Пошук за тегами
Фото-тест
Знавець Карпат
Метеопрогноз
Погода в Карпатах

Брашов – перлина Румунії

Трансільванія починається в Брашові: тут знаходяться порослі лісом гори, похмурі готичні церкви і неприступні замки. Старий центр міста затиснутий горами у вузькій долині, в ньому збереглися всі атрибути середньовічного міста – це і будинки з черепичними дахами, і вузькі вулички, і приголомшливі види з навколишніх гір. Як тільки місто не називалося за свою історію. Німці називали його Кронштадт, угорці – Браш, греки – Стефанопулос.

Назва Brasov походить від печенізького слова «барасу», що означає «фортеця». Німецька ж назва Кронштадт тлумачиться як «коронне місто», Корона. У свій час Брашов навіть носив назву Орашул Сталін, що значить – «Місто Сталін». Причому, іменувався так Брашов досить довго – протягом десяти років. Це був «їх румунський Сталінград» до грудня 1960 року. Чим приваблює сьогодні до себе Брашов? По-перше, він знаходиться в кільці з гірських вершин Східних Карпат, що робить його привабливим в очах гірськолижників в зимову пору року. По-друге, в літній час завдяки сприятливому клімату Брашов являє собою мальовничий куточок природи, де гармонійно переплітаються м’який клімат, смарагдова зелень, краса гір і вражаючі місцеві визначні пам’ятки. Брашов не залишить байдужим нікого, незважаючи на те, в яку пору року ви приїдете сюди погостювати.

Центр Трансільванії місто Брашов (Brasov, Kronstadt), вид з гори Тампа 960 м над р.м.

По суті, Трансільванія бере свій початок саме з міста Брашов (Brasov): всіяні густим лісом гори, загадкові готичні храми, легендарні замки – все це соковито вимальовує місцевий румунський колорит. У зв’язку з тим, що в Брашові раніше проживали угорці, німці і євреї, архітектура міста має неповторний багатонаціональний вигляд. Найчастіше Брашов називають румунською Прагою або Зальцбургом. Різноманіття місцевих стилів вражає погляд навіть найдосвідченіших мандрівників: бароко, ренесанс, готика – все це гармонійно переплітається і радує своєю пишністю, як жителів міста, так і його гостей.

Вид на ринкову площу (Piata Sfatului) з вершини гори Тампа (960 м над р.м.)

Колоритні житлові квартали старого міста (Брашов, Трансільванія)

Площа Міської Ради в Брашові (Piata Sfatului, Council Square) з ринком сувенірів, кафе і ресторанами та відмінним видом на гори

Найстаріша площа міста Брашов (Marktplatz), на якій зосереджено багато середньовічних будівель та історичних пам’яток

Сучасний Брашов – незвичайно мальовниче містечко, що зберегло дивовижну середньовічну чарівність. Його вузькими вуличках і просторим площам можна прогулюватись дуже довго. У середньовіччі місто було оточене високою дванадцятиметровою стіною, що захищала його від турків. Зі стін і по сьогодні відкривається прекрасний вид на старовинне місто, звідки особливо добре помітні гострі шпилі Чорної церкви – головного символу Брашова. Свою назву Чорна церква отримала після великої пожежі, яка трапилася в Брашові в 1689 році. Місто вигоріло практично повністю, а від церкви залишилися лише одні стіни, які почорніли від вогню. З тих пір церква і називається «Чорною» (Biserica Neagră, Black Church). Чорна церква також відома своїм зібранням турецьких килимів. В давні часи Брашов був купецьким містом і місцеві купці активно торгували з Туреччиною. І ось, повертаючись з вдалої експедиції, купці зазвичай привозили місцевій церкві в подарунок розписані килими. Деякі – дуже старовинні і саме вони приваблюють сюди безліч зацікавлених туристів.

