Карпати завжди дивують. Дивують погодним різноманіттям, снігом посеред літа, спекою після дощу, буйним цвітінням різнотрав’я; пригощають ягодами та іншими полонинськими смаколиками – бринзою, вурдою та найсмачнішою джерельною водою! Цьогоріч, літо видалося доволі вередливе в погодному плані. Втім запеклих мандрівників не зупинять жодні перешкоди: гори – понад усе!
Туристичний похід Свидовецьким масивом це завжди особлива атмосфера і незабутні враження. Не дивлячись на те, що із запланованих п’ять днів, дві доби довелося перечекати дощ, туман і негоду в одному із готелей Драгобрату, Карпати все ж подарували своїм шанувальникам три дні незабутньої мандрівки під супровід довгоочікуваних, сприятливих метеоумов.
Окрім туману, холоду і дощу в перші дні перебування в горах, туристичній групі пощастило побувати, відчути, побачити і спробувати цілу низку карпатського колориту: смачний обід в гуцульській крафтовій броварні «Ципа», екстремальний трансфер на ГАЗоні до урочища Драгобрат, затишне і комфортне проживання в готелі «Шовкова косиця», незабутня ночівля на березі високогірного озера Ворожеска (1460 м), найсмачніша бринза і вурда з полонини Ворожеска, гра в сніжки посеред літа, виснажливий підйом на гору Близниця, плантації стиглих чорниць на полонині Браїлка, посиденьки біля нічної ватри, споглядання зірок на нічному небі та ще багато-багато приємних вражень, які можна отримати виключно побувавши в горах!
Карпати – невичерпне джерело енергії, скарбниця позитивних емоцій і неймовірних вражень. Живи, мрій, подорожуй без обмежень і кордонів! Адже «Іноді один день, проведений в інших місцях, дає більше, ніж десять років життя вдома». До нових зустрічей в Карпатах!
Свидовецький заповідний масив
Озеро Ворожеска
Ранок на озері Ворожеска
Свій серед чужих
____________________________________________________________________________________________
Фото: © Ігор Меліка, червень 2018 (Свидовецький масив в Українських Карпатах)
Як вам пощастило з погодою! Ми вийшли на маршрут 22 червня, а 23 при підйомі на Татаруку від Околе і потрапили в сніг… В день літнього рівнодення ми йшли по кісточки в снігу. Сильний поривчатий вітер створював ілюзію різдвяної хуртовини. Довелося екстренно сходити с хоребта до оз.Апшинець і далі до полонини Апшинець. Згідно карти на полониниі мав бути будинок, де ми розраховували знайти прихисток. Яким же було розчарування, коли вівчарі повідомили , що будинок згорів, а вних немає місця. Нас було четверо : я , чоловік, дорослий син і 11-річна донечка. Все, що нам могли порадити вівчарі це рухатися стежкою до полонини Ворожеска, а на годиннику вже 18:30 і ми повністю мокрі й промерзлі! Відразу хочу сказати, що наша пригода закінчилася “хеппі ендом”. На полонині Ворожеска нас прихистили Михайло й Анна. Низький їм за це уклін. Ми змогли висушити одяг і відігрітися і гостювали в них цілих 2 дні. Це неймовірне знайомство з побутом і життям полонинян.
25-го червня трішечки випогодилось і ми рушили на хребет Свидовець. Піднялися через оз.Ворожеска, далі через Стіг, Жандармів, Близниці. Дощові хмари декілька разів зачіпали нас , але після пережитої зимової бурі серед літа нам уже нічого не було страшно… Заночували на спуску з Малої Близниці. Там є чудове місце під палатки біля витіку потічка. Здивувало, що ми отаборились в повній самоті. Видно , близькість дорогих курортів (Драгобрат) і погана погода напередодні не стимулювала туристів йти на Свидовецький хребет. Вранці ми спустились в Кваси , щоб сісти на потяг до Києва, забираючи з собою чудові фото і спогади про неймовірні зимові пригоди в літному поході Карпатами!
Антоніна: 19.06.2018 ми також відвідали пол. Ворожеска і купили у вівчарів смачнючої бринзи та вурди 🙂 Хазяї полонини справді привітні та гостинні люди! Вражень та емоцій – повний рюкзак :))