.А. (голова с/р с.Геча)
Хочу-хочу!!!
Краса! Там “дишу на повні груди, радію мов дитя”.
поїхали 🙂
Хочу виразити свою подяку і своє захоплення від такого роду фестів! Я була там, все бачила на власні очі, все скуштувала і продегустувала – це просто БОМБА!
Дякую всім організаторам і Андрію Андрійовичу особисто за таке пречудове свято!!!!!
З повагою, Люссільда Семенюк, кореспондент міжнародного журналу “World Meat Technologies” (М’ясні Технології Світу)
ФОТОзвіт про конкурс різників свиней: http://igormelika.com.ua/moi-karpati/zhittya-buttya/festival-konkurs-riznikiv-svinej
ВІДЕОрепортаж з фестивалю гентешів на каналі “Інтер”
хе-хе згадав старі добрі часи “БЕЗ ГМО” 🙂
зараз закину посилання Оркові – най лікті гризе 🙂
Я запах торкошкапусты почувствовала,читая статью. Ой как захотелось гурки домашней с палынкой и копченой колбаски…
Спасибо домашние “запахи и вкусы”. 🙂
Хочу виразити свою подяку і своє захоплення від такого роду фестів! Я була там, все бачила на власні очі, все скуштувала і продегустувала – це просто БОМБА!
Дякую всім організаторам і Андрію Андрійовичу особисто за таке пречудове свято!!!!!
З повагою, Люссільда Семенюк, кореспондент міжнародного журналу “World Meat Technologies” (М’ясні Технології Світу)
Чудовий репортаж. Хоча в мене він вийшов більш жорстокіший. Так тримати. Зустрінемось на наступному фестивалі-)
Prikol`no 🙂 To`lko do Ukraine doehat` nado 🙂 Obezatelno zaberu svoi nomer !!! Mozhno dazhe 2 😉
Ya seichas na Phukete i esche 2-3 mes tochno budu, a dal`she, kak karta liazhet. Kstati, nedavno bila v Hong Konge, i teper ya schatlivaya obladatelnitsa novih ob`ektivov, tak chto k fototouram gotova 🙂
Логічно було б сумістити цей фестифаль з фестивалем хард року )))
thank you, very beautiful pictures and interesting information.
Неймовірно красиве свинство – як би дивно це не звучало…
Ігор Бурбела: Або, наприклад, поєднати з фестивалем Meat Rock 🙂
З м’ясоїдами згідний – СМАКОТА !!!
А в цей час, в Угорщині (Нонкор Саболч-Сатмар-Березької області) також проходив фестиваль різників. Саме тут була виготовлена найбільша за всі часи ковбаса загальною довжиною 368 метрів! Для наповнення рекордної довжини ковбаси використано понад 300 кілограм свинини. Досі рекордною вважалася ковбаса довжиною 205 метрів, виготовлена торік на аналогічному фестивалі в угорському селі Тенгеліце.
Дякую, Ігоре, отримав вчасно, під самий НР 2011!
Шикарні обрамлення стелли та грудок хмар 🙂 Хочу на гострячки г.Пікуй, але шоб їх були видно – шось влітку…ех.
Да, кладовище вражає…
Здравствуйте, Игорь!
Я рад за Вас, что Вы создали сайт об одном из прекрасных уголков нашей страны. Когда-то мне попался на глаза сайт об Шотландии. Автор сайта в закладке “Ссылки” приводит адреса фотосайтов об этом уголке природы. Я тогда с сожалением подумал, что у нас такое не в почете. Это было лет десять назад. Но когда я посмотрел Вашу галерею – понял: “Время пришло”. Спасибо еще раз.
Сергей
Прекрасні розповіді і фотографії до них! З приємністю читаю. Спасибі!
“Скоро літо!” – та блі-і-ін….. шо, опять? )))
Гарний ведмедик…., а можна погладити….? 🙂
Ігор Бурбела: ага… СПРОБУЙ 😉
ага, вітаю з першим днем весни всіх!
Чудова розповідь 🙂 Якби я тоді не пошкодив ногу на тому підйомі то була б справжня мандрівка, а так вийшла тільки одна ніч у горах.
ЗІ. Хочу ще 🙂 І саме Боржавою :))
Ігор, фотографії просто МЕГА, дуже сподобались!
Вже туди хочу:)
Файно!!!
да да да, это очень заманушно, особенно после трёх месяцев этого ужаса в городе, в холоде, в снегу, а часто и без него
Проходження звичайне, чи треба кошки й мотузка?(по Боржаві)
Якось знайду час приеднатися до ВІДЧАЙДУХ
Гарно. Якою камерою знято?
Bas: якщо заманеться піднятися сюди http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2011/01/Igor-Melika-Borzhava-29.03.08.-17.jpg то звісно потрібні кішки і страховка. В інших випадках, навіть снігоступи зайві.
bjoern: Minolta Dynax 7D, Sigma 18-125мм f/3.5-5.6 DC
10 і 5… як мої 🙂 цього літа точно потягну обох у гори! 🙂
http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/09/Igor-Melika-Borzhava-26-27.08.10.-9.jpg – це саме та твоя фотка, що остаточно мене переконала, що на боржаві обов,язково потрібно побувати 😉
А Вас з Вашим святом – з Днем Народження! Всіляких гараздів і гарного настрою 🙂
Присоединяюсь 🙂 С Днем Варенье 😉 Только самого лучшего Вам, Игорь 🙂 Ждите в гости 😉
Спасибо, Игорь, за прекрасную галерею цветов и весеннее настроение!…
Вітаю Вас з Днем народження!! Здоров”я і здійснення самих заповітних мрій!
Ігоре, З днем народження! Блін не встиг вчасно те побачити, але вже краще пізно ніж ніколи 😉
Хай тобі щастить! І щоб усе тобі приносило задоволення (не важливо що) 😉
…а щоб ти був здоровий! 🙂
Щастя і успіхів, тобі і всій родині!
5 березня 2011-го року – “Космологічний журнал” (Journal of Cosmology), у вільному онлайн доступі, опублікував статтю про знаходження скам’янілих відбитків позаземних синьо-зелених водоростей у метеориті, що впав на Землю у 1865-му році… http://www.naturalist.if.ua/?p=4251
Дуже гарний презент, давно хотіла поміняти шпалери на більш весняні. Шкода, в мене екран трохи завеликий.
п.с. Я так і не подякувала за календарик і світлину з зимою! Отримала, тішилась, а відписати забуда зовсім! 🙂 Тож дякую зараз!
Слайд-шоу від Содель Влада “White Stains on Black Mountains”
Мои искренние поздравления тебе, Игорь, со столь замечательным первым юбилеем. Пусть все последующие годы жизни твоего сайта и его годичные этапы будут яркими, разнообразными, незабываемыми как для тебя, так и для гостей твоего замечательного сайта!
Ирина
Irina: спасибо, Ирина! Думаю, было бы несправедливо не вспомнить и твою причастность к проектированию сайта, за что тебе огромное человеческое спасибо! 🙂 Хочется так же отметить, что по удивительному стечению обстоятельств, День рождения сайта “igormelika.com.ua” совпал с твоим Днём рождения 🙂 И мне ничего не остается, как сделать ответный ход – также поздравить тебя с ДР и пожелать мира и добра, улыбок и тепла, верных друзей на все 365 дней 😉
С Днем Рождения обоих:)
Вітаю з Днем народження! 🙂
Мені дуже подобається Ваш сайт, фотографії просто заворожують!
Бажаю творчого розвитку, багато фотогенічних подорожей і нових відвідувачів-однодумців!
Ну!
Шоб ти був дужий і мав часу ходити, фотографувати і писати :)!
З річницею, Ігоре! Дякую за такий чудовий сайт, завжди є що почитати або перечитати :). Так тримати! Побільше чудових подорожей та чудових знімків!
Все саме так як написано, коли наступний похід на Боржаву, на хвіст візьмете?
bigfan: на Боржаву – із задоволенням, Андрію 🙂 Графік мандрівок тут: http://igormelika.com.ua/uk/shhodennik-mandrivnika/kalendar-mandrivnika
Вітаю чудовий проект “подорожуємо і фотографуємо разом” з днем народження! 🙂
ВІДЕОрепортаж з фестивалю рибальства та угорської ухи на каналі “Інтер”
Ну нічого собі – рибний день!
Нє, ну все, ти мене рознервував… я точу лижі.
Роман Печижак: попереджав же ж, неодноразово, на голодний шлунок подібні статті не переглядати :))
Hi,
Congratulations!!!
Мои друзья не всегда могут прочитать статьи (не владеют украинским или русским), но фоторепортажи всем оооочень нравятся.
Спасибо, что поделился интересной информацией и классными фотографиями. Не останавливайтесь на достигнутом!!
All the Best for future!
Krisztina
надзвичайно смачно виглядає… 😉
ФОТО та ВІДЕО репортаж з фестивалю риболовів http://igormelika.com.ua/moi-karpati/zhittya-buttya/festival-riboloviv-ta-ugorskoji-uxi
Ищу девушку которая любит чистить рыбу и умеет копать червей, одевать их на крючок, со своей моторной лодкой. Фото лодки обязательно!!!
Пьяные челябинские рыбаки ночью поймали русалку. Наутро оказалось, что
это сом, и всем стало стыдно…
Чистя на кухне уже двадцатую рыбу, жена раздраженно говорит
своему мужу-рыбаку:
– По-человечески тебя прошу! На рыбалке ПЕЙ ВОДКУ!!!
Рыболов хвастает перед приятелями:
– В прошлое воскресенье я поймал щуку – вот, как моя рука!
– Брось заливать! Таких волосатых щук не бывает!
Количество желаний возрастает до 50-ти раз, если “Золотую Рыбку”
положить на раскалённую сковороду.
Пролетіло життя мов хвилина
Добрим словом ніхто не зігрів,
Що ти бачила, бідна скотина,
Лиш корито та засраний хлів.
І тоді, мов обрікши на муки,
Хтось встромив в твоє серце ножа
Ти збагнула, що люди тварюки,
І твоя відлетіла душа.
Ти далеко тепер, моя бджілко,
У своїм, у свинячім раю,
Я ж на кухні сиджу, п’ю горілку
І тебе потихеньку жую.
Мимоволі задумуєшся, може справді стати вегетаріанцем..?!
Дуже смачні фотографії і розповідь! Вже знаю, що у нас сьогодні буде на вечерю! 🙂
5 березня 2011-го року – “Космологічний журнал” (Journal of Cosmology), у вільному онлайн доступі, опублікував статтю про знаходження скам’янілих відбитків позаземних синьо-зелених водоростей у метеориті, що впав на Землю у 1865-му році…
http://www.naturalist.if.ua/?p=4251
Игорь, не издевайся, до обеда еще сколько времени, а тут такие кулинарные соблазны, что можно слюнькой подавиться )))
У доповнення про скам’янілі позаземні бактерії стаття про марсіанський метеорит ALH 84001 – http://www.naturalist.if.ua/?p=312. А ще ось стаття про метеоритний, точніше астероїдний дощ, і найбільші метеоритні кратери України: http://www.naturalist.if.ua/?p=1190
Супер-пост! у обране!!! 🙂
у мене перший раз не вийшло приготувати – додав рису замість макарон, а він взяв у себе всю воду. Але з другого все було круто!
Теж по твоєму рецепту готував, але візуалізація – це взагалі щось! огортає духмяним димом отої фруктової головешки зі стародавнього ритуалу! 🙂
Дуже апититна стаття! 🙂
Ілюстрації — супер.
Слюнки течуть…
ну,….. .. ж піст зараз а ти отакео, мав би совість…., ще й на роботі.
Навіть не знаю, що тепер робити ввечері 🙂
Дякуємо шеф повару за апетитну статтю!
Погуляємо….
Приходьте всі, буде весело…. 🙂
А я все гадала, коли там вже проводи вівчарів… дякую!
Афіша “Закарпаття онлайн” http://zakarpattya.net.ua/ukr-news-81646-U-zakarpatskii-Brontsi-vidbudutsia-provody-vivchariv-na-Borzhavski-polonyny-FOTO
Круто! Ото тепер на Свидовці мусиш, Ігорку, замутити нам справжній бограч, а не з вареної ковбаси:))))… я вже облизуюсь:)))
Тут все зроблено з Душею!
Кожне фото, кожне слово у статті переглянув і прочитав з насолодою.
Незабаром готуватиму страву, Б-же поможи!
Зашибiся:)
Кузя, голяшку (рульку) будеш нести ти.
Скорше б вже. Якщо не дочекаюсь, то реанiмуйте мене бограчем внутрiшньовенно.
Все! :))) Йду багаття розпалювати! 🙂
Вмієш нагнати апетит! :))))
Думаю, що цього року фестиваль вдастся кращим (урядовці пообіцяли професійну сцену) і можливо з погодою буде не так дощливо 🙂
Серед різноманітних гуртів там будуть грати і наші хлопці, “Гуцули” з Косова
http://huzulyrock.if.ua/2010/10/10/171/
Вони починали грати фолк-рок ще 40 років назад!
Один мінус – дорога, якою треба добиратись до Космача (~17км) у не дуже доброму стані, як з боку Яблунова, так і збоку Шешорів. Основні дійства припадуть на 1 травня.
Привіт як можна звязатись з організатором фестивалю в Космачі?допоможіть
Василь: Космацький голова села – Пожоджук Дмитро 03478-5-77-21
Випадково попав на ваш сайт. і офігів… я, який народився на воловечинні, і який тільки один раз познав велич і красу ВВ І СТОЯ і то случайно…. переглянув ваші мандрівки і поняв: без гір я жити не зможу…. як автор. ви вже мені стали другом. хотів би а може надіюсь якось прибавитись в братство любителів гір, тай два легіні по 7 років ростут ,які готові з татом піти і накрай світу.
Я жадібно дивлюсь на ці фотографії і не можу надивитись. Вони майже точно передають відчуття моєї оргазменної ейфорії, коли я знову потрапляю в гори.
Люблю гори, бо вони викликають в мене душевне піднесення. А Ваші фото Карпат взагалі вражають. Додам ВАШ САЙТ, ЯК УЛЮБЛЕНИЙ на блог Vigorlat. Найкращі вітання від Ігоря з Ужгорода.
Днями ходили на г.Темпа…Маршрут промаркований чудово. Навіть потрапивши в сніг та туман добре видно було шлях. Велике спасибі за те, що Ви так турбуєтесь про туристів…:)))
Спасибі за розповідь. Цікаво написано, а фотки просто вражаючі. Пощастило з погодою.
Звіт про ФОТОтур Кримським півостровом за 2010 рік:
http://igormelika.com.ua/shhodennik-mandrivnika/kriz-gori-do-morya
http://igormelika.com.ua/shhodennik-mandrivnika/kriz-gori-do-morya-5-11-06-10-chastina-druga
ФОТОрепортаж із Броньки: http://igormelika.com.ua/moi-karpati/zhittya-buttya/provodi-vivchariv-na-borzhavski-polonini
Свято об”їдалова і обпивалова ))) цікаво, скільки той казанок гуляша в еквіваленті качання пресу? )))
пацанчик з червоними очима на останній красивий, його б з характерним світлом і зблизька зняти
Ігор, ти часом не знаєш пару не дуже прохідних туристами полонин з пастушими колибами? Хотілося б замутити такий невеличкий проектик, трохи пожити з ними, відзняти фото-історію.
Ігор Бурбела: “Хотілося б замутити такий невеличкий проектик, трохи пожити з ними, відзняти фото-історію” – хе, вже третій рік виношую цю ідею 🙂 Може в кінці літа все-таки вдасться знайти щось підходяще. Наразі в пошуку…
Дуже інформативна стаття. Дякую.
Хочу выразить благодарность Игорю за этот поход! Все было организовано супер. Отдельное спасибо за этот отчет. Вообще, информационная поддержка на высшем уровне. Ощущения от отпуска самые наиприятнейшие. Только маловато времени. Придется возвращаться 😉
Понравилось всё: мягкие горы, весеннее цветение, целебный воздух, горные реки и водопады. Очень продуман маршрут похода. А кулинарная его часть – это отдельная история. Бограч-гуляш, грибная юшка, овечий сыр, копчёное сало, домашнее вино… Ну а главное, интерес и любовь Игоря к своему делу. Сопровождать группы разных людей – это мастерство. И ему это удаётся!
Понравились фотографии, красиво!
Наверное выделил бы:
вторую фотографию водорраздельного хребта;
котелок на костре, на фоне горы;
Вид на гору Стой (1681 м);
все панорамы кроме последней.
В общем молодцы!
Водораздельный хребет. Великолепно. Хоть там и был, но как будто заново увидел.
С Вашего разрешения скопировал.
http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2011/04/Igor-Melika-fest-02.04.11.-14.jpg гарна фоточка
Дякую, Ігор, така краса, що нема слів… А суничок так захтілося :)))
Від проекту “Подорожуємо та фотографуємо разом” щира подяка всім учасникам “Памірської” експедиції! На протязі трьох днів команду справді супроводжували карколомні пригоди, шокуючі події та приголомшливі факти. Із-за етичних міркувань та деяких фактів конфіденційного характеру, на жаль, висвітлити і оприлюднити певну інформацію, отриману під час походу, не виявляється можливим. Загалом, похід видався доволі екстремальним і емоційно насиченим. Проте в цілому, заплановану місію “Памір” – виконано!
Декілька цікавих і важливих моментів:
1. Дорога до “куполів” дуже довга, місцями важкопрохідна. Особливо дається взнаки міжсезоння з дощовою погодою та розмиті осінньо-весняними паводками ділянки доріг.
2. Контрольно-пропускний пункт в прикордонну зону з 2011 року знаходиться при в’їзді в с. Селятин. Перепустка оформляється на місці. Для цього необхідно мати при собі будь-який документ, що засвідчує вашу особу.
3. Місця справді дикі. З розповіді місцевих вівчарів, минулого року (2010) ведмедиця з малим ведмежам поцупили і з’їли вівцю зі стада. Того ж року, на хребті Томнатик ведмідь з’їв дорослого бика. Цю інформацію підтвердив і старшина роти (колишній військовослужбовець “Паміру”). Вовки і ведмеді без особливих побоювань перебували на території, тоді ще діючої військової частини. Однак випадків нападу на людей зафіксовано не було.
4. Стільниковий зв’язок у даній місцевості – виключно “Київстар” (від с.Шепіт до с. Сарата). Тому в місцевих крамницях придбати картку поповнення тел. рахунку якогось іншого оператора – неможливо!
5. Житлове приміщення на вершині “Паміру” та колиба на пол. Семенчук – електифіковані. Це дає змогу подорожуючим при потребі зарядити свій стільниковий телефон, акумулятори від фото/відеокамер та ін.
6. 09.05.11. свято 66-річчя Перемоги наша експедиція відмітила на висоті 1565 м під куполом колишнього стратегічного обєкту “Памір”. Під “Марш славянки”, що лунав з мобільного телефону, було піднято чарки за переможців Великої Вітчизняної та підкорювачів Карпатських вершин!
Игорю огромное спасибо за прекрасно организованный отдых и фотоотчет. Он профессионал своего дела и по настоящему любит родной край. Впечатления самые благоприятные!!! Ну а прекрасная природа Закарпатья тоже была на высшем уровне. И очень повезло с погодой. Отдых был чудесный и огромное желание cюда вернуться!
Чумачєччяя вєсна :)))) Фотки є дуже жирні!
Прочитав текстовку, мда…, без пріколів не обійшлось…
Звертаюся насамперед до тих, хто ще не смакував Ігоревого бограча. Всі бачили той казанок, що трохи вище на сторінці, зліва? Там і рецепт зі спокусливо-смачними фото є… Так от, то лише мала частинка тої смакоти, що є насправді! уявіть собі….. Берете всі ті інгридієнти, що там в списку, і додаєте: цвіт черешень і груш під снігом, ранковий туман, сніг з дощем (у кого цього добра нема – згодиться сонце!), щедро додаєте купу різних вражень – позитивних, негативних, головне – потужних і вам гарантовано надзвичаний, гострий смак, післясмак і купу спогадів.
А тим, хто там був, хочу сказати, хто може мало раз це чув – дякую, що обманули мене вкотре і виявилися в реальному житті кращими, ніж в віртуальному :)) Кста, стільниковий зв,язок там є і МТС , тільки все у роумінгу. Тому, як хто любить подзвонити тим, хто не поряд, і сказати: “ти де? А я на ПАМІРІ!”, то заправляйте побільше дєнюжки – хв. вхідного дзвінка – 12 грн, смс – 4… здається так.
Віртуальні туристи всіх країн! єднайтеся і зустрічайтеся! так класно побачити всіх живих, реальних, справжніх :)) можна навіть і торкнутися, і в очі глянути…. 😉
Зачотний тріп!
Від себе додам – в грибний сезон на Куполах (так називають “Памір” місцеві) грибні місця ще ті 🙂
Ще дуже цікаве місце є трохи вище Перкалаба, то вище Ялівця (Яловичора), я там бував ще до повені 2008, на той час там збереглась дуже добре кляуза з якої сплавляли ліс. Вражаюча споруда.
Звичайно ж в дорозі не без пригод, я в своєму газіку одного разу там корінний в рессорі вламав, ще москвіча на Джогул витягував. Побачив фото з Ровером і згадав як одного разу в 69 бобік мені помістилось 13 чоловік 7 рюкзаків і пес 🙂 при чому знадвору на підніжці стояв тільки Сонечко, який потім теж заліз всередину !!!%)
І звичайно ж коли лазиш дебрями в пошуках грибів в такій глуші якось дико виглядає коли чуєш гудки і шум потяга з боку “євросоюзу” 🙂 До речі як вам перевал Джогул? 🙂
Все це дуже добре, апетитно і гарно виглядає, але надто жирно. Топлене сало і суміш різних мясив при частому вживанні зашлаковує організм холестерином і канцерогенами, які по своїй суті здоров*я не добавляють. До того ж формують здоровенне пузо. Справа смаку і вподобань, але з українським борщом ніякий гуляш не зрівняється.
Вася: так, це характерна страва угорської кухні. Проте вживається вона не так вже і часто 🙂 У кращому випадку – раз на тиждень, коли сім’я виїжджає на вікенд. До того ж, бограч-гуляш їдять запиваючи червоним вином – напій, що прискорює процес розщеплення жирів 😉 І останнє: я б не став порівнювати угорський бограч з українським борщем… це абсолютно різні страви!
Ігор, дякую за роз*яснення. Але тим не менш, борщ – форевер :-)))
Роман Печижак: ми не перетинали Джогул – їхали через перевал Семенчук 😉
Мда… враження від мандрівки просто чудові.
За це спасибі Ігору і компанії, бо в горах хороша компанія важливіша за хорошу погоду 🙂
Так, краэвиди на Мармах просто фантастичні!!! Головне – аби із погодою пощастило! Ось для порівняння троха фото з наших осінніх подорожей Мармаросами: http://karpaty-tour.org.ua/?p=3711
оу 🙂
Эх…
м…да…, щось пригадав собі 🙂
Роман Печижак: ага, я теж 😉
http://igormelika.com.ua/shhodennik-mandrivnika/marmurove-divo-karpat-22-24-08-09
Вітаю усіх долучених до цієї краси.
Я не біолог, можу помилятися, але стосовно нарцисів скажу що нарцис поетичний росте виключно до висоти 1300м, а то що ми зустрічаємо в околицях ПІМ на висоті це є реліктові залишки нарцису довголистного (Narcissus angustifolius) http://cbr.nature.org.ua/bio_u.htm
Дивовижна подорож, фантастичні краєвиди, тепла, монолітна компанія! Хочу ще!!!
Чудесное сочетание интересных людей, красивейших мест, творческого подхода к путешествию и, конечно, вкусной еды… надеюсь, что это только начало совместных действий.
Ребята, это круто Снимки – прекрасные, таких гор мы, тоже закарпатцы, вблизи и не видели! Спасибо за рассылку, получили удовольствие! Игорь.
до nevidimka: “в горах хороша компанія важливіша за хорошу погоду” правий на 100%, навіть на голосування ставити питання не буду! ;)а нам повезло двічі – і з погодою, і з компанією 🙂 мабуть тому ефект від подорожі 300%!
ну, і розкажи нарешті громаді, що то за траву ти нам, nevidimka, заварював під виглядом чебрецю? 😉
Дякую. Стаття і фото ЕКСТРА ЛЮКС!!!
2manyaksfon: это страшная тайна! и если я вам ее открою, то мне придется вас убить©
а я не хочу позбавлятися таких гарних та приємних людей 🙂 так що краще при нагоді ще раз куди-небудь виберемось, а я вам чайку заварю 😉
І ми там були – мед пиво пили !!! Розповідь майже наукова і не залишить байдужим нікого. Молодець!
Всем привет!
Это мой первый Настоящий поход! С палаткой, спальником и еще полцарством в придачу за спиной в рюкзаке.
По-началу было офигенно трудно, учитывая, что набрал гору “необходимый-незаменимых” вещей. Обнаружились новые группы мышц. Но организм втянулся в ритм и задних я не пас, ну разве чуточку :)) Уроки из похода: то, без чего ты не умрёшь – оставляй дома; рассчитывая на себя питание, дели его на 2 – с Меликиной кухней пол хавчика обратно везти; в аптечку включить минимум 1 баночку пива!
Сказочный поход, душевные люди, да и я молодец тоже!
Завдяки цьому походу почав розуміти що таке спортивний туризм.
Дуже вдячний за чудову організацію та приємну компанію.
Минулого року ходили по Мармаросах та Чорногорі, але з погодою трішки не пощастило тому від Ділового до маслокрут пройшли в тумані і не бачили найцікавішого. В цьому році плануємо сходити на ПІМ десь в другій половині липня. Сподіваюсь погода не підведе
2 nevidimka: нагода? дик, було б бажання, а нагоду придумаємо! 😉 суши чебрець на зиму…..
2 Ігор Меліка: а хто придумав ці арифметичні завдання вкінці? думаю ,пора вже потихеньку на табличку множення переходити, а потім…. 😉
акварелі, коралові поліпи і суниці… все воно на одному хребті? і я туди хочу….
Були в тих же краях тільки 10-12 червня, в неділю проходили повз ваші палатки, якраз коли починав накрапати дощик. Дуже гарні місця, правда ми сунички не знайшли 🙁
Не зважаючи на погоду, похід вдалий. Попри туман прийшли перші і зайняли найкраще місце на полонині. Оточені туманом займалися приготуванням бограчу і заготівлею палива для вогнища. Отож, не нудьгували. З світанком несудилося, проте захід сонця порадував. На зворотньому шляху по хребті нас переслідував дуже сильний поривчастий вітер. Буквально з ніг валив. І лише при підході до Петроса нас порадувало сонечко!
Дякую Максу і Сашкові за компанію! Дякую Ігоре за черговий незабутній єкстрім!
Таки так 🙂 похід вийшов непоганий :))
Мій звіт про усю поїздку http://angered-alex.livejournal.com/106027.html
Хочу Вам подякувати за чудовий сайт. Дуже хочеться поїхати в Карпати, але, на жаль, важко знайти потрібну інформацію. Ваші фото дуже професійні і чудові. Інформація, яка дуже допоможе.
Хочу побажати Вам Божої охорони у всіх мандрівках і якнайбільше моментів для неповторних фото!
Фантастично гарні місця та фото!
Ігор, вірш на грані сльози.
супер.
Велике спасибі. Якраз у пригоді.
Спасибо за информацию о фестивале черники – я уже позвонил в Гукливый и договорился о проживании – отправлю родителей в своё любимое Закарпатье.
Хочу также поблагодарить Ваш дивный сайт, который занес в избранные и иногда с удовольствием просматриваю.
Ігор, дуже гарна стаття. Цікаве місце, не тільки тому, шо там провели фестиваль. Хоча, мабуть, це хороша ідея, яскравими фестивалями привертати увагу до історичних місць і просто цікавих, де люди пишаються своїм походженням і прагнуть розказати про це. Ти молодець, що це не тільки гарні фото, але і завжди цікава розповідь.
Каждый раз с большим нетерпением жду следующих новостей )))
Хочу в сырный рай )))Жаль только, что сыр мы так и не попробовали…)))
Вася, тут ты не прав совсем. Бограч, это – совсем не борщ. Сравнивать Бограч с Борщём, всё равно, что сравнивать телятину с курятиной, к примеру. И он совсем не жирный, как кажется на первый взгляд. Я ел его и потому знаю. И очень советую тебе попробовать Бограч. Не суди по первому виду со стороны.
Скажіть, будь ласка, Ви фотографуєте з поляризаційним фільтром?
Ростик: так, не часто, але користуюся поляриком. Особливо коли яскраве денне світло.
Приклади:
http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/09/Igor-Melika-Borzhava-26-27.08.10.-11.jpg
http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/pejzazh/red-horse-magic-sky.jpg
http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/pejzazh/polonina-borzhava.jpg
http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/pejzazh/sozercat-2.jpg
http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/stezhkami-karpat/kl9.jpg
Ваш “Щоденник” давно пора видавати окремою паперовою книгою… То би був чудовий подарунок… Щиро вдячний за розповіді і за фото. Повертаюсь на сайт вже не перший десяток разів 🙂
Чудовий і цікавий захід. Цього року відвідаю обов’язково. Запланували проживання в наметі, тож можемо створити наметове містечко десь у горах 🙂
Закарпатський гурт “Чіп” що розважав присутніх на фестивалі, згодом взяв участь у телевізійному шоу “Україна має талант” на каналі СТБ
Цікава розповідь, дякуємо! 🙂
Если бы судьба предоставила мне возможность вернуться в прошлое, я бы непременно побывал бы в этих местах. Наверное человеку свойственно идеализировать, тем более когда за его плечами увесистый рюкзак прожитых лет. Наверное и наши далекие предки, вот так скитаясь по долинам рек и вершинам гор покоряли эти безмолвные пространства в поисках таких вот райских уголков. Не удивительно, что на первых поселениях впоследствии возвышаются города и современные населенные пункты, несущие на себе исторический путь развития цивилизации. Каким был этот путь, современные люди не воспринимают, потому, что утеряны его истоки развития общества, которое в современном понятии называется потребительским. Мы не задумываемся над тем, что на этой самой земле, много веков тому назад, тоже жили люди, которые имели свою культуру, свои обычаи и свое понимание личности, как таковой. Наше образное мышление не способно воссоздать тот мир, в котором нас еще не было. Мы дети совсем другой эпохи, равно, как и те, кто будет идти вслед за нами. Они также как и мы, не поймут нас, потому, что после себя мы оставляем пустоту, на которой уже нет альпийских лугов, где жизнь приобрела абсолютно противоестественный ход событий, где царит ложь, предательство и ненависть.
Мы уже давно в джунглях, которые сотворили сами и для себя. Мы потеряли природную красоту, мы гарцуем на иномарках, мы купаем свиней в реках и ручьях, откуда же и сами пьем воду. Мы презираем цвет кожи, чужую речь и времена года, которые почему то наступают без решения властей, которые еще не готовы к отопительному сезону. А окружающий нас мир живет своей жизнью. У него свои законы, свое время и место рождения. Эти прекрасные цветы расцвели тогда, когда сочли нужным, этот не растаявший снег тоже ждут своего часа, и только мы, стремительные и неукротимые врываемся туда, где меж вершинами гор рождаются облака, и нас похоже там, никто не ждет. Фотографии очень правдиво открывают нам то, чего в повседневной жизни мы в упор не видим. Можно снимать эту красоту во все времена года, и она будет неповторима. Но не надо мешать Миру, его надо беречь. Также как лошадка бережет своего маленького, как сторожевой пес свою отару, как поваренок, стерегущий свой котел. Красота спасет Мир, и это правда! Большое спасибо ребятам! Счастья Вам и удачи!
Ігор Меліка Спасибо!… Продолжайте в том же духе 🙂 Sedoi отдельное спасибо за комментарий… приятно было прочитать!!!
Невероятные впечатления от фотографий и статьи. Спасибо автору.
… а де Хан!!? 🙂
Ну, в загальному було файно, декому навіть без спальників 🙂 кожен з учасників походу знайшов в Криму для себе якісь нові враження незважаючи а можливо деколи завдячуючи альтернативній “програмі” 🙂
…але, “файне місто Тернопіль!!!” %)
Крутий похід! Можеш мене вже записувати на наступний похід ))) Тільки наступного разу замовляй море по тепліше 🙂 Чекаємо частину другу…
Wow! Очень понравилось!!!
Якось можна дивитися на фото з гір (кусаю лікті, але живу!), навіть оті твої гастрономічні знущання з попередніх репортажів пережити можна! але ось це …
http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2011/07/Igor-Melika-Crimea-Summer-2011-113.jpg все! мене файна буковинська жаба розплющила…! Не буду заходити до тебе на сайт – берегтиму свої нервові клітини… 😉
Насправді, то я жартую. бездоганно, як завжди. мандруй, фотографуй, пиши – завжди щиро ділишся своїми враженнями з іншими.
Дуже гарно написано і показано Ігоре! Був там теж і Вас бачив 🙂
Просто в захваті від Вашого сайту… Насправді достойна подача краси рідного Закарпаття.
Роблю бограш гуляш в Америці. Всім ся любить, нема смачнішого нічого. В лісі, над річкою, з децою. Маю файні знимки: ФОТО 1, ФОТО 2, ФОТО 3, ФОТО 4 (Mykhaylo Zazulyak, Brooklyn, USA)
Ех!
Вітаю! Цікава мандрівка видалася 🙂
Фото просто волшебные!!! Даже не верится, что у нас на Украине, есть такая красота. Подумываю при первой возможности посетить эти места. А вы молодцы!!! Даже по доброму вам завидую :)))
Спасибо! Очень красиво, очень здорово! Давно знакомые места, но поданы по-новому, под каким-то своим “соусом”.
Ох і кадри!!!! :)))))
У малого сама маленька фотографія……., сказали, певне, виростеш, буде й фотографія більша :))))))))
Ееех, класно ж було… є що згадати.
P.S. Ромахи фотка прикольна, це його істинний вираз обличчя)))
Кузя! …добре, що я знаю:) Я вас фотографую, фотографую… а ви мені хоть одну нормальну фотку би, ех…
Це я побачив просто тебе коли ти “виходив з магазину”, до речі Макс також в той самий момент бачить тебе з “покупками” 🙂
Отличный отчет! Загляденье!
нарешті між пейзажами можна добре розгледіти винуватців – кожному по перснальному фото залито! тепер розбирає цікавість знати хто із ху – підпишіть, будь ласка. перший ряд…, другий ряд… зліва направо 😉 хочеться знати в обличчя людей, що вміють ТАК показати нашу природу.
manyaksfon: після цього не маю морального права умовчувати їх імена 🙂
Учасники ФОТОтуру: (зліва направо і зверху вниз) Максим Гайдученко, Енвер Халілов, Олександр Котенко, Олена Винокукрова, Роман Печижак, Леонід Тіт, Ігор Меліка, Зореслав Гораль, Віталій Козубський, Ігор Меліка (Junior), Віталій Мамчук і Валерій Вареник.
дякую, Ігор. приємно познайомитися бодай заочно. сподіваюся, зрештою бажання таки створить можливість очного знайомства 🙂
а куди пропали арифметичні завдання? а то я вже табличку множення почала повторювати… 😉
Гарний репортаж.
А може поділишся опціями добирання туди? Чи може в когось це було прописано?
Andriy Mudryy:
Зі Львова: Потяг № 6187/6188 Львів-Мукачево (8:26 – 12:20) зупинка в Гукливому. Або будь-яким транзитним потягом до Волівця. З Волівця до Гукливого 5 км.
Звертаюся насамперед до тих, хто ще не смакував Ігоревого бограча. Всі бачили той казанок, що на банері зліва, де рецепт зі спокусливо-смачними фото..? Так от, то лише мала частинка тої смакоти, що є насправді! Уявіть собі… Берете всі ті інгридієнти, що в списку, і додаєте: цвіт черешень і груш під снігом, ранковий туман, сніг з дощем (у кого цього добра нема – згодиться сонце!), щедро додаєте низку різних вражень, головне – потужних і вам гарантовано надзвичайний, гострий смак, післясмак і купа спогадів.
Если будет такая возможность, обязательно поеду )))А если нет, то большая просьба привезти брынзы, пожалуйста )))
Трохи подорожував вашим сайтом – дуже захоплюе. Сподобались фото – ви робите чудові знімки. Бажаю вам здоров”я та успіхів, сайту – розвитку та довголіття.
Напевне, ще до фестивалю визбирали всю яфину. Приїхали 300 км, подивилися концерт, а ласувати не було чим: одна жінка з пиріжками, одна з млинцями, яфинівка по 100 гривень за 0,5 л і все. Дуже шкода!
– От не знаю, їхати в ліс за грибами, чи ще рано?
– Подзвони в лікарню і запитай, чи пішли вже гриби?
Я випадково натрапив на цей сайт- дуже хороша робота для людей, які ніколи не були в Карпатах, але давно хочуть – це неабиякий порадник та імпульс зробити це!
Очень понравился ваш сайт. Фотографии просто удивительные! 🙂 С детства мечтаю побывать на Карпатах, в Закарпатье! Большое спасибо и дальнейших вам творческих успехов!
Прочитала майже усі статті Вашого щоденника і не могла не написати. Обожнюю гори, але на превеликий жаль, рідко там буваю, а Ваші статті та фото пробудили ті відчуття свободи та натхненяя, що відчуваю мандруючи Карпатами. Особливо хочу відмітити ваш письменницький талант :)) Дуже змістовно, інформаційно та “яскраво” все розписано! Велике – Дякую за Вашу роботу! Все супер, продовжуйте в цьому ж дусі!!! Гарних Вам подорожей, прекрасних краєвидів та вдалих фото!
“Галицький кореспондент” про “Бограч PARTY”: http://www.gk-press.if.ua/node/4842 (розділ “Дрібка екзотики”)
Справжнє свято для любителів дерунів!!
Гарні традиції! Цікаво побачити таке святкування!
Брынзы нам в студию, брынзы…а то вечно одни фото оставляешь)))
Чудова стаття!
А у нас сітчастий гриб називають “осовий”.
Дякую за чудовий сайт. Відчувається, що зроблений він з любов’ю і з бажанням поділитися побаченим. А побачене заслуговує на те! Цікаві фото, дуже мальовничі і вдалі! Відвідини Ваших сторінок дарують гарний настрій! У Вас чимало пізнавальної інформації!
Котрий день не можу забути про «Бограч PARTY» пана Ігора… Здається я щодня мрію про ще одну порцію бограчу, а його смак залишитсья зі мною назавжди. Зізнаюсь чесно, коли я домовлялась про проведення «Бограч PARTY» не очікувала нічого особливого, четверо друзів хотіли смачно відпочити в Карпатах. Оскільки натрапила на сайт випадково, то різні страхи та застереження так і роїлись в голові, але такого я не очікувала.
По-перше, в пана Ігора чарівний казанок, бо хоч він і сипав туди “енну” кількість трав, хоч і “замилював” мені очі щойно зірваною гілочкою ялівцю яка скупалась в казанку та намагався пояснити його смак палаючою головешкою зануреною у бограч. Але без чаклування тут не обійшлось.
По-друге, я не очікувала такого сервісу, чого варта тільки зварена ранкова кава з медом, а цікаві розповіді про подорожі горами приправлені домашнім вином не давали заскучати ні на хвилинку.
І напевне найкраще ілюструють «Бограч PARTY» слова одного з учасників цього дійства, він так тихенько шепотів на вушко дружині, але бограч надав таку силу, що ці слова почули всі Карпати: “Навіщо нам та Європа… давай знову сюди приїдемо!”
Щиро вдячні пану Ігорю за незабутнє святкування нашої річниці!
Андрій та Гануся
Гануся Вітер: приємна компанія, цікаві люди, Карпатські гори – результат вдалого відпочинку! Декілька світлин з “Бограч PARTY”: ФОТО 1, ФОТО 2, ФОТО 3, ФОТО 4
Наше заочне знайомство виникло з подихом вітру, котрий малював на фотопапері.
Саме через Ваші фотороботи розумію всю незбагненну красу гір, за що низький Вам уклін.
Переглядаю фотороботи, виставляю найвищі бали, десь пишу відгук, а десь розумію
що ці відгуки губляться в красі побаченого, і тільки одна думка, про те що таку
красу можуть бачити дуже вільні люди, передати її можуть щасливі і сміливі, бо
треба бути птахом щоб літати в таких місцях.
Ваші роботи дуже смакують, вони стильні, мають свій почерк, ви вмієте змалювати
буденні речі, додаючи їм казкової невловимості, закохуєте у побачене з головою,
натискаєте на кнопку камери дуже тонко відчуваючи що неповторний момент кадру
якраз настав. Це як музичний слух, це як почуття ритму в танці, щось дуже тонке,
яке мабудь є вродженим. Буду з радістю переживати нові кадри зроблені вашим
серцем. Успіху вам і великого натхнення!
Одержав масу задоволення від перегляду Вашого сайту, тим паче, що більшість місць мені знайомі! Також пізнавальні і цікаві оповідки і розповіді про Карпати! Так тримати!
Jó estét kívánok kedves Igor!
Nagyon sajnálom, de csak most találtam meg ismét ezt a honlapot, és nagy örömmel olvastam, hogy válaszolt az üzenetemre. Szeretném, ha a fenti e-mail címre elküldené az ön címét. Szeptember 20-án utazok Kárpátaljára és akkor jó lenne Önnel beszélni. Üdv.Magda
Пане Ігорю, я в неймовірному захопленні від Ваших фото! Хочеться просто плакати душею або побувати хоч в 25-ій частині від Ваших подорожей, і після цього спокійно померти.
http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/03/143.jpg – щось фантастичне!
Нехай Вам Господь дарує колосальну кількість натхення, щастя і довжелезних мандрівок!
Випадково попав на ваш сайт і офігів… я, який народився на Воловечинні, і який тільки один раз познав велич і красу ВВ І СТОЯ і то случайно…. Переглянув ваші мандрівки і поняв: без гір я жити не зможу…. як автор ви вже мені стали другом. Хотів би, а може надіюсь якось прибавитись в братство любителів гір, тай два легіні по 7 років ростут, які готові з татом піти і накрай світу.
Хочу Вам подякувати за чудовий сайт. Дуже хочеться поїхати в Карпати, але, на жаль, важко знайти потрібну інформацію. Ваші фото дуже професійні і чудові. Інформація, яка дуже допоможе. Хочу побажати Вам Божої охорони у всіх мандрівках і якнайбільше моментів для неповторних фото!
Чекаємо фотозвіт!!
Ваш “Щоденник мандрівника” давно пора видавати окремою паперовою книгою… То би був чудовий подарунок… Щиро вдячний за розповіді і за фото. Повертаюсь на сайт вже не перший десяток разів 🙂
Неймовірна розповідь і дивовижні фото! Неначе подорожувала з вами!
Молодці, що не відступили – такі неймовірно красиві фотопейзажі вийшли. як же я скучила за горами, за цим нереально красивим зеленим лісистим морем, в якому знаходиш спокій та гармонію…
а яфиновий джем-він смачний? (ніколи не куштувала) 🙂
Окрім отого молока в лісі та грибної юшки, ми нічого не втратили:)))) від сердця відлегло… :Р
…добра стара традиція, коли збираємось на Драгобрат щось або когось забути :))) Можна вже використовувати як прикмету.
Ну в загальному все одно було класно, компанія нормальна все було ок 🙂
Содель Влад: нічого, нічого… на черзі фотозвіт Мармароси-Чорногора 😉
http://igormelika.com.ua/2011/news-uk/fotoekspediciya-cherez-marmarosi-na-chornogoru.html
Кажется, 9 августа наши группы пересеклись, когда вы спускались в Усть-Чорну, а мы поднимались оттуда
Костя: вполне возможно 🙂 После Свидовца я сразу провел ещё 7 дней в горах, встречался с разными людьми, так что сейчас толком и не припомню кто и где попадлся на пути :)))
Свідавєц навсєгда
Ігор – Костя, ну як не пам”ятаєш, там де я “чебурахнувся” на спуску ти ще “зрізав” від афинників, де ми здибали на підйомі “бородатого дядька” проходила група, ми ше робили зауваження на рахунок спортивного темпу 🙂 Бо там внизу то ж були чехи 100%.
Трохи подорожував вашим сайтом – дуже захоплюе. Сподобались фото – ви робите чудові знімки. Бажаю вам здоров”я та успіхів, сайту – розвитку та довголіття.
Люкс мадрівку втнули леґіні…
Усі фото БОМБА, немає слів!
Цікава розповідь вийшла – щороку на день незалежності в ті края їздимо. Неподалік, біля Нижнього Ялівця є ще одна зачотна точка-озеро Буковинське Око. Дорога там краща, тому можна доїхати на звичайному транспорті, а звідти зробити однодневний марш-кидок на Памір. Місцина чудова, маст бі-рекумендується усім любителям туризму.
Вітаю Igor Melika: . Розказував кум Вітя Василевський (і показував). Класно так походити. Так, дико там, але це наближує до природи, і це класно 🙂
Я випадково натрапив на цей сайт- дуже хороша робота для людей, які ніколи не були в Карпатах, але давно хочуть – це неабиякий порадник та імпульс зробити це!
Прочитала майже усі статті Вашого щоденника і не могла не написати. Обожнюю гори, але на превеликий жаль, рідко там буваю, а Ваші статті та фото пробудили ті відчуття свободи та натхненяя, що відчуваю мандруючи Карпатами.
Особливо хочу відмітити ваш письменницький талант :)) Дуже змістовно, інформаційно та “яскраво” все розписано! Велике – Дякую за Вашу роботу! Все супер, продовжуйте в цьому ж дусі!!! Гарних Вам подорожей, прекрасних краєвидів та вдалих фото!
Підкажіть, де залишали свої авто на час мандрівки?
Петро: цього разу авто залишали в Квасах, куди і планували спуститися. А в попередньому поході на Марми, транспорт залишали на території лісопильні, біля “адмінбудинку” (за мармуровим кар’єром), без нагляду, звичайно.
Дякую за відповідь, а в Квасах де залишали, в хазяїв? Чи є якась стоянка для авто?
Петро: В Квасах авто можна залишити на подвір’ї найближчої садиби або на стоянці біля готелю “Васкул” – початок маршруту на Петрос, біля мін. джерела: http://maps.google.com.ua/maps?q=N+48.16496+E+24.28232&hl=uk&ll=48.163738,24.264078&spn=0.049807,0.164795&sll=48.382803,31.17461&sspn=25.445257,67.631836&vpsrc=6&t=h&z=14
якщо хтось ровером забажає поїхати: http://www.velokiev.com/forum/viewtopic.php?f=1&t=101657
Привет из Харькова, Игорь! Все никак не было времени написать и сказать спасибо за замечательное путешествие в “изумрудное лето”. Очень хочется в Карпаты еще. Хотелось бы попасть дня на три на золотую осень в Буковинские Карпаты…
Еще раз спасибо за чудесное путешествие на Пикуй!
Дякую за чудовий сайт. Відчувається, що зроблений він з любов’ю і з бажанням поділитися побаченим. А побачене заслуговує на те! Цікаві фото, дуже мальовничі і вдалі! Відвідини Ваших сторінок дарують гарний настрій! У Вас чимало пізнавальної інформації!
дєкувати Ігорю Меліці, є що почитати в субботу )))
писи: радий, що задоволений ханахом з харківським корінням! )))
Дуже красиві місця! Ми йшли так, правда лише до г.Бребенескул.
Дуже чекаю на фотозвіт!
Шапку долу перед автором! красота, яка не потребуе слів
Привіт, мій любий швагро! Усадили маму і твою тещу дивитись кримську мандрівку. Приголомшена від дивовижної краси і витривалості команди, особливо онука! Молодець, мущинка!)
Доброго дня, Ігоре! Не втрималася, аби не подякувати Вам за такий чудовий сайт. І не лише тому, що я етнічна гуцулка і мені близьска ця тема, а головно, бо Ви дуже професійно і з думкою про людей створили і провадите цей Сайт.
Бажаю Вам всього найліпшого!
Доброго дня, п. Ігоре! Я захоплююсь Вашими роботами! Півроку тому натрапила на статтю з вашими фото (Хлопчик з песиком) і щоразу заходжу на Ваш сайт підняти собі настрій!!! Величезне Вам спасибі, що не зариваєте свій талант! З повагою Ольга Бондаренко
Щиро вдячна вам, п. Ігоре, за чудові світлини і тексти, за якими вгадується людина, яка не просто закохана в гори, але яка відчуває природу і єднається з нею…
Як працівник Карпатського НПП, впізнавала і відкривала заново знайомі ландшафти, а як музикант, слухала музику гір. Успіхів вам та нових вражень!!!
Доброго времени суток! Хорошие фото, очень интересует какой фототехникой и програмной обработкой пользуетесь, конкретно ТТХ если не секрет конечно?
подивилася фотки, ковтнула слюну, змахнула гірку сльозу заздрощів…. і йду збирати рюкзак!
як завжди, всі фото надзвичайні, але ось ця http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2011/09/Igor-Melika-14-20.08.11.17.jpg – !!!!!!!!!!!! нема слів!!!!
Grand: лично я использую камеру Minolta Dynax 7D, Sigma 18-125 F3.5-5.6 DC
Постобработка снимков в ФШ классическая, без каких-либо плагинов и ухищрений.
Ігор мої вітання. Дуже гарний маршрут, та не менш цікавіший опис, мені частину також доводилось проходити.
Чекаю на продовження розповіді та фото.
