Igor Melika

Відкрийте для себе мальовничу природу Словаччини! Національні парки, величні скелясті гори, глибокі долини і таємничі ущелини, повні життя смарагдові ліси. Найбільші карстові території в центральній Європі. Сотні печер, ущелин і прірв. Прозорі льодовикові озера та спокійні низинні річки. Соснові ліси і природні травертини, що утворилися внаслідок вулканічної активності.

Скористайтеся унікальною у світовому масштабі мережею туристичних маркованих трас не тільки в горах. Найцікавіші місця Словаччини доступні завдяки науковим стежкам. Познайомтеся з країною подорожуючи на велосипеді або верхи на коні. Спостерігайте за незайманою природою через видошукач свого фотоапарату. Адже у всі пори року Словаччина має свою неперевершену чарівність.

У серпні 2013 року українська команда фотомандрівників відправилася на тиждень у захоплюючу подорож Словаччиною. Впродовж семи днів фототуристам вдалося відвідати найцікавіші місця Східної частини країни: від Словацького Рудогір’я до Високих Татр і від Белянських Татр до П’єнінських гір, що на польсько-словацькому кордоні. Про найцікавіше далі у фоторепортажі з ТРЬОХ частин. Частина перша.

«Словацький Рай» – справжній рай на землі

Словацький Рай (Slovenský raj) – гірський масив і народний парк в східній Словаччині, частина Спишсько-Гемерського Карсту. Парк розташований на території районів Спішська Нова Вес, Попрад і Рожнява. Словацький рай – це національний заповідник, сама назва якого говорить про дивовижну красу і багатство регіону. Це прадавні ліси і величні гори, прямовисні прірви і дикі гірські річки, найкрасивіші водоспади і унікальні печери, 250 км добре обладнаних туристичних стежок, а також озера, де можна викупатися і половити рибу. Першими, хто використовував назву «Словацький рай» були картезіанці, які побудували монастир в урочищі Клашториско (Kláštorisko) на початку 14 століття. В туристичній літературі назва «Словацький Рай» з’явилася тільки у 1921 році.

Охоронна ландшафтна область Словацький рай розташована на схід від Низьких Татр і на північ від Словацького Рудогір’я. Створена в 1964 році на площі 14 200 га. Серед геологічних формацій переважають тріасові вапняки і доломіти, місцями верфенські сланці та мергелисті вапняки або палеогенові шаруваті вапняки. Внаслідок розвинутих ерозійних процесів тут утворилися глибокі каньйони і ущелини, водоспади, часто трапляються карстові утворення у вигляді воронок, підземних тунелів і печер.

Лісові формації Словацького Раю займають 91% території. За характером клімату тут повинні б переважати ялицеві смеречини та бучини. Однак в умовах сильно розчленованого рельєфу часто спостерігається інверсія клімату, яка зумовлює й інверсію рослинності. На добре освітлених кам’янистих схилах зростають ксеротермні види рослин. У вапнякових ущелинах сформувались трав’янисті бучини. У західній частині області характерним компонентом рослинності є вологі луки. З представників дикої фауни в охоронній ландшафтній області зустрічаються бурий ведмідь, декілька видів летючих мишей, ящірка живородяча. З рідкісних видів птахів поширений чорний лелека (Ciconia nigra). Для охорони особливо цінних ділянок створено декілька резерватів де охороняються корінні високопродуктивні смерекові та букові ліси.

Національний парк «Словацький рай» належить до найбільш відвідуваних туристичних місць Словаччини. Любителі пригод обов’язково повинні взяти участь в екскурсії вздовж каньйону Горнад (Hornad). Це ділянка гірської течії річки Горнад довжиною приблизно в 16 км, від гирла Великої Білої води до Сміжан. Річка в цій долині утворила каньйон, берегові краї якого іноді піднімаються на більш ніж 300 м. Уздовж цієї пішої траси побудовано багато металевих містків і лавок, до скель прикріплено сотні метрів ланцюгів (Via Ferrata), драбин і сходів і дерев’яних лавок. Завдяки заслуженій популярності серед туристів, каньйон Горнад (Hornad) отримав особливе місце серед пам’яток Словацького Раю. На сьогоднішній день “Словацький рай” вважається одним з найкрасивіших національних парків у Центральній Європі.

