Igor Melika

«Вся Європа для того, щоб дивитися, а Італія для того, щоб жити. Хто був в Італії, скаже прощавай іншим землям. Хто був на небі, той не захоче на землю» (М.В. Гоголь)

Італія – це країна, в якій обов’язково потрібно побувати, щоб не вважати, що життя пройшло марно. Італію, як хороше вино, потрібно пити не кваплячись, ковток за ковтком, смакуючи, щоб відчути незрівнянний «букет» цієї прекрасної країни.

Півострів-чобіток, що омивається теплими водами п’яти морів, подарував світові найбільші твори мистецтва – творіння Леонардо да Вінчі і Тіціана, Рафаеля і Мікеланджело. Тут народжувалося кіно Фелліні, поезія Данте, тут ллються чарівні звуки опери Ла-Скала. Нарешті, справжня піца і «паста», найдовші і справжні спагеті з’являються на світ саме в Італії. Італія, як магніт, вабить всіх цінителів прекрасного та знавців «Dolce vita».

Побувати у вічному місті Римі – це мрія чи не кожного мандрівника! Моє давнє і нестримне бажання також відвідати стародавню столицю Римської імперії лише цьогоріч увінчалося успіхом. З величезним полегшенням я нарешті викреслив сонячну Італію зі списку невідвіданих країн. Пакую валізи і – в далеку дорогу!

Всі дороги ведуть до Риму

До речі, а вам відомо, звідки походить цей вираз? В античні часи, найбільший захват викликали римські дороги, будівництво яких почалося в 312 році під час правління імператора Костянтина, який заснував нову столицю імперії – Новий Рим. Дороги будувались за всіма правилами інженерного мистецтва. Для їх прокладення обиралися найбільш короткі відстані, незважаючи на різні перешкоди. Згодом в Римській імперії була побудована мережа доріг, що покривала Піренейський, Апеннінський, Балканський півострови, Малу Азію, Близький Схід, Британію та Францію, Африканське узбережжя Середземного моря. У пік розквіту Імперії мережа доріг сягала близько 80 000 км. В центрі цієї мережі доріг знаходився Рим. Саме з цієї обставини в античному світі з’явилось прислів’я: „Всі дороги ведуть до Риму”.

Моя ж дорога з Мукачевого до Риму простягнулася на 1600 км і зайняла близько 16 годин їзди комфортним автобусом пролягаючи через Угорщину та Словенію. Наш транспортний засіб перетнув італійський кордон (умовний, звичайно) наступного дня, ще до сходу сонця. Згодом у повітрі запахло морем… Це Венеціанська лагуна, площа якої становить близько 550 км². Від автобану до Адріатичного моря тут всього 5 км.

По дорозі до Риму довелося бачити багато скелястих гір, які за формами та кольором дуже нагадували Кримські гори. Взагалі, складалося враження, що довкілля тут добряче «вимучене» сонцем: жовта суха трава, розпечене каміння, щоденна температура вище +40. Хіба що височенні кипариси та вічнозелені кущі олеандру нагадували про твоє перебування в середземноморській країні. Хоча, впевнений, на відміну від приїжджих туристів, місцеві жителі пристосовані до такого посушливого клімату. За вікном «мерседесу» наче в режимі слайд-шоу швидко миготіли пейзажі великих італійських міст: Padova, Bologna, Calenzano, Montevarchi, Orvieto і, врешті решт – Рим (Roma).

Столиця Італії зустріла 40 градусною спекою. Хоча нема чому дивуватись, серпень місяць в Італії вважається найжаркішим. Перше знайомство з нещадним італійським сонцем: стою, стікаю… О, сонячна Італіє! З важкими валізами в руках, весь обвішаний фототехнікою, починаю шукати найближчу станцію метро. В цілому, дістатися в будь-який куточок Риму, не складає особливих труднощів. Головне чітко знати назву вашого пункту призначення. А далі, як кажуть, «язик до Києва доведе». І не потрібно засмучуватись з приводу незнання італійської мови, в Римі, чи не кожен третій перехожий – україномовний! – Оце так італійці молодці, навіть українською володіють, подумає більшість із вас. Та насправді, все набагато простіше: Італія є однією з країн, куди найчастіше українці їдуть на заробітки. За статистикою 2012-го року, на півдні Італії, куди входить чотири регіони: Кампанія, Калабрія, Апулія і Базиліката, тут перебуває 350 тисяч громадян України!