ПРО ТЕ, ЩО ЗАЛИШИЛОСЯ ЗА КАДРОМ: ФОТО-1 ФОТО2 ФОТО-3 ФОТО-4 ФОТО-5 ФОТО-6 ФОТО-7 ФОТО-8 ФОТО-9 ФОТО-10 ФОТО-11
Гори – то щирість. І повертаємось туди, щоб віднайти себе.
Прикордонник за Говерлою – то, звісно, жир:)
Щодо Скал Смерті:
Завше цікавило, як ці топоніми приживаються, звідки беруться? Перевал Франка, Какараза, Скали Смерті?
Немає ніякої гори Скали Смерті. Як і Міка Маре. Є дві гори Неніська: Велика (Маре) і Мала (Міка). Мала – вища, 1820 м, Велика, 1815 – довша.
Але знимки.. Категоричний і всеосяжний ріспект 🙂
Да, краса неймовірна!!!
Без слів! Справжній фотопохід справжніх живих туристів, які вдень не рахують кілометри, а ввечері рахують зірки… За кропітку редакцію фото (чим більшість нехтує) окреме Пасіб!
MOKRIZZONNI: “За кропітку редакцію фото…” – “Нічого собі – все людям” :))) По можливості роблю все, щоб відвідувачі сайту почували себе максимально зручно та комфортно!
Дякую за розповіді
дуже цікаво а фото взагалі-ШИКАРНІ!!!!
молодці ВИ!!!!!
Знаешь, смотришь фотографии и не покидает ощущение того, что время остановилось…, и так спокойно и хорошо на душе.
А що це за людина?
http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/hidden/igor-melika-mch3.jpg
Хтось брав из собою зброю? Чи це експеримент з макетом?
andrew: людина зі зброєю нам невідома. Зброя справжня. Взагалі їх було декілька, молодих і озброєних “до зубів”. Всі були в однаковій формі. Рухались швидко і впевнено. На рукаві одного із них помітив емблему з головою вовка чи собаки. Ми їх зустріли на траверсі під г. Данціж. Самі були шоковані від цієї зустрічі: літо, тьма туристів у горах і тут зявляються на стежці озброєні люди…
Швидше за все тренувалися якісь “молодіжно-патроіотичні” загони. Різнобій у камуфляжі та дивно-малочисленная амуніція.. Страйкболісти на прогулянці? 🙂
Можливо це були страйкболисти.?
Ніч на Мармаросах…такі казкові фото.
З якими труднощами стикалися як фотографи (камера набрала вологи в наметі, потрапив пил, закінчилися акумулятори або вільне місце на флешках)?
И взагалі, що тягнули з собою (об’ективи, штативи, чохли, АКБ, флешки)?
Збираюся наступного року майже тим же маршрутом йти, та вперше беру камеру із собою =) Як вберегти від вологи?
Якісь корисні поради? ))
Andrew: під час походу особливих труднощів з технікою не виникало. Хоча найбільш «болючим» питанням залишається все-таки можливість зарядки акумуляторних батарей. Ми пройшли більше 100 км. високогір’ям і найближче розташовані населені пункти знаходилися 10-12 км від нас. Теоретично можна було збігати в село, щоб зарядити батареї, але ми не робили цього… Висновок: брати достатню кількість батарей/акумуляторів. Карти памяті також варто мати про запас! Щодо обєктивів, то в подібному поході їх бажано мати два: пейзажний, з широким кутом, та «портретник». Штатив беру з собою найлегший 1-1,5 кг. Хоча це більше залежить від ваших фізичних можливостей 😉
Відносно вологи: головне берегти камеру від різких перепадів температур, які можуть спровокувати запітніння лінз зсередини обєктиву. Ну і при вологій погоді звичайно одягати на кофр камери водонепроникний чохол.
Дуже гарно все показано і розказано!
Цікаво що минулого року прикордонна застава “Богдан” була занедбана і засмічена ніби нікому не потрібна! Дивно тепер бачити що вояки знову там)))
Я теж бачив цих людей у формі, вони ночували неподалік від нас на о.Бребенескул…Народу тоді дійсно було багато там)
Часто дивлюсь роботи як Ваші Ігоре, так і Дениса, Сашка та Леоніда на інших сайтах по фотографії. В захваті!!! І так уже вдруге виходить що розминувся з вашою групою на гірських стежках…Тоді коли Ви заночували на г.Бребенескулі я ночував на озері неподалік від тих самих людей у формі…
Також минулого року на Чорногорі розминулись…
Зате бачив Вас на Молочних ріках у с.Стужиця, хотів було підійти познайомитись та засоромився)))
Ростислав: “хотів було підійти познайомитись” – дуже шкода, що не зробив цього, бо тоді на святі я не зустрів жодного знайомого фотографа щоб поспілкуватися та разом “пофестивалити” 😉
Ігоре, фотографії як завжди неймовірні! А на фото з зорями немов північне сяйво, дуже гарно, ще такого не бачила! Продовжуйте дивувати нас своїми фотороботами. Дякую
Ігоре, фотографії як завжди неймовірні! А на фото з зорями немов північне сяйво, дуже гарно, ще такого не бачила! Продовжуйте дивувати нас своїми фотороботами. Дякую.
Тоді в слідуючий раз точно підійду)))
Дякую за рецептик! Чекаю вечора, буду робити! Виглядає не просто смачно, а ДУЖЕ СМАЧНО )) Ловлю себе на думці, що постійно дивлюсь на годинник, не можу дочекатись 11:00, щоб покуштувати те чудо що ти приніс… :))) Коли продегустую, напишу свої враження, адже я вперше буду смакувати їстівні каштани 🙂 та й ще за таким ексклюзивним рецептом :))
Дуже гарна фоторозповідь про ваш похід. Тільки з одним не згідний, що на полонині 1000 овець, і шкода-їх колись було в 30 разів більше. А вам відомо,що таке негативне рекреаційне навантаження на природу. Там де пасеться худоба-нічого не росте. Якби ви мали уяву скільки Карпатських рослин зникає через те,що не мають місця де вирости. Вам тільки гори, а що під ногами росте не маєте поняття. Якби моя воля, то заповідником зробив усю Чорногору з Марамаросами з жорстким конролем відвідування туристів і забороною випасння на полонинах худоби.
Василь: дякую за коментар, Василю. Якщо ви уважно читали, то на рахунок «1000 овець» – я лише процитував слова вівчарів з пол. Щавник. Тому, вважаю, що лекцію про збереження карпатскої флори першочергово потрібно провести саме з ними…
Щодо «не маєте поняття, що під ногами росте» – я б не став так категорично заявляти, тому, що особисто я давно з цікавістю вивчаю та досліджую флору Українських Карпат. Корегувати ж потоки туристів через заповідні зони та визначати кількість худоби на полонинах – на жаль не в моїй компетенції.
З свого боку, перебуваючи в гірській місцевості намагаюся займати природоохоронну позицію та дотримуватися відповідних правил поведінки, особливо у зонах природно-заповідних територій.
“Коли продегустую, напишу свої враження”….
з 11:15 чекаю Ваших вражень, аби знати чи варто ускладнювати собі життя пошуком їстивних каштанів у Чернівцях 🙂
Невже й ніч зроблена Sigma 18-125 F3.5-5.6 DC
Дуже гарні роботи
Bas: ви недооцінюєте Сігму 🙂 хоча зорі справді знято іншою камерою з іншим об’єктивом
Приношу свої вибачення за непунктуальність!!!
Стосовно каштанів, смакота дійсно неймовірна, щось нагадує смак орішка в поєднанні з картоплею, тільки солодко-п’яною. Дуже незвичний, як на мене, і цікавий смак. Це варто самому покуштувати. Думаю будете чудово вражені)))
дякую 🙂
Ви не відповіли на питання, так яким же зроблена ніч ?
Хочу предбати Nikon 35mm f/1.8G AF-S DX Nikkor тому й питаю
Bas: параметри зйомки для ФОТО-1: Canon 5D Mark II + Canon 17-40/4L (f4, 17 mm, 30 sec., ISO 5000)
Параметри зйомки для ФОТО-2: Canon 5D Mark II + Canon 17-40/4L (f4, 17 mm, 30 sec., ISO 4000, one frame)
Canon 17-40/4L ХИТ
“Свято сиру і вина” у Львові через несприятливу погоду перенесено на 21-24 жовтня 2011 р.
“У зв’язку з прогнозованим різким погіршенням погоди Свято сиру і вина переноситься на 21-24 жовтня. Приносимо вибачення. Зате святкувати будемо на один день довше”, – зазначають організатори.
Раніше повідомлялося, що захід має відбутися 7-9 жовтня у Палаці мистецтв. Організатором свята виступила компанія “Дік-Арт” спільно з Львівською міською радою.
Дивилася і читала Ваш сайт. Ви дуже здивували. Й справді, фотописьменник! Багато вишуканості і філософії. А може філософської вишуканості. Знаєте, я Вам дуже вдячна. Ви – один з тих людей, які з’являються несподівано і нагадують: життя – це дар!
Эта фотоэкспедиция для меня стала первым в моей жизни походом в горы и знакомством с Карпатами. Я и предположить не мог, насколько красивыми и разными могут быть Карпатские горы. Для меня этот поход – своего рода посвящение. Здесь я впервые узнал, что такое жизнь в палатке, самая вкусная еда из котелка и удивительной красоты рассветы и закаты в горах. Я верю, что совсем скоро я снова смогу вернуться в Карпаты и открыть тайны гор заново. Спасибо вам, Игорь!
Ти ба яка дивина 🙂
Гм. Таке хоч бери та їдь :)))
Дивлюсь твої фото й думаю “Так гарно що краще бути не може”
Але ти викладаеш наступні і я розумію що таки ні може бути ще гарніше 🙂
Цей фотозвіт просто БОМБОВИЙ!!!!
Знову був дощ? 🙂
Чогось мене це навіть не дивує :):):)
Велике, велике дякую. Так тримати надалі.
Даний рецепт бограчу користується неабиякою славою і попитом 🙂 Сама собі заздрю, що мала нагоду спробувати його в авторському виконанні :))
Бограч Party на форумі “Бескид.lviv.ua”
Взимку ці місця не менш привабливі та чарівні: ЗИМОВИЙ КУКУЛ
То я бачу, ти всі полонини за раз на Кукулі пройшов 😉 от молодець) кльово там, а ми збираємось на грудень 🙂 в минулому році там на Озірній святкували Міжнародний День Гір, сподіваюсь, що й цей раз так само туди попадемо 😉
Назва хребта приваблива така, раз почув – не забудеш, не сплутаєш. не раз задумувалася, звідки назви хребтів, полонин, вершин? інколи назви самі за себе говорять (петрос – кам`янистий, наприклад), інколи – можна дофантазувати, як і Кукул, доречі 🙂 кукул – чоловік кукушки! не одна я так придумала :)) до мене то записав зі слів своїх предків Петро Шекерик-Доників у своєму романі “Дідо Иванчік”:
“зазуля хоть файна, але дуже погана на сумліннє, бо утопила свого чьоловіка Кукула через любаса Тришшюка. Через ототу мізерійку мижи потєти, шо лиш дінницями водно штєт,лєшуючі за гадєв, аби її заклєсти, шоби біршя не виросла. І йиго Бог заклєв, шо він бірший ни виростет за тото, шо він намовив зазулю утопити Кукула. Тай зазулю Бог заклєв, шо уна лиш до Ивана Купала куєт, а витак до Благовішіня німієт тай мусит жити з Тришюком, хоть би вже й ни рада.”
збрешу ,як скажу, що розумію все дослівно :)) але суть зрозуміла, правда? 😉
Я взагалі думав шо зорянки плівковим хвотіком зроблені, і не виключно шо СФ (враховуючи цілу плеяду фотомайстрів в цьому поході). Занадто екстремальні умови для маленької матриці. І відповідний результат був би… Вихід то є у вигляді f1,2 але це вродє оффтоп :))
Головне не сказала! Ех, заздрісно ви сходили!
Опис, фотографії, як завжди неймовірно 🙂
Маленькому Ігорю дякуємо за дрова – ми їх сухенькі, позбирані, наламані, поскладені палили наступними вихідними. Після себе теж назбирали, наскладали 🙂
Szedłem ta trasa z Woronienki przez Kukul i Kozmieskią do doliny Foreszczenki. Szczegolnie za Kukulem, na Krywych Hedjach jest to uciązliwy i nieefektowny kawałek. Gora – dol, gora – dol po 50 do 100 m przewyzszenia za kazdym razem. Ale sama trasa warta jest polecenia jako wycieczka z dobrym dojazdem i widokami na Czarnohore i Gorgany.
Шикарные снимки, интересный рассказ. Был в тех краях в августе, ни на секунду не жалею, а после вашего отчета – еще раз захотелось :)))
Хотел бы спросить по железу: http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/hidden/igor-melika-mch9.jpg
С какими “ногами” ходили под эти цели? Про вес понимаю, но может уже есть предпочтения ? Буду признателен за ответ.
Максим max-men: тяжелый штатив в горном походе быстро надоедает. В противном случае тебе придется быть в роли “шерпа” 🙂 Как правило в ФОТОтур берем лёгкие штативы весом от 1 до 2 кг. Именно в этой фотоэкспедиции использовались модели: Velbon Ultra MAXi-M, Velbon CX-560, Velbon Sherpa 750
спасибо за совет
я смотрю у вас все очень серьезно – и штативы, и градиентные фильтры и свет и цвет.
вот бы попасть к вам в поход
насколько реально в будущем-текущем году?
Максим max-men: “вот бы попасть к вам в поход” – не вижу для этого никаких препятствий 🙂 Походы (фототуры) проходят круглый год. Расписание ФОТОтуров постоянно обновляется: http://igormelika.com.ua/uk/shhodennik-mandrivnika/kalendar-mandrivnika (раздел “Заплановані маршрути”). Остальные интересующие подробности – е-мейлом.
Класний сайт, фотки, подорожі. Сам таке люблю – подорожувати та фотографувати природу, навіть думав теж створити такий сайт. Про Боржаву все дуже знайоме, бо сам з товаришем ходив цього літа туди на чорниці 🙂 Так тримати!)
Клята моя чорна робота – все золото проспали мої блакитні оченята ((((: І шож це мене тепер такоє зеленоє душить, А?
Максим max-men, невже я тебе вже встиг замордувать голодом? А я ж тіко починав…думав станеш парахвіянином в моїй церквушці :)))
Ой, як український наркотик смачно виглядає!!! Хочу, хочу…)))
Кльовий був похід;)
але саме козирне – то гриби;))) хтіли макарони з грибами, а вийшли гриби з макаронами;))
Максим max-men: “вот бы попасть к вам в поход” – тююю – то ж простіше простого;) наплічник взяли і погнали;)))
Ігоре, як завжди, гарного звіта написав;))
Igor Melika спасибо. почитаю, ознакомлюсь
MOKRIZZONNI )))
я наверное вовремя сбежал ))) хотя намека на голодание даже не было , а вообще – очень круто сходили. Так всегда – пока в походе думаешь хватит, а когда домой приходишь – снова охота в гору,в воду,грязь, и голод.
Вот сейчас собираю вещи в п.Красную – буду там нырять )))
Может с ребятами как то сходим все вместе? Авось они нам секрет какой то своих мега фото расскажут ? )))
max-men,нє..я вже застарий брати оточуючих сікрєтним ефектом “vibrance+100″…мені вже смислів та заглиблення хоцца.Для цього тра..сам знаєш шо…нікого не тра.
Прошу вранішних вибачалок -“ефект” отой на публіку “vibrance+100″ я відношу до одного з учасників,на фотосторінку якого перейшов звідси..не до всіх шановних колєг!
MOKRIZZONNI: так ми тобі і повірили :))))) Все ок, “на вкус и цвет…” 😉
Дякую за цікаву розповідь. Я досить часто буваю там влітку. Це дійсно прекрасна та дивовижна місцевість в якій, побувавши хоча б один раз, неодмінно хочеться бути вдруге.., в третє….. З нетерпінням чекаю літа!!!
Щиро дякуємо за Чудові фото наших краєвидів!!! Змонтовано і описано професійно. Серце радується за Вас. Ми з сімєю насолоджуємось переглядаючи фото. Успіхів!!!
Також брав участь у цьому фотоконкурсі, в якому мій скромний “ФОТОшедевр” зайняв призове місце 🙂
http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/02/122.jpg люблю вітер на фотографіях – вони одразу стають справжніми.
http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/02/37.jpg – ух ти!
Гарна руда осінь!!! А скелі повністю компенсують плавність ліній хребта.
Я би навіть сказав шаолінська осінь! :)) Дуже шкодую, що не зміг піти з вами. Дуже цікаво проходити ті самі маршрути, але о різній порі року. Цікаво спостерігати, як все змінюється!
Дуже приємна подорож, дякувати Ігорю 🙂
Природа на фотах (а что уж говорить о том, как Игорь в этом купаясь впитывал и впитывал тоннами впечатлений…) – потрясающе горящщая, бьющая ключом всех цветов радуги…. гут….
Ігоре, будемо раді Вас бачити 🙂
до речі, також ми анонсуємо 16 листопада нову форму онлайн-спілкування з відвідувачами сайту і любителями Карпат – проводимо facebook-конференцію. Заходьте, залишайте запитання (можна це робити вже зараз), 16 листопада стартуємо о 12 годині https://www.facebook.com/event.php?eid=231849560210425
Все було просто клас. Вдячний всій компанії за проведений час та враження, окреме спасибі Ігорю.
Дуже гарно! Дуже-дуже!
Очень и очень красиво! Да что там красиво, грандиозно!!!!
Дуже гарні фото і звіт !!!
Інколи лінюсь витягнути фотоапарат і клацнути ….
Чудово, Ігор!!! Як завжди! читаю і відчуваю, ніби я там … Вдихаю осінній запах гір.. Дякую!
Знаєте, буває таке, що коли дивишся на фото чи малюнок, здається що бачиш продовження, ніби жива картинка. Я коли дивлюсь на фото з палаткою, то мені здається, що я там. І палатка дуже на нашу схожа:
http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/verxovinskij-vododilnij-xrebet/igor-melika-29-30-10-11-37.jpg
Ігоре, дуже гарні дні ви вибрали для походу. Фотки – супер!
Звіт про ФОТОтур Кримським півостровом за 2011 рік:
ЧАСТИНА ПЕРША, ЧАСТИНА ДРУГА
Как же хорошо!!! Звенящая красота! Сразу так домой захотелось… 🙂 Спасибо! 🙂
неймовірно! такі кольори.. лише природа може таке створити. Ваші світлини максимально передали всю ту красу!
Отличные фотографии… Местами очень напоминают наши предгорья и высокогорья…
Чудесные фотографии и все за два дня! Отлично… Фото “Осінній ранок” напомнило мне http://orient-tracking.com/Images2/Himage2/evo1.jpg
Похоже, что мы работаем в одном направлении)))
joeandex: вот бы друг к другу в гости сходить 😉 имею ввиду в фототурпоход…
Фестиваль молодого вина “Закарпатське божоле-2011”, який вже став в Ужгороді традиційним, дещо порушить свої традиції. Свято, яке заплановане на 19 і 20 листопада, відбуватиметься не просто неба (звичайним місцем прописки фестивалю була вулиця Волошина), а у старовинних підвалах. Молоде вино дегустуватимуть у “Винному льосі” – так називають будівлю, розміщену в самісінькому центрі міста на вулиці Ракоці.
Тут прекрасне місце, це пам’ятка архітектури 17-го століття, тут неперевершена атмосфера, однак довгий час ці приміщення були занедбані. Зараз там кипить робота, готується місце. При чому всередині льоху буде виключно вино. Ми не пустимо туди ні з медом, ні з шашликами, це все буде на вулиці, там же буде концерт самодіяльних колективів, заявив організатор фестивалю “Божоле-2011“ Олександр Ковач
а всі знають, шо Жаб,є, то теперішня Верховина?
“Верховина (до 1962 р. -село Жаб’є, польською Zabie) – адміністративний центр Верховинського району. Стара назва Жаб’є. Згідно з народним переказом першим поселенцем у цих місцях був Яким Жабка, тому селище назвали Жаб’єм (згадується у 1424 р.). Перейменоване у 1962 році відповідно до свого місцерозташування: “верховиною” називають високогірну місцевість у Карпатах.” http://ikc.if.ua/celo.html#10
Також дивіться та читайте: ЗАГАДКА ГОРИ “ПІП ІВАН”
Дуже пізнавально! Є багато нових для мене фактів та згадок. Дякую!
До сліз розчулює текст:
“На основі звіту О.Орлова президія АН УРСР постановила: Карпатську астрономічну обсерваторію (саме таку назву отримала обсерваторія на горі Піп Іван) передати до складу АН УРСР (відповідно до постанови РНК УРСР від 2 січня 1940 р.).
Директором Карпатської обсерваторії був призначений академік Олександр Орлов. Але в подальшу долю Карпатської обсерваторії втрутилася Друга світова війна”.
Таке, начебто Друга світова війна почалася в 1941 :)))
Файна стаття. Красно дякую
До manyaksfon:
1. Петросул (вершина поряд із Петросом) по-українськи – камянистий. А Петрос – камінь.
2. Помилка в трактуванні цитати із Шекерика. Там є: …“зазуля … утопила свого чьоловіка Кукула”. ЗАЗУЛЯ!, а не кукушка! Не було і нема в українській кукушка. Тому, якщо керуватись Вашою логікою про походження, то мало би бути ЗАЗУЛЬ.
О, Володимир, Ви, звісно, праві відносно “петроса” і “петросула” 🙂 клята латина…
а щодо “зазулі”… покажіть наукові трактування Шекерика і я задумаюся. А доти, трактуватиму так, як мені бачиться. Я своє трактування не нав,язую нікому.
Шекерик писав про Кукула, чоловіка Зазулі. в контексті зрозуміло, що мова саме про птаху зозулю (кукушку).
Шекерик не писав літературною українською мовою. тому, думаю, він і не переймався тим, що нема “кукушки”, а Кукул є, як не переймалися і ті, з чиїх слів він то записував 🙂
Кста, я не цитату трактувала, а приводила цитату в підтвердження свого трактування.
Шановний С. Слуцький а в якому році Друга світова війна прийшла на наші землі????
Гарна розповідь сама тиждень тому побувала на горі Кукул, дорога до неї і краєвиди дуже гарні :))
Вернулисьте, п. Ігоре, туристам дуже цікаву і дорогу старовину!
Єк колис наші дєді кєжко працували. Єк за зароблені надривною працею злоті купували кішницу, маржину і всєке добро. А тепер в Буковелі? Землю продали, а чи пішлі ці шалені доляри на добро? Іномарки дітям купили, горівки дудлили. Де ті іномарки? Вже багато побитих, а грощі пропиті. Розлізлося помежи пальці. Пропала і споконвічна назва урочища і гори БУКОВЄЛ. Тепер ця гора вже на мапах БУКОВЕЛЬ. Хоча я певен, що ВР не затверджувала такої зміни. Курорт власники можуть називати як хочуть, але міняти географічні споконвічні народні назви – тільки із дозволу ВР.
Дуже цікаво, завжди коли ходиш Карпатами хочеться розказати якусь історію чи легенду про те місце де ночуєш, проходиш, тепер буду підкованіший 🙂
Багато цікавих моментів з життя обсерваторії взнав для себе. Цікаві фото.
В той же час, в статті багато плагіату. Чи то так задумано? Як на кандитата історичних наук, варто давати посилання звідки взято той чи інший матеріал, і на висловлювання інших авторів.
AA: в останньому абзаці статті зазначено: “З цією метою вивчалися різні літературні джерела щодо даної теми….. й на основі експедиційно доповненої джерельної бази було здійснено цю історичну реконструкцію будівництва”.
Використана література:
1. Бойчук В. М. Дивосвіт. – Видання третє, доповнене. –
Вижниця: Черемош, 2008. – 100 с.
2. Ватаманюк Дмитро. Піп Іван. Релігійні мотиви у
назвах Чорногірських вершин // Гуцульський калєндар. –
2006. – Випуск 11. – С. 60–62.
3. Ґулюк Ю. Жаб’є. Історичні розповіді від часу за
люднення цього краю до 1939 року. – Верховина: Гуцульщина,
2004. – 176 с.
4. Зеленчук Ярослав, Григорчук Петро. З історії Музею
Гуцульщини в Жаб’є–Ільцях // Українознавство. – 2009. –
№ 2. – С. 225–260.
5. Зеленчук Іван. Остання власниця полонини Попіван /
Газета «Верховинські вісті». – 2004. – 2 квітня.
6. Зеленчук Іван, Зеленчук Ярослав. Як будувалася
обсерваторія на горі Піп Іван / Газета «Верховинські вісті». –
2008. – 25 липня.
7. Зеленчук І. М., Зеленчук Я. І. Спогади Михайла
Зузяка – українця, котрий в числі перших брав участь у
боях Другої світової війни // Українознавство. – 2009. –
№ 4. – С. 306–309.
8. Зеленчук Іван. Обсерваторія на Попівані / Газета
«Верховинські вісті». – 1998. – 24 липня.
9. Зеленчук Іван. Замок на Попівані. Можливості ком
плексного використання всього Чорногірського масиву
Українських Карпат // Наше небо. – 1999. – №2. – С. 6–8.
10. Карпати – «Зелене Серце» Європи / Упорядник
А.Олешко. – К.: Мінприроди України, 2005. – 104 с.
11. Клапчук В. М., Клапчук М. В. Туризм та відпочинок
у долині Верхнього Пруту (Історичний екскурс) // Етно
культурна та природна спадщина місцевих громад як
складові розвитку туристичнорекреаційного потенціалу
Карпатського краю: Матеріали науковопрактичної
конференції 27 липня 2007 р. – Яремче, 2007. – С. 99–108.
12. Кононенко П. П. Українознавство: Підручник для
вищих навчальних закладів. – К.: Міленіум, 2006. – 870 с.
13. Крохмалюк Роман. Не забуваймо старовинних
гуцульських назв // Гуцульщина. – 1986. – Ч. 6. – С. 9.
14. Кононенко Тарас, Дідух Людмила, Терлецький
Віталій, Таровська Олена, Мартинюк Анатолій. Україно
знавство ХХІ століття – філософія нового, відкриття та
винахідництва // Українознавство. – 2008. – № 4. – С.132–140.
15. Мистець Дмитро Пожоджук / Упорядник Борис
Кушнір. – Тернопіль: Лілея, 2000. – 304 с.
16. Нагірний Мирослав. Ворохта – перлина Карпат. Мате
ріали до історії. – ІваноФранківськ: МістоНВ, 2007. – 128 с.
17. Народ про Довбуша: Зб. фольклорн. тв. / Упо
рядник Віктор Тищенко. – К.: Наукова думка, 1965. – 290 с.
18. Ситник Костянтин. Настав час біології та
медицини // Науковий світ. – 2010. – № 6. – С. 3.
19. Olszanski Marek, Rymarowicz Leszek. Powroty w Czar
nohore. Nie tylko przewodnik. – Pruszkow: Rewasz, 1993. – 254 s.
20. Midowicz Wladyslaw. O Bialym Sloniu na
Czarnohorze // Plaj. – 1988. – №2. – 112 s.
to Гість 19.11.2011 at 16:20
На Ваші – хто його знає, а на наші перші бомби Другої Великої війни впали о 06:15 1-го вересня 1939 року
…та найголовніше, на мою думку, це те, що дослідники встигли поспілкуватися з учасниками та очевидцями будівництва обсерваторії і дослівно, без спотворень, занотувати безцінні історичні факти!
зараз та обсерваторія, як компас, впізнавана звідусіль, орієнтир… а колись тих зубчиків на вершині не було. чомусь саме фотографія без неї вразила найбільше 🙂 розумію, що побудовано то було відносно недавно, але не приходило в голову чомусь, що ще можна знайти живих очевидців і почути деталі, яких не прочитаєш в жодному офіційному документі!
дякую
…(як-от карта Боплана, видана в 1651 р., де вже зустрічаються назва Чорна Гора та поселення біля неї: Устєріки, Довгополе, Ясіня)… тут Ігор, я просто підмітити хотів,як на мене малось напевне на увазі якесь інше місце – бо Устєріки, Довгополе і Ясенів (бо Ясіня аж на Закарпаттю) то все на злиттю Чорного і Білого Черемошу (знов Чорний і Білий як там про тих богів) а це Синиці (Синиці – бо вони вкриті ялиновими лісами і постійно сині виглядають) та й часи майже Довбушівські, а в той час і поселень які ближились до Чорногори було багато. До речі на Синицях і ті самі Довбушеві печери (розлом) каміння фист моцне, навпроти Ігрець,за ним Тернашори, і Писаний тут же і Сокільский тут.
До речі пам”ятаєш, я розказував, що Попіван то похідне від Попиван, та й місцеві кажуть з діалектом “…на Попивані”, тобто від слова попивати, пити. Мій прадід, та й дід розказував, шо лиш як на Попивані сіла хмарка, то треба йти громадити сіно і готуватись до непогоди,а жили вни в Синицях так шо від Стайні всі навколишні хребти видно і Чорногору і Чивчино-Гринявський масив і Буковинську сторону. Через то гору й називали Попиван, шо вона з хмар воду п”є, та і зараз там в добру погоду попасти проблєма деколи. Ніби сонячно і гарно, а тут за пів-години і гроза і сніг може бути.
Дивився фото, і здалося що в Ігоря якісь особливі стосунки з Карпатами. Звісно, хто був Карпатах, той якусь їх частку забирає з собою (в серці). Але я маю дещо інше на увазі: дуже багато походів і дуже багато гарної погоди, яка сприяє фотографії. Всі розуміють, що камера знімає те, що бачить фотограф. Але дивився фотозвіти і виникало відчуття, що Карпати самі наче повертаються до Ігоря обличчям, показуючі всі свої усмішки, розкриваючись у всій красі. Я не містик, але не можу позбавитись відчуття, що Ігоря наче було обрано. Маю на увазі, як фотограф обирає собі якусь модель для зйомки, так і Ігоря наче обрали Карпати, щоб він робив їх фото…
…Перечитав, що сам написав, наче маячня якась, але ж ні – все так! Сам знімаю, не раз був в Карпатах. Але ваші фото дуже вражають, викликають натхнення та позитив… Ваші фото живі… в них є чарівна Поезія.
Пишу під враженнями ваших краєвидних фотографій та майстерно написаних описів мандрівок. Вельми вдячний за такі описи. Я як турист з невеликим досвідом який проявляється у близько 30 галочках на карті карпат побував у різних частинах цих чарівних горбів. Читаючи повні описи маршрутів згадую як то було в мене. Наразі дожився до дзеркалки і маю декілька фотографій з “Боржави та Івана” – оцінюючи ваші світлини то відчуваю ефект “ВАУ”. Насправді дякую що ви є і є на кого рівнятися!!!!
З найкращими побажаннями у нелегких пейзажних походах – Гешта Микола
Афигенно!!!!!!
Вдивляючись в таку красу
Ти розумієш – хочу жити!
Не кожен може бачити красу,
Не кожен може відтворити.
Мої легені наповнились повітрям,
Мов я його вдихнула з тих країв
Де чисте небо поміж віттям,
Там мабуть кожен побувати б захотів.
Нехай Вселенна Вам дарує сили,
Щоб радість Ви знов дарували нам,
І довели: у світі все красиво,
І вічне, мов душевний храм 🙂
КРАСОТИЩЩЯ
Файні фото!!!
Як драбини на тій вежі? Ми були за потужного вітру, не ризикнули лізти, бо її розхитувало неслабо. Ще й вгорі щось калатало (схоже, що відірвана секція)
А з вершечка вежі Вільшанське водосховище не видно?
Манчул – то окремий хребтик. Навряд чи його можна віднести до Красної, бо сідловина між ними дуже глибока. Туди ще не ходив?
Haidamac: драбина на вежі ніби ціла… єдине помітив, що болти на деяких стиках конструкції повилітали і від того на верху все хитається. Водосховище з вежі не видно імовірно тому, що в ньому майже немає води, до того ж коричневе дно водойми напевно зливалося по кольору з осінніми деревами (ФОТО) Чекаю снігу, щоб відвідати Манчул 🙂
Кожного разу читаю з насолодою публікацію!
Про фото окремі слова подяки – декілька разів можна переглядати окреме фото.
Щоразу щось нове, цікаве…
Попередня підбірка фото плюс стаття – Золота осінь на Полонині Красна -ЦІЛЮЩИЙ БАЛЬЗАМ для душі. Щиро дякую!
Дякую за чудову статтю!
Ігоре, а коли то ти знімав обміліле водосховище? Часто так рівень води падає?
Haidamac: за останні роки водосховище обміліло до критичного рівня.
Ці світлини були зроблені мною в жовтні 2010 року:
http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/10/Igor-Melika-16-17.10.10.-3.jpg
http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/10/Igor-Melika-16-17.10.10.-6.jpg
Повноводним “озеро” було до в 2004-2006 років. Нині його замулене дно скоріше нагадує пустелю. Однак навесні водойма все-таки заповнюється водою і лише тоді водосховище набуває справжнього мальовничого вигляду. Однак цю мальовничість псує бруд і пластик, який потрапляє до водосховища в основному з “верхніх” сіл Міжгірщини…
Гарна фоторозповідь. Особливо фото зубниці, білоцвіту весняного, калюжниці, первоцвіту. Найбільше мені подобається коли люди, що ходять в походи фотографують не тільки краєвиди, але й флору і фауну(і знають що це). Знаю таких інтелектуалів, які знають майже все, що росте у Карпатах. Не терплю таких туристів, які ходять тільки ,,бухати,, і їсти шашлики, а все довкола спалюють і знищують і мусорять як неандертальці.
Людству нічого доброго не світить з його зажерливістю, байдужістю і злом. У власних відходах воно виродиться, згниє і засмердиться. Природа з часом відновиться, а від людей і сліду не залишиться (згідно сучасних даних кожний вид ссавців живе приблизно 2,2 млн років). Людина ж значно прискорює свою загибель.
Цього літа (2011 р.) відвідав ГЕС, біля кемпінга спускалися до води. Води було дуже мало, вигляд жахливий – болото, мусор. Місце для фото не міг вибрати. А ось коли водосовище повне – це справді гарно, особливо з гори.
Балдеть!…
Твої світлини вирізняються і будуть вирізнятися унікальністю, образ кожної фоотокомпозиції неповторний – кожна неначе живе створіння має живу душу, неговорю про колір, свіло, тінь – вони часто “виносять” мій мозок, плавлять душу, настрій…
Шановні організатори фестивалю!
Я з Черкащини. Хочу приїхати не стільки скуштувати скільки представити саморобні дробилки для чавіння винограду. Сам роблю вино близько 20 років, почав робити обладнання, коли вийшов на об”єми більше 200 літрів. Є ручні та еликрифіковані. Можу продати виставкові екземпляри. Чи знайдеться для мене місце?
Буду вдячний за відповідь
Верислав
Верислав: телефон оргкомітету 03131-2-23-09
що ж… і пів-року не пройшло, а я спробувала приготувати каштани за цим рецептом!
тільки за те, що ті каштани приїхали з Закарпаття, побували на День гір (11.12.11) на г.Чорна Клива, в справжнісінькій зимі і після таких мандрів потрапили до мене на кухню – вони вже смачні і надзвичайні!
в запропонований рецепт моя буковинська душа і відсутність простої горілки в хаті, внесли свої корективи :)) замість горілки був самогон! горіло класно!!! але присмак у карамелі таки був… :))
як відкинути отой “цікавий” присмак самогону, то все вдалося, тільки цукру замало всипала :))
вопшем, перший блін, ой, порція каштанів, вийшли комом! але завтра (я ще маю добрячу жменю каштанів), я точно зумію зробити все бездоганно :)) тільки думаю спробувати коньяк… :))
Хто б що не говорив про красу гір, але акція без бограчу була б не повна 🙂 Бограч був знаменитий!
Всім дякую за компанію, особливо Людмилі Ємельяновій та Ігору Меліці
та-а-ак, дійсно, бограч смакував на славу! це цілковита заслуга шеф-кухара! а також решти 17-ти людей, що створили незрівнянну атмосферу, без якої бограч таким смачним не вдався б ніколи! 😉
Тарасе, дякую за подяку 🙂 думаю, позитивні враження варто закріпити найближчим часом в наступній спільній мандрівці 😉
Символічна описка, Люда – manyak…:) а мандрівки будуть, я тобі це обіцяю 😉
символічно – свідома описка )))
думаю, тебе на обіцянках ловити не треба – просто сказаного слова достатньо, шоб стати реальністю.
Все було просто СУПЕР!!! Переглядаю фото кожен день і думаю, як же нам пощастило – компанія, погода, кухня, час і місце. Дякую всім за участь.
Крутий звіт 🙂
незабутня подорож напевно була
Бограч PARTY до Міжнародного дня гір: ФОТОЗВІТ (Карпати, грудень, 2011)
Ты один и лучших, мною встречаемых фотографов, Игорёк…. респект за фоты и отчёт, да и ребятам, что фотали с тобой – тот же респект, рад за вас, ваше празднование и погоду, что вам поконтрастила… 🙂 🙂
отак треба відзначати день гір )) взимку в горах доводилося бувати, у великій гарній компаній в горах також (і з деякими учасниками цього походу теж), бограч коштував, будь що з цього уже кайф, а все це в купі ну це просто АААААА нема слів, мене аж щира українська жаба почала душити))
Ігоре, дякую за чудовий звіт
круто… класні фото.. відчувається атмосфера походу… щиро заздрю.. молодці:)))))
сподіваюсь колись приєднатися до вас
Ці збирачі ліпше би рвали рекорди по збиранню сміття, що лишають після себе і менше би полонини нищили… Я би хотів бачити де в Європі таке є, комбайнами збирати афини… Ну що у нас люди живуть тільки одним днем а про завтра: та якось буде, от вам і закарпатське ядро інтелекту…
Всім привітик! Кожен раз закохуюся в гори по-новому! А все це завдяки людям, з якими ходиш в похід! Адже саме ви, друзі, зробили його незабутнім та незрівнянним! А дякуючи Бограч-паті, взнала, що мандрівка може бути ще й СМАЧНОЮ 🙂
Велике спасибі всім за прекрасні фото, а Ігорю ще й за чудову розповідь, бо з плином часу спогади тьмянітимуть, а ця сторінка нагадуватиме мені, що інколи треба просто зробити один крок, щоб потрапити в казку 😉
Молодчинки!! Фото і опис чудові! Святкування Дня гір бачу вдалось на славу! Заздрю вам:)
Супер!!!! Классно прогулялись!!!
Молодцы! По-белому завидую 🙂
Дуже вдячний Ігорю та Люді за організацію «Бограч PARTY»! Для мене, цей похід став подією 2011 року. Я перший раз, зимою, в компанії чудових людей, сходив в наші Карпати. Маса незабутніх вражень та емоцій!!! Зараз живу надією, ще раз повернутися в ту чудову, зимову казку карпатських гір…Особлива подяка Олегу та Люді за допомогу в підготовці до походу та в наданні екіпировки. Вітаю всіх учасників акції та не байдужих з днем Святого Миколая і з наступаючим 2012 роком!!!
Круто. Треба повторити (тепер з нами). Давай ся чути))))
Чумачєччяя бограч пати)))
Приємно знаєш спостерігати справжню зимову казку з вовками!…..десь у хащах міських джунглів під музику Каччіні – Аве Марія……)))
І ще так і хочеться додати словами з пісні про твій щоденник
Я ведь давно эту белую книгу читаю…….., этот с картинками вьюги старинный букварь!…
Все круто, що там говорити – життя як мандрівка
З наступаючим, Ігорку!
Що ж Ви робите?!!!!!!! :-))) Ну не можна ж тааак. Такі речі треба викладати потрошку!!!! -малими дозами, бо від передозування можна і вмерти з голоду. ПАМ’ятайте, передозування шкодить нашому здоров’ю (тих, хто там не був). Я ж не пішов на роботу через ті фото. ЖАБА Їсть. :-))))))) З наступаючим Новим роком!!! Удачи і хорошої погоди всім мандрівникам на ближні років так 50. Слів нема, краще ще подивлюсь.
…було файно, факт! 🙂
Ігоре, Ви раптом не плануєте новорічне бограч-паті десь у районі Квасів, а може й на Свидовці?)) Залюбки б приєднались до компанії!))
Ваш сайт, Ваші фото, Ваші подорожі – справжній еліксир на душу…
Вважаю, що Ви та Леонід Тіт з Романом Печижаком – кращі фотохудожники Карпат!
Пане, Ігорю, моє шанування. Вражаючі фото. Це дійсно спрвжня гірська феєрія. Приєднуюся до слів попередніх авторів. Чудова акція в Міжнародний день гір. Через Ваші фото я побачила ІНШІ ГОРИ. Спасибі Вам. Гори люблю. Вивчаю життя людей в горах. Будемо раді бачити Ваші світлини чи фоторепортажі в нашому журналі Гірська школа Українських Карпат. Заст . гол. ред. журналу – Інна. З наступаючими святами.
Раміна: найближчий бограч-паті буде на Різдво (Косівський р-н), але в доволі вузькому колі друзів. Загальнодоступне ж туристично-кулінарне свято «Бограч PARTY» планується на кінець січня-початок лютого, залежно від погоди і кількості бажаючих. Конкретні дати згодом будуть опубліковані в «щоденнику мандрівника» в розділі «заплановані маршрути»
Inna: Карпати – наш спільний дім! Із задоволенням приєднаюся до творчої групи журналу.
Всім дякую за теплі відгуки та побажання!
Чудова розповідь і фото!
“Всім дякую за теплі відгуки та побажання!” – звучить як: “дякую, гості дорогі, що заходили…” :))
Надзвичайно красива галерея фото. Від автора є що повчитися. Ато живемо поряд з такою красою і не завжди вміємо нею насолоджуватися (у значній мірі говорю і про себе).
ФОТОрепортаж з минулорічного фестивалю різників-2011 дивіться та читайте тут
Еххх, здОровсько, Ігоре та компаньони !
планую приєднатися надалі до таких свят!
Приємно, Ігоре, що твої ініціативи єднають однодумців з різних регіонів 😉
а фотками з події таки-так, можна “ласувати” довго !
Дуже гарна цікава розповідь. Отримав велике задоволення і ностальгію за горами. Ви не тільки хороший фотограф, а й письменник. Так тримати.
Прочитала останній коментар і аж закортіло крикнути буквально: “то була моя ініціатива, а не Меліки!!!”… та, зробивши паузу перед завчасним обуренням, зрозуміла – якби не Ігор, мені не вистачило б наснаги організувати цю акцію, зібралися б інші люди, було б все-все інакше, вже не кажучи про репортаж і фото!!! Так що, туристи, кучкуймося навколо цікавих і вартих людей, бо й ми того варті! 🙂
З наступаючим! яскравих фотогенічних мандрівок, щирих людей поряд, удачі, здоров, я, любові!
Нових доріг і хороших людей на шляху! З Новим Роком та Різдвом!!!
Щиро радiю, що був частинкою проекту “Подорожуємо та фотографуємо разом”. Тож дякую тобi за назабутнi моменти якi ми пережили. Нехай новий рiк принесе не менш захоплюючi подорожi i не менш вражаючi знайомства. Гоцульського здоровя! З Новим Роком та Різдвом Христовим!
Ну, будемо старатись в новому році покращувати результати то виходить всім на користь 🙂 Чого бажаю всім і собі також.
До скорої зустрічі! 🙂
Вітання!
Маємо Ігора Меліку, який за увесь 2011 рік фантастично продуктивний фотохудожник.
Вам друзі бажаю у новому році такогож успіху і самовіддачі у своїх справах!
Ігоре, вітаю з наступаючими святами! Бажаю чудової погоди, мальовничих пейзажів та нових вершин! Не переставайте радувати такими чудовими звітами! 🙂
Ігор, з Новим роком! нехай цей рік принесе тобі нові яскраві враження, які надихатимуть тебе на створення нових шедеврів, якими ти продовжуватимеш щедро ділитися з усіма нами :))
З Новим Роком та Різдвом Христовим!
Здоров’я, Миру, Добра та Любові тобі і твоїй родині! Нехай погане зникає, а Добро залишається назавжди!!! Хай твої мрії здійснюються!
Господнього Благословіння!
Дуже цікава стаття.
Дякую за труд, Ігор!
З новим роком! Усіх з Різдвяними святами минувшими і прийдешними, в залежності хто за яким календарем святкує. Хороших і правдивих статей сайту і таких самих цікавих фотографій. І аби плагіат оминав цей вебсайт 🙂
Щиро дякую за казкові вітання! З Новим 2012 роком! Нехай в новий рік збуваються найбажаніші мрії! Бажаю для душі добра, для тіла здоровя, а твоїй сім’ї благодать на цілий рік!
Мені дуже сподобався Боурач PARTI я залюбки взяв би участь.
Дякую за чудову розповідь!
З радістю віртуально пройшов знайомими місцями… Служив та на початку 80-х.
До речі, там було запитання, скільки часу триває підйом “на своїх двох”.
Так от, приблизно у таку саму погоду, дорога від Шепота до гори займає 6 годин.
А вниз, та ще й влітку, взагалі дурниці – за три години ти вже “в цивілізації”. 🙂
ВСІМ ПРИВІТ. ХОЧУ СКАЗАТИ, ЩО БАГАТО РАЗІВ КУШТУВАЛА БОГРАЧ, А ТОЙ ХТО НЕ ПРОБУВАВ, ТОЙ НЕ ЗНАЄ ПРО ЩО ТУТ ГОВОРЯТЬ… ВІДНОШУСЯ ДО ТИХ-хто ще не смакував Ігоревого бограча. ХОТІЛА БИ МАТИ ТАКУ НАГОДУ…
С праздниками тебя, Игорь!!! И насыщенного и интересного нового года!!!
То там “шаг в сторону” – й вже в Румунii. До речi а чим скiнчилася iсторiя з подорожанами, що на 7 км до румунiв зайшли, вiдомо?
А фотки чудовi! Дякую, вже думаю, чи не пойти нам з Шибеного влiтку замiсть Говерли в iнший бiк )
ВС: вже й не памятаю, чим закінчилося то румунське блукання, але тема ще довго обговорювалася на форумі!
ФОТОрепортаж з фестивалю Маланок-2012:
ФОТОальбом 1, ФОТОальбом 2
Да, Игорёша…. ты умеешь останавливать дыхание в человеке, который смотрит твои фото…((( Пару слов скажи, если не сложно, что ты переживаешь-ощущаешь в такие вот моменты, перед тем как возникает мысль об том, что нужно это сфотать, вот ДО ТОГО КАК, что тобой… ощущается, переживается, что происходит, можешь пару слов ? )))(((( я понимаю что это твоё сокровенное, но всё же… пытаюсь “влезть” в твоё самое-самое извиняясь заранее: ссори :))))
чудова підбірка!
здорово
красота!!!
Сашко:
Фотография – это ваше Я, вернее Ваша копия. Фотографируя, я стараюсь максимально передать свои эмоции, переживания и внутренние ощущения руководствуясь изобразительными стредствами, знаниями, навыками и личным опытом. Относительно же самой съемки, вернее состояния фотографа до того, как он нажал затвор камеры, то тут, я бы сказал, что у меня все происходит на уровне подсознания.
Но сначала меня приводит в восторг само пребывание на природе (лес, горы и т.д.). Я как бы сливаюсь с ней. Любовь к природе возникла еще с далекого детства, когда каждые!!! выходные я с родителями отправлялся на отдых в горы. Потом мне всегда были интересны детали/элементы окружающей среды (деревья, трава, мох, их цвет, формы, запахи, звуки и т.д.). Все эти, казалось бы на первый взгляд мелочи, влияют на твоё мироощущение и в последствие на видение пейзажа. Да-да, собирая все эти детали воедино, ты как бы заряжаешься энергией, тебя наполянют эмоции и ты готов «взорваться» от удовольствия! И когда твое внутреннее состояние достигает апогея, то пребывая на этом острие чувств ты начинаешь ощущать и видеть окружающий тебя мир по-другому. В такие моменты и рождаются красивые карточки с пейзажами.
Признаться, я не думаю о пейзаже, скорее он сам меня находит 😉 “Думать надо до и после съемки, никогда во время её”. Понимаю, что обяснить словами секрет успешного фотоснимка довольно не просто и для этого фотографу понадобятся знания, навыки и опыт. Но кроме перечисленого, ты должен быть хотя бы немного талантлив. Я не о себе – в целом. Дело в том, что зачастую талант тесно связан с интересом, хобби. Несколько лет назад, когда я серьезно занялся фотографией, эта взаимосвязь и подтвердилась на личном опыте. Что из этого получилось – может оценить сам зритель.
Разумеется, что одна и та же фотография воспринимается разными людми по-разному и это абсолютно нормально. Ведь все мы индивидумы и у каждого из нас свои запросы и вкусы. Каждый человек воспринимает фотографию по-своему, руководствуясь эмоциями, ощущениями, внутренним состоянием души и т.д. И когда глядя на фото у зрителя захватывает дух (реже – останавливается дыхание) 🙂 значит, фотохудожник в полной мере сумел донести до зрителя ту информацию, которая была заложена им в снимок во время его создания.
best of winters? 😉
Подекуди текст мені щось нагадував, не знаю що, але таке враження, що я це вже десь читала :))) Фотки супер. Особливо той гоноровий вусатий дядько)))
Фото-епічні твори Ігора не залишають байдужим жодного глядача.
Торкаються душі, бентежать, вкарбовуються в пам’ять своєю емоційною глибиною образу.
