Пошук за тегами
Фото-тест
Знавець Карпат
Метеопрогноз
Погода в Карпатах

Вивчення географічних назв, їх походження, смислове значення, сучасний стан, написання і вимова

Тлумачення будь-яких топонімів з самого початку не було метою досліджень в рамках Альтернативної лінгвістики, а стало наслідком визначення місць поселень передісторичного населення Східної Європи, коли випадково виявилося, що між мовою давніх поселенців і деякими сучасними географічними назвами існує достатньо чітко виражений зв’язок. Таким чином, розшифровка топонімів мала цілеспрямований характер і при цьому використовувалася лексика мов, про перебування предків яких на певних територіях не існувало жодних припущень доти, поки не були отримані результати досліджень з використанням графоаналітичного методу. В першу чергу маються на увазі чуваська мова, а також курдська, англійська, німецька.

Побутує думка, що будь-які топоніми можна тлумачити засобами будь-якої мови. Однак це далеко не так. Для прикладу, пошук топонімів мордовського походження на території України з використанням мов ерзя і мокша дав досить скромні результати і то лишень на сході. Використання інших мов давало певні результати лишень в окремих місцях, в той час як на інших пошуки були марними. Однак незважаючи на те, що топоніми, які розшифровуються засобами одної мови, концентруються в обмежених ареалах, випадкові збіги все одно мають місце. Найбільшу переконливість має тлумачення топонімів, які мають певний з зв’язком з особливостями тої місцевості, на якій вони знаходяться. Свідчення про такий зв’язок можна знайти в тих розділах Альтернативної лінгвістики, в яких розглядаються топоніми, що походять від одної певної мови. Тут же подається просто список топонімів на території України, яким знайшлося більш-менш адекватне тлумачення із загального числа 1100 найменувань, прийнятих до аналізу. При цьому одиночні топоніми, тобто такі, що не входять до складу хоча б невеличких скупчень зі списку були виключені, як такі, що могли бути випадковим збігом.

Українські Карпати – гірська топоніміка

При пошуку слідів перебування давніх булгарів у топоніміці прикарпатських областей Західної України було виявлено, що деякі топоніми у Карпатах теж можуть мати булгарське походження. Додаткові пошуки принесли деякі результати, які ще вимагають уважного аналізу спеціалістів з чуваської мови. Безумовно, деяка частина тлумачень ґрунтується на випадковому співзвуччі, але така велика кількість топонімів, які не піддаються розшифруванню засобами слов’янських і румунської мов, але можуть бути розшифровані за допомогою чуваської, не може бути випадковою.

Говерла – від румунського “hovirla” – важкопрохідний підйом

Найвища вершина у Карпатах – Говерла (2061 м над рівнем моря). Розшифруванню засобами слов’янских і румунської мов не піддається, а Юзеф Галичер вважав слово румунським і перекладав як “висока гора”. Цю думку підтримує М.П. Янко, який приводить рум. hovirla «труднопрохідний підйом», однак в інших романських мовах нічого подібного не знайдено, очевидно, румунське слово запозичене з української. Беручи до уваги чув. кăвар – “гаряче вугілля” разом із суфіксом -ла, який вживається при утворенні прикметників, дослівно назва гори може бути перекладена як „палаюча жаром”. Така назва могла б добре підійти для гори вулканічного походження, але географи таке походження Говерли заперечують (Вулканічні Карпати розташовані на самій межі Закарпатської низовини). Однак кам’яні розсипи Говерли влітку дуже нагріваються і випромінюють тепло, що і могло бути мотивацією для назви гори. Угорське походження (hó „сніг”, var „фортеця” (можливо, раніше „гора”?) назви слід відкинути через відсутність угорських топонімів у найближчому оточенні. Спокусливе півн.-герм. hawer „підвищення” чомусь „не витримало критики” і тому відкинуте.

Гора Брескул, або Брецкул (1911 м). На південно-західному схилі гори є озеро тої самої назви. Очевидно, в назві присутні чув. пăрăç „крижаний” і кўлě „озеро”. Пор. Туркул. Гора Данцир (1848 м). Якщо прийняти до уваги чув. тун „відколюватися” і çыр „яр”, то можна припускати, що колись частина гори відкололася, або сповзла, утворюючи крутий схил. І мотивація для назви гори і фонетичне узгодження добрі. Треба мати на увазі, що чув. “у” часто відповідає укр. “а”.

Гора Дземброня (1877 м). Зовсім незвичайна для українців назва може бути пояснена як „страхітлива деревина” приймаючи до уваги чув. çам „чудовисько” и пěрене „деревина, колода”. (Чув ç звучить як “зь” або “ць”). Така назва для гори не зовсім пасує, якщо тільки біля неї не росло поодиноке дерево чудернацької форми. Однак фонетичне співзвуччя дуже добре, такого в інших мовах знайти неможливо.

