Пошук за тегами
Фото-тест
Знавець Карпат
Метеопрогноз
Погода в Карпатах

Дуб (Quercus) – рід багаторічних рослин родини Букових, що налічує понад 600 видів. У багатьох народів дуб вважався найгарнішим деревом, і до нього ставилися з пошаною і любов’ю. Недарма латиною дуб так і називається – «гарне дерево» (Кверкус, Quercus), від кельтських слів «quer» – «гарний» і «cuez» – «дерево».

Люди різних національностей і віросповідань з повагою ставляться до дуба, знаходять різноманітне застосування його деревині, корі, листю і плодам. Важко сказати, яка частина рослини найбільш популярна. Потужний стовбур, велика коренева система і широка крона асоціюються з могутністю, силою, довголіттям. Шкірясті листя, які тримаються на гілках до сильних морозів, уособлюють безприкладну хоробрість і стійкість. Втім для декого із нас, цікавим фактом може стати інфомація про здатність дуба – «плодоносити» жовто-рожеві горішки, через які у розпал літа дуби стають схожими на серпневі яблуні.

Саме в цей період на листі дерев зявляються завбільшки з волоський горіх світло-зелені, злегка підрум’янені з одного боку «яблучка». Це гали, або так звані «дубові горішки». Гал (від лат. galla- чорнильний горішок) або «дубове яблучко» – це паразитичні утворення на органах рослин (листках дуба, берези, липи, клена, вільхи, граба та ін.), що виникають: внаслідок механічного подразнення рослинних клітин; після відкладання комахами яєць у гали; внаслідок виділення токсинів різними видами збудників.

Відомо близько 15 тисяч видів галотвірних організмів, серед яких на особливу увагу заслуговує горіхотворка. Горіхотворка дубова (Diplolepis quercusfolii) – типовий житель дубових лісів України. Вона живиться дубовим пилком і нектаром. Після того, коли самка відкладає яйце в тканину листка на листі дуба – виникають так звані «чорнильні горішки» – кулясті гали. Весною з’являються личинки, живлення яких провокує розростання тканин жилки листка і навколо малої ненажери утворюється наріст кулястої форми – гал, який нагадує маленьке яблучко від чого й назва комахи. Розрізавши гал, можна побачити в середині невелику білу і безногу личинку. Восени личинка стане лялечкою а згодом – дорослою комахою.

Гали – чорнильні дубові горішки

Личинка Горіхотворки дубової

Восени гали опадають разом з листям. Ні в одній частині дерева не міститься стільки дубильних речовин, скільки в дубових горішках. Якщо ви зберете таких горішків (сухими вони зберігаються роками), то отримаєте дуже міцний і насичений барвник. Крім горіхотвірок трапляються й інші, пов’язані тільки з дубом комахи (зокрема – зелена дубова листовійка), тільки тут розвиваються деякі види грибів-паразитів, що живуть за рахунок листків чи пагонів цього дерева. Варто також зауважити, що масове спричинювання утворення гал може призводити до передчасного опадання листя, істотного зменшення загальної площі фотосинтезуючого апарату, а загалом і до істотного зменшення приросту рослин. Збудники багатьох гал ослаблюють рослини і можуть спричинити їх до загибелі, чим шкодять лісовому і сільському господарству.

Дубові горішки (гали) містять багато танінів – природних поліфенолів (речовин, які мають кілька груп ОН, з’єднаних з бензольним кільцем). Таніни дають з солями тривалентного заліза комплекс, забарвлений майже в чорний колір. Саме на цьому і було засновано отримання чорнила. Ще в Давньому Римі мідний купорос був товарним продуктом, але вже тоді існували недобросовісні продавці. Зокрема, мідний купорос розбавляли дешевшим залізним купоросом. Щоб виявити підробку, використовували дубові горішки: чорне забарвлення викривало наявність заліза.У наш час галли використовують для отримання таніну, який застосовується в медицині. Крім того, харчовий барвник танін, на сьогоднішній день зареєстрований як харчовий додаток під номером Е181.

Способи виготовлення чорнила з чорнильних горішків, якими написана переважна більшість рукописних книг пізнього Середньовіччя, на той час можна було знайти у всіх довідниках для виробників. Рецептура цих залізо-галових чорнил цікава вже бодай тим, що основним інгредієнтом най той час був саме «дубовий горішок» – кулястий хворобливий наріст, що утворюється, в основному, на листках і тонких пагонах дуба.

Зазвичай такі чорнила виготовлялися в аптеках фармацевтами. А продукт вищої якості навіть ввозився з-за кордону. Для приготування чорнила, кульки з дубового листя збирали восени, коли вони набували найбільших розмірів. Зібрані і промиті горішки подрібнювали і вичавлювали з них сік, додаючи в певній пропорції залізний купорос, гвоздику, бертолетову сіль, аравійську камідь і оцет. Для зв’язування і згущення чорнила використовували гуміарабік або декстрин. Потім чорнило витримували на світлі 10-12 днів, в результаті чого воно набувало ще більш темного кольору.

Взагалі рецептів виготовлення чорнила існувало безліч. Горішкові чорнила темно-коричневого кольору протягом багатьох століть застосовувалися для письма та малювання. Вони відрізнялися особливою світлостійкістю – під дією світла не тільки не втрачали свого кольору, а, навпаки, набували більш насиченого темно-коричневого відтінку. На сьогоднішній день промисловість не виробляє подібне чорнило, але деякі графіки, що працюють пером, готують такий продукт самостійно. Варто знати, що горішкове чорнило придатне лише для малювання (написання) гусячим або тростинним пером. У свій час, саме такими чорнилами користувався О.С. Пушкін та його сучасники. І насамкінець: більшості з нас відомо, що Дуби (Quercus) – довговічні рослини. Деякі дерева доживають навіть до двох тисяч років!
____________________________________________________________________________________________

© Іgor Melika, 2017

Залишити коментар