Posts Tagged ‘Звичаї та обряди’
У селі Геча Берегівського району, що на Закарпатті, відбувся 6-ий Міжнародний фестиваль різників свиней (гентешів). Щороку, в останній тиждень січня, сюди з’їжджаються туристи з усіх куточків України і ближнього зарубіжжя на «Діснотор» – фестиваль-конкурс різників.
На святі можна було скуштувати популярний бограч-гуляш, фірмові свинячі ковбаски, гурку, шойт, шкварки, шовдарь, відбивні, шашлик і все це запити вином, глінтвейном чи паленкою… читати далі»»»
Гуцульське Різдво завжди захоплювало своїм колоритом, а водночас медитативністю коляди, яка подеколи може тривати півгодини, а то й більше. Відтак це не лише розвага, – ходити в колядники, – а доволі важкий труд. Тому і розтягується процес на всі зимові свята – від Різдва Христового до Стрітення Господнього. А гуцульська коляда проникає в душу і там залишається навіки, навіть якщо її почув лиш один раз… читати далі»»»
Кожен рік ми чекаємо приходу зими, і кожен рік, зазираючи у вікно ми зачаровано вдивляємось, як сріблясті сніжинки прориваючись крізь товщу хмар лягають на землю пухнастою білою ковдрою. Милуючись цією красою, ми на мить забуваємо про все сумне і, з захопленням спостерігаємо за цим дійством. Саме в цю мить пригадується все хороше і добре, ми забуваємо про всі тягарі реального життя і, ніби злітаємо в повітря від прекрасного відчуття, адже нас більше не тримають на землі ні дріб’язкові турботи, ні розчарування. Ми здіймаємося у повітря наче легкі сніжинки і летимо кудись далеко в засніжену далечінь…
За одне неповне століття історія будівництва, функціонування і руйнування обсерваторії в Українських Карпатах не втратила актуальності, особливо для корінного населення Гуцульського регіону України. Тому протягом 1998 – 2010 років було проведено 12 літніх українознавчих експедицій до обсерваторії на гору Піп Іван і на основі доступних літературних джерел та одержаних експедиційних матеріалів було здійснено українознавчо-історичну реконструкцію будівництва цієї унікальної споруди… читати далі»»»
Вівчарі на полонині зустрічають сонце найпершими. До неба їм рукою дістати, у горах чисте повітря джерельна вода і спокій. Та поряд із цією романтикою важка людська праця.
Вівчарство – це літування високо в горах, без вихідних, за будь-якої погоди. Півроку вівчарі живуть за десятки кілометрів від своїх родин та цивілізації. В їх колибах немає зручностей, дні проводять у постійному русі або приготуванні з овечого молока справжніх полонинських делікатесів – сиру, вурди та бринзи і радо пригощають туристів, які дедалі частіше стають їхніми гостями… читати далі»»»
10 липня 2011 року на території Ужанського національного парку, у мальовничому куточку села Стужиця, що у Великоберезнянському районі Закарпатської області, відбувся другий Фестиваль сиру „Молочна ріка”.
На фестивалі було представлено розмаїття сиро-молочної продукції, виготовленої традиційними для Березнянщини способами. Тут можна було досхочу поласувати млинцями з сиром, варениками і пирогами з сиром, солодкими сирниками, продегустувати гомбовці з творогом, галушки з сиром, різноманітні закуски з пікантними сирами, творожні тістечка, солодощі, тощо… читати далі»»»
Закарпаття останнім часом значно розбагатіло на фестивалі. Вибудували культ салу, бринзі, перцю, ріпі, вині… Іршавщина в цьому контексті наразі не дуже вирізняється. Дещо поповнити фестивальну гаму району взявся Броньківський сільський голова Юрій Кузан. На св. Юра у селах Бронька і Суха вже другий рік відроджують добру традицію дідів – проводжати вівчарів на полонину…
читати далі»»»
