Пошук за тегами
Фото-тест
Знавець Карпат
Метеопрогноз
Погода в Карпатах

Фототуризм

Що таке ФОТОтур?

Насамперед починати потрібно з термінології. Що таке фототури? За рідкісним винятком, фототур передбачається і позиціонується як тур для фотографів. Ще декілька років тому, знайти такий продукт, як «фототур» на ринку туристичних послуг, було практично неможливо. Нікому не хотілося тягатися з армією вибагливих і дивакуватих людей, коли країна прагнула екзотичних курортів і поспішала відкривати нові країни. На той час фотографи не були потрібні нікому, крім самих себе. Все фотографічне спілкування обмежувалося рамками фотосайтів, фотоклубів, форумів.

Звичайно, всі їздили фотографувати, періодично гуртуючись у зграї таких самих божевільних і упертих «захопленців». Бо цілком логічно, що фотограф не може без зйомки. Потреба поїхати кудись в красиве й цікаве місце, щоб там зняти не менш красиві фотографії, була завжди. Але одна справа організовувати все самому, від набору групи до транспорту і провідників, і інша – перекласти це на чиїсь плечі. По суті, фототур в своєму сучасному вигляді не що інше, як фотографічна подорож, яку організували за тебе інші люди. Іншими словами це – ФОТОмандрівка.

Під час фототуру передбачається не тільки споглядання і фотографування, але також навчання та консультації авторитетного фотографа, ведучого групи. Цим фототури принципово відрізняються від звичайних турів «для всіх». Безпосередньо фотографічна складова може проходити в різних варіантах, від інтенсивного курсу навчання в суворому академічному стилі, до повсякденного спілкування з фотографом. Такі подорожі стали ще більш популярні з розвитком цифрової фотографії. Був період, коли «цифра» різко додала в якості і стала нарешті по кишені звичайному рядовому фотолюбителю. З цього моменту ринок фототурів почав активно розвиватися і набирати неспинних обертів.

Фототуризм

Фототур: кому це потрібно?

Цифрове зображення зробило справжню революцію, в тому числі і на ринку туризму. Поки була жива і популярна «плівка», фотосправа хоч і не була елітарним заняттям, але все ж дозволити собі дзеркальну камеру могли не всі. Справа навіть не у фінансах, адже цифрова техніка завжди коштувала дорожче за плівкову фотокамеру. З появою цифри фотографія стала справді масовим заняттям. Ринок різко розвернувся від компактних цифрових камер до «зеркалок». Людям стало цікаво фотографувати і вчитися фотосправі, так як сам процес фотографування і обробки фотографій несподівано став доступний майже кожному.

Згадайте, у кого завжди з’являлася найсучасніша цифрова фототехніка, і хто купує її до цих пір? Професійні фотографи, які заробляють цим на життя. Але вони навряд чи поїдуть в готовий фототур. Це не зовсім той продукт, який їм потрібен. Як правило, таким людям уже немає потреби вчитися у тих, хто проводить фототури, бо вони й самі знають стільки ж. Вони з задоволенням поїдуть разом з фотографами рівня Стіва МакКаррі, Майкла Ніколса або Анселя Адамса, але в звичайний фототур їх не заманиш навіть калачем. Нічого дивного, професіоналам не потрібен масовий продукт. Таким людям простіше розробити маршрут спеціально для них, тобто VIP. Так вони отримають ексклюзивну зйомку і таку ж ексклюзивну поїздку. «Профі» не дуже люблять конкурентів під боком!

Так хто ж ті люди, яким дійсно цікавий фототур як вид подорожі? Як правило, в фототури їздять дві категорії фотографів: початківці фотолюбителі і захоплені фотографи, яким хочеться розширити географію зйомки. Багато початківців, які навіть успішно закінчили курси фотографії, відчувають себе невпевнено з найрізноманітніших причин. Знання є, але мало практики, досвіду. Як правило, нема з ким порадитися, поруч немає людини, яка змогла б об’єктивно оцінити ступінь твоєї майстерності і направити в потрібне русло.

Фототуризм

Якісно організований фототур дозволяє впоратися з невпевненістю в собі, яка властива фотографу-початківцю. Він бачить, що і як знімають інші учасники і таким чином може порівняти свої результати з іншими фотографами, перебуваючи в однакових умовах. Це являється важливим аспектом фототуру. Часом принципове значення мають не ті формальні знання, які дає керівник групи, а сама атмосфера спільної творчості. Фототур цінний саме тим, що всі варяться в одному казані, бачать одне й те ж, у всіх приблизно одні й ті ж об’єктиви. Зрештою, сам підсумок щоденної зйомки перед тобою. Всі переглядають відзнятий матеріал і відразу ж помічають (самі або за допомогою керівника групи), в чому вони сильні, а над чим ще потрібно працювати.