Тоді ви були одним з тих фотографів, хто робив фото у колі колядників. Зараз мені стало смішно з такого місцевого, напевно прибувшого тимчасово із заробітків пана гуцула (він у вас на 2-й фото з кінця з вусиками. Був зодягнутий з вовни в кушулю), котрий до всіх підходив, хвалив колядників і з нього всі підсміювалися, а коли вся церковна та колядникова челідь стали до фото, то цей пан командирським голосом сказа: “Ану русо турісто відступіться, щоби ми могли сфотографувати” 🙂
Ігоре, дуже дякую за фотки!
Надихають та рухають уперед, до Карпат, до гір та взагалі 😉
Також щиро вітаю з досягненням визначного місця у Конкурсі “Я ЛЮБЛЮ знимкувати КАРПАТИ” http://www.karpaty.info та публікацією tore.karpaty.info (хоча усі конкурси є суб”єктивні показники )!!
Так тримати, дуже вдячний і рад, що спілкуюся з тобою та однодумцями на такому позитивному сайті!
Календар «Я люблю знимкувати Карпати» на 2012 рік
http://store.karpaty.info/?item=cld2012
Ігоре, дякую за гарну розповідь та картинку. Хочу дати інформацію для Вас та всіх читачів. Путильська районна рада звернулася до голови федерації легкої атлетики України пана Валерія Борзова та голови національного олімпійського комітету пана Сергія Бубки з пропозицією розбудови на Томнатику бази підготовки олімпійського резерву України.
ФОТОрепортаж з минулорічного шоу Sensation в Україні “The Ocean of White” (2011):
http://www.sensation.com/ukraine/en/photos/index/ukraine
Гарний фест дарма що не потрапив. Згодом прийде той час коли всетаки згадають про свое рідне сало та мясо та почнуть забувати про польське та бразильське
Андрій: так, чув про таке 🙂 http://sportbuk.com/2007/11/u-bukovynskyh-karpatah-mozhe-vyrosty-baza-olimpijskoji-pidhotovky/
Как хорошо что я пообедала, а то, наверное, слюной подавилась…)))
Кстати, в новостях вчера был репортаж с фестиваля, но твой намного лучше, особенно фото.
Мадьяри грамотєї ;)))
SENSATION по Закарпатськи 🙂
Гентешів фестиваль це рідний брат дійству в Данії де масово дельфінів вбивають…
Проблема у фокусі. Свято «Діснотор» яке має вікові традиції і по суті є святом для тих, хто професійно займається заготівлею свинини та приготуванням страв із неї трансформувалося у “фестиваль гентешів” з якого, в українському перекладі вийшов “фестиваль різників”.
Ось у цих “різниках” вся проблема. Не зовсім вдала назва що зміщує акцент із суто кулінарного дійства у площину етики/естетики і т.п., призводить до коментів типу – не була/не бачила, але не одобряю. Ще один проблемний момент наразі – візуальний фокус. Практично кожен фоторепортаж має хоч одну світлину з відрізаною головою свині. Така сама голова у м’ясному відділі супермаркету сприймається цілком нормально, але варто підвісити її поруч з самим гентешем, що хвацько вправляється з м’ясом гострющим ножем, і сприйняття моментально стає негативним. Масла у вогонь додають різні “прикраси” – кочани кукурудзи, яблука, цигарки у пащі забитої тварини. Гадаю, аби акценти змістилися саме на гастрономію, вправність гентешів у роботі з м’ясом, стравами, на самі страви та настрій, то критичних коментів було б у рази менше.
Мені сподобався Ваш сайт. Видно що це робота в яку вложена душа мандрівника. Я також багато пройшов стежок Карпатами, але мене вразив Ваш особливий погляд на красу гір, а також Ваш талант донести це все до людей. Якщо наші карпатські стежки перетнуться, буду мати за честь посидіти з Вами коло ватри та поспілкуватись на цікаві для нас теми. Знімаю перед Вами свою похідну панаму.
Вітаю!
Дуже смачний бограч по-вашому рецепту. Мене також цікавить рецепт приготування ХОЛАСЛИ. Ігоре, якщо можливо, прошу, зробіть такий же фоторепортаж і про холасли. Думаю, що не один я, цього хочу.
Буду Вам, щиро вдячний!
tvt: так, приготування “халасле” – ухи по-угорськи також планую розмістити на сайті. Вже зовсім скоро!
Я в захваті від побаченого, сам не мало пройшов по горах, а враження, що ніде не був. Дуже люблю фотографувати. Чи приймете мене в якийсь з своїх фототурів?
РОЗКЛАД фототур-походів
ФОТОЗВІТИ пройдених маршрутів
Заздрю по-доброму, читав і дивився з насолодою. Сподіваюсь таки попасти цього року хоча б одни-два рази на таку фотовилазку в Карпати. Чекаю наступних фотозвітів з нетерпінням!
До речі, крайній зліва, забув як його величати, вчився зі мною на потоці (ТАНГ,МБМ)
ай, молодець! просто і зрозуміло розклав по поличкам ринок і мотивацію споживачів, Філіп Котлер відпочиває! 🙂
цікаво, яка ємність ринку? певно, що не велика, але більш захопливої та натхненної справи годі й шукати. що може бути цікавіше за “роботу”, пов’язану з подорожами в мальовничі куточки та пригодами!? хіба що створення корпорації “apple”… ) хоча талановито займатись цією справою, вважаю, дано далеко не кожному. це має бути людина, котрій властиві такі якості як відкритість і доброта, сила духу – здатність до енергетичного донорства. не говорячи вже про вміння брати на себе відповідальність, вчасно помічати і адекватно оцінювати ризики. і з чистою кредитною історією [про всяк випадок :)]
Ігор, на моє глибоке переконання цей “кафтан” зшитий акурат під тебе, це велика рідкість, коли людина приходить в справу за покликом, і велика радість – спостерігати професіонала в “ділі”! 🙂 На скільки я розумію, це друге твоє хоббі, що переросло в дещо більше, і сподіваюсь, відлік – тільки почато!…
Я люблю якісне фото, які несуть якусь інформацію. Наприклад фото флори і фауни, гарні знімки Карпат, по яких я можу визначити назви гір, і обдумати коли туди можна буде добратись. Звичайно ціную гарні фото на вершинах сходу і заходу сонця, макрозйомку, пейзаж (але щоб щось було особливе). Але такі фото аля ,,йолочка в тумані,, чи ,,засохша травинка,, або якись там ,,опалий листочок,, і т.д для мене фото пусті, я їх просто не розумію. В чому їх цінність?
Обалденно! Іду нараз із малим.
Спасибо большое!
Отличный репортаж и прекрасные фотографии.
В будь-якій фотографії немає ніякого іншого змісту, крім закладеної в неї автором фотографічної ідеї. А все що народжується в голові глядача альтернативні асоціації, належать досвіду сприйняття самого глядача. Головне у фотографії, щоб особисто тобі вона не була байдужою, тоді ніхто не стане на твоєму шляху. Вона в першу чергу позиція автора, його виклик глядачам.
В свою чергу кожен глядач бачить те, що він хоче бачити. І це бачення обумовлено смаком, знаннями, життєвим досвідом. Все субєктивно і все має право на існування. З цього приводу, на мою думку, дуже влучно висловився відомий художник Пабло Пікассо: «художника-початківця розуміють лише кілька людей. Відомого – ще менше» 😉
За кожне художнє бачення відповідає права півкуля мозку. Є випадки, коли люди отримували травми голови(лівої півкулі), і вони ставали митцями. Це означає що у фотографів права півкуля мозку працює краще. Моє вам побажання-фотографуйте те, що бере за душу навіть сухих, логічних прагматиків. Фотографуйте те, що необхідно зберегти для наших нащадків – від чого в душі можна відчути ностальгію за втраченим.
Після такого репортажу знову хочеться в подорож! Гранд мерсі!
Підтримую, репортаж просто чудовий, а гарні фотографї дали змогу відчути позитивну атмосферу фестивалю та незвичайного туру вузькоколійкою.
Дуже класні фотографії, ще й з ретроспективою…
А тут – кілька відео з цього в усіх розуміннях “двіжняку”:
http://zakarpattja.livejournal.com/39715.html
ФОТОрепортаж з минулорічнго фестивалю 2011
ФОТОрепортаж з фестивалю за 2010 рік
ФОТОрепортаж з фестивалю за 2011 рік
Вже дні зо три висить цей твій фотозвіт на сайті? чесно? я тільки нині наважилася роздивитися фотографії… три дні наважувалася! боролася з жабою! боялася, що розчавить! і шо? дарма я таки подивилася – мені капець, розплющила… 😉
Який стан снігу на хребті? Можна йти без снігоступів/кішок?
Чи з теперішнім сонечком сніг розм’якне і можна буде хіба “плисти” в снігу?
Давно слідкую за Вашими мандрівками, розповіді завжди цікаві, а світлини феєричні!
Олько: Без снігоступів йти в принципі можна, але без кішок – вряд чи. Під верхом і на стрімких схилах багато фірну і льоду. Місцями його не можна пробити навіть ногою. Трохи нижче 1000-1200 м над р.м той же фірн проламується і твої ноги потрапляють в льодову пастку. Тому варто озброїтися відповідним спорядженням.
Відносно погоди на Боржаві: зазвичай аналізую метеодані зі станції Плай
http://www.gmc.uzhgorod.ua/metdata.php?StNo=33515
Як видно з показників температур, весною на верхах поки що не пахне 🙂
Очей не відвести!!! 🙂
Пане Ігоре, Ви робите прекрасну справу. Дай Вам Боже здоровя! Я на цьому водосховищі був з товаришами в 2009 році. Видовище неповториме.
Дуже гарні фото! Дякую!
Скажіть будь-ласка, а скільки часу то свято триває?
Юрій: свято в с. Бронька триває всього 1 день (з обіду до ночі)
Давно чекав нового фоторепортажу. Обалденні фотографії мого рідного краю. Багато є фото-художників, но тільки ви Ігорю на фото вмієте показати мазки природи які роблять ці фотографії живими-шедеврами. Дивлюсь на них і ніби я там, ніби 3Д. Дякую за кайф. Пора парити вино і йти в гори на БОРЖАВУ.
Дякую! дуже гарна і пізнавальна стаття! Частково використали Ваш матеріал і фото у нас на сайті – http://kolochava.com/ua/vdpochinok-u-kolochav/vlshanske-vodosxovishhe.html
Ігор, скажи будь ласка який стан снігу зараз на боржаві? точніше на плаю, планую піти з лижами 06.04. спуститись =) Наперед вдячний!)
Юра: бачив Боржаву наживо 29 березня. Снігу на верхах вистачає. Аналізуючи погоду, зима ще там протримається не один день: http://www.gmc.uzhgorod.ua/metdata.php?StNo=33515 А от з лижами… теоретично думаю можна 🙂
Супер! дякую! Тоді і практично можна 🙂
Еще хочу туда…)))
Очень красиво))
Каким аппаратом делал?
Толя: снимаю своей “старенькой лошадкой” Minolta Dynax 7D 😉
Блін…як мене дусит ота зелена тварюка що зветься жабою……
Дуже смачна бринза!!!!!!!!!!! Я просто в захваті….. :))))))))
Молодці! Фотки дуже прикольні, шкода що нема фоток з скал Неняска, сфоткати треба було ще струмок який з під них витікає, і людину на самому обриві, щоб можна було бачити всю велич і красу, а взагалі, дуже класний фотозвіт! Молодці!
Плодовита поїздка.
Репортаж чудовий, а фото- очей не відірвати 🙂
Капец… от це краса!
Гарний звіт! Почитав, наче сам побував. Треба буде влітку сходити. Якщо Ваша ласка, вишліть GPS-трек.
Вітаю! Чудова колекція.
Деякі зауваги, проте, категоричним бути не хочу, тому що потрібно бачити рослину своїми очима.
сольданелла – сольданелла угорська (Soldanella hungarica)
Котячі лапки – котячі лапки дводомні Antennaria dioica
Гірчак зміїний – лат. назва насправді Polygonum bistorta
Але то дрібниці. Ще раз дякую. З повагою, Юра
Розкішна добірка, величезне спасибі!!!!!!!!!
Кльова підбірочка, частину навіть і не бачив в живу
Чудові квіти, гарна серія!
Чудові квіти, більшість вгадала, а от деякі дуже мрію побачити…верес наприклад ніколи не бачила в дикій природі!!! А найприємніше спостерігати за альпійськими рослинками:) Вже скоро…на Чорногірському!!!
Гарні фото, зроблені з любовю. А чому Чорниця червона? Дуже гарні книги про рослини:
“Чорногора. Рослинний світ Українських Карпат”. Ю. Нестерук,2003.
“Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник”, К. 1991.
ФОТОрепортаж з фестивалю “Молочна ріка 2011”
Юра: дякую, Юрко, ідентифікація та корекція назв завжди вітаються 🙂
Володимир: дійсно, саме таким яскраво-червоним кольором цвіте чорниця. До того ж, в середині кожного малюсінького “дзвоника” знаходиться краплина запашного солоду. Недарма чорниця вважається відмінною медоносною рослиною 😉
а от Юрко і автор “Чорногори. Рослинний світ…”:)))
Чудово! Я киянин і не думав, що Карпати такі красиві…
Буду знати, що водянка чорна їстівна. А то інколи попадається на високогір’ї між чорнично-брусничним полем і боявся , щоб випадково не потрапила в збір.
Віктор: ягоди водянки не дуже приємні на смак: кислуваті й справді водянисті (звідси й назва). Однак, завдяки цьому, вони добре тамують спрагу.
І я боялася їх їсти коли вони попадали в жменьку з афинами :)))
Шановний Ігоре, вітаю!!!! Чудові фото. Зацікавлена у співпраці. Готуючи новий буклет про Карпатський національний природний парк завжди маємо труднощі у підбірці нових якісних фото (розміщуємо завжди зі збереженням авторства).
З найщирішими побажаннями успіхів та сподіваннями на подальшу співпрацю, Леся Гайдук.
Дуже файні фотокарточки, але хтилося б більш крашчого наповнення. І щось мені здалося, що саме сільска молодь на 17-й трохи відсторонено споглядае; може їм треба було трембіти у руки дати? -нехай би собі підіймали.
А що до дівчиноньки з 13-ї, то хай їй, як кажуть, чисто грець! – тримаеться так наче вона підняла вівчарську господу.
Ну, тобто спасибі вобще.
Бажаю розвитка селу Бронька й усій Боржавській полонині.
Прекрасный репортаж! Большое спасибо.
Единственное пожелание: добавить ссылку на песню “Трембита”, в классическом исполнении Дмитра Гнатюка на слова Миколи Юрійчука, музика Василя Михайлюка; поскольку именно этот музыкальный инструмент является знаковым для горных Карпат и можно даже сказать, неотъемлемым их атрибутом.
http://www.youtube.com/watch?v=EgSXwMy5ff8
ps. я теж трохи написала про гури альпийского пояса, зайдіть подивиться, може щось підправите:
http://garrpina.livejournal.com/205871.html
Вот пример того, КАК именно нужно покорять вершины Карпат : не просто подняться на вершины и сфотографироваться там на фоне геодезического знака, а смотреть на всю красоту нужно не спеша, с любовью, глядя себе под ноги! Молодец, Игорь!
ВІДЕОрепортаж з фестивалю риболовів та угорської ухи – 2012:
http://www.youtube.com/watch?v=2TToywVSVIw
Дуже хороший сайт. Крім фото, особливо сподобалось про блискавку, тому що в горах часто маєш з нею справу 🙂 Але проблема, по-моєму, так і не вирішена.
Мелика тот еще провокатор и возмутитель спокойствия мозга… Из-за тебя теперь моя жаба достигла невообразимых размеров, а давит, давит… :)))) Модный чувак, молодец! Офигенская красота! И фотки, как всегда, тоже! Спасибо, Игорчику!
🙂 Ми мали білети на Ломніцкі Штіт на 01 травня, на 12.50 🙂
Степане, не можу в це повірити, як то ми розминулися???!!! :(((
Ми були на вершині 1.05.12 о 10:30 А після спуску ще 2 години тинялися по Скальнатому плесі… НЕЙМОВІРНИЙ збіг обставин!
Игорь, как всегда великолепная работа. Очень интересно почитать и посмотреть.
Ой красота!
Аж в гори зохотілось:)
молодцы!
Супер! Надо будет повторить 🙂
Красотища!!! И ближе, чем до Раховщины… Надо делать загранпаспорт! :-)))
Просто клас! Обовязково поїду туди найближчим часом!
Гарна стаття і викликає гарні спогади. Восени, минулого року, вдалося піднятися на Герлах. Це трохи складно, але, при нагоді, всім рекомендую. Якщо цікаво, то історія ТУТ
Ігор статтю треба назвати як пісня в гурту С.К.А.Й. – “Тебе це може вбити”. Треба попереджати відвідувачів сайту свого. Мене ж ви не просто вбили, а ще й “контрольний” додали…
Хотів би я “вбитий” отак на тому самісінькому шезлонзі та на лоні тієї самої краси … та полежати.
Та на місточку тому, над прірвочкою на вершинці постояти, теж хотів би 🙂
Ігор баньте айпі мій бо загаджу всю статтю. Я за вас неймовірно радий. Поки енергетичний заряд неізсяк, мушу вас чим скоріш побачити – дайте почерпнути…
Вас мабуть “вразило так вразило”, достатньо було очі ваші просканувати і виставити замість усього фотозвіту. Мабуть вираз був би не менш багатослівний. Все баньте Ігор, баньте мене….
У плесах купатися, я так розумію, теж не можна ;)))
Жук Роман, я Ігорю навіть писати ніц не буду… я тіко підпишуся під твоїми трьома коментарями, а там вже… най банить газда оптом…
Ага, ось так… Ну, додре добре… Ми тут скооперуємось з “задавленими жабою” i напустимо на тебе свою – мега жабу)))
Крааасааа….
Знаєш, яка думка майнула в голові при перегляді світлин? На жаль, багато з,явилося “плаїв” для двоколісних там, де їх не повинно бути. Мені на Свидовець навіть ходити не хочеться із-за тих “плаїв”… 🙁
http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/hidden/igor-melika-pamir-tomnatykul-2.jpg
http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/hidden/igor-melika-pamir-tomnatykul-3.jpg
БОМБА!!!!!
а це просто… шедевр :)) http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/hidden/igor-melika-pamir-tomnatykul-1.jpg
Як зареєструватися щоб прийняти участь у фестивалі у програмі авторські пісні, вірші та гуморески?
Надія Гуцуляк: саме на це свято вже вряд чи вдасться зареєструватися, бо воно відбулося минулого року 19.06.2011 🙂 Цьогорічний фест відбудеться 10.06.2012 http://igormelika.com.ua/moi-karpati/anonsi-podij/festival-poloninske-lito-2012
Гуцулы это Ромка Печижак)))
…йпрст!
Толкова стаття! Все розкладено по поличкам.
Чудова підбірка! З цікавістю проглянув. Допоможіть ідентифікувати ось цю рослину: http://photographers.com.ua/pictures/show/vesna_kvti_pervotsvti_321215/
Відповідь Любомиру Тригубишину.Ця рослина рівноплідник рутвицелистий.
Дуже вдячний! З допомогою цієї статті вдалося ідентифікувати один з весняних первоквітів.
так я теж бачила страшні кучі “вдячності” природі за чорне золото. Біля підніжжя г. Пікуй є джерело де збирачі зупиняються поїсти, води набрати …. ну от, площі сміття просто вражають.
Файно ви вигулялися, мальовничо, туманно 🙂 тішуся разом з вами і сподіваюся, що скорим часом нарешті наші стежки перетнуться знову і навіть трошки пройдуть паралельно 😉
Цікава і неправильна карта, насправді. Так, якби бойків і лемків не існувало. Львівщина до гуцулів взагалі нічого не має…
Игорь, как всегда, восхитительно!!! Ваши фото, хоть и парадоксально, волшебно-реалистичные.
Доброго дня!
Чи планується проведення фестивалю у 2012 році? Нажаль, не знайшла відповідної інформації.
Попередньо дякую.
Фестиваль “Верховинська яфина-2012” відбудеться 5 серпня 2012 року:
http://igormelika.com.ua/moi-karpati/anonsi-podij/festival-chornic-verxovinska-yafina-05-08-2012
ФОТОрепортаж з фестивалю “Верховинська яфина – 2010” дивіться та читайте тут:
http://igormelika.com.ua/moi-karpati/zhittya-buttya/na-zakarpatti-vidkrili-pamyatnik-chornici
Добре побігали 🙂 Оця світлина http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2012/07/Igor-Melika-07-10.06.2012-53sm.jpg краще за всі інші передає емоції четвертого дня мандрівки 🙂
Остаётся только убрать за невежами по другому никак, Иначе кто если не мы?!
БІГАЛИ, БІГАЄМО, БУДЕМО БІГАТИ. РЕСПЕКТ І УВАЖУХА ЗА ФАЙНО ПРОВЕДЕНИЙ ЧАС… А СПОГАДИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ У ЗНАЧНІЙ МІРІ ЗАВДЯКИ СВІТЛИНАМ
В Швеции в магазинах продается замороженная черника с Украины и это при том, что в Швеции ее валом! просто за такие копейки, как платят нашим людям, никто из шведов даже не нагнется. Приезжают целые толпы тайцев на лето и собирают ягоды.
Публікація плюс фото – все на висоті.
100% Люкс!
Найкоротший вiдгук: 🙂
Якщо Ви хочете зробити ЦЕ – зробiть його з Мелiкою!
Гарний фестиваль, по рівню організації значно краший за попередні, мені сподобався.
Ihore -w imieniu swoim, Romana i Andrzeja serdecznie dziekuje za poprowadzenie pieknej tury fotograficznej w Marmarosze. Polecam wszystkim zainteresownym Twoje stron www i Twoje usugi przewodnickie.
Pozdrawiam – Bogdan Okręglicki
Море вражень, дякувати Ігорю..
Що означає “важили б життям”? Маю на увазі – чи справді настільки небезпечна зустріч з ведмедем?
Микола: про це розкажуть хіба що ті, кому “пощастило” мати рандеву з клишоногим…
http://igormelika.com.ua/moi-karpati/ukrainski-karpati/vedmid-najbilshij-xizhak-karpat
http://igormelika.com.ua/moi-karpati/ukrainski-karpati/ne-budit-splyachogo-vedmedya
Захоплююча розповідь, а фото просто заворожують! Планую також найближчим часом відвідати ці місця.
Спасибо, приятно и грустно увидеть место, где прожил 2 года с 1989 по 1991 (последней ссср-овский демель.) Поищу у себя фотки. Я на 14-той служил.
Ваші світлини супер. Карпати, побувавши там, забути неможливо, вашого сайту – також. Натхнення і наступних вдалих кадрів!!!
тмаве шаріш………… %)
Дуже гарна інформація, про Бограч. Давно шукав гарний рецепт, нарешті наткнувся на ваш сайт, дуже гарно, дуже цікаво росказано, рецепт і Історія. Ніколи непробував варити, але тепер спробую в своєму Казанчику. Дуже гарно дякую вам, за такий сай, продовжайте дальше викладати Закарпатські рецепти, дуже приємно мені, бо виіхав маленьким із своіх чудових Карпат, але хочу навчитись наші різні Закарпатські страви, щоб передати своім дітям, ще раз Дякую.
Для похода по Мармаросам разрешение у пограничников нужно брать?
Grand Torino: так, обовязково! Про це якраз згадується в статті (на початку в третьому абзаці)
Спробували перший раз – пішло по 2 порції на особу. Готували вдруге – уже знали, що норма від 2 тарілок на особу. Страва дуже смача, і сподобалася на сході України. Велика подяка пану Меліка за гарну подачу рецепту та фото. Донецька обл. Святогірськ.
Дуже пізнавальна розповідь і, як завжди, гарні фото! Завжди було цікаво як ті троси для канатних доріг на скелі витягали в давнину – тепер трохи стало зрозуміло (але,все одно, здається, що для такої канатки трос мав важити більше, ніж 2000 кг… ну то таке)) А ще, завжди вражаюсь, як європейці з будь-якої водойми можуть зробити окультурену і привабливу зону відпочинку (як от Земплинську Шираву). І чому в нас так не можна? – питання риторичне. Ще раз дякую за розповідь )
А почему только Карпаты? Есть же более интересные места например в Альпах или во фьордах Норвегии… Почему украинские клубы в вопросах организации почти всегда останавливаются в пределах своей страны? Австрийский Альпийский клуб в который я вхожу, например предлагает маршруты и фототуры в разные страны, включая кстати наши Карпаты.
Пожалуйста, если Вы ездите по закарпатским фестивалям и так их интересно освещаете, то напишите информацию о том, когда будет Фестиваль кукурузы в 2012 году или уже был? И вообще. Какие и Где еще будут фестивали и праздники “День села”, “День города”, “Храмовый, престольный праздник” проводииться в Закарпаттье в августе, сентябре, октябре 2012 года и т.д. Очень хочется посетить их! С уважением, Ковальчук Таня
Я також хочу потрапити на Теребле-Ріцьку ГЕС. І взагалі, щось мене дуже тягне поїхати в Карпати. Гарна там природа
Євгене, я щиро вдячна вам за таку змістовну статтю. Мені, як гуцулці було дуже приємно читати вашу роботу. Творчих вам успіхів!
“Нині, на самій високій вершині Боржавського хребта, залишились тільки сліди радянської безгосподарності”.
“На Стою воєнну службу вояки остаточно припинили нести у жовтні 1995 року, хоча вже в 1990 об‘єкти почали руйнувати….“Куполи” на Стою остаточно розібрали під кінець 1999 року. На сьогоднішній день їх уламки вітер порозкидував по всіх найближчих схилах.”
То не радянська безгосподарність, а українська, “незалежна”.
Нееее! Вы все русские! Какие там гуцулы? украинцы? – Русаки вы!!!
Роздивляюсь фото і слюнки ковтаю. Захоплююсь туризмом і не в змозі дозволоти собі стільки як ти подорожувати
Збираюсь в гори і натрапила на ваш сайт – ще один величезний доказ Країна наша-ЧАРІВНА!!! а ми – щасливі що є іі частинкою!
Іван: “не в змозі дозволоти собі стільки як ти подорожувати” – ну, на самому початку цього посту я писав: “Літо – це час відпусток…” 😉
Передивилася вкотре всі фотграфії – кожна, як рідна, знайома до деталей, відкрила улюблені… і вирішила подивитися, що я тобі писала минулого року, коли вперше побачила цей репортаж. і знаєш? я не знайшла свого коментаря! халепа… ))) Виправляюся! http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/verxovinskij-vododilnij-xrebet/igor-melika-29-30-10-11-5.jpg улюблена – хочеться провести по траві рукою, а може й навіть прилягти і щоб ніхто не кричав: “Чого розляглася на холодній землі?! вставай! пішли!”
Зими ще не хочу, а жовтня вже чекаю…
Так захотілося в море! Дуже сподобалось фото лавандове море з заходом сонця ,хоча всі фотографії гарні! Спасибі за віртуальну мандрівку!
ВІДЕОРЕПОРТАЖ з фестивалю “Полонинське літо-2012”
http://www.youtube.com/watch?v=IgrQuwBQ1dE&feature=related
ВІДЕОРЕПОРТАЖ з фестивалю “Полонинське літо-2011″
http://www.youtube.com/watch?v=ikkxPbBOm3Q
Теплі і затишні гори. Добре спланований маршрут. Чудове товариство. Що може бути краще? 🙂
Дякую, Ігоре, за гарні вихідні. Сподіваюся на нові зустрічі десь трохи вище цивілізації 😉
Вітання автору цього ЧУДА! На перший погляд усе смачно, буду пробувати Ваш рецепт, але не зрозуміло цього ритуалу: “І на завершення – старовинний кулінарний ритуал: як тільки казанок покине вогонь, в киплячий гуляш на кілька секунд занурюємо палаючу головешку з твердолистої або фруктової породи дерева.” розясніть будь-ласка детальніше. Дякую.
Привіт із Сонячного Закарпаття.
Jeno: беремо суху товсту гілку фруктового дерева і приблизно 1/3 її частини розпалюємо у ватрі. Після того, як дерево ретельно обгорить, палаючу головешку занурюємо в казанок
ВІДЕОрепортаж з 1-го фестивалю “Золотий гуляш”
http://www.youtube.com/watch?v=BLFTEH5ze5o
“Закинуту обсерваторію в Карпатах будуть рятувати”
http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/07/9/89646/
Замітив, тільки на вододільному таке небо..
Hi Igor,
Thank you for urls – but this time I am unable to attend this event. I am on vacation abroad now.
I hope you are well as usual:)
Хочу в Италию!!! 🙂
Игорь, после увиденного невозможно не захотеть посетить эту страну.
Вау… вау-вау…
Ігор, знову вражає масштабність Вашого бачення! І здатність передати емоції в фотографії! Захоплює Ваша майстерність! Надихає на приємні роздуми! Всі фотографії – надзвичайні! Я задивляюсь вже не раз на кактуси і “бонсаі” на березі озера Браччано. Дякую, що поділились враженнями і колосальними емоціями!!!
Ось тут – http://dolesko.com/konkurs – сторінка з інформацією та формою відправки фото.
Mamma mia che bello…… Complimenti fratelo!
Гранде!!! Просто супер.
ФОТОрепортаж з фестивалю “Золотий гуляш – 2012”
БОМБА !!!
13 жовтня 2012 року в селі Мужієво, що на Берегівщині, відбувся третій гастрономічний фестиваль-ярмарок “Золотий гуляш 2012″
Мы уже давно знакомы с вашим ТВОРЧЕСТВОМ! Я восхищаюсь Вашим талантом! Спасибо за очередную порцию приятных и “вкусных” эмоций. В офисе (при присмотре) реально пахло костром, гуляшом и шашлыком… Мы хотим к вам… С радостью будем ждать следующих репортажей от Вас.
Хлопці, Ви молодці!!!!!
Словаччина дійсно чудова країна! Ви зробили чудові фото!
Супер!
Дуже дякую за фоторепортаж. Все супер. Ти молодець!
Супер!!! Фотоподорож моєї мрії 🙂
Завжди читаю цікаві розповіді про ваші подорожі і розглядаю дивовижні фото. Дуже хочу пройтися Мармаросами!!!
Гарно, дякую. 🙂
Правильно_”Чумацький Шлях”.
Потішив гарними фотографіями. чекаю другу частину.
http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/hidden/igor-melika-marmarosh-chornogora-14-19-08-2012-111.jpg?i=921895345 – викликала посмішку. знаш чому? 😉
http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/chornogora/igor-melika-marmarosh-chornogora-14-19-08-2012-73c.jpg і http://hochuvgory.com.ua/images/fototur-chornogora/kalabanja.jpg – різні погляди на однакові речі 🙂 цікаво порівнювати, правда?
2manyaksfon:
i чому ж?
Чудова подорож і фото. Дуже добре розумію вас коли через проблеми в групі потрібно змінювати і скорочувати маршрут. Неприємно дуже. І зачасту люди самі не розуміють отакими своїми діями скільки клопоту завдають іншим
Были в Мужиево за день до фестиваля. Видели, как готовили сцену, столики для торговли. Но нигде не смогли осановиться на ночь… Спасибо фоторепортажу! Увидели, что мы пропустили!…
я теж таку зніму ,якщо буду там. тре тільки той кущик трави правильно ідентифікувати і, мабуть, поставлю меморіальну табличку і прив,яжу олівець, щоб кожен, після Романа (http://photographers.com.ua/pictures/show/dva_petrosi_507187/), хто фотографує, ставив свій підпис – файна підбірка складеться 🙂
Спасибо автору за красивые фотографии родных Карпат!
Это одна из лучших, которые я видел, подборок фотографий Карпат!
Ви не лише гарно фотографуєте, а й гарно пишете!
Дуже цікаво читати історію рідної країни.
Дивлюся й дивуюся – ніколи не бачив на стільки гарних сітлин Карпат.
Вам варто написати в National Geographic! Вони обожнюють такі фотки!!!
2manyaksfon:
Вибачте, але зовсiм не зрозумiв, що ви мали на увазi.
Будьте так люб’язнi розтолкуйте менi свою думку…
мої коменти варто читати, посміхаючись, без ноти сарказму, без міжстрочкових домислювань – тоді все стане на місця 🙂
гарна фотографія, дякую, авторе. і я абсолютно щиро буду шукати той пучок трави, бо хочу теж таку фотку. всеодно фото у кожного получається своє – бо в кожного різний настрій туди вкладається, передається інша атмосфера навколишнього і внутрішнього. Вже мовчу про зовнішні фактори, як то пора року, погода, час доби і т.д.
подорож була півтори роки тому, з того часу немало було походів – яскравих, незбутніх, вражаючих. але емоції, пережиті там, тоді, досі відгукуютьсяв душі невимовним, переповнюючим відчуттям.
Ігор, дякую, що, не зважаючи на всі складнощі тої мандрівки, ти привіз стільки достойних світлин і написав такий репортаж. завдяки твоїй праці, можу як на машині часу повертатися туди знову: вдихати неймовірну суміш запаху квітуючої весни і снігу, і проживати ціле триденне, шалене життя.
Насправді назва Піп Іван неправильна.Дісна назва Попіван-гора що співає,попіває під вітром.
Вдячний за розповідь! В липні 2009 р вирішив провідати РЛС. Приїхавши в село у 20 год зразу ж направився в гори З місцевим провідником К….й Подём до станції зайняв більше 4 год… Добру половину дороги йшли в темноті.. Близько півночі на фоне неба по праву сторону вдалося розгледіти куполи РЛС. Такого виду ще не бачив…. вирішивши похвалитись – зателефонував друзям. Розмови мене коштували більше ніж проїзд в обидві сторони…. Через хв 40 ми вже були на РЛС. Першими Нас зустріла зграя псов.. Відбившись від них Ми пішли на світло де побачили двох людей.. поздоровавшись познакомишись.. поели-попили – попросились на ночлег… Нам дозволили(безкоштовно) переночувати в казармі обшитій металом.. (побачили в ранці…). На другий день відвідавши всі будови.. покрутивши антену локатора ( така акустика) зробивши фотки пішли на сусідню гору. Повернувшись на на РЛС Обід і в село вирішивши піти на пряму… Напрямок трудний даже для бывалых.. Прийшовши в населений пункт попрощались.. Я пообіцяв приїхати Ще.. На жаль в ці роки не вийшло…постараюсь в 2013 р…
З останніх сил пульсує в небі зірка,
Ще мить одна – і зникне назавжди…
І прикро їй, і боляче, і гірко,
Що вже не віднайдуть її сліди.
Не гріє промінь, і не ті вже сили…
Ні, це нічого: смерть їй не страшна –
Вона ж усе, що лиш могла, зробила,
Та вже не усміхнеться їй весна…
Нехай мовчать галактики простори…
Хай під пером чорнішає папір…
Усі ми в цьому світі, наче зорі,
Пульсуємо журбі наперекір.
І шаленіє у безмежжі горе,
І самоти розширюється вир…
Летімо, друже, в небо неозоре,
Щоб серцем приголубить сотні зір…
🙁
🙁 🙁 🙁 🙁 🙁 🙁
Дуже співчуваю 🙁
Співчуваємо Вам…
Вибачте що змушуємо згадувати про погане, але що могло статися?
Тримайся, Ігорю!
Дуже тебе розумію і співчуваю!
Життя песика було коротке, але дуже щасливе!
Завдяки тобі.
Игорь, у меня нет слов. Я не могу тебя поддержать, потому что ничего не поможет и не вернет твою красавицу 🙁 Но я верю, что она тебя любила и простит за все, хотя уверена, что прощать не за что. Ты всегда и во всем открыт и заботлив к своим друзьям и делаешь абсолютно все от тебя зависящее.. но, к сожалению, не все зависит только от нас…
Будь сильным. Дай Бог тебе душевных сил пережить произошедшее…
Співчуваю тобі Ігоре, та всій твоїй родині!Це дуже важко,коли втрачаєш такого вірного друга як Лайма…Ніколи вже не буде веселих подорожей з тим комочком щастя…Кажуть, що після втрати собаки людина живе, ніби в тумані, і вийти з цього стану завжди дуже важко…Але ти сильний Ігоре,ти справишся із цим випробуванням долі.Бо так має бути…
Це фото – це як подих, він єдиний і не повторний. За тим подихом іде інший, схожий, але…
Можна зробити багато схожих фото, але те, що описано, на мою думку зроблене під впливом дуже сильних емоцій, а тому і не дивно, що воно зробило такий фурор і здобуло таку високу оцінку.
Можливо треба натрапити на таку ситуацію, щоб фото отримало таку велику енергетику, схожу до тієї. Але це все тільки в руках Господніх і ще трохи у твоїй чуйці художника, Ігоре.
Удачі!
З Вами завжди комфортно в будь-який час в горах, дуже ціную Вашу роботу та любов до гір!
Головне відпустити біль втрати. А Лайма на завжди залишаться пухнастим білим другом-звірятком в твоїй, та нашій пам”яті.
Тримайся, Ігорю! Дуже тебе розумію і співчуваю! Життя песика було коротке, але дуже щасливе! Завдяки тобі.
Дуже співчуваю, Ігор! Сам 3 роки тому пережив втрату але досі буває боляче. Сподіваюсь коли біль вщухне ти знайдеш нового друга, не гіршого за Лайму. Хай земля їй буде пухом 🙁
Навіть обіцянки бути в собачому раї розстатися з другом не переконають… Співчуваю. Але мусите розібратися – чому? Щоб вберегти інших друзів і друзів – іншим. Це важливо.
Як я вас розумію; втрата такого “друга” – це важко… Близько двох років назад теж втратив свого собаку з яким провели 16-ть років. Тепер в гори хожу з новим. І не вірю що ваша “подруга” загинула через перевтому… Минулого року моєму не було і пів року як ми покорили в наших Карпатах два двох тисячника, не рахуючи при тому інші гори (що більше 1000 метрів). І це при тому що ваша красуня набагато вища і “здоровіша”. Проблема не в перевтомі.
Все просто супер!!! 🙂
Вмієте організувати чудесні подорожі мальовничими краєвидами. Дивлюсь на цю красу і мене розбирає туга за чимось таким і може втраченим.
гарнющі фотографії. заздрю
… наче знову там побував! насолода!!! Ігорчику дякую!
Приємно розглянути знайомі місця..
дякую!
Ігор, це просто фантастика!
Ну просто неможливо дивитися без захоплення. Яка краса!!! Знову пожалкувала, що пропустили цю осінь у Карпатах
Мої співчуття щодо втрати Друга.
Лайма залишилась з нами в наших серцях і згадую її з посмішкою))
Дякую за нагадування радісних моментів життя)))
Дуже красиві місця!
Мені аж соромно, я так близько живу біля них… і ніразу там ще не був.
Дуже гарно переданий настрій теплої осені, такої кольорової та духмяної!
Ігоре, дякую за те, що поділилися своїми світлинами! Дуже добре було побувати у рідних Карпатах через Ваші “очі”.
Прикольно, а можна з вами???
Дякую за фото. Отримала так багато задоволення, розглядаючи їх і радіючи за тих, хто все це бачив на власні очі :)))
Ігор, чудові фотографії!!!! Просто нема слів!! Я дуже люблю осінь в Карпатах!! Шкода вашого песика! Я знаю як це важко втрачати друга! Але ви подарували їй прекрасні останні дні її життя! Думаю що вона залишила цей світ щасливою!
Обсерваторія на горі Піп Іван – на реконструкції (20.10.2012)
ВІДЕО http://www.youtube.com/watch?v=iSNWn4nzz84
Обсерваторія на горі Піп Іван – на реконструкції (20.10.2012)
ВІДЕО http://www.youtube.com/watch?v=iSNWn4nzz84
Вдала подорож у Вас виявилась!… Охопили майже всі пори року :)…і пізнавальна розповідь+
В Попа Івана все ж таки висота 2020, принаймі більшість мап вказують саме цю висоту.
2028. 2020 У Петроса, вона вища
Взагалі цікаве питання для досліджень:
2020 – http://www.tkg.org.ua/node/26052
2022 – http://www.karpaty.com.ua/?chapter=2&item=46
2020 – http://download.maps.vlasenko.net/smtm100/m-35-134.jpg
Ігор: “Чорна Гора чи Піп Іван?” а також “Гуцульська піраміда”
Євген: сам неодноразово вимірював відкаліброваним GPS-приладом – 2027-2029 м над р.м.
Бомба
Дуже гарний звіт!!! Ніби знов пройшов маршрут, особливо вразила інформація про Дарвайку.
Я Вашими фото лікуюсь, вони оздоровчо на мене впливають, відверто… Ось моя особиста істинна ваших робіт. Ви творите історію…я у цьому переконаний!
Дякую за гарну статтю. Сам не раз збирав ягоди у Швеції. Там це веселіше проходить. Тай заробіток більший. І гір високих немає. І природа гарна. А українців там в рази більше за тайців, та щось ні разу не бачив у продажі дикорослих заморожених чорниць. Є лише великі культурні. Шведи нічого, по моєму, не купують у нас, не люблять коли їх хочуть по бичому розвести, і бізнесу шведського у нас апріорі немає. І не вірте коли наші бендери вішають лапшу по спільні підприємства. ЇХ У НАС НЕМАЄ
http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/priroda/igor-melika-17-18-1-2012-pishkonya-71cl.jpg саме те, чого мені нині для повного щастя не вистачало 😉
Лем та вишка портить ту ідилію, яка зображена на панорамній фото
Клас!
Дуже шкодую, що не вийшло піти з вами..
Цікава подорож, красиві фото і нестандартний маршрут! Захотілося самому пройти подивитися
І я там був, мед, пиво пив. Правда в липні і в дощ. Потрібно ще в листопаді туда піднятися красота……
Оце я пропустив!!! Не гукаєш ти мене на самі делікатеси
Всім привіт. Дуже хотіли б попасти на це свято. Може хто їде зі Львова і готовий підібрати 2 дорослих та 2 дітей.
Шукав сир випадково попав на ваш сайт і ваш рецепт сиру по-верховинське, останні 2 роки захопився походами по гриби в Карпати, переглядаючи ваші фото зрозумів що я Карпат справжніх не бачив. Якщо є можливість зробити туристичний маршрут із вами, я не відмовився б! Бажаю вам добрих мандрівок і вірних друзів!
Настільки захоплююсь і горджусь тим, що мала можливість вживу спілкуватись і працювати з такою талановитою людиною як Ігор!!!! :)))
Подорож на Мармароси – один з найкращих моментів цього року. Марми довгий час були моєю мрією і завдяки вам вона здійснилась. Бажаю, щоб в новому році і ваші мрії збулись!
Должен сказать, поход по Мармаросам был пожалуй, самый интересный для меня в этом году.
Чудовий пізнавальний звіт. Як завжди професійні фото. Це мій майбутній маршрут. Дякую
Dobrý deň. Neviete ako je to s chatou na Javorníku? Je voľne prístupna aj v zime? Vďaka za odpoveď.
Ох! Дочекався 🙂
Хороший звіт, і все таке знайоме! Був там в минулу суботу, навіть після дощів снігу там багато!
Фотографії добре передають тамтешню атмосферу!
Дуже гарно, Ігор. не дарма чекала цієї твоєї розповіді. бджілка ти, трудяга, дякую 🙂
з Наступаючими святами!
Як приємно ще раз там побувати..
Ігорь, краса неймовірна!
Дуже хотів би з Вами в зимові Карпати. Чи берете Ви початківців (2 літніх походи-один Чорногірским хребтом)? Чи можна домовитись про прокат зимового одягу? Дякую
Репортаж дуже сподобався, і той будиночок і цікавий господар. Навіть не знав, що в Карпатах є щось подібне. З Новим роком та Різдвом! 🙂
для Martina: Tak, je voľne prístupna aj v zime
Круто! Мені дуже сподобалося! Справжня зима. Хочу снігу. У нас в Криму можна тільки мріяти що колись у лютому в горах з’явиться сніг.
Знаю, Ігор відсвяткує і добавить в звіт, а поки…
ВІДЕО
Юрій Сазін: файно вам було, заздрила і заздрю. А от в твоєму відео, Юра, побачила на Ігоря компромат. От тепер публічно його спитаю, а він хай скаже: Ігор! нафіга ми тобі купували кльовий рюкзак, якщо ти його носиш так, як абалаковський?! 😉 Народ, хто буде наступний йти в горби разом з Ігорком, застебніть йому пояс і най тільки він скаже, що то незручно! (прошу КОГОСЬ, бо сама невідомо коли з Ігорем в гори попаду 🙂
З Новим роком!!!
Кльову ви зиму застали!
ФАЙНА КОМПАНІЯ + ГАРНА ЗИМА = ЧУДОВО ПРОВЕДЕНИЙ ЧАС, ГАРНІ СПОГАДИ
Цей похід назавжди залишиться в моему серці завдяки тим краєвидам, дикій природі та погодним сюрпризам, які просто звалюються на тебе вперше. Деякі речі неможливо описати словами їх можна тільки відчути тому я обовязково повернуся туди ще раз…
Ігоре дякую тобі за підримку, дякую за кошик сповнений яскравими різнокольоровими враженями які ти подарував всім учасникам туру, а також за авторську вечерю, це було бездоганно!
Тільки тому, що всі думки зайняті власними зборами в гори, не вдавилася від заздрощів… Коли вже ми нарешті сходимо тим Водольним разом, реально, а не віртуально? містичний, омріяний хребет – щоразу несподіваний, новий, яскравий. Чи то ти, авторе, щось знаєш? 😉
p.s. Хатка в жоржинах – зачЬОтна модель 🙂
Чудовий фоторепортаж! Ігорь, безмежно вдячний тобі та учасникам туру за цю незабутню мандрівку, яка відкрила мені двері в новий світ, переповнений цікавими пригодами та надзвичайними моментами, які ми так любимо фотографувати.
Всі події походу, які тепер переросли у приємні спогади, склалися найкращим чином, додому я повернувся дуже задоволений і позитивно заряджений 🙂 хочу ще!!!
Гарна робота !
Як завжди на найвищому рівні ! Фото просто чудові ! Бажаю Вам в Новому Році міцного здоров’я і натхнення у вашій чудовій справі !
Вперше побували на цьому фесті у 2010 році. Сподобалося!!! Зараз збираємо друзів і їдемо. Порадьте житло в Берегово для шести осіб – три сімейні пари. Щоб комфортно і не дуже дорого. Насамперед цікавить будинок але розглянемо всі варіанти. Писати: hitnivzi@i.ua Дякую!!!
Цікава оповідь, са частенько буваю на Памірі. Якщо ви вже були на Протятому камінні, то чого вам нічого не скзали чернівецькі друзі про соколине око??? Не менш цікавий об*єкт. Щодо пішохідного виходу на Томнатик, то влітку з Шепота (від будинку культури) це займає 4-5 годин, місцеві називають відстань 18 км. Будучи на Томнатику, гріх не піднятися на Яровицю, а звідти пішки чи авто на Нижню Яловичору, там є мальовниче озеро – Буковинське (Гірське) око, дуже сильно схоже на оз. Марічейка під Чорногорою. А чабани на полонині Семенчук привітні і гостинні. До речі, чи не єдина полонина, на якій є електрика!!! А місця справді грибні :)))
до volocjuga: цікаво, з чого Ви взяли, що “чернівецькі друзі” не говорили нічого про соколине око? :)) а от чому Ігор не представив фотодоказів моїх вповідань – питання до нього 😉
ВІДЕО http://www.youtube.com/watch?v=i_n6dpV0z5A
Фестиваль різників свиней-2012 (ФОТО):
http://igormelika.com.ua/moi-karpati/zhittya-buttya/festival-genteshiv-riznikiv-svinej-2012
Зовсім недавно піднімалися червоним маршрутом від Дубового гаю. Дуже сподобався сам підйом. Нагорі була зимова краса просто неймовірна. П. Михайло був радий з Вашого репортажу про нього.
Ігор, твої фото з походів просто супер, мало ко так класно може показати всю красу карпатського краю. Много лінивих, таких ги я, нигда би і не увіділи ісю красу якби не ти, твій фотоапарат. Я не сентиментальна людина, але твої фото – то шось романтично красиве дійство!
Щиро дякую за Вашу творчість. Це як дихати свіжим повітрям і пити чисту воду – це прекрасно. З повагою і захопленням, щиро, Марічка Федорів.
Цим ФОТО – просто вбив! Дякую за шматочок літа!
Пожалуй самый правильный рецепт. Я сам из Львова, но часто бываю в Ужгороде, Тячево, где бограч готовят просто мастерски, но даже местные гурманы признали этот вариант, как один из лучших. Главное не экономить на количестве и качестве продуктов. В качестве овощного наполнения использую еще фасоль и корни сельдерея и петрушки. Очень вкусно. Жаль во Львове нет в продаже «Мagyaros» и «Gulyaskrem». Использую «Kucharek», но подозреваю, что это совсем не то. Подскажите, кто знает, о других доступных добавках. Спасибо Игорю за прекрасное блюдо.
Шикарні роботи та цікава подорож!!!
Ялиночки скрізь туман просто шедеври!!!
Магічно! Прекрасно! Дивлячись на це диво, відчуваю себе щасливим. Дуже вдячний за карпатьску красу!!!
Ще одна гарна подорож! Чудові фото як завжди!
Фотки нереальні! Треба обовязково сходити на Боржаву в сезон чорниць…
Хочу сказати велике дякую за Вашу роботу, це грандіозна і дуже цінна праця, і вона дуже надихає! Кращого “путівника” і не придумаєш!
