Igor Melika

І той, хто не хоче нічого втримати, володіє всім (Е.М. Ремарк)

Йдіть вчасно… додому, навіть якщо вас там ніхто не чекає, із запальної вечірки, від гостей без «на коня»; від недоречних зв’язків і поганих звичок. Від депресії і похмурих думок, від важких спогадів; з відносин, що зжили себе; від людей, що руйнують вас, або від людини, що поруч з вами.

Дайте людині і собі шанс знайти того, з ким буде краще, комфортніше, спокійніше в тій формі, в якій необхідно кожному з вас. Якщо ви вже не здатні це дати одне одному з тих чи інших причин, не позбавляйте одне одного спроби і надії знайти це в інших відносинах і в самому собі.

Не скупіться, не відбирайте у інших їх шанси бути щасливими так, як вони це розуміють, а у себе – свої шанси. Тому що кожен з нас знаходиться в своїй точці еволюції, рухається в своєму ритмі, випромінює на своїй частоті, вібрує на власній хвилі і отримує свій, власний досвід. Якщо ви увійшли з кимось в резонанс – ви знайшли одне одного і танцюєте спільний танець. Якщо ж це тривалий дисонанс – то отримаєте необхідний досвід. Розпишіться під ним, подякуйте. І йдіть завчасно.

Не запускайте в рух механізм, який придавить вас жорстким гнітом обставин, коли ви будете змушені приймати рішення в умовах куди менш зручних для вас; де вам доведеться вислизати з-під жорен занадто поверхневих, але боляче ранимих суспільних суджень, яким байдуже до ваших справжніх, щирих і життєвих мотивів, до вашого виснаженого терпіння і довгих спроб щось зберегти, когось врятувати.

Йдіть вчасно, не залишайте на тілі вашого життя глибокі шрами, не заражайте свою душу ненажерливим вірусом провини – почуттям, яке з неймовірною старанністю відокремлює вас від свого, виключно єдиного життя і від себе самого. Ідіть вчасно, не випалюйте малюнки на тендітній тканині вашої долі. І не зазіхайте на чуже.

Цінуйте своє життя більше, ніж ваше життя цінують інші. Йдіть завчасно, якщо хтось своє життя ставить вище вашого, бо першочергово ви відповідні за своє життя і тільки потім за чиєсь. Ніхто не прийшов у це життя, щоб лягти на жертовний вівтар. І життя людині дається не для того, щоб приносити в жертву великі дари – безпосередньо життя і здатність любити. Нескладно втратити себе, розчинити себе в іншому, в чиємусь іншому житті, в чиємусь іншому світі, в чиїйсь іншій реальності. Цього навіть нескладно вимагати і бажати.

Знайти себе – важко. Тільки ми можемо визначати і допускати міру використання себе ж. Адже, жертвуючи собою впусту, понад міри, відведеної вам участі в будь-чиєму житті, ви автоматично не додаєте собі, а можливо, і комусь, хто цього справді щиро потребує. І, цілком імовірно, на якомусь іншому відрізку вашого життя, вам може не вистачити зовсім мало – саме тих даремно витрачених сил.

Будь-які відносини є плідними, коли в них є обмін, взаємодія, віддача. Це ніби парний танець. Втім якщо ви почали відтоптувати одне одному ноги до болю і крові, необхідно припинити цей танець і, залікувавши рани, почати новий, гарний танець, можливо, з новим партнером. І так в будь-яких взаєминах – партнерських, сімейних, робочих. Вчіться йти вчасно, як в середині ситуації, що склалася, так і від самих ситуацій і обставин у своєму житті. Запам’ятайте важливий момент: довіряйте собі, не вмовляйте себе, не обманюйте себе і не обманюйте інших.

Немає поганих людей, як би нам не хотілося про це посперечатися. Є люди, які відрізняються від нас. Бо істинний сенс цього священнодійства під сакральною назвою «життя» нам невідомий, але ним наповнене абсолютно все, що всередині і зовні, понад нашого розуміння і в його межах, одухотворене і неживе. І немає іншої відповідальності, окрім як перед собою і один перед одним Та все ж, в першу чергу – перед собою.

Все, що відбувається в нашому житті, все, що відбувається навколо нас і навіть за тисячі кілометрів від нашого місцезнаходження, відбувається з нашого дозволу. Ми дозволили нашому життю бути таким, яким воно є, ми привели цей час змін в дію, ми зірвали важіль з тієї пружини, яка вирвалася зі своєю стиснутою і нагніченою силою і зараз б’ється у вільному конвульсивно-хаотичному ширянні. Ми дозволили переважати сірим відтінкам в нашому житті, ми дозволили собі всього боятися, ми дозволили собі бути аутсайдерами в своєму ж власному житті.

Озирніться, можливо, настав час позбутися цього. Хто б що не казав, неймовірно важко кинути все те, що пережило себе, і просто піти. Розлучатися важко, але вчасно піти просто необхідно. Визрівайте всередині своєї нескінченності стільки, скільки вам буде необхідно, але – йдіть завчасно. Йдіть вчасно від суджень і думок інших, зосередьте погляд до себе. Де точка вашої опори? Адже тільки так ви можете перевернути весь світ. Не шукайте її в інших, іншому чи інший. Відкрию вам секрет – її там немає! Як немає щастя в будь-кому із нас, якщо його немає в середині тебе самого – в твоїй душі.

Йдіть вчасно від нав’язливих ілюзій і нав’язаних страхів, але продовжуйте спрямовуватися, продовжуйте мріяти і пробувати. Не бійтеся помилятися – адже це означає, що ви намагалися. Не бійтеся реакції інших людей, ви все одно не зможете її стовідсотково передбачити, поки не зробите задумане, а якщо зможете – тим більше страх безглуздий і безпідставний. Проте у вас буде шанс вчасно піти. Так, саме піти, щоб рухатися далі! Ми намагаємося зрозуміти, коли у нас чогось немає, що нам так хотілося б мати, і коли ми чогось не отримали, що найбільше очікували. Але ми ніколи не замислюємося про те, від чого нас вберегли, не давши нам бажане саме зараз…

Істина проста: все приходить у свій час, навіть чудеса. Тому завжди йдіть вчасно, не затримуйте нікого. Тому що якщо ви затримуєтеся – сценарій життя переписується для інших людей також…

____________________________________________________________________________________________

© Тетяна Варуха, «Уходите вовремя…»