Широкими сходами заходжу в метро (Metropolitana di Roma). Під землею велелюдно, відносно чисто. Мережа залізничних доріг римського метро працює за принципом «2 в 1»: однією і тією ж колією курсують звичайні потяги та електропоїзди метрополітену. Однак метрополітен в Римі розвинений значно слабше, ніж в інших європейських столицях. Загальна довжина його шляхів складає всього 38 км (Лондонське метро – 408 км).

Якщо ж у вагоні метро вам пощастило знайти і зайняти сидяче місце, не поспішайте розслаблятися чи не дай бог задрімати. В будь-яку хвилину вас можуть самовпевнено! попросити поступитися місцем. Як з’ясувалося пізніше, такі «випадки» притаманні переважно корінному населенню Італії, як правило, людям похилого віку. Ще один цікавий момент щодо користування громадським транспортом: так як більшість римлян володіють ай-фонами, майже у кожного користувача цього приладу інстальована спеціальна програма, яка дозволяє знаходячись на тій чи іншій зупинці (трамвай, автобус, тролейбус), чітко визначити час прибуття очікуваного вами транспортного засобу або ж отримати інформацію про його запізнення, тощо. Наскільки стало зрозумілим для мене, це такий собі програмний он-лайн-gps навігатор, який в першу чергу цінує та заощаджує ваш «золотий час».

В центрі Риму вже кілька років проживає і працює моя рідня із Закарпаття. Тому житлове питання у плані нічлігу було заздалегідь вирішено на мою користь. Інакше мені б довелося викласти чималу суму за проживання навіть у самому скромному готелі. То ж попереду 10 днів і 9 ночей для ознайомлення з «вічним містом» та всі шанси зазирнути в його історичне минуле на десятки тисячоліть назад.

Рим – скарбниця світової культури

Рим – справжня Мекка для цінителів історії та архітектури. Жодна інша столиця не може похвалитися такою кількістю пам’яток на один квадратний кілометр своєї території. «Всі дороги ведуть в Рим» – це відомий вислів чудово ілюструє велич і значимість цього міста. Загалом, Рим варто назвати музеєм просто неба. Тому що кількість місць, які необхідно відвідати, щоб сказати: «Я бачив Рим», важко перелічити, краще розділити їх на декілька маршрутів, як це пропонують друковані путівники.

Фото-прогулянку «вічним містом» я почав з відвідин символа імператорської могутності Стародявнього Риму – Колізею (Colosseum). Це одна з відомих пам’яток не тільки італійської столиці, а й усієї Європи. Чого тільки не бачив цей амфітеатр: і бої гладіаторів, і полювання на хижих звірів, і морські битви, для проведення яких вся арена заливалася водою. При своїх грандіозних розмірах амфітеатр вміщав в себе 87 000 глядачів. Торкаючись до старого мармуру, з якого зроблені його стіни, можна відчути подих багатовікової історії. На жаль, до нинішніх часів вціліла тільки північна частина його зовнішньої стіни. Незважаючи на це, руїни амфітеатру приваблюють безліч туристів з усього світу.

На древній вулиці Via Triumphalis, поруч з колізеєм, знаходиться ще одна видатна пам’ятка архітектури – Тріумфальна арка Костянтина. Вона побудована в 315 році і присвячена перемозі Костянтина над Максенцієм в битві біля Мульвієвого в 312 році. 8 коринфських колон виконані з нумідійського жовтого мармуру. Підстави колон прикрашають рельєфи із зображенням Вікторії, римських солдатів і полонених варварів. При Костянтині також був створений рельєфний фриз, що ілюструє похід Костянтина проти Максенція.

