Igor Melika

Цього разу якось спонтанно потягнуло в гори. Хоча тут і дивуватися нема чому: вже більше місяця я не був у поході, не приходив на сповідь до гірських вершин, щоб зцілити свою душу та отримати від них силу та енергію. Географічно склалося так, що Полонина Боржава розташована найближче до моєї домівки. І коли постає питання, куди недалеко податися в гори, відповідь та рішення однозначні – на Боржаву! Трохи більше години потягом – і ми у Волівцю, на класичному і найзручнішому для туристів старті, де практично виключаються поблукеньки.

На календарі кінець березня, а вже післязавтра – 1 квітня, день сміху. Та мені з товаришем поки що не весело: щоб дістатися на вершину гори Православний Хрест, так звану в народі «Цицьку», потрібно було пройти добрий десяток метрів через баюри-калюжі, розбиту лісовозну дорогу і болотом по коліна. У воловецькій долині на повну хазяйнувала весна. На обійстях кипіла робота. Люди поралися біля своїх домівок, палили багаття, засіювали грядки. Тільки двоє відчайдухів обминаючи весну, дерлися кудись вгору, де високо під верхами виднівся ще засніжений хребет Боржавської полонини.

Весняна прогулянка справді приготувала для нас сюрприз. Піднявшись на висоту 1200 м над р.м. ми потрапили у справжнє царство снігу і льоду. Зима на всі 100% демонструвала хто в горах хазяїн. Що цікавого за день нам вдалося побачити і які краєвиди можна було споглядати з гірських вершин, якнайкраще розкажуть фотознімки.

Гора Плай і гора Великий Верх (на задньому плані)

Підйом на передвершину гори Темнатик

Засніжені куполи гори Гостра (1405 м)

Біля гори Православний Хрест

Полонинський та Вододільний хребет з вершинами Гостра (1405 м) і Пікуй (1408 м). Вид з гори Темнатик (1343 м). В центрі кадру хребет Велика Гранка

Полонина Боржава в кінці березня

Фрагмент Боржавського хребта з вершиною Стой (1681 м)

Полонина Боржава в кінці березня

____________________________________________________________________________________________

Фото: Ігор Меліка, Валерій Вареник © 2008