Igor Melika

До грама і мілілітра, або дилема: все необхідне і нічого зайвого

Якщо вам якось Бог послав кавалок — не сиру — м’яса, ви його замаринували і хочете оприходувати з друзями «під стограм», наполеглива порада: в гори для цього не йдіть. Якщо вас дістали асфальт, смог від машин, набридла нудотна одноманітність на роботі — зробіть всій цивілізації па-па і вирушайте в Карпати. Надовго. Ви потім обов’язково оціните всю величність і неповторність тієї мандрівки, повернетеся сповненим (-ною) енергії і піднесення, відчуєте, як без важкого рюкзака (наплічника) ледь не підлітаєте на рівнині… Стоп! Панегірик обриваємо, бо до походу треба зібратися.

По-перше, слід все чітко з’ясувати: усе необхідне ви впродовж декількох днів будете нести на собі, а в поході навіть бляшанка консерви стає величезним вантажем. Тому так важливо не обтяжуватися зайвим і одночасно мати з собою все необхідне. На старті тривалого (скажімо, тижневого) походу за участю жінок і дітей дорослому чоловікові доводиться нести кілограмів під 40. Втім, і на дві ночівлі доведеться брати майже те саме, різниця лише в кількості харчів та дрібної білизни. Вміст наплічника можна поділити на такі умовні групи: спорядження (групове та індивідуальне), особистий одяг і взуття, продукти харчування, аптечка, індивідуальний посуд та предмети гігієни.

До турспорядження включимо: наплічник, спальник, килимок (карімат), намет, казанки, фляга, а також деякі вкрай потрібні «дрібниці»: ніж, сокира, карта і компас (у старшого групи), сухий спирт для розпалювання вогнища в дощ, целофанова плівка, шнурки, ліхтарик із комплектом запасних батарейок. Зараз у продажі є наплічники різних конструкцій. Нізащо не ведіться на так звані «груші», це такі пузаті одоробала, з якими ходили Підмосков’ям погані хлопці з мультика про Крокодила Гену — вони вкрай незручні. Багато бувалих туристів віддають перевагу наплічникам з металевим каркасом типу «Єрмак». За зручністю вони трохи поступаються сучасним рюкзакам з синтетичної тканини, з різними лямками, широким розвантажувальним поясом. Але мають суттєві переваги: на коротких привалах їх запросто встановити вертикально, щоб потім без сторонньої допомоги піднятися з вантажем, до каркаса знизу чи зверху можна прикріпити той же намет та інше спорядження, в кишенях зручно розміщувати предмети, які мають бути під рукою. Вибираючи в крамниці рюкзак, орієнтуйтесь не так на розмір гаманця, як на об’єм. Для жінки оптимально 60 літрів, для чоловіка — 100. Маленька порада: аби лямки менше в’їдалися в плечі і ключиці прихопіть з собою поролонові «плечики» від жіночої блузки чи сукні. Надягаючи рюкзак їх треба лише підкласти під лямки.

Не може не тішити, що тяжкі та громіздкі брезентові намети відходять у минуле. Виконані з поліпропілену та інших синтетичних речовин, з бавовняними «спальнями», протимоскітними сітками, укомплектовані альпенштоками та іншим причандаллям, сучасні намети важать 3-4 кг, легко складаються-розкладаються. Важливо, аби в наметі було місце під тентом, де можна скласти речі. Додатковий тент, особливо на випадок сильного дощу, можна влаштувати і з целофанової плівки.

Спальні мішки бувають двох типів — так звані «кокони» і ковдри, які мають суцільний замок-блискавку збоку і внизу. Дві одинакові ковдри можна з’єднати докупи, і тоді в «мішку» можна спати втрьох. (Попустіться — в поході не до групового сексу, йдеться про можливий варіант оптимізації). В серйозному поході оптимально мати три казанки на групу, аби одразу готувати перше, друге і чай. Добре, якщо казанки за діаметром входять один в інший, тоді це начиння займає небагато місця. Не забудьте для себе металеві миску, ложку, горнятко — інакше наковтаєтесь слини, поки хтось милостиво дасть вам скористатися своїм посудом. Бувалі мандрівники обов’язково беруть з собою вигнуті з міцного залізного (!) дроту гачки та рогатки. Конструкція залежить від власної інженерної думки, а суть така. Облаштовуючи багаття, не треба шукати дерев’яні рогатини у формі Y, рогатки просто забивають зверху в кіл, казанки не насилюють на поперечину, а підвішують до неї з допомогою гачків.

Ніж та ліхтарик в горах варто мати кожному, сокири стане одної. Сокира має бути легка, міцна і гостра. Не забудьте про запальничку та сірники! Дві-три запасні коробки сірників щільно запакуйте в поліетиленовий пакет, обтягніть гумкою — аби не замокли. Одяг та взуття також відносять до індивідуального спорядження, але як почнете складатися, то побачите, що це окрема група. Почнемо з ніг.

