Igor Melika

Зима не за горами – вона вже в горах! І в цьому незаперечному факті переконалася наша група фотомандрівників, яка відвідала в ці вихідні гірський масив Боржавської Полонини. Хоча осінь у розпалі, а зима вже вдруге за цей сезон нагадує про себе. Тому нам здалося, що таке контрастне поєднання жовтого і білого – теплого і холодного, мало б бути видовищним та вражаючим. Готовінсть №1 – і ми вже у вагоні потягу, що прямує до станції Воловець.

Воловець. Ранок, морозець. У привокзальному кафе зігріваємося гарячим чаєм та кавою і вирушаємо на околицю селища, а далі на лісовозну дорогу, яка виводить до самої вершини Плай. Нам саме туди! Коли закінчилися останні хати, перед нами постала гора із засніженою вершиною – Православний Хрест (1215 м), або як ще кличуть її місцеві «Цицька» («Джомбик»).

Вже біля підніжжя гірського масиву було добре видно, що снігу на хребті не бракуватиме. Та поки що ми в полоні золотої осені. Вже через годину інтенсивного підйому по дорозі почали з’являтися ознаки зими. Чим вище ми піднімалися, тим снігу в лісі ставало більше і більше. Біла ковдра була наче розмальована жовтогарячими візерунками з опалого листя.

Прогулюватися такою дорогою, звичайно, одне задоволення. За деякий час зона лісу закінчується і ми виходимо до старої напіврозваленої сироварні, звідки відкривається мальовнича панорама Воловеччини. Тут, на висоті 1130 м над р.м. зима відчуває себе повноправною хазяйкою.

Фотографуємо та рухаємося ще вище до траверсної дороги. Тут нам зустрічаються інші туристичні групи. На шляху від Волівця до Плаю, ми нарахували не менше 20 осіб, які також не знехтували осінньо-зимовою прогулянкою Боржавським хребтом. І було просто приємно споглядати, як на далеких білих схилах уповільнено пересуваються маленькі чорні цятки “великих” мандрівників-однодумців.

Під Плаєм снігу насипало багацько. Місцями були кучугури та замети до 30-40 см. Погода стояла сонячна, проте вітер розперезався не на жарт. Саме він і змінив наші плани щодо ночівлі на вершині Плаю. Вибираємо затишніше місце для парковки і спускаємося до полонини Яворовець (1120 м), що під Плаєм. Старенька напіврозвалена колиба на краю ліса стала нашим притулком для ночівлі. У сезон тут літують вівчарі із села Гукливий. Заходимо в колибу, прибираємо приміщення, лагодимо ліжко, збираємо дрова. Трохи нижче від колиби, на початку лісу натрапляємо на дві приголомшливі знахідки: на двох здоровенних буках, що росли один від одного на відстані приблизно 5 метрів, висіли мертві кози. Тіла тварин були напіврозкладені. Одне із них обезголовлене. Невдалий жарт чи ознаки язичництва?! Неймовірно, але з боку все це виглядало як жертвопринесення. Моторошно, аж мурахи по тілу побігли. На дворі час повного місяця…

"Жертва чупакабри"

Жертвопринесення...

Проганяємо чорні думки і щоб трохи розвіятись, піднімаємося на вершину Плаю споглядати захід сонця. З вершини гори (1330 м) на всі сторони відкривається розкішна вечірня панорама. На Плаю розміщена радіорелейна дільниця «Укртелеком» та метеостанція, на якій у далекі 70-ті працював В’ячеслав Чорновіл.

Гора Православний Хрест - 1215 м. та гора Пікуй - 1406 м. (на задньому плані)

Радіорелейна дільниця №15 ВАТ "Укртелеком" на вершині гори Плай - 1330 м над р.м.

Поки спустилися до колиби вже була ніч. Із-за хмар несподівано викотився повний місяць, а небо зажевріло тисячами зірок. Від місячного світла було видно як вдень, «хоч голки збирай». Організовуємо нічну фотосесію, ще трохи прогулюємось і до теплої хати, де чекала на нас гаряча юшка та запашні шпекачки з пивом.

Життя туристичне (Фото: Юрій Сазін)

Трохи тепла...

Повечерявши досита занурюємось у глибокий сон. Та бешкетник-вітер довго не давав зімкнути очей. Пориви були настільки сильними, що здавалося от-от перекине колибу. До світанку вітер вщух. Та тільки-но зійшло сонце як він знову розперезався. Покидаємо теплі спальники, розпалюємо вогонь, готуємо сніданок.

Зі стріхи капає. Відлига. Збираємо речі, прибираємо в хаті і піднімаємося на траверс. Попереду 8 км до смт. Воловець. Дводенний вікенд у горах добігав кінця. Попереду тепла осінь, позаду – холодна зима. Мандрівка Боржавським хребтом принесла багато задоволення та залишила теплі приємні враження. Ми бачили осінь, та жили серед зими. Жовтня останні дні… І справді, зима не за горами, вона вже тут, в горах!

Великий Верх - 1598 м над р.м. Полонина Боржава

____________________________________________________________________________________________
© Ігор Меліка, 2010