Біля підніжжя гори Туркул розташоване озеро Несамовите: Туркул – в перекладі з чуваської тăрă „вершина” і кўлě „озеро”

Боржава – пăр шывĕ „крижана вода” (чув. пăр „лід”, чуваське «п» перед голосними вимовляється як «б»). З боржавських схилів бере свій початок річка Боржава

Хребет (полонина) Какараза (найвища точка 1558 м). Чув. кукāр “кривий, звивистий” та аçа “кушак (пояс”) відповідають формі хребта. Урочище Калатура – „жовта гора” (чув. хăла „жовтий”, тăрă „вершина”). Щоправда, є рум. tură „скеля”, тому ця назва і дві наступні можуть мати румунське походження.

Гора Каратура біля села Нижній Березів – цій назві є відповідності в багатьох місцях, заселених тюрками (на Алтаї і в Середній Азії). Ця назва може бути перекладена як „чорна гора” (чув. хура „чорний”, тăрă „вершина”). Хребет Карматура – з врахуванням подібних назв тут також наявне чув. тăрă „вершина”. Для першої частини слова можна запропонувати чув. хурама “осокір”. Співзвуччя з запропонованим для розшифрування назви рум. carnitura «поворот» (Янко М.П. 1998, 169) випадкове.

Гора Кукуль (1539 м). Фонетично для розшифровки прекрасно підходить чув. кукăль „пиріг”. Мотивація назви не зовсім ясна, оскільки невідомо, якої форми пироги пекли давні булгари. В Крапатах є кілька гір і вершин з подібними назвами Манчул, Менчул, Менчил, Менчиль. Безумовно, їх слід перекладати як “великий камінь” (чув. мăн “великий”, чул “камінь”). В Карпатах є багато вершин, які містять в своїх назвах слово “камінь” – Великий Камінь, Писаний Камінь, Гострий Камінь, Обавський камінь і т д.

Вершин гір з назвою Магура в Карпатах теж є дуже багато. В самій Трансильванії таких топонімів 97 (Haliczer Józtf. 1935.). Оскільки слово набуло і загальне значення, то їх кількість навіть не піддається підрахунку. Звичайно, можна розглядати походження назви від слова „гора”, але незрозумілим залишаються префікс ма- і сама фонетична трансформація слова. Найбільше для назви гори пасує чув. мăкăр „бугор, пагорб”, а закінчення –а вже було прийняти під впливом слова гора. Наявність великої кількості топонімів магура в Румунії пояснюється наявністю в румунській мові măgură „пагорб”, але воно не має аналогів в інших романських мовах, тому само є запозиченням через фракійську з булгарської. У народів Дагестану, де колись панував Хазарський каганат, поширене подібне слово магІар “гора”, яке теж має булгарське походження.

Селище Воловець (Закарпаття), 1938 рік. На задньому плані хребет Полонина Боржава з вершинами: Великий Верх (1598 м), Плай (1330 м), Воскресщатий (1215 м) – сучасна назва “Православний Хрест”

Гора Парашка (1268 м) – навряд чи назва гори походить від жіночого імені. Добре підходить – чув. пурăш “барсук” із прикметниковим суфіксом -кă. Тобто це “Барсуча гора”. Назва невисокої гори Темпа має для першої частини в чуваській мові добру відповідність: тĕм “пагорб, купа”. Для другої підходить чув. пÿ “тулуб, фігура, зріст”. Біля підніжжя гори Туркул розташоване озеро Несамовите, що дає підстави розглядати для перекладу її назви чув. тăрă „вершина” і кўлě „озеро”. Перевал Шурдин – для назви добре підходять чув. шăрт, яке серед іншого має значення „гребінь гори” та “ен” – “сторона”.

Водні ресурси – річки

Назви карпатських річок теж можуть бути розшифровані з допомогою чуваської мови, але фонетичні відповідності часом не найкращі. Однак у принципі назви річок повинні більше піддаватися модифікаціям, ніж назви гір, оскільки вживаються частіше, люди ж бо селяться більше вздовж берегів річок, ніж поблизу гірських вершин. Річка Тиса – назва може походити від хвойної рослини тис, яка була дуже поширена в Карпатах, але можна прийняти до уваги і чув. таса „чистий”, що би дуже пасувало для назви річки. Якщо ж мала місце контамінація двох значень, то пояснення назви може бути дуже правдоподібним.

