«Іноді один день, проведений в інших місцях, дає більше, ніж десять років життя вдома» (Анатоль Франс)

Молодість – найпрекрасніший період в житті людини. І гріх не використати цю найщасливішу пору з максимальним задоволенням! Краще, ніж подорожі, людство, мабуть, поки нічого не придумало. До того ж, будь-яка мандрівка в далекі або ближні країни дарує безліч знань, спогадів, почуттів та емоцій. Подорожуючи світом, молода людина краще починає розуміти, чого вона хоче від життя. Під час подорожі формуються її життєві цінності, вигострюються навички виживання, з’являється бажання бути незалежним.

Втім досить великий відсоток людей досі відкладають мрії про подорожі до самої старості, віддаючи свій найкращий час перш за все роботі. Такі люди переважно працюють все життя і мають можливість повноцінно подорожувати тільки на пенсії, коли з’являється вільний час і вільні кошти. Однак існує величезна прірва між тим, щоб подорожувати в молодості та в старості. Звичайно, це робити ніколи не пізно, але є дуже важлива різниця, про яку часто люди не замислюються.

Будапешт – столиця Угорщини (Budapest, Hungary)

У всьому світі нараховується більше ніж 200 країн, які можна відвідати без особливого ризику для життя. На планеті живе понад 7 мільярдів людей, які сповідують різні релігії та дотримуються різного світогляду. Це не кажучи вже про безліч чудес світу – як рукотворних, так і природних. Все це вартує того, щоб побачити і самому дослідити. І зробити це бажано в молодості.

Подорожі змінюють твоє ставлення до світу

Ти можеш 20 років прожити, наприклад в Києві, і вважати його великим містом, а Одесу – кращим курортом. Але коли ти вибираєшся за межі своєї країни і занурюєшся в міста, значно більші, де пляжі зовсім… інакші; коли спостерігаєш розкішні схід і захід сонця, диких тварин у природному середовищі, чудові і величні водоспади і незвичайні пам’ятники архітектури… Тільки тоді ти починаєш усвідомлювати, який великий, різноманітний і дивовижний цей Світ. Ти навряд чи побачиш все, що варто було б побачити – але ти можеш спробувати зробити це! І після цього ти точно знатимеш, що цей світ заслуговує куди більш дбайливого ставлення, адже він такий мальовничий та цікавий, а головне – ти бачив його красу власними очима.

Гора Ушба (Грузія, Кавказ)

Тюльпанові поля в Нідерландах

Овеча отара в Карпатах

Подорожі допомагають зрозуміти, що світ не обертається навколо тебе

Стаючи дорослішими, ми виразніше розуміємо, що про життя ми знаємо дуже мало. Це тільки у молодих все зрозуміло і просто… до тих пір, поки вони не відправляться в тривалу подорож. В дорозі ти раптово розумієш, що світ не просто величезний, він занадто ВЕЛИЧЕЗНИЙ і йому, загалом і в цілому немає особливої справи до тебе. І в ньому живуть люди, які знають і вміють більше ніж ти. І що життя в цьому світі сповнене викликів і проблем, впоратися з якими набагато важче, ніж тобі здавалося. Подорож протвережує і допомагає випробувати себе в незвичній обстановці – і зрозуміти, що ти є лише невелика, зовсім крихітна частинка величезного- величезного Світу.

Будь-яка подорож в першу чергу змінює тебе зсередини. Хочеш ти того чи ні, але від тебе поступово відлітає кілька суспільних стереотипів, і ти стаєш трохи ближче до правди як про світ, так і про себе. Ці зміни зазвичай можуть привести до переоцінки цінностей та змінити життя людини. Тому, якщо ти подорожуєш молодим, то ці зміни виявляються дуже доречними. У тебе є ще багато часу, щоб жити так, як ти по-справжньому хочеш. Жити своїм життям.

Місто Бамберг на річці Регніц (Баварія, Німеччина)

Мис Хамелеон в Коктебелі (Кримський півострів)

Якщо ж ти починаєш повноцінно подорожувати на пенсії, то з тобою, швидше за все відбудуться ті ж зміни, але далі обов’язково виникне розчарування в тому, що, якби ти зрозумів це в молодості, то прожив би зовсім інше, більш щасливе та гармонійне життя. Тому навіть страшно уявити величину цього розчарування. Іншими словами, відкладаючи подорожі «на потім» і живучи словом «завтра», ти просто збільшуєш власне розчарування від життя. І так відбувається з покоління в покоління. Люди по інерції проживають свої життя, так і не розібравшись, навіщо вони були їм потрібні. Справа навіть не в смерті. Якщо вірити в наступне життя, то ймовірно все знову повториться, і в кінці ти традиційно розчаруєшся.