Foro di Traianо – Форум Траяна

Римський Форум або Форум Траяна (Forum Traiani) – це площа в центрі Риму разом з прилеглими будівлями. У свій час форум служив центром суспільного життя, та з повсякденного спілкування людей, еволюціонувало тематичне спілкування, що носить всі ознаки того, що ми сьогодні називаємо форумом.

Форум розташований у долині між трьома пагорбами – Палатин, Капітолій і Есквілін, в давні часи був пустинною болотистою місцевістю, яка була осушена за часів правління царя Тарквінія Стародавнього. Після осушення області почалося будівництво Форуму, одна частина якого призначалася для крамниць, інша – для публічних церемоній, релігійних свят, проведення виборів у канцелярію і магістрати, для ораторських трибун і винесення вироків засудженим. В епоху правління Августа Форум Романум в результаті поступової забудови досяг таких величезних розмірів, що перетворився на центр ділового, релігійного та суспільного життя міста.

Форум представляв собою численні криті колонади розміром 200 на 120 метрів з екседрами (глибокими нішами з місцями для сидіння уздовж стін) з двох сторін. Головним входом на форум на південній стороні була тріумфальна арка увінчана колісницею яка запряжена шестіркою коней. Базиліка Ульпія знаходиться на північному кінці колонади, вимощеної білим мармуром і прикрашеної великою кінною статуєю Траяна. В розпал літнього сезону сюди приїздять тисячі туристів з усіх куточків світу, щоб поринути в особливу атмосферу стародавнього міста.

Vittoriano – «Вівтар Батьківщини»

Неподалік Римського Форуму на площі Венеція (Piazza Venezia) знаходиться монумент на честь першого короля об’єднаної Італії Віктора Еммануїла II (Monumento Nazionale a Vittorio Emanuele II). Проект був розроблений Джузеппе Сакконі в ампірному стилі давньоримської архітектури. Будівництво цієї споруди тривало 26 років! Частиною монумента є дванадцятиметрова бронзова статуя короля на коні. Під нею знаходиться могила Невідомого солдата, так званий “Вівтар Батьківщини”. У Вітторіано знаходяться два музеї: Рісорджіменто (Відродження) і прапорів військового флоту. Монумент характеризується надмірною еклектикою і нагромадженням різноманітних деталей, характерних для давньоримських споруд (колони, барельєфи, статуї та ін.) На думку багатьох, пам’ятник виділяється серед інших римських будівель, тому серед римлян поширені різні поблажливо-зневажливі найменування даного монументу: “Друкарська машинка” (“Macchina da Scrivere”), “Весільний торт”, “Вставна щелепа” та інші.

Fontana di Trevi – найбільший фонтан у Римі

На одній з маленьких площ в центрі Риму знаходиться відомий у всьому світі фонтан Треві. Історія фонтана почалася в 1629 році. Фонтан на перехресті трьох доріг (tre vie) позначав термінальне (основне) місце одного з 11-ти акведуків Рима «Aqua Virgo». Римські інженери знайшли джерело чистої води за 22 кілометри від міста. У 1453, папа Миколай V закінчив вдосконалення акведука Acqua Vergine і побудував простий резервуар, спроектований архітектором-гуманістом Альберті Леоном-Баттіста. У 1629 Урбан VIII назвав фонтан банальним і попрохав скульптора Лоренцо Берніні створити нові ескізи, але коли папа помер, проект було закрито. Роботи над фонтаном розпочалася в 1732 році і закінчилася в 1762 під керівництвом архітектора Ніколо Сальві.