Виникає резонне питання: навіщо платити гроші за те, що можна зробити самому? Ніхто ж не заважає поїхати куди завгодно і сфотографувати там все, що заманеться душі? Справедливо, але підходить не всім і не завжди це виправдано. Звичайно, можна вчитися на своїх помилках і витрачати немало грошей (в порівнянні з вартістю фототуру) на самостійні поїздки, але ви все одно не зможете зрозуміти і оцінити, як знімаєте саме ви на рівні інших людей в однаковій ситуації.

Не врятує вас і публікація знятого матеріалу на фотосайтах. Там живе не так багато фотографів, які мають смак, такт і уміння (а головне, бажання) терпляче пояснювати іншому фотографу його недоліки (не розмазуючи його при цьому по підлозі) і показувати безсумнівні успіхи (уникаючи непотрібного звеличення). Чому конкретно навчить вас купа коментарів до вдалої фотографії, на кшталт «Супер», «Шедевр», «+555» або «!!!!!!!»? Або як змінить ваш стиль зйомки протилежна оцінка світлини? Це може зробити тільки такий самий фотограф в особистій бесіді, дивлячись очі в очі. Адже традицію передачі знань від майстра до учня ще ніхто не скасовував навіть в епоху нанотехнологій.

Фототуризм

Пафосно висловлюючись: на певному етапі творчого розвитку до будь-якого фотографа приходить самоусвідомлення, що все доступне він вже відзняв, а спромогтися на недоступне не виходить. Причини можуть бути дуже різні: лінь цяцькатися c організацією поїздки, немає зайвих грошей, немає відповідної кампанії і т.п. Ось де на допомогу приходить рятівний ФОТОтур. Іронія іронією, але фототур в даному випадку дійсно служить порятунком і від творчої кризи, і від замилювання ока, і від банальної відсутності однодумців.

Фототур: навіщо і з чим його їдять?

Важливий момент: навіщо люди їдуть в фототур? Розповідаючи про те, що ж таке фототур, варто зауважити про фотографічну складову цього міроприємтства – навчання. Воно проходить в декількох варіантах, але найчастіше зустрічаються: фототури з академічним ухилом (теоретичні заняття лекційного типу та практичні виходи на зйомку), або фототури, в яких учбове навантаження базується на спілкуванні з фотографом. Здоровий глузд підказує, що перший варіант – єдино вірний, а другий – лише безсовісний обман довірливого клієнта і «впарювання» сумнівної балаканини як чогось надприродного. Як би не так! Нічого подібного! У обох форматах фототурів є своя чітко окреслена ніша споживачів, яким дійсно потрібен саме такий тип фототуру.

Насправді, невідомо, що більше дає знань – вдовбування основ і правил або живе спілкування з фотографом і долучення до його власного світогляду. Тут все не так прямолінійно, як здається на перший погляд. Ніхто не намагається вивести типологію фотографів і тим більше пробувати скласти типологію розвитку фотографа як творчої особистості. Скажімо простіше – коли людина зацікавилася фотографією, їй ніяк не обійтися без знання азів фотосправи. В принципі без них неможливо розвиватися, тому таким фотографам-початківцям спочатку необхідно пройти курс навчання. Це аналогія школи або інституту: починати потрібно з азів. Тут більш ефективними будуть курси фотографії. І тільки потім вже можна спробувати взяти участь в фототурі з академічним типом навчання, де теорія поєднується з практикою.

Фототуризм

З першим кроком все просто. А тепер уявімо собі наступний крок. Ази вивчені і з’явилася деяка практика зйомки. Фотографія для вас починає бути дедалі цікавішою. На наш погляд це саме той етап, коли є сенс зосередитися на самостійних зйомках, час від часу віддаючи перевагу фототурам в ті місця, куди ви самостійно просто не дістанетесь. Потрібно розуміти, що сумлінно організований фототур – це не викачування з фотографа зайвих грошей, а цікавий спосіб навчитися чомусь новому.

Нарешті, третій крок. Його потрібно робити тоді, коли після успішного освоєння фотосправи і тривалого та приємного розвитку наступає момент, коли фотографу «нічого сказати». Він вичерпав свій ресурс і для продовження творчого шляху потребує «допінгу». Таким допінгом може стати спілкування з більш досвідченим колегою, у якого є чому повчитися. Так-так, такі люди теж роблять фототури. Мова якраз про ту саму «сумнівну балаканину», яка деколи потрібна фотографу для того, щоб перейти на щабель вище. Щоб нарешті перескочити від зйомки красивих листівок до глибшого осмислення фотографії.

