Напевно, кожен із нас погодиться з тим, що в горах з нами відбувається щось незвичне, схоже на магію або навіть чари. Ми стаємо іншими і повертаємося додому вже не тими, що були до гір. Що дають нам гори? Чому вони нас вчать? Яким чином їм вдається керувати нами, глибоко проникаючи в наш розум і душу!? Де шукати відповіді на ці вічні, риторичні запитання?! Хоча вряд чи це вдасться комусь висвітлити словами, або описати пером. Для цього потрібно пережити і відчути цілий ряд емоцій, пропустивши їх крізь себе; власними очима побачити кольори і їх відтінки, особисто почути невловимі звуки, на власній шкірі відчути дотик середовища, в якому, здається, зупинився час…
Щоб знайти відповіді на цілу низку запитань, потрібно пройти довгий і часом нелегкий шлях. Зрівнятися з хмарами, стати ближче до сонця, відчути пориви свіжого вітру, вдихнути неймовірно чистого повітря, споглядаючи мальовничі пейзажі з висоти пташиного польоту. Все це ти отримаєш тільки тут, в Горах! І чим вище ти піднімаєшся, тим більше підсилюються і загострюються твої відчуття. А досягнувши вершини все це перетворюється у справжнє диво! Ми приходимо сюди, щоб звільнити душу від турбот і обмежень, вслухатися в те, що скажуть нам Гори.
Пригадалася мандрівка, коли декілька років тому назад я вперше побував на найвищій вершині Верховинського Вододільного хребта – горі Пікуй (1408 м). Одного дня, у розпал літа, я осідлав свого залізного коня і вирушив до невеличкого гірського села Щербовець, яке розташоване біля підніжжя Вододільного хребта. З околиць цього дикого раю стежки-дороги виводять на вершину гори Пікуй. Мій похід був сольним і одноденним. Хотілося самому, не поспішаючи, розвідати всі можливі підходи та маршрути до вершини хребта, а заодно помилуватися краєвидами одночасно двох областей. Адже Верховинський Вододільний хребет знаходиться на межі Закарпатської та Львівської областей.
Що вдалося побачити під час подорожі і які краєвиди відкриваються з вершини г. Пікуй – розкажуть самі світлини, які в цей сонячний і пам’ятний для мене день, були зроблені на лоні дивовижної карпатської природи.
Околиці села Щербовець (Воловеччина)
Гострий гребінь вершини гори Пікуй (1408 м)
На вершині гори Пікуй - 1408 м над р.м.
Найвища вершина Львівської області - 1408 м
На вершині г. Пікуй - 1408 м. На дальньому плані Полонина Боржава
Вершина гори оздоблена мальовничими скелями та стрімкими урвищами
____________________________________________________________________________________________
© Ігор Меліка, 2007
Хочу лето )))
Краса! Там “дишу на повні груди, радію мов дитя”.
Шикарні обрамлення стелли та грудок хмар 🙂 Хочу на гострячки г.Пікуй, але шоб їх були видно – шось влітку…ех.
А я недалеко живу :))) і можу сказати… що це одне з найпрекрасніших місць на планеті Земля :))))))