Igor Melika

В наполегливих пошуках снігу, цьогоріч доля закинула мене у віддалений, проте дивовижний закуток світу – Гринявські гори (Гриняви), що на Верховинщині. Грудень 2013-го виявився у країні майже безсніжним. Відтак довелося їхати за тридевять земель в гості до зими на пошуки «білого щастя». Тож команда «Великолепная семёрка» вже з рюкзаками на плечах і готова до триденної зимової подорожі Гринявським хребтом.

Гринявські гори – це гірський хребет, який є орографічним продовженням флішового пасма Чорногори на півдні Івано-Франківської області, у межиріччі Чорного та Білого Черемошу (басейн Дунаю). З півночі Гриняви прилягають до Верховинсько-Путильського низькогір’я, на півдні межують зі східною частиною Мармароського масиву – Чивчинськими горами. Спочатку хребет вимальовується своїми вершинами: Кринта (1359 м), Зміїнська (1356 м), Ростицька (1513 м) та Скупова (1579 м), далі йде незначне зниження хребта, після чого він знову піднімається до попередньої висоти: г. Тарниця (1553 м), г. Баба Людова (1586 м) та г. Погребина (Михайлова 1605 м), яка розташована у північно-західній частині хребта Пневе і вважається найвищою вершиною у Гринявах.

В село Зелене, Верховинського р-ну, Івано-Франківської області ми прибули по обіді. Село простягається уздовж річки Чорний Черемош і розташоване поблизу третьої за величиною гори Українських Карпат – Піп Іван (2028 м), на яку із сусіднього села Шибене (Явірник) прокладено високогірну дорогу через полонину Веснарка, поблизу озера Марічейка. По цій дорозі жителі навколишніх сіл у 30-х роках ХХ ст. гуцульськими кіньми привозили будівельні матеріали і брали участь у зведенні обсерваторії на Чорногорі.

Село було одним із центрів Гуцульського повстання 1920 р. Тут народився і жив талановитий народний композитор і скрипаль В. Грималюк (Могур), який у 1971 р. став лауреатом Міжнародного музичного конгресу в Москві за виконання в Концертному залі ім. П. Чайковського власної сюїти „Ранок на полонині”. До речі, музична капела В. Грималюка брала участь у зйомках кінофільму „Тіні забутих предків”. У 1901 році в цих краях (с. Буркут) перебувала на лікуванні Леся Українка, де написала кілька своїх віршів: «Чому я не можу злинути угору», «О, як то тяжко тим шляхом ходити», «Віче» та інші, а також зібрала багато галицьких народних пісень. Тут її відвідували Іван Франко, В. Гнатюк, Н. Кобринська.

Стояв сонячний, морозний день. З урочища Урвана – місце нашого страту, широка лісовозна дорога, що звивається вздовж потоку Гнилець, виводить мандрівників до урочища Стрімки (Стрымки 1175 м) і далі переходить у плай. На висоту 1200 м над р.м. ми потрапили в сутінках. Сонце швидко заховалося за хребет Чорногори, після чого тільки місячне сяйво супроводжувало експедицію аж до полонини з колибою, виключаючи всі шанси заблукати серед снігів і рідколісся.

На полонину Скупова (1345 м) вдалося потрапити тільки по сьомій годині вечора, тобто вночі. Трохи стомлені від важких плєцаків жваво пробираємося до хати відгрібаючи з-під дверей кучугури снігу. Насправді ж приміщення, в яке ми потрапили – це розкішний мисливський будиночок побудований приблизно в 2008 році меценатом з Красноїлля. Будинок добре утеплений, з широкою піччю, кухонними меблями і посудом, довгим столом і лавицями, ліжками та високими дерев’яними нарами для відпочинку. Навіть для примхливого туриста цей гірський «готель» безперечно відповідає статусу «п’ять зірок»!

Поруч з будинком є ще декілька добротних будівель, доступ до яких, на той час, був обмежений для сторонніх. Вважаючи себе чемними туристами, ми не стали займатися вандалізмом і обмежили свою цікавість перебуванням в основному житловому корпусі Скупової. Розпаливши в печі вогонь в хаті одразу потепліло. Потім була гаряча вечеря, прохолодне пиво. Хоча ні – спочатку було пиво, а потім вже вечеря. Після чого посиденьки-балачки до пізньої і, врешті-решт, – міцний і здоровий сон. Off

Ранок наступного дня видався малохмарним з легким, освіжаючим морозцем. Сьогодні в учасників походу вільна програма і я з друзями вирішую пройтися верхів’ям хребта аж до вершини гори Скупова, щоб оглянути незвідане досі для нас довкілля Гринявських гір. В туристичному середовищі Гринявський масив вважається одними з найменш відвідуваних в Українських Карпатах, в першу чергу через віддаленість регіону. Однак саме його «дикість» приваблює сюди туристів з різних куточків України.

