• Сервус друже!
    Мої вітання!!!
    Знаючи скільки в дану ідею вкладено сил і терпіння бажаю тобі, щоб даний твій проект став відправною точкою до нових звершень!

    Пароль “Дземброня” 🙂

  • Світлана Бойчук:

    Ген-ген чути звуки трембіт на полонинах…. десь пасеться отара овець, вариться бринза і різна смакота… вітри шепочуть з деревами і травами… гори захоплюють своєю величчю…
    Вдалині видніється фігура людини з фотоапаратом в руках… а а а це Ігор Меліка 🙂
    Він знову тут )) насолоджується і творить )))

    Ігор, успіху тобі у всіх твоїх починаннях!!!
    До зустрічі!!!

  • Ed.ua:

    Ігоре вітаю з потужним стартом. Бажаю успіхів, високого рейтингу твому ресурсу, вдалих подорожей, цікавих зустрічей. Творчого натхнення і щоб від гостей на цьому інтернет подвіррі фіртка ніколи не зачинялась:).
    З вдалим початком, удачі!

  • Вітаю, Ігоре!
    Цікавих тобі мандрівок, нових вражень, чудових фото та розвитку твоєму ресурсу!

  • Yaroslav:

    Зараз, коли бачу фотографію гір (байдуже на якому рівні виконані, хоч художні хоч “ось я, а оно гора”) — пришвидшується пульс, і виникає ледь стримне бажання кричати зриваючись на ричання. Раніше, коли був малим — гори не сильно захоплювали, хоча і гуляв по ним. А зараз…. просинається щось первістне, дике і затуманює розум, своїм бажанням опинитись знову ТАМ, і бачити те, чого раніше не помічав….

  • Наше заочне знайомство виникло з подихом вітру, котрий малював на фотопапері.
    Саме через Ваші фотороботи розумію всю незбагненну красу гір,за що низький Вам уклін.

    Переглядаю фотороботи, виставляю найвищі бали, десь пишу відгук, а десь розумію
    що ці відгуки губляться в красі побаченого, і тільки одна думка, про те що таку
    красу можуть бачити дуже вільні люди, передати її можуть щасливі і сміливі, бо
    треба бути птахом щоб літати в таких місцях.

    Ваші роботи дуже смакують, вони стильні, мають свій почерк, ви вмієте змалювати
    буденні речі, додаючи їм казкової невловимості, закохуєте у побачене з головою,
    натискаєте на кнопку камери дуже тонко відчуваючи що неповторний момент кадру
    якраз настав. Це як музичний слух, це як почуття ритму в танці, щось дуже тонке,
    яке мабудь є вродженим.
    Буду з радістю переживати нові кадри зроблені вашим
    серцем. Успіху вам і великого натхнення!

  • Іван Томчані:

    Добридень Ігорю.

    Моє перше знайомство з Вашими фотороботами відбулось на одному з фоторесурсів. Я зрозумів, що є люди, для яких гори не просто життя і джерело натхнення, а які ще взмозі й майстерно передати всю красу і велич гір при допомозі фото. Так ось Ваші гори зовсім не такі. Це не просто лінії, які показують безмежний об’єм і простір. Це не просто кольори і гамми, які заворожують і чарують погляд. Це щось зовсім інше. Це своєрідна філософія, яка змушує замислюватись і розмірковувати, ставити собі запитання і шукати відповіді. “Ранкова Чорногора”, “Людина і гори”, “Над безоднею небес” — роботи, які просто магічно тримають погляд і змушують думку витягувати з уяви інколи справді просто неймовірні образи і асоціації.

    Щасти Вам у новому починанні, тому що такий талант гріх закопувати в землю. Про нього мають дізнатися як найбільше людей, для яких, мені здається, це все і робиться з натхненням, любовью і добрим серцем.

  • Олена:

    Ваш сайт пізнавальний та відкриває всю красу Карпат. Відчувається, що з великою любов’ю до свого краю Ви створили його. Успіхів Вам.

  • deck:

    За напрямком – філософ.
    За виразом – художник.
    За сюжетом -поет.
    За формою бачення – логік.
    Звідси – продумані, грамотно побудовані композиціі, цільні, емоційно навантажені сюжети.
    Картини-роздуми… Та чи тільки про гори вони…
    Карпати… Гарний символ Сили та Волі – украінський!
    Нових Вам вершин, звершень, добра та любові!

  • Тарас Перун:

    Вітаю, хороший і потрібний ресурс, труд просто титанічний, відчувається трепетне відношення автора до наших Карпат. Дякую за задоволення і удачі тобі у всіх починаннях.

  • На рахунок статті Алли Корсунь – ми вже тут обговорювали http://haidamac.livejournal.com/160093.html
    Не дуже вдала стаття, як на мене, ще й написана людино, яка, певно далеко від всього того Але то таке.
    А як ти особисто ставишся до проектів відновлення обсерваторії?

  • Ігор М.:

    В інтернеті не так вже і багато публікацій про «чудо-обсерваторію». «Толкові» статті я можу особисто перерахувати на одній руці. Тим паче, всі вони вже перечитані вздовж і впоперек шанувальниками цього жанру. Важко не погодитись, стаття Алли Корсунь написана не «найвищому рівні». Але хотілося нових вражень, якихось свіжих фактів. Саме листи академіка Орлова О.Я. і послужили приводом для розміщення цієї публікації на власній сторінці.

    Моє відношення до проекту про відновлення обсерваторії, приблизно як у тих гуцулів із статті – сприймаю з пересторогою… Так як у нашій країні закони іноді змінюються (приймаються/затверджуються) залежно від погоди чи настрою представників влади, очікувати можна все, що завгодно. Але спасати об’єкт, на мою думку, треба у любому випадку. Сама ідея не погана, де згідно проекту, планується розмістити навчально-науковий центр. Тільки від слів до реальності, здається, доволі далеко…

  • Гарний фотозвіт!
    а снігу щось геть мало лишилося. Пам’ятається і в більш теплі весни на Стої у травні більше снігу бувало

  • Галина:

    Боржава- самое теплое место на Земле для меня 🙂
    Даже когда там холодно и мокро 🙂
    Словно дома побывала, спасибо!

  • Володимир Семенюк:

    Перечитав майже все на Вашому сайті.
    Дуже позитивний сайт. Ваші роботи постійно переглядаю. Сам часто ходжу Карпатами, є напів-гуцулом (пів-життя провів у Верховині), тому гори мені далеко не байдужі. Дякую Вам за ту роботу, яка приворожує всіх небайдужих до Карпат. Продовжуйте в тому дусі! Нехай Вам завжди щастить в горах!

  • Яна:

    Чудові фото! Так несподівано та приємно було побачити рідні краї! Плай, Великий Верх, Красна Стіна, Стой – зима вже закінчилась, а літо ще не прийшло. А ви бачили як цвітуть яфини? Вже зовсім скоро всі верхи вкриються цвітом. Це не можна пропустити. Удачі в горах та нових, файних робіт!)

  • Одержав масу задоволення від перегляду Вашого сайту, тим паче, що
    більшість місць мені знайомі!
    Також пізнавальні і цікаві оповідки і розповіді про Карпати!
    Так тримати!

  • Я вражений Вашими фотографіями. Я шукав фотку Мармаросу і натрапив на Ваш сайт через гугл. І отримав массу задоволення переглядаючи фотки. Я люблю фотографувати і вважаю себе любителем в цій справі. Колись в школі ходив на гурток фотографа.

  • Игорёчек прЮвет! Уже напоминаю))))

  • Остання фотографія особливо сподобалась!
    Чарівні місця!

  • Леонід ТІТ:

    Найбiльше менi сподобалось коли ви всi поїхали додому, а я залишився:) Але насправдi, лише зараз розумiю, яки чудовий похiд получився у нас. Можливо через те, що маю з чим порiвняти, а можливо то у всьому винна Iгоркова настоянка:) Одним словом, я знову вiдкрив для себе Крим, тож обов’язково треба повторити. Ще з дозволу адмiна кину сюди свої фоточки http://s269.photobucket.com/albums/jj50/LeonidTit/Krum2

  • Tetyana Buhera:

    how nice to see
    what sea conceals
    and mounts hide away…
    Crimean world, the soul perceives
    its flowers’ odour
    through the mystic way

    thanx for exciting story and beuatiful colours (like Morandi… :-))

  • Котенко Олександр:

    Переконлива Долина Привидів закутана туманом, нахальне коріння букових дерев, впевнені чебуреки по 30 см в діаметрі, смачнюче вино… Оце тобі Крим!
    Нарешті я задовільнив свою потребу пофотографувати море. Тепер маю купу фото матеріалу. Готую в дома чебуреки…

  • Леонід ТІТ: посилання на свої фоточки можеш залишити. Місяць піар-реклами на моєму ресурсі зовісм не дорого коштує 🙂

    Tetyana Buhera: Несподівано і приємно! Ще й до того на татарській мові 🙂

    Котенко Олександр: “чебуреки по 30 см” – після повернення додому, снилися мені цілий тиждень 🙂 🙂 Сумую за ними!

  • Діалог з одним моїм товаришем-фотографом (газета “Комерсантъ”) після розміщення цієї публікації:
    -Почитал вторую часть – красиво бы бля.. прогулялись.
    -Токо не надо завидовать.
    -От тока не завидую ни грамма.
    -Просто удивлён, как можно такую жо.. как Крым, так гламурно отснять 😉

  • Макс Гайдученко:

    Просто, надо знать куда ехать-идти и где снимать, тогда Крым из ЖО… превращается в гламурненькую попку 🙂

  • «Ліки від Меліки» – так жартують мої друзі, дегустуючи духм’яну настоянку, закусуючи запашним закарпатським салом. Цілющий напій я завжди беру з собою відправляючись в похід Карпатськими горами. Увечері, у колі друзів, облаштувавшись біля ватри, чудодійний еліксир, настояний на трав’яному зіллі, здатний швидко зняти втому, відновити сили та покращити травлення шлунку. Проте, ігнорувати застереження «минздрав» також не варто: «Хто не часто випиває попередить мушу: той здорове тіло має і спокійну душу!»

    «Весна, літо, осінь, зима… і знову весна»

    Перед тим як відправитись у мандри, раджу виглянути у вікно: якщо на дворі явні ознаки зими, то в дорогу варто взяти «зігріваючу» настоянку. Підійде медовуха, настоянка з ялівцю, кориці, з прополісом та червоним перцем, настоянка на цедрі цитрусових.

    Але, якщо вас у дорозі зненацька застала весна, то тут доречними напоями будуть вітамінні настоянки з плодів та листя брусниці, плодів та квітів шипшини, настоянка з малини, ромашки, звіробою.

    Вам нікуди сховатися від спеки? Показник термометра вище відмітки +30? В такі дні рекомендую вживати напої із запахом літа: настоянку з меліси, медунки, квіток бузини, герані лісової, м’яти, гвоздики. Вишукані нотки лісових квітів, довго залишатимуться на ваших вустах, гарантією чудового настрою на цілий день!

    “В небі хмари дощові, тиск упав, ворона кряче… Віє вітер в голові. Що це, справді?! –Осінь наче…” Осіння пора. Час роздумів і депресій. В ці дні напоїть свою душу яскравими емоціями які приховані в настоянках з чабрецю, волошки синьої, лісових суниць, пелюсток троянд, горобини.

    І найголовніше: пакуючи наплічник у далеку дорогу, обов’язково візьміть з собою настрій! Якщо ж його не опинилося під рукою, загляньте у бар – свою «домашню корчму», де причаїлися різнокольорові пляшечки з чудодійним еліксиром, насиченого карпатським духом, пахощами трав та розмаїттям квітів.

  • Я плакаль:) Макс!
    … “гламурненькая попка” – жестяк 🙂
    … від вашого Криму – гризу собі лікті тепер…

  • ну нарешті ти поділився з народом своїми секретними рецептиками :)))
    будемо готувати, дякую! 🙂

    п.с.: “Ліки від Меліки” – влучна назва! :)))

  • Ігор Бурбела: “Ліки від Меліки” – влучна назва! – мені вже навіть радили зареєструвати її як торгову марку :))

  • Трохи статистики:
    – – – – – – – – – – – –
    – щодня в усьому світі 8 мільйонів тонн відходів насичують море
    46 000 шматків пластикового сміття плаває на кожній квадратній милі океану
    – на кожного жителя Євросоюзу щорічно приходиться більше ніж 500 кг побутових відходів
    – кожен день китайці використовують 3 млрд. поліетиленових пакетів
    60 000 пластикових пакетів використовується в США кожні 5 секунд
    106 000 алюмінієвих банок використовується в США кожні 30 секунд
    – за останні 10 років (2000-2010) з Евересту, тільки групою ентузіастів на чолі з Кеном Ногучі, було спущено 10 тонн сміття. За останніми даними, ще залишилось 60 тонн непотребу різного походження
    3 тонни сміття (2008 р.) спущено з Ельбрусу
    60 тонн сміття (2006 р.) зібрали екологи на самій високій вершині Сибіру – Белуха (4506 м над р.м.)
    6 мішків сміття (2009 р.) зібрано командою В.Ющенка після сходження на Говерлу…..

  • Ігор М.: я вважаю доречна порада, і буде мати подвійний сенс: гори лікують душу, а настоянки – тіло! 🙂

  • Rostikrst:

    І люди про це теж мовчать…Був на Чорногорі на два дні пізнішше Вас, був шокований! З величезною радістю в душі і неперевершеними емоціями підходив до вершини Піп-Івна Чорногорського-і тут мене наче збило з ніг запахом нечистот біля обсерваторії…Зіпсувалось відчуття ейфорії відразу…
    Ми йшли маршрутом : Піп-Іван Мармороський-Шеул-Стіг-п.Гропа-Піп-Іван Чорногорський-Дземброня-Гутин Томнатик. Кожен сміття забирав із собою. А словаки (нас було троє закарпатців і троє словаків)- лише й говорили що треба боротись із сміттям! треба щось робити! інакше буде біда! У них повага до природи трохи на іншому рівні(зокрема в тих шо були з нами)…
    В Мармороси люди ходять менше, і сміття там менше. Але одне місце мене вразило дуже. Перед підйомом на Піп-Іван, над п.Лисичою є хатинка лісників які збирають гроші за прохід по заповіднику. І зразу не далеко від неї, на самому пішнику-було стільки сміття що всі аж вскрикнули від обурення! І це за дві сотні метрів від хатинки!!! Пляшки від горілки були навіть красиво викладені, склалось відчуття що це самі лісничі це й роблять…судячи по їхньому вигляду.
    Дійсно це велика проблема і з нею треба боротись!Якшо буде проводитись якась акція, або може ми з друзями шось заплануємо(а плани такі є) то треба обєднуватись, і діяти-поки не пізно!
    P.S. rostikrst@gmail.com

  • AK:

    З 4-го по 5-те липня також ночували на оз.Бребенескул. Також зробили невеличке еко-прибирання. Хоч ми нічого не зносили донизу, багато сміття спалили, бляшанки перепалювали і забивали в землю. Можливо ви їх і бачили. Не скажу що ми ідеально прибрали але судячи по ваших за тиждень назбиралось досить багато сміття. Стояла поряд з нами група з Кіровограду. Якось розговорився з дівчиною з тієї групи. Не памятаю вже дослівно, але коли мова зайшла куди дівати залишки у горах то здивував співрозмовницю тим коли сказав, що речі такі як скло забираю донизу. Бляшанки парепалюю і забиваю в землю, а все що горить спалюю.
    Подібних прикладів мав багато і можна про це довго писати.
    Моя думка – бракує розумної, дотепної реклами/інформації яка б заставляла людей задуматись і в той же час вчила як поводитись у горах.

  • Rostikrst: на рахунок іноземних туристів можу сказати наступне: не всі вони “безгрішні”. В той день, ретельно перебравши власноруч купу непотребу, серед вітчизняних відходів знайшлося багато іноземних обгорток, консерв і пластику польського виробника… Ідею про об’єднання, звичайно підтримую і навіть закликаю!

    AK: БЛЯшанки вбиті в землю особисто виглубував із грунту (біля вогнища, але не перепалені, а зовсім “свіженькі”). Хоча не думаю, що це найкращий спосіб позбутися їх… Якщо відходи з металу не під силу забрати з собою (чужі, звичайно), намагаюся вирити хоч якусь маленьку яму для їх поховання. Відносно реклами теж згоден, вона діє! Не дарма ж, від малечі до пенсіонера – всі знають, що таке “Аріель”, “Снікерс”, “Орбіт”, “Афлубін”. Так само треба “зомбувати” і на рахунок екології: цифрами, ФАКтами, постійно наголошуючи, нагадуючи, попереджаючи!

  • AK:

    Ігор М.: Добре коли є чим вирити ямку, а як немає? В землі бляшанка перегниває значно швидше ніж на поверхні (навіть не перепалена). Тому тупо взявши трохи більшого розміру камінець, бляшанка досить легко заганяється у землю. Ефект буде той же як і закопати. Головне аби не залишати бляшанку на відкритому повітрі, тоді дійсно вона гнитиме з десяток років.

  • manyaksfon:

    наша наглядна проблема в тому, що дитина доїла снікерс, дала мамі чи татові той папірчик (бо дитину в школі вчили не кидати де попало), а батько тут же жбурнув на землю. що зробить наступоного разу дитина? та вчити всеодно потрібно, згідна…
    контейнери для сміття ставити? хоча б на чорногорі…
    і цікаво чому наші наші люди, коли приїзджають ТУДИ, там так не смітять?а ті, хто приїзджає до нас (ті ж поляки, як приклад)дозволяють собі те, чого не роблять вдома?

  • fitsak:

    Прикро, що з кожним роком в Карпатах спостерігається все більше та більше сміття. Організовувати акції по прибиранню сміття можна, навіть потрібно, але корінь проблеми залишиться. Крім того акції зберуть небайдужих та свідомих людей, а скільки в гори йде осіб, які просто неусвідомлюючи залишають сміття, рубають живий жереп, та деревця. Потрібно якось достукатись до їхніх сердець та розумів, таким чином збільшуватиметься армія небайдужих до довкілля людей. Своїм прикладом, тільки ПРИКЛАДОМ, а не просто словами можна якось зрушити ситуацію.

  • Rostikrst:

    Згоден з Вами! Всі ми не безгрішні – і українці, і словаки і поляки! Самі натикались на польське сміття по маршруту.
    Я багато дивлюсь фото Карпат на різних сайтах, бачу як людям вони подобаються, навіть тим хто у нас не був. Хотілось би щоб кожен прийшовши в гори соромився кинути будь що не лише із-за своєї культури, але й тому що тут чисто!!! (сподіваюсь так колись буде)
    Я сам з Великого Березного, більше часу живу в Ужгороді, недалеко від Вас. Так шо можна думати про реальні дії з боротьби проти забруднення наших з Вами Карпат!!!

  • Болюча тема! Недавно мимоволі стала випадковим свідком такої вуличної сценки: молода мамаша з дівчинкою дошкільного віку в центрі Ужгорода. Дитина доїла якесь там морозиво чи батончик і сумлінно потьопала до найближчого смітника, щоб викинути обгортку. Ще незграбні дитячі ручки якось не впорались із тим папірцем і він впав не у смітник, а біля нього. Дитя нагнулося, щоб підняти і зробити все як слід, а в той час гламурна мамаша на всю вулицю закричала: “Оставь, ты что, уборщица? Придет тетя и все убирет!!!” Напевно і в Карпатах всі з нетерпінням чекають цю міфічну ТЬОТЮ!
    Здавалося, Карпати слугують свого роду “фільтром” від всякого бидла. Але ж ні! І туди воно просочилося!
    Якщо намітиться якась акція – я приєднуюсь!

  • Жаль меня рядом не было, я бы это Павлика бля сука, в тот термос бы и засунул…

  • Тут хоть вертолёт заказывай грузовой, шоб всё в кучу собрать и на нём вывезти с гор.

    Если устроить правильный пиар – подключить небайдужих политиков и бизнесменов, а так же телевизоры какие нибудь типа 1+1 или СТБ то вполне себе такое реальное дело
    особенно напередодні региональных выборов.

  • Світлана Бойчук:

    До болю прикро за наші Карпати через таких “людей”…..
    Ми теж готові допомогти!!!

  • Світлана Бойчук: дурно ви, Світланко, берете людей в лапки. люди є люди – якими би вони не були, ви би то мусіли знати.

    я бачу цю проблему дещо ширше. не конкретно в локації Карпатських гір і питання їхнього засмічення – ця проблема принаймі має рішення. з часом відійде прошарок людей, котрі випали з системи виховання загально-людських цінностей, тому що наразі до керма приходить покоління, на виховання которого у батьків і суспільства просто не було часу, тому що більш нагайними були питання де і що здобути попоїсти для своєї сім”ї. все більше людей починає перейматись глобальними проблемами людства і рівень свідомості зростає. і звичайно, величезна подяка і уклін до землі ентузіастам, котрі зносять сміття з гір і займаються його утилізацією.
    я бачу глобальну проблему в тому, як правильно звернув увагу Ігор в першому коментарі, що споживання і попит зростає в геометричній прогрессії, як наслідок зростає виробництво і викид в атмосферу шкідливих речовин, відбуваються зміни клімату і винищення природних ресурсів, необхідних для виробництва все більшої і більшої кількості товарів – от де основна проблема – куда то всьо утилізувати і як зберегти природу від винищення? для виробництва можна використовувати вторинну сировину – та й то це дуже не просто, а як бути з ядерними відходами, наприклад… і т.д….? вот де питання…

  • manyaksfon:

    така жвава, паралельна (http://www.karpaty.com.ua/?chapter=forum&forum=4)навіть не дискусія ,бо полярності в думках ніякої, а так … балаканина. побалакаємо, хтось за собою прибере, хтось навіть за кимось! хтось своїх дітей власним прикладом навчить (!) а хто вірить, що реально щось у свідомості трохи ширшого суспільства найближчого часу зміниться? що хтось розкошелиться банально на кілька машин для вивозу сміття? балакаймо, може легше на душі стане…
    ду-у-уже хочу, щоб мене десь невдовзі попрікнули в тому, що я помиляюся, але коли вже конкретно щось буде зроблено, а не знову воду в ступі потовкти.

  • admin:

    manyaksfon: “побалакаємо, хтось за собою прибере” – вважаєте краще мовчати? Так, розумію, що ми, туристи, як маленькі комахи на фоні цієї глобальної проблеми. Але ми з вами, також є співучасниками цього лиха. Тому метою статті, першочергово, була пропаганда на підтримку чистоти в карпатських горах. Звичайно, воно виглядає як виховання маленької дитини – 100 разів потрібно повторювати що можна, а що ні… Та врешті решт, ми “дорослішаємо” і стаємо розумнішими, на що дуже сподіваюсь.

  • manyaksfon:

    і мовчати неправильно. тільки є відчуття що ті, хто смітять цього читати не будуть.
    та все Ви вірно робите. а я і того менше роблю.
    я вже не раз про те, що бачу в горах, думала. і не тільки про сміття, а і про тих людей, що зустрічала і про кількість людей. я не так-то вже й давно в гори ходжу, але ще пам,ятаю говерлу відносно чистою і коли там можна було нікого не зустріти і в гарну погоду. звідки раптом стільки “туристів” скрізь? хто їх зараз хоч чомусь навчає? це не ностальгія за союзом (я його мало застала) ,а шкодування за тим, що все руйнуємо, нічого натомість не створюючи. дітей зараз організовано ніхто (майже) в гори не водить і не навчає і що з своїм сміттям робити (враховуючи тему розмови), і орієнтуванню, і навичкам колективного існування, виживання, і не розказують заодно про рослинки-тварин ,про історію і геологію… як нам колись. все впирається в гроші-час. порочне коло.

  • Дощ не дозволив мені допалити навіть чверті вмісту того пакету з іронічним написом “в похід”. Тому я звернулася до туристів, що саме спустилися до озера, з проханням продовжити кремацію, якщо вдасться розпалити багаття. Мені відповіли, що мають пальник і багаття розводити не збираються. Натомість, хлопець із дівчиною відгребли у свої сміттєві пакети значну частину сміття і пообіцяли забрати з собою. Дівчина при цьому голосно сміялася, зауважуючи, що вперше порпається у чужому смітті. Тож мені подумалося, що більшість людей так звикли жити на звалищах власних міст, що не помічають сміття і в горах. Звично не звертають уваги на неприємне. Тому, як на мене, замість ховати сміття, яке не вдається спалити чи забрати, в шпаринах між скелями, краще залишити на видному місці з написом типу “ХОЧУ В СМІТНИК“. Пам’ятаєте мультфільм, в якому один з братів наших менших, не пригадую, який саме, носив горе у клуночку, а інші лісові мешканці відгрібали собі потроху. І горе скінчилося, навіть на всіх не вистачило. Не обов’язково намагатися вирішувати проблему засмічення планети. Можна почати з окремої вершини, полонини, або ж власного під’їзду.

  • Привіт, Аня! Радий бачити тебе серед нас! Перш за все хочу висловити щиру подяку за допомогу та порозуміння. Справді, в той день, просто не реально було забрати з собою весь той непотреб. В не легких рюкзаках вже до того накопичилось чимало своїх відходів, тому довелося звертатися за допомогою до пересічних туристів.
    Приклад з “горем у клуночку” дуже вдалий і тут важко не погодитись, що не обов’язково вирішувати проблему засмічення планети, просто кожному із нас, без примусових вказівок, потрібно мовчки відгрібати потроху із загальної купи, аж поки навколо не стане зовсім чисто!