Повірте, це не нудні безглузді роздуми, а реальність, через яку проходять всі фотографи на різних етапах творчого шляху і навіть не одноразово. Справа навіть не в зірковості або популярності того чи іншого фотографа, не в присвоєнні статусу гуру, а в силі його особистості. Вчитися є сенс тільки у сильних людей хоча б тому, що їм є чим підкріпити свої слова. Саме така, на мій погляд, мотивація людей, які бажають відправитися в фототур. Ніхто не сперечається, що людей, перед тим, як вибрати тур, можуть спонукати і інші причини. Однак більшість тих, хто коли-небудь їздив в фототури, керувалися саме вище перахованими мотивами. Настав час зрозуміти, що можуть очікувати фотографи, які ризикнули вирушити в фототур. При численній кількості пропозицій, фототури можна сміливо поділити на фототури-походи і фототури підвищеної комфортності. Розподіл, м’яко кажучи, спірний, але ми будемо дотримуватися його, щоб не потонути у дрібницях.

Фототуризм

Які у вас виникають асоціації, коли ми говоримо про похід? Намет, рюкзак, багаття, казанок і в ньому гаряча гречка з тушонкою або макарони з килькою, кому що до вподоби. Іншими словами, досить суворі умови і явна автономія від цивілізації. При всьому цьому, похід може бути дуже яскравим, змістовним, корисним і не виснажливим. Це саме стосується і фототур-походу. Його суть також залишається незмінною: значна автономія від цивілізації, рівна участь всіх учасників у господарських роботах, проживання в наметах. Все перераховане вище не означає, що це низькосортний дешевий фототур «для бідних». На Землі існує багато місць, де немає житла, гарячої води і куди потрібно добиратися через «тридев’ять земель». При всьому цьому там неймовірно мальовничо і туди справді варто поїхати!

Учасник такого фототуру повинен бути готовий (в першу чергу морально) бути частиною команди. Всі їдуть в фото тур приблизно з однією метою, тому в фототур-поході велику роль відіграє згуртованість її учасників. Неприпустимо перетягування на себе ковдри і ухиляння від необхідних турбот, таких як розбиття табору, заготівля дров (якщо їжа готується не на газі), приготування їжі. Як говорять самі учасники, такий фототур неймовірно корисний для особистісного росту. Пригоди з помірною часткою ризику вчать сміливості, винахідливості і почуттю колективізму. При всьому цьому фототур-похід в жодному разі не повинен бути боротьбою за виживання. Це лише автономний від цивілізації захід з усіма витікаючими звідси тимчасовими незручностями. Найчастіше, завдяки важкодоступності району проведення, така фотоподорож коштує не менше, ніж фототур підвищеної комфортності.

Фототуризм

Що ж стосується фототурів підвищеної комфортності, то з ними все просто: маршрут і інші пункти поїздки вибираються таким чином, щоб триматися якомога ближче до постійного житла, кухні і тепла. Погодьтеся, що далеко не всі готові перечікувати грозу в горах, сидячи в наметі і попиваючи чай з горнятка в оточенні щільних кордонів фототехніки, спальних мішків та особистих речей. В комфортних фототурах майже немає фізичного навантаження, рюкзаків і тривалих піших вилазок. Такі поїздки припускають роботу постійного водія, провідників, кухарів і навіть офіціантів. Зрозуміло, що такі умови мають цілком відчутне цінове вираження.

Фототур: висновок

Отже, ура! Ми детально розібрали природу, цільову аудиторію, мотивацію і зміст фототуру. І, нарешті, добралися до висновків. Що ж випаде в сухий залишок статті і стане її мораллю? Фототур – це корисна для особистісного та професійного зростання подорож, організована фотографами для фотографів. Крім відбирання грошей у своїх же побратимів, організатори мають на меті передати їм власний досвід. Якщо жадібність організаторів не затьмарює совість, то передача досвіду проходить успішно, і всі залишаються задоволені. Совісні організатори намагаються з самого початку зрозуміти, навіщо людина вирушає в фототур, і під час самого заходу роблять все, щоб учасник отримав бажане: знання, поради та правильний напрямок для подальшого розвитку. Ну, а про емоції і враження від побаченого під час фототуру вже й годі говорити, яскравих моментів і мальовничих пейзажів вистачить з надлишком!