Туристичні маршрути в основному проходять хребтами з невеликими перепадами висот, з плавними підйомами і спусками. Зона лісу простягається аж до верхів’я хребта. Відтак з дровами для розпалювання вогню тут проблем не виникає. До того ж на хребті багато вівчарських колиб та інших господарських приміщень в яких можна заночувати чи заховатися від негоди. Західні схили Гринявських гір є короткими й обривисто спадають до долини Чорного Черемошу. На схід відгалужується низка кількакілометрової довжини бокових хребтів, які досить полого спадають до долини Білого Черемошу. Хребтова лінія є монотонною, вершини заокругленими. На пасмі можна побачити широкі й мальовничі полонини: Гостів, Пневе, Дошина, Дуконя, Михайлова.

Майже увесь Гринявський хребет представляє собою видовжену суцільну полонину. Варто зауважити, що на полонинах Верховинщини ще два-три десятиліття тому випасали до 40 тисяч овець. Сьогодні поголів’я вже втридцятеро менше. Занедбані пасовиська потроху заростають лісом. Від стай, де мешкали й варили сир вівчарі, залишаються лише купи гнилих колод. Великі ферми колишніх колективних господарств місцеві гуцули розтягли на будматеріали. Подекуди про часи, коли на полонинах тримали по тисячі-дві овець, нагадують тільки великі плями зеленого карпатського щавлю, який виріс на місці покинутих кошар…

Пробираючись місцями через снігові кучугури та рідколісся, згодом потрапляємо на вершину гори Скупова. Скупова – гора в Українських Карпатах, що розташована на схід від села Зелене. Її висота 1579 м над р.м. Підніжжя і схили гори вкриті лісами, вище – полонини. Схили стрімкі, лише північний схил полого переходить у хребет, що простягається на північний захід до гори Розтицька (1514 м). За переказами місцевих жителів, назва гори походить від слова «скупий». Як запевняють вівчарі, гора не придатна для випасання худоби, бо на ній скупа паша (слабкий рослинний покрив). Тому й зветься – Скупова.

Стоячи на вершині Скупової, оку відкриваються чудові панорами довколишніх гір: на півдні хребет Пневе, за яким видніються гори масиву Чивчини; на заході та північному заході – хребет Чорногори з найближчою для ока вершиною Піп Іван, що вивершена монументальним «Білим Слоном». На півночі з Гринявських гір добре видно хребти Покутсько-Буковинських Карпат. А на захід і південний захід від вершини Скупової, є групи мальовничих скель, серед яких особливо цікаві Угорські скелі (Угорський Камінь).

Через крижаний вітер на Скуповій, захід сонця довелося фотографувати безпосередньо внизу на полонині, біля нашого будиночку. Того вечора небо спалахнуло яскравими барвами, після чого всі фотографи приступили до роботи. Після феєричного небесного шоу була не менш феєрична і смачна вечеря. Згодом до нас завітали гості – місцеві мисливці з Красноїлля, які на світанку запланували вирушити на полювання. Також ми познайомилися з Мишком – дружелюбною собакою, яка зовсім не виглядала на вовкодава. Проте зі слів мисливців пес дуже вправно справляється зі своїми службовими обов’язками.

У неділю, близько четвертої години ранку, мисливці почали збиратися на полювання, а разом з ними і частина наших фотоманьяків. В останній день нашої мандрівки синоптики обіцяли безхмарне небо і яскраву сонячну погоду. В цей день дуже кортіло потрапити на схід сонця. Відтак для цього треба було завчасно зайняти відповідну позицію на найближчій безлісій вершині. Ранок справді видався чудовим. Поступово із-за Гринявського хребта почало підніматися сонце, пестячи своїми променями вершечки холодної Чорногори. Не дивлячись на те, що ранок був доволі вітряним і морозним, фототуристи залишилися задоволеними результатами ранкової фотосесії. Та й похід в цілому видався на славу!

Три дні у колі друзів, серед Гринявських гір, пролетіли непомітно. І хоча полонина Скупова виявилася доволі скупою на сніг, наша команда все ж отримала цілющу дозу позитивної енергії та відмінно відпочила напередодні новорічних свят. Адже це тільки початок зими і всі ми були впевнені на сто відсотків, що справжній зимовий похід ще чекає на нас попереду. До скорої зустрічі в зимових Карпатах!

Нитка маршруту: Гринявський хребет (Гриняви, Українські Карпати): с. Зелене (Верховинського р-ну, Ів-Фр. обл.) – урочище Урвана (790 м) – потік Гнилець – урочище Ложів (1175 м) – пол. Скупова (1345 м) – г. Скупова (1579 м) – с. Зелене (790 м). Довжина маршруту: 19 км

____________________________________________________________________________________________

© Ігор Меліка, 2013

Фото: Ігор Меліка, Валерій Вареник, Юрій Сазін © All Rights Reserved