Продовження… першу частину дивіться та читайте ТУТ
«Коли людина мандрує, вона, сама того не помічаючи, переживає своє друге народження. Мандрівник раз у раз потрапляє в нові для себе ситуації, його дні тягнуться довго, а навколо себе він найчастіше чує невідому йому мову. Він подібний немовляті, яке щойно залишило материнську утробу. І він приділяє набагато більше уваги тому, що його оточує, бо від цього залежить, виживе він чи ні. Він стає доступнішим для людей, бо вони можуть прийти до нього на допомогу в скрутну хвилину. І скороминущу милість богів він сприймає з радістю і пам’ятатиме її до кінця днів своїх. І оскільки все для нього навколо нове, він помічає лише красу і щасливий вже тому, що живе…» (Пауло Коельйо «Щоденник мага»). Хіба можна стерти з історії незабутні події? Ні! Яскраві моменти в житті людини не проминають безслідно. Вони з бігом часу затираються, відходять у давність, стають ніби казковими легендами і ще з більшою силою відроджуються в людській пам’яті.
Чотириденна мандрівка Мармароськими горами була насичена цікавими подіями, емоціями і позитивними враженнями. Не поспішаючи ми додали вершину за вершиною, ночували на смарагдових полонинах, «купалися» в полонинському різнотрав’ї, щомиті жадібно вдихаючи медовий запах літа. Та найбільше вражень нам подарувала полонина Борщевиця. Тут місцеві пастухи почастували нас теплим молочком і сметаною, а також люб’язно погодилися принести на наше замовлення продуктів із найближчого села. А коли ніч накрила гори, ми розпалили ватру, зварили грибову юшку, а потім ще допізна не відриваючи очей вдивлялися в неосяжне зоряне небо. В такі моменти приходить усвідомлення того, як мало потрібно для щастя: просто гарячий чай, гаряча їжа і сухий одяг. А також усвідомлення того, що на світі ще існують справжні Люди.
____________________________________________________________________________________________
© Ігор Меліка, 2014
Фото: Ігор Меліка, Андрій Черняхов, Юрій Сазін © All Rights Reserved
Також дивіться та читайте: ЧАСТИНА 1
Мармароси – вічна тема. Скільки не ходи – щораз інші враження
Ігор! Прпоную ще одне запитання до теми стосовно знань про Карпати. На скількох фото у твоїх звітах фігурує – без перебільшень – вже легендарний казанок?
Незабаром, буде ще він позувати! 🙂
А сей красень..
Мармароси це таке місце, яким чим більше ходиш тим більше хочеться. Був на Мармаросах два рази і це тільки початок… Всім дякую за компанію!
Дуже вдячна за враження, які відчуваєшь переглядаючи Ваші фото. Люблю так само подорожувати горами. Дякую.
Ігор, дякую за чудові краєвиди. Без перебільшення побував з вами у поході. Просто чудово!
Цього року знову піду в Мармароси, але вже у червні