Основне взуття для походу — кросівки або черевики — мусять шнуруватися, мати надійну міцну підошву, бажано з глибокими протекторами. Дуже добре, якщо взуття щільно облягає гомілково-ступневі суглоби, ризик пошкодження яких в гірському поході найбільший. Взуття повинно бути нетісним і розходженим, бо інакше першого ж дня понатираєте такі пухирі… З одною парою вирушати в гори надовго не можна, мусите мати змінне взуття, кеди чи звичайні «кроси». Дехто бере з собою ще й гумові чоботи, але літнього дня в горах не так страшно намочити ноги, важливіше мати змогу перезутися в сухе. Можна запропонувати й замінник — водонепроникні бахіли. Побільше шкарпеток! На денний перехід рекомендовано вдягати дві пари, тонкі і теплі вовняні, щодня міняючи тонкі, на ніч, а для спання, тримайте ще одну теплу пару.

У Карпатах є місця, де сніг не сходить навіть влітку, на початку серпня бувають приморозки. Тому без теплого светра і штанів вам не обійтись. Треба мати також дві-три футболки чи теніски, одну бажано з довгими рукавами, легкі вільного крою штани та шорти для денного ходження, обов’язково штурмовку або куртку-вітрівку, змінну білизну (вона після прання сохне швидше, ніж шкарпетки, особливо на тілі). Незамінна річ — поліетиленова накидка від дощу. Вона потрібна передовсім для того, аби захистити від вологи наплічник, де зберігаєте сухий одяг і харчі.

Ну нарешті! Середньостатистичний турист за добу з’їдає менше, ніж важить сам. Це аксіома. Водночас доведено, що якраз надмір продуктів найбільше обтяжує наплічник. Нічого не беріть у скляній тарі — краще стратити гроші на консерви в бляшанках, ніж тягнути на власному горбі домашні тушонки і конфітури, які до того ж можуть розбитися в самому рюкзаку. Одній особі для оптимального раціону на добу достатньо півхлібини, 200 грам консервів (приблизно півбанки), 170-200 грам макаронів чи круп, одного бульйонного кубика, картоплини, цибулини або кількох зубків часнику, порції супу, зо 50 грам вудженого сала, 100 грам цукру, трохи солі, спецій та солодких витребеньок, чай-кава-капучино. Вигідно брати сушені овочі та сухофрукти. Не впадайте у відчай — не захирієте, хіба трохи зженете зайвий жирок. Але купувати все це (крім хліба) краще колективно, принаймні попередньо узгодивши. Бо, скажімо, з пакетика супу виходить чотири порції, банку тушонки додають до каші на таку ж, або й більшу кількість осіб. Важливо, щоб раціон був різноманітний. Відтак, чітко знаючи тривалість походу та кількість, учасників подумайте і про меню — купуйте різні крупи, супи. З вегетаріанцями і канібалами будьте насторожі. Особливість харчування під час походу полягає в тому, що на сніданок і вечерю готують гарячі страви, а обід — це лише перекуска. Надто довго посеред дня на маршруті розводити багаття, готувати щось гаряче. Рибної консерви на двох зі шматком хліба вистачає. На десерт — жменька родзинок, кураги, чи ложка меду, і ви миттю відчуєте, як прибуває сила. І потім, по дорозі з середини липня неодмінно натрапите на малину, чорниці (афини). Ягоди зі згущеним молоком — це кайф! А назбираєте грибів — матимете ще один делікатес на вечерю.

До речі, до вечері — сам бог велів. Перевірено, що в поході денна норма алкоголю на одну особу — 50 грам спирту. Це не просто не зашкодить, а корисно, особливо після виснажливого переходу в негоду. Вживайте тільки до вечері, зранку це згубно. Причому радимо не горілку, а таки харчовий спирт. Водний розчин C₂H₅OH — це зайвий вантаж. До спирту у пластмасову пляшку можна вичавити сік лимона, а потім розчинити відповідну порцію гірською водою. Крім того, спирт може пригодитися і як зовнішній антисептичний засіб.

Як правило, вміст похідної аптечки невеликий: бинт, вата, йод, перекис водню, анальгін або щось з тієї групи, марганцівка, знеболюючий засіб при забоях, розтяжках. Може знадобитися еластичний бинт, або цупка тканина для пов’язки. Не завадить і засіб від можливої печії. Крім того кожен повинен подбати про власну хворобу, якщо така є.

Насамкінець повсякденне: мило, зубна паста та інше. Не забудьте документи і гроші, годинник. Можете прихопити стільниковий телефон, хоча підзарядити його від смереки не вдасться. Курцям: не збирайтесь в поході кинути палити. Після годинного переходу вгору-вниз цигарка і кілька ковтків води на привалі за щастя, а «стріляти» в поході — непристойно. Усе це ретельно і щільно спаковуємо в наплічник: змінне взуття і консерви на дно, далі спальник, одяг, решту харчів, інші речі. Хліб кладете зверху. Під верхом має бути також куртка, десь в кишенях наплічника накидка. Запакуйте півтора- дволітрову пляшку напою (можна охолоджений чай). Свіжі харчі далеко не ховайте, це буде вам на перший обід в горах, або ще в транспорті. «А теперь попрыгаем», — неодмінно казав один відставний полковник, зваливши на плечі рюкзак. Якщо нічого не дзенькає і не калатає — можна вирушати. І все одно, напевно, щось забули. Так і є, бейсболку. Хутчіш натягуйте на голову — і в дорогу.

____________________________________________________________________________________________

Автор: Володимир Заник. Фото: Ігор Меліка