Igor Melika

У кого з нас взимку не виникало бажання перетворитися бодай на місяць на ведмедя та впасти у сплячку, коли хуртовини та морози лютують за вікном? Вигляд сплячого ведмедя – видовище миле та зворушливе, як і будь-якого живого створіння. Бурмило швидше й не спить, а дрімає, оскільки під час сплячки він перевертається з боку на бік, прислухається до того, що діється довкола. Що йому сниться? Мабуть те саме, що й нам.

Не обійшли увагою ведмежу сплячку маги, містики та шамани всіх часів і народів. Згідно з їхніми віруваннями, взимку, коли править Крижана Королева, і обличчя смерті сходить на землю, Ведмідь впадає у сплячку, оглядаючи річний досвід. Щоб досягати цілей і втілювати мрії, потрібне мистецтво ведмежого самоаналізу. Треба стати схожим на Ведмедя та увійти у безпечність барлогу, де всі рішення й відповіді живуть у гармонії з запитаннями, які нас хвилюють. Якщо ми маємо багато запитань до життя, ми повинні також зрозуміти, що відповіді на них живуть всередині нас. В Індії, наприклад, свято вірять у те, що існує символічний барліг Брахми, і лише в цій Ведмежій печері можна зрозуміти, що шлях до Мрії збурює інші рівні усвідомлення буття. Якщо ж людині доведеться уві сні побачити ведмедя, то це сновидіння віщує могутнього ворога, сміливого, жорстокого та рішучого, але не дуже хитрого. Вб’єте уві сні ведмедя – перемога буде за вами, і навпаки, бути уві сні пошматованим ведмедем, – до поразки. Сам факт ведмежої сплячки на диво перегукується з легендами про драконів, які здатні оживати після вікового спання.

Як вид, бурий ведмідь сформувався у Євразії в період середнього плейстоцену, майже 1,5 млн літ тому. А загалом же, з наукової точки зору, у явищі зимової сплячки ведмедя й дотепер запитань більше, аніж відповідей. Напевне відомо лише те, що життєдіяльність ведмежого організму дещо уповільнюється, але не дуже. Перед кількамісячним сном бурмило наїдається як слід і нагулює до п’ятдесяти кілограмів жиру, але за тиждень-два до сну оголошує голодування, аби очистити свій організм. Під час сну температура ведмедя дещо знижується, а дихання уповільнюється. Відомо й те, що уві сні ведмеді смокчуть лапу, але не від голоду. Взимку в них відбувається лінька, лапи від цього чухаються, от вони їх і смокчуть, щоб позбутися дискомфорту. Барліг клишоногий облаштовує, як правило, у непрохідних хащах. Схованка має вигляд неглибокої ями, виритої під корінням вирваного з коренем дерева, під поваленим стовбуром, скалою чи просто в густій смеречині. Сюди бурмило залягає на м’яку підстилку з сухого листя чи вересу, тут його поступово заносить снігом. Лише невеличка віддушина в сніговому покривалі, яку продихав ведмідь, – ознака його життєдіяльності.

Мисливці подейкують, що іноді барліг клишоногого зрадницьки видає паморозь на ближньому дереві, бо вживані ведмедем перед сплячкою ягоди лимоннику активно бродять в його шлунку, створюючи справжнісінький алкогольний перегар. Іспанські вчені, які вивчають явище зимової сплячки ведмедя, нещодавно виявити в організмі тварин речовину, яка дозволяє їм впадати у специфічний анабіоз. Нині розшифровують хімічний склад цих гормонів, і, можливо. це відкриття зробить згодом революцію у медицині та космонавтиці. Невиліковно хворих людей можна буде за допомогою анабіозу переносити в ті часи, коли їхню хворобу лікуватимуть. Космонавти ж долатимуть роки подорожей практично не старіючи.

Бурмило – найбільший хижак Карпатських гір і, як ствероджують вчені, своєрідна вершина піраміди звірини, тож його поведінка та життєвий цикл сьогодні можуть служити точним віддзеркаленням стану навколишнього середовища в цілому. Це добре видно на прикладі ведмежого племені Львівщини, зокрема, на території національного парку „Сколівські бескиди”. Тут, на площі 47 тисяч гектарів, проживають близько 25 клишоногих. Завдяки належній охороні угідь віднедавна спостерігають невеличке збільшення популяції. У національному парку розробили й втілюють програму з моніторингу цього звіра до 2015 року. Вона передбачає цілий комплекс досліджень і щодо самого звіра, і щодо його стосунків із місцевим населенням і туристами. Теплі зими призвели до того, що половина з місцевих ведмедів так і не залягла в барліг. А невиспаний ведмідь, як і людина, може нервувати.

Ведмедиці ж просто змушені залягати, адже народжувати вони можуть лише в барлогу. Після семимісячної вагітності, в них з’являється потомство – один-два, рідше більше сліпих безпомічних і майже голих ведмежат. Лише через місяць після народження молодняк прозріває та починає швидко рости. Плодяться ведмеді дуже повільно, ведмедиця вперше народжує у чотирирічному віці. Наступний приплод – через рік і навіть рідше. В пошуках їжі поодинокі відвідини ведмедями населених пунктів мали місце, особливо в глухих селах, де є покинуті хати. Зрідка буває, що бурмило не може втриматися, аби не розорити пару- трійку невеличких пасік, які не охороняють собаки. Кілька років тому зафіксували молодого звіра й на околиці Сколього, там, де поблизу працівники скотобійні викидали відходи. Та наших ведмедів усе-таки не можна назвати агресивними, але звір є звір, і недаремно ж кажуть, що „з ведмедем дружись, але за сокиру держись”. За випадкової зустрічі з ведмедем зблизька не намагайтесь тікати від нього стрімголов. Бурмило, швидше за все, піде сам. Якщо ж атакуватиме, киньте йому сумку, куртку, капелюха, щоб відволікти увагу звіра, зрештою вдайте з себе раптово померлого.

Попри те, що клишоногий обирає для облаштування барлогу дикі нетрі, прокинутися посеред зими його можуть змусити здебільшого два фактори: відлига, яка підтопить барліг, та необережна поведінка людини. Останнє трапляється частіше. Зрештою, й вовча зграя може витягти та з’їсти невеличкого ведмедика, але копитних у нас вдосталь, і сіроманцям легше вполювати козулю чи оленя, аніж ризикувати отримати травму від важкої ведмежої лапи. Таке поранення означає для вовка як мінімум каліцтво, і, як наслідок, вигнання зі зграї та голодну смерть.

Але в будь-якому випадку, потривожені взимку ведмеді не перетворюються у нас на так званих небезпечних „шатунів”, адже вони практично всеядні, і кормова база для них на території національного парку навіть взимку залишається доволі багатою. До того ж цей звір здатний вирішувати складні логічні завдання і, як засвідчує чимало мисливців, може демонструвати неабиякі прояви розумової діяльності.
____________________________________________________________________________________________

Автор: Юрій Руденко