Igor Melika

Ви коли-небудь пробували справжній гуляш, зварений на відкритому вогнищі в спеціальному казанку!? Гуляш, з м’яким присмаком диму та пікантним відтінком мадярської паприки; диво-суп, який готується з декількох сортів м’яса, угорських спецій з додаванням магічних коренів і трав!? Можливо і пробували, але не факт, що такий смачний, як на закарпатському фестивалі «Золотий гуляш» в Мужієві! Тож не втрачайте нагоду, спробувати навіть не один, а декілька видів гуляшу, приготовлених за старовинними рецептами та заодно продегустувати смачне домашнє вино!

Кожного року в середині жовтня у селі Мужієво, що на Берегівщині (Закарпаття) на фестивалі «Золотий гуляш» мужіївці демонструють свою кулінарну майстерність та гостинність. Назва фестивалю символічна, вважає більшість, адже село знаходиться неподалік першого в Україні золоторудника. Однак місцеві кулінари стверджують, що назву дали із-за яскраво-золотистого відтінку гуляша.

В угорській кухні гуляш – традиційна страва. І тому, щоби спробувати на смак угорські страви – туристи прямують на Закарпаття з усіх куточків України, Росії та Угорщини. Найпопулярніший вид гуляша – це знаменитий «бограч гуляш». Угорське слово “gulya” означає стадо корів, а “gulyas” – пастух корів. Відповідно, “gulyas hus” (hus – означає мясо) або скорочено “gulyas”, перекладається як «м’ясо по-пастушому». На протязі багатьох століть пастухи варили м’ясо у своїх знаменитих “bogracs” (казанках). Звідси і походить назва страви “bogracs gulyas” – гуляш зварений у казані. Бограч-гуляш (бограч-гуйяш), по праву можна вважати закарпатською стравою, адже цей край налічує багато угорських міст і сіл, традиції куховарства яких вже давно асимілювалися з кулінарними уподобаннями закарпатців.

На фестивалі «Золотий гуляш» гості свята мали можливість побачити процес приготування та відчути смак традиційного угорського гуляша, а також поласувати різноманітними стравами та випічкою господинь, продегустувати кращі вина від місцевих виноробів. Народні ж умільці демонстрували гостям фестивалю своє мистецтво – на очах у публіки робили діжки, гнули обручі. На святі можна було купити також багато виробів ручної роботи – зокрема гостям пропонувалися ляльки-мотанки, плетені сувеніри з листя кукурудзи. Не лише розвеселити і нагодувати гостей ставили собі за мету організатори фестивалю. Головне, кажуть, зберегти самобутні місцеві традиції, з-поміж яких і кулінарні.

Любителів не тільки милуватися цим світом, але і спробувати його на смак, а простіше кажучи, прихильників кулінарного туризму, стає дедалі більше. Кулінарні туристи – це люди, які спеціально їдуть за тридев’ять земель, щоб розширити свої гастрономічні пізнання і покуштувати «заморських страв». Хтось назве це примхою і капризом. Але насправді це лише ще один спосіб отримати від життя задоволення і поєднати приємне з корисним. Крім пропозицій поласувати місцевими стравами, кулінарний туризм охопив ще один важливий напрямок: побачити своїми очима, як створюються страви, дізнатися секрети майстрів кухарської справи та перейняти досвід і майстерність приготування страв! Подорожуючи гастрономічними маршрутами та смакуючи делікатеси карпатської кухні, Ви зможете відкрити для себе світ з іншого, «смачного», боку. Таємниці приготування страв на живому вогні, національний стиль, неповторний колорит і карпатська гостинність, змушують повертатися туриста на Закарпаття за новою порцією вражень.

____________________________________________________________________________________________

© Ігор Меліка, 2012