Зима. Новий рік. Різдво. Хто із нас не мріяв, в цей святковий період, потрапити хоча б на мить у казковий срібний ліс або опинитись у дерев’яному будиночку, розташованому десь під засніженим горбом чи схилом? Саме таку мрію вирішила здійснити наша група з чотирьох романтиків-extremалів. Дату і місце було визначено зазадалегідь. Склад групи також: I love S., valcsu, Svitлячок і Я. 4 січня о 6:00 ранку, при повній зимовій екіперовці вирушаємо в дорогу. Вже добре знайома місцина – Воловець, зустрічає нас морозним, тихим ранком. До наміченої висоти, де чекала затишна вівчарська колиба, долаємо перші 9 км. Снігу небагато. Але за відміткою 1000 м над р.м. зима дає про себе знати. Привал, відпочинок і, виходимо на складну та небезпечну траверзну стежку під Плаєм, яка вкрита глибоким шаром снігу та насту. Обережно траверсуємо вершину 1330 м над р.м. і потрапляємо у різдв’яну казку з дерев’яним будиночком про яку так мріяв кожен з нас.
На полонині прибираємо апартаменти, рубаємо дрова, інтер’єр прикрашаємо смерековим гіллям, запалюємо багато свічок. Одним словом, намагаємось максимально створити такі умови, щоб відчути різдв’яне свято і провести його в романтично-зимовій атмосфері. Упоравшись з домамашніми клопотами, піднімаємось на Плай (1330 м), щоб споглядати захід сонця.
День наближався до кінця. Трохи втомлені, розпалюємо ватру і ставимо варити святковий бограч-гуляш. Тож, поки все кипить-вариться, а запахи розносяться по всій долині, відмічаємо перший день походу гарячим глінтвейном та застільними байками-казками. Ситі та задоволені, згодом, занурюємося у глибокий зимовий сон. Ні, ні, не як медведі до весни, лише до ранку. Опівночі почав бешкетувати вітер, ніби намагаючись вдертися у наш будиночок та заставляючи нас прокидатись і прислухатися, чи не завітали часом „сірі гості”.
Ранок. 6:30. В хаті -4t… Гарячий чай пібадьорює… і, не гаячи часу, команда поспішає на двір милуватися сходом сонця.
Після ранкових процедур, збираємо речі і покидаємо наш притулок. Адже попереду на нас чекає Великий Верх (1598 м), у своєму зимовому вбранні. За кілька годин робимо привал на схилі ВВ. Фотосесія, гарячий чай і, залишаємо всю цю красу тут, збираючись в дорогу додому.
Впевнений, що ці два дні, проведені в зимових горах, запам’ятались усім нам не інакше як свято справжньої різдв’яної казки, в яку напевно мріє потрапити кожен із нас.
____________________________________________________________________________________________
© Ігор Меліка
“Інтер’єр прикрашаємо смерековим гіллям”
А Вам вдалось знайте впале дерево?
Бо інакше: “ці два дні, проведені в зимових горах, запам’ятались усім нам не інакше як свято справжньої різдв’яної казки” — казка для понівеченої живої смереки була не така приємна як мало би бути усім 🙂
Не повірите, але смерекових гілок у лісі валялося вдосталь. Адже напередодні Нового року та Різдвяних свят, місцеві природолюби продуктивно попрацювали – зробили чергову святкову “прополку”. Тому з усією відповідальністю можу Вас запевнити, що особисто від наших рук, тобто туристичної групи, не постраждала жодна смерека!
А ще радив би, озирнутися довкола і глянути хоча б одним оком на більш глобальні проблеми Карпат: масштабні вирубки лісу, забруднення довкілля, незаконна забудова на територіїї заповідників і т.д. і т.п. А також зробити зауваження у адрес цих лиходіїв, відіславши їм листа з обгрунтованою претензією та калькуляцією відносно нанесення збитків карпатському довкіллю…