Пошук за тегами
Фото-тест
Знавець Карпат
Метеопрогноз
Погода в Карпатах

Полонина Красна – хребет в Українських Карпатах розташований у Тячівському районі Закарпатської області. Хребет являється частиною Полонинського хребта і простягається з північного заходу на південний схід кількома послідовно з’єднаними дугами з численними відрогами-хребтами, як наприклад хребет Квасний Верх, що на півдні від села Колочава. Головний хребет Полонини Красна безлісий, відтак для фотомандрівок та й просто для споглядання мальовничого довкілля це ідеальний варіант у форматі 2-3 денного туристичного походу в будь-яку пору року.

З Полониною Красна я вперше познайомився в недалекому 2009 році, будучи учасником маркувального табору разом з чеськими колегами (Усть-Чорна – Свидовець – Красна, Оса – Боржава – Пилипець). Відтоді Красна запала мені в душу як та красна дівчина. Цьогоріч мені пощастило знову відвідати цей мальовничий куточок Українських Карпат, на цей раз залучивши до подорожі навіть власну дружину та сина. Кінець вересня в Карпатах – благодатна пора: в цей час в горах панує справжня золота осінь, полонини щедрі на афини і брусницю, лагідне сонце в міру зігріває своїм теплом, і тільки де-не-де у повітрі солодко шурхочуть листочки-мрії, розмальовуючи світ жовто-гарячими барвами-думками. А з глибоких долин доноситься музика осені, налаштовуючи організм на щось непояснене, кольорово-емоційне і радісне!

Наша мандрівка починалася в смт. Усть-Чорна (Тячівського р-ну). Засноване ще в 17 ст. німецькими колоністами село знаходиться у західній частині Свидовецького масиву, на «узбіччі» східних схилів полонини Красної та у підгір’ї Горган, які представляють граничний гірський хребет між Івано-Франківською та Закарпатською областями в кінці долини річки Тересви, яка утворена злиттям річок Мокрянки та Брустурянки

Річка Тересва

Селище Усть-Чорна є передусім вихідною точкою для туристичних маршрутів на полонину Красна та до Колочави, або через Свидовець до Ясині, а також вихідним пунктом для кількаденних переходів Горган до Івано-Франківської області. З Усть-Чорної можливо вирушити в усі напрямки до трьох різних гірських систем із цілком відмінною складністю та довжиною походів. Зокрема перехід полонини Красна до Колочави належить до популярних із-за своєї легкої орієнтації та невимогливості, хоча перехід, довжина якого орієнтовно складає 30 км., триває приблизно 12–14 годин. Вихідний пункт, де бере початок маркований маршрут, знаходиться у нижній частині села і виводить на широку лісову дорогу. Ця дорога веде на вершину хребта Полонини Красна і далі полонинським верхів’ям дозволяє проїхати навіть окремим транспортним засобам аж до Колочави.

Полонина Красна. Вид з гори Климова - 1492 над р.м.

Полонина Красна. Вид з гори Климова - 1492 над р.м.

На хребет ми дісталися аж по обіді. Було ясно і сонячно. Вітру практично не було і здавалося, що ми в полоні справжнього літа. Близько шостої вечора піднімаємося на гору Климова (1492 м) з якої нам відкриваються мальовничі осінні пейзажі. Різнобарв’я осінніх відтінків переповнюють організм емоціями і команда на Климовій «зависає» на тривалу фотосесію.

Полонина Красна

Полонина Красна

Полонина красна. На задньому плані Свидовець

Полонина Красна восени

Вид з гори Климова

На горі Климова

Збирачі ягід

Збирачі ягід

Після фотосесії спускаємося з Климової і продовжуємо рухатися хребтом. Через пару кілометрів знаходимо затишне місце біля дороги, поруч з лісом де вирішуємо зупинитися на ночівлю. Сонце, як велике дозріле яблуко, поволі котилося за обрій. На гори тихо опускався вечір. В глибоких сутінках розкладаємо намети на схилах вкритих м’яким мохом та чорницями. Розпалюємо вогонь і традиційно ставимо варити бограч-гуляш. Ніч. Темно-синя безодня повна зірок була справжньою окрасою цієї осінньої ночі. Ми довго сиділи біля ватри смакуючи гарячий глінтвейн та вслухаючись в шелестіння стомленого від літа листя…

Ранок наступного дня видався напрочуд гарним і тихим. Пряний листяний дух витав над землею, поступово здіймаючись у прозоре небо. Гірське повітря дзвеніло кришталем і дозволяло чітко споглядати сусідні хребти Горган і Свидовця. Ось вони – миттєвості абсолютного щастя!

Світанок

Ранок на Полонині Красна

Ранок на Полонині Красна

Осінній ранок на Полонині Красна

Ранок на Полонині Красна

Осінній ранок на Полонині Красна

Осінь на Полонині Красна

Ранок на Полонині Красна

Осінь на Полонині Красна

По закінченні ранкової фотосесії снідаємо, після чого збираємо намети і вирушаємо далі вздовж хребта в напрямку Колочави. Масив Полонини Красна до висоти 1300—1500 м вкритий лісами, здебільшого буковими, місцями жерепом. Привершинні схили круті, місцями важкодоступні. Дороги також вирізняються крутими підйомами і спусками. Майже на кожній вершині ми зупинялися, щоб милуватися краєвидами та фіксувати найбільш вражаючі моменти цього яскравого осіннього дня.

