Пошук за тегами
Фото-тест
Знавець Карпат
Метеопрогноз
Погода в Карпатах

Важко всидіти вдома, коли в Карпатах хазяйнує чарівниця-осінь – барвиста, яскрава і романтична пора року. На щастя затятих мандрівників не доводиться довго вмовляти – зі своїм фотоарсеналом вони завжди готові відправитися в захоплюючу подорож до незвіданого світу Карпатських гір.

І як тільки Осінь зодягає своє ошатне вбрання, команда фотомандрівників зазвичай одразу відправляється на рандеву з цією чарівною і гоноровою дамою. Наша цьогорічна зустріч відбулася на мальовничій Міжгірщині, а саме між Синевиром і Колочавою. Саме тут знаходиться хребет Пішконя, який своєю осінньою красою здатний зачарувати найвибагливішого туриста-романтика. Також слід зауважити, що Пішконя приваблює до себе туристів у різні пори року. Вона чудова влітку, восени та найбільш вражає на початку зими.

А на разі в горах справжня карпатська осінь: різнокольорова, з густими туманами і непередбачуваною погодою. Щодо останнього, варто зауважити, що на зламі погоди, найбільша ймовірність сфотографувати щось путяще, з вражаючими, а часом і неймовірними природними явищами. Тож не дивлячись на застереження синоптиків, які в перший день пророкували нам зливи і навіть грози, невелика команда фотомандрівників вирушила в осінній похід за маршрутом: Привододільні Горгани – село Синевир (Міжгірського р-ну) – хребет Пішконя (1475 м) – г. Мала Гропа – г. Ясеновець (1628 м) – г. Велика Гропа (1667 м) – г. Негровець (1707 м) – г. Горб (1687 м ) – перевал Сигла – г. Дарвайка (1501 м) – г. Явора (883 м) – село Колочава.

Стисло про цей вражаючий фототур-похід Привододільними Горганами. Перший похідний день справді видався мокрим і туманним. І хоча з самого ранку в Колочаві визирало сонечко з-під насуплених чорних хмар, вище відмітки 1000 м над р.м. воно зовсім зникло і не показувалося аж до наступного дня. Тож першого дня, через густий туман та дрібний дощ, вирішили не блукати як їжачки в тумані, а дочекатися більш сприятливої, фотогієнічної погоди. Табір розклали біля самого підніжжя хребта Пішконя. Поки частина групи фотографувала горганський містичний ліс, до настання сутінків вже була готова гаряча вечеря. Поїли, попили чаю і завалилися спати кожен у свій наметовий барліг.

На вершині гори Велика Гропа (1667 м)

На вершині гори Негровець (1707 м)

Майже до самого ранку падав дрібний дощ. Пориви вітру часом заставляли прокидатися і дивитися на годинник, чи вже часом не ранок… Адже осінньо-зимові походи, зазвичай б’ють рекорди по тривалості здорового сну, що заставляє організм прокидатися в незвично ранній для організму час. Ранок другого дня мало чим відрізнявся від вчорашнього: густий туман і легкий вітерець. Втім найбільшою втіхою для нас було завершення дощу. Адже саме на сьогодні синоптики переконливо обіцяли сонячну, суху погоду. Тож з цією оптимістичною думкою ситно снідаємо, складаємо намети і – на гору.

До хребта – рукою подати. Втім досягнувши вершини хребта, ми увійшли в ще більш щільний туман, який супроводжував нас тривалий час аж до найвищої вершини – Негровець (1707 м). Саме на цій вершині ми відчули і побачили той обіцяний синоптиками злам погоди, коли вітер з шаленою швидкістю почав ганяти хмари, а сонце пробиваючись крізь дірчастий небосхил вимальовувало своїми променями дивовижні візерунки на схилах гір.

На схилах гори Негровець

Вид на Негровець з вершини Горба

Вид на Негровець та Велику Гропу з вершини гори Горб (1687 м)

Брусниця звичайна (Vaccinium vitis-idaea L.)

Буяхи (Vaccinium uliginosum L.)

Після обіду вітер остаточно розігнав всі дощові хмари і тепле сонечко супроводжувало нас впродовж всього маршруту аж до наступної стоянки. Після спуску з Негровця, ми піднялися на гору Горб (1687 м), після чого повернули на Схід і далі оксамитовим хребтом неспішно рухалися, фотографуючи та ласуючи солодкою брусницею і буяхами. Наша наступна стоянка – гора Дарвайка. До неї ми дійшли якраз вчасно, ще до заходу сонця. Тож навіть не скидаючи з себе рюкзаків, всі завзято прийнялися фотографувати захід сонця. Адже втомлене за день сонце невблаганно котилося у своє ліжко за небокрай.