  • Роман Жук:

    Так, справді, проблема сміття стосується не лише Карпат. А статистика в першому коментарі, як вірно підмітив Ігор Бурбела цьому доказ! Весь світ просто кишить відходами. Так жваво пропагують, що китайці чи інші “живчики” своєю зростаючою популяцією нас витіснять, але це не так – сміття витісняє і тонемо ми, хай йому грець, у цьому ж ВЛАСНОМУ СМІТТІ 🙁
    Ну а преценденти “свинства” в таких мальовничих кутках світу – лише підтверджують вище наведений сценарій “розвитку та прогресу” людства. Були з дружиною там з Ігорем і теж були приголомшені. Краса така, що “плюнути” ненаважишся. Одного не розумію: повну 1,5 літрову пляшку на гору винести можна, а пусту, яка вже нічого не важить і місця не займає, вже зась… Оригінально! Добре, згідний одна пляшка може і оригінально, але 100500 це вже попсово. Людино, ти так прагнеш бути оригінальною та не такою як всі – смітити попсово! Прибирай 🙂
    Рекомендую повторити в кінотеатрах мультик WALL•E з безкоштовними сеансами, бо інакше наступна частина WALL•E стане документальною хронікою і можливо без хепі-енда.

  • Всеволод:

    Щиро дякую за чудові фотографії, опис подорожі.
    Стаття, настрій, фото 100% люкс!

  • Леонід ТІТ:

    Ой, менi дуже сподобалась остання фотографiя, а ще груповi:) А якщо серйозно, то не бачу на що тобi Iгорко нарiкати, вийшов супер фотозвiт:) Тобi дякую за запрошення, а всiм учасникам за чудову компанiю:) Залишився в захватi вiд фотографiчного ентузiазму Оксани, памятаю як сам таким був, гасав по всiх горбах i знiмав i в дощ i сонце:) О, а всiм хто не пiшов з нами, велике дякую, виявляється i без вас було супер:)

  • Яка ностальгія! Хоча зовсім небагато часу пройшло, знову хочу туди 🙂 Всім велике спасибі за компанію! Прикольно було сидіти в палатці, коли сильний вітер прижимав стіни 🙂 а мені ззовні подавали гарячу вечерю 😉

  • 2 Oksana Shufrich: ага, на фото добре видно як він (вітер) до тебе притискався 🙂
    http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/07/Melika-Igor-Chornogora-10-007-10-24.jpg

  • Кузяка:

    Ага, Максік, особливо в Алімовій балці, щоб попасти на “гламурненькую попку :)” треба на червоній Ниві прочесати через реальну “ЖО…” (відео вже готове).
    Ігорку, мені ті чебуреки досі сняться, а от настоянку завдяки твоїм публікаціям уже варганимо власноруч:)
    Льоньчик, коли всі поїхали з тобою залишився Я, може ти від цього приторчав?:)))))
    Був дуже радий у цьому всьому брати участь, особливо з такими ж вар’ятами як я:))).
    P.S. Шкода, що не попав з вами на Чорногору, кажуть, там після вас набагато чистіше…

  • Kriszti:

    Хочу додому!!!

  • Жук Роман:

    Вперше був в справжньому поході, але тепер точно знаю, що не в останнє!!! Переконаний що крім дев’яти учасників згаданих в статті, був ще ОДИН. Постійно супроводжував нас, коли потрібно “вмикав” сонечко чи пускав хмарки та хмари. Десь навіть пустував і добряче так, до самих кісток змочив нас дощем. Але потім дав достатньо часу розкласти намети, перевдягтися, приготувати вечерю. Далі мокли намети… Жучки лазили, метелики кружляли, а от комарі не кусали – ну це вже явно свідчило про ЙОГО нагляд.
    Вже ось як 15-ий день минув після походу, а емоційний заряд отриманий в поході здається тримає ще й досі. Перший тиждень взагалі літав – працювалося добре, а спалося ще краще. Хай йому грець, зарядку почав робити 🙂
    Дякую організатору, ЙОМУ, та чудовій компанії за хорошу компанію 🙂

    П.С. Не знаю яким блатом вдалося залучити ТЕБЕ тоді до нас в похід, але якщо ти ЧИТАЄШ цей блог, щиро запрошуємо – ходи з нами завжди!!!

  • Борис:

    Чудові знімки разом з глибокими роздумами-розповідями про навколишню природу, її майбутнє та відчуття справжньої любові автора до довкілля – саме таке приємне враження залишається після знайомства зі сторінкою.

  • Одночасно з вами там була! 🙂 Розповідь хороша, а фотки взагалі супер! Це з градієнтним фільтром?

  • brum-brum: ага, то виявляється я такий неуважний, що не помітив Вашу присутність у таборі 🙂 Градієнтний фільтр використовувався тільки в останній світлині – панорама оз. Бребенескул

  • chugaister:

    Подорож чудова, місця знайомі, приємно так почитати про знайомі красиві місця!

  • Віталько Мамчук:

    Кажуть, що подорож не вимагає пояснень – лише попутників. Тому не буду зупинятися на своїй пристрасті до гір, а лише хочу щиро подякувати усім учасникам фототурпоходу, які за цей час, стали для мене моїми товаришами, за незабутній, сповнений приємними враженнями та емоціями, період мого життя. Особлива подяка Ігореві за те, що об’єднує нас навколо себе і знаходить час та сили висвітлювати ці приємні моменти. З нетерпінням чекаю наступної зустрічі з Вами.

  • «Ліки від Меліки» – так жартують мої друзі, дегустуючи духм’яну настоянку, закусуючи запашним закарпатським салом. Цілющий напій я завжди беру з собою відправляючись в похід Карпатськими горами. Увечері, у колі друзів, облаштувавшись біля ватри, чудодійний еліксир, настояний на трав’яному зіллі, здатний швидко зняти втому, відновити сили та покращити травлення шлунку. Проте, ігнорувати застереження «минздрав» також не варто: «Хто не часто випиває попередить мушу: той здорове тіло має і спокійну душу!»

    «Весна, літо, осінь, зима… і знову весна»

    Перед тим як відправитись у мандри, раджу виглянути у вікно: якщо на дворі явні ознаки зими, то в дорогу варто взяти «зігріваючу» настоянку. Підійде медовуха, настоянка з ялівцю, кориці, з прополісом та червоним перцем, настоянка на цедрі цитрусових.

    Але, якщо вас у дорозі зненацька застала весна, то тут доречними напоями будуть вітамінні настоянки з плодів та листя брусниці, плодів та квітів шипшини, настоянка з малини, ромашки, звіробою.

    Вам нікуди сховатися від спеки? Показник термометра вище відмітки +30? В такі дні рекомендую вживати напої із запахом літа: настоянку з меліси, медунки, квіток бузини, герані лісової, м’яти, гвоздики. Вишукані нотки лісових квітів, довго залишатимуться на ваших вустах, гарантією чудового настрою на цілий день!

    “В небі хмари дощові, тиск упав, ворона кряче… Віє вітер в голові. Що це, справді?! –Осінь наче…” Осіння пора. Час роздумів і депресій. В ці дні напоїть свою душу яскравими емоціями які приховані в настоянках з чабрецю, волошки синьої, лісових суниць, пелюсток троянд, горобини.

    І найголовніше: пакуючи наплічник у далеку дорогу, обов’язково візьміть з собою настрій! Якщо ж його не опинилося під рукою, загляньте у бар – свою «домашню корчму», де причаїлися різнокольорові пляшечки з чудодійним еліксиром, що насичений карпатським духом, пахощами трав та розмаїттям квітів.

  • Котенко Олександр:

    Там біля Бребенескула е камінь схожий на жабу, не бачили: http://i.piccy.info/i5/49/25/342549/DSC_6488.jpg

  • Котенко Олександр: ні, не бачили, але мені це скоріше нагадує військовий снаряд 🙂

  • смілива дівчинка, що залізла на скелю! 🙂

  • Ігор Бурбела: це та сама Наталка, у якої за плечима Хуаншань, Анди, Австралійські Альпи Гімалаї 😉

  • а… ну тоді нічого дивного! характер відчувається! гори таких люблять 🙂

  • У цьому місяці, на Закарпатті, відбудеться ще один смачний фестиваль – сливового леквару.
    Час і місце проведення: 29 серпня, 2010 р., с. Геча, Берегівського району.

  • Роман Жук:

    А яфиневий пейнтбол у білих лахах там буде? А потім відповідно можна нерешті покласти “крапку” у вічній боротьбі який з пральних порошків та супер відбілювачів кращий – ДОСЯ чи ТАЙД :))))
    Аби в такому тесті не заплямували репутацію усім порошкам без вийнятку 🙂 Зате після такого випробування наступного року вийдуть спецільні версії засобів типу: “Сила Яфин”, “Яфинсила” … оце пропіаримо ЯФИНИ наші 🙂

    А якщо серйозно, то це – Ухтезно!!! Хочу туди!!!

  • Україна виділила 900 тис. грн на підготовку проектно-кошторисної документації Польсько -українського центру академічної молоді у селі Микуличин Яремчанської міськради Івано-Франківської області. Загальний кошторис робіт близько 48 млн грн. Проект реалізовуватимуть Варшавський та Прикарпатський університети. У його рамках також планується провести реконструкцію астрономічної обсерваторії на горі Піп Іван http://gazeta.ua/index.php?id=349297

  • 7-8 серпня 2010 року на Закарпатті пройде ще один фестиваль – голубців, у селищі Великий Бичків Рахівського району. Очікується, що на фестивалі буде представлено близько понад 20 видів цієї страви. Гурмани зможуть поласувати голубцями на різний смак. Вегетаріанці матимуть змогу скуштувати пісні голубці: з картоплею, гречкою, морквою з часником та звісно бриндзою. Будуть і традиційні гуцульські голубці – з кукурудзяною крупою, угорські – з копченим мясом, та паприкою у квашеній капусті. Для лісників – із квашеною капусти та вудженим мясом. Для дітей – голубці з вареною квасолею. Та найсмачнішими на Закарпатті вважають голбці розміром з мізнець.

  • Re to Льоня : “…О, а всiм хто не пiшов з нами, велике дякую, виявляється i без вас було супер:)…”
    – маєш на увазі, що ніхто не горланив пісень і не травив байки до 4-х ранку? Ну нічого-нічого, я не злопам”ятний 🙂
    Ігору і всім учасникам – “великий рігспект”, шкода, що мені не вийшло з Вами піти, ех.

  • Єдиним стримуючим фактором до широкого розповсюдження портативних сонячних джерел живлення є їхня мала потужність і як наслідок низька еффективність при невеликій площі світло-уловлювачів – інакше подібні пристрої уже би давно заполонили наше повсякденне життя. А стаціонарних – висока ціна (для порядку близько 800 у.е. за панель 1000х1500, потужністю 0,3 кВт). Хоч на малюнку справді виглядає гарно! 🙂

  • хотів подякувати 🙂 дізнався про фест саме з Вашого анонсу.

  • Макс Гайдученко:

    слюноотделение зашкалило… придется мыть пол

  • Роман Жук:

    Фест видався файним враховуючи, (і не враховуючи) що це вперше 🙂
    Сподіваюсь він напевне стане щорічною яскравою подією в Закарпатті: універсальна ягода, з купою страв, рецептів та звичаїв повязаних з нею, щирі люди – все в них вийде, аби не заважали 🙂

    Так Максим влучно підмітив слюни особисто в мене виділилося більше при перегляді фото ніж будучи там на фестивалі – а ще кажуть фото це лише зорове сприйняття… дзюзьки…

  • admin:

    ФОТОЗВІТ про фестиваль “Верховинська яфина” дивіться та читайте тут: http://igormelika.com.ua/moi-karpati/zhittya-buttya/na-zakarpatti-vidkrili-pamyatnik-chornici

  • fitsak:

    Уявляю, яким захопливим було святкування, а також частування. Бачив в новинах по телевізору, дійсно шкода, що не мав можливості бути присутнім, але дякую за репортаж. Фотографії просто супер. Молодець!

  • Я записуюсь! 🙂

  • Відеорепортаж біля храму Різдва Богородиці (2010):
    http://www.youtube.com/watch?v=5EJ5e1de81k

  • fitsak:

    Приємно, що в нас проводяться такі фести. Дуже шкода, що не побував; тим часом купався в озерах, та їв бринзю на Свидовці. Але репортаж супер, інформативний, а фотки надзвичайні. Дякую.

  • Ivan:

    Талант не пропєш … Класні репортажі

  • turystyk:

    Було б чудово заздалегіть знати про такі фестивалі!

  • admin:

    fitsak: клас, а я на Свидовець на початку вересня планую…
    Ivan: просто пити ніколи :))
    turystyk: якраз думаю над цим, щоб створити на сайті розділ типу “Анонси подій”

  • Макс Гайдученко:

    Убеждаюсь, что заглядывать на твой сайт не покушавши, вредно:) надо обзавестись слюнявчиком

  • Лето – это не просто так… Лето надо как-то провести (Гришковец) :))

  • Роман Жук:

    За недавніми даними МОЗ України, за останній місяць (а саме стільки десь і триває Ваше активне дописування кулінарних статей) в державі різко збільшилася кількість хворих на гастрити та виразки шлунку…
    Ігор Ви ж нас так до доброго не доведете…
    Обов’язково напочатку сторінки пишіть – “не переглядати на голодний шлунок!!!”… нас вже і так 47 млн лишилося…

  • Мирослав:

    Ех, колись моя бабця таке варила, коли був урожай сливок-угорок. Але то було не на Закарпатті, а на Дрогобиччині і називалося воно сливова мармоляда 🙂

  • fitsak:

    Вчора побачив по новинах репортаж, а сьогодні прочитав статтю, я вражений; стаття надзвичайно інформативна, а фото: тут немає слів, одні емоції. Таке питання: які ще попереду будуть фести, є бажання спланувати час та відвідати самому?

  • fitsak: Закарпатські фестивалі на вересень місяць:

    Фестиваль „Лемківська ватра” – запалення першої лемківської ватри на Березнянщині змагання традиційного відкритого міжобласного мотокросу та етапів кубка Європи і Чемпіонату України з мотоциклетного кросу. Дата проведення: 4 – 5 вересня 2010 року, місце проведення: урочище Термачув (с. Забріь), Великоберезнянський район.

    Замкові ігри в мукачівському замку Паланок – виступи представників рицарських орденів Мальтійського та Св. Георгія. На подвір’ї замку відбудуться бої середньовічних рицарів для закарпатських шанувальників, що допоможуть відчути бойовий дух Середньовіччя. Дата проведення: 4 вересня, 2010 р.

    Етнофестиваль “Гуцульська ріпа 2010” – свято на честь головного карпатського овочу – ріпи (інші назви – мандибурка, бараболя, бульба). Дата проведення: 5 вересня 2010, місце проведення: с. Лазещина, Рахівський район.

    Фестиваль-ярмарок “Гуцульська бринза” – свято повернення вівчарів з полонин додому. Попрацювавши ціле літо в горах, вівчарі повертаються додому і влаштовують гучне свято – фестиваль “Гуцульська бриндзя”. Дата проведення: 12 вересня 2010 року, місце проведення: м.Рахів

  • Додався ще один фестиваль: “Доброньська паприка”. Детальніше тут: http://igormelika.com.ua/moi-karpati/zhittya-buttya/perchene-svyato

  • Денис (Syao):

    Гарний та інформативний фотозвіт вийшов, Ігоре! Дякую усім подорожуючим за гарну компанію і цікаву подорож!!! Також, хочу подякувати самим Горганам, що відпустили нас лише з незначними сонячними опіками 🙂

  • Chugaister:

    Чудовий вийшов опис! Сам там був минулого року, подивився ваші фотографії і неначе повернувся ще раз…

  • manyaksfon:

    як завжди, відмінно!

  • Леонід ТІТ:

    Фотозвiт просто суперський! 🙂 Давно в нас не було такого цiкавого походу, можливо через те що даний маршрут проходився вперше, але думаю в першу чергу, це завдяки чудовiй компанiї. Тож всiм дякую! Враховуючи те що всi 13 учасникiв походу живi i цiлi повернулись додому, можна вважати, що євреїв серед нас не було 🙂 Ось тiльки про саме цiкаве Iгорко, як завжди, так i не написав – про Маруську i корiв 🙂

  • admin:

    Леонід ТІТ: тсю, а я думаю, не вистачає якоїсь родзинки у тексті 🙂 Дякую, що нагадав, вже виправив і почепив Марічку на дошку пошани 😉

  • Ed.ua:

    Блін, шкода що ви на Ігровець не піднялись, звідтіля ранком чудові види на Сивулі і хребет.

  • Ed.ua: на Ігровець я встиг піднятися ще увечері, як тільки розбили табір на Погарі. То ж якраз встиг на захід сонця 😉 А вранці, у день від’їзду, справді часу не було збігати туди ще раз…

  • aprilia:

    Ребята.. если есть GPS трек сбросьте на мыло мне… хочу сходить на Сывулю.. а если нет напишите хотя бы краткий маршрут 🙂 Заранее спасибо. goblin660@mail.ru – это мой адрес

  • Котенко Олександр:

    Мене на тряпки порвав казковий мох)
    А скільки афин!
    Дякую за гарну подорож!)

  • Astrik:

    Остання фотка наче і не в карпатах знята.
    Найбільше сподобались :
    “Вечір на полонині Рущина”;
    “Ранкове марево”;
    “Мала Сивуля (вид з вершини Велика Сивуля”;
    “Перевал Боревка (полонина Погар) – 1330 м над р.м.”ж;
    “Горгани. Мала та Велика Сивулі.”, хоча можна було б і ширшу панораму;
    третя ззаду( не там де натовп), і остання.

  • последняя – бомба

  • Последняя! Синева-нева-нева-нева….!

    Игорь, ну как всегда! (thumb up)

  • Жук Роман:

    Подорож вдалася на славу. Чудова компанія, маршрут, гуцули, пригоди… мммм файнезно!!!
    Вперше зустрічав світанок в горах з відкритими очима і тим паче з відкритим об’єктивом 🙂 Клас. Хочу ще…

  • Yur:

    Гарні знимки, переглянув з задоволенням. Остання знимка розтягнута по вертикалі, через те масив Довбушанки більше схожий на Західні Татри 😉

  • admin:

    Все вірно 🙂 адже Татри – це ті ж самі Карпати, тільки на території Словаччини 😉

  • Наступний гастрономічний фестиваль відбудеться у селі Мужієво (Берегівський р-н) 9 жовтня, 2010 р. Це буде перший на Закарпатті фест під назвою «Угорський гуляш».

  • третя зправа зверху дуже гарна! :))

  • Денис (Syao):

    як завжди – цікавий фотозвіт, Ігоре!!! а мені сподобалась ота нічна з сироварнею;)

  • Леонід ТІТ:

    Найбiльше менi сподобалось коли ви всi поїхали додому, а я залишився:) Але насправдi, лише зараз розумiю, яки чудовий похiд получився у нас. Можливо через те, що маю з чим порiвняти, а можливо то у всьому винна Iгоркова настоянка:) Одним словом, я знову вiдкрив для себе Крим, тож обов’язково треба повторити. Ще з дозволу адмiна кину сюди свої фоточки http://s269.photobucket.com/albums/jj50/LeonidTit/Krum2

  • Tetyana Buhera::

    how nice to see
    what sea conceals
    and mounts hide away…
    Crimean world, the soul perceives
    its flowers’ odour
    through the mystic way

    thanx for exciting story and beuatiful colours (like Morandi… 🙂

  • Котенко Олександр::

    Переконлива Долина Привидів закутана туманом, нахальне коріння букових дерев, впевнені чебуреки по 30 см в діаметрі, смачнюче вино… Оце тобі Крим!
    Нарешті я задовільнив свою потребу пофотографувати море. Тепер маю купу фото матеріалу. Готую в дома чебуреки…

  • Melika I.:

    Леонід ТІТ: посилання на свої фоточки можеш залишити. Місяць піар-реклами на моєму ресурсі зовісм не дорого коштує 🙂

    Tetyana Buhera: Несподівано і приємно! Ще й до того на татарській мові 🙂

    Котенко Олександр: “чебуреки по 30 см” – після повернення додому, снилися мені цілий тиждень 🙂 🙂 Сумую за ними!

  • Melika I.:

    Діалог з одним моїм товаришем-фотографом (газета “Комерсантъ”) після розміщення цієї публікації:
    -Почитал вторую часть – красиво бы бля.. прогулялись.
    -Токо не надо завидовать.
    -От тока не завидую ни грамма.
    -Просто удивлён, как можно такую жо.. как Крым, так гламурно отснять 😉

  • Макс Гайдученко:

    Просто, надо знать куда ехать-идти и где снимать, тогда Крым из ЖО… превращается в гламурненькую попку 🙂

  • peCHIZHak:

    Я плакаль:) Макс!
    … “гламурненькая попка” – жестяк 🙂
    … від вашого Криму – гризу собі лікті тепер…

  • Кузяка:

    Ага, Максік, особливо в Алімовій балці, щоб попасти на “гламурненькую попку 🙂 ” треба на червоній Ниві прочесати через реальну “ЖО…” (відео вже готове).
    Ігорку, мені ті чебуреки досі сняться, а от настоянку завдяки твоїм публікаціям уже варганимо власноруч:)
    Льоньчик, коли всі поїхали з тобою залишився Я, може ти від цього приторчав?:)))))
    Був дуже радий у цьому всьому брати участь, особливо з такими ж вар’ятами як я:))).
    P.S. Шкода, що не попав з вами на Чорногору, кажуть, там після вас набагато чистіше…

  • Сергій Криниця:

    Гарний фотозвіт!
    А снігу щось геть мало лишилося. Пам’ятається і в більш теплі весни на Стої у травні більше снігу бувало

  • Галина:

    Боржава- самое теплое место на Земле для меня 🙂
    Даже когда там холодно и мокро 🙂
    Словно дома побывала, спасибо!

  • Володимир Семенюк:

    Перечитав майже все на Вашому сайті.
    Дуже позитивний сайт. Ваші роботи постійно переглядаю. Сам часто ходжу Карпатами, є напів-гуцулом (пів-життя провів у Верховині), тому гори мені далеко не байдужі. Дякую Вам за ту роботу, яка приворожує всіх небайдужих до Карпат. Продовжуйте в тому дусі! Нехай Вам завжди щастить в горах!

  • Яна:

    Чудові фото! Так несподівано та приємно було побачити рідні краї! Плай, Великий Верх, Красна Стіна, Стой – зима вже закінчилась, а літо ще не прийшло. А ви бачили як цвітуть яфини? Вже зовсім скоро всі верхи вкриються цвітом. Це не можна пропустити. Удачі в горах та нових, файних робіт!)

  • Віталій Грондецький:

    Одержав масу задоволення від перегляду Вашого сайту, тим паче, що
    більшість місць мені знайомі! Також пізнавальні і цікаві оповідки і розповіді про Карпати!
    Так тримати!

  • Галина:

    Спасибо за эту чудесную розовую пену на утренней чашечке кофе 🙂
    Жаль, что рано уехала, эх…

  • Tetyana Buhera:

    Тема про сакуру – просто супер!!! Як тобі вдається додавати в життя стільки фарб? 🙂 дякую за кусочок казки.

  • Rostikrst:

    І люди про це теж мовчать…Був на Чорногорі на два дні пізнішше Вас, був шокований! З величезною радістю в душі і неперевершеними емоціями підходив до вершини Піп-Івна Чорногорського-і тут мене наче збило з ніг запахом нечистот біля обсерваторії…Зіпсувалось відчуття ейфорії відразу…
    Ми йшли маршрутом : Піп-Іван Мармороський-Шеул-Стіг-п.Гропа-Піп-Іван Чорногорський-Дземброня-Гутин Томнатик. Кожен сміття забирав із собою. А словаки (нас було троє закарпатців і троє словаків)- лише й говорили що треба боротись із сміттям! треба щось робити! інакше буде біда! У них повага до природи трохи на іншому рівні(зокрема в тих шо були з нами)
    В Мармороси люди ходять менше, і сміття там менше. Але одне місце мене вразило дуже. Перед підйомом на Піп-Іван, над п.Лисичою є хатинка лісників які збирають гроші за прохід по заповіднику. І зразу не далеко від неї, на самому пішнику-було стільки сміття що всі аж вскрикнули від обурення! І це за дві сотні метрів від хатинки!!! Пляшки від горілки були навіть красиво викладені, склалось відчуття що це самі лісничі це й роблять…судячи по їхньому вигляду.
    Дійсно це велика проблема і з нею треба боротись!Якшо буде проводитись якась акція, або може ми з друзями шось заплануємо(а плани такі є) то треба обєднуватись, і діяти-поки не пізно!

  • AK:

    З 4-го по 5-те липня також ночували на оз.Бребенескул. Також зробили невеличке еко-прибирання. Хоч ми нічого не зносили донизу, багато сміття спалили, бляшанки перепалювали і забивали в землю. Можливо ви їх і бачили. Не скажу що ми ідеально прибрали але судячи по ваших за тиждень назбиралось досить багато сміття. Стояла поряд з нами група з Кіровограду. Якось розговорився з дівчиною з тієї групи. Не памятаю вже дослівно, але коли мова зайшла куди дівати залишки у горах то здивував співрозмовницю тим коли сказав, що речі такі як скло забираю донизу. Бляшанки парепалюю і забиваю в землю, а все що горить спалюю.
    Подібних прикладів мав багато і можна про це довго писати.
    Моя думка – бракує розумної, дотепної реклами/інформації яка б заставляла людей задуматись і в той же час вчила як поводитись у горах.