Одним з найцікавіших маршрутів парку є перехід каньйоном Суха Бела (Sucha Bela). Цей помірно складний пішохідний тур пролягає через важкопрохідні ділянки ущелини Суха Бела, які обладнані дерев’яними і залізними сходами, драбинами і ланцюгами. Відтак на маршруті подорожуючі повинні бути максимально обережними. Суха Бела (Sucha Bela) – одне з найромантичніших і найбільш відвідуваних місць Словацького Раю з перепадами висот висот від 550 до 950 м над р.м. Це мандрівка загадковим світом каскадів, водоспадів і ущелин обладнаних технічними засобами для зручного пересування туристів. Перетин ущелини Суха Бела (Sucha Bela) є одностороннім маршрутом, яким дозволено рухатись тільки проти течії річки! Інша частина маршруту проходить уздовж комфортабельних лісових доріг і промаркованих стежок.

Ущелини і каньйони являються найпривабливішою частиною території Словацького Раю. Майже кожен струмок, що протікає через парк, утворює цікаві каньйони або ущелини. Вода, що стікає з верхів вздовж ущелин, поступово перетікає в більш великі струмки і річки, які врізаючись у скельні породи утворюють дивовижні каньйони. Річка Горнад (Hornad) – основна водна артерія, що протікає через територію Словацького Раю. Зливаючись з Великою Білою Водою після селища Сміжани (Smižany) утворює каньйон протяжністю 12-16 кілометрів. Річка створила долину каньйонів, береги яких спадають з бічних хребтів і пагорбів і мають перепад висот більше ніж 300 м. Завдяки своїй туристичній історії каньйон Горнаду (Hornad) має особливе положення серед природних цінностей Словацького Раю.

Попередник Горнаду в період неогену протікав по плоскій поверхні сьогоднішнього Горнадського басейну приблизно на 150 м вище. Під час другого періоду кайнозойської ери територія Словацького Раю почала зсуватися, аж поки нижня частина Горнадського басейну остаточно не опустилася до сьогоднішнього рівня над рівнем моря. Горнад почав поступово врізатися до своїх численних витоків, в результаті чого з’явилися його притоки Lesnica, Veľká Biela voda, Biely potok з водоспадами і каскадами, які стікають в них зі схилів плато Glac. Це вражаючі пейзажі з яскраво вираженими скельними виступами (Tomášovský výhľad, Ihla, Kazateľnica). Цей рельєф значною мірою характеризує і впливає на мікроклімат цього району і впливає на рослинні угруповання, які характеризуються численною різноманітністю.

Перший перехід каньйоном Горнаду по його зледенілій поверхні відбувся в лютому 1906 року. У липні 1906 мандрівники В. Hajtsch & L. Hajtsch на примітивних плотах пропливли вздовж течії річки від села Hrabušicе (гирло Горнаду) до селища Smižany. Каньйон Горнаду був непрохідним по всій своїй довжині аж до 1974 року, до тих пір, поки не було завершено поетапне будівництво дороги для гірничо-рятувальних служб. На цьому маршруті було побудовано 7 металевих мостів, приблизно 320 метрів металічних ланцюгів закріплених у скелястих стінах, 140 сходинок і близько 70 метрів дерев’яних містків. Це зробило доступним один з найпривабливіших туристичних маршрутів в Словацькому Раю.

Впродовж тижня команда «Подорожуємо та фотографуємо разом» проживала на високогірному курорті Штрбське плесо (Strbske pleso) в комфортабельному чотиризірковому готелі Panorama Resort. Від Штрбського озера розходяться багато туристичних маршрутів до гірських вершин, що робить його одним з найпопулярніших туристичних місць у Високих Татрах. В один із сонячних днів ми відправилися до високогірних озер Фуркотської долини (Furkotská dolina) – Валенбергових озер (Vahlenbergove plesa).

Валенбергові озера розташовані у верхній частині Фуркотської долини (Furkotska dolina). Озера були названі на честь шведського ботаніка, одного з перших визначних поціновувачів татранської природи Георга Валенберга (Göran Wаhlenbеrg 1780-1851). Верхнє Валенбергове озеро (Vyšné Wahlenbergovo pleso) розташоване на найвищому порозі Фуркотської долини. Це друге за величиною льодовикове озеро у Високих Татрах. Озеро знаходиться на висоті 2157 м над р.м. і має площу 5,18 га, з глибиною 21 метр. На півночі, над озером здіймається скеляста гора Furkotský štít (2403 m). Нижнє Валенбергове озеро (Nižné Wahlenbergovo pleso) озеро розташоване на нижній терасі і має площу 2 гектари з глибиною 8 метрів. Висота над рівнем моря – 2053 м. Озеро має нерегулярний поверхневий приплив і відтік води. Підземні стічні води з’являються значно нижче рівня озера у вигляді гірського потічка (Furkotský potok), який згодом впадає у річку Biely Váh.

