Igor Melika

Хребет Пішконя – один з наймальовничіших масивів на Закарпатті. Цього року команда «Подорожуємо та фотографуємо разом» вкотре відправляється у мандри саме сюди – в колоритний і неповторний закуток Міжгірщини. Внутрішні або Привододільні Горгани – це група середньовисоких гірських хребтів в Українських Карпатах, які являються частиною Горган. Вони розташовані на межі Закарпатської та Івано-Франківської областей. У північно-західній частині Привододільних Горган знаходиться масивний хребет Пішконя (Пишконя). Хребет простягається переважно з північного-заходу на південний схід. Проте його східна частина «повертає» на південний захід, утворюючи велетенську дугу довкола верхів’їв річки Герсовець (притока Тереблі). Хребет лежить у межах Національного природного парку «Синевир».

Дводенний фототур-похід наприкінці вересня зібрав чималу кількість шанувальників активного відпочинку та фотографів з найвіддаленіших куточків України. Із села Синевир, а саме з території Острівського лісництва (урочище Гедешова), бере свій початок маршрут на Пішконю. Міжгірщина зустріла нас вологим і туманним ранком. Вдягаємо дощовики і починаємо неспішно підніматися вгору.

Посередині маршруту лівіше відходить екологічна стежка до Дикого озера (Озірце). Цей дикий закуток природи не можна обійти увагою, адже унікальності йому надає те, що озеро слугує еталонним взірцем перетворення у верхове болото. Озірце (Дике озеро) знаходиться на північно-східному схилі гори Гропа на висоті 1050 м над р. м. Цікаво, що заболочення відбувається не лише від периферії, але й від центру, де знаходяться такі собі острівці – сплавина. Вони утворені буро-червоними сфагновими мохами, між якими росте журавлина дрібноплідна.

Площа озера 1,2 га, максимальна глибина 9,5 м. Озеро завального походження. Береги круті, за винятком північно-східної частини. Живлення переважно ґрунтове. Вода темно-коричнева, слабомінералізована. Температура її влітку не перевищує +15°. Узимку замерзає. З озера витікає невеликий струмок (ліва притока Озерянки). У різних місцях біля Дикого озера зведені дві колиби, які слугують прикриттям для туристів на випадок дощу, а за відсутності наметів – можливим місцем ночівлі. Навколо озера обладнана стежка (екологічний маршрут), що дозволяє обійти Озірце по периметру. А для ще кращого огляду цього куточку, створено оглядовий майданчик, що виходить на саме озеро.

Близько третьої години по обіді ми вийшли на головний хребет. Пішконя зустріла нас щільним туманом та дрібним дощем, який згодом перейшов у мокрий сніг в додачу з штормовим вітром. Божевільні пориви вітру буквально збивали з ніг, а крупинки льоду боляче врізалися в обличчя мандрівників, які рухалися вперед наперекір стихії. Ближче до вечора команда фотомандрівників вийшла на траверс гори Горб, після чого за короткий всі зітхнули з полегшенням, опинившись на мальовничому сідлі між вершинами Горб і Барвінок.

До того часу туман трохи розсіявся і це дало нам змогу вибрати оптимальне місце для табору, назбирати дров для багаття та поповнити запаси питтєвої води. Готувати вечерю довелося стоячи під дрібним дощем, час від часу зігріваючи руки над неохоче палаючим багаттям. Мокро, холодно… Однак не покидала надія на те, що за прогнозами метеорологів наступний день буде сухим і сонячним.

Цілу ніч періщив дощ і бешкетував вітер. Проте вранці хмари розсунулись і сонце все-таки усміхнулося нам. Найспритніші фотографи за мить опинилися на найвищому місці сідловини, звідки їм відкрилися мальовничі панорами на полонину Красна, гору Стримба, Манчул та сусідні хребти.

День обіцяв бути сонячним. Проте без погодних сюрпризів не обійшлось. Піднявшись на гору Горб і аж до перевалу Сигла (верхів’я хребта) нас супроводжував поривчастий вітер. Однак це не завадило фотографам займатися своєю улюбленою справою. До того ж, на хребті, всі без виключення поласували досхочу буяхами та брусницею. Це була неймовірна і незабутня смакота!

Десь близько обіду ми дійшли до перевалу Сигла де зупинилися на обід, розпалили невеличке багаття на якому посмажили ковбаски. Згодом через полонину Сигла ми спустилися до межі лісу звідки вздовж потоку Герсовець почали рухатись в сторону Колочави. По дорозі до села туристам довелося 6 (!) разів переходити річку вбрід. Після довготривалих випробувань крижаною водою, команда фотомандрівників врешті-решт дістається Колочави і одразу направляється в місцеву корчму «Жандармська управа».

Вдале закінчення фототур-походу було відзначено під дзвін келихів з чеським пивом та цмундою і баношем на закуску. Впродовж двох днів осінні Карпати вкотре продемонстрували візитерам свій непростий і примхливий характер. Однак осінні гори завжди приваблювали і приваблюватимуть своєю чарівністю мандрівників, митців, фотографів. При цьому туристи повинні завжди бути готові до погодних примх карпатської осені і незважаючи на це сприймати ці величні гори такими, як вони є. До нових зустрічей на карпатських стежках!

____________________________________________________________________________________________

© Ігор Меліка, 2013

Фото: Ігор Меліка, Андрій Девятов, Юрій Сазін All Rights Reserved