Подорожі змінюють твоє ставлення до людей

Проживаючи в маленькій країні і в маленькому місті ти відчуваєш себе дуже затишно – всі навколо поділяють твої цінності і, загалом і в цілому, ти з ними однієї якщо не крові, то культури точно. І тільки подорожуючи ти розумієш, що в інших місцях можуть жити абсолютно інші люди з іншою системою цінностей, манерою спілкування, іншими звичками в харчуванні і способах одягатися. Зрештою, ці люди говорять іншою мовою. В принципі, це легко уявити собі сидячи на дивані, але неможливо відчути, якщо не відправитися в подорож.

Соляна шахта «Salina Turda» в Румунії (Трансільванія)

Озеро Апшинець в Українських Карпатах (Свидовецький масив)

Фонтан Треві (Fontana di Trevi) – найбільший фонтан у Римі, Італія

Інша важлива річ, пов’язана з подорожами – це робота з власним «его». Протягом 20 років тебе вчили різним правилам, нормам, законам і культурним стереотипам. Тебе виховували, навчали, показували приклади того,
як правильно жити. З одного боку, в цьому немає нічого поганого, але, в результаті, ти віддалився від самого себе і в тобі з’явилась інша людина – внутрішнє «его», яке намагається керувати тобою. Тепер ти не думаєш, що б ти хотів і як, за тебе думає твоє «его».

У подорожах «его» стає дуже помітним. Коли ти вириваєшся зі звичної затишної дійсності, із зони власного комфорту, то починаєш відчувати справжнє, дивитися на себе збоку. У молодості «его» тільки виникло, тому його цілком просто поставити на місце і розмежувати територію між нав’язаним громадськістю та справжнім всередині себе. У старості «его» зазвичай пожирає людину, якщо вона цьому не чинить опір. Дуже часто можна побачити людей, у яких зморшки на обличчі виглядають як тюремні грати «его». Десь там, в глибині ще живе справжня людина, але її оточує величезна оболонка зі страхів, стереотипів і принципів. Їх дуже складно зламати, хоча і можливо.

Місто Заліщики на Дністрі (Тернопільська область)

Штрбське плесо у Високих Татрах (Словаччина)

Подорожі розширять твій кругозір

Сидячи за шкільною і навіть університетською лавою, складно уявити за фотографіями та сухими рядками тексту всі ті шедеври скульптури, живопису та архітектури, якими сповнений світ. Складно, дивлячись на підручник історії, уявити ті народи, які переживали етапи злетів і падінь. Подорожуючи, ти будеш бачити всю людську спадщину «наживо» і спілкуватися з представниками тих народів, про історію яких читав. Якщо ж тобі пощастить, ти дізнаєшся дуже і дуже багато нового. А якщо не пощастить – дізнаєшся просто багато нового. Втім не намагайся об’їхати цілий світ за один місяць. Краще залишитися 4-5 днів в одному місті, ніж відвідати п’ять міст за тиждень. Місто можна порівняти з примхливою жінкою, якій потрібен час, щоб показати себе з усіх сторін і дати себе спокусити.

Подорожі дають можливість переконатися у своїх силах

Якщо ми говоримо не про подорожі з «золотою» кредитною карткою, то довга дорога кидає численні виклики і ставить перед тобою проблеми, які, хочеш ти чи ні, а доведеться вирішувати. Коли ти один або одна в чужій країні з мінімальною сумою грошей і без особливого знання мови – це насправді захоплююча і досить цікава пригода! Долаючи проблеми одну за одною, ти поступово звикаєш долати вершини, які на перший погляд здавалися непереборними, а очікування труднощів більше не зупинятиме тебе рухатися вперед. Це цінна властивість, яка знадобиться тобі вдома… або в тій країні, яка стане для тебе домівкою. Подорожі – це значно більше екстремальне проведення часу, ніж переїзд з маленького містечка до столиці, бо в чужій країні тебе оточує чужа культура і мова. У подорожах ти візьмеш такі майстер-класи з вміння спілкуватися і домовлятися, які не можна отримати в жодних університетах світу.

Замок Дракули у місті Бран, (Румунія, Трансільванія)

Туристичний похід у горах Верхньої Сванетії (Грузія)

Сплав на плотах річкою Дунаєць (Польща, Пєнінські гори)

Подорожі дають зрозуміти, наскільки комфортно тобі живеться

Якщо ти читаєш ці рядки, то у тебе є комп’ютер, планшет або смартфон. У крайньому випадку – доступ до них. Хочеш вір, хочеш ні, але у світі багато країн, де у молодих людей немає такої розкоші. І де діти працюють з 8 років. Подорожі по не зовсім благополучним районам планети швидко знімуть з тебе «рожеві» окуляри і разом з цим відучать тебе скаржитися на своє життя – ти побачиш і самостійно зрозумієш, що таке насправді важке життя. Але при цьому не варто нічого порівнювати: ні ціни, ні чистоту, ні якість життя, ні транспорт. Нічого! Ти подорожуєш не для того, щоб довести, що ти живеш краще. Знайомся з життям інших людей і знаходь те, чому ти можеш у них навчитися.

