Ігор Меліка

Початок травня – це сезон, коли зявляється можливість шанувальникам мандрів прокинутись від зимової сплячки (стосується не всіх), і покинувши гамірне місто рванути десь високо в гори! Карпати завжди радо приймали своїх поціновувачів та прихильників активного відпочинку. І саме туди, наша команда з пяти чоловік, вирушила в довгоочікувану 3D-енну подорож по Чорногірському хребту:

Маршрут: Заросляк – г.Говерла (2061 м) – г.Брескул (1911 м) – г.Пожежевська (1822 м) – г.Данціж (1848 м) – г.Туркул (1933 м) – г.Ребра (2001 м) – г.Бребенескул (2036 м) – г.Менчул (1998 м) – г.Дземброня (1877 м) – г.Піп-Іван (2028 м) – г.Вухатий Камінь (1820 м) – с. Дземброня.

І хоча даний маршрут вважається „попсовим”, справжній фотограф завжди для себе знайде щось нове та цікаве!

1 травня: стартували із бази Заросляк близько обіду. Погода сонячна, перемінна хмарність. Туристів начебто небагато. Але ближче до вершини, на шляху зустрічаються „одноразові” підкорювачі найвищої вершини Українських Карпат. Деякі з них навіть серйозно екіперовані: кросівки та целофанові накидки від дощу… Для окремих „унікумів” (з якими по ходу доводилось вступати в діалог) питання амуніції не було принциповим, їх більше цікавило: -А там, на верху, єсть шаурма или хот-доги..?! Останні метри до відмітки 2061 м над р.м. видались не легкими, особливо для „целофанових туристів”

На Говерлу...

Говерла. Травень.

В 15:00 було піднято чарки за першотравень і всіх тих, хто вперше підкорив цю вершину.

Спускаємось з Говерли і через короткий проміжок часу розміщуємось у сідловині між Брескулом та Пожижевською (1700 м). Розбиваємо табір для першої ночівлі. На вечерю вдалось навіть розпалити вогонь і підсмажити мисливські ковбаски. Після цього, Карпати здригнулись, коли всі захропіли в унісон. Вночі дошкуляв вітер та снігова крупа. Проте вранці на нас чекав „справжній” світанок з ясним небом.

2 травня: морозний ранок -5t. Вдалось побачити дивовижні захмарні пейзажі які просто розтікались по долинам та кулуарам Чорногори. Але вже близько 9:00 погода почала псуватись. Здійнявся шалений вітер, а згодом і сніг. І цей дует докучав впродовж всієї дороги, поки остаточно не вимучив нас, і ми були змушені зупинитись, розбити табір та перечекати негоду до ранку.

На вершині гори Туркул - 1933 м над р.м.

На кам'янистих схилах Туркула

В цей день вдалось пройти зовсім мало. В пошуках притулку на туманних схилах г.Бребенескул, все-таки вдалось знайти місце для ночівлі на висоті 1900 м. По GPS даним, до відмітки 2036 м над р.м. – рукою подати. І вже вранці, наступного дня ми подались саме туди.

3 травня: туман не спадав майже до 8:00. До тих пір ми встигли збігати на заплановану камянисту вершину Бребенескула, троха промерзнути, щось в тумані познімати і повернутись в табір.

На вершині гори Бребенескул - 2036 м.

Травень на вершині г. Бребенескул

Після 8:00 (як і обіцяли синоптики) почало випогоджуватись. Та коли розсіявся туман і виглянуло сонечко, перед нами відкрилась живописна місцина з Мармароськими Альпами на задньому плані. Впродовж дня, сонячний настрій додавав бадьорості групі, перед якою стояло останнє завдання – вершина Піп-Івана (2028 м).

Жваво обминаючи снігові карнизи та вузькі траверзи Мечула та Дземброні, о 13:00 дістаємось на закинутий астрономо-метеорологічний об’єкт, який уже понад 70 років гордо височіє над Чорногірських хребтом.

Обсерваторія на г. Піп Іван - 2028 м над р.м.

На вершині гори Піп Іван Чорногірський

2028 м над р.м. – остання з найвищих вершин, яка завершила нашу травневу подорож Чорногорою. Через Смотрицький первал та Вухатий Камінь спускаємось до с.Дземброня. Майже до самого низу гордо крокуємо уквітчаною крокусами стежкою.

Життя – повне сюрпризів… Спустившись донизу на нас чекала несподівана акція-маївка від нашого Косівського товариша-однодумця peCHIZHak & Co, який, на жаль, не мав змоги приєднатися до нашого походу, але виправив це упущення дуже розсудливо та самачно.

Ватра, вино, запечена риба та повний плєцак вражень – ось воно, туристичне щастя!!! І, звичайно ДРУЗІ, які готові розділити з тобою це дивовижне свято – свято гір, душі та адреналіну.

____________________________________________________________________________________________

Фото:  Меліка Ігор, Содель Влад