Знайомі місця :))) Памятаю я цей Перислоп 🙂
Дуже вдячний Вам за листи, що надходять від Вас з фотоподорожами. Ваші фотографії дуже надихають та викликають почуття гордості за Україну. Нам є чим пишатись! Бажаю великої творчої наснаги – Ваш проект дуже вражає. Бажаю Вам та проекту “многая лета”!
Стаття опублікована мовою оригіналу (Автор: Миколай Дроботенко)
Багатьом людям стаття дасть поштовх подумати, не тільки про власну безпеку зимою у горах…
І сьогодні в Україні за великим рахунком отримати знання щодо лавинної безпеки не просто (одиниці володіють потрібнимми знаннями в Україні). Мало людей усвідомлюють що потрбіно для безпечного катання зимою.
Я одного не розумію. В МНС нема гелікоптера для таких випадків? Чому рятувальники змушені день витрачати, що пішки дійти до потрібного місця, а потім півночі транспортувати постраждалого на ношах?
Ці ж години можуть бути вирішальними.
“Споконвіків Чорна Гора була Священною горою гуцулів” – ??? А гуцули одночасно з волохами почали заселяти Карпати у XIV столітті. Тож “чия” гора була раніше, у VII-XIII ст.?
Просто проанализируйте ту кучу грубейших ошибок которые ребята сделали и осознайте наконец, что именно ощущение того что Я ОХРЕНЕННО НЕВЬ….НЫЙ И ОПЫТНЫЙ ПАЦАН и приводит к беде. Горы они всегда горы и они были есть и будут стоять. Они не добрые не злые, они живут своей жизнью, по своим законам. Проблемы начинаются когда приходят люди, не знающие или не уважающие этих законов. Ребята, все кто катается в горах, Ваша жизнь – Ваше личное дело, НО у вас есть близкие, и есть люди которые будут вас искать, в таких же сложных, а подчас и более стремных условиях. Никто не прячет знания о поведении в горах, интересуйтесь. Не ходят в чужой монастырь со своим уставом. Помните что ваши ошибки придется расхлебывать другим. Не будь следующим.
І погода у ті дні була досить погана яка ускладнювала усі пошукові роботи. Але мабуть не це головне як сказав Алексей, гори були є і будуть стояти. І як сказано в статі завжди повинна бути розумна голова на плечах щоб приймати правильні рішення. Я був три дні перед цим в похід на г.Стримба і зайшовши у сніг по пояс. Прийняв рішення із своїм другом іти назад адже гора буде стояти на своєму місці і тому це рішення було єдиним правильним!!!
Як на мене не було згадано основного – перед виходом консультуватись з рятувальниками.
На рахунок біпера – вважаю що це має бути основа основ. А основне не в одного в компанії для понтів, аля я тру фрірайдер а в кожного поголовно.
Чудовий професійний сайт, прекрасні фото та подорожі, які передають ще залишки краси карпат (якщо ви не в курсі нищення лісу та природи у цих краях набрало вже неймовірних обертів), але “реклама” цього середньовічного жорстокого “свята” просто вражає. Як вам вдається поєднувати любов до природи карпат та пропаганду такої людської жорстокості на сайті я дивуюсь. Маючи будинок у селі щербовець я вже на протязі 10 років спостерігаю як з кожним роком місцеве населення разом із закарпатськими князьками нищать усе живе. Про гуманне ставлення до тварин чи там збереження природи це “космос” для закарпатців.
Прості відповіді типу – не пускати, реєструватись – насправді не є реальними тому що цього вже немає ніде в Європі і світі! Натомість більшість – як рятувальників так і туристів, тих хто катається – вважають що ХТОСЬ має створювати безпечні умови але тільки НЕ ВОНИ!!! Багатьох речей можна уникнути, але треба хотіти це робити. Є світовий досвід маркування і попередження і його треба реалізовувати, але більшість вважає що це мають робити не вони, а ХТОСЬ!!! На жаль, наші можливості обмежені…
Треба міняти всі підходи, але в нас все навпаки – тепер рятувальники вже в Міноборони??!! Буде більше людей щоб шукати замість створення СИСТЕМИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВИПАДКІВ! Сьогодні почув притчу: скільки треба мати друзів, щоб дістати яблуко на високій яблуні? Відповідь коротка – не треба 10, а краще одного, але розумного – щоб приніс драбину 🙂
Заборонити кататись на лижах та сноубордах, ходити пішки чи на скі-турах – не можливо. Особливо на Боржаві. Це місце буде вабити до себе все більше і більше людей, бо дуже зручно розташоване – поруч залізнична станція Воловець, асфальтова дорога до самого витягу… Безпека – лише в посиленні профілактичної та просвітницької роботи. А ще потрібні високогірні хижини, де можуть перепочити райдери. Ці хижини спрямують потоки лижників у правильному напрямку, тобто туди, де не можливі лавини.
Чому в Жені не було GPS? Замість того щоб знову йти по другого потерпілого він міг просто передати координати наступній групі?
Щоб запобігти тому, що сталося на Боржаві потрібен комплекс міроприємств. Інформаційнних, попереджаючих, забороняючих. В даний час не повинен працювати ні один витяг без укладення договору, на постійній основі,з МЧС, без спеціально навченого обслуговуючого персоналу.Одними табличками і знакамм маркування тут не обійтимсь. Почну з самого радикального, який відчув на собі 1985 р. СРСР, катаємось на велосипедах по горах Алтаю. Прекрасні гори, подібні на Карпати, обширні рівнинні плата між ними засіяні пшеницею, в якій пасуться коні і свині, прекрасна річка Катунь. І ось ми рішили трошки скоротити часу проїхались по цій пшениці. І тут, ніби грім з ясного неба, зявився вершник-алтаець на коні з нагайкою в руках. На великій швидкості він майже кожного з нас почастував цією нагойкою і без жодного слова поскаеав собі долі. Та й ми і без слів зрозуміли його повчання. Надальше, а може і на все життя це для нас було наукою і на Кавказі і в республліках середньї Азії. Навіть 10 км. обїзд нас так не страшив, як заїзд в пшеницю. Я вже не кажу, що для мене вартувало проїхатись на велосипеді недільного ранку, тільки в шортах в одному з містечок Азербайжану. Надальше можу розказати, якщо цікаво, які заходи безпеки використовуються у Європі.
Привабливість гір ще в тому що вони міняються залежно від пори року і завжди вони красиві і неповторні що і заманює всіх у гори !
Жалко хлопця.
Усі біди з туристами щастіш за все через самовпевненість і необережність.
Це класна подорож. Навіть не уявляв що таке Камянець-Подільський..
Дякую за подорож 🙂
Сьогодні пообіді знайшли тіла Грищенка з напарником.
Як! В голові не вкладається…Такі досвідчені альпіністи…земля пухом
Був там колись, залишились дуже приємні спогади!
Передивляючись фотографії, ніби повернувся туди!!! Дякую 🙂
Нова трагедія: http://tvi.ua/new/2013/01/27/tila_dvokh_turystiv_znayshly_na_zakarpatti_pislya_tyzhnya_poshukiv
Чудесный репортаж! Время года – очень классное! Но было бы еще очаровательней, увидеть осенние и зимние картинки :)) Игорь – непаханое поле деятельности :)) Соберешься ехать – можешь маякнуть, в Каменец я всегда собираюсь очень быстро :))
От за що завжди любив читати Ваші оповіді, що ви і красиво фотографуєте і що цікаво почитати. Так і продовжуйте!
Погибший Грищенко Виктор Иванович:
• 1978 – мастер спорта по альпинизму, 1982 – мастер спорта международного класса
• 2-кратный чемпион СССР в ледово-снежном классе (Мижирги, Центральный Кавказ, Байтор, Тянь-Шань)
• 6-кратный серебряный призер СССР в скальном, техническом, и высотном классах: 1979 – Замин Карор, Памиро-Алай, тех. кл.; 1980 – пик 22-й Олимпиады, Памир, ск. кл. (вместе с Вал. Грищенко); 1980 – пик Агасис, Памир, тех. кл.; 1983 – Искандер, Памиро-Алай, тех. кл.; 1985 – Свободная Корея, Тянь-Шань, тех. кл.; 1986 – Московская Правда, Памир, выс. кл.
• Бронзовый призёр – 1981 – Ярыдаг, Кавказ, ск. кл.
• 7-кратный чемпион Украины: из них 4-кратный в «больших горах (Кавказ, Памир, Тянь-Шань), 3-кратный в классе малых гор (Крым)
• Чемпион Украины: 1977 – тех. кл. Замин Карор и выс.-тех. кл. Чапдара, обе Памиро-Алай;1978 – тех. кл. Пик 5204, Памир (вместе с Вал. Грищенко); 1981 – ск. кл. Ушба Малая, Кавказ
• Призер УССР: 1978 II выс.-тех. кл. пик Лукницкого, Памир (вместе с Вал. Грищенко); 1982 III ск. кл. Арх; 1984 II выс. кл. Чимтарга, Памиро-Алай
• Чемпионат Украины в классе малых гор (Крым): чемпион – 1975 Морчека, 1981 Шаан-Кая, 1985 Кастропольская стена. Призер II – 1973, 1977, 1980, 1982. III – 1979, 1986
• Пик Ленина (7134 м), Пик Коммунизма (7495 м), Е.Корженевской (7105 м). Совершил спуски на параплане с п. Коммунизма и с Эльбруса.
• Член международного альпклуба G.H.M. (с 1992). В 1989-92 ст. тренер сборной Украины по альпинизму, один из руководителей и тренеров первой украинской гималайской экспедиции на Манаслу (1991)
• 2000 – Мак-Кинли (США, Аляска), 2001 – Аль-Памайо (Перу), 2002 – Конорири (Боливия), Кук (Н.Зеландия)
Згоден з Юрою, безгосподарність саме українська.
Молодець! І фото обробив, і історичну довідку підняв, і з нами поділився. Дякую, Ігоре, ти – красава :))))
До тех пор, пока не будут похоронены Виктор Иванович Грищенко и Витя Багмет, хотелось хранить молчание. Но поток откровенного вранья, которое разносят СМИ и официальные лица, достиг критической массы. Последней каплей, переполнившей чашу моего терпения, стало заявление главы пресс-службы Закарпатского областного УМЧС Натальи Батыр, которая изрекла следующее: «Поисковая группа обнаружила место схода лавины, она, кстати, была довольно большой – около километра (она могла сойти лишь от крика)». Я не хочу комментировать подобные перлы и прочую ерунду, которую подхватывают и тиражируют СМИ. Но факт её насаждения и закрепления в сознании людей понуждает дать информацию об истинном положении дел.
27 января, не взирая на непогоду, впервые за время поисков, до самых верховий ущелья (в котором когда-то погиб Сергей Ляхимец) дошёл Саша Толстоусов – м.с. по альпинизму и друг пропавших. Там он обнаружил обломки снежного карниза. На поверхности снега – лыжу, лыжные палки, очки и компас Виктора Грищенко. Оповестив обследовавшую соседнее ущелье группу друзей, забрав очки и компас, Саша спустился вниз. Через некоторое время на скитурах к месту находки подошли Саша Микулич, Юра Черевко и его брат – Костя Черевко. За полчаса они нашли и откопали обоих. Витя Багмет лежал на глубине 0.5 метра. Виктор Иванович – на глубине в метр. Расстояние между погибшими – около двух метров. Тела лежали в узком желобе, дающем начало ручью, приводящему к Шипотскому водопаду. Транспортировка тел была произведена на следующие сутки силами отряда МЧС с Женей Чизмаром во главе. Ни о какой лавине, а уж тем более масштабной, речь не идёт вообще. Именно поэтому её следы и не могли обнаружить в течение многих дней поиска.
Восстанавливая картину происшедшего, сошлись на следующем. Уже возвращаясь домой, ориентируясь по компасу, двойка в тумане вышла на снежный карниз (очевидно, вследствие плохой видимости, не видя его границ). Далее – отрыв карниза и скольжение вместе с ним вниз. По роковому стечению обстоятельств, внизу оказался не выкат, а наполненный глубоким снегом желоб. В который и затянуло обоих. Сверху накрыло обломками рассыпавшегося карниза и слегка «потянувшегося» за этими обломками снега. Всё.
Это не лавина. Это плохая видимость, заступ за линию отрыва карниза (в тумане шли друг за другом вплотную), и фатальный срыв с паденим в узкий желоб. 29 января, машина с телами погибших после окончания всех юридических процедур должна выехать из Межгорья в Киев.
Щиро Вам дякую за світлини. Якщо слово дякую відображує те почуття яке охоплює від споглядання Ваших робіт! Від усього серця ДЯКУЮ!
Ігор, як завжди дуже гарно і пізнавально. Дякую!
Прекрасна, пізнавальна стаття! Чудові фото!
СУПЕР!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Дуже цікава розповідь, ніколи про це не чув
Доречi, непоганий матерiал для ознайомлення
http://www.avalanche.org/tutorial/tutorial.html
Мене теж вразила розповідь! Дякую! дуже цікаво!
Чудовий у Вас сайт. Заглянеш – і можна зразу визначитися з наступними подорожами 🙂
Зізнаюсь, що навіть не знала про сумну історію затопленого селища…і чомусь завжди постає питання…ну чому людина у своїх вчинках така немудра!
Шановний п.Ігоре! Піднімаючись, чи опускаючись разом з Вами віртуальною стежкою зимової подорожі у горах, отримала велике моральне задоволення. Дякую! Таке враження, що була там. Читаю Ваші описи та знову повертаюсь до написаного. Неперевершено! Лаконічно, але як влучно! Яке багатсво мови! Зафіксувати на світлинах мить, коли ти стоїш між небом і землею, купаєшся у царині небесній, чи потрапляєш у казковий будиночок на нічліг це неймовірно!Який цікавий світ Ви відкрили для мене!
Мрію відвідати в цьому році!
“Гори і горе” – ВІДЕОрепортаж каналу ICTV
ПАНОВІ МЕЛІКУ ВЕЛИЦЬОЗНА ПОДЯКА ! СПОДІВАЮСЬ І ДАЛІ БУДЕ?
Плай, бачив його і влітку і зимою, але він знову якийсь особливий..
я би хотів попрацювати на станції недільку. З фотіком.. 🙂
ОЛЕНА: так, вже готую другу частину фотовизначника рослин. Слідкуйте за анонсами!
Вот так живём в разных концах и даже не подозреваем, какие в Украине есть красоты! По-моему, этот посёлок с изгибом реки и крутыми берегами может запросто поспорить по красоте и уникальности с подобным изгибом в американском каньоне (кажется, Калифорния). Хотя, тот по-своему интересен. Очень понравилось, что чудные снимки снабжены содержательными комментариями – читать и смотреть очень интересно!
Щодо авторства світлин, то 1, 2 і 4-та – то точно Микола Сеньковський
Да без разницы – лавина или карниз… В любом случае – нарушение правил техники безопасности. И именно об этом надо распространять информацию, а не рассказывать сказки на курсах, что биперы, щуперы, лопатеры, собакеры каким-то волшебным образом помогают избегать неприятностей!
• У 2003 році наказом Міністра оборони України, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років та виплати пенсій особам офіцерського складу» було затверджено перелік військових частин, які дислокувалися у високогірних місцевостях та особовому складу яких вислуга років на пенсію зараховується на пільгових умовах. До цього списку також увійшла в/ч А3185 (№27904) на горі Стой Свалявського району Закарпатської області.
• У свій час інженер-будівельник «Боржавської РЛС» Майданевич А.П. неодноразово надсилав генералу Ткаченко (на той час командуючому 28 корпусу ППО СРСР) пропозицію передати військову частину № 27904 під олімпійський резерв. Однак всі ці листи були банально проігноровані військовим командуванням.
Дуже цікавий матеріал. Дякую за важу працю.
рспкт
Неймовірне дослідження! Дисертація!
Спасибо. Вспомнил зверинец. Типа штрафбата
Офицеры были приблатненные. Год за два им шел. Ездили на охоту с калашами.
Солдаты в самоволку не бегали. После случая с медведем. Я там кабель закапывал в 1987 осенью. Суки кабель подсунули бракованный. А обнаружили конечно, когда закопали. И опять тонны соляры в дизеле сгорали. А внизу виден был по ночам Ужгород. И очень хотелось домой. Сигареты Верховина вставляли круче травы. Высота ведь… В Березниках тогда плавало куча форели. И турики пытались на мотоциклах заехать на Стой.
Хороша стаття, грунтовна і цікава. На Полонині Руна, в Перечинському районі теж подібний об”єкт був, і в той же період будувався.
От і мені завжди було цікаво, що то за яйця на Стою. Велика подяка автору.
О, а я хотіла написати коментар першою…
Ігор, нарешті дочекалася публікації! Я знала, шо ти копач ще той, але все одно не думала, шо ти настільки грунтовно підійдеш до питання. Як там кажуть – респект 🙂 стільки праці… дякую.
Дякую, що долучив нас до цього розслідування. З теплом згадую ту подорож. Натхнення тобі, друже.
Дякую. Дуже цікаво. Чи влаштовуєте літні екскурсії на об’єкт? З радістю приєднаюся.
Дякую! Це надзвичайно, те, що Ви робите 🙂
Ігор, ще хотіла сказати. Безумовно, кожна твоя публікація – це праця, немала праця, і в кожній твоїй роботі частинка душі – то все помітно, відчутно. Але ця стаття, безперечно, одна з найкращих. (слух, а може то в мені суб,єктивізм говорить, бо знаю, хоч і віддалено, скільки ти її готував?)
Пане Ігор як можна з Вами вийти на зв’язок. В мене є креативна пропозиція що до Вашої статті.
Дякую. Андрій Семенюк
Дуже Вам взячний за цю статтю. Ви надзвичайна людина що добровільно вкладаєте в це стільки свого часу і сил. Всі ці фотки, опис техніки, події. Все ніби оживає і ці солдати там далі є. Сам ночував в ангарах для техніки, все облазив. Дуже шкода шо в свій час ніхто не законсервував це. Зараз вийшов би першокласний гірський готель. А слупик на горі лишився без змін. Я колись на нього вилазив і боявся шо він сі зломить. Але тепер розумію шо ше моя дочка зможе на нього вилізти і ніц му не буде.
з нетерпінням чекаю репортажів за 2013 рік. канешно із супер фото.за статтю про лавину на Боржаві спасибі….про таке мож книгу написати.
Дякую Ігоре! Надзвичайно цікава стаття. Були на Стої літом, ще тоді, коли там чергували солдати. З того, що залишилось в пам’яті – говорили що їм добре платять за шкідливість, крім того, багато розказували про зиму на Стої. Ми тоді були молодими і зеленими, зимою не ходили, тож слухали з відкритими ротами про 2-3 метрові замети, що повністю замітали їхні вагончики на вершині.
Слава Шафарь:
З Стія не чув щоб було видно Ужгород, як і з Ужгорода Стія 🙂
на цьому фото видно Сваляву і далі Мукачево, ще далі – кінець світу.
Я не знаю как там насчёт конца света, но при пролёте самолёта по международному коридору над горой, мы наблюдали его визуально при пролёте над границей в Румынию, а это по прямой примерно 60 км. Расстояние от горы до Ужгорода – примерно то же самое.
Игорь, вы сделали отличный подарок ко дню Защитника Отчизны, (скажем даже ко дню СА и ВМФ) – честь вам и хвала! С праздником всех, кто имел или имеет отношение к этому событию!
” В.Арсений:
23.02.2013 at 14:57
“Я не знаю как там насчёт конца света, но при пролёте самолёта по международному коридору над горой, мы наблюдали его визуально при пролёте над границей в Румынию, а это по прямой примерно 60 км. Расстояние от горы до Ужгорода – примерно то же самое.”
Ви можете ще багато раз пролітати, хоч і не думаю що це було більше одного-двох раз.
а для когось це була звичайна буденна робота..
http://sazin.at.ua/dly_ssilok/aaaa.jpg
Це я,
Ігор, нічо що я …?
“Двадцять третє” все-таки сьогодні… 🙂
Шановний п. Ігоре! З великою цікавістю прочитала Вашу статтю (точніше результат Ваших досліджень). І хочу з Вами поділитись деякими спогадами. В листопаді 1968р (точніше на т.з. Жовтневі свята) ми з групою колег хотіли піти на Стій. Вийшли з Воловця. Піднялись майже на Високий Верх, але погода заставила нас зупинитись на метеостанції (не знаю чи вона ще існує). І ось поряд з метеостанцією був військовий пункт радіозв’язку. Солдати, які там чергували з задоволенням спілкувалися з нами і зовсім не робили таємниці, що десь неподалік є ще військові засекречені об’єкти. Однак погода була на стільки погана – вітер, дощ зі снігом – що ми змушені були спуститись знову у Воловець і виїхати до Львова. Я думаю що багато зі старших туристів також зможе згадати цю метеостанцію і військову точку.
Всього найкращого. З повагою Е. Вовчик.
evavovchyk:
1. Метеостанція на горі Плай функціонує по сьогоднішній день
2. У 1968 році ніяких військових обєктів на Боржаві не було. Обстеження гори Стій було проведено у 1981 році, а будівництво розпочато навесні 1982 року, тобто 14 років після вашого візиту на Боржаву 🙂
Чудове дослідження. Багато що про цей об’єкт розповідали мені альпіністи. Особливо кумедні історії коли хтось вночі, зимою, в страшний мороз ввалювався в ту їхню сторожку. Спасибі Ігоре.
Шановний п. Ігоре!
Так, метеостанція без сумніву ця сама. Ми там навіть ночували. Але військовий пункт ( а може не військовий а просто воєнізована охорона) радіозв’язку там точно була. На нас навіть напав собака, який там був також. Потім ми ще раз піднімались на Стій (весною 1969 р) і знов проходили мимо того пункту. Дійсно, на Стою нічого, крім тріангуляційної вежі не було. Попитайте старших туристів, членів тодішнього Клубу Туристів. Може хтось має фото, якого ми не зробили.
З повагою Е. Вовчик.
Дякую за статтю. Щоправда вона так і не відповіла на моє запитання про долю куполів на Стою. Вони самі розвалилися чи хтось їм допоміг? Адже шикарний притулок в зимовий період міг би бути (:
В мене одногрупник з Воловця то в них там притримуються думки, що все тупо розтягнули на металолом, причому багато чого самі ж вояки потягнули. Казав що памятає я хтось відкопував кабель що йшов від частини до висоти, і там же на місці обпалював його, щоб тільки метал лишився без ізоляції. Ще один зі спогадів одногрупника, що вони відривали білий сотовий матеріал, і на ньому зїзжали схилами гори, як на санках.
А тесть мій, родом з Березників, згадує що як ходили лісами і десь виходили на хребет випадково, то до них кричали через гучномовці щоб забирались звідти. До речі військовою дорогою з Кирецьків, ще досі їздять вантажівки, влітку возять людей на збір яфинів, машина Виїзжає зі Сваляви о третій ночі, вартість підйому 45 грн, тривалість підйому десь 4 години. Я там катався на велосипеді, то чесно кажучи слабо собі уявляю як вантажівка з повним кузовом людей (частина яких вже добряче на підпитку) скаче по тих каменюках.
Це була надзвичайно цікава подорож! Дякую, Ігоре! Хоч і важкувато, але воно того варто було! Впізнав людей на світлинах :)))) На останній, майже ростом, як стовп – я і Людочка-квіточка
З величезним задоволенням перечитую кожну Вашу статтю. Усі мої заставки на робочому столі – це фото з Ваших подорожей. Тай Карпати полюбив лишень після переглядів фототурів. Дякую за Вашу невтомну працю!!!!!!
Я особисто, сотні разів пролітав на тими “яйцями”, але зовсім не було інформації і ми(льотчики) вважали що то якісь супер таємні обьєкти, аж трохи розчарований, що то були звичайні рлс. Дякуючи Ігорю, тепер я розказую колегам про його дослідження, це цікаво.. 🙂
Вражаюче дослідження! Як завжди цікавий та пізнавальний виклад!
Дуже цікава стаття, почитала з великим задоволенням. Адже я виступаю, як один із головних споживач цього продукту, хоча вже і почавший “воротити носом”. Цікаво було почитати про розподілення “товару” на сабгрупи, бо ті фототури, в яких я була в минулих роках, мені вже нічого не дають і тим фотографам мені вже нема чого сказати… Але.. Існує одна проблема, надо якою я думаю до сих пір: як бути з командним духом?? Адже під час минулорічнх поіздок навколо мене сформувався певний колектив однодумців-симпатиків, який і досі запрошує мене приєднатися і тягне до себе.. Річ ускладнюється тим, що викласти пару тисяч гривень заради споглядання симпатичної тобі фізії однодумця-колеги, я не хочу. А володіння певною харизмою для того, щоб зібратися дружньою тусовкою у цікаві місця присутнє далеко не в усіх, і, на жаль, у мене… через що і страждаю.. 🙁
Очень хорошая статья, очерк за г.Стой, в частности за историю в/ч 27904!!! В 1991-93гг. Я проходил срочную службу в войсках ПВО, на г.Стой, водителем-электриком… более чем 1,5 года за рулём 131 Зила, почти каждый день, рано утром, до подъёма общего выезжал, обязательно со старшим машины, с части то в Сваляву за продуктами и др. текущим потребностям, то в Ужгород, в батальон, Мукачево…. уезжали рано утром и приезжали поздно вечером, в любое время года…
Помню каждый серпантин, каждый подъём, спуск, по зиме особенно… когда машину сунет на серпантинах обратно или лебёдкой уцепившись за дерево вытягиваешь себя наверх… бывало что и на серпантине бросал машину и с командиром пешком в расположнние роты бодрым шагом топали по накатаному следу, темно… лишь звёзды сквозь ветки высоких деревьев… а бывало что какой-то 1-1,5км не дотянешь до части-шёл за тягачём (гтс-ка), забрать груз всяко-разный. Теперь смотришь на реалии-грусть-тоска наваливается, нравились мне те места, кучу рапортов в учебке писал чтоб отправили на г. Стой… смотришь и ком под горлом, слёзы наворачиваются……
“Владимир:
05.03.2013 at 09:53
… смотришь и ком под горлом, слёзы наворачиваются……”
Понимаю тебя, браток, сам иногда вспоминаю ту армейскую жизнь (именно “жизнь”, а не “служба”) на горе…Красота там неописуемая – это днём, а вот выйдешь ночью из аппаратной покурить (конечно, при условии, что ясная погода) и, словно, попадаешь в сказку – кажется, что на горе звёзд ещё больше, чем внизу, на равнине…
Про цю таємну історію гори Стой ще ніхто не писав, та ще й так цікаво і глибоко.Я був на Стою і до будівництва РЛС, восени 1979 р. в після її руйнування в 2005 році.Тому зібрані Ігорем матеріали- справжнє історичне дослідження. Глибока подяка і пована за любовне вивчення сучасної історії Верховини!
Нажаль той факт, що бурий ведмідь занесений в Червону книгу України не вберігає його від незаконного полювання. Один дядько з Мислівки розказував, що вони часто ходять на полювання на ведмедя і що “то все фігня, що ведмідь занесений до Червоної книги”. Незнаю правда чи таке полювання успішне, але факт залишається фактом. В Мармаросах бачили багато слідів ведмедя на самому кордоні, і під Грофою в горганах бачили сліди. На рахівщині взагалі критична ситуація з полюванням. Одного разу в серпні місцевий хлопець з нами ішов в мармароські гори бо “він там ставить капкани на лисиць, вовків та іншу дичину”!!!!!. На полонині лисячій зустріли ще двох “модних мисливців” з рушницею. Цілий вечір вони бігали по лісі за якимось кабаном, а потім ( після 200 грам горючого) за уявною рижою вовчицею…. І це при тому, що в серпні сезон полювання закритий, Мармароси належать до Карпатського Біосферного заповідника де полювання взагалі заборонено а капкани заборонені ще з 90-тих років… ДИКАРІ… садити таких треба!!!! Доречі наше вище правління теж полюбляє постріляти в Карпатах… навіть на зубра, якого можна на пальцях порахувати… Ліпше б один одного перестріляли – хоч якась користь від них була б…
Знайомі які спускалися туди недавно розповідали, що кісток вже не побачили 🙁 Напевно хтось їх звідти виніс. Також мали проблеми зі знаходженням самого входу, бо ще лежав сніг і проходу не було видно. Приходилося протоптувати всі навколишні камені. Казали, також, що біля входу було багато недопалків 🙁
Назагал Печера в свому роді унікальна і вартує щоб її побачити, поки вона максимально дика.
На полонинах біля Петроса Чорногірського часто пастухи пропонували спробувати сало дикого кабана в середині літа. Ще й насміхалися ніби в нас тут заповідник тому дичини багато. Ми собі полюємо що хочемо. Та і по інших горах часто зустрічала замовчування працівниками ПЗФ замовчування незаконного полювання. Сама бачила як на джипах вночі з гвинтівками їздили мажори по лісу в пошуках дичини. Не надто комфортно, особливо з огляду на те що твій намет залишається за яких 5 метрів від місця де проїхав джип з озброєними людьми. Яка ймовірність що вони не приймуть тебе за оленя?
Все це так, все чистої води правда. Істина для кожного своя. І навіть для однією людини, протягом її життя, ця істина може/буде змінюватись.
Для мене особисто, як сказано в цій статті, мабуть в першу чергу істинною метою сходження в гори було: “А можливо те, що ми шукаємо, ті випробування, які ми влаштовуємо, самі по собі потрібні для того, щоб побачити або відчути свою власну душу, божественне в собі самому? Прикладаючи iнколи позамежні зусилля, лише таким чином дізнаємося, хто ж ми є насправді. І чим більше нам доводиться проходити крiзь це випробовування, тим чистіше і прозоріше ми стаємо.”
Хоч зрозумів я це лише зовсім нещодавно. Раніше міркував, що ходжу туди, тому що там не торкнулася рука людини, не знищила нічого, не зіпсувала, не змарнувала природу. Там, любувався красою, спілкувався із природою. Там почувався вільною часткою природи, всесвіту, там забував про все. Там жив лише однією миттю, в ту мить, коли робив крок, вдихав, споглядав. Там, немає думок про майбуття, там є зараз, тепер, почуття, та зовсім трішки думок.
Так, Наша планета дихає. Давайте будемо мислити ширше, глобальніше, аніж просто у межах нашого власного розуму й якогось територіального округу нашої вічно зеленої планети “Земля”.
Красиво написано про гори, а особливо про їх ріст в місцях кулі, де із її серця підіймається найбільша сила життя.
Ігоре, дякую за чудову нагоду прочитати такі роздуми на тему Життя і Гори. Це рідкість в наш час, мислити так, як це вдається Вам.
Були в Мукачеві пробували бограч, в захваті. Сподобалось.
Супер!!! Рецепт дуже вдалий! Для себе почерпнув багато цікавого, особливо про мачаний хліб 😉
Alex, какими бы не были интересными и привлекательными Альпы или даже Кавказ да и Гималаи, но все равно свои горы будут всегда брлее ценными… В Карпатах есть то, чего нету в других горах, какая то энергия особенная…! Эти горы для меня и множества других людей, всегда будут особенными и именно их я буду любить всю свою жизнь…
дааа, слова тут лишні…
Tibor, согласен с Вами, что каждые горы ценны по своему. Но как можно судить о чужих горах и хвалить только свои, не побывав ни разу в чужих?
Судя из указанного нормативного акта, МинОбороны Украины даже не ведают где их в/ч находятся. Как понимать, что ближайший нп от г. Полонина-Руна – с. Геча Береговского района – находится на высоте выше 1000 м. н.у.м. ??? Бред. Просто бред.
П.С. А за статью спасибо.
Местные поговаривали, что территорию неоднократно пытались приватизировать под г/л комплекс,якобы были предложения от иностранных инвесторов и т.п. Как по мне, я рад, что объекты не выкупили. Есть какая-то изюминка в ветхих развалинах, “сталкерский” дух, как в Чернобыле. Память о былом величии…
Не хочу гламура и випкотеджей.
В результаті довгих і ретельних досліджень до уваги читачів вперше! надається повна і вичерпна інформація про неймовірну історію “РЛС на горі Стій”:
http://igormelika.com.ua/moi-karpati/zhittya-buttya/rls-na-gori-stoj-istoriya-vijskovogo-obyektu-v-karpatax
Дякую за вище викладене!
Дякую за цікавий матеріал!
Про перейменування Герлаху, так само як піків і вершин в Таджикістані і Болгарії – причини зрозумілі. Але яким боком пік Сталіна з’явився у Канаді? 🙂
W latach 1949 – 1959 Gerlach nazywał się Szczyt Stalina, to prawda.
Деталі на сайті http://www.hotinfest.com.ua
Просто клас! Дякую за корисну красу! Як би такий фотовизначник на смартфон під андроїд, а?
Хе-хе. Канадський пік Сталіна
Ігоре, якщо в нас не залишиться первоцвітів, то їх будуть везти з Голандії, як тюльпани. А попит, гадаю, може зупинити лише підняння ціни. У минулому році букетик конвалій коштував у Києві від 20 грн і вище. Брали далеко не всі…
Greetings, Mr. Igor Melika! Very nice photos! For those who are not familiar with some of the geographical locations, just where exactly is your background photo “Осінь на Вододільному хребті” located? Please post exact information. “Vododilnyj hrebet” means very little, if you don’t know where and what it is, right? Thanks!
Добрий день. Я хочу подякувати Вам за сайт, за те що відкрили для мене Карпати з іншого боку!!! Дуже гарні фотографії, цікава інформація! Переглядаючи фото, відчуваеш атмосферу і магію гір. Дякую за це. Успіхів 🙂
Is it too unnecessary to say that your phtographs are very beautiful? I’m happy to discover I can view them on my own on your page – thanks for the ease of access, your pictures should be seen!
Фото просто відпад. Дякую за задоволення! Нариси на вашому сайті заслуговують найвищої оцінки!
Дуже-дуже гарно :))
Очень красиво! Благодарю!!!
Неймовірно, природа прокидається…
Подобається болгарське слово – страхотні, тобто гарні дуже!)) Дійсно гарні!
Знаєш як зняти сірий сюжет… Водосховище вражає..
Очень красивая природа и фото супер!!!
Дякую, Ігоре! Це рідні квіти.
На Рахівщині крокус ніжно називають “Брендушка”, від слова “брендушевий”, тобто фіолетовий. А про Білоцвіт і не знала… Вважала домашніми підсніжнками.
Яка краса! Так і хочеться там залишитися і розглядати все навколо…
Чудова мить приходу весни!!!Ловімо її і насолоджуймося!!!Дякую авторові.
А я крокуси називаю “аметистами карпатських полонин”. Це справді неймовірне видовище, коли цвіте фіалково-синіми відтінками вся полонина. І ступити тобі нема як, бо навколо квіти і квіти! Ідеш обережно – і боїшся наступити на їх ніжні голівки. То є чудо!…
ПРОЙДЕНІ МАРШРУТИ, ЗАПЛАНОВАНІ МАРШРУТИ
Дякую, Вам, Ігоре! Те, чим ви займаєтесь – просто диво, а Ваші фото казкові. Шкода, що мало часу, щоб відвідувати Ваш сайт. Але в фототур цього року обовязково з Вами піду.
Де це свято буде проходити?
Місце проведення чемпіонату:
Закарпатська обл. Берегівський р-н, с. Косонь, оздоровчо-рекреаційний комплекс «Косино»
Зеленчук кандидат фізичних наук, а не історичних.
11.05.2013 мені пощастило побувати у Віденському музеї і побачити на власні очі карпатський метеорит. Роздивляючись «небесну» знахідку мене переповнювали амбівалентні відчуття: з одного боку було приємно усвідомлювати, що «посланник з космосу» приземлився саме в Карпатах, а з іншого – було щемно бачити, що карпатський метеорит нині знаходиться більше ніж за 600 км від свого фактичного місця падіння…
Дякую за чудові знимки. Дуже гарно! Приємно подивитись!
ФОТОрепортаж з фестивалю “Верховинська яфина″ дивіться та читайте ТУТ
Душевно дуже написано, прочитав з великим захопленням. Дуже розумію хлопаків, яким КОМ ПІД ГОРЛОМ, кожна частина, у якій служив – розформована
Гарно погуляли. То живчика самохуд? Щось ніяк ще не можу туди потрапити.
Роман Романів: так, Сашка 🙂
У Вас надзвичайні світлини! Від них йде стільки енергетики й тепла, що почуваюсь майже присутньою у кожному зображеному куточку дивовижної нашої природи! Дякую пане Ігоре Вам за відчуття і споглядання прекрасного! Успіхів Вам і наснаги!
Ребята, пробовал готовить. Все получилось, класс. Очень вкусно ! Осторожно с перцем.
Зашел на сайт вспомнить рецепт буду готовить второй раз. Хочу попробовать вообще без перца Чили
А чому і камянка і яфина отримали “борівка” як додаткову назву ?
Дякую, дуже цікаво!
В хороших снимках нет тайн. Они просто дышат. Вы всмотритесь, вдох- выдох, вдох-выдох….. Критики попробуют их, конечно, препарировать, расскажут про точки и композиции, про линии и всякий бред, вспомнят других, пожурят вас. Но это чушь. Вы должны это чувствовать. Иначе вы не фотограф (с)
Дети и животные и еще природа – это нескончаемая тема….это самые искрение модели, у них ничего не надо добавлять или убирать, они сами все делают за тебя. Нельзя нарисовать настроение. Они живут теми эмоциями, что потом видишь на карточке. Ко всем отзывам больше нечего добавить, очень душевно!!!
Я так зрозумів що колиби пустували бо вже не сезон був? Яка ймовірність того що влітку вдасться переночувати в одній із колиб на Кукулі?
Іван: думаю ймовірність переночувати в колибах влітку – мізерна. Але вже починаючи з вересня місяця вівчарі залишають полонини…
Верховинське живе пиво – зранку робить диво:)
Всім хто збирається на дане дійство рекомендую паркуватись по ходу виїзду і десь подальше від самого місця дійства, повірте краще пройти 1-1,5 км за 15-20 хв пішки ніж стояти в мега гуцульському корку.
А ще краще приїхати на свято велосипедом, суджу з власного досвіду, бо постійно був за кермом, а одного разу лишив руль… ровер і пиво:) …тоді чи до Косова, чи до Верховини буде йухххху:) ( ну, до Косова буде трохи горб …але потім йууухххуу:)
Ще один нюанс по погоді – зазвичай може бути дощ в перемішку з сонцем, тому може бути порєдно болота:) …а може бути люкс погода!
Кайфові місця, кайфові фотки. Дякую за гірську свіжість. Просочилася з монітору і прям обкутала, обволікла з ніг до голови 🙂
Коли мокро, не дуже комфортно, але таких чудернацьких живописних хмар і туманів в “добру” погоду не застанеш 🙂
To jest dopiero prawdziwa przyroda dzika i nienaruszona
Чудові краєвиди! Чудові світлини!
Гарний репортаж, Ігоре! Фото просто супер! Ти забув додати дві сім’ї , які ми бачили у Вовчому, і які під проливним дощем намагалися дертися на гору, але несучи за спинами не рюкзаки з наметами, а власних дітей – немовлят до двох років, яких справді “навіжені”, на мою думку мами, годували йогуртами під проливним дощем. Однак цікаво було іще дещо – дітям явно це подобалося, бо ознаків паніки, яка вже майже виривалася з мене (!!), я в них не помітила. Цікава штука – життя! 🙂
Мене самого часто манила мінлива природа, коли ти не знаєш чого від неї чекати. Спершу сонечко тебе поливає теплим проміннячком, а вже за кілька хвилин, на тебе набігає велетенське стадо хмар й поливає дощем або навіть мокрим снігом… таємничість манить не менше, аніж чудові краєвиди з такої висоти (це я про туман та хмари, в яких ніц не видно). А один мій колега після перегляду фоторепортажу прокоментував так: “В это тяжело поверить. Природа как в фильме Парк Юрского периода” 🙂
Класно. А як вас туди впустили? Мені також цікаво побачити, що там робиться
Дуже цікава програма Бажаю Вам успіхів !
alex: Я хожу в горы с 1960-х годов. С тех пор слава Богу много что изменилось в нашей жизни и благодаря этому мнеу далось побывать и на Кавказе (конечно и в горах Кавказа) и в Альпийских горах и в Тянь-Шаньских но еще во многих других. Карпаты молодые горы. Больших скалистых местностей практически нет. Поэтому практически в Карпатах всюду зелень-растительность. Я лично люблю именно такую местность. Пустые серые скалы меня не привлекают. Может их любят скалолазы, но это совершенно другой туризм. А то, о чем нам пишет человек-владелец данного сайта как раз походит для любого начинающего туриста, любого человека, который любит природу. Так что по этому считаю, что вы завязали излишний и неправильный спор. И кстати, Вы-то вообще были когда-то в Карпатах?
Так от по якому маршруту ми з Вами зібрались! Чудово, дуже дуже надихає!
Tom, конечно я бывал в Карпатах и не раз. Но если Альпы и Кавказ для Вас исключительно пустые и серые скалы, то невольно вкрадываются сомнения – а бывали ли Вы там вообще.
И где Вы тут спор обнаружили? Я задал вопрос, мне на него доходчиво ответили и всё.
Чудова фоторозповідь! Дякую! Мені вона нагадала, як торік на початку травня теж були на Боржаві. Все вдалося здійснити в межах одного дня. Помилуватися вооспадом Шипіт. Піднялитися із Пилипця на Високий Верх. Потім ми збігали ( в буквальному розумінні) на гору Стій. І знову через Високий Верх спуститися назад в долину, де лишили авто. Пізно ввечері повернулися назад на Франківщину. Боржава – пречудовий масив в Карпатах. Хочу ще туди сходити. І щоб надовше 🙂
А ровер потім по тім болоті тєгагати на плечох трохи не йууухххуу 🙂
ФОТОрепортаж з фестивалю “Молочна ріка 2011″
Обертаючись назад, сама не вірю що все це насправді було – купа емоцій і вражень. Ігорю, одне мушу Вам сказати, що якби не Ваш професіоналізм, а в першу чергу оптимізм, то мене накрила би паніка, як ота хмара накрила Боржавську полонину під час нашого походу. Ми дуже Вам вдячні, що Ви нам відкрили одних з мальовничіших куточків Карпат….які ж вони гарні, хоч і з ” характером” 😉
Леся & Міхі
Трохи не забула, крім мальовничих краєвидів, які нам все-таки змилосердившись на 2 день походу, показала Боржава, ми ще дуже довго будемо пам’ятати смак Вашої юшки і гостинність Вашого намету 🙂 сподіваємось, що наступний похід “не за горами ;)”
to manyaksfon:
Ідея – супер! Тільки з кущиком домовитись треба, в який бік фотографувати. Бо в Романа Петроси, а в Ігоря – Піп Іван Мармароський. А кущик – отой всюди втрапив ))
до main_stream: дівоча пам,ять – щойно з Мармів, а кущика нема… вірніше є, але не той 🙁
А “той” куди подівся?
поговорили… я мала на увазі, що сфотографувала не той. про “той” забула геть. мож десь і є – не здибала 🙂 мабуть, із-за того, шо не пішла на вершину, як нормальні люди ходять (якщо п.Михайлюка, наприклад, вважати нормальним), а поперлася долиною через сніжники 🙂
Це ж скільки того снігу нападало, що оце допіру лежить..
Доброго дня Ігор! Суперовий сайт! Суперові світлини! Ви робите колосальну роботу по пропоганді фототуризму! Я недавно придбав фотокамеру КЕНОН і пройшов курси у львівського фотографа Олександра Данчевського, Ваші фото мають якусь свою особливу енергетику. Багато раз я бував на Шипоті,але на авто із сторони Воловця на один день. Я ще не все переглянув із Ваших маршрутів, але як на рахунок переходу із Климовця через старий перевал на Вербяж, а також перехід Захар Беркут(Славсько-Волосянка)- Хащованя-Пилипець-Шипіт. Буду вдячний за інформацію,сподіваюсь, що приєднаюсь до когорти шанувальників Карпатського фототуризму. З повагою Орест!
Tom та Alex не сперечайтесь! Ваши Урал, Алтай, а також Забайкалля також прекрасні! А Ви колись бували в Підмосковї на Лєнєнскіх Горках! Обалдєнно! Духе рекомендую! Зробіть будь-ласка фоторепортаж.
Цікаві фото, але фото це трохи не натура туди треба їхати і відчути ту велику і потужну силу, коли ти стоїш на вершині (будь якій), і весь світ під твоїми ногами
А КОМУ ЦІКАВО ТО ЗАГЛЯНЬТЕ В ФЕЙСБУКУ В ГРУПУ “ФЕСТИВАЛЬ ЕКСТРИМАЛЬНИХ ВИДІВ СПОРТУ”
Потужний відеоогляд.
Ніби кожен камінчик той самий, а як неймовірно за тиждень змінилося все 🙂
Позитивно ви сходили — бачу 🙂
Мармарош фантастичний! З погляду червневого – ніколи його не бачив, але мав насолоду споглядати в час серпневих зорепадів…
Краса неймовірна, дякую.
Дякую за фототур!… хочу ще 🙂
В другій частині дуже сподобались фотографії. І відео цікаво дивитись.
Все-таки Мармароси, мабуть, найчарівніші гори в Карпатах 🙂
Чудовий звіт! Суперові фотографії добре розкривають красоту цієї місцевості!
Очень понравилось, Ваши репортажи и фоторепортажи передают не только атмосферу, даже запахи чувствуешь! Творческих Вам успехов!
Я і не знав що ті рожеві кущі занесені до червоної книги 🙂
Який Ви щасливий, Ігоре! Дякую Вам!
Як завжди – неймовірна фото-відео-розповідь. Інколи хтось виставить одне фото… А тут – відразу ціла фотогалерея.
Подяка за ваш сайт. Так сказати про гори, друзів, походи, враження і значимість гір у житті людини – це великий дар. Бажаю Вам натхнення і вражень для нових фотосесій.
…вівці, мої віці… там дзеленкотіння дзвіночків не таке як скрізь 🙂
Далі я промовчу, сам знаєш 🙂
Недавно також ходили на Плай та Високий Верх. Класно там…. Наступного разу хочемо сходити на Стій, але чи встигнимо з Воловця за день, це питання?!
Чудовий маршрут! Можливо Ви можете поділитися картами даного маршруту?
Дякую за інформацію! Чи не може так статися, що день проведення фестивалю раптом зміниться?
Добрий день Ігор. Надзвичайно приємно проглядати Ваші чудові фото і взагалі прекрасне оформлення Вашого сайту. Радію за рідну мову. Творчої наснаги Вам! Я із гірського смт.Воловець де недалеко буде проходити фестиваль чорниць*Верховинська яфина*. Успіхів!!!!!
Роззявив рота і не можу прийти до тями. Яка ж краса…
Дуже цікаво було почитати, дякую!
Недавно ходили з друзями туди. Зараз там в казармах живуть пастухи з худобою і собаками. Хотіли купити в них бринзи і молока – не продають, і взагалі було важко з ними спілкуватися. Для тих хто хоче відвідати цей об’єкт, раджу бути обережним – собаки не дуже люблять чужинців, нас ледь не покусали, але все обійшлося.
Дякую за визначник. Дуже потрібна річ. І у мене запитання-прохання. Подорожуючи Карпатами сфотографувала декілька рослин, яких я не знаю. Чи можу я звернутися за допомогою їх визначити?
Дякую, що не відмовили.Ось ці рослини: http://fotki.yandex.ru/users/ingsteel/album/356616/
Віктор: таких випадків ще не було. Однак для уточнення інформації, щодо проведення фестивалю, публікую номер телефону голови села Гукливий: Бирак Федір Федорович 050-168-35-43
Очень редкое фото с правильным цветом БОГРАЧА. Молодец!!! Видимо правильные приправы дают правильный цвет.
Із цією підбіркою, можна впевнено вивчати флору Карпат. І будеш знати, що ти її вивчиш. Дякую!
Добре б було якби автор відзначав ті рослини, які потребують охорони чи в Червоній книзі. А то такі “любителі і любительки” природи і Карпат топчуть, рвуть, смітять, роблять віночки, ставлять намети, палять багаття на місцях де такі рослини ростуть. І не мають навіть найменшого уявлення. А про ті рідкісні рослини, що знають, що вони лікарські, то відразу їх зривають на непотрібні їм настої чи настойки. Таке ставлення до рідкісних рослин бачив на полонині Лисича на Мармаросах, на Петросі, на г.Ребра і Шпиці.
Класно..
Класс! І не думав що родендрон так довго протримається)
Чудова розповідь! Фото як завжди дуже вдало передають красу Карпат!
Чудові супер фото! Пейзажні вражають, я не думав, що можна так живо вийти передача! Сама ж стаття проникла до глибини душі і уривок, і все про нашу подорож. Справді серце відкривається і відчуваються інші вібрації і рівні в прояву життя. Тепер задача – утримати це все в умовах міста і дому!
Vlod, ти ще багато не бачив, на рахунок Карпат =)
Після побаченого і прочитаного у мене залишились найкращі враження!
А також тоненьке павутиння заздрості – я не вмію робити таких фото…
Ясно, що мій фотоапаратік слабенький, але це не його вина, це –
вміння бачити!
