Igor Melika

Після невблаганних морозів та лютих завірюх, після снігів, що вкрили землю товстою білосніжною ковдрою, після довгої зимової сплячки, у яку, здається, впадають не лише деякі види звірів, а й окремий туристичний люд, нарешті настає весна – вісниця тепла і пробудження природи. Аромат талого снігу і перших квітів розноситься по гірським долинам, де на залитих сонцем галявинах з-під снігу виглядають первоцвіти. У такий весняний день хочеться довше побути на свіжому повітрі, надихатися весною, натішитись теплим сонцем, отримати свіжу порцію позитивних емоцій та цілий калейдоскоп незабутніх вражень.

Чимало стомлених рекордними морозами людей чекають з нетерпінням на відлигу. Хіба що окремі туристи та лижники бажають продовження зими. Останні, протягом всього зимового сезону, перетворили гірськолижні курорти в справжні мурашники. Що ж насправді відбувається в цей час високо в горах, вирішив перевірити і я. Добре усвідомлюючи, що на висоті більше ніж 1000 м над р.м. весна приходить зі скрипом, я одягнувся тепліше, в термос налив глінтвейну і – гайда в гори! Весняна прогулянка Полониною Боржава принесла цілу торбу задоволення і незабутніх вражень! Ясна сонячна погода дозволила пройти льодяний хребет відстанню 13 кілометрів (від Пилипця до Подобовця через Великий Верх). В результаті чого, «білий березень» на Полонині Боржава залишився у найяскравіших спогадах та увіковічений на знімках. А білосніжні схили гір, помережані туристичними слідами та крижані скелі з фірну і льоду запам’ятаються ще на довго. Саме така вона – високогірна весна!

Полонина Боржава на початку березня (вид з гори Гемба)

____________________________________________________________________________________________

© Ігор Меліка, 2012