  • Melika I.:

    Rostikrst: на рахунок іноземних туристів можу сказати наступне: не всі вони “безгрішні”. В той день, ретельно перебравши власноруч купу непотребу, серед вітчизняних відходів знайшлося багато іноземних обгорток, консерв і пластику польського виробника… Ідею про об’єднання, звичайно підтримую і навіть закликаю!

    AK: БЛЯшанки вбиті в землю особисто виглубував із грунту (біля вогнища, але не перепалені, а зовсім “свіженькі”). Хоча не думаю, що це найкращий спосіб позбутися їх… Якщо відходи з металу не під силу забрати з собою (чужі, звичайно), намагаюся вирити хоч якусь маленьку яму для їх поховання. Відносно реклами теж згоден, вона діє! Не дарма ж, від малечі до пенсіонера – всі знають, що таке “Аріель”, “Снікерс”, “Орбіт”, “Афлубін”. Так само треба “зомбувати” і на рахунок екології: цифрами, ФАКтами, постійно наголошуючи, нагадуючи, попереджаючи!

  • AK::

    Ігор М.: Добре коли є чим вирити ямку, а як немає? В землі бляшанка перегниває значно швидше ніж на поверхні (навіть не перепалена). Тому тупо взявши трохи більшого розміру камінець, бляшанка досить легко заганяється у землю. Ефект буде той же як і закопати. Головне аби не залишати бляшанку на відкритому повітрі, тоді дійсно вона гнитиме з десяток років.

  • manyaksfon:

    Hаша наглядна проблема в тому, що дитина доїла снікерс, дала мамі чи татові той папірчик (бо дитину в школі вчили не кидати де попало), а батько тут же жбурнув на землю. що зробить наступоного разу дитина? та вчити всеодно потрібно, згідна…
    контейнери для сміття ставити? хоча б на чорногорі…
    і цікаво чому наші наші люди, коли приїзджають ТУДИ, там так не смітять?а ті, хто приїзджає до нас (ті ж поляки, як приклад)дозволяють собі те, чого не роблять вдома?

  • fitsak:

    Прикро, що з кожним роком в Карпатах спостерігається все більше та більше сміття. Організовувати акції по прибиранню сміття можна, навіть потрібно, але корінь проблеми залишиться. Крім того акції зберуть небайдужих та свідомих людей, а скільки в гори йде осіб, які просто неусвідомлюючи залишають сміття, рубають живий жереп, та деревця. Потрібно якось достукатись до їхніх сердець та розумів, таким чином збільшуватиметься армія небайдужих до довкілля людей. Своїм прикладом, тільки ПРИКЛАДОМ, а не просто словами можна якось зрушити ситуацію.

  • Rostikrst:

    Згоден з Вами! Всі ми не безгрішні – і українці, і словаки і поляки! Самі натикались на польське сміття по маршруту.
    Я багато дивлюсь фото Карпат на різних сайтах, бачу як людям вони подобаються, навіть тим хто у нас не був. Хотілось би щоб кожен прийшовши в гори соромився кинути будь що не лише із-за своєї культури, але й тому що тут чисто!!! (сподіваюсь так колись буде)
    Я сам з Великого Березного, більше часу живу в Ужгороді, недалеко від Вас. Так шо можна думати про реальні дії з боротьби проти забруднення наших з Вами Карпат!!!

  • brum-brum:

    Болюча тема! Недавно мимоволі стала випадковим свідком такої вуличної сценки: молода мамаша з дівчинкою дошкільного віку в центрі Ужгорода. Дитина доїла якесь там морозиво чи батончик і сумлінно потьопала до найближчого смітника, щоб викинути обгортку. Ще незграбні дитячі ручки якось не впорались із тим папірцем і він впав не у смітник, а біля нього. Дитя нагнулося, щоб підняти і зробити все як слід, а в той час гламурна мамаша на всю вулицю закричала: “Оставь, ты что, уборщица? Придет тетя и все убирет!!!” Напевно і в Карпатах всі з нетерпінням чекають цю міфічну ТЬОТЮ!
    Здавалося, Карпати слугують свого роду “фільтром” від всякого бидла. Але ж ні! І туди воно просочилося! Якщо намітиться якась акція – я приєднуюсь!

  • Содель Влад:

    Жаль меня рядом не было, я бы это Павлика бля сука, в тот термос бы и засунул…

  • Содель Влад:

    Тут хоть вертолёт заказывай грузовой, шоб всё в кучу собрать и на нём вывезти с гор.

    Если устроить правильный пиар – подключить небайдужих политиков и бизнесменов, а так же телевизоры какие нибудь типа 1+1 или СТБ то вполне себе такое реальное дело
    особенно напередодні региональных выборов.

  • Світлана Бойчук:

    До болю прикро за наші Карпати через таких “людей”…..
    Ми теж готові допомогти!!!

  • Ігор Бурбела:

    Світлана Бойчук: дурно ви, Світланко, берете людей в лапки. люди є люди – якими би вони не були, ви би то мусіли знати.

    я бачу цю проблему дещо ширше. не конкретно в локації Карпатських гір і питання їхнього засмічення – ця проблема принаймі має рішення. з часом відійде прошарок людей, котрі випали з системи виховання загально-людських цінностей, тому що наразі до керма приходить покоління, на виховання которого у батьків і суспільства просто не було часу, тому що більш нагайними були питання де і що здобути попоїсти для своєї сім”ї. все більше людей починає перейматись глобальними проблемами людства і рівень свідомості зростає. і звичайно, величезна подяка і уклін до землі ентузіастам, котрі зносять сміття з гір і займаються його утилізацією.
    я бачу глобальну проблему в тому, як правильно звернув увагу Ігор в першому коментарі, що споживання і попит зростає в геометричній прогрессії, як наслідок зростає виробництво і викид в атмосферу шкідливих речовин, відбуваються зміни клімату і винищення природних ресурсів, необхідних для виробництва все більшої і більшої кількості товарів – от де основна проблема – куда то всьо утилізувати і як зберегти природу від винищення? для виробництва можна використовувати вторинну сировину – та й то це дуже не просто, а як бути з ядерними відходами, наприклад… і т.д….? вот де питання…

  • manyaksfon:

    Побалакаємо, хтось за собою прибере, хтось навіть за кимось! Хтось своїх дітей власним прикладом навчить (!) а хто вірить, що реально щось у свідомості трохи ширшого суспільства найближчого часу зміниться? Що хтось розкошелиться банально на кілька машин для вивозу сміття? Балакаймо, може легше на душі стане… ду-у-уже хочу, щоб мене десь невдовзі попрікнули в тому, що я помиляюся, але коли вже конкретно щось буде зроблено, а не знову воду в ступі потовкти.

  • Melika I.:

    manyaksfon: “побалакаємо, хтось за собою прибере” – вважаєте краще мовчати? Так, розумію, що ми, туристи, як маленькі комахи на фоні цієї глобальної проблеми. Але ми з вами, також є співучасниками цього лиха. Тому метою статті, першочергово, була пропаганда на підтримку чистоти в карпатських горах. Звичайно, воно виглядає як виховання маленької дитини – 100 разів потрібно повторювати що можна, а що ні… Та врешті решт, ми “дорослішаємо” і стаємо розумнішими, на що дуже сподіваюсь.

  • manyaksfon:

    I мовчати неправильно. тільки є відчуття що ті, хто смітять цього читати не будуть.
    та все Ви вірно робите. а я і того менше роблю.
    я вже не раз про те, що бачу в горах, думала. і не тільки про сміття, а і про тих людей, що зустрічала і про кількість людей. я не так-то вже й давно в гори ходжу, але ще пам,ятаю говерлу відносно чистою і коли там можна було нікого не зустріти і в гарну погоду. звідки раптом стільки “туристів” скрізь? хто їх зараз хоч чомусь навчає? це не ностальгія за союзом (я його мало застала) ,а шкодування за тим, що все руйнуємо, нічого натомість не створюючи. дітей зараз організовано ніхто (майже) в гори не водить і не навчає і що з своїм сміттям робити (враховуючи тему розмови), і орієнтуванню, і навичкам колективного існування, виживання, і не розказують заодно про рослинки-тварин ,про історію і геологію… як нам колись. все впирається в гроші-час. порочне коло.

  • Дощ не дозволив мені допалити навіть чверті вмісту того пакету з іронічним написом “в похід”. Тому я звернулася до туристів, що саме спустилися до озера, з проханням продовжити кремацію, якщо вдасться розпалити багаття. Мені відповіли, що мають пальник і багаття розводити не збираються. Натомість, хлопець із дівчиною відгребли у свої сміттєві пакети значну частину сміття і пообіцяли забрати з собою. Дівчина при цьому голосно сміялася, зауважуючи, що вперше порпається у чужому смітті. Тож мені подумалося, що більшість людей так звикли жити на звалищах власних міст, що не помічають сміття і в горах. Звично не звертають уваги на неприємне. Тому, як на мене, замість ховати сміття, яке не вдається спалити чи забрати, в шпаринах між скелями, краще залишити на видному місці з написом типу “ХОЧУ В СМІТНИК“. Пам’ятаєте мультфільм, в якому один з братів наших менших, не пригадую, який саме, носив горе у клуночку, а інші лісові мешканці відгрібали собі потроху. І горе скінчилося, навіть на всіх не вистачило. Не обов’язково намагатися вирішувати проблему засмічення планети. Можна почати з окремої вершини, полонини, або ж власного під’їзду.

  • Melika I.:

    Привіт, Аня! Радий бачити тебе серед нас! Перш за все хочу висловити щиру подяку за допомогу та порозуміння. Справді, в той день, просто не реально було забрати з собою весь той непотреб. В не легких рюкзаках вже до того накопичилось чимало своїх відходів, тому довелося звертатися за допомогою до пересічних туристів.
    Приклад з “горем у клуночку” дуже вдалий і тут важко не погодитись, що не обов’язково вирішувати проблему засмічення планети, просто кожному із нас, без примусових вказівок, потрібно мовчки відгрібати потроху із загальної купи, аж поки навколо не стане зовсім чисто!

  • Роман Жук:

    Так, справді, проблема сміття стосується не лише Карпат. А статистика в першому коментарі, як вірно підмітив Ігор Бурбела цьому доказ! Весь світ просто кишить відходами. Так жваво пропагують, що китайці чи інші “живчики” своєю зростаючою популяцією нас витіснять, але це не так – сміття витісняє і тонемо ми, хай йому грець, у цьому ж ВЛАСНОМУ СМІТТІ 🙁
    Ну а преценденти “свинства” в таких мальовничих кутках світу – лише підтверджують вище наведений сценарій “розвитку та прогресу” людства. Були з дружиною там з Ігорем і теж були приголомшені. Краса така, що “плюнути” ненаважишся. Одного не розумію: повну 1,5 літрову пляшку на гору винести можна, а пусту, яка вже нічого не важить і місця не займає, вже зась… Оригінально! Добре, згідний одна пляшка може і оригінально, але 100500 це вже попсово. Людино, ти так прагнеш бути оригінальною та не такою як всі – смітити попсово! Прибирай 🙂
    Рекомендую повторити в кінотеатрах мультик WALL•E з безкоштовними сеансами, бо інакше наступна частина WALL•E стане документальною хронікою і можливо без хепі-енда.

  • Жека:

    Чудовий вийшов похід…
    Класні краєвиди, чудова компанія, як результат і суперові фоти.
    Всім спасибі 🙂

  • Макс Гайдученко:

    з задоволенням знов поринув в Боржавскі враження. Дякую!!!! Навіть почув запах та смак смачнючого бограча. А меньшому Ігорьку ще п’ять:)

  • Bobua:

    “Інтер’єр прикрашаємо смерековим гіллям”
    А Вам вдалось знайте впале дерево?

    Бо інакше: “ці два дні, проведені в зимових горах, запам’ятались усім нам не інакше як свято справжньої різдв’яної казки” — казка для понівеченої живої смереки була не така приємна як мало би бути усім 🙂

  • admin:

    Не повірите, але смерекових гілок у лісі валялося вдосталь. Адже напередодні Нового року та Різдвяних свят, місцеві природолюби продуктивно попрацювали – зробили чергову святкову “прополку”. Тому з усією відповідальністю можу Вас запевнити, що особисто від наших рук, тобто туристичної групи, не постраждала жодна смерека!

    А ще радив би, озирнутися довкола і глянути хоча б одним оком на більш глобальні проблеми Карпат: масштабні вирубки лісу, забруднення довкілля, незаконна забудова на територіїї заповідників і т.д. і т.п. А також зробити зауваження у адрес цих лиходіїв, відіславши їм листа з обгрунтованою претензією та калькуляцією відносно нанесення збитків карпатському довкіллю…

  • admin:

    Макс Гайдученко: “А меньшому Ігорьку ще п’ять” – після цього походу можна спокійно вважати, що він подорослішав на один рік 😉

  • Світлана Бойчук:

    Ух! Клас!!! Обожнюю усе з перчинкою! 🙂
    Не знала, що є такий фестиваль… сенкс за інформацію, розповідь і фото! 😉

  • Kriszti:

    nyam- nyam. Thanks or the information 🙂

  • Пригадався стародавній анікдот, що мені колись дідусь розповідав:
    Їде значить дід з ярмарки бричкою, наярмаркувавсяяя… Вже перед хатою воли стали, і як вкопані – не рушать з місця. Що робити… Йде сусіда, говорить: “А ви помажте волам під хвостами червоним перцем” – А що, допомогає? – Та побачите… Дід волам помазав, та й заодно собі трішки мазнув… Воли одразу – бац, на диби, як чкурнуть… Дід ледве вправив їх у двір… Злазить з брички та й до баби: – Бабо став волів, а я ще трішки побігаю!!!!!!!!!

    пам”ятаю сільский люд з того анікдота так реготав ))))))))))))

  • admin:

    Ігор Бурбела: 🙂 паприка, що на світлинах, тільки виглядає люто. Насправді ж, це лагідна та солодка приправа 😉

  • Галина:

    Какие вкусные цвета :-)))

  • Дианка!!!! ааааа!;)))

  • “цікаво чому наші наші люди, коли приїзджають ТУДИ, там так не смітять?а ті, хто приїзджає до нас (ті ж поляки, як приклад)дозволяють собі те, чого не роблять вдома?”

    –Теория разбитых окон — теория, сформулированная Джеймсом Уилсоном (J. Q. Wilson) и Джорджем Келлингом (G. L. Kelling) в 1982 году [1]. Согласно данной теории, если кто-то разбил стекло в доме и никто не вставил новое, то вскоре ни одного целого окна в этом доме не останется, а потом начнется мародёрство. Иными словами, явные признаки беспорядка и несоблюдения людьми принятых норм поведения провоцируют окружающих тоже забыть о правилах. В результате возникающей цепной реакции «приличный» городской район может быстро превратиться в клоаку, где людям страшно выходить на улицу.

  • Котенко Олександр:

    Дивні (в хорошому розумінні) свята у вас влаштовують. В Київській області такого не буває нажаль.
    ЯСКРАВО!

  • Котенко Олександр: думаю, це служить тільки приводом приїхати на Закарпаття :)Ласкаво просимо!

  • Дякую за теплі слова! 🙂 Заголовок до статті просто чудесний )

  • ЧэБєшечка шикарная;)!

  • Квітохвісник занесений до червоної книги??? Не знала!!! На околицях Ужгорода його багато! Часом цілі плантації!!! Доречі, саме тут він був вперше в Радянському Союзі виявлений у 70-х роках!
    А Боржава гарна, як завжди!!!

  • Ta що радіє горам:

    Ух, аж подих перехопило. Наче знову пройшлася тими стежками. Мандрівка вдалася на славу. Було гарне товариство і маю надію шо ше буде ;))). Ігоре Вам велике дякую за цікаву інформацію. І всім за те шо створювали шикарне атмосферу, були щирі та відкриті. Особлива подяка Їжаку за те що в останню хвилину потягнув в гори. Персональні вітання Денису та Олександру. Зорі складуться – зустрінемося ще.

  • kuzyaka:

    ага, Сашко (Котенко) до вас приїде, а ви йому тим перцем під хвостом намажете :)))))))
    класний фестиваль, балдю від наїдків з паприкою, настоянки з неї не пробував варганити:))
    P.S. Ми з косівцями на жовтень домовились десь в їхніх краях пересіктися, ти з нами?:))

  • Василь:

    Гарна стаття, фотографії просто супер. Осінь на Боржаві – це щось неперевершене.

  • kuzyaka: “ти з нами?” – ні, це ви зімною 🙂

  • Кузяка:

    Ех!! І я там був!! Літо, Горгани, афини, жереп, НАСТОЯНКА, блуд… це те, спогади про що зігрівають тепер мою душу біля вікна за яким дощить осінь в передчутті холодної і непривітної зими…

  • boombarasch:

    Уже раз 5 перечитывал статью и все никак не мог ничего написать…
    Начну из далека, я как степной человек, в жизни не видавший что-либо выше и круче небольших холмов, еще на подъезде к Мукачево не мог оторваться от окна поезда, настолько меня поразили Карпатские горы! Но о эмоциях и впечатлениях, оставшихся у меня после похода, я не мог даже и мечтать, просто нет слов, насколько великолепны горы!!
    А теперь немного о самом походе, таки да, подъем лично мне дался тяжелова-то, но цель ради которой мы все шли, оправдала все сторицей, после подъема на Великий Верх, забылось все, и усталость, и трудности похода, хотелось наслаждаться видом Карпатских гор и идти дальше, и дальше…
    Для меня это незаменимый опыт, память и впечатления на всю жизнь, ведь это ко всему прочему был первый поход в горы, да и в принципе первый полноценный поход.
    В день окончания похода, мы с товарищем поехали в Крым, в Гурзуф и не преминули возможностью побывать на Ай-Петри, после чего я с уверенностью могу сказать, что Карпаты – самые живописные и красивые горы нашей страны.
    Игорь, спасибо большое Вам за гостеприимство, за положительные эмоции, терпение и невероятные воспоминания, оставшиеся на всю жизнь о Карпатах. Спасибо!

  • вот що значить осінь, одразу знімки крутіші стали – тумани, кольори!

  • Гарні фотки, чудовий звіт, знайомі місця…
    Ех, треба буде якось приєднатися до ваших мандрівок!!!

  • Тітолеонідовщина пахне карамеллю як наша бісквітна фабрика )))
    а так – то цікаво читати і дивитись іллюстрації! дяк!

  • Ігор Бурбела: “пахне карамеллю” – ага, тому “діабетикам” не рекомендовано переглядати даний матеріал 🙂

  • Сазін Ю.:

    Я вже, не дочекаюся :)…

  • Tyrist_бродяга:

    Шикарні краєвиди, цікавий опис… завидую білою заздрістю! 🙂

  • Ed.ua:

    Чудово що в деяких фото чітко впізнається авторство (тим авторам однозначно респект), сезон такий (а на календарі 15 жовтня) що гріх не знімати схід-західні пейзажі (і хай на цей час “Злобный критик” і фотогуру хоть захлебнуться у піняві словесних сентенцій – Хто не бачив Пікуя…).
    По матеріалу мені бракує бодай оглядової мапи.

  • Щастить вам на гарні вечори і ранки 😉 А я все ніяк не попаду )))

  • Melika I.: та так. же би то було вказано на упаковці, бо якийсь “діабетик” ненароком захлинецця у піняві словесних сентенцій ))

  • пишу тупой коммент – КЛЁВО! ;)))

  • Кузяка:

    respect!! всім рятувальникам і Ромчику, Льоня, Саня і Макс також молодці, Андрюсі найшвидшого одужання

  • Леонід ТІТ:

    Робота фотографа-мандрiвника “и опасна и трудна”, але якi б не були страшнi факти – це нiколи не вiдiбє безмежної любовi до тої справи. I живий приклад тому Андрiй. Вiдходячи вiд наркозу майже годину зi мною говорив про майбутнi подорожi. Напланували бiльше ніж пройшли 🙂 Наразi Андрiя “склали до купи” i тепер лише час загоїть рани.
    Велике дякую тобi Iгорко!

  • Не дай Боже аби хтось ще попав в таку ситуацію, але то все випадковість і ніхто від такого не застрахований. Звичайно потрібно бути уважним навіть там де видається що ніякої загрози немає.
    Мій колега, один з рятувальників, Андрій, завжди розказує за прикрі випадки в горах, а особливо взимку. Скоро пора Новорічних свят – так що колеги – будьте обережні і не нехтуйте простими правилами безпеки або застереженнями рятувальної служби і завжди керуйтесь здоровим глуздом. Повірте проводити рятувальні операції то справа не легка і трудоємка – не завжди вона увінчується успіхом…
    Добре, що хоч рятувальники є відповідальними людьми, мають мінімальний об”єм спорядження та техніки і що взагалі існує ГПРП – бо інакше ситуація могла би виглядати трохи по-іншому – а це інколи ціна людського життя…
    Андрієві бажаємо міцного здоров”я і скорого видужування – чекаємо в гості на лижі 🙂

  • Співчуваю… “екстрім” для всіх був. Тримайтесь!

  • ed.ua:

    На жаль закони Мерфі завжди справджуються: «Усе, що починається добре, закінчується погано. Усе, що починається погано, закінчується ще гірше»(© Паддер)
    -Скорого одуження!

  • Svitoslava:

    Не треба так про діабетиків…
    Природа надзвичайна в професійних фото. На жаль, з-за того клятого діабету мабудь не попаду в ті краї, а так хочеться

  • admin:

    Svitoslava: нікого не хотіли образити, адже під словом “діабетик” малося зовсім інше на увазі. Не дарма це слово я взяв у лапки.

  • Жук Роман:

    Я там був! І чесно кажучи ще досі під враженнями. А після статті здається я все ще там!

  • Valcsu:

    Суперський похід. Всім раджу! Шашлики були дуже дуже смачні 🙂

  • Бачу, що ви все-таки піднімались маркованою стежкою. До речі, від того роздоріжжя, якщо піти стежкою в бік урочища Чорториське, то прямо на стежці буде джерело.

  • Стримба здолана! Йэс;))

  • гарні дерева…. вражаюче 🙂

  • Мне кажется, что этих козлов пастухи развесили сами, чтоб отвлекать, тем самым, вероятного хищника от основной отары…

  • Леонід ТІТ:

    Та то Мелiка вiдмазується, кажучи, що не знає хто повiсив тих козлiв. Зiзнавайся, готуєтесь до хеллоуiну?

  • Юрій Сазін:

    Ігор, дякую тобі за подорож і мою першу вершину!
    Є надія, що їхній список пошириться, з твоєю допомогою..

  • Содель Влад: думаю, тут щось більш ортодоксальне…
    Леонід ТІТ: ага, ще навесні, коли разом у поході були з тобою 😉
    Юрій Сазін: будемо живі і здорові – будуть нові перемоги 😉

  • То зараз воду спустили, чи як?

  • вєлік крутий, я б на такому на роботу їздив! )
    камін тоже кльовий, яка то точка в джипіесі?

  • Юрій: на жаль не володію такою інформацією
    Ігор Бурбела: привіт 😉 про координати саме якої точки питаєш?

  • Bobua:

    > кучугури та замети до 30-40 см
    як??? :)))
    і то тиждень тому???
    дивно — яка ж там температура?
    … бо зараз на погодніх сайтах (для Міжгір’я і Воловця) пишуть настільки високий нічний плюс…, що в мене була думка їхати і НЕ брати зимовий спальник, щоби не спаритися :)))

  • Bobua: а чого тут дивуватися? Вчора була зима, сьогодні – знову осінь. Так, на сьогоднішній день снігу майже не залишилося http://www.gmc.uzhgorod.ua/metdata.php?StNo=33515

  • Bobua:

    Сніг перетворився на болото? 🙁
    Та й дерева наразі, мабуть, зовсім пообсипалися-посіріли?… (вже й на тих, “давніх”, фото вони якісь “тьмянуваті” :))

    До речі, щодо нещасливих парнокопитних — то, мабуть, таки робота ведмедів… 🙂
    Бо ж саме вони, зд., люблять м’ясце з “запахом” +, можливо, розраховували, що вовки не дістануться :))). Але як клишоногі призвичаїлисмь жити на настільки знелісеній місцині серед натовпів мандрівників — от це дійсно загадка :))))

    ЗІ: ця сторінка якась непевна — погано поводиться себе у віндовсах…

  • Bobua: “…погано поводиться себе у віндовсах” – з цього місця, будь ласка, детальніше (можливо козли винуваті в цьому?) 🙂

  • Це дуже смілива дівчина! Фото достойне обкладинки, пам”ятаю його.

  • Світослава, я теж перепрошую, що поспекулювали цією темою, хоча як правильно зазначив адміністратор, малось на увазі зовсім інше(карамельними в фотографії називають картинки з високою насиченністю кольорів). Вибачте!

