Igor Melika

11 грудня – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ГІР (International Mountain Day) було проголошенно 57-ю Генеральною Асамблеєю ООН у 2003 році з метою залучення уваги до проблем розвитку гірських районів планети та необхідності надання допомоги їх населенню. ООН закликала міжнародне співтовариство організовувати в цей день заходи на всіх рівнях з метою пропаганди значення стійкого розвитку гірських регіонів.

Гори… Про них можна говорити вічно, а вони навіть не помітять твоєї присутності, вони не сплять, ні, просто їх життя настільки довге в порівнянні з людським… Доторкнися і ти зрозумієш їх велич, доторкнися і вже не зможеш повернутися колишнім, бо ти живеш тут і зараз… Гори. Переплетіння доль, тонкі нитки, що пов’язують все суще подібно до світла, легко і надійно. Гірські річки життів. Сон свідомості і світло любові. Тут сніг і сонце, вогонь і вода, несумісне як одне ціле – почуття єдності.

Що таке гори? Як часто ми задаємо собі це питання? Ми можемо нескінченно обговорювати те чи інше “залізо” або спорядження, у найяскравіших фарбах розповідати про своє сходження на чергову “двійку” чи “п’ятірку”, але дуже рідко ми говоримо про самі гори, про те, що вони значать для нас. І справа мабуть не в тому, що ми про це не замислюємося, а в тому, що про це дуже складно розповісти, тому що для багатьох із нас саме там залишається серце коли ми повертаємося у свої домівки. Та і як розповісти про світанки, які ти зустрічав на гірському перевалі? Або про зірки, які зібралися вночі навколо твого намету?

Що ж таке гори? Геологія, геофізика, гляціологія та ще багато іншого. Люди вже дуже давно вивчають гори. І сьогодні, здавалося б, ми знаємо практично все про них. Та хіба дають всі ці науки відповідь на запитання: “Чому мені в цей раз не вдалося піднятися на вершину, хоча для цього були всі умови?” Або на запитання: “Чому мене тягне повертатися в гори знову і знову?” А можливо шукати відповіді на ці питання потрібно в іншому місці?

Колись давно люди вірили, що все навколо нас живе. Мислять, відчувають і дихають не тільки люди, але й тварини, рослини, гори, хмари і зорі. Та й сама планета Земля є великою живою істотою. І весь наш світ пронизаний цією дивовижною силою життя, диханням життя. А там де ця сила, що виходить від вогняного серця Землі найбільш сильна, – на поверхні планети піднімаються гори. Гори живі і кожна вершина окремо наділена своїм унікальним, неповторним характером. У стародавньому Китаї існував навіть розподіл гір, в залежності від характеру і властивостей притаманних їм силам: Гора-Фенікс, Гора-Єдиноріг, Гора-Тигр. І відповідно до характеру впливу сили тої чи іншої гори, люди вибирали місця для спорудження будинків, прокладання доріг, розмітки полів. Можливо ми також, як і наші давні предки, віримо в це, коли говоримо, наприклад, що “Гора може пустити, а може і не пустити на свою вершину”. А можливо справа не тільки в горах..? Подейкують, що в горах всі почуття людини ніби загострюються. Сама душа немов би очищується, скидаючи з себе все «лушпиння», «міський наліт». І багато чого тут сприймається зовсім по-іншому.

Іду за хмари

«Гори схожі на дітей, що сміються і простягають руки до неба щоб піймати зірки». Яка ж сила спонукає нас підніматися так високо на саму вершину гори? Вершина – це не географічна точка на карті. Це нелегка праця, радість і сльози. Це шлях вгору і шлях донизу. Це як горизонт, до якого ти йдеш, знаючи, що ніколи його не досягнеш, тому що з кожним кроком він розкривається перед тобою, стаючи все ширше і ширше.

Навіщо люди піднімаються на гірські вершини? Існує легенда про одного мисливця, який зумів піднятися на неприступну Ушбу (Кавказ). Спустившися до рідного селища він сказав людям: “Я піднявся. Я зумів зробити це. Там встає Сонце і там немає ніяких злих духів “. Але люди не повірили відважному мисливцю, тому що вважалося, що злі сили не дадуть нікому піднятися на вершину і це є неможливим для людини. Зневірившись переконуючи своїх земляків, мисливець сказав: “Добре. Я доведу вам, що це можливо “. Наступного ранку він взяв із собою в’язку дров і знову пішов на Ушбу. І через кілька днів, на світанку, на вершині гори спалахнуло багаття. З тих пір про горосходжувачів кажуть: вони прагнуть до захмарних висот, щоб прокласти дорогу до сонця, до променистого дев’ятиокого світила, яке порівну світить всім і порівну приносить щастя. Вони шукають щастя і борються зі смертю.

Людина і гори

Дивовижна магія вершин проявляється через їх гірську природу. Думаю, що кожен, хто випробував її на собі, підтвердить, що в горах і трава зеленіша і сонце яскравіше, і фарби насиченіші. Ця магія життя така ж потужна як і самі вершини. Тут живуть давні легенди. І все-таки справа не тільки в самих горах. Коли одного старого альпініста запитали навіщо він ходив у гори, він відповів: “У горах я шукав людину. Шукав і знаходив “.

Ми шукаємо справжніх людей і справжню, живу природу. Шукаємо справжнє життя і те, що зможе нас зробити самими собою. Ми піднімаємося й піднімаємося, вище хмар, вище наших дріб’язкових турбот і клопотів. Все вище і вище. Ми піднімаємося на вершини, але не заспокоюємося на цьому, навіть не даючи собі звіт у тому, що ж ми шукаємо насправді. Можливо для цього і не обов’язково потрібні фізичні вершини, але обов’язково потрібна мета до якої можна було б здійснити сходження. І спасибі Вам Гори за те, що ви даєте нам таку можливість!

____________________________________________________________________________________________

© Ігор Меліка