Як завше – заворожуюче. Кожна знимка дихає горами 🙂
Какой же Вы мастер слова (о фото уж и не говорю-профессионал)! И я, вместе с Вами, чувствовала порывы северного холодного ветра вечером и радовалась утреннему солнышку продрогнув в палатке. Очень реалистично всё описываете! А мне интересно было бы посмотреть как женщины “счесывают” чернику с кустов. Для Вас это не в диковинку, а я – впервые слышу. И блюдо с диковинным названием “цмунда”, что это, вкусненько? 🙂 Ещё раз, спасибо Вам за позитив!
Отличный отчет, спасибо 🙂
Фоткать мало, надо еще уметь преподнести!
Елена, цмунда – это огромный дерун на всю сковородку, на котором сверху подливка и мясо.
Ух ти які цікаві місця, красиві фото. Проникаюсь атмосферою для подальшого натхнення! 🙂
Да, спина вечером у девочек “горит” после счесывания афын!!! И чесалку рассмотрела, спасибо (Роману) за ссылку. Буду в Мукачево, цмунду обязательно попробую, уж оч. вкусно вы все о ней пишете!
Відмінна подорож. Дуже сподобались знімки з карпатськими конями.
Ігоре, і яка довжина цього маршруту ?
TSerg: хронометраж маршруту в кінці цієї публікації:
http://igormelika.com.ua/shhodennik-mandrivnika/pishkonya-negrovec-darvajka-mandrivka-privododilnimi-gorganami-17-18-11-2012
Чудовий, пізнавальний звіт. Як завжди, професійні фото.
Як завжди чудові образи, настрій. Колір, світло, гори незабутні!
Cпасибо Вам за прекрасные фотографии, Игорь! Приятно вспомнить такие красивые и незабываемые места!
Дякую за фото, я була там. Під враженням від хмар в горах, через них доводилось ходити.
Фоторепортаж – це знімки, зроблені в короткий проміжок часу, плюс поєднання планів (великий, середній, загальний). І найголовніше – наявність ударного фото, навколо якого групуються інші. Як, скажімо, намисто з однієї великої і 2-3 десятків дрібних перлин…
А сами по себе фотографии в большинстве своем, конечно, отличные.
З повагою, Валерій Соколов.
Myroslav: В колишньому офіцерському гуртожитку пастушки тримають худобу, живуть дійсно в казармах, проте їхні пси лише схильні до гавкати, то ж їх робота така, а аґресії від них нуль. Деякі не проти поласувати цукром чи виїсти рештки косервів, виховано так приходять і мовчки сидять-чекають, доки їм дадуть то зробити. Хлопчаки цілком собі діти, може в Вас не той підхід, х.з.
Ігоре, превельми вдячний за доробок, теперека всьо по полицям, як має буть. Спершу, як побачив шматки радіопрозорогого стільникового матеріалу, то грішив на рлс “небо-св”. і на Снр-125, а в надміцних ангарах – ПУ з зрк, але раз таке діло…
Дякую.
Чудова підбірка!
Маю одне невелике зауваження – рослина, визначена як Primula veris, як мені видається, насправді належить до виду Primula elatior. У весняного первоцвіту відгин віночка вужчий.
Це клас!
Дуже шкода що в мене не вийшло побувати, дякую за репортаж! Хоч так подивлюсь..
На слідуючій – ОБОВ’ЯЗКОВО!
ФОТОрепортаж “Сушка-2013” в Мукачево: http://igormelika.com.ua/moi-karpati/zhittya-buttya/sushka-2013-v-mukachevi-vilnij-obmin-fotografiyami
Уважно передивився всы знімки ще раз, і маю ще кілька зауважень:
наскільки мені відомо, Senecio fuchsii не був включений до жодного видання Червоної книги – це досить звичайна лісова рослина;
знахідки Pulmonaria officinalis в Карпатах теоретично можливі, але набагато частіше там зустрічається близький вид Pulmonaria obscura, що відрізняється відсутністю світлих плям на листі, що з’являється після цвітіння;
карпатські рослини зазвичай відносять не до Scorzonera purpurea, а до близького виду Scorzonera rosea;
рослина, що визначена як Melandrium album, насправді – Silene vulgaris.
Жаль, що Вашої фотографії не змогла дістати. Все миттєво розібрали. Підозрюю без обміну :)))
Я рахую що тут головне любов до фотографії.
Завжди там хотів побувати…
Бачив памір з різних полонин…
Тепер точно буду (може)…
Просто вау. Хочу поїхати, поки натхнення не згасло (ще в цьому сезоні)!
А можете більше технічних деталей подорожі: чим і звідки їхали, звідки стартували на підйом, чи треба провідника сертифікованого (бо я десь таке читала), ви бронювали готель наперед?
Дякую Ігоре! Дуже файна стаття-дослідження. Цікаво було прочитати про історію життя на г.Стій після походу на неї. Бажаю натхнення в подальшій роботі! ;)))
Календар ПРОЙДЕНИХ МАРШРУТІВ (фотографії, репортажі, описи маршрутів)
О, очень полезная, а главное полная информация по вопросу разрешения на Мармаросы, Спасибо!
В Карпатах був, але поки не вдалося побачити цю ГЕС.
Стосовно грузинської ГЕС, що на двох річках, то вона називається Ладжанурська ГЕС. В гуглі так просто не найдете, трохи напишу на своєму блозі.
Коли останній раз були в Діловому, прикордоники розвели нас на 50грн, хоча в нас всі дозволи були.
Ведмеді прямо в Синевірі купаються???? 🙂
Олено, ні, ведмеді купаються в “притулку”, створеному для їх реабілітації, це неподалік села Синевирська Поляна.
Хочу нові фото на заставку
О, і обов*язково розповідь про Грузію – чим і як добирались :)))))
Мене цікавить, яка програма запланована на 7 вересня? Дякую.
Лідія: прохання уточнювати програму фестивалю за телефонами (03738) 2-17-90, 2-12-64
Автору, пану Ігореві Меліка, безмежна вдячність за фундаментальну працю! Даний матеріал був для мене мотивацією 15-го серпня піднятися на гору Стій. Вражає неймовірна краса Карпатських краєвидів, але ще більше угнітає те, що зробили з природою люди!!! Залишки РЛС, руїни в/ч А3185, купи сміття і т.д., це гидкий пам”ятник часів “Єдіной і нєдєлімой”.
Було би справедливо зробити з цих об”єктів музей на кшталт Чорнобильської АС. Може хоч таким чином спробувати поповнити місцевий бюджет, щоб якось поправити екологічну ситуацію на полонині Боржава! Подейкують, що ці об”єкти є привабливими для гірськолижно-готельного бізнесу, бо вже мають основні необхідні комунікації. Та схоже не так просто сьгоднішній “владі проффессіоналів” приХватизувати і “поділити” все по-братськи…
Мед усьому голова! 😉
Дуже гарна стаття, чудова мова написання і, звісно, чудове відчуття людини, про яку саме йде мова. Ігоре, я пишаюся тобою і тим, що з тобою знайома!! Хай тобі щастить)
🙂
Це визнання 😉 вітаю!
На Закарпатті видали журнал про унікальні місця регіону (mukachevo.net)
Пане Ігорю, невимовна гордість бере за те, що маю шанс бути з Вами особисто знайомою!!! Це справді “вибух” серед буденності, для нашого часу – героїзм. Творча реалізація – становить людину і формує душевну та не-фізичну статуру, стержень людини, до чого високооплачувана робота часом не має нічого спільного. Хотілось щоб більше людей були саме такими… Наснаг!
Випадково натрапила на Ваш сайт. Важко підібрати слова щоб описати свої враження від фото, а що вже говорити про побачити таке своїми очима. Відразу захотілось піти у всі походи. Я дуже люблю гори, наші Карпати.
Карапати кличуть! Та приховують ще багато цікавих та невідомих місць. Я радий що маю такого друга!
Біля входу валялися і пляшки.Думаю і в печері уже сміття є.
Цікава оповідка і чудові фото! Дякую!
Мені дуже подобаються ваші фотографії. Я вже 5 років катаюсь з Дніпропетровська в Карпати і заготовляю там ягоду. І є у вас такі фото, що я навіть і не знав про такі місця. Дуже вам вдячний за вашу роботу.
А я недавно провів там два дні і дві ночі! Відчуття супер! Гори, повітря краєвиди, словом не передати!
Приїдете, Ігоре?
Саша Недовізій: залюбки б приїхав, однак в цей період маю велику групу туристів на осінню Боржаву 😉
Від імені учасників українсько-польської експедиції 1999 року з комплексного дослідження кукульських полонин дякуємо шановному автору за чудовий матеріал.
Юра
Tak i było na połoninie Kukul – na cmentarzu wojennym pochowano przede wszystkim Węgrów, ale mogły być i inne narodowości. Skład grupy badawczej z 1999 roku: Janusz Gudowski, Jacek Hucuł-Stróżewski, Jurij Nesteruk, Andrzej Ruszczak, Włodzimierz Witkowski, Maciej Ząbek i Władysław Żakowski (postawiliśmy wtedy 1szy krzyż). Kolejna grupa badawcza w 2009 roku w składzie: Filip Gudowski, Janusz Gudowski, Jacek Hucuł-Stróżewski, Nazar Nesteruk, Jurij Nesteruk, Andrzej Ruszczak, Jan Witkowski, Włodzimierz Witkowski i Maciej Ząbek (dostawiliśmy 2gi krzyż).
Skład ekipy badawczej w 1999 roku: Janusz Gudowski, Jacek Hucuł-Stróżewski, Jurij Nesteruk, Andrzej Ruszczak, Włodzimierz Witkowski, Maciej Ząbek, Władysław Żakowski (postawiono 1szy krzyż), kolejna ekipa badawcza w 2009 roku: Filip Gudowski, Janusz Gudowski, Jacek Hucuł-Stróżewski, Nazar Nesteruk, Jurij Nesteruk, Andrzej Ruszczak, Jan Witkowski, Włodzimierz Witkowski, Maciej Ząbek (postawiono 2gi krzyż).
У хатинці під Грабом такої широкої причі вже нема. Тепер є висока вузька лежанка, зате з не менш вузьким пружинним матрацом 😉
http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/svidovec/igor-melika-svidovec-24-25-08-2013-1.jpg
Файно 🙂
Лише з великою любов”ю до природи і неперевершеною майстерністю можна так, як у Вас, передати не лише зображення, а й настрій, відчуття побаченого. Дякую! Ніби сама там побувала. Від туману аж холодом повіяло!
Гарні фото, ми там були день перед тим, ночували біля Стогу, а 24 пішли через Трояску і Татаруку до джерел Чорної Тиси. Теж вперше був на Свидовці в таких умовах, але сподобалось.
Така коротка і така вражаюча подорож, я і тепер у захваті від того ранку…
Розумію Ярослава, який майже не фотав, а стояв і насолоджувався.
А я щось досі туди не зібрався… гарно. Кажуть, туристів там багато. Чи то лиш влітку?
Саша Недовізій:
Зазвичай найбільше туристичного люду на Свидовці в теплу пору – липень-серпень. Однак бажаючих плюндрувати заповідник за допомогою транспортних засобів щороку більшає (джипи, квадроцикли, мотоцикли). Причому незалежно від сезону. Але це вже окрема тема…
Ранок дійсно чудовий і запамятався неймовірно швидкою і феєричною “зміною декорацій”.Юрі респект за терпіння та кулінарний талант в приготуванні вечері.
28-29 жовтня 2013 року на території еко-курорту “Ізки”,відбувся найсмачніший кулінарний тур Закарпаття – “Бограч PARTY”, в якому прийняло участь 36 туристів зі Львова. Тепла осіння погода і приємна компанія слугували запорукою гарного настрою на чудового відпочинку! ФОТО 1 ФОТО 2 ФОТО 3
Скажіть будь-ласка, як можна скачати фотовизначник, чи може ще якісь матеріали у вас є по флорі Карпат, мені б знадобилось для роботи (НПП “Черемоський”)
Традиційно – неймовірні фото. Автору – велика подяка.
Закарпаття зі своїми буками – вдячна тема для будь якої пори року.
Але осінь – особлива! І тобі вдалось це зробити!
Коли ти це все встигаєш?
Дуже дякую! Дуже гарно! Ніби мандрувала разом з Вами! Можливо, ще колись і буде!
Надзвичайно гарно як звичайно у твоєму виконанні. А як бути тим хто не зміг взяти участь у цій феєрії барв і настрою ти подумав коли публікував фото?
Zommersteinhof: ти жартуєш? Я нічого не встигаю! У черзі 7 мандрівок (починаючи з травня), де необхідно обробити фотографії + написати пару рядків про ту чи іншу подію 🙂
Стосовно ж буків – суща правда 🙂 http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/stezhkami-karpat/igor-melika-javornik-all-seasons.jpg
YAROSLAV: ну, для тих, хто не мав змоги побачити цю красу наживо, я підготував саме цей фоторепортаж 😉
Дуже гарно – осіннє золото. Та в мне чомусь ще визиває тугу, як за відлітаючими журавлями.
Красота! Дуже все знайоме й тому ще більше подобається!
Твоя відповідь мені-це моветон
Ух ти яка краса! Дякую! Набираюсь натхнення знов вибратися в оазіс першозданної чистоти і природи!
Чудові роботи! Заздрю білою заздрістю людям які живуть в Карпатах!
Така краса, фото аж “пахнуть”- прямо відчувається запах листя 🙂
Живі фото. Просто неймовірно! Я одну собі на робочий стіл розмістила і тепер буду милуватись ними :)))
Фото неймовірні, я таких і чекала! Вдячна Вам за фототур і позитив, який бадьорить кожного ранку і надає наснаги. Стан душевного піднесення, отриманий на Явірнику не затихає! Дякую Віталику, Олександру, Юленькі – з Вами було класно!
На скільки складніший підйом з Колочави і за скільки часу можна пройти цей маршрут з відвідинами озера Синевир як кінцевого пункту ?
А біля Грофи не притулок?
Вія: з Колочави, з присілку Герсовець, треба піднятися на Дарвайку. Підйом стрімкіший, ніж з Синевира, але не критично. В осінній період, не поспішаючи, увесь хребет Пішконю можна пройти з двома ночівлями на хребті. Після закінчення маршруту (урочище Гедешова) необіхдно якимось чином дістатися до озера Синевир. Це відрізок 12 км…
fr1m: такого плану? З усіма туристичними зручностями? http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/hidden/igor-melika-15-16-12-2012-javornik-91ys.jpg?i=1518416496 З живою людиною, яка там проживає і доглядає за будинком і приймає туристів?
Дуже гарно, Ігорьку! Дякую тобі теж!)) Нам було приємно зробити тобі приємно))
Очень насыщенно и красиво было. Спасибо всем кто помог Игорю на “жизненные мелочи”! Игорь тебе спасибо за все.
Співчуваю вам, Ігоре і вашій родині всім серцем і душею, важко було читати… Сила часу і долі могутні існтрументи Бога, які неможливо обійти і це заставляє задуматись і по іншому подивитись на життя, на те, чому ми його присвячуємо, на що віддаємо час… Розлука завжди травмує, але читаючи, про час, проведений разом і відчуття в ті моменти, стає легше, адже всі моменти життя, наповнені радістю, любовью, дружбою – це богаство сильніше часу і буде завжди з нами!
Бажаю щастя вам і надалі наповнювати життя своє і людей поруч тим, що завжди залишає теплий сонячний слід в душі!
Як завжди на висоті)!
Вододільний не втрачає своєї краси..
Приємно хоч подумки пройтись з Вами по Вододільному, відчути присмак глінтвейну з каштанами, підставити носа карпатським вітрам!
Очень понравились фотографии, спасибо! И история!
Чудесные у Вас фотографии! Такая осень красивая в Карпатах, яркая, насыщенная… вот когда нужно не жалеть времени и снимать, снимать, снимать… А история, рассказанная в фоторепортаже, говорит, что у Вас и друзья замечательные!
Ніколи ще не бувала в тій частині Карпат. Але завдяки таким чудовим фото та розповіді вже маю відчуття, що “побувала”. Ну, майже побувала 🙂 Дякую гарно. Завжди із задоволенням переглядаю в інтернеті Ваші фотозвіти-фоторозповіді
Замечательно!!! С удовольствием попутешествовал Татрами по фотографиям 🙂
От так ми й звикли дивитись на світ, “очами Сєнкєвича”.. 🙂
А остання фото чимось нагадує ракурс виду на Туркул з Несамовититого. Тільки неначе Туркул виріс)))
Дуууже гарно…
Гарні гори, є де полазити. 🙂
Чудова історія, та ще й присмачена такими яскравими світлинами
Чудова розповідь та чудова мандрівка, а політ над озером – то шось неймовірне! Дякую Ігоре за Бещади, давно мріяв пройтися ними, адже видно Тарницю з майже всіх вершин Великоберезнянського та Перечинського району.
Чудово написано. Я ще читав, що ці місця найтемніше місце центральної Європи і в Бещадах створено “Парк Зоряного неба”
Минулого літа ходили по кордону зі сторони Лубні нашої, були на перевалі між Волосатим і Лубнею (на мапі називається пер. Пшеленч Бексиду), далі по кордону йти не дозволили, тому ми відправилися через Верховину Бистру і піднялися звідти на вершину Кінчик Буковськи. Дикість і краса цих місць справді неповторні, а Тарниця тоді виглядала недосяжною мрією. А зараз, бачу, не так це вже і складно 🙂
До речі кому цікаво, є польський сайт далекі спостереження http://www.dalekieobserwacje.eu/category/ukrainskie-karpaty/ там є багато фото зроблених саме з Бещадів. Найбільше вразили 2 фото: вид на Татри: http://www.dalekieobserwacje.eu/wp-content/uploads//2013/01/Tatry11.jpg та вид на румунські гори http://www.dalekieobserwacje.eu/wp-content/uploads//2013/01/Karpaty-ukrainskie.jpg В наших горах також можливо бачити об’єкти понад 200 км!
А мене там вразило ще й те, що Соліна знаходиться на українській лемківщині, кругом села з деревяними лемківськими церквами. Шкода було, що ці чудові місця не українські.
Дуже змістовний, інформативний опис, та чудові фото. А мене ще дуже вразила Ваша згадка про історію тих місць, бо я є свідком того історичного злочину – я родом із Надсяння.
Володимир: розумію вас, Володимире… та поки не відвідав ті краї, навіть сам не знав, що то колись були наші землі. Після таких фактів справді стає сумно 🙁
Дякую за фото і коментар! Тепер в мене дві мрії: перша – побувати в Вашому фототурі по Високим Татрам, а друга – навчитись (хоч приблизитись) фотографувати, так, як Ви!
Є фото, споглядаючи які, накотилась тепла хвиля: ФОТО 1 та ФОТО 2 Подорож по Польщі, а неначе по дитячим мріям…
Красота! Які височенні гіганти! Цікаво, чи їх видно з Карпат
Ігоре, як завжди чудова розповідь і прекрасні фото.. тепер на меті є ще одне місце, яке я хочу відвідати :))) завдяки Вам 😉
Неймовірний маршрут, аж не віриться що це лише 15 км.
Дякуючи вам Ігоре, мав нагоду бути в цій мандрівці разом з вами. Сподобалося все. Гарна розповідь і дуже гарні фото. Навіть нема чим доповнити. Надіюсь на майбутні подорожі.
Дуже цікава стаття… сам кілька раз бував біля куполів останній раз 1999 р. Потім їх не стало…а про частину чув але ніколи там не бував.
АНОНС ФЕСТИВАЛЮ “ЗАКАРПАТСЬКЕ БОЖОЛЕ – 2013″
Нічого собі!!!! Диво!
Віталій з Березного:
Дуже дякую вам за сайт, унікальні деякі фото!
Слідом за буйним квітуванням сакур, на присадибних ділянках мукачівських господарів достигла соковита хурма
Фото 15.11.2013 (Мукачево): ФОТО-1 ФОТО-2 ФОТО-3 ФОТО-4 ФОТО-5 🙂
Юра, мы все просрали.
Сам служил на подобном комплексе. Свой чужой закрыт и опечатан не по причине его неисправности, а по причине его автономности и секретности.
Щиро дякую за фото. Душа відкликається на красу, яку Ви даруєте!
костянтин :
так, високі тарти видно з україни, але побачити їх важко http://www.dalekieobserwacje.eu/tatry-z-riwny-w-poloninie-rownej-200-km/
Я з дитинства фотографую і подорожую. Моїм першим фотоапаратом був “Смена-символ” за 23р. Ваші фотографії чудові. Певні з них я використовую як взірець при навчанні. Карпати дуже полюбляю – ваші описи дозволили скорегувати мої маршрути (подорожую з дітьми, підлітками, дорослими) і побачити Їх з іншого боку. Про певні місця, де я був, більш досконалу і цікаву інформацію (невідому мені)я знайшов якраз на Вашому сайті. Сайт живий, має Душу і Дихання. Як тільки буде можливість, попрошу Вас взяти учасником до фотомандрівки.
Дуже гарні фото, в ті дні була хороша видимість, з Пікуя було видно частину Свидовецького хребта.
Світлини, як завжди вражають! Ніби знову побувала там. Добре що вам пощастило з погодою, бо я у кінці серпня втрапила в тумани і дощі!
Оце так масив! Просто неймовірні краєвиди, так і манить в гори!
Ігорю, дякую за подорож та за світлини! Було неймовірно, без прикрас! А фото – це як віконце в казку!
очень познавательно 🙂
Ігор, як завжди прекрасно. Цього року нажаль не вийшло зїздити в Карпати. Дякуючи твоїм фотоекскурсіям трішки компенсував для себе цей пропуск.
Удивительные горы! Вроде не очень высокие, но изумительной красоты и обаяния. Так и притягивают к себе каким-то неземным притяжением. Рассматривая эти чудные снимки, ловишь себя на мысли – так и хочется оторваться от земли и уйти в полёт над этой могучей красотой! …Интересно, какой путь проходят фототуристы за одну такую экскурсию? И есть ли особые требования к физподготовке каждого участника? И вообще – где можно узнать подробнее утилитарную информацию потенциальному туристу? Типа – что почём и как? И большое спасибо за превосходные картины и толковое описание!
Прочитал с удовольствием, как заново прошелся! Ваши репортажи читаю регулярно, подчерпнул много интересного.
Кстати, по Свидовцу мы шли практически рядом, обгоняя и отставая друг от друга и даже попали под объектив вашей группы, нас двое вверху кадра. Пересеклись у спуска на оз. Ворожеська и на следующий день на г. Догяска у креста. Ваша группа подымалась от оз. Апшинець. Знал бы, обязательно познакомился.
Удачных походов и не менее прекрасных фотографий!
Михаил:
1. Относительно длины маршрута: все зависит от сложности локации, походных дней, времени года и состава группы. Километраж разный: от 10 до 30 км. Однако во время фототура, как правило, все события происходят без особой спешки и без соревнований на выносливость.
2. Для похода Карпатскими горами необходимо обладать определённым уровнем физической подготовки, чтобы без особых проблем, с рюкзаком на плечах, преодолевать 10-20 км в день. В большинстве случаев, в тот или иной поход, я стараюсь набирать группу с одинаковой физ. подготовкой.
3. Что такое фототуризм и как это все проходит на практике, можно почитать здесь:
ФОТОТУРИЗМ, СПОРЯДЖЕННЯ ДЛЯ ФОТОТУР-ПОХОДУ, ФОТОТУР – СУЧАСНИЙ ПРОДУКТ ТУРИСТИЧНОГО РИНКУ, З КИМ ІТИ В ПОХІД
Андрей (Конотоп): Земля круглая 😉 Прикольно, вы двое по цвету обмундирования были даже похожи на наших двоих 🙂 http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/svidovec/igor-melika-svydovets-6-8-09-2013-38.jpg
Дуже Вам вдячний Ігоре!
Цієї осені також збирався до Свидовцю, але не потрапив.
Як колись вже писав, Ваші фото сповнені чарівної поезії…
Дуже вдячний Вам за Ваш проект і за те натхнення та відчуття,
що несуть Ваші фото. Вдалих Вам подорожей!
Після проходження хребтом слово Свидовець асоціюється з словами Сильний та Вид. Дуже вразило о. Ворожеска – картина намальована природою.
Дякую за інформативний звіт.
Класні фото? У вас нова камера? І якийсь ширококутник?
Спробую вгадувати, дивлячись на цю кольоропередачу
http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/hidden/igor-melika-svydovets-6-8-09-2013-90-rd.jpg?i=961898109
Мабуть кенон?
Дмитро Король: наразі фотографую “старою” камерою. Однак зовсім скоро справді планую придбати нову 😉 Стосовно ж фото, то в даній публікації світлини різних авторів. Фото на яке ти вказав – автор Роман Джаджа (камера Нікон з ширококутним обєктивом)
Значить мій комент є 100% підтвердженням помилковості спорів на форумі про кольоропередачу… )))
Успіхів з оновленнями!
Дякую за статтю!
Я уроженка Центральної України, але надзвичайно приємно читати такі грунтовні статті про гуцулів. Адже в українському суспільстві часто можна зустріти зневажливе ставлення до цього етносу. Ех…якби більше людей оволодівали знаннями історії
Гарно там було, дякую тобі, Ігоре! 🙂
На Свидовецьких альпійських луках необхідно створити заповідник. Хоча там вже майже немає,що охороняти крім скель на Близницях. Різниця між альпійскими луками і вторинними полонинами величезна. На альпійських луках росте своєрідна рідкісна рослинність, яку випасати не можна і вони ніколи не заростуть лісом. Свидовець перетворюється в таку собі звичайну приміську зелену зону зі смітниками і нечистотами, дорогами від машин.
Надзвичайно цікава стаття. Автору – респект. Що важливо, стаття читається легко і з захопленням. Відразу виникає бажання поїхати і подивитися на це чудо.
Нормальне свято, якщо не лукавити..
Фото як завжди супер, особливо ця “Ранок на Чорногорі (вид з гори Скупова 1579 м)”.
Шариш! 😉 ну в смислі Saris!
Якось три дні пролетіли як… одне пиво 🙂
Дякую за прогулянку! Цікава розповідь з бомбезними фотками. Маршрут взятий на замітку 🙂
Фотки супер!
Супер! Цікавий маршрут, нескладний і з чудовими пейзажами!
Все дуже гарно, змістовно (і смачно). Ходив від Шибеного (Ватонарки) до Верховини в червні 2011.
Феєрично!
Заліково у всіх відношеннях.
Знайома місцина. За пару років трохи обновок з’явилося.
Ганрі фото.
О, як ти швидко репортаж приготував, молодчина 🙂
Подумки була з вами. Як давилися пивом, мабуть, здогадалися? 😉
Дякую гарненько! Любо переглядати!
Нових Горизонтів у Новому Році!
Вітаю і вас! Натхнення і сил вам на нові подвиги у 2014 році! 🙂
І Вас з Новим роком та Різдвом Христовим! Бажаю Вам міцного здоров”я та нових маршрутів. А ще хорошої та теплої компанії! Те що Ви робите і те, як Ви бачите Карпати у своїх фотографіях, говорить про те, що Ви хороша людина! Всього найкращого Вам та Вашій родині! Всіх благ! З Новим роком! З Новим щастям!
Вітаю Вас і Вашу родину з Новим роком і Різдвом Христовим! Щасти Вам у всьому! Усмішок, гарного настрою, щирих друзів, здійснення мрій!
Another great winter foto! Put food for 3 months in this cabin, wood for fire and put me there also…hahaha…I die and go to heaven.
Справжнісінька краса зимових Карпат. Дивлюсь на фото і так природньо відчувається різкий холодний морозець, ощипуючи ніздрі, щічки, вуха … Вдихаєш свіже повітря і затамовуєш в теплому шерстяному шарфі. Далеке яскраве проміння витанцьовує на верхньому шарі снігової ковдри. Гори, ліс одягнуті святково, наче то до Нового Року. А скоро Різдво – Христос народився. В ці дні мені завжди здавалося, що небо зустрічається з землею. Як велично, святково, радісно. Сьогодні мені найбільше хочеться поділитися своїми враженнями з кожним. Незважаючи, що ця людина зі сходу, чи заходу. У Бога немає різниці на когось більше чи менше, бо все у руках людини. Так і в мене однакові почуття до кожного українця. Мені особливо вкрай необхідно подарувати того світлого ранку Карпат, чистого повітря і подиху свіжого всім нам. Бо Україні потрібні саме такі добрі і файні люди. Ми того варті! З Наступаючим Новим 2014 Роком!!!
Неймовірно файно, пане Ігорку. Дякую. А ще скажу, що гарно впізнавати деякі знайомі місцинки в наших горах
Миру, тепла та злагоди вам та вашій родині! Нехай 2014 рік стане для вас роком реалізацій, звершень та розвитку. І не дивлячись на труднощі (а як же без них) не переставайте вірити… адже в житті трапляються дива і немає нічого неможливого!
Бажаю Вам та вашим рідним у Новому Році щастя, здоров’я, сімейного благополуччя, успіху, здійснення мрій і нових задумів, також бажаю процвітання вашому сайту і вашій діяльності, яка приносить людям багато добра та позитиву і відкриває очі на нинішній світ з чудового ракурсу. І звичайно бажаю гарно відсвяткувати Різдво!
Нових зустрічей зі старими добрими друзями на улюблених стежках, де навіть коні (і лосі) шпортаються!!! 🙂 Здоров’я усім міцного, красивого і яскравого року!!! Нехай усе задумане збувається!
Нехай у Новому 2014-му – році коня – все завжди буде вчасно. Вчасно – для того, щоб вчасно зустріти, не забути сказати і встигнути зігріти. Веселого вам і щасливого Нового року та Різдва Христового! Нехай Бог оберігає ваші оселі і зігріває душі! І нехай все завжди буде на своєму місці:
ялинкам – ліс, озерам – воду,
коням – овес, а нам – свободу!
А туристам – завжди цікаву погоду, нові стежки і зіркове небо!
Дякую, що подiлився! Пишаюсь, що ми знайомi 🙂 Бажаю не зупинятись та дiлитись неймовiрними кадрами 🙂
Veselé Vianoce a sťastný Nový rok prajem! Hlavne vela krasnych zazitkov na horach so skvelymi ludmi a vzdy stastne navraty!
Чудова казка Карпат!!! Дякую авторові за те,що любить Карпати як і я!
Очень красиво! Неоднократно ходили с классом на Яворник, теплые воспоминания: зимой-смереки, под тяжестью снега, ночью -огромные яркие звезды просто у тебя над головой; весной – на привале – тонкий запах первых весенних цветов; а осенью-дожди, и мы буквально спускались вместе с грязевым потоком, как в джунглях в сезон дождей.
Давно спостерігаю за Вашою творчістю. Ви робите фантастичні фото! При їх перегляді співає душа і ростуть крила!!! Маю бажання прийняти участь у фототурі і повчитись у Вас знімати пейзаж.
Веселих Свят! Ігоре, ви ще й фольклорист! Такий безцінний матеріал позбирали! Фото ваші дуже гарні. Але ж який текст! Супер! Дякую!
Впечатляющая подборка фотоснимков… Последние кадры рождают желание обнять их обоих…
Таким людям при жизни нужно памятники ставить! Не пафосные бронзовые монументы, не величественные мраморные барельефы, не красочные инсталляции, нет… Маленькие такие скромные памятники в человеческий рост, с табличкой – кто и откуда, почему память, за что… Не человека должен памятник прославлять, а тот поступок, который человек совершил. Или то дело, которому посвятил жизнь.
На Різдво, як на Паску… мері крісмес 🙂
…молоде вино під сакурами! Оце екзотика 🙂
Казка “Дванадцять місяців” має реальне втілення! Місяць Квітень постарався
Непокоїть така краса. Про осіннє цвітіння повідомляли журналісти телеканалу ZIK:
«Рослини не встигнуть підготуватися до зими. Ті частини, які зараз відцвіли, будуть вимерзати і можуть загинути. Якщо було б масове цвітіння дерева, то є загроза того, що дерево врешті загине», –коментував завідувач кафедри ботаніки біофакультету Ужгородського національного університету Олег Колесник.
Живемо надією на краще!
Ще декілька років – і замість ялинки будемо прикрашати ароматні грона бузку 🙂
Отакої! Але як я тішився, ще в листопаді побачивши ті квіти!…
І теж думав про весну, згадуючи, як кілька разів поспіль відкопував машину тогоріч.
З Новим Роком, Ігоре! Незабутніх вражень та міцнющого здоров’я 🙂
Ооо, зима на Украине – такая зима :)) а мы в Сванетии сейчас, тут есть снег, а в Кутаиси пальмы и даже цветы какие-то цветут!
Молодец Игорь, поздравляю!
Всі проблеми від нашої голови і розуму. Чим більш досвідчена людина, тим менш безпечно (у більшості випадків) вона себе поводить. Скільки у мене знайомих за цього … Жоден засіб і захід безпеки не допоможе при присутності необдуманої поведінки. Життя і здоров”я завжди головніші за екстремальні відчуття.
Класс. Мне кажется, отличный проект!
Ігор, ну просто захоплююсь!!!
Вони йдуть як подарочні?
Diesel Draft: так, це подарунковий альбом, не для продажу!
Чудово! Не в грошах щастя.
Хм, ніхто не питає, спитаю я: підкажіть все ж таки де можна придбати це фото-портфоліо? Так, я прочитав про те, що це подарунок для дипломатів і т.п. але що, виходить простим українцям це не потрібно показувати? свєрх сєкрєтна інформація? 🙂
mukachevo.net about “Magic Ukraine”
Дякую, Ігоре за чудову статтю про рідну в/ч 27904. Для мене знайомство зі Стоєм почалося напередодні нового 1986 року, коли ми з мамою приїхали до батька погостювати на новорічні свята. Памятаю, як тоді піднімалися на шишарику “водовозці” кріз замети до вогників на вершині. Тоді нас зустрічав замполіт, який сказав: “А ось і ваш новий дім”. Я прожив там з 1986 по 1995 рік в квартирі під номером 7. Памятаю, як влітку бігав до чабанів в кошару по молоко, і як взимку по три тижні сидів вдома, тому що трактор не міг пробити дорогу. Памятаю, як нас возили АТСом та ГТСкою в санаторій “Човен” (між Березниками та Керецьками) до школи. Багато чого памятаю та можу розказати про життя на “полонині”. Батько весь час існування обєкту був старшиною роти, мати працювала продавцем в магазині (чіпку). Я думаю, що кожен з цих людей які Вам надавали інформацію, памятають Лукянича та Ольгу Іванівну. До речі квартир в ДОСі було 16. плюс фотолабораторія, кімната відпочинку та більярдна. Першим командиром був майор Волков родом з Москви, а другим майор Трапезніков Сергій з Красноярська. Дякую ще раз, адже роки проведені на “полонині” для мене та моїх батьків-це найкращі роки життя. З повагою гвардії майор Яцейко.
Ярослав Туренко: 27.02.2013 at 00:53
Вони розвалювалися практично кожного року від потужних ураганів.
Чарівний край, навіть від фотографій перехоплює подих!
…тільки “депільованою ділянкою в районі бікіні” звучить негарно, туристи не мають зазирати людям в труси.
Юра: фотозвіти з Кавказу (Грузія):
ЧАСТИНА 1, ЧАСТИНА 2, ЧАСТИНА 3, ЧАСТИНА 4
Недавно спеціально пройшлася по базару, питаю звідки, може домашні? А вони так гордо заявляють: “Ні, сугубо лісні”! Але каюсь.. цієї весни все ж купила букетик… Ну але це для мистецтва, а так ніколи не купую!…
Первоцвітами торгують десятки років і вони досі ростуть! Я знаю багато місць, де ніхто і ніколи не буде їх рвати на продаж. А от люди які не купивши їх, подумають що зробили користь для природи, а потім спокійнесенько засипають у пралку порошок з шаленим вмістом фосфатів і роблять ще багато іншого що реально шкодить природі – оце реальна проблема екології!
N.B. А так виглядала вершина гори Стой під час Другої світової війни
З задоволенням прочитав і помилувався фото
Краса. Дякую.
Посміхаюсь!!!
Із захопленням прочитав вашу роботу РЛС НА ГОРІ «СТОЙ». Дуже вразала. Я родом із села Березники Свалявського р-ну, і мене завжди цікавила інформація про локатори, про солдатів, але дуже мало людей володіли хоча б якоюсь інформацією. І тому, я навіть не можу собі уявити звідки ви стільки «накопали» 🙂 Дуже шкода, що в моєму рідному селі, не робиться нічого для розвитку туризму. Адже с. Березники розташовані майже як і с. Пилипець (повторююсь майже). А порівняти Пилипець із його туристичною інфраструктурою і Березники… стає дуже сумно… Із задоволення читаю всі Ваші роботи, а особливо про полонину Боржава, так як дуже часто там бував. Дякую за Ваші роботи і Ваш ентузіазм.
Классная статья! Очень понравилась. С удовольствием съездил бы на эту гору посмотреть все своими глазами.Собрать бы небольшую группу для похода.
Випадково натрапила на сайт сюди , ще раз впевнилась – мені терміново потрібно в Карпати! Дуже давно хочу , але все щось не вдавалось і ось наче знак ! Дякую за чудові фото -обовязково зроблю все можливе щоб нарешті поїхати в ці чудові краї. А вам бажаю – багато подорожей, здоровя та гарної погоди)
Головним ворогом карпатського лісу є діяльність людини – неконтрольована вирубка лісів. Із усим іншим природа впорається!
Класна стаття! Доречі якщо йти по дорозі від г.Стій до військової бази і звернути вправо і йти по струмку можна найти перекинутий танк 🙂
Це на танк, а АТС 59. За весь час перебування частини на горі Стой в урвище зірвалося два АТСи. До того, що ближче до містечка прорили дорогу і витягнули, а той, що зірвався по дорозі з позиції так і залишився. Зірвався він туди за помилкою мехвода. Не було враховано особливості керування гусеничною технікою. Під час спуску вниз на передачі, мехвод хотів виривняти тягач і смикнув лівим ричагом. В результаті ліва гусениця відключилась від трансмісії і на спуску її швидкість стала більшою, ніж у правої. В результаті тягач замість того щоб трішки зміститися вліво, шугонув вправо прямо в прірву. Мехвод і старший машини встигли вискочити.
Ігоре, як завжди, з величезною цікавістю прочитав матеріал. Дякую!
Помню ст. прапорщика Яцейко, здоровья Вам!!! А “перископ” был 57У6 🙂 Отдельное спасибо автору статьи за приятные воспоминания и фото
Еще немного цифр-вч А3185 была реформирована в конце февраля 1996 г. точнее весь солдатский состав
Красота…
Узнал об этом месте от знакомых, которые уже не первый раз выбираются в эти места на рыбалку. А в этом году даже рассматривают поездку в Бакоту как вариант семейного отдыха.
Пане Ігорю, Ваші роботи- справжнє диво! Просто захоплена тим, як Ви дивитесь на світ через об”єктив камери. Дуже хотіла б стати учасницею Ваших фототурів.
Мої вітання!
Вітаю!
Крутий перчик 🙂
Great 🙂 Tesi ma to
Тю я б Ігорю взагалі оскар вручив татранський, а не лише посвідчення. І не лише татранський 😉 Ігор їх заслужив вже неодноразово!!!
Я повністю підтримую Віктора. головним ворогом наших лісів є “свої-схвачені”….лісники….і великий попит на бані і дачі із бруса….Воловецький р-н приклад!!!! бічі із міжіря на свої пелорами везут ліс із волівця… .зникают цілі гектари здорового лісу під прикриттям зарази…..всьо гарять на ліво. новий ліс, не садить ніхто. вода у криницях пропала , земля сунеся на обістя. див. підйом на Плай із Волівця повний бузпредел і жах .
Slovensky vysokohorsky turisticky spolok (z Igorovej prihlášky)
Це дуже добре що гуцули бережуть свою етнічність. Вражає те, що ще ніхто не зміг зруйнувати ць культуру! Дякую за статтю, дуже важливо памятати про існування наших етнічних груп.
Sklanam poklonu, velmi krasne fotografie..
Воістину воскрес!
Христос Воскрес !!!
А ми йдемо 10 травня !!!
Заодно й оцінимо реставрацію !
14 з 15 вгадав. Частину фоток впізнав, частину відгадував дедуктивним методом + Google Earth. Помилився лише на 7 фотці. Припускати варіанти відповіді не буду, бо коментарі видно всім, навіть тим, хто ще не почав відгадувати.
Цікаві факти про Голландію
1. Велика частина Голландії знаходиться нижче рівня моря. Найнижча точка складає 6,7 м нижче рівня моря.
2. Велосипед – найпопулярніший засіб пересування в країні, їх тут близько 16 мільйонів. Він є у кожного жителя країни. У Амстердамі кількість велосипедів перевищує кількість жителів міста.
3. У Голландії дозволяється вирощувати біля свого будинку до 5 кущів конопель для особистого споживання.
4. Голландія експортує 2/3 світових об’ємів квіткових рослин займаючи 3 місце у світі по прибутку.
5. Проституція в Голландії легалізована, і представники цієї прадавньої професії зобов’язані платити податки нарівні з іншими громадянами.
Цікаві факти про Голландію
1. Голландці є найвищою нацією у світі. Середній зріст людини в Нідерландах – 182 сантиметри.
2. Місцеві жителі не закривають штор/гардин, відтак ви завжди можете бачити, що відбувається в їх будинках.
3. Щільність населення в Нідерландах також є найвищою в Європі – 391 людина на квадратний кілометр.
4. Голландія – один з найбільших виробників пива у світі: Heineken, Amstel і Grolsch.
5. Голландці при зустрічі цілують один одного в щоку три рази.
Цікаві факти про Голландію
1. Головною причиною еміграції голландців з країни є погана погода. В силу морського клімату в країні часто йде дощ і дме холодний вітер.
2. Багатьох домашніх тварин забезпечують спеціальним мікрочіпом, який істотно полегшує пошуки у разі, якщо тварина загубилася.
3. У Голландії алкоголь можна вживати з 16 років.
4. У Голландії не прийнято дарувати дорогі подарунки. Навіть на весілля, як правило, обмежуються бюджетом не більше 50 євро.
5. Голландські чоловіки приділяють своєму волоссю значно більше уваги ніж жінки.
Дуже гарні весняні фотографії!
I am happy to see that you made so much beautifull pictures in Holland! Would like to see them all!
Друзі, бограч це дуже классно.
Але в ці “Ізки” ні в якому разі не їдьте, сервіс нульовий, ніяка інфраструктура. Пішли їсти в колибу м’яса – так шашлик виявився нагіршим, що я колись коштував.
Власники цього “курорту” напевно навіть не знають як люди мають відпочивати. Може за 4 роки щось змінилося…але навряд чи…судячи з їхньої реклами….
Цікаво ДУЖЕ!!! Ми на 9-10 травня плануємо відвідати Стій!!!! Завжди набагато цікаіше коли розумієш де ти і що тут було!
Передивився всі частини, є бажання міцьне слівце сказати від захвату, але щелепа одвисла..
Радий поринути в спогади. Особливо в цей непростий час
Клас! Дякувати Максу..
Зубці без моста виглядають найкраще!
Із задоволенням подивилася і почитала. Ну і як завжди – у Ваших світлинах всі барви, нюанси і емоції загострені до відчуття фізичної присутності 🙂
Игорь, с удовольствием прочитала статью, открыла для себя новый мир! Оказывается, быть пастухом это большая смелость, ответственность и масса разнообразных знаний! Поразили строки о том, что нельзя смешивать шерсть ягнят, старших овец чтоб не было проблем в отаре. Как всегда, от всей души огромное спасибо! Удачи в фотопутешествиях, мира в Украине!
«Берлибаський бануш” на Закарпатті відбудеться, але після нормалізації ситуації в країні.
Як повідомила голова оргкомітету фестивалю Ольга Сметанюк, рішення щодо проведення “Берлибаського бануша”, приймалось до трагічних подій, які трапились в Одесі. Тож, після консультацій з депутатами сільської ради, оргкомітетом було прийнято рішення перенести фестиваль на невизначений термін та провести його після стабілізації ситуації в державі.
Дякую Ігоре! Зразу згадала про “своїх” у Рахівському районі, і про те як колись гнали вівці в полонину. Була у них своя Довгаруня, варили там бринзу, пасли вівці до осені…
Шкода що ніхто не зробив кадр з крайнього озера, мені там теж дуже сподобалось.. 🙂
Нема за що. Може, якось, спробуєм ще. А з якого крайнього? Це там де купались?
Ну, поганенько я знаю. Половину лише правильно відповіла. Іноді сумнівалась, хотілось щоб фото можна було збільшувати. Ну, нічого… Ще все попереду 🙂
Задумка – супер! Я обломався на першій же ж знимці 🙂 Не вийшло в мене бінго 🙂
Круто! Мені ще вчитися і вчитися….
Собою горджуся, вказав 11 правильних відповідей з 15. Питання 1,4,6,7 не підкорилися. А загалом супер, дякую Ігору.
Дякую за ідею + втілення суперове 🙂 Наполягаю на розширенні діапазону питань і навіть розіграш призів
Так тримати!
23 years ago i was in south Poland… there was a wonderful field filled with red poppies! I still see it.
Beautiful photo & beautiful flowers!
Районний фестиваль “Угочанська лоза” відбудеться восени
Під керівництвом в.о. голови районної державної адміністрації Михайла Русанюка відбулося засідання організаційного комітету з підготовки до проведення щорічного ХІ-го Виноградівського відкритого фестивалю виноградарів-виноробів “Угочанська лоза”, який започаткований Виноградівською районною державною адміністрацією і покликаний сприяти популяризації туристичного потенціалу, відновленню традицій виноградарства та виноробства, розвитку народного мистецтва краю.
В ході попереднього засідання, яке пройшло в березні п.р., членами оргкомітету визначено дату проведення фестивалю – 1 червня 2014 року та обговорено заходи, які заплановано провести в цей день.
“В умовах складної економічної ситуації в країні, з метою забезпечення виконання постанови КМУ від 1 березня 2014 р. № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету, пропоную перенести проведення фестивалю «Угочанська лоза» з 01 червня на осінній період. Дату проведення районного фестивалю визначити пізніше на черговому засіданні оргкомітету”, – зазначив в.о. голови районної державної адміністрації Михайло Русанюк. Виноградівська РДА
Після ситуації, що сталася в Криму, дуже засмутилася, оскільки любила відпочивати на Південному березі Криму. Мені подобалась природа – море, гори, кам’янисті пляжі. Тому відразу постало питання пошуку альтернативи. І от недаремно кажуть – хто шукає, той знайде. Чудове місце, де можна відпочити від цивілізації. Пейзажі просто супер!!!
Треба дійсно шукати місця відпочинку у власній країні, яких ми досі і не знали. За кордон не кожен має можливість поїхати відпочити, та й тим більше на 2-3 дні. А це місце – ідеальне поєднання всього, що я люблю!
Краса!
Чудова колекція, мрію про таку роздруковану на велику стінку, щоб літо – цілий рік:)
Стільки маку за один раз – наркомакія!
Всього 6 з 15 🙁 Мораль наступна — в гори треба частіше з Мелікою ходити!
Чудова галерея..
Маю досвід, коли в горах в мене ” промахнулася” блискавка . Як згадую, то й дотепер серце терпне. То було в Горганах на полонині між Високою і Середньою наприкінці травня . Десь близько 3 год в гарну сонячну погоду ми вийшли з Кузьмінця на полонину. Поставили намети на полянці серед жерепу. Припікало й потрохи парило. Дуже здалеку, -десь південніше від Високої, -інколи чути було далеке навіть не гуркотіння, а таке собі “покашлювання” . Все було гарно й мирно, тільки почало ледь накрапати. Всі сховалися в намети. Я вирішила тільки поправити передню розтяжку витягнула штрирьок…
Дякую за корисну інформацію. Цікавить ще мене такий факт, чув у народі що як вдарить людину блискавка її потрібно закопати по шию в землю, і нібито грунт витягне негативну енергію….і.т.п! Наскільки це правдиво?
“нібито грунт витягне негативну енергію….і.т.п! Наскільки це правдиво?”
Якщо хочете вбити ворога, то правдиво. Якщо хочете врятувати друга, то дурня неймовірна – яка, до біса, негативна енергія??? Всі заходи мають бути ідентичні заходам при ураженні побутовим електричним струмом. Вчиться в кожній школі на уроках БЖД. Гугліти по “Ураження електричним струмом БЖД”.
Фотографії кажуть самі за себе 🙂 Мистецтво творіння Природи, поєднане з мистецтвом фотографії, захоплює дух ця краса!
Ігоре, ця Ваша музика душі – неперевершена! Так, маки – містичні сутності Землі. Своїми матеріалами Ви сприяєте утвердженню гармонії у Всесвіті!
Чудові слова,
чудові світлини…
Я була в цьому місці. Мені там дуже сподобалось, тому що мене вразив монастир, його своєрідна благодать та спів пташок. Мене вразило те як монахи спали у тих малих кам’яних нішах. І мене вразило те що я дізналась про затоплине село Бакота.
Дуже вам дякую!!! Фото дуже гарні. Дуже люблю піони :))) кримські особливо :), як і сам Крим!
Я готував, – СМАКОТА!!! Дякую за рецепт.
Ігоре, я захоплена маками! Дякую Богу за Ваш дар бачити і передавати нам.
Чудовий сайт! Знамениті фотоколекції і прецікаві розділи! Дуже тішуся, що зробив для себе це відкриття, яким обов’язково поділюся з друзями! Респект п. Ігореві! Слава Україні!
Чудовий сайт! Знамениті фотоколекції і прецікаві розділи! Дуже тішуся, що зробив для себе це відкриття, яким обов’язково поділюся з друзями! Респект п. Ігореві! Слава Україні!