Подорожі – природний потяг до пізнання навколишнього середовища

Людям властиво подорожувати тому, що це одне з того справжнього, що залишилося у світі. Нас оточує величезна кількість брехні, і ми підсвідомо шукаємо те, у чому є хоча б зерно сьогодення і правди. Крім подорожей, це можна відчути за допомогою щирої любові. Тому й вона настільки потрібна практично всім. Ми старіємо. Подивіться на себе в дзеркало. Навіть якщо ви молоді, вдивившись, ви зможете побачити зморшки та інші дрібниці, які будуть змінювати ваше тіло до старості. Поки ви в очікуванні дива та відкладаєте все «на понеділок», ваше тіло старіє. Йому байдуже на ваші виправдання. Воно – біологічний механізм, який просто виконує свій життєвий цикл. І ви не встигнете озирнутися, як побачите в дзеркалі зовнішність старої людини. У цьому немає нічого поганого. Це наша природа і було б нерозумно ображатися і боятися її.

Madurodam – музей під відкритим небом в Гаазі, Нідерланди

Зимові Карпати (Полонина Боржава, Закарпаття)

Трансфагарашське шосе в Трансільванських Альпах (Румунія)

Назвіть хоча б одного свого знайомого чи знайому старше 55-и років, які подорожують у пенсійному віці… Максимум – це щорічна поїздка в санаторій «поправити здоров’я». Не торкаючись політичних та економічних тем щодо розміру пенсій та українського менталітету, складається враження, що нас цього просто не навчили. Нас навчили, що відпустка має бути одна – в теплі краї, на море. У нас немає відпочинку, як такого, бо без роботи нам не вижити. А на пенсії – немає ні здоров’я, ні статків, а, відверто кажучи, – і бажання: молодий запал потроху гасне, і найкращим другом стає телевізор.

Тільки в азарті пошуку, творчому запалі, на життєвому зламі відбуваються дивовижні речі. Подорожі захоплюють своїми пригодами, вони сповнені несподіванками і надзвичайними ситуаціями, які обдаровують філософським прозрінням, заглибленням в осмислення себе і світу, насичують мудрістю різних народів світу.

Тож не відкладайте на примарне завтра те, що принесе вам щиру радість вже сьогодні і може навіть кардинально змінити ваше життя. Присвятіть час тому, щоб побачити світ і відчути повноту життя. Мандруйте сміливо, з повною свободою і протягом усього довгого життєвого шляху, ви будете ближчі до оточуючих вас людей. Шукайте, досліджуйте та подорожуйте доки у вас є те, що не купиш за гроші і не відкладеш на рік – молодість!

Одеський морський порт (Чорне море, Україна)

Парк в палацовому комплексі Шенбрунн (Відень, Австрія)

Архітектура містечка Клінґенберг (Klingenberg), Нижня Франконія

____________________________________________________________________________________________

© Ігор Меліка, 2014. Фото: © Igor Melika,  All Rights Reserved

В статті використані окремі матеріали з сайту «Red Wine Lips»

  • Volodymyr Goinyk:

    Клас Игорь! Отличная статья 🙂

  • Vladimir:

    Шкода що не прочитав це раніше.

  • Юрій:

    Тіпа, мені вже пізно., шкода 🙁

  • Vladimir:

    нічого не пізно, в подорожаш можна зберегти молодість. 🙂

  • peCHIZHak:

    “… утром деньги – вечером стулья!
    А можна, утром стулья – а вечером деньги?
    Можна! Но деньги вперёд!)”

  • ярослав:

    Юра! Наш цімбор класично і доволі делікатно готує нас до списання. В цьому случаї слово “пізно” пишеся через “д”. То все фіглі. Нарис файний, але ті хто мали би над цим замислитись (принаймні більшість) вірять у пепсі-колу та мак-дональдс.

  • Почати подорожувати ніколи не буває пізно, як в плані віку, так і в плані пори року 😉 Звичайно, багатьох з нас стримують різні фактори: робота, сім’я, відсутність грошей. Проте думка про далеку подорож завжди існує в нашій голові і періодично нагадує нам про себе…

    Просто в статті наголошується на те, що існує різниця між подорожами в молодості і мандрівками в “глибокій молодості” 🙂

  • Отлично сказано!!!
    спасибо! 🙂

  • Ігоре, я не бачив в тебе на сайті невдалих або непотрібних публікацій, всі хороші, всі проникнуті глибоким сенсом та пройденим досвідом. Але ця – це щось. Неймовірна стаття. Широка й глибока. Потрібно лише прочитати до кінця та на одному подиху. І потім потрібно лише взяти й зазирнути в цю глибоку таємничу печеру прекрасних миттєвостей життя. Стаття насичена і в ній так і чується дух справжнього мандрівника, який пізнав прекрасне.
    Я дуже вдячний і мені дуже приємно, що є такі люди, як ти, які можуть “протрясти” та донести такі цінності пережиті на власному досвіді, до інших, які, можливо, трішки загубились на своєму шляху або ж зовсім марнують своє життя на непотріб.