Сальві прибудував до фасаду існуючого палацу декоративну стіну у вигляді римської тріумфальної арки з могутньою центральною круглою нішею для Океану, що панує над морськими потоками. Центральне місце у фонтані займає фігура Нептуна, що стоїть на колісниці у вигляді раковини, запряженої парою морських коней, яких ведуть двоє тритонів. На сьогоднішній день фонтан Треві (Fontana di Trevi) являється найбільшим фонтаном у Римі. Його висота 26 метрів, а ширина 20 метрів. Навряд чи знайдеться хоч один турист, який не знає повір’їв, пов’язаних з однією з головних визначних пам’яток Риму. У фонтан Треві прийнято кидати монети, ось тільки робити це треба правильно і заздалегідь вирішити, яке бажання повинен буде виконати цей символічний талісман. Однак після реставрації фонтану міська влада заборонила туристам смітити грошима, але на суворій забороні не наполягала, і незабаром ритуал відродився: підраховано, що в день туристи залишають тут більше 1500 євро. А під час щотижневого чищення басейну з дна витягується сума, що складає в середньому 11 000 доларів. Зібрані кошти передаються в благодійні організації.

Площа Іспанії та «найдорожча» вулиця Риму

Площа Іспанії (Piazza di Spagna) та Іспанські сходи – це одне з найживописніших місць у Римі, де збирається молодь і туристи. Площа Іспанії одержала свою назву через розташоване на ній Іспанське посольство в районі Campo Marzio. Перед сходами розташований фонтан Баркачча (Fontana Barcaccia) роботи П’єтро Берніні. Назву «Баркачча” (баркас) фонтан отримав завдяки своїй формі напівзатопленого човна, який було встановлено на пам’ять про повінь в Римі у 1598 р., коли на затопленій площі сів на мілину човен. Слід зазначити, що вода у фонтані питна (як і в інших фонтанах Риму).
____________________________________________________________________________________________

N.B. Стосовно питної води: те, що можна отримати в Римі багато і абсолютно безкоштовно – це смачну питну воду. Численні питні колонки розташовані по всьому місту. Відтак жителі та гості Риму мають можливість пити доброякісну і абсолютно безкоштовну воду, розташовану, до того ж, уздовж найпопулярніших туристичних маршрутів. Знайти колонку з водою – «носище» або, як ще називають її італійці – фонтанелла (Fontanelle) нескладно, потрібно просто бути уважним, гуляючи по вулицях міста. А щоб напитися з фонтанелли, потрібно знати секрет: закрийте рукою нижній отвір у трубці (nasone), тоді з верхнього отвору вдарить цівка – пийте на здоров’я! Технічно просте рішення, яке є ідеальним і з погляду гігієни.
____________________________________________________________________________________________

Площа Іспанії (Piazza di Spagna) є також центром римського кварталу моди. Влітку тут організовують свято моди, де під відкритим небом проходять покази колекцій відомих кутюр’є. Тут також можна заглянути в елітні бутіки, правда, вони вважаються найдорожчими в Римі, адже найвідоміші італійські модні марки представлені саме на вулиці Via Condotti, яка бере свій початок безпосередньо біля площі. Тут знайшли собі місце магазини практично всіх відомих європейських брендів. Це справжня галерея модних дизайнерських імен: Armani, Giantranco Ferre, Cucci, Dolce & Gabbana, Laura Biagiotti, Valentine, Rocco Barocco, Trussardi та інші представництва іменитих брендів. Так що шопінг в Римі в районі цих місць має статус елітного.

Citta del Vaticano – Апостольська Столиця Ватикан

Допитливим туристам, що приїжджають в Рим, буде цікаво відвідати Ватикан – унікальне місто в місті, з яким нерозривно пов’язана історія Римської імперії. Держава-місто Ватикан (Апостольська Столиця) – найменша у світі незалежна і самостійна держава. Це резиденція Папи Римського, територія Святійшого Престолу (Престолу Святого Петра), центрального органу Католицької Церкви. Для християн Ватикан набув значення ще на зорі християнства у зв’язку з тим, що, згідно з переказами, саме там у 67 р. н. е. був розп’ятий святий Петро. Храми, палаци, музейні колекції витворів античного мистецтва, шедеври італійського живопису та скульптури – все це об’єкти паломництва численних гостей сучасного міста.