Якщо бажаєте побачити цілісну панораму Брашова, вирушайте на вежу, що знаходиться на площі міської ради під назвою Пяца Сфатулуй (Piata Sfatului). До речі, саме ця площа є місцем, де зібрані будівлі різних історичних епох, тут ви можете зустріти будівлі, як чотирнадцятого, так і дев’ятнадцятого століття. Якщо ж хочете побачити Брашов як на долоні – прямуйте в сторону гори Тампа. Над бастіоном, вздовж південно-східного боку стін фортеці ви знайдете романтичну алею, в тіні дерев з безліччю лавок. Звідси ви можете пішки відправитися до вершини гори Тампа 960 м над р.м. де була побудована оборонна фортеця. Прогулянка до вершини гори займає близько години. Однак ви також можете зробити вибір на користь канатної дороги і відправитися до вершини гори Tampa, насолоджуючись найкращими краєвидами на старе місто. Витяг (Telecabina Tampa) піднімає туристів так високо, що місто внизу здається повністю іграшковим.

Брашов (Brasov) – одне з десяти найбільших міст в Румунії. В давнину відоме як Кронштадт (Kronstadt)

Захоплююча мандрівка Трансільванією у розпалі. І після прогуляки визначними місцями Брашова на нас чекає наступне, не менш вражаюче місто – Сігішоара. Сігішоара (Sighioara) – одне із наймальовничіших міст Румунії, пам’ятник Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1999 року. Місто стоїть на пагорбі над річкою Тирнава-Маре, в 175 км на північний захід від Бухареста. Щороку, в липні, в Сігішоарі влаштовується барвистий середньовічний фестиваль: з концертами, виставами і повним зануренням в ті давні часи. Сігішоара відома в історії під німецьким ім’ям Шесбург (Schäsburg) і угорським – Шегешвар (Segesvar). Місто заснували в 13 столітті німецькі колоністи із Саксонії, які звели на пагорбі середньовічну фортецю, кілька церков і знамениту Годинникову вежу висотою в 64 метри. У 14 столітті Шесбург став вільним містом, а до 16 століття був одним з провідних торгово-ремісничих центрів Східної Європи. У 15 столітті в місті чеканив монету вигнаний з Волощини господар Влад Дракула.

Нижня частина міста була зруйнована землетрусом 1668 і пожежею 1676 року, але протягом наступного століття була відбудована заново. У Цитаделі Сігішоари (12 ст.) ховаються всі основні визначні пам’ятки міста: Годинникова вежа (в якій зараз знаходиться історичний музей, а з відкритого оглядового майданчика міста відкривається прекрасний вид на місто), музей середньовічної зброї, лютеранська церква на пагорбі в готичному стилі, будинок Влада Цепеша в якому зараз знаходиться ресторан і пам’ятник Дракулі.

Сігішоара (Sighisoara) – одне із наймальовничіших міст Румунії, пам’ятник Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Pizzeria Perla – ресторан-піцерія в центрі міста Сігішоара (Sighisoara, Romania)

У чарівному місті Сігішоара ми запланували провести мінімум один день для фотозйомки кольорових будиночків та відомих архітектурних памяток. В історичний центр ми потрапили увечері і одразу прийнялися шукати наосліп житло для нічлігу. Яке ж було наше здивування, коли впродовж двогодинного інтенсивного пошуку, не вдалося знайти жодного (!) вільного місця в готелях, приватних будинках і навіть хостелах. Неймовірно, але навіть п’ятизіркові готелі були на той час переповнені туристами, де двомісний номер коштував 120-150 євро за ніч.

Марними були намагання знайти житло і за межами міста. Місцеві жителі тільки знизували плечима і радили шукати нічліг в іншому місті – Тиргу-Муреш (Târgu Mureş), яке знаходилося від Сігішоари на відстані 60 км… Втім українські хлопи «міцні горішки» і здаватися не мали намірів. Ми розвернули авто і вирушили знову у напрямку, звідки приїхали. По дорозі зупинялися біля мотелів, з надією знайти хоча б одну вільну кімнату. Марно! До наших нічних пошукових пригод додалася ще одна – тригодинний автомобільний затор через масштабну аварію на шосе.