Туристичне містечко Stary Smokovec (Старий Смоковець) – це справжній «музей» під відкритим небом, який знаходиться на висоті 1010 м над р.м. Тут можна побачити дерев’яні готелі та туристичні хатини минулого століття. Кожна епоха наклала відбиток на стиль архітектури та мистецтва Старого Смоковця, що дає в свою чергу досить повне уявлення про багату історію Словаччини.

Після оглядової екскурсії містом наша група вирішила піднятися трохи вище в гори до лісової зони, на висоту 1285 м над р.м. гору Гребінок (Hrebienok). Для цього зовсім не обов’язково під пекучим сонцем підніматися в гори пішки. За короткий час спеціальний потяг доставить вас на самісіньку вершину, з якої починаються різноманітні прогулянкові маршрути та екскурсійні програми. Ми ж обрали маршрут до мальовничих водоспадів Студеного Потоку (Vodopády Studeného potoka). Студений потік (Studeny potok) протікає через величезні кам’яні ущелини утворюючи мальовничі каскади, які особливо вражають навесні, коли тане сніг або йдуть дощі і рівень води у річці піднімається до максимального.

Там, де гірський потік починає текти під назвою «Студений потік», починається Малий водоспад на висоті 1276 м (Maly vodopad), який долає 18 метровий перепад висот. Під ним, трохи нижче, знаходиться Великий водоспад (Velky vodopad) з каскадами висотою 13 метрів. Каскади водоспадів закінчуються так званим Довгим водоспадом (Dlouhy vodopad) на висоті 1153 м над рівнем моря. Їх кам’яне дно утворене з гранодіориту, а сама водойма має льодовикове походження. Неподалік водоспадів знаходиться відома у Татрах Райнерова хата.

Райнерова хата (Rainerova chata) є найстаршою гірською хатою у Високих Татрах. Вона розташована недалік від верхньої станції канатної дороги, що веде на вершину гори Гребєнок (Hrebienok) в усті Великої Холодної долини. Хата була заснована в 1863 році німецьким підприємцем готельного бізнесу Йоганном Георгом Райнером (Johannem Georgem Rainerem). Спочатку хата слугувала притулком для гірських провідників та носіїв вантажу. Однак згодом почала використовуватися у якості складу чи гаражу.

Райнер часто водив своїх туристів на прогулянки до мальовничих водоспадів Студеного потоку, а далі через Студену долину на Ломницький штит (2634 м). Він був першим хто проклав туристичну стежку до вершини гори Гребінок (Hrebienok) і неподалік побудував притулок із каменю, який по сьогоднішній день носить його імя. Райнерова хата (Rainerova chata) була остаточно відновлена в 1998 році. На сьогоднішній день у приміщенні хати знаходиться виставка про минуле і сучасність гірських носильників, колекція історичного альпіністського спорядження і старих лиж. Хата працює цілорічно і окрім буфету служить також інформаційним центром. Вражаюча природа навколо водоспадів Студеного потоку приваблюють до себе туристів, які самостійно можуть дістатися до них пішохідними стежками з різних напрямків (Tatranska Lesna, Tatranska Lomnica, Stary Smokovec). Варто зауважити, що водоспади доступні протягом усього року.

В Словаччині ви знайдете безліч місць, які безперечно зачарують вас своєю красою. Країна пропонує туристам масу можливостей для прекрасного проведення часу. Своїм різноманітним рельєфом, цей край сподобається як любителям гірських, так і рівнинних пейзажів. Щось своє знайдуть тут не тільки любителі активного відпочинку – лижники, альпіністи і велосипедисти, а й прихильники спокійних екскурсій по історичних місцях і оздоровчих курортних програм. Welcome to Slovakia! Продовження: ЧАСТИНА ДРУГА »»»

____________________________________________________________________________________________

© Ігор Меліка, 2013 All Rights Reserved