Перед Базилікою Святого Петра (Basilica di San Pietro) знаходиться однойменна площа – П’яцца Сан П’єтро (Piazza San Pietro). Це грандіозна площа у вигляді двох симетричних півкругів побудована за проектом Берніні в 1656—1667 роках. Тут збираються натовпи віруючих, щоб слухати виступи понтифіка. Площу обрамляє спроектована Берніні напівкругла Колонада Тосканського ордера. Посередині – єгипетський обеліск, привезений в Рим ще імператором Калігулою. Це єдиний обеліск у місті, який простояв в незмінному вигляді аж до Відродження. Середньовічні римляни вважали, що в металевій кулі на вершині обеліска зберігається прах Юлія Цезаря. Від обеліска по бруківці розходяться промені з травертина, влаштовані так, щоб обеліск виконував роль гномона. Варто зауважити, що винятковість Риму полягає в тому, що скільки б ви не ходили, скільки б пам’ятників не відвідували, завжди залишається відчуття якоїсь недомовленості чогось важливого, що могло б відкрити вам інший і неповторний світ «Вічного міста».

Італійська кухня: страви з пряним запахом Середземномор’я

Бути в Італії і не спробувати національної італійської кухні – значить, не дізнатися про те, хто ж такі насправді італійці. Національні страви та напої Італії, так звана «la cucina Romana» – це кухня, становлення якої відбувалося протягом тривалого часу під впливом оточуючих Італію країн. Італійці зберегли відношення до їжі як до театрального дійства. Для італійця їжа, це насамперед свято життя!

Аромат італійської кухні не сплутаєш ні з яким іншим. Він наповнений духом дарів теплого моря, пахощами трав і терпкістю плодів, що дозріли на залитих сонцем просторах. Створюючи страви, кулінари Апенінського півострова спираються на багатовіковий досвід своїх попередників. Для приготування страв італійські кулінари вживають багато різноманітних спецій і приправ. Причому вони віддають перевагу тушкованим продуктам у власному соку з додаванням оливкового масла і вина, щоб якнайкраще передати аромат і специфічний смак тієї чи іншої страви.

Паста (Pasta)
Перш за все, італійська кухня – це тисячі виробів з тіста, причому кожен із них має своєрідний смак. Національним блюдом італійців вважаються макарони – «паста». З макаронних виробів можна виділити спагетті, букатіні, вермічеллі, каппелліні. Головне в приготуванні пасти – соус і тертий італійський сир. Також багато в Італії і видів локшини – тальятелле, феттучині, тальоліні. Популярні і подібні до наших пельменів равіолі і тортелліні з різноманітною начинкою. Люблять італійці і “лазанью” – своєрідну запіканку з широких смуг тіста, з томатним соусом, бешамель, м’ясом і сиром.

Піца (Pizza)
На превеликий подив туристів, піца не є головним блюдом yаціональної кухні і користується популярністю головним чином у туристів. Колись давно піца була стравою бідняків – коржик з помідорами і спеціями, іноді з дешевим сиром. З часом, однак, кулінари навчилися додавати їй пікантний, вишуканий смак, використовуючи в своїх рецептах шампіньйони, різні морепродукти, артишоки і навіть ананаси. Серед різноманітних видів піц – класична «наполетана» (napoletana) з помідорами і анчоусами, «моццарелла» – з маслинами і сиром. Піца «Маргарита» має кольори національного прапору: червоні томати, білий сир моцарелла, зелений базилік. А своєрідна «закрита» піца «кальцоне» (calzone) зберігає всередині всі свої аромати, насолодитися якими можна лише розкривши начинене фаршем тісто. Різноманіття піци в Італії надзвичайно величезне – на будь-який смак і гаманець.

Сир (Formaggio)
Різновидів сиру в Італії дуже багато і кожен із них призначений для конкретних страв. Для піци, наприклад, використовується моццарелла, горгонцолу додають у вершковий соус, з ніжної рікотти роблять десерти. А ось королем сирів вважають пармезан, ним посипають майже всі страви – пасту, омлети, салати і тонко нарізані скибочки маринованого м’яса – карпаччо. У назвах сиру стільки поезії, що стає зрозуміло, чому італійці готують так смачно. Ви тільки вслухайтеся: Канестрато Пугліезе, Грана Падана, Парміджано-Реджано, Пекоріно Романо, Качьотта ді Урбіно, Фонтіна, Квартіролло Ломбардо, Пекоріно Сардо, Маскарпоне, Проволоне і Скаморца, Рагузано і Фьоре Сардо, Мраццано і Расчера. Загалом – всі сорти навіть не перелічити. А різних смаків і ароматів неймовірна кількість!