Вид на Горгани

Вид з Полонини Красна на Свидовець

Полонина Красна

На Полонині Красна

Вид на Горгани з гори Сигланський (1564 м)

Вид на Горгани з гори Сигланський (1564 м)

Стримба (1719 м) і Стреминіс (1652 м)

Стримба (1719 м) і Стреминіс (1652 м)

Гора Топас - 1548 м над р.м.

Гора Топас - 1548 м над р.м.

Вид на Манчул (1501 м) з гори Гропа (1495 м)

Вид на Манчул (1501 м) з гори Гропа (1495 м)

Вид на гору Топас (1548 м) з гори Сигланський

Вид на гору Топас (1548 м) з гори Сигланський

Продовжуємо рухатися хребтом поступово наближаючись до нашої кінцевої вершини – гори Топас (1548 м). Обминаємо «резервні» газові труби магістрального газогону «Уренгой-Помари-Ужгород», які складені обабіч дороги і за короткий час піднімаємося на самий вершечок гори Топас. Техногенні краєвиди, що відкриваються з висоти 1548 м над р.м. справляли на споглядачів доволі амбівалентні враження… На перший погляд здається, що поверхня вершини гори ніби вирівняна за допомогою важкої техніки, імовірно для того, щоб встановити 65 метрову металічну вежу спостереження за газогоном. Здалека металоконструкція нагадує вежу мобільного зв’язку, однак подібну вишку (з стільниковими ретрансляторами) ми згодом зустріли на хребті Квасний Верх. На Топасі зупиняємося на невелику фотосесію, бутерброди з чаєм, після чого піднімаємося на вершечок вежі, яка ще здалеку своїми формами нагадувала Ейфелеву вежу.

Вежа для спостереження

На горі Топас

Вежа для спостереження за газогоном на горі Топас

Вежа для спостереження за газогоном

65 метрова вежа на горі Топас (1548 м над р.м.)

65 метрова металічна конструкція на горі Топас

На вежі

Краєвид із 65-ти метрової вежі на горі Топас (1548 м над р.м.). На дальньому плані  хребет Пішконя, вершини: Негровець, Ясновець, Даравайка, Стримба, Стреминіс

Краєвид з 65-ти метрової вежі на горі Топас (1548 м). На дальньому плані хр. Пішконя, вершини: Негровець, Ясновець, Даравайка, Стримба, Стреминіс

Вид на хребет Красна з вершини гори Топас (1548 м над р.м.)

Вид на хребет Красна з вершини гори Топас (1548 м над р.м.)

Перебуваючи на Топасі можна нескінченно милуватися розкішними панорамами, які відкриваються оку на всі 360 градусів: Свидовець, Горгани, хребет Красної. Серед розмаїття вершин окремо хочеться виділити мальовничу гору Манчул (1501 м), що височіє окремим масивом на південному заході від хребта. Дехто відносить цю вершину до хребта Красна. Однак Манчул належить скоріше до так званих острівних гір – не пов’язаних з певним хребтом. Все ж, у ширшому розумінні, до масиву Красна належить не лише головний хребет, а й усі гори, в тому числі Манчул, які лежать на південь від хребта, в межиріччі Тереблі й Тересви.

Наша осіння мандрівка Полониною Красна потихеньку добігла кінця. Через хребет Квасний Верх (відгалуження Полонини Красна) ми спустилися в село Колочава, звідки відправилися додому. Осінньо-сонячний вікенд, проведений на Полонині Красна, залишив у душі кожного із нас яскравий слід особливих відчуттів. Впродовж двох днів ми отримали від гір цілющу порцію миттєвостей абсолютного щастя, у відповідь з найщирішою вдячністю рідним Карпатам!

Вид на Свидовець з Полонини Красна

Ранок на Полонині Красна

Осінь на Полонині Красна

Полонина Красна

Гора Топас (1548 м над р.м.)

Метеостанція на хребті Квасний Верх

Метеостанція на хребті Квасний Верх

Осінь на хребті Квасний Верх

Осінь на хребті Квасний Верх

Осінь на Полонині Красна

____________________________________________________________________________________________

© Ігор Меліка, 2011 (Фото: Ігор Меліка, Олександр Лучков)

  • maxxim:

    Афигенно!!!!!!

  • Sashshshs:

    КРАСОТИЩЩЯ

  • Файні фото!!!
    Як драбини на тій вежі? Ми були за потужного вітру, не ризикнули лізти, бо її розхитувало неслабо. Ще й вгорі щось калатало (схоже, що відірвана секція)
    А з вершечка вежі Вільшанське водосховище не видно?

    Манчул – то окремий хребтик. Навряд чи його можна віднести до Красної, бо сідловина між ними дуже глибока. Туди ще не ходив?

  • Haidamac: драбина на вежі ніби ціла… єдине помітив, що болти на деяких стиках конструкції повилітали і від того на верху все хитається. Водосховище з вежі не видно імовірно тому, що в ньому майже немає води, до того ж коричневе дно водойми напевно зливалося по кольору з осінніми деревами (ФОТО) Чекаю снігу, щоб відвідати Манчул :)

  • Igor Tailwind:

    Балдеть!…

  • Захоплююча розповідь, а фото просто заворожують! Планую також найближчим часом відвідати ці місця.

Залишити коментар

*