Нічна Сігішоара (Sighisoara) – місто, де народився граф Дракула

Після довготривалої шосейної пастки, втомлені та зневірені пошуком житла, приймаємо рішення залишити Сігішоару у спокої, з твердим сподіванням повернутися сюди іншим разом. А щоб трохи згладити неочікуване фіаско, повертаємося знову в Сігішоару, аби задовільнитися хоча б нічною прогулянкою центром міста. На щастя деякі кавярні і ресторанчики ще були відчинені і напередодні фотосесії ми залюбки замовили вечерю в найстарішому і колоритному харчовому закладі міста «Pizzeria Perla». Після півночі, трохи з сумом прощаємось з містом і далі вирушаємо до найближчого транзитного пункту Тиргу-Муреш, з надією знайти там бодай якийсь притулок на ніч.

Виблискуючи ліхтарями та вітринами магазинів сонне місто Тиргу-Муреш зустріло нас десь о 2:30. Проїжджаючи кілометр за кілометром, навколо пістріли яскраві назви готелів і апартаментів, обнадійливо запрошуючи тих, хто потребує відпочинку. Втім, як пізніше зясувалося, це «запрошення» було актуальним напевно для всіх людей на світі, окрім нас (по крайній мірі, склалося таке стійке враження)! Ми покидали місто із населенням 130 тис. і не йняли віри в те, що із такої великої кількості готелів, які траплялися нам по дорозі, ні в одному із них не знайшлося місця для чотирьох осіб… Далі – «no comment»… Настрій у всіх був такий, хоч відправляйся на цвинтар. І, довго не роздумуючи, ми попрямували саме туди – на кладовище… щоб трохи підняти собі настрій! Виявляється, що є люди, які можуть сприймати смерть красивою та веселою. Відтак і кладовище отримало назву Cimitirul Vesel – «Веселий цвинтар», до якого сьогодні звідусюди охоче поспішають туристи.

“Веселий цвинтар” (Cimitirul Vesel). Кожен хрест – своєрідна ікона померлого, намальована у стилі наївного народного малярства. Портрети влучно демонструють характер, звички, які похована тут людина мала за життя

У невеликому селі Сепинці (Săpânța) неподалік румунсько-українського кордону знаходиться «Веселий цвинтар» (Cimitirul Vesel). Тут, біля підніжжя гори Гутей, смерть посміхається, іноді сумно, іноді іронічно. Принцип, який ведеться споконвіку, що про мертвих говорять тільки щось добре, а коли немає що сказати, то просто нічого не говорять, тут в Сепинці не дотримується, тому що надгробні хрести, прикрашені яскравими ілюстраціями з життя покійних мешканців села. Мабуть, це єдине кладовище в світі, де люди, котрі відвідують його, посміхаються, і навіть сміються. Звичайно ж, родичі, які ховають тут своїх рідних і друзів, сумують за ними, як і всі інші, однак життя в цьому куточку Румунії ніколи не було легким. Тому місцеві мешканці втішають себе думкою, що покійні закінчили свої земні муки і їх подальший шлях буде більш щасливим.

Європеєць, який потрапляє сюди вперше, завмирає з подиву. На сепинцькому місці вічного спочинку нема звичного для цвинтарів… цвинтарного настрою. Хрести ряхтять яскравими барвами, а чималий цвинтар нагадує веселий ярмарок. Ярмаркову атмосферу створюють не тільки натовпи галасливих туристів, а й зображення на намогильних пам’ятниках. На кожному хресті – своєрідна ікона померлого, намальована у стилі наївного народного малярства. На цих портретах влучно схоплено характер, звички, які похована тут людина мала за життя.

Малюнки також розповідають і про вади та слабкості покійника за життя. Наприклад, намальована склянка свідчить, що чоловік помер від алкоголю, а пошкоджений автомобіль – що, людина загинула в ДТП, а якщо людина любить “ходити наліво”, то не сумнівайтеся – саме це й буде зображено на надгробку. На хрестах зображено поліцейського, тракториста, косаря, домогосподарок та інших. Але мабуть найбільш „веселий” хрест зображував постать чоловіка, який стояв за прилавком, на якій лежать пляшки… Ніхто не сумнівався, що це був бармен, котрий розпивав на все село. Сам засновник цвинтаря Стан Йоан Петраш похований саме тут. 25 років Петраш майстрував хрести та навчав учня. Перед власною смертю в 1977 році він виконав свій автопортрет зі словами: “Тут похований чоловік, який за все життя не заподіяв нікому зла”. Дивна місцева традиція започаткувалася 1935 року, коли з’явився перший «веселий пам’ятник». Нині селяни мають з неї непоганий виграш: туристи залишають у Сепинці чимало грошей.

