У селі Геча Берегівського району, що на Закарпатті, відбувся 6-ий Міжнародний фестиваль різників свиней (гентешів). Щороку, в останній тиждень січня, сюди з’їжджаються туристи з усіх куточків України і ближнього зарубіжжя на «Діснотор» – міжнародний фестиваль-конкурс різників (гентешів).
«Діснотор» (”дісно” – свиня, “тор” – поминки) – захід для тих, хто професійно займається заготівлею свинини та приготуванням страв із неї. Його практичне значення – у взаємодопомозі і традиції ділитися. Коли в господарстві ріжуть свиню, сусіди допомагають солити й коптити м’ясо та сало, робити ковбаси і тушонки. Усім, хто став у пригоді, а також родичам господарі збирають по “кошику” ще теплого м’ясця. Ввечері, коли робота вже закінчена, влаштовують трапезу на вшанування свинки.
У цьогорічній конкурсній програмі взяло участь 20 команд, з них – 6 з сусідньої Угорщини, 2 з Сербії та місцеві команди. Виявляється, що зарізати свиню це – тільки пів справи, треба ще зуміти швиденько розібрати тушу і зробити із неї різноманітні наїдки. На святі можна було скуштувати популярний бограч-гуляш, фірмові свинячі ковбаски, гурку, шойт, шкварки, шовдарь, відбивні, шашлик і все це запити вином, глінтвейном чи паленкою. То ж поки гентеші працювали, гості завзято дегустували вже готові страви під запальну музику, що нарівні із глінтвейном зігрівали душу і тіло в цей морозний день.
____________________________________________________________________________________________
© Ігор Меліка, 2012
Как хорошо что я пообедала, а то, наверное, слюной подавилась…)))
Кстати, в новостях вчера был репортаж с фестиваля, но твой намного лучше, особенно фото.
Мадьяри грамотєї ;)))
SENSATION по Закарпатськи 🙂
Гентешів фестиваль це рідний брат дійству в Данії де масово дельфінів вбивають…
Проблема у фокусі. Свято «Діснотор» яке має вікові традиції і по суті є святом для тих, хто професійно займається заготівлею свинини та приготуванням страв із неї трансформувалося у “фестиваль гентешів” з якого, в українському перекладі вийшов “фестиваль різників”.
Ось у цих “різниках” вся проблема. Не зовсім вдала назва що зміщує акцент із суто кулінарного дійства у площину етики/естетики і т.п., призводить до коментів типу – не була/не бачила, але не одобряю. Ще один проблемний момент наразі – візуальний фокус. Практично кожен фоторепортаж має хоч одну світлину з відрізаною головою свині. Така сама голова у м’ясному відділі супермаркету сприймається цілком нормально, але варто підвісити її поруч з самим гентешем, що хвацько вправляється з м’ясом гострющим ножем, і сприйняття моментально стає негативним. Масла у вогонь додають різні “прикраси” – кочани кукурудзи, яблука, цигарки у пащі забитої тварини. Гадаю, аби акценти змістилися саме на гастрономію, вправність гентешів у роботі з м’ясом, стравами, на самі страви та настрій, то критичних коментів було б у рази менше.
Чудовий професійний сайт, прекрасні фото та подорожі, які передають ще залишки краси карпат (якщо ви не в курсі нищення лісу та природи у цих краях набрало вже неймовірних обертів), але “реклама” цього середньовічного жорстокого “свята” просто вражає. Як вам вдається поєднувати любов до природи карпат та пропаганду такої людської жорстокості на сайті я дивуюсь. Маючи будинок у селі щербовець я вже на протязі 10 років спостерігаю як з кожним роком місцеве населення разом із закарпатськими князьками нищать усе живе. Про гуманне ставлення до тварин чи там збереження природи це “космос” для закарпатців.
Нормальне свято, якщо не лукавити..