Пошук за тегами
Фото-тест
Знавець Карпат
Метеопрогноз
Погода в Карпатах

Навіщо ми йдемо в священне царство гір? – Щоб звільнити душу від усіх турбот і обмежень, вслухатися в те, що скажуть нам гори. Людина пробуджується і відчуває, як подих Вічного торкається її душі; вона відчуває Вічний Початок, що лежить в основі її сутності, і чує тихий голос в глибині душі. Чому в горах людина відчуває себе зовсім іншою істотою? – На горі душа вільна від звичайних тривог буденного життя. Там Дух відчуває себе вільним, він відкинув всі стримуючі його ланцюги і перепони, щоб проявитися у всій своїй красі та силі.

Щоб з тобою заговорили гори, потрібно увійти в співзвуччя з їх душею, подібно до того, як бувають співзвучні два інструменти, які звучать одночасно. Тоді ти і гори станете одним цілим, ти занурюєшся в їх багате життя і в одну мить осягаєш те, чому вчаться тисячоліттями. Якщо ти любиш гори, вони обсипають тебе своїми дарами, оскільки твоя душа тоді відкрита і готова їх прийняти. Щоб гори заговорили з тобою, йди до них з трепетним очікуванням. Яка тиша панує в долинах і на вершинах! Вони багато чого приготували для тебе. Коли ти стурбований і обтяжений, йди в гори, щоб знову знайти крила, віру в свій ідеал. Коли твоя душа стає ареною боротьби, коли її роздирають сумніви і протиріччя, коли ти проходиш темні повороти життя, – йди в гори, щоб перетворити все це в чудовий світ. Там бурі вщухнуть, і ти знайдеш ясність і просвітлення. І якщо ти спустишся зверху осяяним і преображеним, значить, ти чув голос гір. (Уривки з книги “Вчитель”, Петра Донова, Болгарія)

Гори з’являються в нашому житті раптово. Як перша справжня і остання любов. І в кожного вони свої. Спочатку ти ще не зовсім усвідомлюєш, що ж такого особливого в цих вкритих снігом височенних розломах земної кори. Ну, красиво, ну, весело, цікаво. Ти повертаєшся у звичне життя – так буває завжди. І все ще не розумієш, що відбувається насправді. А потім закриваєш очі, або просто змушуєш замовкнути метушливий шум міста. І тоді чуєш поклик, тихий безтурботний і нездоланний. Поки раптом не стає очевидним, що від твого звичного життя більше нічого не залишилося. Кажуть, якщо людина почула поклик гір, вона буде повертатися до них знову й знову, щоб вкотре відчути і пережити невимовну радість та стихію почуттів.

Чергова фотомандрівка Мармароськими горами подарувала прихильникам активного відпочинку цілу торбу позитивних вражень і емоцій. Цього разу в фототур-похід Мармарощиною долучилися туристи із Закарпаття, Києва і навіть туманного Альбіону. Наприкінці червня 2013, відчайдухи відправилися на пошуки червоної рути – рододендрону східнокарпатського, який в цей період відшукати не так просто. Адже цвіте «карпатська троянда» всього декілька тижнів, як правило, з кінця травня по кінець червня. Після чого окремі кущі червоної рути можна зустріти лише на високогір’ї та Східних/Північно-Східних, затінених схилах Рахівських гір.

Впродовж трьох днів небесна канцелярія подарувала мандрівникам чудову різноманітну погоду: на перший день – сонце і грозу, на другий – тумани і яскравий захід сонця, на третій день – справжнє карпатське літо! Команда здійснила чудову прогулянку верхів’ям хребта від Попа Мармароського до вершини гори Жербан, далі через полонини Яворник і Струмки до полонини Лисичої. По дорозі вдалося побачити багато рожевих квітів рододендрону, поодинокі білі голівки сон-трави, синьоокі альпійські дзвоники і навіть крокуси!

Було спекотно, хоча в окремих кулуарах і глибоких цирках ще лежав сніг. Неспішно мандруючи, фототуристи насолоджувались мальовничим довкіллям, купалися в гірській річці і засмагали на полонині. Сонце, вітер, хмари, вода, квіти, сніг – увесь цей набір природного різноманіття створював дивовижну атмосферу в горах від якої місцями перехоплювало подих. Мандрівка карпатськими горами залишила в серцях мандрівників яскраві спогади і світлі враження про барвисте літо в Мармаросах. Як проходив похід і що цікавого впродовж трьох днів побачили фотомандрівники через призму своїх об’єктивів, наочно розкажуть світлини нижче.

Нитка маршруту: село Ділове (Рахівського р-ну) – потік Білий – урочище Ялин – полонина Обніж (905 м) – урочище Обніж (1380 м) – полонина Квасничок (1680 м) – гора Піп Іван М. (1936 м) – гора Жербан (Шербан, 1793 м) – полонина Яворник – полонина Струмки – полонина Лисича (1470 м) – село Ділове (Рахівського р-ну)

Рододендрон східнокарпатський, миртолистий

Дзвоники альпійські (Campanula alpina)

Вид на гору Берлебашка і Петрос Мармароський

Полонина на схилі гори Рипа (Румунія)

Ранок на полонині Квасничок (1680 м над р.м.)

Мармароський масив з вершиною Піп Іван Мармароський (1937 м над р.м.)

Гора Піп Іван Мармароський – 1937 м над р.м.


____________________________________________________________________________________________

© Ігор Меліка, 2013

Фото: Ігор Меліка, Роман Жук © All Rights Reserved

  • Ростислав:

    Класс! І не думав що родендрон так довго протримається)
    Чудова розповідь! Фото як завжди дуже вдало передають красу Карпат!

  • Чудові супер фото! Пейзажні вражають, я не думав, що можна так живо вийти передача! Сама ж стаття проникла до глибини душі і уривок, і все про нашу подорож. Справді серце відкривається і відчуваються інші вібрації і рівні в прояву життя. Тепер задача – утримати це все в умовах міста і дому!

  • Юлія:

    Щиро дякую за фото. Душа відкликається на красу, яку Ви даруєте!

  • Марія:

    Доброго дня! Підкажіть будь ласка, за скільки часу ви пройшли цей маршрут?
    Чи йшли повних 3 дні з ранку і до вечора, чи реально пройти з половини 1-го дня і до половини 3-ього дня?
    Дякую

  • Марія: маршрут реально пройти з половини 1-го дня і до половини 3-ього дня за умови сприятливої погоди

Залишити коментар

*