    Низький поклін і дякую, що надихаєш! 🙂
    Нехай щастить у всьому!

  • Володимир Ярошенко:

    От чого я не хочу старіти і закорінитись у своїй халупі. І зиму я не люблю, бо не маю можливості подорожувати. Подорож це наркотик :)))

  • Dmitry Scherbak:

    Путишествия это вторая жизнь, паралельный мир, это просто необходимость. Иначе социум нас сделает своими рабами навсегда.

  • Tetyana:

    Абсолютно згідна з кожнім словом! Кожна країна, кожен краєвид, культура, вулички міст, автозаправки, кафешки, музеї, сніданки в готелі чи місцевіх кафешках; де ти дивишся на людей, котрі поспишають кудись, просто гуляють і т.д — ти змінюєшся, переосмислюєш багато речей, а основне – просто стаєш трошки щасливишім. Вдячна життю, що дало мені поштовх подорожувати вже не один рік. Сподіваюсь, Ігор, ця стаття дасть поштовх іншим подорожувати із задоволенням

  • Maryna:

    Прекрасна стаття з чудовими посиланнями-доказами!!!!!!! Все ж таки вартує мріяти та втілювати у реальність намріяне незважаючи на роки! Подорож допомогає продовжити життя і чим швидше ти це збагнеш-довшим воно получиться!!!! Ігор Меліка, дякую за знову чудову статтю!!!!

  • Оля:

    Нічого кращого в житті ще не читала! Гарно, правдиво, натхненно! Дякую, Ігор!

  • Юлія:

    Ігор, дякую за чудову статтю! Мені 47, а я вперше зібралась на екскурсію в гори, на гору Петрос. Ваші слова піддали мені оптимізму. Бажаю творчого натхнення.

  • Аліса:

    Ділема “подорожувати молодим чи старим” надумана: подорожують люди у розвитих странах весь час, просто після вихіду на пенсію з’являється більше часу на подорожі. Тож закликати автору треба не молодіж (щоб ті подорожували актівніше), а можновладців – щоб ті забеспечили нормальний розвиток країни та адекватні доходи своїх громадян. Тоді й почнуть подорожувати. (Безвіз ціни на подорожі не зменшує, це все ще не зрозуміло?)

  • Аліса: суть публікації в тому, що “існує величезна різниця між тим, щоб подорожувати в молодості та в старості”. Звісно, у світі, зокрема в Європі, люди подорожують незалежно від віку. І саме з таких людей необхідно брати приклад! До речі, вони не чекають пенсії, чи інших особливих умов… більшість із них живуть і насолоджуються сьогоденням/теперішнім, мандруючи незалежно від локації!

    Можна й можновладців закликати до дій, заради покращення добробуту наших громадян. Але якщо сподіватися переважно на це – то таким чином можна й померти, не виходячи за межі власного двору! А “безвіз” тут до чого? Хіба я закликаю мандрувати виключно Європою чи світом? Щоб поїхати в Буковель чи піднятися на Говерлу, поплавати в Чорному морі чи побачити Дністер, відвідати Камянець-Подільский або прогулятися навколо озера Синевир – для цього не треба “безвіз” і абиякі статки. Достатньо бажання!!!

    Проблема більшості українців в тому, що вони не готові вийти зі своєї зони комфорту навіть для того, щоб вирушити в подорож Україною, чи кудись в Карпати! Такі люди будуть чи не все життя мріяти про мандрівки, та ще й нарікати на інших: мовляв, звідки ж кошти у інших на відпочинок!? Бо “ми” звикли заощаджувати, відкладати “на потім”, краще купити якусь річ, ніж витратити на мандрівку… і т.д. і т.п.

    А ви запитайте у тих, хто доволі активно подорожує: звідки у них на все це кошти? Невже цей контингент складають лише заможні люди..? Тож на моє переконання, «обмеження не в природі, а в нашій сідомості»! Не чекайте дива – створюйте його власноруч і надихайте інших на подорожі. Не гайте часу, життя занадто коротке щоб надмірно довго чекати щось або когось…

    P.S. Бажання – це тисяча можливостей, а небажання – тисяча причин.

  • Іра:

    Давно хотіла почати подорожувати але ні як не могла поїхати але завдяки цьому сайту я нарешті поїхала в першу поїздку.

Залишити коментар