  • ed.ua:

    А за “Злобного критика” та “фотогуру” не перепрошую, бо до жодного з вищедописувачів (якої б він думки про себе не був) відношення не має. Поради “Злобного критика” стосовно світлин при заході (рівно як і сході ) сонця почитати тут: http://talk.photo-element.ru/forum/viewtopic.php?t=2608

  • Кузяка:

    бліннннн… у мене таких фоток зі Шпиць тьма, і хоч би якась районна газета надрукувала:)))))) Наташка молодець… ну і фотографу “зачет”:)
    P.S. Ми на 20-21 рулимо десь на Кукол, ти з… ой, ми з Тобою?:)))

  • Кузяка: на Кукул кажеш… потрібно ретельно зважити це питання, бо якраз 20-21 листопада в Ужгороді проходитиме фестиваль “Закарпатське божоле 2010” – свято молодого вина 😉

  • Bobua:

    Ні, непереконлива осінь 🙂 На 41.jpg — все ще надто зелено 🙂

    До речі:
    Нащо було переносити намет?
    Чи не простіше просто спакувати й спати без? 🙂
    Чи мо були сподівання на грозу?
    Але тоді як мож було влаштовуватись на 2-й найвищій точці масиву?
    Який маєте блискавкозахист??? :)))

  • Bobua:
    “Ні, непереконлива осінь” – не було наміру переконувати в цьому 🙂 суто констатація фактів
    “Нащо було переносити намет?” – із-за штормового вітру, який нагинав стіни намету майже до землі, а ті в свою чергу лупасили по обличчі без жодних шансів зімкнути око.
    “Чи не простіше просто спакувати й спати без?” – не думаю, що це більш комфортний варіант. Потому, хто часто буває на Боржаві, знає, що таке “боржавський вітер”, тим паче на вершині ВВ…
    “Чи мо були сподівання на грозу?” – ні, в найближчі дні опадів не передбачалося
    “Але тоді як мож було влаштовуватись на 2-й найвищій точці масиву?” – передбачливість 😉 зазвичай, ще звечора шукаю “аварійне” місце для намету
    “Який маєте блискавкозахист???” – молитва 😉

    Щодо блискавкозахисту: влітку 2009 року, мандруючи по цим самим місцям, зустріли молоду “парочку”, яка, не двилячись на невтішні прогнози синоптиків, вирішила зоночувати на тій самій вершині Великого Верху. Про це ми дізналися наступного дня, коли піднялися на ВВ і зустріли їх там переляканих. А напередодні, увечері, спостерігали грозове шоу над ВВ і раділи, що не встигли того ж дня піднятися на 1600 м.
    http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/02/211.jpg
    http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/02/39.jpg

  • Tanya:

    Доброго дня, Ігор!!!!! Хочу висловити Вам величезну подяку за такий чудовий сайт!!! Тут я знайшла багато цікавої інформації та ПРЕЧУДОВИХ фотографій!!!! Я дуже люблю Карпати!!!!!! Хоча останнім часом не дуже часто вдається там побувати!!!!! Але переглядаючи фото, ти ніби опиняєшся там!!! Ще раз Вам дякую!!!!!!!!!!!!!

  • “Білого Слона” реанімують: http://www.youtube.com/watch?v=71Nt9oKnq2A

  • З особливим задоволенням закарпатці смакують бурчак під час сімейної вечері, закусуючи духмяною пікницею (домашня кобваса), баньками (печена картопля) та квашеною капустою. Адже на думку експертів, вино приносить максимальну користь, коли його вживати разом з їжею. А ще кажуть, що вживання “напою істини” впливає на зовнішній вигляд людини, адже воно містить велику кількість антиоксидантів, що омолоджують і покращують стан шкіри та спалює жири. Навіть у Святому писанні часто згадується про корисні властивості червоного напою: «Пий не одну воду, а вживай небагато вина, заради шлунка твого і частих твоїх недуг» (1 Тим. 5, 23). Тож будьте здорові, залишаючись довго молодими!

  • Світлана Бойчук:

    ммм… на фото смакота )))
    подруга теж там сьогодні побувала, каже, що враження незабутні 😉

  • Щодо ТРК “М-Студіо”, яка зняла цей фільм, можу додати: в творчому колективі студії справді є талановиті люди. І документальний фільм є тільки доказом цього.
    P.S. Близько двох років я працював на «М-Студіо» звукорежисером (07.04.1994 – 06.12.1995). Правда в той час ТРК мала назву «МП Продюсер» 😉

  • А ще ж вроді на Рахівщині якийсь метеорит падав… Колись цікавила ця тема 🙂 Дякую за пост!

  • brum-brum: так, є і така інформація!

    Метеорит “Боркут” впав 13 жовтня 1852 року о 15.00. Синоніми:(Borcut);(Marmoros). Місце падіння – с. Кваси Рахівського району: N 48 09.000 E 24 017.000. Вага – 7 кг, тип – L5. Головна маса зберігається в Тюбінгенському університеті (Німеччина). Знайдено: Jozsef Poschl, лісником села Кваси, у 1852 г. http://hu.wikipedia.org/wiki/Bork%C3%BAti_meteorit

  • Чим довше живеш, тим більше починає хвилювати ця тема – хто ми і яке місце займаємо в цьому всесвіті, і чи є ще хтось в ньому окрім нас…

  • Нестор:

    Молодці хлопці. Дуже колоритні фотки.
    Чи є необхідність сповіщати когось, коли йдеш в походи взимку? Маю на увазі рятувальників

  • Нестор: на рахунок спасюків – ніхто не застрахований від нещасних випадків! В горах все може трапитися, а взимку небезпзпека підвищується в декілька раз. Тому, на мою думку, завжди перед походом доречно реєструватися в пунктах ГПРЗ

  • Леонід ТІТ:

    Такої iсторiї я ще не чув 🙂 А ведмедi хiба не в цьому походi тобi ввижались? Гоцулцi дай Боже здоровя.

  • як гарно…

  • Igor Melika:

    Леонід ТІТ: так, саме в цьому поході бачив клишоногого, на східних схилах Татаруки. Але так як немає на це фотодоказів, то й не став інтригувати челядь 🙂

    А щодо гоцулки, маю на мобільному навіть відеоролик з тією співанкою 😉

  • Макс Гайдученко:

    челядь заинтригована 🙂

  • Tóvári Magdolna:

    Kedves Ismeretlen!
    Szeretnék Önnel beszélni a sajtfondükről, ebben a hónapban.
    Kb.a jövőhét végén fogok érkezni Kárpátaljára.
    Üdv.Magda

  • Tóvári Magdolna: Kedves Magda, örömmel talákozok önnel hogy válaszolhassak minden kérdésére, az én elérhetöségem: http://igormelika.com.ua/en/contact

  • Ту банку на вершині Татаруки ще в 2004 році бачив. Довго вона там вже живе 🙂

  • Котенко Олександр:

    Знову порадував фотоматеріалом, такі ніжні фарби – клас!, я так не вмію, все в яд мене тягне 🙂
    І гуцулка порадувала таким ходом дій 🙂

  • Крутий фото-ряд, особливо сподобались картини там де форми взаємодіють.

  • Любомир Тригубишин:

    З величезним задоволенням прочитав статтю і проглянув фільм. Мені, як астроному-любителю і вчителю астрономії, було цікаво дізнатися про маловідомі факти падіння “космічних прибульців”. І якщо про метеорит 2001 року чув, то про княгинський феномен чую вперше.
    Було приємно побачити у фільмі знайомі місця території Станції космічних досліджень в Ужгороді, яку я разом із групою вчителів фізики Тернопільського району відвідав у травні 2010 р.
    Дякую за цікаву пізнавальну інформацію і з користю проведений час.

  • Оце екстрім!

  • ed.ua:

    Заліково!

  • Котенко Олександр:

    Роздраконив мене!)

  • Я кіко би не випив! 🙂
    … добре, не закрадались думки при підйомі як злазити звідти? Просто раз так на Попа піднялись сонце освічувало схил по якому піднімались і була під ногами каша, коли вертали сонце почало сідати, і тут мороз, ми злалзити а то каток з Смотрича, то був йопт… Одна дівчина схоізнула так що ледве впіймали – хлопака собі губу розсік тоді її черевиком. Вони двоє на пузі кружляли вниз десь зо 100 м…

  • Dim:

    Дякую, друзі – Ігоре, та тезко Дмитро !
    З такою підтримкою багато можливо!! Дякуємо природі та усім духам гір і Боржави за краєвиди! Уффф, мало не самі емоції, додати добре тільки деякі фотки моментів та “прозору” музику, та деякі деталі: звуки вітру і ковзання крихких льодяних крижинок по насту, запахи їжі у гудящому наметі, вкусу глінтвейну доданого для смаку у кип’яток… 😉

  • manyaksfon:

    Заздрю, по-доброму 🙂
    А що за цуцик з вами ходив? http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/12/Igor-Melika-borzhava-05.12.10.-111.jpg

  • manyaksfon: то не наш пес 🙂 – група альпіністів з Києва!

  • manyaksfon:

    А я думала, з вами. Зі мною колись на петрос з Квасів ходив один абориген (пес), то на біостаціонарі дядько сказав, що у того (пса) такий заробіток – всіх туристів проводжає, всі годують. Топтав з нами майже на гору по снігах… думала цей, що на фото, бізнес перейняв :))

  • Vsevolod Parypa:

    Фото як завжди ЛЮКС!
    За те що наважилися у непростих кліматичних умовах пройти НЕПРОСТИЙ маршрут – ПОВАГА!
    Погодні умови для фотографування були ненайкращі і зусилля прикладені до даної фотозбірки це витривалість і сила духу кожного разу коли потрібно зробити кадр…
    В Нашому випадку фотоапарат в талановитих, ДОСВІДЧЕНИХ РУКАХ це подарунок для твоїх фанатів і глядачів кожного разу коли публікуєш першокласні серії.
    Удачі і гарного міцного здоров’я тобі!

  • Так, Ігор нас врятував, і влаштував чудову приємну безнапряжну прогулянку горами! Порадував спокійний темп хотьби, і наша маленька компанія.
    Я взагалі перший раз ходив по снігу в горах)) Дізнався на практиці шо таке фірн і навіщо існують кішки. Окремою родзинкою була авторська вечеря Ігоря Меліки 🙂

    Dim, на твоє прохання про звуки вітру є 2 відео з Великого Верху:
    http://www.youtube.com/watch?v=6nHVdT6OQFE
    http://www.youtube.com/watch?v=OI1S-suESFo
    …і купа одноманітних фоток на mityaer.io.ua

    Серйозно налаштований напроситися до Ігоря ще раз в снігове царство 🙂

  • Леонід ТІТ:

    Пiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiiii…
    Вибачте за емоцiї.

  • так прикольно дивитися на те озеро, і думати шо ми там ночували)))) прямо на ньому)) Клас)

  • Роман Жук:

    Ето нє опісуємо – подумав собака коли побачив баобаб…
    Це не можливо сфотографувати – подумав би я будь там і поклав би камеру в рюкзак…
    Ба ні можливо – довів Меліка, ще й як можливо…

    Ігор, ви руйнуєте міфи, можна спитати: з баобабом той пес теж погарячкував… )))))))

  • Роман Жук: не знаю, як там на рахунок баобабу, але як тільки я прицілився фотографувати цих хлопців біля намету, їх пес одразу помітив мене, вибіг на передній план і почав гавкати на цілу Боржаву 🙂

  • Геть не ржава! 🙂

  • Dim:

    салют усім!
    🙂 ось трохи ще фоток, та короткий ролік у “відео” http://dizya.io.ua/album406544
    краще гір- ільки ще гори !!

  • Текстовка в найкращих традиціях – добра і дещо філосовфська. З днем гір!

  • Ігор Бурбела: дякую, Ігоре! Пару годин тому назад повернувся з Боржави. Відмічали ДЕНЬ ГІР з друзями на схилах Гемби у сніговій хуртовині з келихами гарячого чаю 😉

  • …як кажуть “от нашего стола вашему столу %)
    http://picasaweb.google.com/peCHIZHak/PAfNcI?feat=directlink
    там пару знимок з Кукула
    …шкода, що тебе не було але нічого ще десь скоро виберемся:)
    Я зійшов з Вітальком вчора а Котенко з Денисом мають сьогодні злазити.

  • Роман Печижак: дєкувати 🙂 Знайомі місця http://igormelika.com.ua/shhodennik-mandrivnika/zimova-obitel-sv-mikolaya-12-13-12-09
    У нас теж була сонячна погода в той день, але вже пополудни на висоті 1400 м над р.м. почався сніговий шторм, тому до вечора вже були внизу у Пилипці. Зі святом!

  • Горяни ж визначають і називають вітер по-своєму:

    Вітер, що віє з верхів називається – горішній
    Долішній – з півночі, з долів
    Бойковець – західний
    Підсоняшний – зі сходу Сонця

  • Жук Роман:

    ГІРДЕНЬ з коханою та друзями серед яких був Меліка це шось!!! На слідуючий рік охоче з Ігорем в цей день теж зходив, але каже, що лише через рік місця є… ну або хіба хтось відмовиться. Такшо бронюйте заздалегідь 😉

  • А ще про такий туман на горах говорять, що то гуцули люльку курять)

  • Nadiya Chorna:

    Пане Ігорю, я в неймовірному захопленні від Ваших фото! Хочеться просто плакати душею або побувати хоч в 25-ій частині від Ваших подорожей, і після цього спокійно померти.

    http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/03/143.jpg – щось фантастичне!

    Нехай Вам Господь дарує колосальну кількість натхення, щастя і довжелезних мандрівок!

  • semv:

    Якщо на сайтах прогнозу погоди маємо швидкість вітру у Ворохті та у Верховині, то на Чорногірському хребті цю цифру множимо приблизно на 2 ? Як думаєте, можна так рахувати?

  • Igor Melika:

    semv: теоретично ніби так, але зазвичай, особисто я, користуюся прогнозами метеосайтів №1 і №2 або безпосередньо дзвоню на відповідну метеостанцію.

  • semv:

    Дякую за лінки. Особливо сподобались дані “Хмарність” з розділу “Супутникова інформація”. Наглядно видно переміщення хмарних мас над Європою – можна легко зрозуміти, яка буде видимість у горах.
    Взагалі, найнебезпечнішими в горах вважаю:
    1. нулюва видимість
    2. надто сильні вітри

  • Макс Гайдученко:

    Cмачнючою видалась подорож, і Ільяс порадував світлом, та й Шайтан в сутінках ще не доводилося проходити 🙂

  • … чув, чув 🙂 “Дідькова Драбина ” :))))
    хм, я напевне теж в міжсезоння туди рвану десь.

  • Ходив там минулої осені – один з найкращих маршрутів по гірському Криму *thumbs up*

  • Уу! А шо ж буде в другій серії?

  • Igor Melika:

    Митя: “друга серія” ще більш містична – розповідь про найбільш збережене і відвідуване печерне місто в Криму, відвідування прадавнього кладовища, на якому одночасно покояться 10 000 душ, ханський палац, бахчисарайський фонтан, проливний дощ, тумани і багато інших цікавинок Кримського півострову.

  • eaaah!!! ну-сс, чекатимемо!

  • У рейтингу кулінарних фестивалів 2010 в Україні – найкращі закарпатські:
    http://www.vsapravda.info/kultura/4711-u-rejtingu-kulinarnih-festivaliv-i-svjat-v-ukraini-najkraschi-zakarpatski

  • Також хочу щиро подякувати всім дописувачам за листи і відгуки на сайті, за вашу підтримку та участь в проектах. У Новому році бажаю цікавих подорожей, незабутніх вражень та яскравих емоцій в дружній і веселій компанії. Піднімайтеся вище хмар, вище ваших дріб’язкових турбот і клопотів і ніколи не зупиняйтеся на досягнутому!

  • Kristina Kichka:

    Год кролика — пушистый и красивый
    Он будет с нами триста с лишним дней
    Пусть станет Новый год для вас счастливым
    От хвостика, до кончиков ушей!

    Happy New Year!

  • Salo Vitaliy:

    ЖЕЛАЮ ТЕБЕ И ВСЕЙ ТВОЕЙ СЕМЬЕ СЧАСТЬЯ, ЛЮБВИ, МИРА, КРЕПКОГО ЗДОРОВЬЯ И БОЖЬЕГО БЛАГОСЛОВЕНИЯ! С НОВЫМ ГОДОМ!

  • Краснянський Сергiй:

    Вітаю з наступаючими святами, бажаю нових подорожей і нових високих перемог в горах і не тільки ! 🙂

  • Володимир Сауляк:

    З Новим Роком Ігор, усіх благ, творчих успіхів і всього найкращого!

  • Ігоре, з наступаючим Новим роком Вас! Щастя, здоров’я Вам! Побільше нових вершин, як у горах так і у житті! Щоб Новий рік виявився для Вас, як мінімум, не гіршим ніж попередній. Всього найкращого!

  • Waldschnepfe:

    Спасибо Игорь! Самого доброго Нового года, Здоровья и Счастья, Вдохновения! 🙂

  • Mari Kostenko:

    З Новим, Ігоре! най Вам зорі світять увесь рік, а негаразди оминають. Усілякі квіткові поздоровлення 🙂

  • С наступающим Новым Годом Игорьок!! 🙂

  • Yakov_boroda:

    Видны и любовь, и “натхнення”, и доброе сердце 🙂 И Вам того же. С Новым Годом!

  • Ігор, привііііііт!!!! ))))))
    З Новим Роком, старий!!!!!! Прагну до знань – завжди читаю твій сайт!!!! )))))))

  • vladimir olefir:

    Спасибо за искренние пожелания! Здоровья, успехов и веры!

  • Gemba:

    C наступающими праздниками!!!
    Крепкого здоровья, новых радостей и удач, ярких красок и позитивных впечатлений!!! Новых маршрутов, интересных встреч и сюжетов, самых красивых пейзажей и красочных рассветов!
    Весело отпраздновать!!!

  • Dim:

    С наступившим 2011м, Игорь и друзья по увлечениям! Много новых фотопобед и фотостраниц, а также – новых хороших знакомых и друзей в Пути !!
    Пусть в пришедшем году:
    Остается то, что Вдохновляет идти вперед и закаляет,
    Меняется то, что сподвигает к лучшему и раскрывает полнее,
    Уходит то, что оставляет равнодушным !

  • Евгений:

    Скажите пожалуйста, а вот в заголовке написано 29 января, а в заметке – 5 февраля. Очень давно мечтаю приехать на фестиваль. Как бы так не прогадать с датой?

  • Евгений: изначально фестиваль был запланирован на 5 февраля 2011 года. Но на этой неделе, председатель сельсовета с. Гече – Мештер А.А. сообщил мне письмом об изменении даты проведения этого мероприятия. “ФЕСТИВАЛЬ ГЕНТЕШІВ – РІЗНИКІВ СВИНЕЙ” будет проходить 29 января 2011 года, (с. Гече, Береговского р-на.)

  • Евгений:

    Спасибо преогромнейшее. Похоже, пора идти бронировать билеты 😉

  • Жартівлива віншуванка 🙂

    Приміть мої віншуванки малі та великі!
    Би ви були сего року здорові як цвєхи.
    Би вас біда обмінала і жаба не тисла,
    Міліція не спиняла і теща не гризла.

    Би ви нічим не журились та добре ся мали,
    Би ви такі файні були гейби цицьку ссали.
    Би вас дощі не мочили, лиш сонечко гріло,
    Та ще й би вас сотку років наліво кортіло.

    Лети, лети віншуванко, стелися по полю
    Вам бажаю в Новім році щасливої долі!

  • Юрій Заверюха:

    Хай Різдво з тим завітає,
    Чого серце забажає.
    Хай несе у кожну хату
    Щастя, радості багато,
    Хай смачна кутя Вам вдасться,
    Хай в сім’ї панує щастя.
    Щоб весела коляда
    В хату радість принесла.
    Христос рождається!

  • Оксана Якубів:

    З Різдвом Христовим, друзі милі!
    Нехай омріяне здійсниться,
    Щоб Новий рік зустріти в мирі,
    З любов’ю й радістю у серці.

    Щоб негаразди оминали,
    Натхненням повнилися мрії,
    Щоб в душах ваших не згасали
    Любов і Віра, та Надія…

  • З Різдвом Ігоре! Це саме гарне родинне свято! Пам”ятаю рівно 2 роки тому мені пощастило зустрічати його разом з твоєю родиною. А здається, що 10 років з тих пір пройшло. Дивився передачу з Копіцею, то він каже, що час – річка, і тече як вода, а ми, наше покоління, зараз підпливаємо до водоспаду тої річки, прискорюючись.

  • Юрiй Веремчук:

    Від куті і від Різдва
    Бог дарує нам дива.
    Щоб жили щасливо в мирі,
    В хаті чи міській квартирі.

    На покуті за столом
    Були б сало з часником,
    Ковбаса своя, гірчиця,
    Карасі в сметані, птиця,
    Ще й картопля не пісна,
    Добрий келишок вина…

    Щоб колядки скрізь лунали,
    Щиро Бога прославляли.
    А якщо чогось ще треба,
    Хай Господь пошле Вам з неба!

  • Прогавили! 🙂
    То й не дивно, хто ж сидить в інтернеті напередодні Різдва, на Різдво і день по Різдву :)))

    Але позитив в тому – що ви і так даруєте нам святковий карпатський настрій в кожному новому дописі. За що велике спасибі! 🙂

  • chrishoneybee: будь-яке правило має виключення… 😉 Висилайте свою адресу (адреси)!

  • Уряя! 🙂 :::танцює:::
    Адресу надіслала! Дякую! 🙂

  • Slav:

    Фотографии просто потрясающие! И лично мне очень нравятся фотографии с туманами – выше всяких похвал!!! Видимо сказывается особая моя страсть к туманам, грозам и другим природным явлениям 🙂

  • Гарні фото та цікава розповідь.

  • Скажите, а кто является официальным организатором фествиаля (если можна контакты)?

  • Polina: на фото-программе фестиваля (что по ссылке), в самом низу, указаны организаторы и спонсоры. А еще можна обратиться за информацией сюда: Турстично-Інформаційний Центр, м.Берегово, вул.Б.Хмельницького 30., тел.: (03141)2-34-16, моб: 0-507-453-457

  • Фото та відео пречудові. Безцінна літературна, культурна спадщина Шекерика заворожує. Щиро дякую за порцію цілющого слова і фотографій.

  • кладбище впечатлило

  • кстати, я уже получил, и как раз 30 декабря!
    Спасибо)) как раз ту же фотку распечатал дома на а4)))
    мерси!

  • Alex:

    Дякую за листівку! 🙂

  • Дякую за публікацію, якраз планую в кінці березня побувати на Боржаві.

  • Так гарно лежав сніг… Ні! Треба було слідів наробити… )))
    Я просто завидую, бо теж дуже хочу “слідити”, а поки ще змоги не маю… Чудові сліди 😉

  • Elena Y:

    Каждый раз просматривая твои фоторепортажи удивляюсь, откуда у тебя сколько сил и энергии…??? 🙂 Классный получился очерк!!!

  • Elena Y:

    Хочу лето )))

  • Повідомлення від голови села Гече, Мештер А.А.:

    “Різання свінів починається від 7:00 за київським часом біля будинку сільраді в центри села. Чикаємо на Вас!”

    З повагою, Мештер А.А. (голова с/р с.Геча)

  • Elena Y:

    Хочу-хочу!!!

  • Володимир Собашко:

    Краса! Там “дишу на повні груди, радію мов дитя”.

  • Valcsu:

    поїхали 🙂

  • Люссільда:

    Хочу виразити свою подяку і своє захоплення від такого роду фестів! Я була там, все бачила на власні очі, все скуштувала і продегустувала – це просто БОМБА!
    Дякую всім організаторам і Андрію Андрійовичу особисто за таке пречудове свято!!!!!
    З повагою, Люссільда Семенюк, кореспондент міжнародного журналу “World Meat Technologies” (М’ясні Технології Світу)

  • ВІДЕОрепортаж з фестивалю гентешів на каналі “Інтер”

  • хе-хе згадав старі добрі часи “БЕЗ ГМО” 🙂
    зараз закину посилання Оркові – най лікті гризе 🙂

  • Kriszti:

    Я запах торкошкапусты почувствовала,читая статью. Ой как захотелось гурки домашней с палынкой и копченой колбаски…
    Спасибо домашние “запахи и вкусы”. 🙂

  • Люссільда:

    Хочу виразити свою подяку і своє захоплення від такого роду фестів! Я була там, все бачила на власні очі, все скуштувала і продегустувала – це просто БОМБА!
    Дякую всім організаторам і Андрію Андрійовичу особисто за таке пречудове свято!!!!!
    З повагою, Люссільда Семенюк, кореспондент міжнародного журналу “World Meat Technologies” (М’ясні Технології Світу)

  • Сашко Мількович:

    Чудовий репортаж. Хоча в мене він вийшов більш жорстокіший. Так тримати. Зустрінемось на наступному фестивалі-)

  • Nataliya Danilova:

    Prikol`no 🙂 To`lko do Ukraine doehat` nado 🙂 Obezatelno zaberu svoi nomer !!! Mozhno dazhe 2 😉
    Ya seichas na Phukete i esche 2-3 mes tochno budu, a dal`she, kak karta liazhet. Kstati, nedavno bila v Hong Konge, i teper ya schatlivaya obladatelnitsa novih ob`ektivov, tak chto k fototouram gotova 🙂

  • Логічно було б сумістити цей фестифаль з фестивалем хард року )))

  • thank you, very beautiful pictures and interesting information.

  • Неймовірно красиве свинство – як би дивно це не звучало…

  • Саша Ковач:

    Ігор Бурбела: Або, наприклад, поєднати з фестивалем Meat Rock 🙂

    З м’ясоїдами згідний – СМАКОТА !!!

  • А в цей час, в Угорщині (Нонкор Саболч-Сатмар-Березької області) також проходив фестиваль різників. Саме тут була виготовлена найбільша за всі часи ковбаса загальною довжиною 368 метрів! Для наповнення рекордної довжини ковбаси використано понад 300 кілограм свинини. Досі рекордною вважалася ковбаса довжиною 205 метрів, виготовлена торік на аналогічному фестивалі в угорському селі Тенгеліце.

  • Dim:

    Дякую, Ігоре, отримав вчасно, під самий НР 2011!