Дуже гарні фото і гарний похід.
Є питання по оцій фотографії – скільки тут кадрів (якось важко віриться, що на одному кадрі такі всі кольори поміщаються).
Я вважаю, що апріорі не можна вважати початок Карпат по той бік Дунаю поряд Братислави. Саме Дунай і є тим рельєфним рубіжем між масивами Альп та Карпат. Тут вважаю правельніше не Хайнбург, а все ж таки сама Братислава! Хоча чомусь усі дійсно роблять початок на Хундсхаймер Берге…
Станіслав: відстань від Hundsheimer Berge до Братислави – 17 км… 🙂
Чарівна підбірка! Ви дуже хороший фотограф
А якщо у мене маршрут у зворотньому напрямку?
І, взагалі, по маршруту з Чорногори через Піп Іван Мармароський до Рахова немає жодного КПП. Я не агітую ходити без дозволу, просто виникає природне питання: “Згідно з останніми вимогами, дозвіл отримують на КПП у селах Шибене (Зелене), Ділове або Богдан. Якщо я йтиму, наприклад, з Говерли через г. Стіг, г. Піп Іван Мармароський і до Рахова (зеленим маршрутом), то де я маю отримати дозвіл???????
І ще прохання, якщо можна. Опишіть, будь ласка, цю ж процедуру при маршруті “Шибене-г. Чивчин-г. Стіг-і т. д. до Рахова”.
А GPS-навігатор обов’язковий? Там же ж маркування є: синій, червоний, зелений і жовтий маршрути. Мапа “Україна! Відпочивай активно” (2013 рік)
Хочу в Словаччину, пройти цими маршрутами.
Добрий день! у котрій годині розпочнеться фестиваль? З аовагою, Світлана.
Світлана: організатори фестивалю планують розпочати свято о 12:00
А я недалеко живу :))) і можу сказати… що це одне з найпрекрасніших місць на планеті Земля :))))))
Доброго дня, чи Вас інтересують уламки метеорита які впали і пошкодили кришу будинку в червні місяці 2014 року у одному із сіл Львівської області?
Гриби – неповторні об”єкти для фотографування (після птахів, звісно)! В цій фотогалереї вони перевершили навіть самих себе. Просто красені!
Доброго дня! Підкажіть будь ласка, за скільки часу ви пройшли цей маршрут?
Чи йшли повних 3 дні з ранку і до вечора, чи реально пройти з половини 1-го дня і до половини 3-ього дня?
Дякую
От всего сердца хочу поблагодарить Вас за то душевное тепло, свет, силы и любовь, что Вы постоянно дарите через все Ваши творения, рассказы, возможность всегда путешествовать вместе с Вами и постоянно наслаждаться красотой нашей страны. Вы подарили мне, как и многим другим людям, возможность прикоснуться к природе, быть одним целым с безкрайней красотой гор, озер и рек, увидеть мир Вашими глазами и через Ваше доброе и золотое сердце познать красоту вокруг нас.
Вы светом душу наполняете, как чашу,
Любовью в мир ведете по дорожкам,
Показываете нам всю красоту природы нашей,
От великанов гор и рек до хлебной крошки.
Вы открываете нам двери в тайный мир,
Даете руку, чтоб идти за Вами и не оступиться.
А в сердце песнь поет нам хор из дивных лир,
Взмывая вверх под небеса, как птица!
Вы подарили красоту Карпатских гор и Крыма,
Я стал сильнее, всю природу мира ощутив,
И не найти слова, чтоб также были ощутимы,
Чтоб описать того, кто в фото в весность воплотил…
С уважением и благодарностью, Денис
Вы легендарный фотограф и путешественник, чьи рассказы и фотографии заставляют сердце биться быстрее, а душу лететь высоко в небеса. Хочу передать Вам благодарность от всего сердца и гордость за то, что делаете этот мир лучше и оставляете в нем часть золотого сердца и любви к творению! Спасибо огромное!
Спасибо Вам от всего сердца за подаренную радость и свет! Ваш сайт – это настоящий подарок и праздник для глаза, души и разума! Вы замечательный человек и все то, к чему Вы подходите, становится добрее, светлее и ближе. Это очень редкое качество в наше время. Музыка, фотографии и путешествия – это фантастическое соединение творчества от звуков до изображений. В каждом Вашем снимке мне слышится музыка и дыхание вечности. Вы не только предоставляете фотографию, а еще и даете возможность действительно посетить место действия и ощутить весь дух природы.
Только через Ваш взгляд и душевное отношение можно было так глубоко и правдиво изучить природу нашей страны. Даже те люди, которые не могут совершить поход в горы или на морской берег по причине здоровья, – они путешествуют вместе с Вами. В такие тяжелые и полные боли времена для нашей страны, Вы продолжаете дарить радость и напоминать о главном, о всем том, что подарил нам Бог. Когда смотришь на Ваши работы и читаешь отчеты и рассказы, понимаешь, что лечишься душой и сердцем. Спасибо Вам, что Вы есть!
Малими любили збирати ці “ґраґоміди”
Марія: маршрут реально пройти з половини 1-го дня і до половини 3-ього дня за умови сприятливої погоди
Під ноги потрібно дивитися, особливо після грози, коли вода грязь змиє. На сонечку вони блищать покруче алмазів.
Дякую за інформації. Як пластун, як уже 30 років звертаю увагу новакам та юнакан (і виховникам та батькам) що вужі, гадюки, павуки, аламандри та усі тварини довкілля корисні та важні для удержання балансу в природі. Гадюки рідко кусають людей, а як пишете таки укусять це завжди для самооборони. Люди не є поживою для гадюк чи вужів, хоча коло них завжди треба бути обережним, та знати що в пприподі ми є гості, а вони в себе вдома. Знову дякую за вартісне пояснення. Тепер треба розповсюдити по цілій Україні!
Дуже дякую за ваші чудові розповіді з прекрасними фотографіями! Фотки просто немає слів.
Ваш блог був на першому місці серед тих, які допомагали мені в підготовці до першого походу Карпатами. Маршрут якраз проходив через Мармароси і Чорногору.
Маршрут дуже цікавий. Скалисті Гуцульські Альпи, купа полонин на шляху, перлини Чорногори, а в червні ще й пік цвітіння рододендрону, роблять цей маршрут просто дивовижним і незабутнім!
Ось що вийшло в нас: gotothegoal.com
http://io.ua/img865508b – тут перший гриб сезону-2014 Василь з Калуша знайшов 23 квітня.
Так що вже не 6 травня перший гриб, а 23 квітня 🙂
http://victour.io.ua/journal – тут взагалі хронологія грибного збору Західної України
Дуже гарні у Вас оповіді та світлини, коли треба підняти настрій та дочекатись мандрівки в Карпати, то неодмінно заходжу на сайт.
14 з 15 вгадав. Частину фоток впізнав, частину відгадував дедуктивним методом + Google Earth. Помилився лише на 7 фотці. Припускати варіанти відповіді не буду, бо коментарі видно всім, навіть тим, хто ще не почав відгадувати.
Ну, поганенько я знаю. Половину лише правильно відповіла. Іноді сумнівалась, хотілось щоб фото можна було збільшувати. Ну, нічого… Ще все попереду 🙂
Задумка – супер! Я обломався на першій же ж знимці 🙂 Не вийшло в мене бінго 🙂
Собою горджуся, вказав 11 правильних відповідей з 15. Питання 1,4,6,7 не підкорилися. А загалом супер, дякую Ігору.
Дякую за ідею + втілення суперове 🙂 Наполягаю на розширенні діапазону питань і навіть розіграш призів
Всього 6 з 15 🙁 Мораль наступна — в гори треба частіше з Мелікою ходити!
10 з 15, не дуже… Це все через те що не всюди був, поки що 🙂
12 з 15, не вгадав вибрав Південні схили Рахівських гір, Пікуй замість Гострої, попутав Красну з Боржавою.. не дивно адже там ніколи не був…
Деінде не був років з 15, але очі пам’ятають.
Правильних відповідей: 12 з 15
Красну не вгадав, бо не був, Стримбу теж, бо не повірив у цей ракурс, зі Смотричем ти розвів, останнє пенальті на автоматі 🙂 Чудова гра, дякую!
Супер ідея! Дякую Ігоре, отримав масу задоволення 🙂 (Правильних відповідей: 15 з 15) Давай побільше Горган, там такі ракурси можна знайти, що не догадаєшся…
13 з 15, не впізнав з 2000-ників, Близниці випадково натиснув Стримбою. То ж який це з 2000 і з якого боку?
Роман Романів: у запитанні №7 наголошено, що це відома гора в Карпатах. На фото вид на вершину з Південного-Сходу 😉
Цього року маків особливо багато…. Природа відчуває долю країни….
дуже цікава стаття
Мені жінка одна розповідала -корінна бакотянка, як руйнували монастир коли вона була ще школяркою, як здійснювалось примусове виселення людей, самостійне руйнування своїх будинків, про мізерну компенсацію держави за яку не можливо було купити нормальну хату в Камянець-Подільському районі, розповідала зі сльозами на очах як їй добре жилося у рідному селі. Я часто буваю там, місце дійсно благодатне,можу допомогти тим хто хотів би тут побувати. пишіть jeziks@meta.ua
Вот це я розумію – Файной їдіння
Хочу надати інформацію про воду на перевалі Прислоп, тому що ніде такої інформаії не найшов, а в поході зіштовхнувся з цією проблемою. Ніяк не міг там знайти воду, поки на GPS не найшов. Маршрут в мене пролягав з г. Гимба до г.Кук. Струмок знаходиться далі по дрозі з маркером, пройтись потрібно десь 500-700 метрів.
8 з 15 погано
Красивые у нас горы!
Привет всем служившим на г.Стой! 1е-не год за 2, а год за полтора службы. Все офицеры и не должны быть там где купола, а проверялись регулярно + по графику регламентных работ чаще были нач.станций. Описание привел не самый толковый боец. Необходимо и на КП дежурить. Халяву из офицеров и прапорщиков никто не ловил просто у того кто давал информацию нет полного представления видно он больше проспал в доме дежурной смены. Один завоз топлива на год требовал ежедневно двух старших на машины, а было и больше+КП+ДС+сама техника по жизнеобеспечению где тоже делали все сами. Я зам.командира по восп.работе лично делал из двух ГТСМ одну. Никто не помогал сверху все на плечах л.с. подразделения. Касательно ДОС то не 14 а 16 квартир.
Работа велась реально все цели поступали на вышестоящие КП прошу ТУПОРЫЛЫХ не гневить за слова, надо нести ответственность, если сам жил по расслобухе то за тебя другие потели. Эта станция была прикрытием и от маловысотных целей которые могли уйти от радаров на ровнине. Можно ещё многое опровергнуть, но скажу одно – честь и хвала всем кто служил на г.Стой. Та красота, воздух перекрывали все трудности, а их было не мало. С огромным уважением к Карпатам и жителям Закарпатья (Игорь Юрченко)
Рецепт попробую через дві причини: 1. Рецепт дуже дуже простий. 2. Людина, яка його надала, має такий заряд енергії, що сир обов’язково вийде
А чи немає у вас GPS-треку або точок на карті? Чудові фото, дуже хочеться пройти, але не можу з координатами розібратися
9 з 15 Чисто інтуїтивно. Тим більше, що був всього у кількох місцях і гір на вигляд не знаю.
Большое, огромное мерси за рецепт!!! Божественное блюдо…..
“Той, хто закоханий у гори” – біографічна публікація в першому номері видання “Унікальне Закарпаття” (журнал Унікум №1, 2013)
а фестиваль відмінили… дізналися вже в Гечі… а їхали аж зі Львова…
Привет от Болгария!! Супер е, и се нрави на всички. Браво!
Чудове інтерв’ю!
Цінна інформація і світлини, працюючі об’єкти на яких вже в реальності побачити навряд чи доведеться
Спасибі Ігорю за його натхненну працю!!!
Румунія мене надзвичайно здивувала в плані туризму і виразних признаків розвитку як держави. Архітектура, колоритність – бомба. Класно що нам вдалась ця коротка але надзвичайно насичена подорож. Сподіваюсь на повтор.
С уважением, глубокой признательностью и благодарностью создателям сайта и автору/ам всех размещённых на нём материалов за духовность, глубину, тонкость миропонимания, за способность передать это посредством фиксированного изображения, за гармонию и эстетическое удовольствие.
Румунія мене зацепила. Особливо верх Трансфагараш, ще айсбан!!!!
Wow!! Я була в Румунії, але про цю красуню печеру не читала, дякую за підказку Ігор! Може вартувало б колись скооперуватись на подорож 😉
E bine că şi cei din jurul nostru văd frumuseţile din Romaniaşi le fac cunoscute. Felicitări Igor, ai o prezentare mai frumoasă pentru salina Turda decît cea oficială.
Fantastic photos
В таких місцях відпочиваєш душею, дуже гарна енергетика
Я так і знав що ти колись до неї доберешся!!!! Вітаю!!!! Супер! Румунія дуже цікава країна – у нас під боком, а інформації – нуль. Так що наступні відкриття чекаю…
Троха старого кіна про ту дорогу 😉 ВІДЕО №1, ВІДЕО №2
Надзвичайно цікаво спостерігати за трансформацією Ігоря Меліки з фотохудожника в фотохудожника з гастрономічним ухилом а тепер вже з різким публіцистичним талантом. Може далась взнаки відсутність фотоапарата. Думаю, що років через…. будемо стояти в черзі за автографом на презентаціїї книги а може і трилогії. Браво!!!
Ееех, і я там була…
БРАВО!!!
Це щось “потойбічне” в плані нереальної краси!
Здорово!
Дякую за бомбезні фото! Нема слів :))) лише одні “хочу! хочу! хочу!….” Особливо – на роверах по Трансфагарашському шосе 🙂
Дуже, дуже класна стаття про Трансфагараш! Надихає…
Кайфовий звіт, велику роботу виконано!
Ігоре, давно тебе не бачив! Став дуже схожий на тата! :))
Надихає! Просто магічні фото і оповідання до них теж.
Був там у серпні 2013 року красота
Посмотрела Ваши фотоотчеты по Румынни и поняла что даже не имела представления что такая красота где-то рядом. В комментарии на румынском от Isac Gheorghe говорится: что ваш отчет лучше чем официальная презентация – это правда. Спасибо.
Піднімались на гору Інеу в Роднянських альпах – неймовірні краєвиди і дороги серед гір – це також чудо 🙂
Дякую, Ігоре! як знову там опинився!!
Диди мадлоба друзям-грузинам !
Як завжди круто. Дякую!
Тобі Ігор повезло – фотографувати відразу двох нащадків Графа, не кожному так везе. З них пиво
А поряд тіж самі, але в обладунках 🙂
Пиво з багатшого, з того що в носках.. 🙂
В кінці шляху – цвинтар. Добре хоч веселий.
Запросто – я про пиво. Про шкарпетки не будемо. Ця тема достатньо була обговорена під час подорожі
Дуже сподобалося. Хочу в Румунію!
Мене, звичайно, фотографії вражають красою, але, Ігоре, де ти знаходить час їх обробити та ще й опублікувати не просто фотоальбомом, а з повноцінним описом!
А класна піца була в Сігішоарі..
Та все було класно, починаючи з самогонки в першій харчевні…
Ігоре, Ви робите неймовірну справу – дякую Вам за статтю! 🙂
Будівництво грандіозне. Але країна величезна, і таких грандіозних будівництв повинно бути сотні. В маленькій Словенії десятки тунелів та ідеальні автобани, хоча населення лиш 2млн людей
Ще дивує, що всі специфікації на надписи іноземною мовою, ніби не в Карпатах будують, а десь на Уралі
Також дивіться та читайте: ЧАСТИНА 1
Мармароси – вічна тема. Скільки не ходи – щораз інші враження
Ігор! Прпоную ще одне запитання до теми стосовно знань про Карпати. На скількох фото у твоїх звітах фігурує – без перебільшень – вже легендарний казанок?
Незабаром, буде ще він позувати! 🙂
А сей красень..
Мармароси це таке місце, яким чим більше ходиш тим більше хочеться. Був на Мармаросах два рази і це тільки початок… Всім дякую за компанію!
Дуже вдячна за враження, які відчуваєшь переглядаючи Ваші фото. Люблю так само подорожувати горами. Дякую.
Обожаю грузинские песни, влюбилась в Кавказские горы! Игорь, и всё благодаря Вашему искусству фотографии. Видишь такой волшебный и далекий мир в реалии. Дай Бог Вам вдохновения и здоровья!
Як автор ідеї маршруту поїзда Київ-Рахів та автор ідеї добудови 21 км євроколії від Рахова до Вишівської Долини (Румунія), дуже дякую Вам за чудовий фотозвіт “Румунія Туристична”.
Відкриття сполучення за напрямком Рахів-Сальва (Рахів-Клуж/Брашов/Тімішоара) є досить перспективним, а тому Ваші матеріали стануть у пригоді багатьом мандрівникам до Румунії. Можливо у співпраці з Вами підготуємо туристичні путівники по Румунії не тільки для українців, але й для білорусів, поляків чи навіть росіян, для яких шлях через Рахів був би найкоротшим та найбільш доцільним.
“Фонетично”, “фонетично”…
А що на це кажуть професійні лінгвісти? Має місце той чи інший перехід чи його підібрано “методом Задорнова”? Потім ще якийсь “професор РАЄН” пред’являтиме претензії “рускаго міра” на Карпати…
Шкода нема фотографії кімнати для релаксу із зоряним небом де релаксували 3 гуралі + фонограма
Інформація на вашому сайті дуже цікава як і фото!!! Одне питання , як можна вступити вашу групу , дуже хочу навчитися фотографувати і побувати в таких місцевостях?
To YAROSLAV: ось тобі кімната для релаксу – Tepidarium 😉
Исе парада ушитко… Файно так, по молодьожному, празнєчно… И ушитким пор’янним чилянникам на мнагая благая літ!
А што за андроид в B/W ? он точно с этого тура?
Автомобілем, пішки, під землею, по воді, на канатці, на біцігльох та дарабах, в спеку та сніг. А головне у файній компанії.
Неймовірно! Чудово!
З Ваших записів та фото розпочалося, мабуть, не тільки й моє, знайомство з рідними Карпатами. Як сьогодні пригадую вперше побачені якісні фото підйому на вершини 🙂 Ну і звісно ж, що майже всі своїх перші маршрути долав за Вашим матеріалом, найбільший з яких був з Мармаросів і через Чорногору! Тому, одного дякую тут явно буде замало 🙂 Ех… попереду ще скільки цікавого :)!
Осінь-2014 на Вододільному: ФОТО-1, ФОТО-2, ФОТО-3, ФОТО-4
Просто чудовий збіг чудових обставин – погода, люди, які розуміють один одного і в результаті – враження, кухня, апартаменти, розваги, спілкування яке не в змозі надати ні один…. зірковий курорт. Не заважали навіть тонкі стіни – хіба що – Андрію. Всій компанії щиро вдячний за суцільний позитив.
Обалденно красиво! И с погодой повезло. Только, наверно, холодно было? Особенно ночью.
Ігорку, а що таке буяхи і що у вас у казані таке незвичне?
Alena Kovalevska: буяхи – це голубика (Vaccinium uliginosum L.). А в казані готується румунський “селянський суп” (ciorba taraneasca). Зверху плаває стручкова квасоля 🙂
Я в захваті 🙂
Дякую за чудову подорож. На зиму готуйся до нас 🙂
Очень здОрово прогулялись! Надеюсь у нас это станет традицией 😉
Отдельные благодарности за заморское пиво!))))
На фотографіях де захід сонця між Явірником та Вигорлатом має бути видно Високі Татри.
Неймовірні фотознімки. Чудові знахідки. Романтика.
Ігор, дякую за чудові краєвиди. Без перебільшення побував з вами у поході. Просто чудово!
Отличный рассказ! Особенно последняя фотка крутая. Спасибо за компанию и за бограч ))
Закат и рассвет на Дарвайке – это было нечто, они стоили того, чтобы день мокнуть. Или даже дня 3 :)))
Суперово! Не можна так поступати з людьми котрі не можуть ходити по всім маршрутам. Фото з Дарвайки взагалі прекрасні. До речі це був мій перший турпохід (це по старому) в 1975 році. А потім перерва до 2011року. Тоді ми його починали із Сплавного – тепер там все зароснуто. Все-таки я його повторю.
Однако! Взрывной был тур…Думаю это был подарок от погоды+природы!
Яка краса, просто неймовірно!!!
…вловити Мить Життя це зветься..
…мисливець – автор Ігор – на Красу
…морозний ранок… сонце заграє із серцем,
…що ТАК на його Схід в томлінні жде…чомусь…
…як на дружину – пізнану й незнану…
…відчути в трепеті невинність хоч й земну…
…зате освячену у Вічності ночами…
…там де не згасне Світло, покоривше Тьму…
Пане Ігоре, як я розумію ті ваші очікування-сподівання. Як за такими кадрами, емоціями і т.п. готовий на різні екстрими і навіть, в певній мірі, “самопожертви” 🙂 Але винагорода того вартує!
Фото дуже-дуже красиві. Милуватись не намилуватись. Я всім учасникам походу по-хорошому заздрю, що бачили всю цю красу на власні очі. Але в мене виникло запитання. А чому г. Пикуй найвища точка Львівської області? Я завжди знала, що Пикуй на території Закарпаття, Воловецький р-н. З одного боку села Щербовець, Пашковець, з іншого с. Біласовиця.
Чудово!
Справжня осіння казка.. Неймовірно!
Просто – ШИКАРНО!
Карпати – найкрасивіші гори в світі. Фотохудожник – найпрфесійніший, найзакоханіший в свій край, найкреативніший в світі!!!
Це фантастичні фотографії! Дійсно “молочні ріки”
Круто, просто бомба! Божий подарунок людям
Дуже вдячна Тобі за чудові роботи! Ти справжній майстер! Мені захотілося в гори! Використаю твоі роботи у школі. Дякую.
Бомбезно! Вас, Ігоре, Даравайка любить :))) Я так і не зміг там толкових ракурсів знайти…
Ну ти й геній, чоловіче!
Осіння Пішконя просто неймовірна…
UNBELIEVABLE BEAUTY!!!!!!! Next autumn I must go Karpaty!
Ігоре, як я Вас розумію!!! Ми щойно повернулися з Рахівщини! Нехай Вам завжди щастить!
Інколи нічого не лишається, як поставити “убогий” Like…
Коли вперше бачиш фотозвіти Ігоря Меліки, то хочеться всім розповісти, які шикарні види. Коли трошки доторкнешся в живу до Карпат, то хочеться в двічі голосніше розповідати про Меліку. А коли в -надцятий раз бачиш фотозвіт і особливо не бачучи альтернатив, то просто констатуєш: “Це ж Меліка – це ж Карпати”. І доходиш до простого “убогого” Like, бо немає слів коментувати, ту природню красу. Просто якісно, просто Карпати, просто Меліка.
Приємні спогади 😉
Наступного року таки спробую. Дякую 🙂
Ігор Ви митець – фотографії, слова, діла, та звичайно кулінарії! Ваші слова захоплюють подих. Віртуально я з Вашими розповідями. Щастя Вам у всьому.
Спокусник…то горами манить… а то вега-гурманить тут усіх 🙂
Где можно купить эту ПАПРИКУ??
валентина: купить паприку можно практически везде на Закарпатье, особенно на местных рынках.
Спасибі, Ігор! Таке враження, що ще раз проїхав з тією ж файною компанією по тому ж маршруту!
Дякую, Ігор! От що значить людина-професіонал, ніби й сам там був присутній а на Ваших фото все з іншого ракурсу побачив.
Takich ludzi gościć to zaszczyt zapraszamy ponownie… O pozdrowienia dla wszystkich!
Щире дякую!!!! Емоції неймовірні!!!!! Робота колосальна!!!!
Ігор, велике дякую! Фото просто супер, що майстер, то майстер! Наче дійсно знову побували на території Бещад.
Ігор, Файно дякую за ту велику роботу, яку Ви присвятили нашій поїздці. Чекаємо Вас на Верховинщині!
Навіяно казковимим поетичними світлинами Ігоря Меліка в Міжнародний день Гір, який схопив й передав душу й Дух Карпат (і не тільки їх), вібрації і атмосферу, запахи і відтінки…неймовірне відчуття реального перенесення в ті вічні моменти БУТТЯ… Дякуємо Майстрові від усієї родини
…сьогодні, кажуть, ДЕНЬ – усіх народів, – Гір…
…у мене ж – кожен день МІЖ Горами проходить…
…й як добре, що ПОЕТ тутешній у світлинах мрій, –
…нас на ВЕРШИНИ віртуально зве та зводить…
…і не дає розкиснути в строю…
…відповідальність як наплічник грузе…
…підбурюючи стихлу боротьбу –
…за ВОЛЮ Гір Боржавських…від наземних жлобів…
…які в кадастри умістили сю красу…
…тавро приватне – жульне наложили…
…в паперах так загрузла… та уперто йду…
…путь розчищати на Свободу ПОЛОНИНАМ…
…Хто в горах роджений – у Того Дух – скала…
…яку лиш точать води земні й вітер…
…й душа, що в перевалах очища…
…намулення суєт-водоворотів… знайде й квіти…
…Хто духом зморений – у Горах відійде…
…зміцнять Вони піднесеним небесним діалогом…
…і стежка далі зріла поведе…
…до джерела найглибшого… у собі…
…у Горах – самі щирі каяття…
…і самі бистрі течії змивають…
…і друзі – пізнаються й…самота…
…НЕВИННІСТЬ вроджену…знов повертають…
Краще гір можуть бути лиш гори! Вітаю усіх, хто любить гори і живе горами з міжнародним днем гір!
Хай кількість сходжень і спусків буде завжди однаковою! Гори – кардіограма духу людського…
Дуууууууууууже файно!!!!
А ми чекаємо тебе на Рахівщині в готелі “У Еріка” і шоу продовжимо!!!!!:-D 😉 Сніг вже паде!!!
Чудова стаття, Ігоре! Дякую
Мій давній добрий знайомий, розповів мені, що бере участь в реалізації різних проектів з питань прикордонної співпраці, зокрема з питань туризму. Оскільки я 4 роки працював в Яремче у відділі туризму, хоча зараз трохи відійшов від цього, вирішив зайти в інтернет і потрапив на інформацію про недавній семінар в Підкарпатському воєводстві, зокрема в Устшиках Горних і Дольних. Я чув про ці місця й раніше від поляків, які до Яремча приїжджали. Скажу, що мені дуже сподобалися світлини, які зроблені Вами на недавньому семінарі. Я довго переглядав Вашу сторінку й насолоджувався чудовими краєвидами Карпат, Словаччини, Голандії, інших країн. Маю бажання й надалі споглядати на майстерно зроблені Вами знімки, які справді справляють дуже позитивні враження.
Хочу висловити своє захоплення до того що Ви робите. Ваші фото стількох надихають. Саме тому я Вам запропонував побувати у найкрасивіших горах Світу! Без жодних лестощів скажу, що такому фотографу як Ви потрібні місця й відповідні. Скількох людей Ви ще зможете мотивувати своєю творчістю. Вибачте, що так емоційно вийшло. Насправді це те шо в мені зараз сидить. Дякую Вам і бажаю продовжувати робити Вашу важливу справу!
Всюди також була! Поділяю неймовірні відчуття!!!
И я там был, мёд/пиво пил… 🙂 Таки здОрово было! Дай Бог в следующем году ещё больше интересных походов/мероприятий!
Ну, це просто відпад… Я теж так хочу…
Словами не виразити! Супер !!! Дякую за можливість побачити таку красу.
Гарно було. Дякую, Ігорю!
Чудові слова, написані від серця. Навзаєм, Ігоре, веселого Різдва! Потішити всіх нас новими світлинами, новими враженнями від мандрівок! Здоров’я міцного, миру, добра! Христос ся Рождає! Славімо Його!
Дякую за вашу працю. Миру і творчого натхнення!
До нових зустрічей та вражень. Прийми найщиріші вітання!
Ігор щиро вітаємо Вас і Вашу Родину і Амура з Новим 2015 роком!!! Здоров’я, Щасття, Любові і Миру Усім!!!
Szczęśliwego Nowego Roku 🙂
Вітаю з новим роком! Щастя, здоровя вам, нових вражень і нових подорожей в новому році.
Добрый день. Якщо вас интересує інформація про військову частиу на г.Стій з 1981 по 1982 рік (сами початки цієї частини) – моужу відписати детальніше. Мій телефон 063-992-48-42
Пане Ігор, в 1981 році я і 9 чоловік першими прибули на цю територію де розташована в/ч, як кажуть “від першого гвіздка”
Боже милий, ми тут відпочивали пару раз ще в 80-х музучилище там балділо…. краса неописуєма. Дякую Ігор за таку параду!
Спасибо за Ваши фотоотчеты! Мы семьей ходили по Вашим следам на Рысы, Ваш фотоотчет очень нам помог! 🙂
Клас Игорь! Отличная статья 🙂
Обовязково потрібно спробувати! Дякуєм 🙂
Шкода що не прочитав це раніше.
Тіпа, мені вже пізно., шкода 🙁
нічого не пізно, в подорожаш можна зберегти молодість. 🙂
“… утром деньги – вечером стулья!
А можна, утром стулья – а вечером деньги?
Можна! Но деньги вперёд!)”
Юра! Наш цімбор класично і доволі делікатно готує нас до списання. В цьому случаї слово “пізно” пишеся через “д”. То все фіглі. Нарис файний, але ті хто мали би над цим замислитись (принаймні більшість) вірять у пепсі-колу та мак-дональдс.
Почати подорожувати ніколи не буває пізно, як в плані віку, так і в плані пори року 😉 Звичайно, багатьох з нас стримують різні фактори: робота, сім’я, відсутність грошей. Проте думка про далеку подорож завжди існує в нашій голові і періодично нагадує нам про себе…
Просто в статті наголошується на те, що існує різниця між подорожами в молодості і мандрівками в “глибокій молодості” 🙂
Отлично сказано!!!
спасибо! 🙂
Фото здания Министерства культуры Украины на ул. И.Франка, 19 http://kiev-foto.info/index.php/ru/shevchenkovskij/276-ivana-franko-19-usadba-1898-g
Ігоре, я не бачив в тебе на сайті невдалих або непотрібних публікацій, всі хороші, всі проникнуті глибоким сенсом та пройденим досвідом. Але ця – це щось. Неймовірна стаття. Широка й глибока. Потрібно лише прочитати до кінця та на одному подиху. І потім потрібно лише взяти й зазирнути в цю глибоку таємничу печеру прекрасних миттєвостей життя. Стаття насичена і в ній так і чується дух справжнього мандрівника, який пізнав прекрасне.
Я дуже вдячний і мені дуже приємно, що є такі люди, як ти, які можуть “протрясти” та донести такі цінності пережиті на власному досвіді, до інших, які, можливо, трішки загубились на своєму шляху або ж зовсім марнують своє життя на непотріб.
Низький поклін і дякую, що надихаєш! 🙂
Нехай щастить у всьому!
От чого я не хочу старіти і закорінитись у своїй халупі. І зиму я не люблю, бо не маю можливості подорожувати. Подорож це наркотик :)))
Захоплена вашим словом і ідеєю поширення власних знань і захоплення від побаченого і пізнаного. Хочу порекомендувати прочитати Святослава Семенюка “Історія українського народу”, де висвітлено історичну правду про прадавніх і давніх жителів Волощини і Трансильванії, ще за часів розквіту Альба-Юлії і потому. А вже як захопитесь цим автором, то і “Український путівник Польщею”, “Український путівник Словаччиною”. Ви як носій інформації маєте знати правду про русинів і їх проживання, устої, подвиги і владу на цих територіях. Як туристка автомобілем вдячна за ваш сайт. Знайомство з сайтом почала з пошуку про бограч, захотілось приготувати вдома після подорожі.
Ці території сучасної Румунії до 14 ст. належали до Угорської Русі з переважаючим населенням РУСИНАМИ (слов*янами). За короля Угорщини Корвіна відбувся феномен Давньої Русі, який в науковій літературі отримав назву “волоська колонізація Карпат”. Ця колонізація розпочалася ще у 13 ст., коли Угорську Русь, і особливо терориторію Волощини та Семигороддя, спустошили татаро-монголи, а Волощина перетворилася на місце кочівлі цих азійських племен. За цих умов і наступу румун з півдня русини Волощини дуже скоро стали національною меншиною. Тому вже з 14 ст., а особливо після того, як Владислав Варненьський був розбитий османами під Варною і угорським королем став Матвій Корвін, розпочався “загадковий” і незрозумілий процес колонізації Карпат, коли десятки тисяч русинів покидали Волощинута центральні райони Семигороддя, і вирушали вздовж Карпатської дугиу малозаселені місця. Нечисленні запозичення з румунської, болгарської, грецької та тюркської мов дали підстави протиставити пастушу культуру землеробсько-скотарській, і в результаті чисто географічну назву волохів перетворити на етнічну , знехтувавши їх руським походженням.
Усі звикли ототожнювати волохів лише з даками та румунами, забуваючи про те, що улахи- волохи не були етнічною назвою, а лише руською(слов*янською ) назвою римської провінції на берегах Дунаю, і ця назва поширювалася на усіх, хто проживав на цій території, в тому числі і на русинів. Існує багато багато документів, де Семигороддя називали Дакією чи Трансильванією, а й Волощиною.
Щодо фольклору та волоської архітектури, то навіть Ф.Персовський був змушений визнати повну подібність її до руського типу будівництва (1926 р.). Єдине, що вирізняло волоських русинів від місцевого населення, так це те, що вони були не білими хорватами, а нащадками уличів і тиверців. Політика короля Матвія Корвіна, який сам був русином з Волощини, і після приєднання до своєї імперії у 1474р. Словаччини, Моравії та Сілезії, свідомо спрямовував своїх земляків на ці землі вздовж Карпатького хребта, звільнивши від оподаткування і надавши їм небачені привілеї. Лише на Спишу історики нараховують 200 волоських сіл. У Словаччині волохи дійшли аж до Тренчина (Бановці, Кошиці, Завада, Угровець, Омастина, Бецьков, Чорна Льгота, Копець і ін., у Польщі – до Цешина-Тишина і далі- Годоніна.
Матеріал дійсно цікавий, але містить багато вигадок. Я служив на горі в 1986-88рр. Частина складалася з 4-х майданчиків – найнижчей це лазня біля джерела, вище неї метрів 200 – містечко стройбату з дерев’яних вагончиків і дійсно навісу зі столом. Ще вище, метрів 150 знаходилася частина, а над нею дійсно позиція, як описав автор. В період коли я жив на горі стройбату вже не було і взагалі в цей період лазня, містечко стройбату та його будівельні вагончики, які зразу були розміщені за ДОСом і в яких залишалися деякі інструменти, не використовувалися.
Командиром роти був дійсно Волков, але він був капітаном і родом з Воронежу, замполітом був старший лейтенант з Вінниці, здається сирота з дитбудинку, точно прізвище не пам’ятаю, здається Лозовий. Були 2 лейтенанти радіолокаційники – рідні брати-близнюки. Солдати весь цей час жили в “тимчасовій” казармі, яка являла собою будівлю барачного типу з цьокольним бетонним поверхом та основним дерев’яним поверхом – фанерні щити оббиті дошкою. Жодних будівельних робіт в період осінь 1986 – літо 1988 років не велося, а тому в цегельній казармі ніхто не міг жити, більше того під час смерчу на початку травня 1987р. з казарми знесло недобудований другий поверх – залишився лише перший поверх перекритий плитами. Під час цього смерчу розірвало на шматки не три куполи, а один і те, через недбалість – в куполі залишилися відкритими двері і вітер вірвавшись через них з середини розірвав його. Тоді-ж смерч попереносив в частині зі своїх місць станції, вагончики, великі коробки та зніс повністю усі тимчасові дерев’яні конструкції – туалет тощо.
Взагалі це неймовірно коли, як тріски літали багатотонні вироби. У ці роки техніка уся зберігалася на вулиці, оскільки ніяких боксів ще не було і техніка складалася з двох легких гусеничних БТР – ГТС і АТС та автомобілів ЗИЛ-157, УРАЛ, ГАЗ-66. Ніякого магазину в цей час не було. Діти дійсно навчалися і жили в Березницькій школі-інтернаті. Світло було виключно від дизелів. Котельня працювала на пічному пальному, яке в дуже сильні морози інколи підмерзало. Морози були за -40. Офіцери були українці та росіяни, прапорщики – українці, один був з Борині інші не пам’ятаю, солдати і сержанти – українці, азербайджанці, туркмени, таджики, росіяни, литовці. Купола монтувала бригада з Молдавії. На перевірку взимку приїжджали старші офіцери (полковники) з генштабу ППО СРСР з Москви, оскільки зі зв’язком відбувалися якісь аномільні явища. Так як жоден транспорт на гору вже не міг пробитися, я їх витягував сам на собі – ще ті були дятьки – з добрими животами, як наші ДАІшники.
З повітря частина мала захищатися самостійно, для цього, за КУНгами в частині стояла ЗУ-23, яку ніхто ніколи не використовував. Частина не підпорядковувалася радіотехнічному батальйону в Хотьково, а безпочередньо центру Мінської армії ППО, який був на території радіотехнічної бригади в Липниках, через що роту дехто важав підрозділом цієї бригади. Матеріальне забезпечення роти частково йшло через Хотьково, крім того рота не мала своєї стройової частини, а її функції виконувала стройова частина РТб, саме тому складалося враження, що рота входить до цього батальйону. Але сама назва роти – окрема говорить про те, що вона не входила в жодну іншу частину. В 1987р. рота отримала КУНг з автоматичною станцією обробки інформації.
Как сказал наш прекрасный гид Александр будучи в Каменце не побывать в Бакоте, значит минус 50% впечатлений. Очень советую. Не смотря на не совсем подходящую погоду, впечатления о поездке самые лучшие. Сначала было легкое разочарование, так как готель “7ДНЕЙ” не смог предоставить обещанные экскурсии (не было комплектации групп). Но к счастью нам посоветовали человека который оказался прекрасным гидом и водителем.
Наш гід розповідав що Бакота являлась центром Поділля (понниззя) місце дуже багате на історію; більше 10 держав існувало в цій місцевості.
Мені дуже сподобались ваші світлини з гір і чудові коментарі до них. Як багато ще хочеться всюди побувати, в т.ч.у тих місцях, які ви знимкуєте. Благословінь вам!
Здавна читаю Ваш сайт! Багато чого нового відкрив для себе. Дякую Вам за Ваші статті-дослідження!
Прекрасная страничка! Отличные фото!!! Но самое уникальное в этом всём – это сам автор!!! Прекрасной души человек, добрый и отзывчивый, хороший друг и просто собеседник… Жутко скучаю по твоему обществу, Игорёк, ну и конечно по бограчу… С уважением, Максим Убей-Волк.
Барвистий у вас видався рік! Стільки різних країв і настільки колоритні фото! Розумію, що від кожної подорожі лишилася маса позитивних вражень, та все ж, яка мандрівка запам’яталася найбільше?
Теребле-Ріцька ГЕС. Крізь греблю часу
Цікава інформація! Деяких слів й не чув раніше.
Неймовірно. Автору респект!
Божественно, хочется оказаться прямо там и прямо сейчас
Неймовірно. Не думав, що так добре видно. Бо з Боржави хіба Сваляву довелось вгледіти.
Не віриться, що так добре видно! Але краса!
Ігор, я не сильний в фотосправі, але, фото шикарне, такий вид, Швейцарія натуральна!
Неожиданный монтаж.
Ще не бачив такого ракурсу!
Та то гет аж з Угорщини фотографовано! Лінзов 1000 мм 🙂
Спочатку подумав, що знято з висоти 🙂
Чудовий наш замок! Фотографiя така славна, що хоть картину малюй!
Моя земна батьківщина… Вона прекрасна… Та Небесна Батьківщина все ж незрівнянно Прекрасніша!!! 🙂
Не фото, а шедевр… Ігорь ти дуже влучно передаєш красу нашоі Батьківщини…Я дуже рада, що знаю такого профі як ти
…не перестаєте вражати… у Вас десь ще була з Вашого двору чи ділянки… до речі, ці Ваші роботи через таку призму бачення “малої” рідної Батьківшини, вразили маштабністю часу і змістили фокус сприйняття Срібної Землі як географічному так і ментальному-віковому просторі, підштовхуючи не тільки до роздумів, але й до вчинків…
Здорово! Игорь, глаз всегда отдыхает на ваших фотографиях 🙂
Игорь! Спасибо за такую прекрасную фотографию! Ваше фото украсило нашу статью в УНИКУМЕ про замок Паланок. И представляете, многие не верят, что это реальное фото, а не ФОТОШОП. Даже хотелось прокомментировать им где и с какого места вы сделали этот снимок.
Ще не бачила його зимою на фоні засніжених гір… – казка!
Нічого собі! Ракурс має значення…
Цей самий маршрут плануємо пройти на початку червня, коли цвіте рододендрон. А чи коли краще? Що з собою не забути?
Отак в горах, йдеш, йдеш, а попереду все крутіше і вище. Фото люкс!
Тримайте у тому ж дусі!!!! Щовечора мандрую у Вашому щоденнику мандрівника!!!!! Фото просто супер!!! …Краще гір можуть бути тільки гори – то є правда!!!!!! 🙂
Un mare “Multumesc” pentru autor, atat pentru poze cat si pentru modul de prezentare.
Юлія – ce fumezi!? Сa vreau si eu…
Народ! Теоретично вже ніяких дозволів і не треба, цей наказ ДПСУ скасовано
Але краще попередити… хоча і знайте, що не пускати не мають права
ГАРНІ ФОТО.КОЛИСЬ РАДІВ ЯК БАЧИВ ОБЄКТИ НА 50 КМ.ЦЬОГО РОКУ БАЧИВ ТАТРИ З ПОЛОНИНИ РІВНОЇ-210 КМ ПО ПРЯМІЙ.ЧЕКАЄМО ВАШІ ФОТО ЗАМКУ З БОРЖАВИ:-)
Для мене завжди було загадкою навіщо траву на полях палять щороку в масштабах всієї країни
Ті всі долб..би-сусіди, що палять траву, сорі за мій французький вже порядком піднадоїли. Кожен рік одне й те саме, допоможе хіба методи фізичної дії. Йдеш вечерком додому з роботи – виїдає очі, захотів пробігтись, або на ровері повозитись – дихати нема чим. Особливо прикольно, коли сусіди починають палити гниле бадилля саме тоді, коли в тебе на подвір”ї вивішена свіжовипрана білизна. Алергікам і астматикам також від того дуже весело і чудове самопочуття. А фіглі, це ж так по європейськи – смог, сморід, дим.
Корисна стаття
Весною всі палять траву, де треба і не треба. Її ж палять і там де нічого ніхто не садить. А восени – бадилля. Країна робиться вулканічною від диму.
І ще моїх 5 копійок… жучки, жучками, проте. Неконтрольоване спалювання сухої трави та жнивних залишків призводить до значних матеріальних збитків та інколи людських жертв, внаслідок перекидання полум’я на сусідні житлові чи господарські будівлі. також завдає значного збитку лісовому фонду, у разі перекидання полум’я на ліси!!!!
Дуже корисна стаття, особливо для великих газдів, які стверджують, що це корисно для грунту.
Під вечір, повертаючись додому, на Північно-Західних схилах гори Гемба ми випадково знайшли льодоруб загублений туристами, ремінець якого ледь помітно стирчав з-під снігу. Знахідку забрали з собою і вже наступного дня, в соцмережу було викладено об’яву: «Льодоруб шукає свого власника». Невдовзі відгукнувся і сам власник льодорубу. Історія закінчилася хепі-ендом і вже за короткий час втрачена річ попрямувала до свого власника у місто Луцьк. Ну, а мені, на згадку, залишилося фото з “фірмовою барткою” 🙂
Давно мріяв про таку подорож, дякуючи тобі, вона здійснилась :))) і погода була “на заказ”!
Як завжди чудові фото, погода була просто неймовірна. Радий був познайомитись з Юрієм. В цей день було видно Мармароси та Феркей, Петрос та Близниці. Думаю колись повезе побачити й Татри. Дякую за гарно проведений час.
Чудова подорож!
Віктор Полянко: зізнаюся, що найбільше вразила Трансільванія – подорож Румунією. До цього часу я був в Бухаресті, у місті Констанца (Чорне море) та мав змогу відвідати інші прикордоні містечка. Однак центральна частина країни, а особливо Трансільванські Альпи, вразили мене найбільше! Є де відпочити та на що подивитись!
Контрастно з Закарпаттям, правда?
Хочеться туди повернутися і дослідити з фотоапаратом.
Визз Эйр Украина заявила о прекращении своей деятельности
Автору респект. Давно хотел сделать аналогичные обзоры, но все не хватает времени. Хотел бы несколько дополнить информацию. Я с прошлой субботы тоже сделал небольшой марш – бросок по маршруту Днепропетровск – Полтава- Сумы – Киев – Одесса- Николаев – Херсон – Н.Каховка – Никополь- Днепропетровск на легковой машине. Это при том что я знаю состояние дороги на участке Николаев – Н.Буг – Баштанка – Кривой Рог – Днепропетровск – сознательно ушел с самого короткого маршрута. Кроме слова ПИ других комментариев нет по участкам дороги 46 км – Прилуки (участок Сумы -Киев) и Николаев -Никополь- трасса Запорожье- Днепропетровск. И если проблема везде одна – причина это перегруз – то ухудшение на участке от Марьянского до развилки через Никополь я могу классифицировать только как обыкновенное отсутствие желания дорожников выполнять элементарные меры по сохранению полотна, а на участке Богуслав – Марьянское – как преступление должностного лица.
Начну с последнего. Как можно классифицировать яму на дороге с индексом Р, которая вырыта поперек полотна, перекрывает 70 % дороги и имеет глубину около 70 см. Она явно не образовалась за один день. А вот по участку Марьянское – Никополь – трасса тут конкретные вопросы к руководителю автодора. Насколько мне известно каждый автодор имеет машину для упрочнения поверхностного слоя и заделки малых повреждений путем нагнетания жидкого состава со щебнем.Почему она не работает, как работет в Запорожье. Мешает температура – врядли, есть технология подогрева. Почему другие могут, а эти не хотят???
Сейчас ехать на дальние поездки ой как дорого. У кого газ, у кого бензин – каждый хозяин своей машинки. Сейчас уже стало актуальным, что автомобиль уже не роскошь, а средство передвижения!
Дякую за дух Карпат. Вмієте його передати.
Ваш сайт – супер, дякую, милуюсь світлинами і з задоволенням читаю.
Дуже красиві моменти весни!!!
Где-то уже весна. И такая красивая… Вот только немного пугает, что большая часть запечатленного на снимках – уже в Красной книге. Как долго природа будет баловать нас такими вёснами?..
Найбільший у світі аукціон квітів “Flora Holland” у Нідерландах
Найбільший у світі аукціон квітів “Flora Holland” у Нідерландах
Неймовірна краса!
Наче у казці!
Весняний сніг… первісний цвіт
Житття собі триває й далі…
Сльотно, й морозець надбіг –
Пробудження триває…
Спасибо! Такое чудесное чудо :)))) Так скучаю за всем этим…
Сад действительно впечатляет, в этом году планируем посетить карнавал “Blumencorso”.
Вони в такий час цвітуть? Думала в кінці квітня, початок травня. Дуже гарно! Не хочу в Париж, мрію приїхати сюди, в Голандію, як квітнуть червоні тюльпани!
Точно, казка!
Був би сонячний день – усі крокуси повідкривалися б 🙂
Скажіть, будь ласка, чи можна буде купити місце на борту кулі?
Vitalik: бронювання місць в повітряних кулях розпочнеться з 1.05.2015. Для цього необхідно зателефонувати в центр повітроплавання за номером: +38-066-266-27-17.
_________________________________________________________
60 хвилинний політ для однієї особи обійдеться в 2000 грн
Дуже гарні фото) Якби не квіти, то не зміг би визначити весна це чи осінь 🙂
Похід видався пречудовий завдяки всім обставинам: люди, погода, маршрут тощо…
Особлива подяка організатору Ігорю за ВСЕ: відданість та любов до своєї справи, щирість, допомогу іншим на їх “туристичному” шляху. Все життя – це і є туризм 😉
Дякую за можливість мандрувати пліч-о-пліч поруч! До наступних зустрічей … 🙂
9 из 15. надо чаще делать вылазки в Карпаты, многие места мне ещё не знакомы. Спасибо!
Замок вражає, шкода що в такому стані
Вид з Явірника на Високі Татри
Блін, хлопці, ви щасливі люди. Стільки всього побачити!
Це платний притулок?
Віталік: станом на початок 2015 року, нічліг в будинку “Явірник” коштує 50 грн з людини
Отримую велике задоволення від ваших фотографій! Опис та фото приготування бограч гуляшу оцінюю на всі 12***** балів. Бажаю Вам успхів і фотографуйте чим більше на радість людям 🙂
Чудово, цікаво.
Як завжди — професійні фотки й творчий погляд! Сильно.
Для багатьох туристів головною тутешньою проблемою є мовний бар’єр, адже угорська мова ні на яку іншу не подібна. Але молодь часто говорить англійською, старше покоління – німецькою (російську вони вчили у школі, але більшість миттєво забула, коли з їхньої країни зник останній радянський солдат). А ще є мова жестів і посмішка, вона завжди допоможе 🙂
Вогонь горить і ніжно зігріває.