Різотто (Risotto)
Ця класична страва італійської кухні давно стала візитною карткою Італії, як і піца. За легендою, різотто з’явилося в XVI столітті завдяки молодому рестораторові, який додавав в рис рідкісний, в ті часи, шафран. Неодмінна умова приготування різотто – хороша якість рису. Перед тим як залити його водою або бульйоном, рис попередньо обсмажують на оливковій олії. Однак, часто достатньо додати до рису шматочок вершкового масла і тертого сиру, щоб поліпшити його смак. Можна також на свій смак значно розширити палітру рецептів, використовуючи дл приготування «різотто» гриби, м’ясо птиці, устриці, краби, помідори, стручковий перець. За вашим бажанням різотто може бути легким вегетаріанським або ситним м’ясним, пряним або дуже ніжним, розсипчастим або рідкуватим. Ця страва змінюється разом з вашим настроєм.

Десерти
Для ласунів будь-якого віку італійські кухарі готують десерт – ні з чим не зрівнянний, приготовлений на основі сиру “маскарпоне” – торт “Тірамісу”, що в перекладі означає “підніми мене вгору”. Італійці віддають перевагу кондитерським виробам: пироги з начинкою з каштанів, повітряне печиво, круасани, тарталетки, різні тістечка. Та з особливою теплотою італійці відносяться до морозива (gelato), яке відоме на цілий світ. На сьогоднішній день в Італії існують сотні різновидів морозива – від фруктового щербету до часникового морозива або морозива зі смаком сиру пармезан. Так що витончена трапеза може початися з морозива і їм же й закінчитися.

Вино
Всі ці вище перераховані гастрономічні витребеньки, звичайно ж, супроводжує невід’ємний супутник – італійське вино. Виноробство в Італії заняття настільки давнє, що навіть історики не можуть точно відповісти на запитання, коли місцеві жителі почали вирощувати лозу, збирати і давити ягоди. Про різновид вин Апеннінського півострову можна говорити вічно. На весь світ відомі італійські “Кьянті”, вермути “Мартіні”, аперитиви “Кампарі”, ігристі вина “Асті”, лікери “Амаретто” і “Самбука”, виноградна горілка – “граппа”, вже давно стали улюбленими напоями найвибагливіших гурманів.

Кава
Окремої уваги заслуговує звісно кава. До неї тут відносяться трепетно і з любов’ю. Навіть маленькі кавярні завжди запропонують вам дуже смачний еспрессо. А численні кафе в містах просто створені для того, щоб посидіти за столиком біля вікна з чашкою, що виділяє чудовий аромат. Вранці італійці пють «капуччіно» – це вранішня кава (після 12 годин його пити не прийнято). «Еспрессо» ж п’ють впродовж дня. Причому варять його не тільки в спеціальних апаратах, але і в особливих кавоварках. До кави, що завершує трапезу, подають один з улюблених італійцями фруктових лікерів «лімончеллу».

Anguillara Sabazia – місто на березі вулканічного озера

Для тих, хто відправився в подорож Італією на декілька днів, оминути це місто, що знаходиться в 30 кілометрах від Риму буде великим упущенням. Ангуїллара-Сабація – це затишний італійський куточок з вузькими вуличками, кам’яними церківками та ароматами лазаньї і пепероні на березі мальовничого озера Браччано (Lago di Bracciano). Озеро Лаго-ді-Браччано (Lago di Bracciano) – одне з найбільших озер в італійському регіоні Лаціо. Маючи площу в 57 кв. км. воно займає 8-е місце серед озер Італії. Його глибина сягає до 156 м. Кругла форма водойми характерна для кратерних озер вулканічного походження. В античності озеро називалося Сабатінскім (Lacus Sabatinus). Озеро з’єднане з Ватиканом древнім акведуком Траяна.