  • MOKRIZZONNI:

    Шикарні обрамлення стелли та грудок хмар 🙂 Хочу на гострячки г.Пікуй, але шоб їх були видно – шось влітку…ех.

  • Юрій Сазін:

    Да, кладовище вражає…

  • Сергей Д.:

    Здравствуйте, Игорь!
    Я рад за Вас, что Вы создали сайт об одном из прекрасных уголков нашей страны. Когда-то мне попался на глаза сайт об Шотландии. Автор сайта в закладке “Ссылки” приводит адреса фотосайтов об этом уголке природы. Я тогда с сожалением подумал, что у нас такое не в почете. Это было лет десять назад. Но когда я посмотрел Вашу галерею – понял: “Время пришло”. Спасибо еще раз.

    Сергей

  • lotillotus:

    Прекрасні розповіді і фотографії до них! З приємністю читаю. Спасибі!

  • “Скоро літо!” – та блі-і-ін….. шо, опять? )))

  • Гарний ведмедик…., а можна погладити….? 🙂

  • Ігор Бурбела: ага… СПРОБУЙ 😉

  • ага, вітаю з першим днем весни всіх!

  • Чудова розповідь 🙂 Якби я тоді не пошкодив ногу на тому підйомі то була б справжня мандрівка, а так вийшла тільки одна ніч у горах.

    ЗІ. Хочу ще 🙂 І саме Боржавою :))

  • Котенко Олександр:

    Ігор, фотографії просто МЕГА, дуже сподобались!
    Вже туди хочу:)

  • Ivan:

    Файно!!!

  • да да да, это очень заманушно, особенно после трёх месяцев этого ужаса в городе, в холоде, в снегу, а часто и без него

  • Bas:

    Проходження звичайне, чи треба кошки й мотузка?(по Боржаві)
    Якось знайду час приеднатися до ВІДЧАЙДУХ

  • bjoern:

    Гарно. Якою камерою знято?

  • Bas: якщо заманеться піднятися сюди http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2011/01/Igor-Melika-Borzhava-29.03.08.-17.jpg то звісно потрібні кішки і страховка. В інших випадках, навіть снігоступи зайві.

  • bjoern: Minolta Dynax 7D, Sigma 18-125мм f/3.5-5.6 DC

  • manyaksfon:

    10 і 5… як мої 🙂 цього літа точно потягну обох у гори! 🙂
    http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/09/Igor-Melika-Borzhava-26-27.08.10.-9.jpg – це саме та твоя фотка, що остаточно мене переконала, що на боржаві обов,язково потрібно побувати 😉

  • Марина Шатохина:

    А Вас з Вашим святом – з Днем Народження! Всіляких гараздів і гарного настрою 🙂

  • Peotr Sinkevich:

    Присоединяюсь 🙂 С Днем Варенье 😉 Только самого лучшего Вам, Игорь 🙂 Ждите в гости 😉

  • Наталья Волошина (Новосибирск):

    Спасибо, Игорь, за прекрасную галерею цветов и весеннее настроение!…

  • Алла Сарана:

    Вітаю Вас з Днем народження!! Здоров”я і здійснення самих заповітних мрій!

  • Denis Krivoy (Syao):

    Ігоре, З днем народження! Блін не встиг вчасно те побачити, але вже краще пізно ніж ніколи 😉
    Хай тобі щастить! І щоб усе тобі приносило задоволення (не важливо що) 😉

  • …а щоб ти був здоровий! 🙂
    Щастя і успіхів, тобі і всій родині!

  • Igor Melika:

    5 березня 2011-го року – “Космологічний журнал” (Journal of Cosmology), у вільному онлайн доступі, опублікував статтю про знаходження скам’янілих відбитків позаземних синьо-зелених водоростей у метеориті, що впав на Землю у 1865-му році… http://www.naturalist.if.ua/?p=4251

  • Дуже гарний презент, давно хотіла поміняти шпалери на більш весняні. Шкода, в мене екран трохи завеликий.

    п.с. Я так і не подякувала за календарик і світлину з зимою! Отримала, тішилась, а відписати забуда зовсім! 🙂 Тож дякую зараз!

  • Igor Melika:

    Слайд-шоу від Содель Влада “White Stains on Black Mountains”

  • Irina:

    Мои искренние поздравления тебе, Игорь, со столь замечательным первым юбилеем. Пусть все последующие годы жизни твоего сайта и его годичные этапы будут яркими, разнообразными, незабываемыми как для тебя, так и для гостей твоего замечательного сайта!
    Ирина

  • Irina: спасибо, Ирина! Думаю, было бы несправедливо не вспомнить и твою причастность к проектированию сайта, за что тебе огромное человеческое спасибо! 🙂 Хочется так же отметить, что по удивительному стечению обстоятельств, День рождения сайта “igormelika.com.ua” совпал с твоим Днём рождения 🙂 И мне ничего не остается, как сделать ответный ход – также поздравить тебя с ДР и пожелать мира и добра, улыбок и тепла, верных друзей на все 365 дней 😉

  • Макс Гайдученко:

    С Днем Рождения обоих:)

  • Kat:

    Вітаю з Днем народження! 🙂
    Мені дуже подобається Ваш сайт, фотографії просто заворожують!
    Бажаю творчого розвитку, багато фотогенічних подорожей і нових відвідувачів-однодумців!

  • Ну!
    Шоб ти був дужий і мав часу ходити, фотографувати і писати :)!

  • alexkrol:

    З річницею, Ігоре! Дякую за такий чудовий сайт, завжди є що почитати або перечитати :). Так тримати! Побільше чудових подорожей та чудових знімків!

  • Все саме так як написано, коли наступний похід на Боржаву, на хвіст візьмете?

  • bigfan: на Боржаву – із задоволенням, Андрію 🙂 Графік мандрівок тут: http://igormelika.com.ua/uk/shhodennik-mandrivnika/kalendar-mandrivnika

  • Вітаю чудовий проект “подорожуємо і фотографуємо разом” з днем народження! 🙂

  • ВІДЕОрепортаж з фестивалю рибальства та угорської ухи на каналі “Інтер”

  • Ну нічого собі – рибний день!
    Нє, ну все, ти мене рознервував… я точу лижі.

  • Роман Печижак: попереджав же ж, неодноразово, на голодний шлунок подібні статті не переглядати :))

  • Kriszti:

    Hi,

    Congratulations!!!

    Мои друзья не всегда могут прочитать статьи (не владеют украинским или русским), но фоторепортажи всем оооочень нравятся.

    Спасибо, что поделился интересной информацией и классными фотографиями. Не останавливайтесь на достигнутом!!

    All the Best for future!
    Krisztina

  • manyaksfon:

    надзвичайно смачно виглядає… 😉

  • ФОТО та ВІДЕО репортаж з фестивалю риболовів http://igormelika.com.ua/moi-karpati/zhittya-buttya/festival-riboloviv-ta-ugorskoji-uxi

  • Ищу девушку которая любит чистить рыбу и умеет копать червей, одевать их на крючок, со своей моторной лодкой. Фото лодки обязательно!!!

    Пьяные челябинские рыбаки ночью поймали русалку. Наутро оказалось, что
    это сом, и всем стало стыдно…

    Чистя на кухне уже двадцатую рыбу, жена раздраженно говорит
    своему мужу-рыбаку:
    – По-человечески тебя прошу! На рыбалке ПЕЙ ВОДКУ!!!

    Рыболов хвастает перед приятелями:
    – В прошлое воскресенье я поймал щуку – вот, как моя рука!
    – Брось заливать! Таких волосатых щук не бывает!

    Количество желаний возрастает до 50-ти раз, если “Золотую Рыбку”
    положить на раскалённую сковороду.

  • Пролетіло життя мов хвилина
    Добрим словом ніхто не зігрів,
    Що ти бачила, бідна скотина,
    Лиш корито та засраний хлів.

    І тоді, мов обрікши на муки,
    Хтось встромив в твоє серце ножа
    Ти збагнула, що люди тварюки,
    І твоя відлетіла душа.

    Ти далеко тепер, моя бджілко,
    У своїм, у свинячім раю,
    Я ж на кухні сиджу, п’ю горілку
    І тебе потихеньку жую.

    Мимоволі задумуєшся, може справді стати вегетаріанцем..?!

  • Cуничка:

    Дуже смачні фотографії і розповідь! Вже знаю, що у нас сьогодні буде на вечерю! 🙂

  • Igor Melika:

    5 березня 2011-го року – “Космологічний журнал” (Journal of Cosmology), у вільному онлайн доступі, опублікував статтю про знаходження скам’янілих відбитків позаземних синьо-зелених водоростей у метеориті, що впав на Землю у 1865-му році…
    http://www.naturalist.if.ua/?p=4251

  • Elena Y:

    Игорь, не издевайся, до обеда еще сколько времени, а тут такие кулинарные соблазны, что можно слюнькой подавиться )))

  • У доповнення про скам’янілі позаземні бактерії стаття про марсіанський метеорит ALH 84001 – http://www.naturalist.if.ua/?p=312. А ще ось стаття про метеоритний, точніше астероїдний дощ, і найбільші метеоритні кратери України: http://www.naturalist.if.ua/?p=1190

  • Супер-пост! у обране!!! 🙂
    у мене перший раз не вийшло приготувати – додав рису замість макарон, а він взяв у себе всю воду. Але з другого все було круто!
    Теж по твоєму рецепту готував, але візуалізація – це взагалі щось! огортає духмяним димом отої фруктової головешки зі стародавнього ритуалу! 🙂

  • Дуже апититна стаття! 🙂

    Ілюстрації — супер.

  • Слюнки течуть…

  • ну,….. .. ж піст зараз а ти отакео, мав би совість…., ще й на роботі.
    Навіть не знаю, що тепер робити ввечері 🙂

  • Валера:

    Дякуємо шеф повару за апетитну статтю!

  • Погуляємо….
    Приходьте всі, буде весело…. 🙂

  • Mari Kostenko:

    А я все гадала, коли там вже проводи вівчарів… дякую!

  • Кузяка:

    Круто! Ото тепер на Свидовці мусиш, Ігорку, замутити нам справжній бограч, а не з вареної ковбаси:))))… я вже облизуюсь:)))

  • Всеволод Парипа:

    Тут все зроблено з Душею!
    Кожне фото, кожне слово у статті переглянув і прочитав з насолодою.
    Незабаром готуватиму страву, Б-же поможи!

  • Леонід ТІТ:

    Зашибiся:)
    Кузя, голяшку (рульку) будеш нести ти.
    Скорше б вже. Якщо не дочекаюсь, то реанiмуйте мене бограчем внутрiшньовенно.

  • Cуничка:

    Все! :))) Йду багаття розпалювати! 🙂
    Вмієш нагнати апетит! :))))

  • Думаю, що цього року фестиваль вдастся кращим (урядовці пообіцяли професійну сцену) і можливо з погодою буде не так дощливо 🙂
    Серед різноманітних гуртів там будуть грати і наші хлопці, “Гуцули” з Косова
    http://huzulyrock.if.ua/2010/10/10/171/
    Вони починали грати фолк-рок ще 40 років назад!
    Один мінус – дорога, якою треба добиратись до Космача (~17км) у не дуже доброму стані, як з боку Яблунова, так і збоку Шешорів. Основні дійства припадуть на 1 травня.

  • Василь:

    Привіт як можна звязатись з організатором фестивалю в Космачі?допоможіть

  • Василь: Космацький голова села – Пожоджук Дмитро 03478-5-77-21

  • Dubok:

    Випадково попав на ваш сайт. і офігів… я, який народився на воловечинні, і який тільки один раз познав велич і красу ВВ І СТОЯ і то случайно…. переглянув ваші мандрівки і поняв: без гір я жити не зможу…. як автор. ви вже мені стали другом. хотів би а може надіюсь якось прибавитись в братство любителів гір, тай два легіні по 7 років ростут ,які готові з татом піти і накрай світу.

  • birly:

    Я жадібно дивлюсь на ці фотографії і не можу надивитись. Вони майже точно передають відчуття моєї оргазменної ейфорії, коли я знову потрапляю в гори.

  • Люблю гори, бо вони викликають в мене душевне піднесення. А Ваші фото Карпат взагалі вражають. Додам ВАШ САЙТ, ЯК УЛЮБЛЕНИЙ на блог Vigorlat. Найкращі вітання від Ігоря з Ужгорода.

  • Лідія:

    Днями ходили на г.Темпа…Маршрут промаркований чудово. Навіть потрапивши в сніг та туман добре видно було шлях. Велике спасибі за те, що Ви так турбуєтесь про туристів…:)))

  • Ростик:

    Спасибі за розповідь. Цікаво написано, а фотки просто вражаючі. Пощастило з погодою.

  • Свято об”їдалова і обпивалова ))) цікаво, скільки той казанок гуляша в еквіваленті качання пресу? )))

    пацанчик з червоними очима на останній красивий, його б з характерним світлом і зблизька зняти

    Ігор, ти часом не знаєш пару не дуже прохідних туристами полонин з пастушими колибами? Хотілося б замутити такий невеличкий проектик, трохи пожити з ними, відзняти фото-історію.

  • Ігор Бурбела: “Хотілося б замутити такий невеличкий проектик, трохи пожити з ними, відзняти фото-історію” – хе, вже третій рік виношую цю ідею 🙂 Може в кінці літа все-таки вдасться знайти щось підходяще. Наразі в пошуку…

  • Ростик:

    Дуже інформативна стаття. Дякую.

  • Игорь:

    Хочу выразить благодарность Игорю за этот поход! Все было организовано супер. Отдельное спасибо за этот отчет. Вообще, информационная поддержка на высшем уровне. Ощущения от отпуска самые наиприятнейшие. Только маловато времени. Придется возвращаться 😉

  • Виктория:

    Понравилось всё: мягкие горы, весеннее цветение, целебный воздух, горные реки и водопады. Очень продуман маршрут похода. А кулинарная его часть – это отдельная история. Бограч-гуляш, грибная юшка, овечий сыр, копчёное сало, домашнее вино… Ну а главное, интерес и любовь Игоря к своему делу. Сопровождать группы разных людей – это мастерство. И ему это удаётся!

  • Понравились фотографии, красиво!
    Наверное выделил бы:
    вторую фотографию водорраздельного хребта;
    котелок на костре, на фоне горы;
    Вид на гору Стой (1681 м);
    все панорамы кроме последней.
    В общем молодцы!

  • Водораздельный хребет. Великолепно. Хоть там и был, но как будто заново увидел.
    С Вашего разрешения скопировал.

  • Gypnos:

    Дякую, Ігор, така краса, що нема слів… А суничок так захтілося :)))

  • Від проекту “Подорожуємо та фотографуємо разом” щира подяка всім учасникам “Памірської” експедиції! На протязі трьох днів команду справді супроводжували карколомні пригоди, шокуючі події та приголомшливі факти. Із-за етичних міркувань та деяких фактів конфіденційного характеру, на жаль, висвітлити і оприлюднити певну інформацію, отриману під час походу, не виявляється можливим. Загалом, похід видався доволі екстремальним і емоційно насиченим. Проте в цілому, заплановану місію “Памір” – виконано!

    Декілька цікавих і важливих моментів:

    1. Дорога до “куполів” дуже довга, місцями важкопрохідна. Особливо дається взнаки міжсезоння з дощовою погодою та розмиті осінньо-весняними паводками ділянки доріг.
    2. Контрольно-пропускний пункт в прикордонну зону з 2011 року знаходиться при в’їзді в с. Селятин. Перепустка оформляється на місці. Для цього необхідно мати при собі будь-який документ, що засвідчує вашу особу.
    3. Місця справді дикі. З розповіді місцевих вівчарів, минулого року (2010) ведмедиця з малим ведмежам поцупили і з’їли вівцю зі стада. Того ж року, на хребті Томнатик ведмідь з’їв дорослого бика. Цю інформацію підтвердив і старшина роти (колишній військовослужбовець “Паміру”). Вовки і ведмеді без особливих побоювань перебували на території, тоді ще діючої військової частини. Однак випадків нападу на людей зафіксовано не було.
    4. Стільниковий зв’язок у даній місцевості – виключно “Київстар” (від с.Шепіт до с. Сарата). Тому в місцевих крамницях придбати картку поповнення тел. рахунку якогось іншого оператора – неможливо!
    5. Житлове приміщення на вершині “Паміру” та колиба на пол. Семенчук – електифіковані. Це дає змогу подорожуючим при потребі зарядити свій стільниковий телефон, акумулятори від фото/відеокамер та ін.
    6. 09.05.11. свято 66-річчя Перемоги наша експедиція відмітила на висоті 1565 м під куполом колишнього стратегічного обєкту “Памір”. Під “Марш славянки”, що лунав з мобільного телефону, було піднято чарки за переможців Великої Вітчизняної та підкорювачів Карпатських вершин!

  • Михаил:

    Игорю огромное спасибо за прекрасно организованный отдых и фотоотчет. Он профессионал своего дела и по настоящему любит родной край. Впечатления самые благоприятные!!! Ну а прекрасная природа Закарпатья тоже была на высшем уровне. И очень повезло с погодой. Отдых был чудесный и огромное желание cюда вернуться!

  • Чумачєччяя вєсна :)))) Фотки є дуже жирні!

    Прочитав текстовку, мда…, без пріколів не обійшлось…

  • manyaksfon:

    Звертаюся насамперед до тих, хто ще не смакував Ігоревого бограча. Всі бачили той казанок, що трохи вище на сторінці, зліва? Там і рецепт зі спокусливо-смачними фото є… Так от, то лише мала частинка тої смакоти, що є насправді! уявіть собі….. Берете всі ті інгридієнти, що там в списку, і додаєте: цвіт черешень і груш під снігом, ранковий туман, сніг з дощем (у кого цього добра нема – згодиться сонце!), щедро додаєте купу різних вражень – позитивних, негативних, головне – потужних і вам гарантовано надзвичаний, гострий смак, післясмак і купу спогадів.

    А тим, хто там був, хочу сказати, хто може мало раз це чув – дякую, що обманули мене вкотре і виявилися в реальному житті кращими, ніж в віртуальному :)) Кста, стільниковий зв,язок там є і МТС , тільки все у роумінгу. Тому, як хто любить подзвонити тим, хто не поряд, і сказати: “ти де? А я на ПАМІРІ!”, то заправляйте побільше дєнюжки – хв. вхідного дзвінка – 12 грн, смс – 4… здається так.

    Віртуальні туристи всіх країн! єднайтеся і зустрічайтеся! так класно побачити всіх живих, реальних, справжніх :)) можна навіть і торкнутися, і в очі глянути…. 😉

  • Зачотний тріп!
    Від себе додам – в грибний сезон на Куполах (так називають “Памір” місцеві) грибні місця ще ті 🙂
    Ще дуже цікаве місце є трохи вище Перкалаба, то вище Ялівця (Яловичора), я там бував ще до повені 2008, на той час там збереглась дуже добре кляуза з якої сплавляли ліс. Вражаюча споруда.
    Звичайно ж в дорозі не без пригод, я в своєму газіку одного разу там корінний в рессорі вламав, ще москвіча на Джогул витягував. Побачив фото з Ровером і згадав як одного разу в 69 бобік мені помістилось 13 чоловік 7 рюкзаків і пес 🙂 при чому знадвору на підніжці стояв тільки Сонечко, який потім теж заліз всередину !!!%)
    І звичайно ж коли лазиш дебрями в пошуках грибів в такій глуші якось дико виглядає коли чуєш гудки і шум потяга з боку “євросоюзу” 🙂 До речі як вам перевал Джогул? 🙂

  • Вася:

    Все це дуже добре, апетитно і гарно виглядає, але надто жирно. Топлене сало і суміш різних мясив при частому вживанні зашлаковує організм холестерином і канцерогенами, які по своїй суті здоров*я не добавляють. До того ж формують здоровенне пузо. Справа смаку і вподобань, але з українським борщом ніякий гуляш не зрівняється.

  • Вася: так, це характерна страва угорської кухні. Проте вживається вона не так вже і часто 🙂 У кращому випадку – раз на тиждень, коли сім’я виїжджає на вікенд. До того ж, бограч-гуляш їдять запиваючи червоним вином – напій, що прискорює процес розщеплення жирів 😉 І останнє: я б не став порівнювати угорський бограч з українським борщем… це абсолютно різні страви!

  • Вася:

    Ігор, дякую за роз*яснення. Але тим не менш, борщ – форевер :-)))

  • Роман Печижак: ми не перетинали Джогул – їхали через перевал Семенчук 😉

  • nevidimka:

    Мда… враження від мандрівки просто чудові.
    За це спасибі Ігору і компанії, бо в горах хороша компанія важливіша за хорошу погоду 🙂

  • Так, краэвиди на Мармах просто фантастичні!!! Головне – аби із погодою пощастило! Ось для порівняння троха фото з наших осінніх подорожей Мармаросами: http://karpaty-tour.org.ua/?p=3711

  • Mari Kostenko:

    оу 🙂

  • м…да…, щось пригадав собі 🙂

  • ed.ua:

    Вітаю усіх долучених до цієї краси.
    Я не біолог, можу помилятися, але стосовно нарцисів скажу що нарцис поетичний росте виключно до висоти 1300м, а то що ми зустрічаємо в околицях ПІМ на висоті це є реліктові залишки нарцису довголистного (Narcissus angustifolius) http://cbr.nature.org.ua/bio_u.htm

  • Дивовижна подорож, фантастичні краєвиди, тепла, монолітна компанія! Хочу ще!!!

  • Oleg Yemelianov:

    Чудесное сочетание интересных людей, красивейших мест, творческого подхода к путешествию и, конечно, вкусной еды… надеюсь, что это только начало совместных действий.

  • Ребята, это круто Снимки – прекрасные, таких гор мы, тоже закарпатцы, вблизи и не видели! Спасибо за рассылку, получили удовольствие! Игорь.

  • manyaksfon:

    до nevidimka: “в горах хороша компанія важливіша за хорошу погоду” правий на 100%, навіть на голосування ставити питання не буду! ;)а нам повезло двічі – і з погодою, і з компанією 🙂 мабуть тому ефект від подорожі 300%!
    ну, і розкажи нарешті громаді, що то за траву ти нам, nevidimka, заварював під виглядом чебрецю? 😉

  • Всеволод:

    Дякую. Стаття і фото ЕКСТРА ЛЮКС!!!

  • nevidimka:

    2manyaksfon: это страшная тайна! и если я вам ее открою, то мне придется вас убить©
    а я не хочу позбавлятися таких гарних та приємних людей 🙂 так що краще при нагоді ще раз куди-небудь виберемось, а я вам чайку заварю 😉

  • ua.jivchik:

    І ми там були – мед пиво пили !!! Розповідь майже наукова і не залишить байдужим нікого. Молодець!

  • ZarazaMaks:

    Всем привет!
    Это мой первый Настоящий поход! С палаткой, спальником и еще полцарством в придачу за спиной в рюкзаке.
    По-началу было офигенно трудно, учитывая, что набрал гору “необходимый-незаменимых” вещей. Обнаружились новые группы мышц. Но организм втянулся в ритм и задних я не пас, ну разве чуточку :)) Уроки из похода: то, без чего ты не умрёшь – оставляй дома; рассчитывая на себя питание, дели его на 2 – с Меликиной кухней пол хавчика обратно везти; в аптечку включить минимум 1 баночку пива!
    Сказочный поход, душевные люди, да и я молодец тоже!

  • SLS:

    Завдяки цьому походу почав розуміти що таке спортивний туризм.
    Дуже вдячний за чудову організацію та приємну компанію.

  • Avzhy:

    Минулого року ходили по Мармаросах та Чорногорі, але з погодою трішки не пощастило тому від Ділового до маслокрут пройшли в тумані і не бачили найцікавішого. В цьому році плануємо сходити на ПІМ десь в другій половині липня. Сподіваюсь погода не підведе

  • manyaksfon:

    2 nevidimka: нагода? дик, було б бажання, а нагоду придумаємо! 😉 суши чебрець на зиму…..
    2 Ігор Меліка: а хто придумав ці арифметичні завдання вкінці? думаю ,пора вже потихеньку на табличку множення переходити, а потім…. 😉

  • manyaksfon:

    акварелі, коралові поліпи і суниці… все воно на одному хребті? і я туди хочу….

  • Віка:

    Були в тих же краях тільки 10-12 червня, в неділю проходили повз ваші палатки, якраз коли починав накрапати дощик. Дуже гарні місця, правда ми сунички не знайшли 🙁

  • ZarazaMaks:

    Не зважаючи на погоду, похід вдалий. Попри туман прийшли перші і зайняли найкраще місце на полонині. Оточені туманом займалися приготуванням бограчу і заготівлею палива для вогнища. Отож, не нудьгували. З світанком несудилося, проте захід сонця порадував. На зворотньому шляху по хребті нас переслідував дуже сильний поривчастий вітер. Буквально з ніг валив. І лише при підході до Петроса нас порадувало сонечко!
    Дякую Максу і Сашкові за компанію! Дякую Ігоре за черговий незабутній єкстрім!

  • Таки так 🙂 похід вийшов непоганий :))

  • Мій звіт про усю поїздку http://angered-alex.livejournal.com/106027.html

  • Olena D.:

    Хочу Вам подякувати за чудовий сайт. Дуже хочеться поїхати в Карпати, але, на жаль, важко знайти потрібну інформацію. Ваші фото дуже професійні і чудові. Інформація, яка дуже допоможе.
    Хочу побажати Вам Божої охорони у всіх мандрівках і якнайбільше моментів для неповторних фото!

  • SLS:

    Фантастично гарні місця та фото!