В обіймах полум’я забулькав казанок.
По горах теплий вітер розвіває
Ліловий запах чебрецю квіток.
А я стою, надихатись не можу
В обіймах тиші запахом смерек.
Сонливий ліс, у котрий нишком входжу,
В очікуванні з вирію лелек.
Плаї й рюкзак згадаю незрадливо,
Пропахли димом спогади про вас
Мої Карпати, незбагненне диво!
До вас на сповідь вирушати час.
Ігор Меліка © 2015
Номер автоматического факса – 0 3131 4-17-90
После звонил на номер 0 3131 2-12-61 там соеденили с другой службой для проверки поступления факса. Факс прошёл. Ждём ответа.
Это для небольшого уточнения.
Якщо на посвідченні саме це фото, значить і я не дарма прожив це життя..)))
Юрій: так, Юрко, завдячуючи тобі маю відмінну “аватарку” 😉
Вас турбує місто Львів. Бажаємо прийняти участь у вашому заході. Зв”яжіться з нами, оскільки ми перший раз. Хочеться детальніше дізнатися про умови!
Яновська Маріна: прохання звертатися безпосередньо до організаторів заходу:
Оздоровчо-рекреаційний комплекс «Косино», +38 (0312)-44-00-44, +38 (067)-907-55-00
Невідоме…а таке чудове!
Світлини чудові, допис також, але не піднімається рука поставити “вподобайку”, бо то ж для стількох людей трагедія була. Ще змалку чула й читала про трагедії людей, яких примусово виселяли (той же Дніпрогес і Київське водосховище). І хоч нашої родини це не стосувалось, але завше сприймаю такі речі болісно. А краса дійсно неймовірна. І фотографії чудові
Можливо так… але, треба вміти простити і відпустити, не тримати біль, але не забувати… пам’ятати, навчати молодь… а краса природи, що послав Бог, є в цій ситуації провісником добра, краси, замилування… простім і прощені будемо. Хочу подякувати за дивовижні хвилини щему душі…чудові світлини, а Вам, пані Ольго, за правду, мене, корінну гуцулку, вразила Ваша розповідь… таких історій багато, нажаль…
Дивіться також: ФЛОРА УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ (фотовизначник рослин)
Дякую за чітке обгрунтоване пояснення. Я находився по цих вододільних стежках по полонинах і завжди вважав що плай це полонина. Та й гуцули мені так казали. З геологічноі позиціі полонини це залишки давнього пенеплену бо на початку четвертинного періоду пра-Карпати були майже рівнина з перевищенням вододілів над долинами у 550- 600 м. Основна річкова система була повздовжня до тектонічних структур. Пра-Сан, пра- Латориця, пра-Тиса та інші. За четвертинний час (біля 1,5 млн.років) Карпати піднялися майже на 1 км. із зміною річковоі системи на поперечну.
Спасибі велике, пане Ігорю. У школі для вивчення рослин Карпат для вчителя це велика, корисна і цікава допомога.
Мені тато не раз про них розказував, але бачити їх ще не доводилось. Аж дотепер 🙂 Дуже гарна стаття і фотографії
Дуже пізнавально! Багато знав, а тепер знатиму ще більше!
“Теоретично вже ніяких дозволів і не треба, цей наказ ДПСУ скасовано”
Валентин, теоретично, якщо вже і писати таке (що щось скасовано), то хочаб можна було дати посилання на документ, в якому йде мова про скасування, а не навпаки. )
Поздоровляю! Ти тепер турист міжнародного класу!
Som rád že Vám prišiel členský preukaz. Prajem Vám veľa príjemných a bezproblemových turistických zážitkov na Vaších potulkách po prírode! (predseda KST Michalovce)
Указ действительно отменили – Документ z0989-11, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 27.06.2013, підстава z0872-13
Народ, кто ходил в этом году по Мармарошу (из Делового до Шибеного)?
В самом деле разрешения уже не нужны вообще?
Ни Мукачевского, ни Черновицкого приграничных отрядов?
Письма писать и отправлять по факсу нужно?
С каждым прожитым годом состояние приюта становилось всё более плачевным, а в последние двадцать лет ужасающим, хотя он и сменил за это время нескольких хозяев. Стропила и половина крыши прогнили, во время осадков текло даже на первом этаже, балки перекрытия чердака, второго и первого этажа рассыпались в труху, состояние стен второго этажа, так же оставляли желать лучшего. Приют вряд ли пережил бы следующую зиму. Но, в этом году приют получил уникальный билет в новую жизнь!
Чудово! Реконструювати цей притулок вже давно пора було, а то там вже страшно було ночувати.
Думаю всі зробили висновки і винних шукати не варто. Головне щоб ніц більше не горіло і всі любителі Карпат спільно і дружньо робили добру справу (хто грошима, хто руками). Ну і треба піднімати свідомість людей і все буде добре.
Я там 100 зелених і 1л сливовиці заникав. Што робити?
Дивує позиція окремих людей, які вже б проводили розслідування і шукали причини та винних. Так сталось. Насправді доля притулку на Яворнику до цього нікого не цікавила, і попередній власник не був зацікавлений у відновленні, а ремонту будівля не бачила десятиліття, можна сказати хата доживала свій вік. І в якийсь момент вона просто б склалась. Через занедбання в загальному стан її можна вважати аварійним. Я не враховую того, що Міша, який там жив та доглядав за хатою як міг так і латав її, але що він сам міг там зробити? При огляді виявилось, що дах, сама конструкція та перекриття потребують заміни, він аж прогнувся від старості і пошкодження.
Якийсь час хата протікала, на другому поверсі явні сліди, було пошкоджено багато елементів, балок і т.п. Бокова фронтонна камяна стіна мала нахил і її стягнули металевими стяжками, перемички над вікнами в камяній стіні були деревяними і пошкодженими. Печі в кімнатах дихали на ладан, щороку Міша їх підремонтовував, але картини це не міняло. Щоб дати нове життя притулку, перш за все необхідно було все демонтувати, і відбудувати по-новому. І тому ми всі охоче налаштовані і готові до праці.
Коли був свідком пожежі, серце боліло, але треба розуміти що сталось не найгірше. Ми всі були в притулку і бачили його стан, він бачив тільки дрібні аматорські ремонти і мільйонів на реставраційні роботи ніхто виділяти не спішив. Деревина старіла, підгнивала і було два варіанти: тримати споруду за музей (з яких коштів?) або пускати туди людей “позерати”, або відбудувати “функціонал”. Якщо для нас важливо, щоб ця споруда мала назву – “ПРИТУЛОК”, то вимушені змиритись з тим що сталось і не посипати голову попілом. Новий власник хоче змін на краще. Будемо надіятись що оновлений притулок буде гідний своєї історії.
Прошу нове товариство відразу не звинувачувати мене в упередженості, а спокійно прочитати і намагатись зрозуміти суть. Я не погоджуюсь з першим реченням коментаря Василя Фіцака і подальшим висновком “так сталось”. Завжди треба проводити розслідування, шукати причини і писати про них чесно і відкрито. Коли згорає хата, то завжди цьому є першопричина, незважаючи на те, що судячи з написаних текстів, вона і так була “приречена”. Якщо думати що “так сталось”, тоді наступного разу можуть бути жертви і винними будуть не ті, хто розпалив вогонь поблизу хати чи сильний вітер, а голова організації чи організатор акції – поняття “так сталось” матиме вже інший зміст.
Також не погоджуюсь з думкою Ігора щодо місцевих – треба спробувати не звинувачувати їх, а привернути на свою сторону! Як правило, місцеві завжди знають більше, тому що живуть найближче до цих подій, і чи не першими “отримують інформацію” про існування нового власника, його плани та передачу притулку в довготермінову оренду громадській організації.
Але є один найбільш ефективний спосіб переконати їх та завистників – це максимальна відкритість всього процесу. І Ігор зробив перший правильний крок, що наскільки міг документально показав початок пожежі та більш детально відкрив проект в цій статті. Якщо продовжувати відкриту і чесну розмову з місцевими та громадськістю, то можна завжди знайти варіанти щоб зацікавити їх в якнайдовшому процвітанню майбутнього притулку. Закритість чи подання часткової інформації завжди породжуватиме слухи та домисли.
Поки більшість туристів вирушили у першотравневі подорожі, на Явірнику розпочалися будівельні роботи. Не дарма кажуть: “нема лиха без добра”. Так і з Явірником: вогонь дозволив виявити деякі слабкі місця в старій будівлі, які не були помітні раніше. В свою чергу це дало можливість провести більш глибоку реконструкцію.
Зараз проводиться розчищення споруди. На територію завезли будматеріали: по вантажівці щебеню і піску. Висококваліфіковані каменярі дослідили кладку, частину її довелося розібрати до рівня стелі першого поверху та у віконних і дверних проймах для заміни перемичок. На південному фасаді буде знята штукатурка та відновлений оригінальний вигляд кам’яної стіни.
А це як так що з Дземброні видно Памір? Він ж так далеко… думав за горизонтом буде а на фотографії так ніби рукою подати (ну майже 😀 )
Похідна страва з присмаком різнотрав’я (Україна молода)
Цікава подорож!
Дякую! Сама толкова стаття про блискавку.
Скільки буде коштувати політ на кулі?
До речі 7 травня на Юря в с. Золотарево Хустського району блискавка принесла лихо в оселю вдовиці, яка жила на окраїні села біля лісу. Блискавка вдарила в хлів. Жінка перелякалась сильно, не змогла даже виглянути. А в сараї згоріли корова та свині, кури
Ольга: 2000 грн для однієї особи. На жаль, вільних місць вже немає
Не знаешь, что лучше: фото или рассказы. Чудесно!
Фотографии замечательные!!! Вдохновляющие! 🙂
Цікава інформація, а ще цікавіше це було побачити і помацати :)) Диво-поїздка..
Дуже дякую, Ігоре за чудову статтю. На рахунок “сталевих птиць”, тобто літаків, то у них є спеціальні розрядні пристрої навіть для прямого потрапляння блискавки, хоча мудрий пілот ніколи в грозу не полізе.
Ігор, дуже вдячна Вам за чудово проведені травневі свята. Підказку куди поїхати я знайшла на Вашому сайті.
Спасибо Ане, действительно информация информация ценная, мы тоже воспользовались услугами Александра, к стати его телефон предлагали и в инфоцентре возле кафедрального костела. Как раз соединение у слуги водителя и гида существенно отражается на цене, машина оборудована громкой связью что добовляет дополнительный плюс идеальному обслуживанию. Мы за день побывали в Хотине, Кристалической пещере, Бакоте и Каменц Подольском (правда такой темп не советую, у нас просто был лимит времени это наша вина). Если вам нужен отличный сервис и соразмерная стоимость вот телефон 097 296 02 68
Вдячна за статтю, а ще більше за фото. У двір заповзла гадюка (як ми думали), не маленька, не менше 1м. Окрас сірий і світло жовте черевце (ніде в описах не знайшла), малюнок на спині – тоненькі полосочки, що утворювали не сильно виражений візерунок. Нам хватило витримки і ми змогли її довгим гаком “зібрати” у відро, що було не легко, закрити, зав”язавши безпечно плівкою виніс чоловік по-дальше до водойми і відпустив. Тепер прочитали, побачила фото і зрозуміла що це була не гадюка(не вуж,тому як жовтих плям не було), можливо “водяний вуж”.
А те, що вони і всі інші тварини, мають таке ж право на життя на планеті як і ми знаю з дитинства, за що вдячна батькам. Так вчу і своїх дітей. Чого і Вам совітую ! :))
Доброго дня. Дякую за цікаву розповідь. 30 травня 2015 була в Камянці Подільському, заїзджали в Бакоту. Де вперше почула про це місце. І ще раз була прикро вражена ганебним ставленням до українських земель та історії. Не кажучи вже про людські долі. Один з екскурсоводів сказав, що якщо побувати в скельному монастирі, то забудеш про проблеми. Згадала це, коли спустилась до катера з посмішкою. Дійсно цікаве місце. Наче нічого там не залишилось, але яка енергетика.
Щойно повернувся з походу Мармаросами (11-14.06.2015). Процедура отримання дозволів на перебування туристів в прикордонній зоні Мармароського масиву залишилася без змін!
А якщо маршрут буде проходити Ділове-Піп Мармароський- Межипотоки-Богдан. Тут дозвіл потрібний? Тому що Наскільки я зрозумів дозвіл потрбний лише “на перебування в прикордонній зоні Мармароського масиву (західніше гори Стіг)”?
Vova: Піп Мармароський – Межипотоки – це якраз і є прикордонна зона!
Мабуть, спробую з органічного молока й органічного кефіру (він на кисляк схожий). Може, вийде. Бо знайти непастеризоване молоко в магазинах нереально.
Ігорку, цікаво, з козячого молока можна приготувати сир у такий самий спосіб?
На фото суниці. Поки в нас не відійшли, як приготувати настоянку із суницями?
Буду делать на выходных, единственное, как по мне, это много соли, но это не проблема, лучше меньше положить, чем пересолить
Я дуже люблю Румунію і цю високогірну дорогу. Але чому бачучи слово Brașov – Ви пишите правильно Брашов (багато людей просто впевнені що воно Брасов). Так і з Făgăraș – воно є Фегераш і дорога є Трансфегерашан. От вибачте ну не можу стриматись коли неправильно пишуть. Навіть по ссилках на відео чутно як його кажуть. Дякую.
Необхідність інформування органу прикордонної служби передбачена пунктом 17 ПОЛОЖЕННЯ про прикордонний режим
Коли настане день… в Карпати! там де гори, полонини, стрімкі потоки рік… вранці – рибалка, щоб халасле не залишився без риби, ввечері – вогнище, пісні під гітару, ніч – місячна зоряна ясная… ночувати в палатках, а вранці зустрічати перші промені сонця, попиваючи гарячий чай з медом і лимоном. Ось воно, щастя 🙂
Доброго вечора, народ!
Порада:
1. потопивши сало витягніть його – лишній обгоріший інградієнт
2. Кинувши кубики м’яса, не заливайте зразу водою, а трохи підсмажти, щоб трохи присмажилось (автор про це забув нагадати), а вже потім голяшка, копчені ребра, тощо…
P.S. Починаючи їсти бограч, подивіться на оточуючих, які його їдять вперше – св’ято душі 🙂 І ще один штрих – бограч повинен бути гострим і гарячим і їдять його довго запиваючи сухим або напівсухим вином. Смачного!
Путишествия это вторая жизнь, паралельный мир, это просто необходимость. Иначе социум нас сделает своими рабами навсегда.
А починалося все так… 🙂 1-й етап, 2-й етап
Так получается, что первый комментарий пишет участник этого похода :))) Как же я мечтала и ждала этот поход! Во-первых, рододендроны, во-вторых, горы и главное, что группу ведет Игорь Мелика. И когда ты очень этого хочешь и ждешь, а потом происходит так как ты мечтал, то ты счастливый человек. Вот я сейчас этот счастливый человек!!!!!!!! С первой минуты встречи группы и до последней все происходило на УРА! Группа, погода, горы, рододендроны, различные первоцветы, овечки, брынза и как же без бограча!, чистейшая водичка из родников.
Игорь, большое спасибо за организацию этого похода, за открытие для нас Марморос. Спасибо за три железных котелка, которые Вы без “усталости” носили в рюкзаке, чтобы мы могли поесть бограч, грибную подливку и все остальные лакомства. Спасибо за терпение в ожидании отставших туристов, за советы по фотографии. Это не первая моя поездка и, хочется верить, не заключительная. До встречи.
Благодарю всех участников данного похода за замечетельные впечатления от совместного времяпровождения! И огромное спасибо Игорю за замечательную организацию похода, за продуманность стоянок и интересность маршрута. Наиболее яркими конечно были первый день, первая половина второго дня, и заключительный день, порадовавший замечательным видом села Богдан. Цветущие луга на полонынах тоже были интересны и красночны. Надеюсь в ближайшее время найдётся время продолжить практику фото-походов по живописным местам Карпат в составе групп организуемых Игорем.
Игорь! Вам спасибо за отличную компанию и хорошую организацию! А еще за позитивный настрой и спокойствие в любых неожиданных ситуациях и вкуснейшую закарпатскую кухню!! Надеюсь съездить с вами куда-нибудь еще раз 🙂
Второй тур с Игорем, и только положительные впечатления. Мне приходилось ездить с разными группами и успех поездки зависит в первую очередь конечно от организатора, но также и состава группы, люди разные, интересы, желания и возможности – тоже. На этот раз отличный организатор + люди которые знали куда и зачем они приехали и соответственно отличный поход и впечатления!
Отдельно стоит сказать о самом месте, я впервые попал на Мармаросы, раньше только читал и облизывался разглядывая красочные фото – это действительно удивительное место! Цветущий ковер растекается плавными изгибами изредка прорезаемый скалистыми утесами. Рассветный и закатные туманы струятся среди каменистых отрогов укутывая их золотистой солнечной дымкой. Сам хребет это конечно жемчужина похода и хотелось бы там побыть подольше, но и лесная дорога, напоенные солнцем полонины вдохновляют и настраивают душу на особый лад. Спасибо Игорю за продуманный маршрут, интересные локации и конечно за великолепную кухню – это действительно роскошь в горах!
Абсолютно згідна з кожнім словом! Кожна країна, кожен краєвид, культура, вулички міст, автозаправки, кафешки, музеї, сніданки в готелі чи місцевіх кафешках; де ти дивишся на людей, котрі поспишають кудись, просто гуляють і т.д — ти змінюєшся, переосмислюєш багато речей, а основне – просто стаєш трошки щасливишім. Вдячна життю, що дало мені поштовх подорожувати вже не один рік. Сподіваюсь, Ігор, ця стаття дасть поштовх іншим подорожувати із задоволенням
Враження від цієї мандрівки – незабутні!!! І Мармароси, і керівник групи і компанія – все на висоті!!! А ще були собаки, вівці, коники, і різноманіття квітів, яке вражало своїми фарбами!
Дякую Ігореві за бездоганну організацію, безліч нової інформації, смачну кухню і переповнюючі емоції)))
Впервые ходила в поход и, к счастью, первый блин не оказался комом 🙂 Благодаря прекрасной организации и продуманному маршруту, поход совсем не утомил и доставил массу самых разнообразных положительных эмоций. Восхищению от увиденного не было предела: столько оттенков зелёного в жизни не видела! Островки снега в кулуарах, залитые солнцем склоны, покрытые розовым ковром рододендронов, прохладные леса, полные пения птиц, пестрое разнотравье на полонинах, стада овечек с колокольчиками, наполняющими музыкой окрестности, заставляли душеньку порхать даже под тяжёлым рюкзаком 🙂
А какой вкусной и сытной была походная кухня в исполнении Игоря! Искренняя благодарность всем участникам за интересную комфортную компанию и великолепные фотографии. С нетерпением жду следующего раза!
Добрий день! Ігор, а не могли б ви поділитися інформацією щодо того як потім вибратися з Тюшки? (ми думаємо пройтися від Пилипця до Тюшки, і лишити машини в Пилипці, а як потім доїхати назад – не знаємо)
Євгенія: зазвичай викликаю таксі аж з Волівця. Якщо ж невелика група туристів – шукаю і домовляюся з будь-яким водієм з Тюшки
Чудова видалась подорож. Давненько мріяв походити Мармаросами і ось, нарешті…
Дякую!!!!
Був вражений чарівністю та різноманітністю краєвидів та цікавих місць, котрі знайшов на Вашому сайті. Розповіді, котрі Ви залишаєте ваблять відвідати всі ці місця самому.
Вид – шикарный!!! Фото отличное!!! Возможно, когда-то нас угостят? :))))))))
Дякую за рецепт, тягну до себе, попробую, але напевно без сала і ще додам петрушки.
Думав лише в мене вдома таке готують 🙂 Коли пригощав друзів – казали вперше таке їдять. Подбивана шалата – то сила! 🙂
Хммм, цього року маю врожай салату, дуже ніжний, ням ням, їмо мисками, незнаю чи до зупи дійде, але цікаво…
Файний левеш. А ще в літню спеку добре йде холодний підбиваний суп з лопаток
Супер! Ми часто готуємо. Ще бабкин рецепт
Нагадало мені дитинство 🙂 Давно я цей суп не їла
Гадаю варто і мені спробувати :))) Дякую за рецепт!
Про цей літній суп розповідала колега із Рахівщини. На Іршавщині теж заправляють шалату, але смакують із другою стравою. Все одно круто!
Класно, хоч я майже ніц не знала напевне, але є куди прагнути 🙂
Скажіть, яка зараз встановлена плата за перебубання-прохід Мармаросами та Чорногорою? Це правда, що видавати квиток службовці забов’язані лише в пунктах пропуску, а не на “стежці”?
Давно хотела найти тему “опознания” всех цветущих растений. Некоторые знаю, некоторые наз вания выучу благодаря вам! Цветущие долины для глаза женщины вообще как валерьяна для кота 🙂
Благодарю за эстетическое удовольствие! Сами собираемся в те места. И извините за отход от темы, а источники воды на ваших стоянках везде были?
Bagira: про інші карпатські рослини можете дізнатись з фотовизначника.
Стосовно води на стоянках: найбільше джерел – в Панській Долині. Інші джерела на хребті слабенькі, влітку можуть навіть пересихати…
Да.Да!ДА!!! Справочник растений – то, что нужно! Очень удобно расположены фото, отличная идентификация, про качество вообще молчу! Сразу поставила себе в Избранное, буду сама запоминать и своих оболтусов учить, что как называется. А то у них все жёлтенькие цветочки – одуванчики, а все лопушистые – почему-то борщевики 🙂 Кстати, у нас в Харьковской обл. многие тоже растут.
Что касается Панской долины, я себе в план похода выписала, и фото скачала. Но вдруг дождь, туман – это не научный подход. Хотела предложить на форуме Карпат создать каталог источников по районам с координатами GPS (наподобие крымского). Или он уже есть, но я не знаю?
Підскажіть що за кущі в лісі схожі на бузину але мають три листочки і ягоди червоні як рябіна але менші за розмірами, терпкі-хрустящі на смак, після 4-5 ягід першить в горлі??
Игор: скоріш ща все це Бузина червона (Sambucus racemosa)
Я знайома з Вашими фотороботами ще з фотоклубу з 2009 року. З Ваших фото почалося моє знайомство з Карпатами. Тепер я постійний гість Карпат, і читач Вашого сайту та фото звітів. Зараз моє життя тісно пов’язане з Карпатами, можливо вагомий внесок в це зробили саме Ваші фото. Дякую. Бажаю Вам нескінченного натхнення та здолання нових вершин.
До уваги верховинців та гостей краю! У зв’язку з тим, що в зоні проведення АТО впродовж липня 2015 року загинуло двоє бійців з Верховинського району та враховуючи багаточисельні усні звернення жителів району щодо недоцільності проведення в селі Верхній Ясенів свята “Полонинське літо-2015” даний захід, який був запланований на 18-19 липня 2015 року, відмінено. Про це повідомили у прес-службі Верховинської РДА.
Ааааай, как все было красиво, вкусно и душевно ! Картина маслом. Огромное спасибо за чудесное путешествие.
Чудова була поїздка! Дякую Ігоре!!
Игорь, спасибо! Поход получился то что надо, и даже непогода не смогла испортить впечатлений, даже наоборот, привнесла капельку остроты – приключения всегда запоминаются лучше!
Благодарю, ИГОРЬ! Замечательное путешествие! Я ещё долго находилась в эйфории, не могла отойти от увиденной красоты! Ощущения тяжёлого рюкзака уже забылись,остались только воспоминаяния. Очень скучаю по нашей туркомпании. До новых встреч в горах!
Незабутня подорож..
Ігоре, а за перебування в Мармаросах стягується платня?
Йо! 🙂 файно було
Мирослав: перебування в Карпатському біосферному заповіднику (КБЗ), на території якого знаходиться Мармароський хребет, є платним (20 грн). Вхідними квитками туристи забезпечуються безпосередньо на маршруті, черговими працівниками природоохоронного науково-дослідного відділення КБЗ.
Йо! Суперб
Одному моливо отримати дозвіл на вхід у прикордонну зону?
Ігоре, підкажіть актуальний телефон прикордонної застави в Діловому. Можливо є мобільний. Дзвоню на 03132-32-345 – не можу додзвонитись. Чи інші канали по яких можна дізнатись чи дозвіл видали(попередньо я скинув лист в Мукачівський прикордонний загін, телефоном уточнив що вони його отримали).
Ігор: теоретично можна, але краще звяжіться з прикордонниками з Ділового і уточніть: 03132-3-23-45
Orest: пробуйте дзвонити в ранкову пору з 10:00 до 12:00. Телефони актуальні! Якщо в Мукачеві отримали вашу заявку – це вже 90% успіху!
На e-mail заяву можна відправити?
Ігор: так, можна, але краще продублювати факсом!
Скажіть будь ласка як справи з дитячими групами? Просто в заяві йде мова лише про паспорт як документ, що засвідчує особу. Чи на дітей можна заповняти дані свідоцтва про народження??
Надзвичайно, дуже красиво, дякую за фотозвіт. Чи є на маршруті вода, не хочеться із собою купу бутлів тягати.
Оля: так, вода є на маршруті:
перед виходом на хребет Пішконя – 48.511253, 23.669567
на схилі гори Горб – 48.493271, 23.720466
між вершинами Горб і Барвінок – 48.486288, 23.717944
на Полонині Сигла – 48.495088, 23.741034
неподалік гори Дарвайка – 48.476056, 23.762317
Дякую за відповідь. Обовязково випробую на собі цей маршрут, хочеться побачити всю цю красу на власні очі.
Дуже цікава стаття, дякую !
Павло Володимирович: неповнолітні особи, як і дорослі, повинні також вноситися до заяви. Для цього необхідно вказати номер свідоцтва про народження та ПІБ дитини. Безпосередньо на заставі в Діловому, при отриманні дозволу на перебування в прикордонній зоні, необхідно надати прикордонникам оригінал свідоцтва про народження дитини!
Стосовно перебування на території заповідника.
Перебуваючи на полонині Лисичій до нас підійшли 2 чоловіків в камуфляжі, сказали, що вони інспектори і що це територія заповідника і почали виписувати нам квитанцію. Порахувавши нас (нас було 4-ро), сказали до оплати 40 грн. На вимогу показати службове посвідчення, сказали, що забули на КПП і швиденько почали від нас йти))) Суть в тому, що на поляні було багато таборів і всі їм мовчки оплатили. Питання, чи мають право працівники заповідника (інспектори) збирати таким чином плату за перебування на території заповідника?
Це добре, що в нашому світі є такі люди, як цей чоловік…. допоки такі люди є, доти наш світ ще має шанс на життя.
Якщо іхати електричкою із стрия до лавчоного де потрібно виходити щоб збирати чорницію– сколе, тухля, славське, синьовидне?
Щойно повернувся з походу Мармаросами. На маршруті двічі зустрів прикордонників, один раз перевіряли перепустку, другий раз – ні. Платню на маршруті так і не стягували. Так що, це як складеться.
Скажіть будь ласка, в листі достатньо вказати кінцевий пункт г. Стіг, якщо після неї підемо до Дземброні через Піп Іван Чорногірський ?
Проїхали з друзями цього літа повз ГЕС і були здивовані куди річка пропала. Охорона водосховища щось пояснювала , але в голові невкладалось. Тільки прочитавши Ваш матеріал все стало зрозуміло. Тому п.Ігор, велике спасибі за Вашу працю. Приємно те, що в наш час ще є толкові і щирі люди.
Доводжу до вас останню інформацію: для походу по Мармароському масиву в прикордонній зоні потрібно мати ЛИШЕ ПАСПОРТ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ! Ніде реєструватися, а також проходити через відділи прикордонної служби не потрібно, відразу можна йти на маршрут. При зустрічі з прикордонним нарядом потрібно лише продемонструвати паспорт, більше нічого вони не можуть від нас вимагати. Успіхів.
Нещодавно повернувся з Карпат……. Знайшов квітку, якої раніше не бачив, знайти в інтернеті не вдалося…. Чи може хтось допомогти визначити, що то таке? Є фото не дуже хорошої якості, т.як фотографував на мобільний і ввечорі, але визначити по ним, гадаю, можна!
Олексій: це не квітка, а екзотичний гриб-восьминіг, який занесений у Червону книгу України 😉 Його назва Квітохвісник Архера (Clathrus archeri)
Ігоре, дуже дякую за інформацію! Буду знати, що є і така штука!
Чи можна замість паспорта пред’являти водійське посвідчення?
Оксана: тільки паспорт громадянина України!
Якщо, ми подали заявку і вказали що йде 5 чоловік, але через непердбачувані обставини може лише 4, нас зареєструють і дадуть тимчасову перепестку?
Адріан: так, звичайно вас зареєструють. В моїй практиці такі випадки мали місце.
Якщо після Мармаросів іти на Чорногору, то у заяві достатньо вказати Шибене останньою точкою? Дійсно
потрібно кожного дня звітувати через СМС, чи тільки по закінченню? Як там з покриттям МТС? Дякую.
Дякую за статтю. Мені 28 років і я тільки кілька днів тому дізнався про Бакоту. Йой, як ми мало знаємо про свій край. А він у нас чудовий!
Ні, там чисто))) кісточки на місці)))
Вітаю Ігор, дуже класна розповідь та чудові фото!
чи можна десь побачити цей маршрут на карті? Дякую. Буду вдячний за допомогу.
Красота
Ото якраз і корінь (що розробки писані не нашою мовою, а мовою глобалізованого совка СРСР, а згодом буде писано in EuroEnglish), в який ся тре дивити уважно, брате Несторе. Нам, як народові некочовому, а цілком натурально-господарському варт ся тримати подалі од грандіозности чорнобильских проектів!.. Епоха ПОСТіндустріальна та інформаційна, отож відьмімося за охорону здоровля, за освіту, за садівництво та виноградництво! А такі глобальні будови полишмо на майбутнє, коли виховаємо свідому молодь та по 35 ЕКО-проектів громадських організацій в кождім селі. А інакше – забрудним середовище, нашкодим приРОДі та й буде хворіти ті 2 млн. людей, що зароблят на будівництві собі на аптеку…
Красунчики!!! Супер!
Казково! Надзвичайно! Захмарно!!!
Ігоре, Ваші Карпати надзвичайні! Насолода неймовірна! Дякую!
Чудово! Тепер хоч знаю, де можна гарантовано побачити арніку… 😉
Титанічна праця!!!
…………
Чудовий фото-звіт.
Та й мова ладна.
Потішив обеліск.
Усім Вас за взірець пораджу…
Щиро дякую за миті насолоди…
Споживати боргач треба не з вином, а з Пивом, і, до нього обов’язково, додати грам 150… або, хто скільки вмістить гарної пленки, або самогоночки. Бо гостроту його інакше не погасити 😉
Ох, и вкусно рассказали!! Еще и с корицей 🙂 люблю такие яблочки
Як все-таки думаю, що місцева версія назви гори “Попиван” походить не від хмарки, яка “попиває” вологу з гори, а від діалектичного дієслова “піяти” (тобто співати). На вершині у скелях нерідко співали (“попівали”) вітри.
Захоплююсь Вашими фотомандрами. Дякую за моменти які Ви даруєте просто так. Слідую ним
Все правильно. От тільки шкода, що нас вчили по-іншому і ми до цього “доходимо” вже трохи за ….. І тому складно боротись з самим собою. Я про себе. Хоча і знаю ще про багатьох
Які неймовірні пейзажі! А ці велетенські петлі на річці – просто не віриться, що таке може бути! Слід неодмінно пройтися вашим маршрутом 😉
Все правильно.Тільки наприклад у Івано-Франківську місцеві ,,європейці,, про таке поняття не мають-лізуть тобі нагло в життя і плюють в душу не маючи про тебе ніякої уяви.
Здрастуйте! Я професор Словацького університету сільського господарства в місті Нітра (Словаччина), під час якого я викладаю лекції альпійського господарства в Карпатах. У мене є фото від Свідовцa, Синевирa…, але я пропустити деякі. В Інтернеті на вашому сайті я знайшов дуже красиві картинки. Таким чином, я хотів би запитати у вас дозволу опублікувати фотографії з молочних ферм овець Карпатських Полонин. Під кожним фото я зазначу авторство. Велике спасибі. З повагою, Ян Новак (Ján Novák, Nitra)
Vitajte! Ak budete potrebovať niektoré z mojich fotografií, môžete ih spokojné použit, s uvedením autorstva alebo odkazom na stránku: © Igor Melika or http://www.igormelika.com.ua
Fantastyczne, od lat się tam wybieram, zawsze coś staje na porzeszkodzie i odwiedzam inne fragmenty cudownych Karpat ukraińskich. No i Karczma w kołoczawie… wspaniałe jedzenie !!!
Доброго часу доби!
Скажіть будь ласка яка зараз ситуація з притулком?
Він вже функціонує?
Roman: станом на листопад 2015, на території притулку “Явірник” інтенсивно проводяться реконструкційно-будівельні роботи, які ще триватимуть певний час. Відтак притулок “Явірник” наразі не готовий приймати туристів. Дякуємо за порозуміння!
Дуже приємні спогади про відпочинок Явірник. Був там ще коли навчався в школі 1996 р. Хотів поїхати зимою 2016 року але дізнався що будиночок згорів. Літом 2015 мали робити реконструкію. Ігор я хотів спитатись у Вас чи є якась інформація про стан будинку і чи є можливість приймати на ночівлю. Можливо є якісь контакти з Михайлом. Буду вдячний.
Сергій: станом на листопад 2015, на території притулку «Явірник» інтенсивно проводяться реконструкційно-будівельні роботи, які ще триватимуть певний час. Відтак притулок «Явірник» наразі не не приймає туристів! Номер телефону колишнього господаря Михайла: 050-672-90-57
Som tiež vysokohorským turistom, vnímam krásu hôr a venujem sa aj krajinnej fotografii (v minulosti som bol členom Fotoklubu a Agrofotoklubu Ružomberok, členom Zväzu slovenských fotografov). Bol som aj na Gerlachu, Hoverle a Fagaraši v rumunských Karpatoch. Pretože sa profesionálne venujem trávnym porastom (lúky, pasienky, trávniky, ochrana životného prostredia), predovšetkým pasienkom, mojím cieľom boli salaše.
V roku 2013 vyšla monografia “Po stopách valachov v Karpatoch” a teraz dávam dokopy monografiu “Salašníctvo v Karpatoch”, ktorú chcem vydať na budúci rok. Ak bude príležitosť rád by som sa s Vami stretol na nejakej turistickej akcii.
S pozdravom, profesor Ján Novák
Фотка класна)))
Игорь, а вы планируете на это мероприятие приезжать?
Добротна Ваша праця, дякую! Якщо маєте сили, кошти, час і бажання – продовжуйте, це дуже корисно й потрібно!
Не погано, але не передано справжньої глибини трагедії. Бо з перед тим, як затопити цю територію, люде змусили самотужки знищити свої оселі. Не село зникло під водами водосховища, двічі знищене село. Ніякі хати, ніякі сади не поглинуті, а пустеля.
До речі, про церкву. Вона теж не похована у водах. Її в селі не було задовго до того, як Бакоті задумано таку долю. Сам же автор оприлюднює фото 50-х років – загальний план села. І на ньому церкви не-ма-є.
Ігоре, скільки часу займе пішохідний трекінг по всьому хребту? Чи обов`язково там брати гіда за словацькими нормами? Дякую )
Валерій: будь-який трек Високими Татрами (і не тільки), можна створити самостійно за допомогою HIKEPLANNER. Для звичайних, трекінгових маршрутів гід у Високих Татрах не потрібен
Я там служил с января 1992 по октябрь 1993 года Радистом.
Фото та інформація дуже професійні,радують душу,милують око!
Якби це побачив кабан, він би очманів від радості 🙂
Прекрасна стаття з чудовими посиланнями-доказами!!!!!!! Все ж таки вартує мріяти та втілювати у реальність намріяне незважаючи на роки! Подорож допомогає продовжити життя і чим швидше ти це збагнеш-довшим воно получиться!!!! Ігор Меліка, дякую за знову чудову статтю!!!!
Реконструкція туристичного притулку “Явірник-2016”
Скажіть чи реально туда заїхати на Рено Кенго десь в кінці червня, і скажіть чи ріка перетинає дорогу якщо так чи глибока вона??
Роман: вряд чи… існують проміжки дороги з глибокими “коліями”. До того ж, має бути суха і тверда дорога
А куди ви, зрештою, зійшли?
Цього року знову піду в Мармароси, але вже у червні
Роман: на Драгобрат…
Гарні місця, яких ще дуже багато по Україні (Буки, Холодний Яр, Тустань та ін.) неодмінно треба побувати там!
Збираємося на Мармароси на травневі. Заяву написав і на всяк випадок надішлю на почту. Чи є якась нова інформація станом на 2016 рік, чи достатньо тільки мати з собою паспорт громадянина України?
Головна зірка Чемпіонату “Бограча-2016” – український гурт “THE HARDKISS“
На фото- кошик з дерев’яними яйцями- кіч, а наявність таких “яєць” у кошику- гріх, оскільки суть писанки (чи галунки)- у жовтку. Зрештою, наші пращури не виготовляли “дерев’яних розмальованих яєць”. І ще одне зауваження- писанками називаємо пташині яйця (курка, гуска), розписані бджолиним воском і різними символами. На фото- яйце на страусиному яйці, що було нехарактерно для України. Зрештою, і символіка там “вперемішку”. Каюсь, і я пишу писанки на страусиних яйцях, але Ваш сайт- інформативний, не для розваг, тому добре було б, якби писанка була не тільки красивою, але і автентичною. Вибачте за зауваження 🙂
Підкажіть будь ласка, як з Івано-франкіська туди добратись місцевим транспортом?
На місці падіння метеориту відкрили туристичний шлях “Метеорити Закарпаття“:
Swimmer: з Франківська до Чернівців можна потягом. Далі автобусом до Селятина. Кінцева точка – с. Шепіт
Для тих хто тут стверджує, що для подорожі Мармаросами достатньо лише паспорта і не потрібно нікого повідомляти і т.ін. раджу почитати чинне Положення про прикордонний рух, затверджене постановою Кабміну від 27 липня 1998 р. N 1147.
Пункт 17 “туристичні подорожі … проводяться після інформування органу охорони державного кордону Держприкордонслужби, у зоні відповідальності якого провадиться така діяльність, із зазначенням початку і строку її провадження, прізвища, імені та по батькові осіб, що провадитимуть діяльність.
Інформування здійснюється письмово не пізніше ніж за 24 години до початку провадження такої діяльності, зокрема за допомогою факсимільного зв’язку або електронної пошти. Контактна інформація розміщується Адміністрацією Держприкордонслужби на інформаційних стендах, офіційному веб-сайті, а також в засобах масової інформації.”
Добрый день!
Славное было время, славные были ребята! Олег Ивашенцев, инженер 5У75 – зампотех: 1988г.-1993г. В в.ч. 27904 в 1989г. было более 17 национальностей (чеченцы: Алик-хочется надеяться, что живой, азербайджанцы, киргизы, армяне, белорусы, евреи, русские, украинцы и т.д. – жили дружно…) . Привет всем солдатам, прапорщикам, офицерам!!!
Доброго дня! Не підскажете хто являється організаторами фестивалю Золотий Гуляш?
…для походу по Мармароському масиву в прикордонній зоні потрібно мати ЛИШЕ ПАСПОРТ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ!
I wonder what is the procedure for holders of passports of other (EU) countries? Does the passport alone suffice, too? It’s for the future.
Another issue: is it possible to find accommodation with bedding at Shibenoe (the simplest one will do)? I am walking the ChornaGora range in late July, and my plan is to arrive to Shibenoe on the 5pm bus from Verkhovina, spend the night in the village & start off the next morning.
Dzjakuju (mozhno i po russki). 😉
Бакота – родзинка національного природного парку “Подільські Товтри”
“Твердиня науки імені маршала Пілсудського”
Супер! Часто там буваю! Але на жаль не літаю!
я там літував у 2006 році. Бачу й Михайло Лахман, тоді він вівчарем був, теперка напевно вже ватаг. А псові страшно подумати кілька років, він зі сусідньої полонини – коров’ячої, ту яку Павлінка – жінка прапорщика Червоненка тримала. Той пес напевно й Мухтаря й Бєлку пережив…
Щойно приїхала з сім’єю з Бакоти. Відпочивали на березі Дністровського заливу протягом 3-х днів. Додому повертатися не хотілося, місце чудове з прекрасними краєвидами. Рекомендую любителям відпочинку на природі.
Дуже, дуже, дуже, предуже гарно!!! Це ж наша прекрасна Украіна!!! Слава ій, РІДНЕНЬКІЙ!!!
Оксана, підкажіть якщо не секрет, де саме зупинялись на березі Дністра, чи можливо підїхати до самої води на авто ? Збираюсь з наметами на наступні вихідні, а так і не вирішив де саме на березі зупинитись.
Дякую за матеріал! Треба поїхати подивитись)
Незабутній відпочинок, згадую часто..
Зараз дощ! приїзжайте коли буде сонце!
Підкажіть якщо не секрет, де саме зупинялись на березі Дністра, чи можливо підїхати до самої води на авто. Питання було не до мене, але недавно повернулися з рибалки поблизу Бакоти.
Нижче монастиря, 2 км по течії річки є прибережна зона (поблизу с. Гораївка), до якої можна проїхати автомобілем. Хоча спуск доволі крутий (дорога кам’яна). Цей берег, як правило, густо засіяний рибалками. Але ще на 500 м далі починаються прибережні соснові ліси, куди теж можна під’їхати автомобілем. Ставлять палатки просто серед дерев. До води також вільний вихід. Вода там майже стояча, течії нема. У лісі, до речі, з’явилися маслюки. 😉 Ось фото цієї місцини (Бакота на 2 км. правіше).
P.S. Ніхто і ніщо не приходить навічно. У всього є свій термін, свій сенс для нас. Інакше життя зупинилося б в своїй еволюції, а ми б вимерли як вид життя на Землі. Кожен новий досвід завжди пов’язаний зі змінами. А зміни завжди болючі, навіть, якщо вони приємні.
Утримуючи себе під замком своєї втрати, ми самі сковуємо і пов’язуємо себе туго своєю втратою, надовго закриваючи двері для нового, кращого, значимого. До того ж, у втратах немає винних і невинних. Адже ми не знаємо світобудови і всіх її причинно-наслідкових зв’язків. Але в будь-якій втраті завжди закладений новий досвід і нові придбання.
Дуже гарно написано…
Кожна людина дається іншій людині не просто так і саме в той момент коли потрібно, це все досвід і за це треба дякувати тим людям які поряд з нами були в певні моменти нашого життя і дякувати, що внесли в наше життя якісь зміни. всі зустрічі та розлуки не просто так. бо коли вже людям нема чого робити разом..нема чим насичуватись обом..всесвіт розлучає їх і згодом дає щось нове..нові знайомства..відносини і новий подих до життя. і це і є життя. воно складається з радощів і болю і це треба сприймати. життя така штука цікава :)))
Йти треба до чогось світлого, бо це нове життя і воно має бути краще і яскравіше! “почати новий, гарний танець, можливо, з новим партнером” (С)
Немає поганих людей. Є люди, які відрізняються від нас і прагнуть нас знищити…
Никогда не бывает поздно, бывает уже просто не надо….
Як би не було боляче, потрібно йти…. йти вперед і не зупинятись 😉
Від деяких людей потрібно не те що іти вчасно, а тікати не озираючись. Таке рішення не завжди дається легко.
Дуже класні фото і опис) дуже дякую за вашу роботу! :))
А які особливості оформлення дозволу, для громадян інших держав з посвідкою на постійне проживання?
Ігоре, дякую за корисну статтю та особливо – за вдалий переклад !
Дякую за велику роботу по зведенню розрізненних маловідомих фактів докупи.
Маленьке уточнення: На скільки я знаю, Закарпаття,після Першої світової війни, ввійшло до складу новоствореної держави – Чехословатчина.
Дякую за дуже цікаву розповідь. Сам ППО-шник, служив у Північній групі військ (Польща) у 1987-89. П-37, П-19, Пароль – всю техніку ще пам’ятаю
Я знаходжу постійно ці кристали але незнаю чи мають вони якусь цінність?
На тему, чому не варто виправдовуватися, є цікавий матеріал у №12 журналу “Експеримент”
Пам’ятаю цей тур, класно було 🙂
Ходити звичними стежками легко, але щоб щось змінити, доведеться ступити на невідомий шлях, незвичний, зробити незвичний крок, розуміючи, що новий досвід ні кращий, ні гірший, – він новий, але він може дати нам те, чого в торованому нами просторі важко виявити, складно знайти…
Велике дякую! Дуже допомогли зробити практичну!:)
Нічого кращого в житті ще не читала! Гарно, правдиво, натхненно! Дякую, Ігор!
В феврале 2012 ходили по Мармарошу от Делового до Черногоры. Пограничники в Деловом не выпустили, якобы штормовое предупреждение, хотя бумаги посылали заранее. Прекрасно прошли по хребту по границе и без их разрешения. Зима, мороз с ветром, наверху конечно же никто не сидит, не встретили ни одной живой души. Но по рассказам, летом могут быть дозорные посты в наметах или колыбах, так что летом лучше оформиться. Иначе буде доказывать сержанту про что-то отменённое, а у него конкретный приказ, и других вариантов он не знает.
Здравствуйте, Игорь! Просмотрел фотоматериал и прочел информацию, что Вы собрали про нашу часть. Огромное Вам спасибо, что народ не забывает о том, что было сделано в СССР. Но я – не о том… Я – тот самый, практически “крайний” (последний, но после 10 лет, которые я провел с авиацией, я слово “последний” практически не говорю), командир в/ч 27904, а затем А-3185, капитан, а затем майор, Трапезников Сергей из Красноярска.
Здравия желаю, товарищи офицеры, прапорщики, сержанты и солдаты, служившие под моим началом с 1991 по 1995 года! Сидим сейчас с моей любимой Оленькой, смотрим на фото, вспоминаем те года, вспоминаем вас… Какое же это было прекрасное время! Помню, как меня в декабре 1991 года представлял на должность личному составу роты НШ батальона Ринат Садриев… Кстати, он сейчас – полномочный представитель Республики Татарстан по Уральскому Федеральному округу России, и мы с ним, когда видимся, всегда поднимаем рюмку за нашу гору…
Помню, как все вы мне первые две недели рассказывали, как тяжело служить на Горе… А помните, как я вас всех собрал на ежевечернюю планерку, и сказал “что для тех кто не в курсе, я – службу начинал на Новой Земле и Земле Франца-Иосифа, и рассказывать мне, что такое дизель… что такое перемело дорогу… и вообще, о трудностях в быте – не надо! А кто не учил географию – возьмите карту мира, и найдите данный архипелаг…”… 🙂
А как мы, единственные во всей бригаде, на итоговой проверке получили “5” по физо?… Этож надо было видеть “морду лица” председателя комиссии, который приехал с заданием нас “разнести”… А тут такое дело… И ведь поставили! 🙂 Меня комбриг отдельно вызывал по этому поводу… 🙂 НО! когда он приехал (по моему, в конце февраля), если кто помнит – полковник Лазарук Сергей Сергеевич, весь такой в фуражке и плащике… 🙂 Тепло же в Закарпатье, +5 … А мы, с Лукьянычем (старшиной Яцейко) приезжаем на ГТС-72, все такие в бриджах и телогрейках… 🙂 не по форме, вообщем… 🙂 Комриг – “громы-молнии”… Только успели на жилую позицию подняться, как снежный заряд минут на 20 – БАБАХ! После говорим: “ну что, т-щ полковник, пойдемте на боевую позицию”. А туда – еще 4,5 км. Он когда спустился, всей роте благодарность объявил! 🙂
А как нас начальник РТВ корпуса пытался “воспитывать”… 🙂 Вот к сожалению, не помню фамилию данного полковника, но – “козел” он был редкостный… если прочтет – пусть ответит… У нас дорогу смыло к нам, 800 метров, но это – В ГОРАХ!!!! мы ее две недели восстанавливали, все офицеры, прапорщики, солдаты… Две недели – КАМНИ ТАСКАЛИ ИЗ ГОРНОЙ РЕКИ! ПО ПОЯС ВОДЕ!!! А он приехал, и объявил нам “тревогу”, и как мы (все бойцы, прапора и офицеры), только что построившие РУКАМИ новую дорогу, совершили марш-бросок на ГОРУ, а эта “сука” сзади нас на АТС-59 (тягаче), ехал и наблюдал. Ребята! Мы вас всех помним! ВСЕХ!!!! СПАСИБО ВАМ!!! За службу, за дружбу! Черт возьми! Сообщите, где вы, как вы! Моя почта: tse808@mail.ru
Є в Карпатах печери куди можна безпечно залізти зовсім початківцям?
