Igor Melika

Осінь, зима, весна і… знову осінь. Різку зміну сезонів впродовж двох днів довелося пережити та відчути на собі учасникам фототур-походу в Карпатських горах під час подорожі на гору Манчул. Дводенний похід на початку листопада порадував фотомисливців сонцем, снігом та золотом справжньої карпатської осені. Протягом 48 годин гірський клімат різко змінювався з осені на зиму, із зими на весну і знову повертаючись в осінь.

У південній частині масиву Полонини Красної знаходиться смуга невеликих хребтів і окремих вершин, сильно розчленованих долинами рік. На одному із таких хребтів знаходиться мальовничий Манчул. Гора Манчул (1501 м над р.м.) розташована в Угольсько-Широколужнянському масиві Карпатського біосферного заповідника на межиріччі Тереблі й Тересви та південних макросхилах Полонинського хребта. Від масиву з найвищими його вершинами Манчул (1501 м) і Кінець Манчулу (1343 м) радіально відходять верхів’я численних потоків, через що морфоструктура в центральній частині має вигляд кільцевої. Багато потоків у полонинській частині масиву беруть початок з досить потужних джерел. Тому подорожуючи верхів’ям хребта Манчул туристи завжди мають доступ до питної води, що особливо актуально в теплу пору року.

День перший. Ранок. Осінь…

Маршрут на гору Манчул починається в селі Вільшани безпосередньо біля греблі Теребле-Ріцької ГЕС. Через обмілілу Тереблю переходимо на інший берег ріки, звідки буковим лісом починається різкий підйом вгору. Згодом ліс закінчується і вторована стежина виводить на безлісий схил Полонинського хребта звідки можна споглядати смарагдово-блакитну гладь Вільшанського водосховища, хребет Бовцарський Верх з вершинами Цевела (1208 м) і Тапеш (1324 м) та масив Пішконі.

Далі стрімка стежка, що згодом переходить в широку лісовозну дорогу, виводить до вершини Кінець Манчула (1343 м). При хорошій видимості з цієї вершини відкриваються грандіозні панорами Карпатських хребтів і масивів: Полонина Боржава, Бовцарський Верх, гора Камянка, хребет Пішконя, гора Стримба, Полонина Красна, Свидовецький масив та Чорногора.

День перший. Вечір. Зима…

Ми піднялися на висоту 1300 м над р.м. де панувала справжня зима. Відтак літні футболки довелося різко замінити на теплі фліси та светри. Припорошена снігом дорога привела нас до вершини Манчула тоді, коли сонце вже закотилося десь далеко за обрій. Останні метри до вершини довелося долати всупереч штормовому вітру, який все норовив збити з ніг. Через несприятливі погодні умови наші плани заночувати на висоті 1501 м над р.м. потерпіли фіаско. Вітер щомиті посилювався і нам довелося скидати висоту та шукати більш комфортне і безпечне місце для ночівлі. Майже в темряві спускаємося нижче вершини Манчула до дерев’яного притулку, який, імовірно, ще влітку спорудили збирачі чорниць. Хутко розкладаємо намети, топимо сніг та готуємо вечерю. Глибока ніч швидко опустилася на гори і небо густо всіяли яскраві зорі. Однак бешкетник-вітер не вщухав і до самого ранку, час від часу, нагадував про себе.

День другий. Ранок. Весна…

Ранок наступного дня зустрів нас сонячною, малохмарною погодою. Вітер врешті-решт заспокоївся і ми могли не кваплячись провести ранкову фотосесію. А коли із-за вершини Манчула виглянуло сонечко, сніг на хребті почав різко танути. Ми знову одягнулися по-літньому і з весняним настроєм почали спуск до села Вільшани Хустського району. Видимість була пречудовою і ми могли насолоджуватися неперевершеними краєвидами карпатського високогір’я. В цей день з хребта Манчула особливо чітко проглядався хребет Полонини Боржава, який знаходився від нас на віддаленні більше ніж 50 км по прямій лінії.

День другий. Вечір. Осінь…

По обіді ми покинули засніжений хребет Манчула і почали поступово скидати висоту. Далі наша стежка пролягала через прадавній буковий ліс в якому хазяйнувала справжня осінь. Фарби осіннього лісу радували око, а шурхотіння листя під ногами нагадувало шепотіння про минуле, розбурхуючи в думках хвилю спогадів про все і ні про що… Неможливо словами передати запах осені. Тут у ній все – і дитинство, і юність, і зрілість…

Ближче до села ми вийшли на полонинку з джерелом залиту щедрим осіннім сонцем. Тут ми зробили привал, розпалили вогонь та запекли на обід ковбаски і каштани. Далі до села – рукою подати. Осінь, зима, весна і… знову осінь. Покидаючи ці дивовижні осінні гори ми несли з собою додому цілу торбу вражень та позитивних емоцій. Впродовж двох днів перебування в горах, учасники фототур-походу по-справжньому отримали неймовірну насолоду від пережитого та побаченого. Та найголовніше – це фотографії, які ще довго нагадуватимуть про незабутній «білий листопад» в осінніх Карпатах. (Нитка маршруту: с. Вільшани – г. Кінець Манчулу (1343) – г. Манчул (1501 м) – с. Вільшани. Довжина маршруту: 16 км. Час руху: 5 годин)

____________________________________________________________________________________________

© Ігор Меліка, 2012  (Фото: Ігор Меліка & Володимир Бондаренко ©)