Igor Melika

Рік безхмарного щастя

Якщо ви мрієте знайти в цьому світі справжнього і відданого друга, то шукати його треба не серед людей, а серед собак. Адже саме собаки з давніх пір з гідністю несуть заслужене і почесне звання – перший друг. І донині, серед інших друзів людини, собаки йдуть під «номером один». Це твердження настільки вкоренилося в людській свідомості, що навряд чи якась інша тварина змогла б зайняти це почесне місце.

Собаки скрашують нашу самотність, а їх “німота” – це перевага, а не недолік. Той факт, що собаки слухають і, здається, розуміють нас, але не ставлять запитань і не роблять оцінок, є їх найприємнішою якістю як компаньйонів. А турбота про улюбленців надає додаткове значення і сенс нашому життю. Медики стверджують, що наша впевненість, самооцінка, здатність впоратися з життєвими стресами і, отже, наше здоров’я залежать від почуття “потрібності”. Собаки дають нам можливість відчувати, що на цьому світі ми потрібні комусь, що нас поважають і люблять. Собача любов і відданість – це самі надійні константи у нашому сучасному світі. Все довкола змінюється, але любов і вірність своєму господареві собака буде зберігати завжди, поки не закінчиться її собачий вік.

Однак життя доволі складна штука і ніколи не знаєш, в який бік воно поверне тебе, що буде завтра і що доведеться пережити на цьому життєвому шляху. Про своє майбутнє не знала і Лайма – моя улюблена і віддана Самоїдська Лайка. Вона навіть думати не хотіла про завтрашній день, адже пес так весело і цікаво прожив уже більше року мандруючи Карпатськими горами разом із своїм господарем.

Останні хвилини літа…

З 19 по 21 жовтня 2012 року я з групою туристів та своїм чотирилапим другом, відправилися в черговий похід в гори зустрічати «золоту осінь». Цьогорічне «Бабине літо» подарувало нам три сонячно-чудові теплі дні. Похід пройшов успішно і всі повернулися додому з позитивним настроєм та різнобарвними спогадами про карпатську осінь-2012. Песик також повернувся з походу задоволеним, однак доволі втомленим. Адже цього разу йому довелося подолати гірську місцевість довжиною в 40 км.

Наступного дня я поїхав у відрядження по Україні на цілих вісім днів! При цьому чітко усвідомлюючи, що цього разу розлука для нас обох буде занадто довгою. Занадто довгою! Пройшло два дні після походу… В цей час я вже був в Умані. Того ж дня моя дружина повідомила по телефону, що песик приймає їжу без особливого апетиту і виглядає надто втомлено. Перше, що спадало на думку – перевтома, як бувало зазвичай після довготривалих подорожей. На третій день після походу мої домашні забили на сполох. В цей час я вже був в Дніпропетровській області. Терміново почалися пошуки ймовірних кліщів на тілі тварини. За короткий час було справді виявлено декілька паразитів, які встигли добряче попити собачої крові. Того ж вечора терміново викликали ветлікаря, який вжив всіх необхідних медичних заходів.

Вже наступного дня у песика з’явився апетит, він бігав, гавкав та поводився цілком адекватно, як здоровий пес. Однак через 24 години стан здоров’я тварини різко погіршився. На п’ятий день після походу собака остаточно відмовився від їжі і не мав сили пересуватися самостійно. Довелося знову терміново викликали лікаря, який назначив необхідний курс лікування… Однак всі намагання лікарів спасти тварину виявилися марними. Далі був параліч, кома і невблаганна смерть… На сьомий день після походу, у неділю 28 жовтня 2012 року о 3:00 ранку мого найвідданішого чотирилапого друга не стало… Він не дочекався мого приїзду, до якого залишалося всього два дні! Хоча до останньої хвилини я свято вірив і сподівався, що встигну потиснути йому лапу, міцно обняти і сказати, як сильно я його люблю!

Розлучниця-осінь

Я їхав додому крізь осінь, зиму, в осінь, крізь дощі і тумани, які наганяли ще більший смуток-тугу. Цей шлях додому довжиною в 1300 км здавався вічністю. У спогадах спливали найяскравіші епізоди нашої дружби і той незабутній погляд сумних очей, перед тим, як розстатися назавжди. Дякую тобі, чотирилапий друже, за рік безхмарного щастя. Пробач, прошу, пробач, що не вберіг! Адже не владний навіть час над болем втрати. Прощавай, тебе завжди я буду пам’ятати!

____________________________________________________________________________________________

17.07.2011 – 28.10.2012