Вид на гору Стримба з вершини Дарвайки

Особисто для мене, вершина гори Дарвайка – це окрема тема для розмови. Про неї можна багато розказувати, приводити приклади, порівнювати. Але варто один раз навіч побачити, щоб зрозуміти і усвідомити, а також відчути, наскільки це дивовижне і магічне місце в Карпатах… Вечір на Дарвайці видався напрочуд тихим і безвітряним. Після заходу сонця небо спалахнуло рубіновими фарбами, що віщувало на ранок суттєве похолодання. А з настанням ночі, небо вкрили тисяча зірок, дивлячись на які ще довго не хотілося йти спати. Зрештою сон переміг і ми солодко заснули в передчутті ранкового дива.

Захід сонця над Колочавою (вид з гори Дарвайка – 1501 м над р.м.)

Захід сонця на вершині гори Дарвайка (1501 м над р.м.)

Вид з гори Дарвайка на затуманену Колочаву

Потрібно вірити в дива, тоді мрії справді збуваються! Цього ранку я чекав не один рік. Я малював його у своїй уяві, і щоразу приходячи сюди сподівався, що диво от-от станеться. І сьогодні цей довгоочікуваний день настав: морозний ранок, лінивий схід сонця. А в долинах – справжні «молочні» ріки, з яких визирають утоплені верхівки гір, наче острови в океані мрій… Осінній вибух емоцій!

Осінь в Привододільних Горганах (вид з гори Дарвайка на Міжгірщину)

Ранкові тумани над Колочавою трималися майже до самого обіду. З самою ж Дарвайкою ще довго не хотілося розлучатись. Імпульсивно виникало навіть бажання залишитися тут бодай ще на один день. Адже «молочні» ріки – це настільки потужне видовище, що милуватися ним можна цілу вічність.

Переповнені позитивними емоціями і яскравими враженнями покидаємо хребет Пішконю і неспішно спускаємося в Колочаву. Мандрівка осінніми Карпатами видалася на славу! На завершення походу ми традиційно відвідали місцеву корчму «Жандармська управа» (Četnická stanice), в якій готують надзвичайно смачну цмунду та пригощають чеським бочковим пивом. Тож «хліба і видовищ» в цьому поході точно не бракувало. До нових зустрічей в мальовничих і гостинних Карпатах!

Острови в океані мрій…

____________________________________________________________________________________________

© Ігор Меліка, 2014

Фото: Ігор Меліка, Антон Горлін, Володимир Бондаренко © All Rights Reserved 

  • Отличный рассказ! Особенно последняя фотка крутая. Спасибо за компанию и за бограч ))
    Закат и рассвет на Дарвайке – это было нечто, они стоили того, чтобы день мокнуть. Или даже дня 3 :)))

  • YAROSLAV:

    Суперово! Не можна так поступати з людьми котрі не можуть ходити по всім маршрутам. Фото з Дарвайки взагалі прекрасні. До речі це був мій перший турпохід (це по старому) в 1975 році. А потім перерва до 2011року. Тоді ми його починали із Сплавного – тепер там все зароснуто. Все-таки я його повторю.

  • Vladimir:

    Однако! Взрывной был тур…Думаю это был подарок от погоды+природы!

  • Lara Oleksyk:

    …вловити Мить Життя це зветься..
    …мисливець – автор Ігор – на Красу
    …морозний ранок… сонце заграє із серцем,
    …що ТАК на його Схід в томлінні жде…чомусь…
    …як на дружину – пізнану й незнану…
    …відчути в трепеті невинність хоч й земну…
    …зате освячену у Вічності ночами…
    …там де не згасне Світло, покоривше Тьму…

  • Галина Гринечко:

    Пане Ігоре, як я розумію ті ваші очікування-сподівання. Як за такими кадрами, емоціями і т.п. готовий на різні екстрими і навіть, в певній мірі, “самопожертви” 🙂 Але винагорода того вартує!

  • max:

    Чудово!

  • Roman Tymofiychuk:

    Справжня осіння казка.. Неймовірно!

  • Карпати – найкрасивіші гори в світі. Фотохудожник – найпрфесійніший, найзакоханіший в свій край, найкреативніший в світі!!!

  • Roman Ohorchak:

    Це фантастичні фотографії! Дійсно “молочні ріки”

  • Владимир Берник:

    Круто, просто бомба! Божий подарунок людям

  • Павлович Оксана:

    Дуже вдячна Тобі за чудові роботи! Ти справжній майстер! Мені захотілося в гори! Використаю твоі роботи у школі. Дякую.

  • Aleksey Karpenko:

    Бомбезно! Вас, Ігоре, Даравайка любить :))) Я так і не зміг там толкових ракурсів знайти…

  • Тарас Стасик:

    Ну ти й геній, чоловіче!

  • Віталій Єляшевський:

    Осіння Пішконя просто неймовірна…

  • Sergiy Dus:

    UNBELIEVABLE BEAUTY!!!!!!! Next autumn I must go Karpaty!

  • Oksana Golovchuk:

    Ігоре, як я Вас розумію!!! Ми щойно повернулися з Рахівщини! Нехай Вам завжди щастить!

Залишити коментар