  • Ігор, вірш на грані сльози.
    супер.

  • вова:

    Велике спасибі. Якраз у пригоді.

  • ТourOk:

    Спасибо за информацию о фестивале черники – я уже позвонил в Гукливый и договорился о проживании – отправлю родителей в своё любимое Закарпатье.
    Хочу также поблагодарить Ваш дивный сайт, который занес в избранные и иногда с удовольствием просматриваю.

  • Bazhenova Mariya:

    Ігор, дуже гарна стаття. Цікаве місце, не тільки тому, шо там провели фестиваль. Хоча, мабуть, це хороша ідея, яскравими фестивалями привертати увагу до історичних місць і просто цікавих, де люди пишаються своїм походженням і прагнуть розказати про це. Ти молодець, що це не тільки гарні фото, але і завжди цікава розповідь.

  • Elena Y:

    Каждый раз с большим нетерпением жду следующих новостей )))
    Хочу в сырный рай )))Жаль только, что сыр мы так и не попробовали…)))

  • Александр:

    Вася, тут ты не прав совсем. Бограч, это – совсем не борщ. Сравнивать Бограч с Борщём, всё равно, что сравнивать телятину с курятиной, к примеру. И он совсем не жирный, как кажется на первый взгляд. Я ел его и потому знаю. И очень советую тебе попробовать Бограч. Не суди по первому виду со стороны.

  • Ростик:

    Скажіть, будь ласка, Ви фотографуєте з поляризаційним фільтром?

  • Володимир М.:

    Ваш “Щоденник” давно пора видавати окремою паперовою книгою… То би був чудовий подарунок… Щиро вдячний за розповіді і за фото. Повертаюсь на сайт вже не перший десяток разів 🙂

  • Чудовий і цікавий захід. Цього року відвідаю обов’язково. Запланували проживання в наметі, тож можемо створити наметове містечко десь у горах 🙂

  • Закарпатський гурт “Чіп” що розважав присутніх на фестивалі, згодом взяв участь у телевізійному шоу “Україна має талант” на каналі СТБ

  • Цікава розповідь, дякуємо! 🙂

  • Sedoi:

    Если бы судьба предоставила мне возможность вернуться в прошлое, я бы непременно побывал бы в этих местах. Наверное человеку свойственно идеализировать, тем более когда за его плечами увесистый рюкзак прожитых лет. Наверное и наши далекие предки, вот так скитаясь по долинам рек и вершинам гор покоряли эти безмолвные пространства в поисках таких вот райских уголков. Не удивительно, что на первых поселениях впоследствии возвышаются города и современные населенные пункты, несущие на себе исторический путь развития цивилизации. Каким был этот путь, современные люди не воспринимают, потому, что утеряны его истоки развития общества, которое в современном понятии называется потребительским. Мы не задумываемся над тем, что на этой самой земле, много веков тому назад, тоже жили люди, которые имели свою культуру, свои обычаи и свое понимание личности, как таковой. Наше образное мышление не способно воссоздать тот мир, в котором нас еще не было. Мы дети совсем другой эпохи, равно, как и те, кто будет идти вслед за нами. Они также как и мы, не поймут нас, потому, что после себя мы оставляем пустоту, на которой уже нет альпийских лугов, где жизнь приобрела абсолютно противоестественный ход событий, где царит ложь, предательство и ненависть.

    Мы уже давно в джунглях, которые сотворили сами и для себя. Мы потеряли природную красоту, мы гарцуем на иномарках, мы купаем свиней в реках и ручьях, откуда же и сами пьем воду. Мы презираем цвет кожи, чужую речь и времена года, которые почему то наступают без решения властей, которые еще не готовы к отопительному сезону. А окружающий нас мир живет своей жизнью. У него свои законы, свое время и место рождения. Эти прекрасные цветы расцвели тогда, когда сочли нужным, этот не растаявший снег тоже ждут своего часа, и только мы, стремительные и неукротимые врываемся туда, где меж вершинами гор рождаются облака, и нас похоже там, никто не ждет. Фотографии очень правдиво открывают нам то, чего в повседневной жизни мы в упор не видим. Можно снимать эту красоту во все времена года, и она будет неповторима. Но не надо мешать Миру, его надо беречь. Также как лошадка бережет своего маленького, как сторожевой пес свою отару, как поваренок, стерегущий свой котел. Красота спасет Мир, и это правда! Большое спасибо ребятам! Счастья Вам и удачи!

  • Alleks:

    Ігор Меліка Спасибо!… Продолжайте в том же духе 🙂 Sedoi отдельное спасибо за комментарий… приятно было прочитать!!!

  • Игорь:

    Невероятные впечатления от фотографий и статьи. Спасибо автору.

  • … а де Хан!!? 🙂
    Ну, в загальному було файно, декому навіть без спальників 🙂 кожен з учасників походу знайшов в Криму для себе якісь нові враження незважаючи а можливо деколи завдячуючи альтернативній “програмі” 🙂
    …але, “файне місто Тернопіль!!!” %)

  • Valcsu:

    Крутий похід! Можеш мене вже записувати на наступний похід ))) Тільки наступного разу замовляй море по тепліше 🙂 Чекаємо частину другу…

  • Kriszti:

    Wow! Очень понравилось!!!

  • manyasfon:

    Якось можна дивитися на фото з гір (кусаю лікті, але живу!), навіть оті твої гастрономічні знущання з попередніх репортажів пережити можна! але ось це …
    http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2011/07/Igor-Melika-Crimea-Summer-2011-113.jpg все! мене файна буковинська жаба розплющила…! Не буду заходити до тебе на сайт – берегтиму свої нервові клітини… 😉
    Насправді, то я жартую. бездоганно, як завжди. мандруй, фотографуй, пиши – завжди щиро ділишся своїми враженнями з іншими.

  • Ростислав:

    Дуже гарно написано і показано Ігоре! Був там теж і Вас бачив 🙂

  • Оля Лужецька:

    Просто в захваті від Вашого сайту… Насправді достойна подача краси рідного Закарпаття.

  • myhaylo:

    Роблю бограш гуляш в Америці. Всім ся любить, нема смачнішого нічого. В лісі, над річкою, з децою. Маю файні знимки: ФОТО 1, ФОТО 2, ФОТО 3, ФОТО 4 (Mykhaylo Zazulyak, Brooklyn, USA)

  • Леонід ТІТ:

    Ех!

  • Вітаю! Цікава мандрівка видалася 🙂

  • Elena Y:

    Фото просто волшебные!!! Даже не верится, что у нас на Украине, есть такая красота. Подумываю при первой возможности посетить эти места. А вы молодцы!!! Даже по доброму вам завидую :)))

  • Татьяна111:

    Спасибо! Очень красиво, очень здорово! Давно знакомые места, но поданы по-новому, под каким-то своим “соусом”.

  • Ох і кадри!!!! :)))))
    У малого сама маленька фотографія……., сказали, певне, виростеш, буде й фотографія більша :))))))))

  • Кузяка:

    Ееех, класно ж було… є що згадати.
    P.S. Ромахи фотка прикольна, це його істинний вираз обличчя)))

  • Кузя! …добре, що я знаю:) Я вас фотографую, фотографую… а ви мені хоть одну нормальну фотку би, ех…
    Це я побачив просто тебе коли ти “виходив з магазину”, до речі Макс також в той самий момент бачить тебе з “покупками” 🙂

  • Отличный отчет! Загляденье!

  • manyaksfon:

    нарешті між пейзажами можна добре розгледіти винуватців – кожному по перснальному фото залито! тепер розбирає цікавість знати хто із ху – підпишіть, будь ласка. перший ряд…, другий ряд… зліва направо 😉 хочеться знати в обличчя людей, що вміють ТАК показати нашу природу.

  • manyaksfon: після цього не маю морального права умовчувати їх імена 🙂
    Учасники ФОТОтуру: (зліва направо і зверху вниз) Максим Гайдученко, Енвер Халілов, Олександр Котенко, Олена Винокукрова, Роман Печижак, Леонід Тіт, Ігор Меліка, Зореслав Гораль, Віталій Козубський, Ігор Меліка (Junior), Віталій Мамчук і Валерій Вареник.

  • manyaksfon:

    дякую, Ігор. приємно познайомитися бодай заочно. сподіваюся, зрештою бажання таки створить можливість очного знайомства 🙂

    а куди пропали арифметичні завдання? а то я вже табличку множення почала повторювати… 😉

  • Гарний репортаж.
    А може поділишся опціями добирання туди? Чи може в когось це було прописано?

  • Andriy Mudryy:
    Зі Львова: Потяг № 6187/6188 Львів-Мукачево (8:26 – 12:20) зупинка в Гукливому. Або будь-яким транзитним потягом до Волівця. З Волівця до Гукливого 5 км.

  • manyasfon:

    Звертаюся насамперед до тих, хто ще не смакував Ігоревого бограча. Всі бачили той казанок, що на банері зліва, де рецепт зі спокусливо-смачними фото..? Так от, то лише мала частинка тої смакоти, що є насправді! Уявіть собі… Берете всі ті інгридієнти, що в списку, і додаєте: цвіт черешень і груш під снігом, ранковий туман, сніг з дощем (у кого цього добра нема – згодиться сонце!), щедро додаєте низку різних вражень, головне – потужних і вам гарантовано надзвичайний, гострий смак, післясмак і купа спогадів.

  • Elena Y:

    Если будет такая возможность, обязательно поеду )))А если нет, то большая просьба привезти брынзы, пожалуйста )))

  • Вадим:

    Трохи подорожував вашим сайтом – дуже захоплюе. Сподобались фото – ви робите чудові знімки. Бажаю вам здоров”я та успіхів, сайту – розвитку та довголіття.

  • наталя:

    Напевне, ще до фестивалю визбирали всю яфину. Приїхали 300 км, подивилися концерт, а ласувати не було чим: одна жінка з пиріжками, одна з млинцями, яфинівка по 100 гривень за 0,5 л і все. Дуже шкода!

  • – От не знаю, їхати в ліс за грибами, чи ще рано?
    – Подзвони в лікарню і запитай, чи пішли вже гриби?

  • Kondratyuk Andrey:

    Я випадково натрапив на цей сайт- дуже хороша робота для людей, які ніколи не були в Карпатах, але давно хочуть – це неабиякий порадник та імпульс зробити це!

  • Anna Ovsyannikova:

    Очень понравился ваш сайт. Фотографии просто удивительные! 🙂 С детства мечтаю побывать на Карпатах, в Закарпатье! Большое спасибо и дальнейших вам творческих успехов!

  • Ірина:

    Прочитала майже усі статті Вашого щоденника і не могла не написати. Обожнюю гори, але на превеликий жаль, рідко там буваю, а Ваші статті та фото пробудили ті відчуття свободи та натхненяя, що відчуваю мандруючи Карпатами. Особливо хочу відмітити ваш письменницький талант :)) Дуже змістовно, інформаційно та “яскраво” все розписано! Велике – Дякую за Вашу роботу! Все супер, продовжуйте в цьому ж дусі!!! Гарних Вам подорожей, прекрасних краєвидів та вдалих фото!

  • “Галицький кореспондент” про “Бограч PARTY”: http://www.gk-press.if.ua/node/4842 (розділ “Дрібка екзотики”)

  • Справжнє свято для любителів дерунів!!

  • Гарні традиції! Цікаво побачити таке святкування!

  • Masha:

    Брынзы нам в студию, брынзы…а то вечно одни фото оставляешь)))

  • Андрій:

    Чудова стаття!
    А у нас сітчастий гриб називають “осовий”.

  • Тетяна:

    Дякую за чудовий сайт. Відчувається, що зроблений він з любов’ю і з бажанням поділитися побаченим. А побачене заслуговує на те! Цікаві фото, дуже мальовничі і вдалі! Відвідини Ваших сторінок дарують гарний настрій! У Вас чимало пізнавальної інформації!

  • Гануся Вітер:

    Котрий день не можу забути про «Бограч PARTY» пана Ігора… Здається я щодня мрію про ще одну порцію бограчу, а його смак залишитсья зі мною назавжди. Зізнаюсь чесно, коли я домовлялась про проведення «Бограч PARTY» не очікувала нічого особливого, четверо друзів хотіли смачно відпочити в Карпатах. Оскільки натрапила на сайт випадково, то різні страхи та застереження так і роїлись в голові, але такого я не очікувала.
    По-перше, в пана Ігора чарівний казанок, бо хоч він і сипав туди “енну” кількість трав, хоч і “замилював” мені очі щойно зірваною гілочкою ялівцю яка скупалась в казанку та намагався пояснити його смак палаючою головешкою зануреною у бограч. Але без чаклування тут не обійшлось.
    По-друге, я не очікувала такого сервісу, чого варта тільки зварена ранкова кава з медом, а цікаві розповіді про подорожі горами приправлені домашнім вином не давали заскучати ні на хвилинку.
    І напевне найкраще ілюструють «Бограч PARTY» слова одного з учасників цього дійства, він так тихенько шепотів на вушко дружині, але бограч надав таку силу, що ці слова почули всі Карпати: “Навіщо нам та Європа… давай знову сюди приїдемо!”

    Щиро вдячні пану Ігорю за незабутнє святкування нашої річниці!
    Андрій та Гануся

  • Гануся Вітер: приємна компанія, цікаві люди, Карпатські гори – результат вдалого відпочинку! Декілька світлин з “Бограч PARTY”: ФОТО 1, ФОТО 2, ФОТО 3, ФОТО 4

  • Наше заочне знайомство виникло з подихом вітру, котрий малював на фотопапері.
    Саме через Ваші фотороботи розумію всю незбагненну красу гір, за що низький Вам уклін.

    Переглядаю фотороботи, виставляю найвищі бали, десь пишу відгук, а десь розумію
    що ці відгуки губляться в красі побаченого, і тільки одна думка, про те що таку
    красу можуть бачити дуже вільні люди, передати її можуть щасливі і сміливі, бо
    треба бути птахом щоб літати в таких місцях.

    Ваші роботи дуже смакують, вони стильні, мають свій почерк, ви вмієте змалювати
    буденні речі, додаючи їм казкової невловимості, закохуєте у побачене з головою,
    натискаєте на кнопку камери дуже тонко відчуваючи що неповторний момент кадру
    якраз настав. Це як музичний слух, це як почуття ритму в танці, щось дуже тонке,
    яке мабудь є вродженим. Буду з радістю переживати нові кадри зроблені вашим
    серцем. Успіху вам і великого натхнення!

  • Віталій Грондецький:

    Одержав масу задоволення від перегляду Вашого сайту, тим паче, що більшість місць мені знайомі! Також пізнавальні і цікаві оповідки і розповіді про Карпати! Так тримати!

  • Tóvári Magdolna:

    Jó estét kívánok kedves Igor!
    Nagyon sajnálom, de csak most találtam meg ismét ezt a honlapot, és nagy örömmel olvastam, hogy válaszolt az üzenetemre. Szeretném, ha a fenti e-mail címre elküldené az ön címét. Szeptember 20-án utazok Kárpátaljára és akkor jó lenne Önnel beszélni. Üdv.Magda

  • Nadiya Chorna:

    Пане Ігорю, я в неймовірному захопленні від Ваших фото! Хочеться просто плакати душею або побувати хоч в 25-ій частині від Ваших подорожей, і після цього спокійно померти.

    http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/03/143.jpg – щось фантастичне!

    Нехай Вам Господь дарує колосальну кількість натхення, щастя і довжелезних мандрівок!

  • Dubok:

    Випадково попав на ваш сайт і офігів… я, який народився на Воловечинні, і який тільки один раз познав велич і красу ВВ І СТОЯ і то случайно…. Переглянув ваші мандрівки і поняв: без гір я жити не зможу…. як автор ви вже мені стали другом. Хотів би, а може надіюсь якось прибавитись в братство любителів гір, тай два легіні по 7 років ростут, які готові з татом піти і накрай світу.

  • Olena D.:

    Хочу Вам подякувати за чудовий сайт. Дуже хочеться поїхати в Карпати, але, на жаль, важко знайти потрібну інформацію. Ваші фото дуже професійні і чудові. Інформація, яка дуже допоможе. Хочу побажати Вам Божої охорони у всіх мандрівках і якнайбільше моментів для неповторних фото!

  • Юрій:

    Чекаємо фотозвіт!!

  • Володимир М.:

    Ваш “Щоденник мандрівника” давно пора видавати окремою паперовою книгою… То би був чудовий подарунок… Щиро вдячний за розповіді і за фото. Повертаюсь на сайт вже не перший десяток разів 🙂

  • Неймовірна розповідь і дивовижні фото! Неначе подорожувала з вами!

  • Mari:

    Молодці, що не відступили – такі неймовірно красиві фотопейзажі вийшли. як же я скучила за горами, за цим нереально красивим зеленим лісистим морем, в якому знаходиш спокій та гармонію…
    а яфиновий джем-він смачний? (ніколи не куштувала) 🙂

  • Окрім отого молока в лісі та грибної юшки, ми нічого не втратили:)))) від сердця відлегло… :Р

  • …добра стара традиція, коли збираємось на Драгобрат щось або когось забути :))) Можна вже використовувати як прикмету.
    Ну в загальному все одно було класно, компанія нормальна все було ок 🙂

  • Содель Влад: нічого, нічого… на черзі фотозвіт Мармароси-Чорногора 😉
    http://igormelika.com.ua/2011/news-uk/fotoekspediciya-cherez-marmarosi-na-chornogoru.html

  • Костя:

    Кажется, 9 августа наши группы пересеклись, когда вы спускались в Усть-Чорну, а мы поднимались оттуда

  • Костя: вполне возможно 🙂 После Свидовца я сразу провел ещё 7 дней в горах, встречался с разными людьми, так что сейчас толком и не припомню кто и где попадлся на пути :)))

  • Качан:

    Свідавєц навсєгда

  • Ігор – Костя, ну як не пам”ятаєш, там де я “чебурахнувся” на спуску ти ще “зрізав” від афинників, де ми здибали на підйомі “бородатого дядька” проходила група, ми ше робили зауваження на рахунок спортивного темпу 🙂 Бо там внизу то ж були чехи 100%.

  • Вадим:

    Трохи подорожував вашим сайтом – дуже захоплюе. Сподобались фото – ви робите чудові знімки. Бажаю вам здоров”я та успіхів, сайту – розвитку та довголіття.

  • Всеволод:

    Люкс мадрівку втнули леґіні…
    Усі фото БОМБА, немає слів!

  • lord_8:

    Цікава розповідь вийшла – щороку на день незалежності в ті края їздимо. Неподалік, біля Нижнього Ялівця є ще одна зачотна точка-озеро Буковинське Око. Дорога там краща, тому можна доїхати на звичайному транспорті, а звідти зробити однодневний марш-кидок на Памір. Місцина чудова, маст бі-рекумендується усім любителям туризму.

  • wert:

    Вітаю Igor Melika: . Розказував кум Вітя Василевський (і показував). Класно так походити. Так, дико там, але це наближує до природи, і це класно 🙂

  • Kondratyuk Andrey:

    Я випадково натрапив на цей сайт- дуже хороша робота для людей, які ніколи не були в Карпатах, але давно хочуть – це неабиякий порадник та імпульс зробити це!

  • Ірина:

    Прочитала майже усі статті Вашого щоденника і не могла не написати. Обожнюю гори, але на превеликий жаль, рідко там буваю, а Ваші статті та фото пробудили ті відчуття свободи та натхненяя, що відчуваю мандруючи Карпатами.

    Особливо хочу відмітити ваш письменницький талант :)) Дуже змістовно, інформаційно та “яскраво” все розписано! Велике – Дякую за Вашу роботу! Все супер, продовжуйте в цьому ж дусі!!! Гарних Вам подорожей, прекрасних краєвидів та вдалих фото!

  • Петро:

    Підкажіть, де залишали свої авто на час мандрівки?

  • Петро: цього разу авто залишали в Квасах, куди і планували спуститися. А в попередньому поході на Марми, транспорт залишали на території лісопильні, біля “адмінбудинку” (за мармуровим кар’єром), без нагляду, звичайно.

  • Петро:

    Дякую за відповідь, а в Квасах де залишали, в хазяїв? Чи є якась стоянка для авто?

  • Петро: В Квасах авто можна залишити на подвір’ї найближчої садиби або на стоянці біля готелю “Васкул” – початок маршруту на Петрос, біля мін. джерела: http://maps.google.com.ua/maps?q=N+48.16496+E+24.28232&hl=uk&ll=48.163738,24.264078&spn=0.049807,0.164795&sll=48.382803,31.17461&sspn=25.445257,67.631836&vpsrc=6&t=h&z=14

  • Dim:

    якщо хтось ровером забажає поїхати: http://www.velokiev.com/forum/viewtopic.php?f=1&t=101657

  • Максим:

    Привет из Харькова, Игорь! Все никак не было времени написать и сказать спасибо за замечательное путешествие в “изумрудное лето”. Очень хочется в Карпаты еще. Хотелось бы попасть дня на три на золотую осень в Буковинские Карпаты…
    Еще раз спасибо за чудесное путешествие на Пикуй!

  • Тетяна:

    Дякую за чудовий сайт. Відчувається, що зроблений він з любов’ю і з бажанням поділитися побаченим. А побачене заслуговує на те! Цікаві фото, дуже мальовничі і вдалі! Відвідини Ваших сторінок дарують гарний настрій! У Вас чимало пізнавальної інформації!

  • дєкувати Ігорю Меліці, є що почитати в субботу )))

    писи: радий, що задоволений ханахом з харківським корінням! )))

  • Дуже красиві місця! Ми йшли так, правда лише до г.Бребенескул.
    Дуже чекаю на фотозвіт!

  • Гуцул:

    Шапку долу перед автором! красота, яка не потребуе слів

  • Ліля:

    Привіт, мій любий швагро! Усадили маму і твою тещу дивитись кримську мандрівку. Приголомшена від дивовижної краси і витривалості команди, особливо онука! Молодець, мущинка!)

  • Олена:

    Доброго дня, Ігоре! Не втрималася, аби не подякувати Вам за такий чудовий сайт. І не лише тому, що я етнічна гуцулка і мені близьска ця тема, а головно, бо Ви дуже професійно і з думкою про людей створили і провадите цей Сайт.

    Бажаю Вам всього найліпшого!

  • Ольга:

    Доброго дня, п. Ігоре! Я захоплююсь Вашими роботами! Півроку тому натрапила на статтю з вашими фото (Хлопчик з песиком) і щоразу заходжу на Ваш сайт підняти собі настрій!!! Величезне Вам спасибі, що не зариваєте свій талант! З повагою Ольга Бондаренко

  • Наталя:

    Щиро вдячна вам, п. Ігоре, за чудові світлини і тексти, за якими вгадується людина, яка не просто закохана в гори, але яка відчуває природу і єднається з нею…

    Як працівник Карпатського НПП, впізнавала і відкривала заново знайомі ландшафти, а як музикант, слухала музику гір. Успіхів вам та нових вражень!!!

  • Grand:

    Доброго времени суток! Хорошие фото, очень интересует какой фототехникой и програмной обработкой пользуетесь, конкретно ТТХ если не секрет конечно?

  • manyaksfon:

    подивилася фотки, ковтнула слюну, змахнула гірку сльозу заздрощів…. і йду збирати рюкзак!
    як завжди, всі фото надзвичайні, але ось ця http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2011/09/Igor-Melika-14-20.08.11.17.jpg – !!!!!!!!!!!! нема слів!!!!

  • Grand: лично я использую камеру Minolta Dynax 7D, Sigma 18-125 F3.5-5.6 DC
    Постобработка снимков в ФШ классическая, без каких-либо плагинов и ухищрений.

  • Taras Dutka:

    Ігор мої вітання. Дуже гарний маршрут, та не менш цікавіший опис, мені частину також доводилось проходити.
    Чекаю на продовження розповіді та фото.

  • main_stream:

    Гори – то щирість. І повертаємось туди, щоб віднайти себе.

  • Норм:

    Прикордонник за Говерлою – то, звісно, жир:)

    Щодо Скал Смерті:
    Завше цікавило, як ці топоніми приживаються, звідки беруться? Перевал Франка, Какараза, Скали Смерті?
    Немає ніякої гори Скали Смерті. Як і Міка Маре. Є дві гори Неніська: Велика (Маре) і Мала (Міка). Мала – вища, 1820 м, Велика, 1815 – довша.

    Але знимки.. Категоричний і всеосяжний ріспект 🙂

  • Elena Y:

    Да, краса неймовірна!!!

  • Без слів! Справжній фотопохід справжніх живих туристів, які вдень не рахують кілометри, а ввечері рахують зірки… За кропітку редакцію фото (чим більшість нехтує) окреме Пасіб!

  • MOKRIZZONNI: “За кропітку редакцію фото…” – “Нічого собі – все людям” :))) По можливості роблю все, щоб відвідувачі сайту почували себе максимально зручно та комфортно!

  • angela:

    Дякую за розповіді
    дуже цікаво а фото взагалі-ШИКАРНІ!!!!
    молодці ВИ!!!!!

  • Elena Y:

    Знаешь, смотришь фотографии и не покидает ощущение того, что время остановилось…, и так спокойно и хорошо на душе.

  • andrew:

    А що це за людина?
    http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/hidden/igor-melika-mch3.jpg
    Хтось брав из собою зброю? Чи це експеримент з макетом?