Немає значення, з ким має справу фотограф, що веде групу. Будь то початківець-любитель або досвідчений колега, керівник повинен знайти з кожним із них спільну мову і поділитися своїм досвідом. Не важливо, в яких умовах подорожують фотографи, пішки з рюкзаком на плечах, на комфортабельному мікроавтобусі або ж на вертольоті. Головне, щоб вони знали, куди і навіщо вони їдуть, а також розуміли, що їх чекає в цій фотомандрівці. Замість заклику усім їхати в фототур, зауважимо, що будь-яка подорож передбачає не тільки захоплюючі враження, але і спілкування. Фототур – це не що інше, як вражаюче спілкування для фотографів на лоні природи, морському березі, високо в горах…

Фототуризм

____________________________________________________________________________________________

© Ігор Меліка, 2012

Автор статті: Андрій Безлепкін. Переклад з російської: Ігор Меліка. Фото: Ігор Меліка ©

  • Подорожуємо та фотографуємо разом:

    РОЗКЛАД фототур-походів
    ФОТОЗВІТИ пройдених маршрутів

  • Ігор, Харків (Україна):

    ай, молодець! просто і зрозуміло розклав по поличкам ринок і мотивацію споживачів, Філіп Котлер відпочиває! 🙂

    цікаво, яка ємність ринку? певно, що не велика, але більш захопливої та натхненної справи годі й шукати. що може бути цікавіше за “роботу”, пов’язану з подорожами в мальовничі куточки та пригодами!? хіба що створення корпорації “apple”… ) хоча талановито займатись цією справою, вважаю, дано далеко не кожному. це має бути людина, котрій властиві такі якості як відкритість і доброта, сила духу – здатність до енергетичного донорства. не говорячи вже про вміння брати на себе відповідальність, вчасно помічати і адекватно оцінювати ризики. і з чистою кредитною історією [про всяк випадок :)]

    Ігор, на моє глибоке переконання цей “кафтан” зшитий акурат під тебе, це велика рідкість, коли людина приходить в справу за покликом, і велика радість – спостерігати професіонала в “ділі”! 🙂 На скільки я розумію, це друге твоє хоббі, що переросло в дещо більше, і сподіваюсь, відлік – тільки почато!…

  • Ігор:

    Я люблю якісне фото, які несуть якусь інформацію. Наприклад фото флори і фауни, гарні знімки Карпат, по яких я можу визначити назви гір, і обдумати коли туди можна буде добратись. Звичайно ціную гарні фото на вершинах сходу і заходу сонця, макрозйомку, пейзаж (але щоб щось було особливе). Але такі фото аля ,,йолочка в тумані,, чи ,,засохша травинка,, або якись там ,,опалий листочок,, і т.д для мене фото пусті, я їх просто не розумію. В чому їх цінність?

  • В будь-якій фотографії немає ніякого іншого змісту, крім закладеної в неї автором фотографічної ідеї. А все що народжується в голові глядача альтернативні асоціації, належать досвіду сприйняття самого глядача. Головне у фотографії, щоб особисто тобі вона не була байдужою, тоді ніхто не стане на твоєму шляху. Вона в першу чергу позиція автора, його виклик глядачам.

    В свою чергу кожен глядач бачить те, що він хоче бачити. І це бачення обумовлено смаком, знаннями, життєвим досвідом. Все субєктивно і все має право на існування. З цього приводу, на мою думку, дуже влучно висловився відомий художник Пабло Пікассо: «художника-початківця розуміють лише кілька людей. Відомого – ще менше» 😉

  • Ігор:

    За кожне художнє бачення відповідає права півкуля мозку. Є випадки, коли люди отримували травми голови(лівої півкулі), і вони ставали митцями. Це означає що у фотографів права півкуля мозку працює краще. Моє вам побажання-фотографуйте те, що бере за душу навіть сухих, логічних прагматиків. Фотографуйте те, що необхідно зберегти для наших нащадків – від чого в душі можна відчути ностальгію за втраченим.

  • Толкова стаття! Все розкладено по поличкам.

  • Олена Кошель:

    Дуже цікава стаття, почитала з великим задоволенням. Адже я виступаю, як один із головних споживач цього продукту, хоча вже і почавший “воротити носом”. Цікаво було почитати про розподілення “товару” на сабгрупи, бо ті фототури, в яких я була в минулих роках, мені вже нічого не дають і тим фотографам мені вже нема чого сказати… Але.. Існує одна проблема, надо якою я думаю до сих пір: як бути з командним духом?? Адже під час минулорічнх поіздок навколо мене сформувався певний колектив однодумців-симпатиків, який і досі запрошує мене приєднатися і тягне до себе.. Річ ускладнюється тим, що викласти пару тисяч гривень заради споглядання симпатичної тобі фізії однодумця-колеги, я не хочу. А володіння певною харизмою для того, щоб зібратися дружньою тусовкою у цікаві місця присутнє далеко не в усіх, і, на жаль, у мене… через що і страждаю.. 🙁

Залишити коментар