Дуже цікавий матеріал. Хотілося б дізнатися про походження назви міста Сучава. Справа в тому, що досліджуючи міфологію, я натрпила на неймовірно цікаві випадки схожості звучання окремих слів із духовних вчень Тибету та слів українських. До прикладу: а)сакральне вчення буддизму про досягнення просвітлення протягом одного життя, принесене в Тибет із Індії бенгальським мудрецем Аттішею (982-1054), іменується словом «Калачакра» (колесо часу), що вказує на українське походження і слова, і вчення: Коло_Час_К(людська сутність) Ра (Світло, бог Сонця); б) священний заклик-запрошення до Шамбали – «Калагийя» – є явним сполученням суто українських слів і означає запрошення у коло (У коло, гейя!). І ось тепер слово СУЧАВА. Воно співзвучне слову СУЧАНДРА. Сучандра – цар Шамбали, котрий отримав вчення «Калачакра» від Будди Сак’я Муні. Власне, саме слово «Шамбала» також має українське походження. «Ямболі» – так називалась у давні часи місцевість кримської Балаклави, а бухта Балаклава йменувалась словом Сімболон (згадується у Страбона, Плінія Старшого, Птолемея, Аріана та інших античних авторів. У 14 ст. н.е. слово «Сімболон» трансформувалось у «Чембало» і, вочевидь, пізніше – у слово «Шамбала». Тож хто знає історію походження назви міста (і річки) Сучава?
Які ж барвисті Карпати восени! Ваші фото – просто казка! Хоча, здається, що краса та прохолодна. На тій фото, де табір посеред полонини – чи не псував вітер затишку?
Неймовірно красиві місця та цікава інформація про Україну
Все бы было ничего- но после того как увидел что очевидные румынские топонимы интерпретируются как булгарские – просто остался без СЛОВ – это говорит о явной ограниченности и румынофобии автора – болезнь всех новоиспеченных исследователей искать правду – в ,булгарском, ,ягнобском, других памирских языках, санскрите – и т.д и т.п и не замечать просто языка соседей которые живут через забор это просто ПРЕСТУПЛЕНИЕ я уже не говорю что к науке это не имеет никакого отношения. Когдя Украинцы откажутся от радяньской антирумынской линии партии??? Или совок еще жив??
Теперь – Горы заканчивающиеся на-ул (иногда -ол Мингол, Русол) Брецкул, Туркул (турок), Бребенескул (барвинок), Кукул (Кукушка), Странжул- румынские оронимы происходящие от антропонимов – с типичным определенным артиклем мужского рода на конце – современные фамилии -еску, произносятся без артикля, соотвественно женский род будет-ула,-уля Сивуля (Сивула, Бырзула) -аска, -яска -Догяска, и т.д. Дальше больше Акрешори – Лумшори – Шешори, уменьшительное окончание шоара- есть река Акра-кислая и рядом Акришоара- кисленькая, не может топоним состоят из двух слов разного лингв. происхождения разве что очень редко и это точно – не Акришоара.
Магура – слово фракийского происхождения – как можно писать глупость что оно попало во фракийский, а потом в румынский из булгарского, вам известно когда жили одни и другие, откуда Magullem в албанском?? Язык потверждающий факийскость слов неясного происхождения рум. языка. Менчул – Мончил и его варианты – происходит от исковерканого рум. Мунчел – в лат. Monticello горка – и всё не ищите сложного в простом. Могочисленные топонимы на -оса, -ася, яся рум. происхождения, -ой (Осий, Могий в укр. звуч напр.)- оя, оая (Колочава- Колочоая) – рум происхождения- аугментативние окончания – как в слав язык Мост-ище, Город -ище. Саджава – дава- ,крепость, по дакийски. Темпа – ороним есть и в Румынии гора Тымпа в Брашове – имеет пра-славянское возможно фракийское происхождение и по укр. звуч как Тупа- замещение у- на -ым, -ын сохранилось в польском и румынском. -тура типичное лат. окончание как и арматура, прокуратура – никаким булгаризмом и не пахнет Каратура-прав.
Куратура – разчищенное из под леса место. Карматура – Курматура – резкий обрыв, поворот, конец чего – либо. Какараза как и кукуруза- фракийского происхождения так в Карпатах называли шишку, до того как привезли кукурузу из Америки. Дземброня – Дзымброая – гора Зубриха. (досл. перевод). Попадя- Пэпэдия – Одуванчик. Аршиця – Знойная или выгоревшая. Апшиця – водянистая. Коломия от. лат. Colonia. -Калуш- конёк рум. яз подобно до Клуж. Парашка – украинский антропоним. Кевеле – либо рум. горловина- расселина либо венгерс. происхожд. Kove- каменистый и т.д короче полный пипец а не статья лучше бы поискали в чувашском в Салатрук. Насчет Теребля (Талабор), Тересва (Тараз), Тевшак – вполне возможно булгарское происх. Но надо расматривать и венг/румынский вар. топонимов когда переводите.
http://www.mukachevo.net/ua/news/view/208017
– м-да…..
Ігоре, традиційно фантастичні фотографії. Ніби щоразу з Вами переношуся до Карпат і гуляю поруч. Дякую!
Андрій
15.05.2014 at 23:12
В народі завжди знають менше ніж говорять,блискавка це звичайний електричний розряд, а негативна енергія буває лише у вакуумі.
Гарна оповідь!
Вчора повернувся, тому цікаво було знайти додаткову інформацію.
Для зацікавлених: я досягнув “Паміру” на Дачія Логан. На “Памірі” зустрів ладу 10ку.
Так що хто ризикує , той бачить ” Памір”!
А не підкажете чим такі небезпечні печери, що в них не можна ховатися (зокрема в дальному кінці)? А ще круті схили, особливо заглибини в них або укриття під каміннями? Наприклад, якщо гроза застає на гірському хребті, хіба не безпечнішим буде спуститись на кілька десятків метрів нехай навіть по крутому схилу? І що вважити крутим схилом: чим більш полого, тим безпечніше, чи є якась кутова межа максимальної небезпеки?
Пробачте за таку купу питань. Просто справді цікаво…
Завжди з захопленням переглядаю звіти з Ваших походів, вони навіть мотивують мене до наступних маршрутів. Шкода, що за останні два роки лише один ФОТО-звіт. Чекатиму на наступні миті неперевершеної атмосфери Карпат, яку Ви так чудово передаєте через фотографію!!!
Приєднуюсь до усіх коментарів. Фото та статті чудові та захоплюючі. Час-від-часу заглядаю на Ваш сайт. Багато цікавої інформаціїї. Дуже дякую!Бажаю Вам та Вашим друзям міцного здоров”я та творчого натхнення на довгі роки.
Нічого не говориться про дайвінг, як що там така прозора вода було б цікаво пройтися по затопленим селам.Хто підкаже яка температура води?
Підкажіть будь ласка, як з Чернівців туди добратись місцевим транспортом?
Андрій: з Чернівців, пять разів на день, курсує автобус “Чернівці-Шепіт”
Планую бути на “Памірі” 11/10/2017 далі с.Сарата. Як їхати з с.Шепіт?
Дуже вражаюча розповідь! Неймовірно шкода, що ця, подарована Богом місцина, похована під водою назавжди…
Я служил в\ч 38427 п. Лыпныки понаездились на гору. Но скажу тяжковасто было заехать. а люди там сказочные служили
Італія вражаюча! А розповідь про неї просто шикарна 🙂
Дякую! Дуже люблю Карпати! Неймовірна краса! Хочу!
Кому ще не довелося побувати, можливо буде цікаво подивитися невелике відео
Игорь, добрый день! Читаю Ваши отчеты от корки до корки – очень познавательно и интересно! Подскажите, если в курсе – как пройти к кровавому озеру? насколько сложная туда дорога? читала что где-то там есть водопады – к ним можно дойти?Спасибо!
Спасибо большое за отчет. Очень полезными оказались подписи вершин на фото.
Фотографії вражаючі!
Красота!
Чудово і неперевершено! Божественно Красиво! Велич Карпат зачаровує і надихає на Прекрасне! Респект автору цих знімків
ФАНТАСТИЧНІ ФОТО!
Суперові фото! Скачав собі усі! Буду змінювати обої на столі
Не знаю що написати. Дивлюся на фото роззявивши рота. Во. 🙂
Дуже красива підбірка!
Коли запрошуєш до Кукавиці талановиту людину, та ще й естета, та ще й у веселому товаристві однодумців – навіть снігові хмари не завадять прекрасним світлинам 🙂 Дорогоцінні теплі миті в компанії друзів та драматизм останніх днів золотої осені – у цьому фоторепортажі.
Тааак!! Опісля залишилися мега-круті емоції про цей трекінг
Магічні світлини! Дякую!
Я здесь служил в период с 1991-1993 год. Сослуживцы откликнитесь.
Полтора года там служил 🙂 ))
Рівень довіри або «Тест на порядність»: Високі Татри, Словаччина. Туристична стежка від Штрбське плесо до Попрадське плесо (5 км). Майже в кінці маршруту, посеред лісу, обабіч туристичної стежки стоїть здоровенна діжка, обладнана наливним краном. В діжці теплий, хмільний напій типу “Медовуха”. Поруч одноразові стакани і скляна банка з готівкою. Кожен бажаючий, який проходить повз, може пригоститися і розрахуватися самостійно, кинувши гроші в «скарбничку». Все побудовано на довірі. Та все ж, напис на бочці застерігає: «Безчесний п’є задáрма… Його наздожене власна карма…» ? Цікаво… як би це працювало в наших горах.?
Напис на бочці: «ГАРЯЧА МЕДОВУХА». На здоровя!!!
Якщо ти спраглий, якщо маєш апетит,
Не вагайся, пригости себе.
Обслужи себе самостійно, ти ж не кволий,
За кілька дрібних монет будь завжди здоровий.
200 гр = 2 Євро
Вітаю Вас з Міжнародним днем гір! Натхнення на нові сходження вершин не тільки України, а й цілого світу!
Краса! Подібна на Добошанку, Сивулю
Класно було, на одному подиху.
А ще цмунда..
Таке питання. Якщо внутрішнього громадянського паспорта зараз на руках немає (здав на переоформлення), чи підійде закордонний паспорт?
Сергій: якщо у вас немає паспорта громадянина України, в такому випадку підійде закордонний.
А чому на Хустському замку дуже мало залишилося чемерника???
Етнотур “Таїна народних промислів Карпат” проводиться спільно з турфірмою «Окрайна»
Подскажите, пожалуйста, а как вы добрались до водохранилища? Сегодня говорила с местным гидом, он сказал, что к деревне обычная машина не проедет(у нас еще и низкая), что там очень плохая дорога. Очень хотим добраться до этого места в этом году ?
Оля: особисто я їжджу до водосховища виключно на власному легковому авто. Дорога туди справді жахлива, можна сказати – взагалі відсутня…. але обережно проїхати все-таки можна.
Краса!!! Ще гарніше ніж влітку!!!
В будь-яку пору року це чудове місце.
Фантастична краса! Неймовірно!
Кришталеве наше Закарпаття.
…2018-ий, березень, день третій 🙂
Зимова казка. Заворожує!
Весна близько 🙂
Чудесно – планую туди на 24-25.03, але ця краса вже мабуть розтане )
1. Якщо у паспорті відмітка – знято з реєстрації місця проживання і не зареєстрований, будуть проблеми ? Чи краще коли писати листа, вказати дані закордонного паспорту ?
2. Якщо йти по маршруту Дземброня – Піп-Іван Чорногірський – Піп-Іван Мармароський , достатньо написати лист в Мукачевський прикордонний загін чи ще потрібно в Чернівецький ?
Віктор: 1. В такому випадку, я особисто радив би зараєструватися згідно закордонного паспорту
2. За вказаним вами маршрутом достатньо подати заявку в Мукачівський прикордонний загін, з подальшою реєстрацією у “ВПС Ділове”
У нас маршрут в зворотньому напрямку. Закінчується г.Піп-Іван Мармароський і далі в Рахів через полонину Берлебашка. “ВПС Ділове” не плануємо проходити.
Віктор: шановний, нікого не цікавить у якому напрямку ви плануєте маршрут… Є стандартна процедура реєстрації, якої варто і необхідно дотримуватись
Пізнавально і корисно, щиро дякую. Відчувається, що автор закоханий в свою справу. Бажаю успіхів.
Дуже гарна галерея рослин. Було б чудово, якби вона поповнювалась новими фото. Я хотів прикріпити фото рослини, яку сьогодні знайшов і не можу ідентифікувати, але не знаю, як прикріпити тут фото.
Дякую автору, за подорож в дитинство. Багато цікавих спогадів лишилось про той час. Батько, Крупчак Василь, служив на г. Стій з 1985 по 1991 рік, ну і ми відповідно з ним “несли службу”. Мама, в той час, працювала оператором в котельні. Хочу цього року відвідати місця дитинства.
Доброго дня. Хочемо з товаришем відвідати Ялинський водоспад (1-н день, туди і назад одразу). На скільки розумію потрібен дозвіл від прикордонників, так? Також цікавить, як оформляти заяву на дозвіл, якщо з нас двох ніхто не являється керівниками груп (ми прості громадяни-туристи), когось просто назначити керівником групи і все? Дякую.
Яка цікава стаття
Доброго дня.
Цікавить питання, чи потрібно до заяви прикладати карту з детальним маршрутом позначеним на ньому, чи вистачить ключових точок описаних в тексті заяви?
Андрій: дозвіл бажано оформити, навіть якщо ви йдете тільки до водоспаду. Керівником групи можете назначити будь-кого із групи
Олексій: у свій час прикордонники вимагали карту з детальним маршрутом. Втім останнім часом, при реєстрації у ВПС Ділове, обмежуються лише описом маршруту з ключовими точками в тексті заяви.
А є в когось актуальна інформація, на чиє ім’я писати заяву на дозвіл?
Олександр: якщо уважно читати, то в публікації є всі необхідні контакти та актуальні посилання (Пункт №1)
Приїхали на тиждень, краса просто заворожує. Випадково натрапив на ваш сайт під час відпочинку після вечері. Хотів прочитати про Боржаву а натрапив на статтю про РЛС. Я на таких самих служив у Чорткові – ех молодість! Не думав що “советы” так високо забратися можуть!
Ігор, дякую за чудову статтю! Мені 47, а я вперше зібралась на екскурсію в гори, на гору Петрос. Ваші слова піддали мені оптимізму. Бажаю творчого натхнення.
У серпні 2017 їздив на веліку с Рахіва на ПІМ через Мегуру та назад через Костилівку.
За тиждень надіслав листа у мукачівський прикордонний загін зі своїми паспортними даними, датою та схемою маршруту. Написав, що маю жпс навігатор із завантаженими картами та треками. За кілька днів подзвонив уточнити чи отримали листа, підтвердили та запросили у Ділове отримати перепустку, коли почули, що в Ділове не прямую, дали мобільний телефон чергового прикордонника, якому начебто маю подзвонити на початку подорожі та на фініші.
Звязку в Рахові з ним не було, в лісі на на хребті мережа взагалі зникла, тому просто забив на це. З собой у гермопакеті була роздрукована копія мого листа до мукачівського загіну, вирізки з законодавства на випадок розбірок, паспорт, зворотній квиток на потяг, також на телефоні був аудіозапис моеї розмови з мукачівськими прикордонниками. Хоча жодного не зустрів на маршруті, проте наступного разу зроблю також.
Доброго дня.
У липня плануємо з”їздити велосипедами із Верховини у Буркут і назад (1 день без ночівлі).
Чи треба оформлювати дозвіл? В гори підніматися не плануємо.
Дякую!
Служил в 1994-1996 на горе под командованием майора Трапезникова.
Вітаю! Дякую за чудову розповідь та фото. Карпати завжди прекрасні!!
Добрий день.Читаю Вас давно і нарешті вирішили поїхати в Татри .Плануємо одноденні радіальні походи довкола Штрбкого Плеса. Будь ласка підкажіть бюджетне житло коло Плеса, якісь поради відносно резервування, харчування і т.д.
Наперед вдячний
Strbske pleso – найдорожчий курорт Високих Татр. Відтак бюджетних готелів там реально обмаль. Втім зі свого досвіду можу порадити наступні “найдешевші” варіанти житла в цій локації:
• Penzion Furkotka (від 13Є до 70Є)
• Bungalo Hotel FIS (від 27Є зі сніданком)
• Turistická ubytovňa SHB (туристичний хостел, від 16Є з особи)
• Chata Solisko (20Є з особи в туристичному хостелі на висоті 1840 м над р.м.)
Втім достатньо спутитися нижче озера на 7-8 км до селища Strba – і проживання одразу в 2-3 рази дешевше ніж біля самого Штрбського озера…
Вітаю пане Ігорю на цій сторінці написана інформація правил реєстрації ще 2015 року. чи нічого не змінилося і правила реєстрації та телефони актуальні? як це зробити швидко? маю можливість піти наодинці за тиждень на 3-4 дні на Мармароси.
Афігенні фото
В Затоці працюють аферисти. Здають квартири і вимагають предоплату, а насправді квартир не існує. Люди будьте обачні і іншим передайте. Прошу вибачення у автора цієї статті, що залишаю тут таке негативне повідомлення. Аферисти навіть фотки документів висилають, щоб повірили.
Як вам пощастило з погодою! Ми вийшли на маршрут 22 червня, а 23 при підйомі на Татаруку від Околе і потрапили в сніг… В день літнього рівнодення ми йшли по кісточки в снігу. Сильний поривчатий вітер створював ілюзію різдвяної хуртовини. Довелося екстренно сходити с хоребта до оз.Апшинець і далі до полонини Апшинець. Згідно карти на полониниі мав бути будинок, де ми розраховували знайти прихисток. Яким же було розчарування, коли вівчарі повідомили , що будинок згорів, а вних немає місця. Нас було четверо : я , чоловік, дорослий син і 11-річна донечка. Все, що нам могли порадити вівчарі це рухатися стежкою до полонини Ворожеска, а на годиннику вже 18:30 і ми повністю мокрі й промерзлі! Відразу хочу сказати, що наша пригода закінчилася “хеппі ендом”. На полонині Ворожеска нас прихистили Михайло й Анна. Низький їм за це уклін. Ми змогли висушити одяг і відігрітися і гостювали в них цілих 2 дні. Це неймовірне знайомство з побутом і життям полонинян.
25-го червня трішечки випогодилось і ми рушили на хребет Свидовець. Піднялися через оз.Ворожеска, далі через Стіг, Жандармів, Близниці. Дощові хмари декілька разів зачіпали нас , але після пережитої зимової бурі серед літа нам уже нічого не було страшно… Заночували на спуску з Малої Близниці. Там є чудове місце під палатки біля витіку потічка. Здивувало, що ми отаборились в повній самоті. Видно , близькість дорогих курортів (Драгобрат) і погана погода напередодні не стимулювала туристів йти на Свидовецький хребет. Вранці ми спустились в Кваси , щоб сісти на потяг до Києва, забираючи з собою чудові фото і спогади про неймовірні зимові пригоди в літному поході Карпатами!
Доброго дня!
Підкажіть, будь-ласка, якщо у мене паспорт недійсний(ну, тобто досі не вклеїв фото при досягненні 25-річного віку…вже більше півроку минуло) чи будуть проблеми при отриманні пропуску? Як порадите вийти із ситуації якщо до походу не встигаю переоформити? (тим паче, що вже подавався на переоформлення і отримав відмову)
Олександр: 50/50 – все залежить від чергової зміни прикордонників у ВПС Ділове. Якщо в день оформлення перепустки буде багато туристів, то ретельно перевіряти ваш паспорт вряд чи знайдеться часу. Втім це лише теорія ймовірності…
Антоніна: 19.06.2018 ми також відвідали пол. Ворожеска і купили у вівчарів смачнючої бринзи та вурди 🙂 Хазяї полонини справді привітні та гостинні люди! Вражень та емоцій – повний рюкзак :))
Тільки хребет все ж Сванетський, а не Сванський. 🙂
Гарно тут, особливо влітку. Дуже подобається приїжджати сюди з сім’єю на машині. Рекомендую хоча би раз приїхати сюди з наметом і шашликом)
Недавно повернулись з сімейного відпочинку у цих краях: враження позитивні, бо краса Поділля зачаровує своєю енергетикою,неповторною красою. Проживали ми у наметі на березі водойми біля соснового лісу, рибалили. Дуже цікава екскурсія по Скельному монастирі, яку про водив п.Тарас Горбняк, який, до речі, сам є очевидцем Бакотської трагедії. Варто поїхати, не пошкодуєте.
Ділема “подорожувати молодим чи старим” надумана: подорожують люди у розвитих странах весь час, просто після вихіду на пенсію з’являється більше часу на подорожі. Тож закликати автору треба не молодіж (щоб ті подорожували актівніше), а можновладців – щоб ті забеспечили нормальний розвиток країни та адекватні доходи своїх громадян. Тоді й почнуть подорожувати. (Безвіз ціни на подорожі не зменшує, це все ще не зрозуміло?)
Аліса: суть публікації в тому, що “існує величезна різниця між тим, щоб подорожувати в молодості та в старості”. Звісно, у світі, зокрема в Європі, люди подорожують незалежно від віку. І саме з таких людей необхідно брати приклад! До речі, вони не чекають пенсії, чи інших особливих умов… більшість із них живуть і насолоджуються сьогоденням/теперішнім, мандруючи незалежно від локації!
Можна й можновладців закликати до дій, заради покращення добробуту наших громадян. Але якщо сподіватися переважно на це – то таким чином можна й померти, не виходячи за межі власного двору! А “безвіз” тут до чого? Хіба я закликаю мандрувати виключно Європою чи світом? Щоб поїхати в Буковель чи піднятися на Говерлу, поплавати в Чорному морі чи побачити Дністер, відвідати Камянець-Подільский або прогулятися навколо озера Синевир – для цього не треба “безвіз” і абиякі статки. Достатньо бажання!!!
Проблема більшості українців в тому, що вони не готові вийти зі своєї зони комфорту навіть для того, щоб вирушити в подорож Україною, чи кудись в Карпати! Такі люди будуть чи не все життя мріяти про мандрівки, та ще й нарікати на інших: мовляв, звідки ж кошти у інших на відпочинок!? Бо “ми” звикли заощаджувати, відкладати “на потім”, краще купити якусь річ, ніж витратити на мандрівку… і т.д. і т.п.
А ви запитайте у тих, хто доволі активно подорожує: звідки у них на все це кошти? Невже цей контингент складають лише заможні люди..? Тож на моє переконання, «обмеження не в природі, а в нашій сідомості»! Не чекайте дива – створюйте його власноруч і надихайте інших на подорожі. Не гайте часу, життя занадто коротке щоб надмірно довго чекати щось або когось…
P.S. Бажання – це тисяча можливостей, а небажання – тисяча причин.
“Гарно тут, особливо влітку. Дуже подобається приїжджати сюди з сім’єю на машині. Рекомендую хоча би раз приїхати сюди з наметом і шашликом)”
Місце, дійсно, неймовірне. Так, люди там відпочивають, смажать шашлики. Але я питав у гіда, він казав, що взагалі-то палити костри там не можна – це вважається заповідною зоною.
Були там позавчора – емоцій через край. Тепер хотілося б приїхати заради відпочинку на березі Дністра.
Доброго дня 🙂 Можна надіслати лист на електронну пошту чи обов’язково потрібно звчайною поштою?
Будь ласка оприлюдніть програму фестивалю”Гуцульська бринзя”
Був учора. Надії на збереження пам”ятки майже нульові. Якщо туди піде масовий турист, а разом з ним і вантажний транспорт, то все вивезуть, знищать. Ось і вчора бачив кілька свіжих пеньків від зрубаних ялинок. Невже на облаштування туалетів? Хіба не можна було кілки-стовбчики із ближнього лісу принести? А місця тут справді грибні. Ніхто з пошуковців не повернувся з ялинок без білих грибів. Правда, в цю пору вони не зовсім чисті. Треба зачекати появи осінніх…Є брусниця.
Pošlite mi program.
ďakujem
2 вересня 2018, неділя
8:00-12:00 – розгортання експозицій виставок народних умільців та ярмарки-продажу тваринницької продукції вівчарства, вул. Буркут, амфітеатр ,,Буркут”;
9:00-10:30 – конкурс на найкращу гуцульську овечу бриндзю, ресторан ,,Європа”, адреса: м. Рахів, вул. Миру, буд. 42;
11:00-11:45 – хід святкової колони від вулиці Богдана Хмельницького до амфітеатру “Буркут”; презентація промо-ролика про бриндзю;
11:45-12:30 – урочисте відкриття ХVІIІ гастрономічного фестивалю-ярмарку ,,Гуцульська бриндзя”, запалення полонинської ватри;
12:00-20:00 – презентація продукції Асоціації виробників традиційних карпатських високогірних сирів, на стенді Асоціації виробників традиційних карпатських високогірних сирів, парк ,,Буркут”;
12:00-17:00 – майстер-клас з приготування нетрадиційних вишуканих страв з бриндзею, на стенді Асоціації виробників традиційних карпатських високогірних сирів, парк ,,Буркут”;
12:30-14:00 – огляд експозицій виставок народних умільців населених пунктів та ярмарки-продажу тваринницької продукції вівчарства;
14:00-22:00 – концертно-розважальна програма.
Гостей свята розважатимуть: Народні артисти України – Віктор Павлик і Степан Гіга, Заслужений артист України Павло Доскоч, Андріана, квартет ,,Гетьман”, гурт ,,Будьмо”, Оксана Романюк, Василь Михайлович, Галина Баранкевич. Ведучий та улюбленець публіки – гуморист Ігор Іванків.
Дякую за інформацію! Гарно написано, фото шикарні! Молодці! Знайшов одну помилочку, виправте, якщо можете. У Вас в статті не правильний мейл прикордонної служби… оцей правильний mukachevo_zagin@dpsu.gov.ua Там просто пропущена буква. Дякую
Круто! Фотографії супер 🙂
Це надзвичайно прекрасне місце. Неймовірна красота, яку неможливо описати, це потрібно побачити. Якраз вчора, 14.10.18 р. ми його відвідали з екскурсією. Нам пощастило, бо була гарна сонячна погода, ми стежкою спустились до монастиря, і дальше аж до берега Дністра. Емоцій та враження від відвідин цього краю вистачить ще надовго.
Я ці грагоміди кучу маю живу воловецькому районі.
Давно хотіла почати подорожувати але ні як не могла поїхати але завдяки цьому сайту я нарешті поїхала в першу поїздку.
Ви знаток Карпат. Хочу запитати, чи є у вас опис маршруту з Ділового до Попа івана Мармароського. Хочемо піти в кінці лютого. Були там 3 рази влітку, а взимку ніколи. Не пробували йти дорогою, а все якимись стежками. Дуже цікавить питання, скільки часу потрібно, щоб дійти до якогось будиночка чи колиби.Чи можливо десь там переночувати в колибі в цей період року, чи там закрито.На полонині Лисичій бачили будинок з зеленим дахом в 2017 році. Чи в ньому можна заночувати? Будь ласка, дайте відповідь. Дуже будемо вам вдячні.
Надя: якщо йти з Ділового дорогою до ПІМ, то заблукати практично неможливо, навіть взимку. Початок маршруту за мостом в Діловому 47.936727, 24.178901 Потім повз мармуровий карєр необхідно дійти до пилорами 47.927153, 24.216781 а далі триматися необхідно основної дороги, попри Білий потік. Дорога виведе до пол. Лисичої і будиночку КБЗ – де є можливість заночувати: 47.942368, 24.321068
Тривалість маршруту залежить від кількосіт снігу. Можна також проміжково заночувати на пол.Мармура (середина маршруту). Відстань від Ділового до пол. Лисича складає орієнтовно 15 км
У мене інфаркт….Як можна спостерігати за такою красою… Волаю…Не можливо відірвати очей…
Дуже хочеться поїхати в цей казковий край . Красива наша Україна. Жалко, що за сотні років не зробили її квітучою, багатою країною,яка гордо та дійсно незалежно дивиться на світ,не кланяючись,не скиглячи.
Країною , яка пишається своїми здобутками , співучими та щасливими жінками,розумними ,мужніми чоловіками, талановитими дітьми ,порядними державними діячами ,
які не крадуть,не брешуть, не наживаються на людському горі…
Чи настане цей час ? Це тепер залежить від нас усіх.
Бережіть красу нашої землі, бо вона – зеркало стану вашої душі !
Наявність GPS обов’язково?
Михайло: останнім часом прикордонники особливо не вимагають портативний GPS, напевно розуміють, що така фунція є зараз в кожному смартфоні
Які координати фото, що підписане Над Океаном?
Олег: перевал Німчич 48.190235, 25.156709
Доброго дня, Ігор, наш похід триватиме після гори Стіг до села Дземброня. Брати дозвіл потрібно лише до гори Стіг, а після неї вже можна перестати звітувати прикордонникам ?
А тис? А берека? Черешні немає? А кедри? Букові горішки?
Назву “Бакота” чув сотні разів, але не міг собі уявити, яку захоплюючу і, в той самий час, трагічну історію воно у собі містить. Дуже цікава розповідь – так і закортіло неодмінно відвідати і побачити цей край. Дякую за натхнення.
Скажіть будьласка скільки приблизно потрібно часу для соляноі печери ?
Володимир: милуватися шахтою можна навіть цілий день 🙂 адже окрім розваг там можна навіть перекусити 🙂 Втім щоб оглянути повністю шахту необхідно як мінімум 2 години!
Добрий день.
Чи потрібен дозвіл для 1 денного походу з Дземброні на Піп Іван Чорногорський та назад?
Дякую за Ваші чудові роботи. Такі фото можуть робити тільки закохані люди. І не правда, що фото не може передати всієї краси. Все залежить від майстра. Ви надзвичайні.
Дмитро, на маршрут з Дземброні до Попа Івана Чорногірського дозволу не потрібно. Хоч тиждень можете там ходити.
Тільки що повернулась додому. Дводенна поїздка – Кам”янець Подільський, Бакота та Хотин. До сьогодні вважала самим прекрасним місцем України – Карпати, тепер моє серце належить Бакоті. Закохалась з першого погляду. Від широти простору перехоплює подих, запах квітучих трав, чисте повітря, прекрасна річка, каньон… можу продовжувати так довго..Краще беріть і їдьте! Розчаровані не будете. Смачна випичка, корисний та пахучий мед, різні настоянки, а головне- гостинний берег Дністра з освіжаючою водою та прекрасними видами Бакоти. Коли там стоїш на горі, не хочеться думати про не дуже добру історію цього місця..Просто хочеться глибоко вдихати чисте повітря, зустрічати сонце, пірнати у цілющу воду…
Неймовірна краса!!!
Чому чорниця у Вас із червоними ягодами? Чи бачили Ви чорницю із достиглими ягодами червоного або білого кольору?
Володимир: це ще не ягоди, а тільки цвіт чорниці 🙂
Шановні відвідувачі сайту! Колись давно, років 7 назад, я натрапив на цей рецепт бограчу. Завжди хотілось приготувати його самому і обов‘язково щоб було смачно! Так от, скажу вам, що якщо ви зварите бограч саме за цим рецептом, то він буде найкращим! Ні в одному ресторані, ні в одній колибі вам не подадуть такий смачний бограч, як цей. Всім смачного!!!
Доброго дня, всім хто служив в данній в/ч великій уклін Вам та повага. Вчора вдалося відвідати дану локацію, дуже цікава подорож та маршрут, відчувається дух часу в данних стінах, але час бере своє і все дуже занепало, багато мусора та людської неповаги до такого надцікавого в наш час об’єкта. В квартирному будинку офіцерів досить багато цікавих артефактів з того часу, де не де в квартирах залишилися труби, збереглася побілка а на одній з квартир на другому поверсі газетні “обої” у вбиральні датовані 1991 роком;). Кочегарну трубу, яку можна побачити на фото до 2010 вже “потягнули”, а казарми з правого боку почали завалюватися. В котельні ще все відчувається запах того самого палива, яким обігрівали містечко.
Також ціквво де саме знаходиться ГТС, що скотився в прірву і чи є він ще там?
Добрий день! Напишіть мені будь ласка на novug55@gmail.com.
Неймовірні фото! Казкові краєвиди! Та яскраві спогади :))
Дякую Ігорю за ідеально-організовану фотомандрівку Гуцульськими Альпами, за чудовий репортаж. Читаючи який поринаєш у відчуття, що огортали впродовж подорожі Марморосами :))
Було мега круто!!! Треба повторити ?
Друзі,скажіть будь ласка працюючий email загону,оскільки,цей не працює,листи повертаються.Може хтось знає?
Чи можна реєструватись на сайті прикордонної служби, чи обовязково надсилати листа? Підскажіть, будь-ласка.
Гори – море вражень 🙂
Які неймовірні фото! Вав! :)))
Добрий день! Напишіть мені будь ласка хто має такі кристали, готовий у вас купити.
vadim.legkov75@gmail.com
В iнтернеті є книга “Salašníctvo v Karpatoch – Carpathian mountain sheep milk farming”, опублікована минулого року, і вона також містить Bаші фотографії. Mожна також знайти за адресою (pdf) Salašníctvo v Karpatoch – Carpathian mountain sheep milk farming”.
З повагою та найкращими побажаннями
prof. Ján Novák
Коляди – це цикл найбільших річних свят Творця, час народження Кола Року (Різдво Коляди)!
Маємо берегти давній Православний Світогляд! Бо він нас робить українцями!
Також маємо знати, що юліанський та григоріанський календарі не мають ніякого стосунку до православного Різдва!
Чому? Про це читайте тут
Важливо пам’ятати і давнє вітання на православне Різдво.
Колись вітались так – “КОЛЯДА НАРОДИЛАСЬ!”, у відповідь – “СЛАВИМО ЇЇ !”
Так звучала щира подяка Творцю за його опіку над миром, за нову програму Кола Року – Коляду!
Про давні православні свята Кола Року читайте тут
Шануймо українську духовність!
Тоже служил на п18 с Грицевичом Олегом
0674531382
служил в период с 1991 по 1993
Сослуживцы откликнитесь
Куколиця біла (Дрёма белая) – Melandrium album, лікарська рослина.
На фото куколиця звичайна, біла інша.
Доброго дня. Я хочу дати величезне підтвердження вашій роботі. Світ флори величезний, як і кількість фотографів. Але лише одиниці витрачають стільки зусиль і часу, щоб усе це систематизувати. Ви – дуже щаслива людина, адже використовуєте свій талант і здібності для служіння людству. Бажаю Вам досягнути іще більших та нових цілей у житті, яких собі поставите. На моєму відео є квіти, назви яких я не знаю і не знайшла навіть тут. Можливо, Ви колись поповните свій каталог новими фото і назвами, то, будь ласка, дайте і мені про це дізнатись ) З повагою, Людмила
3D модель Червоногородського замку https://skfb.ly/6PoDp розроблена Сергієм Присяжним і його компанією AERO3Dengineering https://aero3d.com.ua/ у 2019 році
Дякую вам, за такий цікавий блог про подорожі. Ще більше ДЯКУЮ, за те, що українською!
Дуже приємно просто сісти та почитати, як маленьку книгу.
Аж захотілось знову на Мармароси.
Ви після Піп Івану куди йшли? Бо я коли там був, то ми йшли аж до Чорногори (Говерла, Петрос). А якщо на 3 дні… То є якісь варіанти? Чи лише туди-назад? (Ділове-Піп-Ділове)
Супер фото, супер мандрівка.
Трек маєте? Якщо так, то можна якось отримати?
Дякую 🙂 Татри справді дивовижні! Трека нема, але будь-яку подорож можна спланувати на онлайн сайті:
https://mapy.hiking.sk/ де буде вказано трек (Hikeplanner), час його проходження та інша важлива інформація.
Якщо обирати маршрут на 3-4 дні, то зазвичай я рухаюся за такми маршрутом: с. Ділове (Рахівського р-ну) – ур. Ялин – пол. Мармура (905 м) – пол. Квасничок (1680 м) – г. Піп Іван Мармароський (1937 м) – пол. Лечен (1290 м) – пол. Довга – пол. Борщевиця (1120 м) – с. Богдан (Рахівського р-ну)
ФОТОзвіт: http://igormelika.com.ua/shhodennik-mandrivnika/barvisti-marmarosi-v-obijmax-poloninskogo-lita-6-9-06-2014-chastina-1
Мда. Фото, конечно красивые, только толку с них. Вижу, палатки стоят – где??? Где там стать, где вода? Никакой информации. Согласно https://zarajsky.livejournal.com/106027.html, хлопцы сварили и хлебали юшку, значит вода у них была. И до нее 15 км :), но от какой точки – тайна покрытая мраком. В общем, стандартное бестолковое описание.
Надзвичайне все!
І слова і фото!
Дякую за позитивні емоції, які гріють душу))
Бакота місце,що вражає! Сумна історія, що подарувала таку красу! Гарні панорами з гори споглядати на Дністер, а ще красивіщі краєвиди відкриваються з плеса води – запрошую на каяк, байдарочні водні прогулянки Дністром, Бакота та притоками Дністра. Відпочинок під ключ або прокат спорядження для ваших водних подорожей красивими місцями Бакоти та околицями. Також Запрошуємо у верхній Дністер – сплави на катамаранах, каяках. байдарках.САП – 0977623164
“Кукушка”, яскраві часи були
Та залізти можна в любу, а вилізти…
бррр…як ви гадюк щоразу на Мармаросах фотографуєте..то чорну, то класичну!?…брр
Служил в 1988 89 с капитаном Трапезниковим в Вонигово вч 27919 Тячевского рн (Буштино)САРТСАНА
https://photos.google.com/photo/AF1QipPN70P9TI4TlQju4bdGPAMoXoZdi-gVjw8CwLQu
Ворота на складі ГСМ вже зняли…
Доброго дня.
Скажіть, будь ласка, чи потрібен дозвіл для маршруту Шепіт – Памір?
Роман: як правило, дозвіл на прохід/проїзд до Паміру можна отримати безпосередньо на КПП в Селятині
Фантастично і спокійно..Місце доброї сили…Дякую що поділились в “фб”.
Ігор,коли ви там були?Дякую.
Підкажіть! Якщо рушатиму з Дземброні і аж хребтами до ділового, де можна оформити дозвіл?
Коли різні “мойшовєчі”, які заїхали в Україну з терен Булгарського ханства, за вуха притягують свої булгарські-хазарські назви до топоніміки землі, де вони мешкають і на яку випадково занесла їх доля – це виглядає комічно. Ці зайди, переписували історію України завжди у всі віки, але ми, українці і не таких бачили псєвдо вчених.
Прикро взнати ,що така краса -результат трагедій тисяч душ. Справді краса велична
Дуже гарні фото! Підкажіть будь ласка як Вам високогірна банька, рекомендуєте відвідати?
Анастасія: наполегливо рекомендую відвідати баньку!!! 🙂
Надсилав прикордонникам запит, вони відповіли: Для отримання дозволу на турпохід потрібно не раніше ніж за 24 год надіслати листа, факс або на email список групи їх дані і все інше, до відповідного прикордонного загону.
Скільки чоловік вміщає баня ?? І яка ціна? Чи працює вона у вересні?
Чи реально доїхати до полонини Струнга, а саме добровільного рятувально-пошукового посту на своїй автівці? якщо це наприклад SUV (паркетник)
Дякую
@Igor Tailwind:
1. Відки інформація про висоту вежі?
2. По моїй інформації, на вежі був розташований ретранслятор радіорелейного зв’язку, розграблений місцевим населенням.
Нечуй-вiтер – это арника?
Так можно назвать игру в кроссминтон, которая не боится ветра да 5 м/с
Андрей: баня вміщує близько 5-7 чол. Працює постійно. Вартість послуг вам підкажуть власники рятувального посту Marmaros Rescue Hut 063-866-25-81
Юрий: Нечуй-вiтер – это Pilosella aurantiaca
Олександр: Мармароси – заповідна зона!
Підписуюсь під усіма попередніми коментарями! Карпати непередбачувані, щоб зробити такі кадри, треба, щоб пощастило, або довго попрацювати.
Добрый день. Если паспорт требует замены ( вклейка фото) можно ли использовать загран паспорт? И могут ли пустить по такому паспорту?
Я вместе с тобой служил и С Олегом Грецевичем в период с 1991 по 1993 . Напиши мне . Олега пока не могу найти
У меня есть фотографии с тобой
Я здесь служил 1991 – 1993 год. Сослуживцы откликнитесь
Ігоре, доброго дня! В захваті від ваших публікацій і фото 🙂 !!! Просто застряг візуалізуючи ваші карпатські подорожі і отримуючи естетичне задоволення. Творчих успіхів!
Біда не в тім що багато жителів Країни не знають про цю дивовижну красу, А в тім що місцеві жителі її просто не помічають. І я один із них. Народився І Проживаю в Кострижівці.
Я знайшов цікавий камень він зеленковатого кольору він знайлений в прикарпаті.хто може сказати що це за мінерал.
Як же ж чудесно! Мрію побачити гуцульську Коляду.
Аж дух захоплює! Бальзам на душу.
О! Я пам’ятаю цей краєвид 🙂
Знала, з розповідей бабусі і фото, свого часу мій прадід Ян Схованек був президентом, чи як правильніше назвати, головою цього клубу в Рахові
Цікава історія. Але ж що сталося з притулком? Є інформація?
Тепер тільки одна колона залишилася… І місцевість називається Панська долина
Як добротно ! зроблений був будинок. Відповідальні майстри, відповідні будматеріали, серйозний контроль зі сторони замовника, ну і проект цікавий! Було колись…
Дуже шкода, що це “накрилось мідним тазом”… зрештою, як і все інше
Перший раз був на старій заставі у квітні 1989р.,на початку серпня 1990р. зробив соло-похід за один день: с.Нижні Ворота-с.Котельниця-г.Пікуй(1408м.)-вододільний хр.-г.Кінчик-с.Гусний-ст.Волосянка./час з 9.00 до 21г.40хв.
Панська долина не може бути біля гори Великий Верх. Бо Великий Верх (1598 м) це вершина в хребті Полонина Боржава, за 40 км від гори Пікуй…
В якому селі розташована ця база відпочинку?
Плай – це стежка, по якій “вівчар жене отару плаєм” (Івасюк)
Стефанович: а хто сказав, що в Карпатах тільки один Великий Верх? Мова йде про ВВ висотою 1309 м над р.м., який також є на Вододільному хребті.
Стефанович: “Кукавиця” розташована в центрі села Щербовець, Воловецького р-ну
Дякую, Ігоре за інфо. Шкода, що зруйнований красивий притулок. Для москалів, – ломать не строить. Придурки, вони ж як захоплювали будинки, квартири то жили там. А це чому руйнувати? То ж не один притулок зруйнований.
Дякую Вам, Ігоре! Отримав море задоволення від Ваших світлин!!!
Давно захоплююся цим незбагенно прекрасним світом, справжнім , залишається тільки подякувати!
Нє, ну пикольний тест, але я вгадала 3 з 15 XD. Ніде не була ще, хоть і живу на Закарпатті по-суті. Мені кіть що 14, так що не дивуйтеся сильно))
Доброго дня,можете дати актуальну електронну пошту прикордонників. І скажіть, будь ласка, хлопцю 16 років дадуть перепустку?
Володимир: всі контакти прикордонників є на офіційному сайті
Для неповнолітніх туристів необхідно надати свідоцтво про народження
Доброго дня! Чи перевіряють на прикордонній зоні так, як на кордоні? Машина, речі, паспорт? Чи необхідно тільки показати паспорт для підтвердження особи і їхати далі? В якому випадку можуть не пропустити на прикордонну зону?
Анастасия: про яку машину йде мова? Даний дозвіл оформляється для туристів, які подорожують виключно пішки… ваші особисті речі ніхто не перевірятиме!
Мова йде про джипи, на яких туристи будуть добиратись до гори Томнатик.
Тобто, групі необхідно просто пред’явити паспорт для підтвердження особи і їхати далі? Ніяких тяжких процедур не буде?
Анастасия: даний пост про процедуру отримання дозволу на перебування в прикордонній зоні МАРМАРОСЬКОГО МАСИВУ…
Служил 1991-1993
Номер телефона 0674531382
Юра Петлёваный отзовись
Юра Петлёваный свяжись со мной телефон 0674531382
Или напиши на почту Kolianchik26@Gmail.com
Знайшов цікаву квітку в Карпатах, але тут її не знайшов. Квітка дуже цікава за весь похід побачив лише один раз. Якщо цікавить можу скинути фото на меіл.
Добридень, панове! Дивуюсь чому тут тааак мало коментарів?! Сподіваюсь, переглядів і тих, хто не полінувався втілити рецепт у життя, більше! Рецепт чудовий, класика!)) Готуйте, смакуйте, дивуйте рідних! Усім раджу! Смачного!
А як вписувати дані з паспортів нового зразку? Там немає серії, лише номер
Роман: вказуєте тільки номер своєї ID картки
Доброго дня! Можливо знаєте, чи потрібно повторно відправляти заяву прикордонникам, якщо в групі змінився один учасник. Чи можна підійти вже з оригіналом нової заяви уже до прикордонників? Дякую!
Служил в Ужгороде в в/ч 52352 “Вольтаж” с августа 1980 по август 1990г. Должность старший инженер. С первых дней занимался отчуждением земли для МО. Был старшим машины когда поднимал командование 28 корпуса ПВО для ознакомления с площадкой. Уже затрудняюсь сказать какой это был год 1982 или 83. Как раз в моё дежурство разнесло РПУ. Помню долго потом собирали справки о метеобстановке, смешно конечно, но кто кроме нас мог сказать какая там была обстановка. Запомнился 1989 г. С ротой пропала связь, вся. И я с Керетцков пешком в гору, за пол часа до Нового года меня встретил ГТС. А в ДОСах накрытый стол – оливье, салатики, картошечка, икорка, водочка ….. Застрял я тогда дня на три. Поднимался я тогда часа четыре. Самые лучшие воспоминания. Капитан Сидоров А. А.
Надзвичайно! Дякую, Ігоре!
Цікава стаття, однак має велику помилку! Розповіді про те, що затопили церкву, яка потім виринала з під води, і що там є затоплені хатинки і монументи – є справжнім міфом. Понад 8 років територію очищували, змусили селян зруйнувати свої домівки та викорчовати свої сади, переносили цвинтарі. Бо Дністровська ГЕС не має жодного шлюзу, тому територія для затоплення мала бути цілковито чистою. Є фотографії спустошених територій та слова очевидців. Тому жодна хатина не була затоплена, а розібрана, і церкви на той час у селі взагалі не було…
Прохання до автора подавати достовірну перевірену інформацію, а не розповсюджувати інтернетом міфи, з яких потім сміються екскурсоводи)))
Польові маки – це особливі квіти. Коли на них дивишся з‘являється якесь відчуття тимчасовості і минучості усього в цьому житті і власне самого життя. Квіти меланхолії. У поєднанні з волошками і ромашками в житах на початку літа – надзвичайно красиво.
Гарний матеріал не тільки для початківців, але й для більш досвідчених грибарів. Вперше читав те, що знав, але не думав, що йдеться про масовість явища – знахідки білого під липами, ясенами та ліщиною. Я, як деякі інші “хитрі” грибарі, доволі часто, щоб не прийти додому з порожнім кошиком, у моменти масового паломництва любителів грибної юшки до лісів, відвідував не березняки, не діброви, де людей часами більше, ніж грибів, а пролазив у ліщинові зарослі або й просто зазирав у липові лісосмуги поміж полями. Так я завжди був хоч з якимсь, та “урожаєм”. Правда, я списував наявність білих у таких місцях на зростання раніше, до промислової рубки деревини, у цих місцях беріз, дубів, сосен чи грабів і “пристосування” мікоризи до тих порід, котрі залишилися на місці після лісорубів.
Ще одне. Як доволі досвідчений грибар і внук лісника, котрий проводив у дитинстві всі літні місяці в лісах Прикарпаття, смію наполягати на виділенні в окремі види чи підвиди (а не у “форми”!) букового і грабового білого. Одночасні збори грибів у березових, грабових та букових масивах Перемишлянщини, а пізніше і Яворівщини, довели: білі з-під цих різних лісоутворюючих порід мають не тільки особливості у зовнішньому вигляді, а й різний присмак та аромат. Частенько траплялося, що гриб був тільки у березі, і жодного, наприклад, у бучині, або навпаки, що також є натяком на різні види. Навіть білий з посадок канадського бореального дуба був не таким, як з масивів дуба звичайного європейського…
І, нарешті, останнє. Хочете вірте, хочете, ні, однак я знаходив білі і в чистій акації у ярах міх полями, і під вербами біля малих річок, вже мовчу про тополі чи чисті осичники, якими місцями заросли ще у 90-ті покинуті колгоспні поля. Можливо, поясненням, дійсно є відносно свіжі пеньки “промислових” буків, дубів чи сосен навколо місць таких випадкових знахідок.
Я був свідком падіння метеорита – боліда — вночі близько 2 годин ночі в 2017році – бо намагався більше години відфотографувати якраз метеоритні потоки заявленого зорепаду в другій половині літа на фотоапарат ..олімпус.. – піднявши чутливість цифрової матриці до максимуму – біля 4 000 ісо – одиниць. МАЙЖЕ ВЕРТИКАЛЬНО ВНИЗ до землі долетів болід – визвавши клуби пари – як вогняна куля в клубах білого диму та освітивши дуже слабеньку хмарність над землею. Я перебував у дворі фірми вночі в с. Минай на окраїні Ужгорода. Болід приблизно впав в районі аеропорту або за ним – близько словацького кордону. Я мав фотоапарат включений на шиї на пузі – але розгубився й не встиг сфотографувати. Але намагався сфотографувати через пару секунд залишки пари десь на висоті 4-3 км. Все відбувалося десь за три секунди.
Дякую за вашу працю. Нещодавно була на Чорногірському хребті, бачила багато різних квітів і вдячна вам за можливість дізнатись їхні назви.
Участвовал в строительстве этой рлр с нуля..
Когда я был прикомандирован на строительство объекта на г. Стой. то солдаты жили в палатках под ней.
Гуцули – це кельти. Хто в темі, той бачить древні, культурні паралелі.