Кілька карпатських річок мають закінчення –шава, -жава, -сва. Як апелятив добре підходить чув. шыв „вода, річка”. Закінчення –а відповідає закінченню –ĕ іменників з кінцевим приголосним у присвійних конструкціях за граматикою чуваської мови (шыв – шывĕ). Наприклад, назву річки Боржава (права притока Тиси), можна представити як пăр шывĕ „крижана вода” (чув пăр „лід”). Назва для гірської річки просто прекрасна (чув. «п» перед голосними вимовляється як «б»). Річка Іршавка, місто Іршава на ній – як перший компонент можна розглядати кілька чуваських слів. Фонетично більш за все пасує чув. ир „ранок”. Тоді назву річки можна було б перекласти як „ранкова річка”. Можливий варіант і „східна річка”, якщо ир мало додаткове значення „схід”. Річка Кевеле, ліва притока Тиси. Добре підходить чув. хĕвеллĕ „сонячний” до назви села Кевелове. Річка Латорица – чув. лутра „низький”, хоча можливе походження від рум. lotru «бистрий».

Річка Латориця – чув. лутра „низький”, хоча можливе походження від рум. lotru «бистрий»

Річка Тевшак, ліва притока Апшиці, права притока Тиси – очевидно, назву слід перекладати як “петляста” (чув тĕв “петля”, -шак – суфікс прийменника). Річка Теребля – перший компонент, очевидно, той же, що і назвах двох річок нижче, для якого нічого іншого як чув. тăрă 1.”вершина, верх”, 2.”чистий, ясний” не знайдено. Для другого компонету цієї назви може підійти чув. пулă “риба”. Тоді тăрă пулă можна було б перекласти як “верхова риба”. Річка Терешова – чуваський вираз «тăрă шывĕ» означає “прозора вода”. Річка Тересва – очевидно, в назві річки сталася певна трансформація. Це тим більш зрозуміло, що Терешова є допливом Тересви і трансформація сталася для уникнення змішування двох назв.

Назви населених пунктів

Село Акрешори – у першій частині назви цього села можна бачити рум. acru „кислий”, але для другої – şură “сарай” у румунській мові не знайдено. Сполучення цих слів сумнівне тому, можна розглядати чув. укăр „дубильна речовина”, котре, має те ж походження, що і румунське acru та чув. шуры як форму 3-ї особи від шур “болото”. Тоді назву можна розуміти як „дубильне болото” (біля Акрешор є болота). Село Вороненка – розташоване посеред гір на дивовожному для гір рівному і досить великому просторі. Назва може мати слов’янське походження, але можна розглядати і чув. вырăн „місце” та яка „гладкий, рівний”. Очевидно спочатку село называлося Вороняка чи Вороняки, як місцевість на Подільській височині, а вже пізніше назва прийняла суфікс -енка. Село Ворохта – розташоване в гірській ущелині, тому як апелятиви можуть розглядатися чув. варак „яр” і ту „гора”. Село Дашава – можна перекласти як „гірська вода” (чув. ту „гора”, шывĕ „річка”), село розташоване у передгір’ях Карпат.

Місто Турка – від булгарського turku “стоянка, торжище”. Від цього слова походить слов’янське “торг” і подібні йому слова в багатьох інших мовах

Смт. Ворохта – розташоване в гірській ущелині, відповідно назва походить від чуваського “варак” – „яр” і ту – „гора”

Місто Калуш – для назви добре підходить чув. хулаш „городище” від хула “місто” (в сучасній чуваській мові х часто стоїть на місці старого к). В багатьох тюркських мовах присутнє qala/kala “фортеця, місто”, яке вважається запозиченим арабського qalha “фортеця, цитадель”. Однак в основі цих слів може лежати давній ностратичний корінь kal-/kel-, що мав значення “укривати, ховатися”, який в різних мовах отимав значення “житло, будівля, укріплення, місто” (івр. kele “тюрма”, лат. cella “камера, комора”, д.-інд. çālā “дім, будинок”, нім. Halle “навіс, зала” і т.д). Село Кевелове, річка Кевеле – засобами чуваської мови можливі різні розшифровки назв: кĕвĕ: “мелодія, наспів”, кĕвĕле “співати, грати”, кивĕ “старий”, лав “віз”, чув. кивел „ставати старим”. Але найліпше підходить чув. хĕвел “сонце”, хĕвеллĕ “сонячний” (в сучасній чуваській мові х часто стоїть на місці старого к). Село Келечин – два чуваських слова добре пасують одне до одного – кĕлĕ “молитва” і чун “душа” і у поєднанні могли би стати назвою села, але є підстави сумніватися в цьому, бо в Закарпатті є село з подібною назвою Перечин, яку розшифрувати засобами чуваської мови складно, тому слов’янське слово “чин” може бути присутнім в обох назвах. Хоча слово “келе” не схоже на слов’янське.