Cimitirul Vesel – барвистий музей під відкритим небом

“Веселий цвинтар” в селі Сепинца (Sapanta, Maramures)

Відомо, що Сепинцівське кладовище було оголошено найбільш цікавим кладовищем в Європі і другим в світі після єгипетської Долини царів. Титул цей присвоєно на Симпозіумі надгробних пам’ятників, що пройшов у 1998 році в США, але сепинцівський пам’ятник було оголошено унікальним в світі набагато раніше і внесено до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Сьогодні на цвинтарі понад 800 кольорових надмогильних пам’ятників. “Веселий цвинтар” закликає сприймати смерть радісно, адже для померлого земні страждання скінчилися, а на тому світі – рай.

Щоліта на кладовищі проводиться фольклорний фестиваль під назвою «Довгий шлях до Веселого цвинтаря». «Покійний був гірким п’яницею і забіякою. Постійно дошкуляв сусідам, поки не був задавлений машиною» або «Тут лежить моя теща. Якби вона прожила на 3 дні довше, то лежав би тут я, а читала б замість мене вона». Написи такого змісту на надгробному пам’ятнику здивують багатьох, але тільки не в цьому місці. Своєрідні епітафії зображують життя померлих з усією правдивістю: навіть якщо небіжчик був п’яницею, а покійниця – невірною дружиною. Часто малюнки супроводжуються віршиками.

Кладовище стало візиткою села, заманює сюди туристів, а місцева влада навчилася користуватися цим вповні. Всі прибутки з туризму інвестує в розвиток населеного пункту. Крім того, заохочені туристами мешканці села відродили давні народні ремесла й продають відвідувачам барвисті кептарі, ліжники, вишиванки, шкарпетки, а також різноманітні сувеніри. Туристи залюбки відвідують «Веселий цвинтар» (Cimitirul Vesel), і багато хто потайки замислюється, а що б про нього написали…

Румунія – недооцінена нашими туристами країна! Адже за останні роки вона зробила величезний крок вперед у розвитку туризму. Наше пятиденне знайомство з колоритною Трансільванією і Мармарощиною, було тільки крихітною частиною величезного і поки не дуже відомого в світі її культурного та туристичного потенціалу. Втім ця мандрівка виразно переконнує, що крім величезного потенціалу, ця країна має ще одну важливу для туризму якість: традиційну гостинність. І це відкриває перед Румунією величезні можливості в туристичній сфері.

РУМУНІЯ ТУРИСТИЧНА: ЧАСТИНА 1, ЧАСТИНА 2, ЧАСТИНА 3, ЧАСТИНА 4
__________________________________________________________________________________________

Фото: © Ігор Меліка, Юрій Сазін 2014 (Romania, Transylvania & Maramures)

  • YAROSLAV:

    В кінці шляху – цвинтар. Добре хоч веселий.

  • Юрій:

    А класна піца була в Сігішоарі..

  • YAROSLAV:

    Та все було класно, починаючи з самогонки в першій харчевні…

  • Iwan:

    Як автор ідеї маршруту поїзда Київ-Рахів та автор ідеї добудови 21 км євроколії від Рахова до Вишівської Долини (Румунія), дуже дякую Вам за чудовий фотозвіт “Румунія Туристична”.

    Відкриття сполучення за напрямком Рахів-Сальва (Рахів-Клуж/Брашов/Тімішоара) є досить перспективним, а тому Ваші матеріали стануть у пригоді багатьом мандрівникам до Румунії. Можливо у співпраці з Вами підготуємо туристичні путівники по Румунії не тільки для українців, але й для білорусів, поляків чи навіть росіян, для яких шлях через Рахів був би найкоротшим та найбільш доцільним.

Залишити коментар