Це – особливий релікт міжвоєнної архітектури, уламок того міфічного Львівсько-Варшавсько-Віденсько-Паризького вектора, про який сьогодні циркулюють лише чутки і здогади. Це споруда і це структура, житло, робітня, цитадель, академія, бібліотека, зали для конференцій, танців і гімнастики, салон, басейн, машинне відділення, ресторація, електростанція, котельня, анфілада комор, а ще підземелля і безліч інших загадкових приміщень з вічно зачиненими дверима.

Колишня обсерваторія, тобто місце для обсервації, для споглядання і спостереження  за ангелами, а можливо, за кометами і по сьогоднішній день залишається загадкою, яка височіє на вершині гори Піп Іван…  читати далі »»»

  • На рахунок статті Алли Корсунь – ми вже тут обговорювали http://haidamac.livejournal.com/160093.html
    Не дуже вдала стаття, як на мене, ще й написана людино, яка, певно далеко від всього того Але то таке.
    А як ти особисто ставишся до проектів відновлення обсерваторії?

  • Ігор М.:

    В інтернеті не так вже і багато публікацій про «чудо-обсерваторію». «Толкові» статті я можу особисто перерахувати на одній руці. Тим паче, всі вони вже перечитані вздовж і впоперек шанувальниками цього жанру. Важко не погодитись, стаття Алли Корсунь написана не «найвищому рівні». Але хотілося нових вражень, якихось свіжих фактів. Саме листи академіка Орлова О.Я. і послужили приводом для розміщення цієї публікації на власній сторінці.

    Моє відношення до проекту про відновлення обсерваторії, приблизно як у тих гуцулів із статті – сприймаю з пересторогою… Так як у нашій країні закони іноді змінюються (приймаються/затверджуються) залежно від погоди чи настрою представників влади, очікувати можна все, що завгодно. Але спасати об’єкт, на мою думку, треба у любому випадку. Сама ідея не погана, де згідно проекту, планується розмістити навчально-науковий центр. Тільки від слів до реальності, здається, доволі далеко…