Пошук за тегами
Фото-тест
Знавець Карпат
Метеопрогноз
Погода в Карпатах

В житті фото-мандрівника бувають такі ситуації, коли бажання піти кудись в гори виникає спонтанно, тобто не заплановано. І в цьому є якийсь свій, особливий сенс. Так, на початку жовтня 2013 року, у мене виник задум відвідати Словаччину – Високі Татри. До того ж, на найближчі дні метеорологи пророкували теплу і сонячну погоду. Маючи «вільне вікно» між плановими фототур-походами, бажання поїхати саме в Західні Карпати тільки підсилювалося. Адже ці гори для мене (поки що) край незвіданих красот! І хоча для перебування на території Словаччини необхідно мати шенгенську візу, зібрати команду добровольців виявилося зовсім не складно. На пропозицію провести дводенний вікенд у Високих Татрах, пятеро моїх друзів погодилися одразу. Наплічники в машину і – в гори! Яхооууу!

Цьогоріч проект «Подорожуємо та фотографуємо разом» мандрує Татрами вже втретє. Туристичний маршрут, який ми обрали на цей раз, не обіцяв бути легким. Проте поміж інших маршрутів він виділяється особливою мальовничістю і проходить через відоме в туристичному осередку озеро – Зелене плесо (Zelene pleso) та Белянські Татри. Від українського кордону до Високих Татр всього 215 км. Виїхавши з України ще вдосвіта, вже близько десятої години ранку ми були на початку маршруту у високогірному містечку Tatranska Lomnica. Оскільки в цей час осінні дні доволі короткі, одноголосно було вирішено скористатися витягом, який доставляє туристів в гірськолижне урочище Скалнате плесо (Skalnate pleso), що на висоті 1751 м над р.м. Звідси розходяться туристичні маршруті на всі боки. Наша нитка маршруту виглядала так: Skalnate pleso (1751 m) – Velka Svistovka (2038 m) – Zelene pleso (1551 m) – Trojrohe pleso (1611 m) – Velke Biele pleso (1615 m) – м. Татранська Ломніца. Довжина маршруту: 15 км.

Ломницький Штит (Lomnický štít 2364 m) – одна з найвищих вершин у Високих Татрах

Спішський град (Spišský hrad) – найбільший замок Словаччини. Памятник Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Вид на Високі Татри з села Списький Штврток (Spišský Štvrtok), Східна Словаччина

Поснідавши в «бістро» на Скалнатому плесі ми неспішно почали підйом маркованим маршрутом до перевалу Velka Svistovka. В цей день у Татрах було велелюдно. Завдяки теплій і сонячній погоді, сотні прихильників активного відпочинку подалися саме в гори. Для зручного пересування туристів у Високих Татрах служать доглянуті та промарковані стежки, які заслуговують окремої уваги. Ретельно розмічені туристичні траси, загальною протяжністю 350 км, ведуть до долин і водоспадів, до гірських перевалів і вершин, які щороку доступні туристам з 15 червня по 30 жовтня. У 50-ті роки більшу частину стежок було викладено природним каменем з допомогою місцевих піонерів та комсомольців. Місцями, фрагменти таких рукотворних трас вражають розмірами кам’яних брил упорядкованих людськими руками(!).

Скалнате плесо (Skalnate pleso 1751 m). На задньому плані гора Ломницький штит 2634 м

Астрономо-метеорологічна обсерваторія “Скалнате плесо” для спостереження за кометами та астероїдами

Вид з перевалу Velká Svišťovka на “Змерзлу долину” (Zmrzla dolina)

Невдовзі кам’яна стежка привела нас до перевалу Velka Svistovka, що біля однойменної вершини висотою 2038 м над р.м. Те, що ми побачили з перевалу, перевершило всі наші очікування! Стрімкі, скелясті вершини припорошені снігом, здіймалися в небесну блакить майже торкаючись літаків, що пролітали над ними. Велич і краса цих гір не піддаються ніякому словесному опису. Цією красою можна милуватися нескінченно. Ти ніби поринаєш у царство гір, відчуваючи себе частинкою цього дивовижного світу.

Вид на “Зелене плесо” з сідла “Velka Svistovka”

Туристична стежка у Високих Татрах

Вид на Белянські Татри з вершини гори Veľká Svišťovka (2038 m)

Далі нас чекав найскладніший відрізок на цьому маршруті – спуск з перевалу Velka Svistovka в Долину Зеленого озера. Стрімка стежка до низу немов гадюка звивалася поміж кам’янистих схилів та жерепом. Місцями траплялися вузькі ущелини в яких замерз водоспад чи потічок. Такі відрізки нам добряче полоскотали нерви, перед тим, як ми їх подолали. Були туристи, які дивлячись як саме долаються льодові перешкоди, у розпачі поверталися назад. Спуск дався не легко і нашій команді, однак щойно ти досягаєш мети, всі найважчі моменти маршруту забуваються або ж кудись зникають.

Вид з перевалу Veľká Svišťovka на Долину Зеленого плеса (Dolina Zeleneho plesa)

До притулку, що знаходиться біля Зеленого озера ми дісталися близько 15:00. Озеро було вкрите товстим шаром льоду смарагдового кольору. Біля хати снували сотні туристів, наче мурахи біля термітника. Хата біля «Зеленого плеса» (Chata pri Zelenom plese) раніше відома як «Брнчалова хата», або «Брнчалка» (Brnčalova chata, Brnčalka), для багатьох відвідувачів Високих Татр є найулюбленішим туристичним притулком. Хата розташована у мальовничій долині на висоті 1551 м над р.м.