  • andrew: людина зі зброєю нам невідома. Зброя справжня. Взагалі їх було декілька, молодих і озброєних “до зубів”. Всі були в однаковій формі. Рухались швидко і впевнено. На рукаві одного із них помітив емблему з головою вовка чи собаки. Ми їх зустріли на траверсі під г. Данціж. Самі були шоковані від цієї зустрічі: літо, тьма туристів у горах і тут зявляються на стежці озброєні люди…

  • Andrew:

    Швидше за все тренувалися якісь “молодіжно-патроіотичні” загони. Різнобій у камуфляжі та дивно-малочисленная амуніція.. Страйкболісти на прогулянці? 🙂

  • Sasha:

    Можливо це були страйкболисти.?

  • Masha:

    Ніч на Мармаросах…такі казкові фото.

  • Andrew:

    З якими труднощами стикалися як фотографи (камера набрала вологи в наметі, потрапив пил, закінчилися акумулятори або вільне місце на флешках)?
    И взагалі, що тягнули з собою (об’ективи, штативи, чохли, АКБ, флешки)?
    Збираюся наступного року майже тим же маршрутом йти, та вперше беру камеру із собою =) Як вберегти від вологи?
    Якісь корисні поради? ))

  • Andrew: під час походу особливих труднощів з технікою не виникало. Хоча найбільш «болючим» питанням залишається все-таки можливість зарядки акумуляторних батарей. Ми пройшли більше 100 км. високогір’ям і найближче розташовані населені пункти знаходилися 10-12 км від нас. Теоретично можна було збігати в село, щоб зарядити батареї, але ми не робили цього… Висновок: брати достатню кількість батарей/акумуляторів. Карти памяті також варто мати про запас! Щодо обєктивів, то в подібному поході їх бажано мати два: пейзажний, з широким кутом, та «портретник». Штатив беру з собою найлегший 1-1,5 кг. Хоча це більше залежить від ваших фізичних можливостей 😉

    Відносно вологи: головне берегти камеру від різких перепадів температур, які можуть спровокувати запітніння лінз зсередини обєктиву. Ну і при вологій погоді звичайно одягати на кофр камери водонепроникний чохол.

  • Дуже гарно все показано і розказано!
    Цікаво що минулого року прикордонна застава “Богдан” була занедбана і засмічена ніби нікому не потрібна! Дивно тепер бачити що вояки знову там)))

  • Я теж бачив цих людей у формі, вони ночували неподалік від нас на о.Бребенескул…Народу тоді дійсно було багато там)
    Часто дивлюсь роботи як Ваші Ігоре, так і Дениса, Сашка та Леоніда на інших сайтах по фотографії. В захваті!!! І так уже вдруге виходить що розминувся з вашою групою на гірських стежках…Тоді коли Ви заночували на г.Бребенескулі я ночував на озері неподалік від тих самих людей у формі…
    Також минулого року на Чорногорі розминулись…
    Зате бачив Вас на Молочних ріках у с.Стужиця, хотів було підійти познайомитись та засоромився)))

  • Ростислав: “хотів було підійти познайомитись” – дуже шкода, що не зробив цього, бо тоді на святі я не зустрів жодного знайомого фотографа щоб поспілкуватися та разом “пофестивалити” 😉

  • Anna:

    Ігоре, фотографії як завжди неймовірні! А на фото з зорями немов північне сяйво, дуже гарно, ще такого не бачила! Продовжуйте дивувати нас своїми фотороботами. Дякую

  • Anna:

    Ігоре, фотографії як завжди неймовірні! А на фото з зорями немов північне сяйво, дуже гарно, ще такого не бачила! Продовжуйте дивувати нас своїми фотороботами. Дякую.

  • Тоді в слідуючий раз точно підійду)))

  • Elena Y:

    Дякую за рецептик! Чекаю вечора, буду робити! Виглядає не просто смачно, а ДУЖЕ СМАЧНО )) Ловлю себе на думці, що постійно дивлюсь на годинник, не можу дочекатись 11:00, щоб покуштувати те чудо що ти приніс… :))) Коли продегустую, напишу свої враження, адже я вперше буду смакувати їстівні каштани 🙂 та й ще за таким ексклюзивним рецептом :))

  • Василь:

    Дуже гарна фоторозповідь про ваш похід. Тільки з одним не згідний, що на полонині 1000 овець, і шкода-їх колись було в 30 разів більше. А вам відомо,що таке негативне рекреаційне навантаження на природу. Там де пасеться худоба-нічого не росте. Якби ви мали уяву скільки Карпатських рослин зникає через те,що не мають місця де вирости. Вам тільки гори, а що під ногами росте не маєте поняття. Якби моя воля, то заповідником зробив усю Чорногору з Марамаросами з жорстким конролем відвідування туристів і забороною випасння на полонинах худоби.

  • Василь: дякую за коментар, Василю. Якщо ви уважно читали, то на рахунок «1000 овець» – я лише процитував слова вівчарів з пол. Щавник. Тому, вважаю, що лекцію про збереження карпатскої флори першочергово потрібно провести саме з ними…

    Щодо «не маєте поняття, що під ногами росте» – я б не став так категорично заявляти, тому, що особисто я давно з цікавістю вивчаю та досліджую флору Українських Карпат. Корегувати ж потоки туристів через заповідні зони та визначати кількість худоби на полонинах – на жаль не в моїй компетенції.

    З свого боку, перебуваючи в гірській місцевості намагаюся займати природоохоронну позицію та дотримуватися відповідних правил поведінки, особливо у зонах природно-заповідних територій.

  • manyaksfon:

    “Коли продегустую, напишу свої враження”….
    з 11:15 чекаю Ваших вражень, аби знати чи варто ускладнювати собі життя пошуком їстивних каштанів у Чернівцях 🙂

  • Bas:

    Невже й ніч зроблена Sigma 18-125 F3.5-5.6 DC
    Дуже гарні роботи

  • Bas: ви недооцінюєте Сігму 🙂 хоча зорі справді знято іншою камерою з іншим об’єктивом

  • Elena Y:

    Приношу свої вибачення за непунктуальність!!!
    Стосовно каштанів, смакота дійсно неймовірна, щось нагадує смак орішка в поєднанні з картоплею, тільки солодко-п’яною. Дуже незвичний, як на мене, і цікавий смак. Це варто самому покуштувати. Думаю будете чудово вражені)))

  • manyaksfon:

    дякую 🙂

  • Bas:

    Ви не відповіли на питання, так яким же зроблена ніч ?
    Хочу предбати Nikon 35mm f/1.8G AF-S DX Nikkor тому й питаю

  • Bas: параметри зйомки для ФОТО-1: Canon 5D Mark II + Canon 17-40/4L (f4, 17 mm, 30 sec., ISO 5000)

    Параметри зйомки для ФОТО-2: Canon 5D Mark II + Canon 17-40/4L (f4, 17 mm, 30 sec., ISO 4000, one frame)

  • Bas:

    Canon 17-40/4L ХИТ

  • “Свято сиру і вина” у Львові через несприятливу погоду перенесено на 21-24 жовтня 2011 р.

    “У зв’язку з прогнозованим різким погіршенням погоди Свято сиру і вина переноситься на 21-24 жовтня. Приносимо вибачення. Зате святкувати будемо на один день довше”, – зазначають організатори.

    Раніше повідомлялося, що захід має відбутися 7-9 жовтня у Палаці мистецтв. Організатором свята виступила компанія “Дік-Арт” спільно з Львівською міською радою.

  • Oksana Golovchuk:

    Дивилася і читала Ваш сайт. Ви дуже здивували. Й справді, фотописьменник! Багато вишуканості і філософії. А може філософської вишуканості. Знаєте, я Вам дуже вдячна. Ви – один з тих людей, які з’являються несподівано і нагадують: життя – це дар!

  • Эта фотоэкспедиция для меня стала первым в моей жизни походом в горы и знакомством с Карпатами. Я и предположить не мог, насколько красивыми и разными могут быть Карпатские горы. Для меня этот поход – своего рода посвящение. Здесь я впервые узнал, что такое жизнь в палатке, самая вкусная еда из котелка и удивительной красоты рассветы и закаты в горах. Я верю, что совсем скоро я снова смогу вернуться в Карпаты и открыть тайны гор заново. Спасибо вам, Игорь!

  • Ти ба яка дивина 🙂

  • Гм. Таке хоч бери та їдь :)))

  • Дивлюсь твої фото й думаю “Так гарно що краще бути не може”
    Але ти викладаеш наступні і я розумію що таки ні може бути ще гарніше 🙂
    Цей фотозвіт просто БОМБОВИЙ!!!!

  • Знову був дощ? 🙂
    Чогось мене це навіть не дивує :):):)

  • Мама Надійки:

    Велике, велике дякую. Так тримати надалі.

  • Lyudmila Yemelyanova:

    Даний рецепт бограчу користується неабиякою славою і попитом 🙂 Сама собі заздрю, що мала нагоду спробувати його в авторському виконанні :))

  • Бограч Party на форумі “Бескид.lviv.ua”

  • Взимку ці місця не менш привабливі та чарівні: ЗИМОВИЙ КУКУЛ

  • Денис Кривий:

    То я бачу, ти всі полонини за раз на Кукулі пройшов 😉 от молодець) кльово там, а ми збираємось на грудень 🙂 в минулому році там на Озірній святкували Міжнародний День Гір, сподіваюсь, що й цей раз так само туди попадемо 😉

  • manyaksfon:

    Назва хребта приваблива така, раз почув – не забудеш, не сплутаєш. не раз задумувалася, звідки назви хребтів, полонин, вершин? інколи назви самі за себе говорять (петрос – кам`янистий, наприклад), інколи – можна дофантазувати, як і Кукул, доречі 🙂 кукул – чоловік кукушки! не одна я так придумала :)) до мене то записав зі слів своїх предків Петро Шекерик-Доників у своєму романі “Дідо Иванчік”:
    “зазуля хоть файна, але дуже погана на сумліннє, бо утопила свого чьоловіка Кукула через любаса Тришшюка. Через ототу мізерійку мижи потєти, шо лиш дінницями водно штєт,лєшуючі за гадєв, аби її заклєсти, шоби біршя не виросла. І йиго Бог заклєв, шо він бірший ни виростет за тото, шо він намовив зазулю утопити Кукула. Тай зазулю Бог заклєв, шо уна лиш до Ивана Купала куєт, а витак до Благовішіня німієт тай мусит жити з Тришюком, хоть би вже й ни рада.”
    збрешу ,як скажу, що розумію все дослівно :)) але суть зрозуміла, правда? 😉

  • Я взагалі думав шо зорянки плівковим хвотіком зроблені, і не виключно шо СФ (враховуючи цілу плеяду фотомайстрів в цьому поході). Занадто екстремальні умови для маленької матриці. І відповідний результат був би… Вихід то є у вигляді f1,2 але це вродє оффтоп :))

  • manyaksfon:

    Головне не сказала! Ех, заздрісно ви сходили!
    Опис, фотографії, як завжди неймовірно 🙂
    Маленькому Ігорю дякуємо за дрова – ми їх сухенькі, позбирані, наламані, поскладені палили наступними вихідними. Після себе теж назбирали, наскладали 🙂

  • Bogdan Okreglicki:

    Szedłem ta trasa z Woronienki przez Kukul i Kozmieskią do doliny Foreszczenki. Szczegolnie za Kukulem, na Krywych Hedjach jest to uciązliwy i nieefektowny kawałek. Gora – dol, gora – dol po 50 do 100 m przewyzszenia za kazdym razem. Ale sama trasa warta jest polecenia jako wycieczka z dobrym dojazdem i widokami na Czarnohore i Gorgany.

  • Шикарные снимки, интересный рассказ. Был в тех краях в августе, ни на секунду не жалею, а после вашего отчета – еще раз захотелось :)))
    Хотел бы спросить по железу: http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/hidden/igor-melika-mch9.jpg
    С какими “ногами” ходили под эти цели? Про вес понимаю, но может уже есть предпочтения ? Буду признателен за ответ.

  • Максим max-men: тяжелый штатив в горном походе быстро надоедает. В противном случае тебе придется быть в роли “шерпа” 🙂 Как правило в ФОТОтур берем лёгкие штативы весом от 1 до 2 кг. Именно в этой фотоэкспедиции использовались модели: Velbon Ultra MAXi-M, Velbon CX-560, Velbon Sherpa 750

  • спасибо за совет
    я смотрю у вас все очень серьезно – и штативы, и градиентные фильтры и свет и цвет.
    вот бы попасть к вам в поход
    насколько реально в будущем-текущем году?

  • Максим max-men: “вот бы попасть к вам в поход” – не вижу для этого никаких препятствий 🙂 Походы (фототуры) проходят круглый год. Расписание ФОТОтуров постоянно обновляется: http://igormelika.com.ua/uk/shhodennik-mandrivnika/kalendar-mandrivnika (раздел “Заплановані маршрути”). Остальные интересующие подробности – е-мейлом.

  • Женя:

    Класний сайт, фотки, подорожі. Сам таке люблю – подорожувати та фотографувати природу, навіть думав теж створити такий сайт. Про Боржаву все дуже знайоме, бо сам з товаришем ходив цього літа туди на чорниці 🙂 Так тримати!)

  • Клята моя чорна робота – все золото проспали мої блакитні оченята ((((: І шож це мене тепер такоє зеленоє душить, А?

  • Максим max-men, невже я тебе вже встиг замордувать голодом? А я ж тіко починав…думав станеш парахвіянином в моїй церквушці :)))

  • Elena Y:

    Ой, як український наркотик смачно виглядає!!! Хочу, хочу…)))

  • Кльовий був похід;)
    але саме козирне – то гриби;))) хтіли макарони з грибами, а вийшли гриби з макаронами;))
    Максим max-men: “вот бы попасть к вам в поход” – тююю – то ж простіше простого;) наплічник взяли і погнали;)))
    Ігоре, як завжди, гарного звіта написав;))

  • Igor Melika спасибо. почитаю, ознакомлюсь
    MOKRIZZONNI )))
    я наверное вовремя сбежал ))) хотя намека на голодание даже не было , а вообще – очень круто сходили. Так всегда – пока в походе думаешь хватит, а когда домой приходишь – снова охота в гору,в воду,грязь, и голод.
    Вот сейчас собираю вещи в п.Красную – буду там нырять )))
    Может с ребятами как то сходим все вместе? Авось они нам секрет какой то своих мега фото расскажут ? )))

  • max-men,нє..я вже застарий брати оточуючих сікрєтним ефектом “vibrance+100″…мені вже смислів та заглиблення хоцца.Для цього тра..сам знаєш шо…нікого не тра.

  • Прошу вранішних вибачалок -“ефект” отой на публіку “vibrance+100″ я відношу до одного з учасників,на фотосторінку якого перейшов звідси..не до всіх шановних колєг!

  • MOKRIZZONNI: так ми тобі і повірили :))))) Все ок, “на вкус и цвет…” 😉

  • Наташа Кермач:

    Дякую за цікаву розповідь. Я досить часто буваю там влітку. Це дійсно прекрасна та дивовижна місцевість в якій, побувавши хоча б один раз, неодмінно хочеться бути вдруге.., в третє….. З нетерпінням чекаю літа!!!

  • Надія:

    Щиро дякуємо за Чудові фото наших краєвидів!!! Змонтовано і описано професійно. Серце радується за Вас. Ми з сімєю насолоджуємось переглядаючи фото. Успіхів!!!

  • Також брав участь у цьому фотоконкурсі, в якому мій скромний “ФОТОшедевр” зайняв призове місце 🙂

  • manyaksfon:

    http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/02/122.jpg люблю вітер на фотографіях – вони одразу стають справжніми.
    http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/02/37.jpg – ух ти!

  • main_stream:

    Гарна руда осінь!!! А скелі повністю компенсують плавність ліній хребта.

  • Я би навіть сказав шаолінська осінь! :)) Дуже шкодую, що не зміг піти з вами. Дуже цікаво проходити ті самі маршрути, але о різній порі року. Цікаво спостерігати, як все змінюється!

  • Юрій Сазін:

    Дуже приємна подорож, дякувати Ігорю 🙂

  • Сашко:

    Природа на фотах (а что уж говорить о том, как Игорь в этом купаясь впитывал и впитывал тоннами впечатлений…) – потрясающе горящщая, бьющая ключом всех цветов радуги…. гут….

  • Ігоре, будемо раді Вас бачити 🙂
    до речі, також ми анонсуємо 16 листопада нову форму онлайн-спілкування з відвідувачами сайту і любителями Карпат – проводимо facebook-конференцію. Заходьте, залишайте запитання (можна це робити вже зараз), 16 листопада стартуємо о 12 годині https://www.facebook.com/event.php?eid=231849560210425

  • yaroslav:

    Все було просто клас. Вдячний всій компанії за проведений час та враження, окреме спасибі Ігорю.

  • Irina:

    Дуже гарно! Дуже-дуже!

  • Elena Y:

    Очень и очень красиво! Да что там красиво, грандиозно!!!!

  • Дуже гарні фото і звіт !!!
    Інколи лінюсь витягнути фотоапарат і клацнути ….

  • Суничка:

    Чудово, Ігор!!! Як завжди! читаю і відчуваю, ніби я там … Вдихаю осінній запах гір.. Дякую!

  • Бармалейка:

    Знаєте, буває таке, що коли дивишся на фото чи малюнок, здається що бачиш продовження, ніби жива картинка. Я коли дивлюсь на фото з палаткою, то мені здається, що я там. І палатка дуже на нашу схожа:
    http://igormelika.com.ua/wp-content/gallery/verxovinskij-vododilnij-xrebet/igor-melika-29-30-10-11-37.jpg
    Ігоре, дуже гарні дні ви вибрали для походу. Фотки – супер!

  • Звіт про ФОТОтур Кримським півостровом за 2011 рік:
    ЧАСТИНА ПЕРША, ЧАСТИНА ДРУГА

  • Галка:

    Как же хорошо!!! Звенящая красота! Сразу так домой захотелось… 🙂 Спасибо! 🙂

  • Anna:

    неймовірно! такі кольори.. лише природа може таке створити. Ваші світлини максимально передали всю ту красу!

  • Отличные фотографии… Местами очень напоминают наши предгорья и высокогорья…

  • Чудесные фотографии и все за два дня! Отлично… Фото “Осінній ранок” напомнило мне http://orient-tracking.com/Images2/Himage2/evo1.jpg

    Похоже, что мы работаем в одном направлении)))

  • joeandex: вот бы друг к другу в гости сходить 😉 имею ввиду в фототурпоход…

  • Фестиваль молодого вина “Закарпатське божоле-2011”, який вже став в Ужгороді традиційним, дещо порушить свої традиції. Свято, яке заплановане на 19 і 20 листопада, відбуватиметься не просто неба (звичайним місцем прописки фестивалю була вулиця Волошина), а у старовинних підвалах. Молоде вино дегустуватимуть у “Винному льосі” – так називають будівлю, розміщену в самісінькому центрі міста на вулиці Ракоці.

    Тут прекрасне місце, це пам’ятка архітектури 17-го століття, тут неперевершена атмосфера, однак довгий час ці приміщення були занедбані. Зараз там кипить робота, готується місце. При чому всередині льоху буде виключно вино. Ми не пустимо туди ні з медом, ні з шашликами, це все буде на вулиці, там же буде концерт самодіяльних колективів, заявив організатор фестивалю Божоле-2011 Олександр Ковач

  • manyaksfon:

    а всі знають, шо Жаб,є, то теперішня Верховина?
    “Верховина (до 1962 р. -село Жаб’є, польською Zabie) – адміністративний центр Верховинського району. Стара назва Жаб’є. Згідно з народним переказом першим поселенцем у цих місцях був Яким Жабка, тому селище назвали Жаб’єм (згадується у 1424 р.). Перейменоване у 1962 році відповідно до свого місцерозташування: “верховиною” називають високогірну місцевість у Карпатах.” http://ikc.if.ua/celo.html#10

  • Також дивіться та читайте: ЗАГАДКА ГОРИ “ПІП ІВАН”

  • Дуже пізнавально! Є багато нових для мене фактів та згадок. Дякую!

  • С.Слуцький:

    До сліз розчулює текст:
    “На основі звіту О.Орлова президія АН УРСР постановила: Карпатську астрономічну обсерваторію (саме таку назву отримала обсерваторія на горі Піп Іван) передати до складу АН УРСР (відповідно до постанови РНК УРСР від 2 січня 1940 р.).
    Директором Карпатської обсерваторії був призначений академік Олександр Орлов. Але в подальшу долю Карпатської обсерваторії втрутилася Друга світова війна”.

    Таке, начебто Друга світова війна почалася в 1941 :)))

  • С.Слуцький:

    Файна стаття. Красно дякую

  • До manyaksfon:
    1. Петросул (вершина поряд із Петросом) по-українськи – камянистий. А Петрос – камінь.
    2. Помилка в трактуванні цитати із Шекерика. Там є: …“зазуля … утопила свого чьоловіка Кукула”. ЗАЗУЛЯ!, а не кукушка! Не було і нема в українській кукушка. Тому, якщо керуватись Вашою логікою про походження, то мало би бути ЗАЗУЛЬ.

  • manyaksfon:

    О, Володимир, Ви, звісно, праві відносно “петроса” і “петросула” 🙂 клята латина…
    а щодо “зазулі”… покажіть наукові трактування Шекерика і я задумаюся. А доти, трактуватиму так, як мені бачиться. Я своє трактування не нав,язую нікому.
    Шекерик писав про Кукула, чоловіка Зазулі. в контексті зрозуміло, що мова саме про птаху зозулю (кукушку).
    Шекерик не писав літературною українською мовою. тому, думаю, він і не переймався тим, що нема “кукушки”, а Кукул є, як не переймалися і ті, з чиїх слів він то записував 🙂
    Кста, я не цитату трактувала, а приводила цитату в підтвердження свого трактування.

  • Гість:

    Шановний С. Слуцький а в якому році Друга світова війна прийшла на наші землі????

  • оля:

    Гарна розповідь сама тиждень тому побувала на горі Кукул, дорога до неї і краєвиди дуже гарні :))

  • Володимир Собашко:

    Вернулисьте, п. Ігоре, туристам дуже цікаву і дорогу старовину!
    Єк колис наші дєді кєжко працували. Єк за зароблені надривною працею злоті купували кішницу, маржину і всєке добро. А тепер в Буковелі? Землю продали, а чи пішлі ці шалені доляри на добро? Іномарки дітям купили, горівки дудлили. Де ті іномарки? Вже багато побитих, а грощі пропиті. Розлізлося помежи пальці. Пропала і споконвічна назва урочища і гори БУКОВЄЛ. Тепер ця гора вже на мапах БУКОВЕЛЬ. Хоча я певен, що ВР не затверджувала такої зміни. Курорт власники можуть називати як хочуть, але міняти географічні споконвічні народні назви – тільки із дозволу ВР.

  • Vova Yarosh:

    Дуже цікаво, завжди коли ходиш Карпатами хочеться розказати якусь історію чи легенду про те місце де ночуєш, проходиш, тепер буду підкованіший 🙂

  • AA:

    Багато цікавих моментів з життя обсерваторії взнав для себе. Цікаві фото.
    В той же час, в статті багато плагіату. Чи то так задумано? Як на кандитата історичних наук, варто давати посилання звідки взято той чи інший матеріал, і на висловлювання інших авторів.

  • AA: в останньому абзаці статті зазначено: “З цією метою вивчалися різні літературні джерела щодо даної теми….. й на основі експедиційно доповненої джерельної бази було здійснено цю історичну реконструкцію будівництва”.

    Використана література:

    1. Бойчук В. М. Дивосвіт. – Видання третє, доповнене. –
    Вижниця: Черемош, 2008. – 100 с.
    2. Ватаманюк Дмитро. Піп Іван. Релігійні мотиви у
    назвах Чорногірських вершин // Гуцульський калєндар. –
    2006. – Випуск 11. – С. 60–62.
    3. Ґулюк Ю. Жаб’є. Історичні розповіді від часу за
    люднення цього краю до 1939 року. – Верховина: Гуцульщина,
    2004. – 176 с.
    4. Зеленчук Ярослав, Григорчук Петро. З історії Музею
    Гуцульщини в Жаб’є–Ільцях // Українознавство. – 2009. –
    № 2. – С. 225–260.
    5. Зеленчук Іван. Остання власниця полонини Попіван /
    Газета «Верховинські вісті». – 2004. – 2 квітня.
    6. Зеленчук Іван, Зеленчук Ярослав. Як будувалася
    обсерваторія на горі Піп Іван / Газета «Верховинські вісті». –
    2008. – 25 липня.
    7. Зеленчук І. М., Зеленчук Я. І. Спогади Михайла
    Зузяка – українця, котрий в числі перших брав участь у
    боях Другої світової війни // Українознавство. – 2009. –
    № 4. – С. 306–309.
    8. Зеленчук Іван. Обсерваторія на Попівані / Газета
    «Верховинські вісті». – 1998. – 24 липня.
    9. Зеленчук Іван. Замок на Попівані. Можливості ком
    плексного використання всього Чорногірського масиву
    Українських Карпат // Наше небо. – 1999. – №2. – С. 6–8.
    10. Карпати – «Зелене Серце» Європи / Упорядник
    А.Олешко. – К.: Мінприроди України, 2005. – 104 с.
    11. Клапчук В. М., Клапчук М. В. Туризм та відпочинок
    у долині Верхнього Пруту (Історичний екскурс) // Етно
    культурна та природна спадщина місцевих громад як
    складові розвитку туристичнорекреаційного потенціалу
    Карпатського краю: Матеріали науковопрактичної
    конференції 27 липня 2007 р. – Яремче, 2007. – С. 99–108.
    12. Кононенко П. П. Українознавство: Підручник для
    вищих навчальних закладів. – К.: Міленіум, 2006. – 870 с.
    13. Крохмалюк Роман. Не забуваймо старовинних
    гуцульських назв // Гуцульщина. – 1986. – Ч. 6. – С. 9.
    14. Кононенко Тарас, Дідух Людмила, Терлецький
    Віталій, Таровська Олена, Мартинюк Анатолій. Україно
    знавство ХХІ століття – філософія нового, відкриття та
    винахідництва // Українознавство. – 2008. – № 4. – С.132–140.
    15. Мистець Дмитро Пожоджук / Упорядник Борис
    Кушнір. – Тернопіль: Лілея, 2000. – 304 с.
    16. Нагірний Мирослав. Ворохта – перлина Карпат. Мате
    ріали до історії. – ІваноФранківськ: МістоНВ, 2007. – 128 с.
    17. Народ про Довбуша: Зб. фольклорн. тв. / Упо
    рядник Віктор Тищенко. – К.: Наукова думка, 1965. – 290 с.
    18. Ситник Костянтин. Настав час біології та
    медицини // Науковий світ. – 2010. – № 6. – С. 3.
    19. Olszanski Marek, Rymarowicz Leszek. Powroty w Czar
    nohore. Nie tylko przewodnik. – Pruszkow: Rewasz, 1993. – 254 s.
    20. Midowicz Wladyslaw. O Bialym Sloniu na
    Czarnohorze // Plaj. – 1988. – №2. – 112 s.