Місто Коломия, село Колочава – назви цих населених пунктів можуть походити від укр. «коло», але сумнів викликає незрозуміле –чава. В зв’язку з цим можна розглядати чув. хула „місто”. Таке пояснення було б дуже правдоподібним, але для другої частини назви Коломия нічого доречного в чуваській мові не було знайдено, крім мăя “намисто”, “в’язка, плетениця”. Для другої частини назви Колочави могло б підійти чув. шывĕ „річка”, розглядалося вище. Село Космач – українською космач – „патлата людина”, але можна розглядати як апелятив і чув. касмăч „мотика, гак”. Село Лумшори – якщо взяти до розгляду чув. лăм „волога, сирість” і шури як присвійну конструкцію від шур „болото”, отримуємо цілком логічне словосполучення „сире болото”. Село Саджава – для можливої первісної форми Сатшава непогано підходять чув. сĕт „молоко”, шывĕ „річка”. Є в Карпатах і Прикарпатті кілька сіл з дещо дивною для українців назвою Сихів. Українське закінчення -ів могло бути додане до чувшаської основи -сых „пильний”.

Село Шешори біля Косова – назву можна розшифрувати як „мочар” (чув. шÿ „мокнути” і шур “болото”)

Місто Турка – вважається, що назва походить від слова тур “бик”. Дійсно, в Карпатах є назви населених пунктів, що мають у своєму складі прикметник турій, але в даному випадку незрозумілим залишається суфікс «к». Крім того, є зафіксоване в літопису вже у 1409 р. село Турка у Польщі, і таке співпадіння змушує шукати інше пояснення цій назві. Турка здавна була торговим центром на шляху з Угорщини в Галичину, тому можна розглядати походження назви від д.-булг. turku “стоянка, торжище”. Від цього слова походить слов’янське торг і подібні йому слова в багатьох інших мовах. В чуваській мові такого слова немає, але похідні від нього є. Детальніше це питання розглядається в розділі про передісторичну торгівлю.

Село Шепарівці біля Коломиї – можливе походження назви від слова подібного до чув шăпăр „мітла”. Село Шешори біля Косова – назву можна розшифрувати як „мочар” (чув. шÿ „мокнути” і шур “болото”). Щось схоже на Лумшори. Найбільше скупчення булгарських топонімів збереглося в важкодоступній частині Карпат в районі Чорногори, у той час як у районі невисоких Бескид практично єдиним булгарським топонімом є назва села Жукотин Турківського району Львівської області. Очевидно це пояснюється тим, що тут знаходяться невисокі перевали Середньоверцький (висота 839 м над рівнем моря) і Ужоцький (883 м), через які проходили шляхи міграцій кочових народів – гунів, аварів, угорців. Природно, що автохтонне населення тут не утрималося і місцевість з часом зовсім спорожніла. Турка разом з усією околицею від Старого Самбора до Бескида до половини 14-го ст. являла собою абсолютно незаселену, дику лісову пустелю.

Поширення топоніміки показує, що булгари займали велику територію, західна границя якої заходила за Одру, але пізніше розчинилися серед прибульців. Слід зазначити, що давньобулгарські топоніми в Карпатах, Угорщині і Польщі залишили не предки чувашів. Булгари заселили Карпати, просуваючись в гори з території сьогоднішньої Львівської області. Спустившись з гір, досить велика їх частина пішла далі, заселяючи територію сучасної Угорщини і, можливо, південь Словаччини, де кілька топонімів можуть мати булгарське походження. Інша частина булгарів рухалась вздовж північних схилів Карпат і поселилася на землях сучасної Польщі. Отож віддаленими предками чувашів може бути та частина стародавніх булгар, яка з території Західної України пішла в причорноморські та приазовськи степи. На Західній Україні давньобулгарське населення залишилося не тільки в Карпатах але і на рівнині. Згодом воно було асимільоване українцями, проте залишило свій слід в українській народній культурі, в першу чергу у вишивці, у різьбленні по дереву, піснях.
____________________________________________________________________________________________

Автор публікації: © Валентин Стецюк (Дослідження етногенетичних процесів графоаналітичним методом)

  • Українець:

    “Фонетично”, “фонетично”…
    А що на це кажуть професійні лінгвісти? Має місце той чи інший перехід чи його підібрано “методом Задорнова”? Потім ще якийсь “професор РАЄН” пред’являтиме претензії “рускаго міра” на Карпати…

Залишити коментар

*