Перша хата на цьому місці була побудована ще в 1876 році, яка згодом була знищена вогнем. Незабаром на цьому ж місці було побудовано новий притулок, на північному березі озера. Хату було названо на честь Альберта Брнчала (Albert Brnčal 1919-1950), вчителя фізичного виховання, тодішнього президента Словацької асоціації альпінізму, який трагічно загинув у Високих Татрах. На сьогоднішній день притулок носить назву «Хата біля Зеленого плеса» (Chata pri Zelenom plese).

«Хата біля Зеленого плеса» пропонує своїм відвідувачам проживання та харчування. Кількість ліжкомісць в притулку – 56 та кілька місць для ночівлі в спальнику на власному карематі. Ціна проживання за добу становить 14 євро з особи. Однак варто зауважити, що членам і учасникам різних туристичних клубів та асоціацій Словаччини і Чехії (KST, JAMES, ČHS, ÖTK, NFI) надається знижка в розмірі 50%. Стомлений турист, який дійшов до хати біля Зеленого озера, має можливість тут поїсти і попити, набратися сил, щоб продовжити свій маршрут. Просторе кафе пропонує своїм відвідувачам широкий асортимент гарячих і холодних страв та напоїв. Ми також зупинилися біля хати, щоб відпочити та пообідати. І хоча в середину хати до барної стійки було не проштовхнутися, поласувати бочковим пивом нам все-таки вдалося.

Туристичний приутлок біля Зеленого плеса (Chata pri Zelenom plese, Brnčalka) – 1551 м над р.м.

Далі наш маршрут пролягав через Долину Білих озер, в якій знаходяться близько десяти невеликих водойм. Серед них два найбільших озера – Трироге (Trojrohe pleso-1611 m) і Велике Біле плесо (Velke Biele pleso-1615 m). На фоні Белянських Татр ці водойми виглядають надзвичайно мальовничо. Біля Білого плеса знаходиться велике розгалудження маршрутів. Наш напрямок – до низу, в Татранську Ломницю, де припарковане наше авто. Через Долину Кежмарської Білої води спускаємося в густий смерековий ліс і за декілька годин виходимо на шосе до автобусної зупинки. В кінці ж маршруту приємним фактом стало те, що на зупинці стояли легкові авто та міні-буси, які за помірну ціну були готові відвезти туристів будь-куди. Відтак наша прогулянка Високими Татрами закінчилась успішно і ми втомлені, але переповнені емоціями поїхали шукати нічліг на курорті Штрбське плесо.

Трироге плесо (Trojrohé pleso) – моренове озеро в Долині Білих озер – 1611 м над р.м.

Вид на Високі Татри (лівіше) та Белянські Татри (правіше) з перевалу Veľká Svišťovka

Пізно вночі, на Штрбському плесі, ми влаштували святкову вечерю в ресторані «Furkotka», з велетенськими порціями «фуркотських галушок» і темним бочковим пивом. А наступного дня відвідали туристичне містечко Попрад (Poprad), після чого вирушили в напрямку українського кордону. Дводенний вікенд в Словаччині наблизився до кінця! Завдячуючи теплій, сонячній погоді ми мали можливість споглядати вражаючі пейзажі Високих та Белянських Татр, милуватися їх засніженими вершинами та мальовничими озерами. Покидаючи ці дивовижні місця, хочеться сказати одне – до нових зустрічей у Високих Татрах!

Група вершин, що підносяться над Великою Змерзлою долиною у Високих Татрах: Baranie Rohy (2526 m), Čierny štít (2429 m), Kolový štít (2418 m), Jastrabia veža (2137 m)

____________________________________________________________________________________________

© Ігор Меліка, 2013 Vysoke Tatry

Фото: Ігор Меліка, Валерій Вареник © All Rights Reserved

  • Dmytro Balkhovitin:

    Замечательно!!! С удовольствием попутешествовал Татрами по фотографиям :)

  • Сазін Ю.:

    От так ми й звикли дивитись на світ, “очами Сєнкєвича”.. :)

  • Дмитро Король:

    А остання фото чимось нагадує ракурс виду на Туркул з Несамовититого. Тільки неначе Туркул виріс)))

  • Misha Fedelesh:

    Дуууже гарно…

  • fr1m:

    Гарні гори, є де полазити. :)

  • Любов:

    Дякую за фото і коментар! Тепер в мене дві мрії: перша – побувати в Вашому фототурі по Високим Татрам, а друга – навчитись (хоч приблизитись) фотографувати, так, як Ви!

  • Костянтин:

    Красота! Які височенні гіганти! Цікаво, чи їх видно з Карпат

  • Андрій Опир:

    Неймовірний маршрут, аж не віриться що це лише 15 км.

  • віталій з березного:

    костянтин :
    так, високі тарти видно з україни, але побачити їх важко http://www.dalekieobserwacje.eu/tatry-z-riwny-w-poloninie-rownej-200-km/

Залишити коментар

*