  • Норм:

    to Гість 19.11.2011 at 16:20
    На Ваші – хто його знає, а на наші перші бомби Другої Великої війни впали о 06:15 1-го вересня 1939 року

  • …та найголовніше, на мою думку, це те, що дослідники встигли поспілкуватися з учасниками та очевидцями будівництва обсерваторії і дослівно, без спотворень, занотувати безцінні історичні факти!

  • manyaksfon:

    зараз та обсерваторія, як компас, впізнавана звідусіль, орієнтир… а колись тих зубчиків на вершині не було. чомусь саме фотографія без неї вразила найбільше 🙂 розумію, що побудовано то було відносно недавно, але не приходило в голову чомусь, що ще можна знайти живих очевидців і почути деталі, яких не прочитаєш в жодному офіційному документі!
    дякую

  • …(як-от карта Боплана, видана в 1651 р., де вже зустрічаються назва Чорна Гора та поселення біля неї: Устєріки, Довгополе, Ясіня)… тут Ігор, я просто підмітити хотів,як на мене малось напевне на увазі якесь інше місце – бо Устєріки, Довгополе і Ясенів (бо Ясіня аж на Закарпаттю) то все на злиттю Чорного і Білого Черемошу (знов Чорний і Білий як там про тих богів) а це Синиці (Синиці – бо вони вкриті ялиновими лісами і постійно сині виглядають) та й часи майже Довбушівські, а в той час і поселень які ближились до Чорногори було багато. До речі на Синицях і ті самі Довбушеві печери (розлом) каміння фист моцне, навпроти Ігрець,за ним Тернашори, і Писаний тут же і Сокільский тут.
    До речі пам”ятаєш, я розказував, що Попіван то похідне від Попиван, та й місцеві кажуть з діалектом “…на Попивані”, тобто від слова попивати, пити. Мій прадід, та й дід розказував, шо лиш як на Попивані сіла хмарка, то треба йти громадити сіно і готуватись до непогоди,а жили вни в Синицях так шо від Стайні всі навколишні хребти видно і Чорногору і Чивчино-Гринявський масив і Буковинську сторону. Через то гору й називали Попиван, шо вона з хмар воду п”є, та і зараз там в добру погоду попасти проблєма деколи. Ніби сонячно і гарно, а тут за пів-години і гроза і сніг може бути.

  • Дивився фото, і здалося що в Ігоря якісь особливі стосунки з Карпатами. Звісно, хто був Карпатах, той якусь їх частку забирає з собою (в серці). Але я маю дещо інше на увазі: дуже багато походів і дуже багато гарної погоди, яка сприяє фотографії. Всі розуміють, що камера знімає те, що бачить фотограф. Але дивився фотозвіти і виникало відчуття, що Карпати самі наче повертаються до Ігоря обличчям, показуючі всі свої усмішки, розкриваючись у всій красі. Я не містик, але не можу позбавитись відчуття, що Ігоря наче було обрано. Маю на увазі, як фотограф обирає собі якусь модель для зйомки, так і Ігоря наче обрали Карпати, щоб він робив їх фото…

    …Перечитав, що сам написав, наче маячня якась, але ж ні – все так! Сам знімаю, не раз був в Карпатах. Але ваші фото дуже вражають, викликають натхнення та позитив… Ваші фото живі… в них є чарівна Поезія.

  • Микола Гешта:

    Пишу під враженнями ваших краєвидних фотографій та майстерно написаних описів мандрівок. Вельми вдячний за такі описи. Я як турист з невеликим досвідом який проявляється у близько 30 галочках на карті карпат побував у різних частинах цих чарівних горбів. Читаючи повні описи маршрутів згадую як то було в мене. Наразі дожився до дзеркалки і маю декілька фотографій з “Боржави та Івана” – оцінюючи ваші світлини то відчуваю ефект “ВАУ”. Насправді дякую що ви є і є на кого рівнятися!!!!

    З найкращими побажаннями у нелегких пейзажних походах – Гешта Микола

  • maxxim:

    Афигенно!!!!!!

  • Боршош Ярослава:

    Вдивляючись в таку красу
    Ти розумієш – хочу жити!
    Не кожен може бачити красу,
    Не кожен може відтворити.

    Мої легені наповнились повітрям,
    Мов я його вдихнула з тих країв
    Де чисте небо поміж віттям,
    Там мабуть кожен побувати б захотів.

    Нехай Вселенна Вам дарує сили,
    Щоб радість Ви знов дарували нам,
    І довели: у світі все красиво,
    І вічне, мов душевний храм 🙂

  • Sashshshs:

    КРАСОТИЩЩЯ

  • Файні фото!!!
    Як драбини на тій вежі? Ми були за потужного вітру, не ризикнули лізти, бо її розхитувало неслабо. Ще й вгорі щось калатало (схоже, що відірвана секція)
    А з вершечка вежі Вільшанське водосховище не видно?

    Манчул – то окремий хребтик. Навряд чи його можна віднести до Красної, бо сідловина між ними дуже глибока. Туди ще не ходив?

  • Haidamac: драбина на вежі ніби ціла… єдине помітив, що болти на деяких стиках конструкції повилітали і від того на верху все хитається. Водосховище з вежі не видно імовірно тому, що в ньому майже немає води, до того ж коричневе дно водойми напевно зливалося по кольору з осінніми деревами (ФОТО) Чекаю снігу, щоб відвідати Манчул 🙂

  • Всеволод:

    Кожного разу читаю з насолодою публікацію!
    Про фото окремі слова подяки – декілька разів можна переглядати окреме фото.
    Щоразу щось нове, цікаве…
    Попередня підбірка фото плюс стаття – Золота осінь на Полонині Красна -ЦІЛЮЩИЙ БАЛЬЗАМ для душі. Щиро дякую!

  • Дякую за чудову статтю!
    Ігоре, а коли то ти знімав обміліле водосховище? Часто так рівень води падає?

  • Haidamac: за останні роки водосховище обміліло до критичного рівня.
    Ці світлини були зроблені мною в жовтні 2010 року:
    http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/10/Igor-Melika-16-17.10.10.-3.jpg
    http://igormelika.com.ua/wp-content/uploads/2010/10/Igor-Melika-16-17.10.10.-6.jpg

    Повноводним “озеро” було до в 2004-2006 років. Нині його замулене дно скоріше нагадує пустелю. Однак навесні водойма все-таки заповнюється водою і лише тоді водосховище набуває справжнього мальовничого вигляду. Однак цю мальовничість псує бруд і пластик, який потрапляє до водосховища в основному з “верхніх” сіл Міжгірщини…

  • Ігор:

    Гарна фоторозповідь. Особливо фото зубниці, білоцвіту весняного, калюжниці, первоцвіту. Найбільше мені подобається коли люди, що ходять в походи фотографують не тільки краєвиди, але й флору і фауну(і знають що це). Знаю таких інтелектуалів, які знають майже все, що росте у Карпатах. Не терплю таких туристів, які ходять тільки ,,бухати,, і їсти шашлики, а все довкола спалюють і знищують і мусорять як неандертальці.

  • Ігор:

    Людству нічого доброго не світить з його зажерливістю, байдужістю і злом. У власних відходах воно виродиться, згниє і засмердиться. Природа з часом відновиться, а від людей і сліду не залишиться (згідно сучасних даних кожний вид ссавців живе приблизно 2,2 млн років). Людина ж значно прискорює свою загибель.

  • Цього літа (2011 р.) відвідав ГЕС, біля кемпінга спускалися до води. Води було дуже мало, вигляд жахливий – болото, мусор. Місце для фото не міг вибрати. А ось коли водосовище повне – це справді гарно, особливо з гори.

  • Igor Tailwind:

    Балдеть!…

  • Vsevolod Parypa:

    Твої світлини вирізняються і будуть вирізнятися унікальністю, образ кожної фоотокомпозиції неповторний – кожна неначе живе створіння має живу душу, неговорю про колір, свіло, тінь – вони часто “виносять” мій мозок, плавлять душу, настрій…

  • Верислав:

    Шановні організатори фестивалю!
    Я з Черкащини. Хочу приїхати не стільки скуштувати скільки представити саморобні дробилки для чавіння винограду. Сам роблю вино близько 20 років, почав робити обладнання, коли вийшов на об”єми більше 200 літрів. Є ручні та еликрифіковані. Можу продати виставкові екземпляри. Чи знайдеться для мене місце?
    Буду вдячний за відповідь
    Верислав

  • Верислав: телефон оргкомітету 03131-2-23-09

  • manyaksfon:

    що ж… і пів-року не пройшло, а я спробувала приготувати каштани за цим рецептом!
    тільки за те, що ті каштани приїхали з Закарпаття, побували на День гір (11.12.11) на г.Чорна Клива, в справжнісінькій зимі і після таких мандрів потрапили до мене на кухню – вони вже смачні і надзвичайні!

    в запропонований рецепт моя буковинська душа і відсутність простої горілки в хаті, внесли свої корективи :)) замість горілки був самогон! горіло класно!!! але присмак у карамелі таки був… :))

    як відкинути отой “цікавий” присмак самогону, то все вдалося, тільки цукру замало всипала :))

    вопшем, перший блін, ой, порція каштанів, вийшли комом! але завтра (я ще маю добрячу жменю каштанів), я точно зумію зробити все бездоганно :)) тільки думаю спробувати коньяк… :))

  • Хто б що не говорив про красу гір, але акція без бограчу була б не повна 🙂 Бограч був знаменитий!
    Всім дякую за компанію, особливо Людмилі Ємельяновій та Ігору Меліці

  • manyaksfon:

    та-а-ак, дійсно, бограч смакував на славу! це цілковита заслуга шеф-кухара! а також решти 17-ти людей, що створили незрівнянну атмосферу, без якої бограч таким смачним не вдався б ніколи! 😉
    Тарасе, дякую за подяку 🙂 думаю, позитивні враження варто закріпити найближчим часом в наступній спільній мандрівці 😉

  • Символічна описка, Люда – manyak…:) а мандрівки будуть, я тобі це обіцяю 😉

  • manyaksfon:

    символічно – свідома описка )))
    думаю, тебе на обіцянках ловити не треба – просто сказаного слова достатньо, шоб стати реальністю.

  • Ymka:

    Все було просто СУПЕР!!! Переглядаю фото кожен день і думаю, як же нам пощастило – компанія, погода, кухня, час і місце. Дякую всім за участь.

  • Крутий звіт 🙂
    незабутня подорож напевно була

  • Бограч PARTY до Міжнародного дня гір: ФОТОЗВІТ (Карпати, грудень, 2011)

  • Сашко:

    Ты один и лучших, мною встречаемых фотографов, Игорёк…. респект за фоты и отчёт, да и ребятам, что фотали с тобой – тот же респект, рад за вас, ваше празднование и погоду, что вам поконтрастила… 🙂 🙂

  • Burs:

    отак треба відзначати день гір )) взимку в горах доводилося бувати, у великій гарній компаній в горах також (і з деякими учасниками цього походу теж), бограч коштував, будь що з цього уже кайф, а все це в купі ну це просто АААААА нема слів, мене аж щира українська жаба почала душити))
    Ігоре, дякую за чудовий звіт

  • Іринка:

    круто… класні фото.. відчувається атмосфера походу… щиро заздрю.. молодці:)))))
    сподіваюсь колись приєднатися до вас

  • Slavekfox:

    Ці збирачі ліпше би рвали рекорди по збиранню сміття, що лишають після себе і менше би полонини нищили… Я би хотів бачити де в Європі таке є, комбайнами збирати афини… Ну що у нас люди живуть тільки одним днем а про завтра: та якось буде, от вам і закарпатське ядро інтелекту…

  • LeLe:

    Всім привітик! Кожен раз закохуюся в гори по-новому! А все це завдяки людям, з якими ходиш в похід! Адже саме ви, друзі, зробили його незабутнім та незрівнянним! А дякуючи Бограч-паті, взнала, що мандрівка може бути ще й СМАЧНОЮ 🙂
    Велике спасибі всім за прекрасні фото, а Ігорю ще й за чудову розповідь, бо з плином часу спогади тьмянітимуть, а ця сторінка нагадуватиме мені, що інколи треба просто зробити один крок, щоб потрапити в казку 😉

  • Anna:

    Молодчинки!! Фото і опис чудові! Святкування Дня гір бачу вдалось на славу! Заздрю вам:)

  • Убий-Вовк:

    Супер!!!! Классно прогулялись!!!

  • Олег Автомонов:

    Молодцы! По-белому завидую 🙂

  • Ігор Сурла:

    Дуже вдячний Ігорю та Люді за організацію «Бограч PARTY»! Для мене, цей похід став подією 2011 року. Я перший раз, зимою, в компанії чудових людей, сходив в наші Карпати. Маса незабутніх вражень та емоцій!!! Зараз живу надією, ще раз повернутися в ту чудову, зимову казку карпатських гір…Особлива подяка Олегу та Люді за допомогу в підготовці до походу та в наданні екіпировки. Вітаю всіх учасників акції та не байдужих з днем Святого Миколая і з наступаючим 2012 роком!!!

  • Kuzyaka:

    Круто. Треба повторити (тепер з нами). Давай ся чути))))

  • Игорь Тайлвинд:

    Чумачєччяя бограч пати)))
    Приємно знаєш спостерігати справжню зимову казку з вовками!…..десь у хащах міських джунглів під музику Каччіні – Аве Марія……)))

  • Игорь Тэ-д:

    І ще так і хочеться додати словами з пісні про твій щоденник
    Я ведь давно эту белую книгу читаю…….., этот с картинками вьюги старинный букварь!…
    Все круто, що там говорити – життя як мандрівка
    З наступаючим, Ігорку!

  • Azimut.tr:

    Що ж Ви робите?!!!!!!! :-))) Ну не можна ж тааак. Такі речі треба викладати потрошку!!!! -малими дозами, бо від передозування можна і вмерти з голоду. ПАМ’ятайте, передозування шкодить нашому здоров’ю (тих, хто там не був). Я ж не пішов на роботу через ті фото. ЖАБА Їсть. :-))))))) З наступаючим Новим роком!!! Удачи і хорошої погоди всім мандрівникам на ближні років так 50. Слів нема, краще ще подивлюсь.

  • …було файно, факт! 🙂

  • Раміна:

    Ігоре, Ви раптом не плануєте новорічне бограч-паті десь у районі Квасів, а може й на Свидовці?)) Залюбки б приєднались до компанії!))

  • Ваш сайт, Ваші фото, Ваші подорожі – справжній еліксир на душу…
    Вважаю, що Ви та Леонід Тіт з Романом Печижаком – кращі фотохудожники Карпат!

  • Inna:

    Пане, Ігорю, моє шанування. Вражаючі фото. Це дійсно спрвжня гірська феєрія. Приєднуюся до слів попередніх авторів. Чудова акція в Міжнародний день гір. Через Ваші фото я побачила ІНШІ ГОРИ. Спасибі Вам. Гори люблю. Вивчаю життя людей в горах. Будемо раді бачити Ваші світлини чи фоторепортажі в нашому журналі Гірська школа Українських Карпат. Заст . гол. ред. журналу – Інна. З наступаючими святами.

  • Раміна: найближчий бограч-паті буде на Різдво (Косівський р-н), але в доволі вузькому колі друзів. Загальнодоступне ж туристично-кулінарне свято «Бограч PARTY» планується на кінець січня-початок лютого, залежно від погоди і кількості бажаючих. Конкретні дати згодом будуть опубліковані в «щоденнику мандрівника» в розділі «заплановані маршрути»

    Inna: Карпати – наш спільний дім! Із задоволенням приєднаюся до творчої групи журналу.

    Всім дякую за теплі відгуки та побажання!

  • LaraBel:

    Чудова розповідь і фото!

  • manyaksfon:

    “Всім дякую за теплі відгуки та побажання!” – звучить як: “дякую, гості дорогі, що заходили…” :))

  • Василь Кіш:

    Надзвичайно красива галерея фото. Від автора є що повчитися. Ато живемо поряд з такою красою і не завжди вміємо нею насолоджуватися (у значній мірі говорю і про себе).

  • ФОТОрепортаж з минулорічного фестивалю різників-2011 дивіться та читайте тут

  • Dim:

    Еххх, здОровсько, Ігоре та компаньони !
    планую приєднатися надалі до таких свят!
    Приємно, Ігоре, що твої ініціативи єднають однодумців з різних регіонів 😉
    а фотками з події таки-так, можна “ласувати” довго !

  • ProviZOR:

    Дуже гарна цікава розповідь. Отримав велике задоволення і ностальгію за горами. Ви не тільки хороший фотограф, а й письменник. Так тримати.

  • manyaksfon:

    Прочитала останній коментар і аж закортіло крикнути буквально: “то була моя ініціатива, а не Меліки!!!”… та, зробивши паузу перед завчасним обуренням, зрозуміла – якби не Ігор, мені не вистачило б наснаги організувати цю акцію, зібралися б інші люди, було б все-все інакше, вже не кажучи про репортаж і фото!!! Так що, туристи, кучкуймося навколо цікавих і вартих людей, бо й ми того варті! 🙂
    З наступаючим! яскравих фотогенічних мандрівок, щирих людей поряд, удачі, здоров, я, любові!

  • main_stream:

    Нових доріг і хороших людей на шляху! З Новим Роком та Різдвом!!!

  • тIт:

    Щиро радiю, що був частинкою проекту “Подорожуємо та фотографуємо разом”. Тож дякую тобi за назабутнi моменти якi ми пережили. Нехай новий рiк принесе не менш захоплюючi подорожi i не менш вражаючi знайомства. Гоцульського здоровя! З Новим Роком та Різдвом Христовим!

  • Ну, будемо старатись в новому році покращувати результати то виходить всім на користь 🙂 Чого бажаю всім і собі також.
    До скорої зустрічі! 🙂

  • Всеволод:

    Вітання!
    Маємо Ігора Меліку, який за увесь 2011 рік фантастично продуктивний фотохудожник.
    Вам друзі бажаю у новому році такогож успіху і самовіддачі у своїх справах!

  • Ігоре, вітаю з наступаючими святами! Бажаю чудової погоди, мальовничих пейзажів та нових вершин! Не переставайте радувати такими чудовими звітами! 🙂

  • manyaksfon:

    Ігор, з Новим роком! нехай цей рік принесе тобі нові яскраві враження, які надихатимуть тебе на створення нових шедеврів, якими ти продовжуватимеш щедро ділитися з усіма нами :))

  • Piligrim:

    З Новим Роком та Різдвом Христовим!
    Здоров’я, Миру, Добра та Любові тобі і твоїй родині! Нехай погане зникає, а Добро залишається назавжди!!! Хай твої мрії здійснюються!

    Господнього Благословіння!

  • Piligrim:

    Дуже цікава стаття.
    Дякую за труд, Ігор!

  • astrik:

    З новим роком! Усіх з Різдвяними святами минувшими і прийдешними, в залежності хто за яким календарем святкує. Хороших і правдивих статей сайту і таких самих цікавих фотографій. І аби плагіат оминав цей вебсайт 🙂

  • Elena:

    Щиро дякую за казкові вітання! З Новим 2012 роком! Нехай в новий рік збуваються найбажаніші мрії! Бажаю для душі добра, для тіла здоровя, а твоїй сім’ї благодать на цілий рік!

  • Володимир:

    Мені дуже сподобався Боурач PARTI я залюбки взяв би участь.

  • serhio:

    Дякую за чудову розповідь!
    З радістю віртуально пройшов знайомими місцями… Служив та на початку 80-х.
    До речі, там було запитання, скільки часу триває підйом “на своїх двох”.
    Так от, приблизно у таку саму погоду, дорога від Шепота до гори займає 6 годин.
    А вниз, та ще й влітку, взагалі дурниці – за три години ти вже “в цивілізації”. 🙂

  • НАДЯ:

    ВСІМ ПРИВІТ. ХОЧУ СКАЗАТИ, ЩО БАГАТО РАЗІВ КУШТУВАЛА БОГРАЧ, А ТОЙ ХТО НЕ ПРОБУВАВ, ТОЙ НЕ ЗНАЄ ПРО ЩО ТУТ ГОВОРЯТЬ… ВІДНОШУСЯ ДО ТИХ-хто ще не смакував Ігоревого бограча. ХОТІЛА БИ МАТИ ТАКУ НАГОДУ…

  • Irina:

    С праздниками тебя, Игорь!!! И насыщенного и интересного нового года!!!

  • ВС:

    То там “шаг в сторону” – й вже в Румунii. До речi а чим скiнчилася iсторiя з подорожанами, що на 7 км до румунiв зайшли, вiдомо?

  • ВС:

    А фотки чудовi! Дякую, вже думаю, чи не пойти нам з Шибеного влiтку замiсть Говерли в iнший бiк )

  • ВС: вже й не памятаю, чим закінчилося то румунське блукання, але тема ще довго обговорювалася на форумі!

  • ФОТОрепортаж з фестивалю Маланок-2012:
    ФОТОальбом 1, ФОТОальбом 2

  • Сашко:

    Да, Игорёша…. ты умеешь останавливать дыхание в человеке, который смотрит твои фото…((( Пару слов скажи, если не сложно, что ты переживаешь-ощущаешь в такие вот моменты, перед тем как возникает мысль об том, что нужно это сфотать, вот ДО ТОГО КАК, что тобой… ощущается, переживается, что происходит, можешь пару слов ? )))(((( я понимаю что это твоё сокровенное, но всё же… пытаюсь “влезть” в твоё самое-самое извиняясь заранее: ссори :))))

  • чудова підбірка!

  • maxxim:

    здорово

  • Elena:

    красота!!!

  • Сашко:

    Фотография – это ваше Я, вернее Ваша копия. Фотографируя, я стараюсь максимально передать свои эмоции, переживания и внутренние ощущения руководствуясь изобразительными стредствами, знаниями, навыками и личным опытом. Относительно же самой съемки, вернее состояния фотографа до того, как он нажал затвор камеры, то тут, я бы сказал, что у меня все происходит на уровне подсознания.

    Но сначала меня приводит в восторг само пребывание на природе (лес, горы и т.д.). Я как бы сливаюсь с ней. Любовь к природе возникла еще с далекого детства, когда каждые!!! выходные я с родителями отправлялся на отдых в горы. Потом мне всегда были интересны детали/элементы окружающей среды (деревья, трава, мох, их цвет, формы, запахи, звуки и т.д.). Все эти, казалось бы на первый взгляд мелочи, влияют на твоё мироощущение и в последствие на видение пейзажа. Да-да, собирая все эти детали воедино, ты как бы заряжаешься энергией, тебя наполянют эмоции и ты готов «взорваться» от удовольствия! И когда твое внутреннее состояние достигает апогея, то пребывая на этом острие чувств ты начинаешь ощущать и видеть окружающий тебя мир по-другому. В такие моменты и рождаются красивые карточки с пейзажами.

    Признаться, я не думаю о пейзаже, скорее он сам меня находит 😉 “Думать надо до и после съемки, никогда во время её”. Понимаю, что обяснить словами секрет успешного фотоснимка довольно не просто и для этого фотографу понадобятся знания, навыки и опыт. Но кроме перечисленого, ты должен быть хотя бы немного талантлив. Я не о себе – в целом. Дело в том, что зачастую талант тесно связан с интересом, хобби. Несколько лет назад, когда я серьезно занялся фотографией, эта взаимосвязь и подтвердилась на личном опыте. Что из этого получилось – может оценить сам зритель.

    Разумеется, что одна и та же фотография воспринимается разными людми по-разному и это абсолютно нормально. Ведь все мы индивидумы и у каждого из нас свои запросы и вкусы. Каждый человек воспринимает фотографию по-своему, руководствуясь эмоциями, ощущениями, внутренним состоянием души и т.д. И когда глядя на фото у зрителя захватывает дух (реже – останавливается дыхание) 🙂 значит, фотохудожник в полной мере сумел донести до зрителя ту информацию, которая была заложена им в снимок во время его создания.

  • тетяна:

    Подекуди текст мені щось нагадував, не знаю що, але таке враження, що я це вже десь читала :))) Фотки супер. Особливо той гоноровий вусатий дядько)))

  • Всеволод:

    Фото-епічні твори Ігора не залишають байдужим жодного глядача.
    Тор