Озеро Lago di Bracciano є головним джерелом води для жителів Риму, тому його чистота є пріоритетом. Використання моторних човнів на озері суворо заборонено, а каналізаційні системи довколишніх міст побудовані так, що в разі аварій забруднення озеру не загрожує. Тому Lago di Bracciano є не тільки одним з найбільших озер в Італії, але і одним з найчистіших. Правдивість цих слів довелося перевірити особисто, із особливим задоволенням пірнувши в смарагдову товщу теплої води.

Bracciano – курорт знаменитостей

Мандрівка вздовж набережної озера триває і наступний туристичний пункт містечко Браччано (Bracciano) – відомий елітний курорт провінції Лаціо (Lazio). Околиці і мальовничі краєвиди містечка настільки величні і привабливі, що не тільки звичайні туристи, але й багато кінозірок і знаменитостей віддають перевагу відпочинку в Браччано. Саме в Браччано (Bracciano) відбулося одруження Тома Круза і Кеті Холмс. Тут також італійський співак Ерос Рамазотті поєднався шлюбом з танцівницею Мішель Хунцікер. Фільм «Отелло» з Лоуренсом Фішберном і Кеннетом Брана знімався теж тут.

Місто стоїть на березі одного з найбільших озер Італії, яке називається також Браччано (Lago di Bracciano). Сюди в літню спеку приїжджають відпочити римляни і гості міста. І ще в Браччано чудово зберігся середньовічний замок династії Орсіні-Одескалькі (Castello Orsini-Odescalchi). Замок досі належить роду Одескалькі. Однак італійська знать зовсім не намагається відгородитися від світу і дозволяє прогулюватися старовинними коридорами замку численним туристам.

Остія – порт Античного Риму

Далеко від хаосу буденних днів, в двох кроках від Риму, Антична Остія (Ostia Antica) подарує вам відчуття вічних цінностей звичайного світу. Остія, нині Стародавня Остія (Ostia Antica) – римське місто в Лаціо, в гирлі Тібру; головна гавань Стародавнього Риму, що вважалася також його першої колонією. Потопаючи в тіні кипарисів і піній, руїни стародавнього портового міста в передмісті Риму дозволяють уявити, як протікало тут життя в ті далекі часи. Місто Ostia Antica було засноване ще в 7 столітті до н.е. королем Анко Марціо. Сьогодні відвідувачам археологічної зони доступні вулиці і структури: будинки, терми, склади, храми і театр періоду 3 століття до нашої ери.

Спочатку порт розташовувався у гирлі Тібру в морі Portus Augusti (Traiani). Та набіги варварів не пощадили Римський порт; Остія занепадає, а з часом залишається похованою під шаром землі. Тільки в результаті археологічних розкопок початку 19 ст. унікальне місто знову побачив світ. М’який клімат узбережжя, тепле море, нескінченні пляжі, запах спецій і прянощів в повітрі, відпочинок і розвага на будь-який смак і гаманець – все це можна знайти в Античній Остії та на пляжах курорту Лідо ді Остія (Lido di Ostia) Тірренського моря.

«Коли вам усе зрадить, коли вам більше нічого не лишиться такого, що прив’язувало б до якогось куточка світу, приїжджайте до Італії. Тут людина на версту ближча до Бога», писав Микола Васильович Гоголь. Потрібно дуже багато часу, щоб досконало вивчити Рим з його околицями та відвідати всі визначні пам’ятки. Однак 10 днів моїх “римських канікул” виявилося цілком достатньо, щоб уява та настрій цього історичного міста сформувалися і плавно вляглися у свідомості мандрівника. Це справді магічна країна, куди хочеться обов’язково повернутися знову!

____________________________________________________________________________________________

© Іgor Melika, 2012 (Roma, Italia). Photo by Igor Melika (All Rights Reserved)