Подорожуємо та фотографуємо разом

Україна може лише поки мріяти про безвізовий режим з Євросоюзом. Та все ж, якщо вам кортить потрапити до Європи, чи хоча б однією ногою ступити на європейську землю, для цього не обов’язково мати візу чи навіть закордонний паспорт… у відповідному місці, всього за декілька хвилин, можна отримати безкоштовний дозвіл і – вперед, в Європу – на Мармароси!

Мармароський масив, вони ж Гуцульські Альпи (Рахівські гори) – це частина Мармаросько-Буковинської верховини, яка лежить у південній частині Рахівського району Закарпатської області. Більша частина Мармароського масиву лежить на території Румунії. Гірський хребет розділяє Україну і Румунію, оскільки по ньому пролягає кордон між цими країнами. Відповідно для подорожі Мармароськими горами необхідно мати особливий дозвіл прикордонної служби.

Мармароси

Мармароси – дотик до кордону

Щоб мрія стала реальністю, керівнику туристичної групи необхідно заздалегідь, до початку мандрівки, надіслати лист-заяву в Мукачівський прикордонний загін. Ті, у свою чергу, надсилають дані в інший прикордонний загін – в с. Діловому (Рахівський р-н). Відповідно подорож Гуцульськими Альпами починається саме тут, в Трибушанах, з отримання спеціальної перепустки на перебування в зоні Мармароських гір. На маршруті в будь-який момент вас може потурбувати прикордонний патруль, то ж посвідчення, видане на заставі, потрібно пильнувати як зіницю ока, адже воно єдиний доказ вашого легального перебування на цій території.

3 червня 2011 року «щасливий квиток» до Євросоюзу отримало 10 відчайдухів – учасники туристично-творчого проекту «Подорожуємо та фотографуємо разом». Цього разу проект зібрав фототуристів з Тернополя, Чернівців, Ужгороду та Мукачева. Дату мандрівки було назначено заздалегідь, на період ймовірного цвітіння в субальпійському та альпійському поясах високогірних лук Мармарощини. Адже, як правило, впродовж червня місяця, схили цих гір вкриваються дивовижними різнобарвними квітами, більшість із яких занесені до Червоної книги України.

Наш триденний похід почався в с. Діловому, за класичним маршрутом вздовж потоку Білий. Широка дорога, впритул якої звивається бурхлива річечка, виводить майже до підніжжя гори Піп Іван Мармароський (1936 м) – найвищої вершини Мармароського масиву. Впродовж підйому, теплий сонячний день додавав особливого настрою команді. Звідусіль доносилися солодкі запахи із різнотрав’я та гірських квітів. Довкола дика і незаймана природа. Згодом це підтверджують сліди клишоногого, який залишив свої відбитки прямо на дорозі, в невеликій калюжі, буквально декілька годин тому…

Мармароси. Потік Білий

Сліди молодого ведмедя

Мармароси. Підйом вздовж потоку Білий

Дорогою на Мармароси

На підйомі до урочища Обніж (905 м) нас щедро поливає теплий літній дощ. Але всі без зупинки вперто чалапають вгору. Згодом дорога виводить на величезну галявину з дерев’яним будиночком, біля якого можна зробити привал щоб відпочити та обсохнути.

Доставка сиру з полонини до села

На полонині Обніж

Найважчим, у подорожі до найвищої вершини Мармарос, є набір висоти, адже село Ділове знаходиться на висоті всього 350 метрів над рівнем моря, а висота гори Піп Іван М. – 1936 м. От і виходить, що різниця висот складає близько 1600 метрів по вертикалі.

На полонину Лисича ми потрапили після полудня. Територія високогірного пасовиська була ніби вкрита смарагдовою ковдрою із соковитих трав, за межами якої, десь там, в далині, здіймалися сині хвилі гір. Заночувати команда вирішила в будиночку КБЗ, який знаходиться вище дороги, неподалік полонини Лисича. Апартаменти класу «люкс» перетворили туристичну мандрівку на справжній відпочинок за системою «All Inclusive». За коротку мить, на вогні закипає довгоочікуваний бограч-гуляш… Тепла ніч, зорі, ватра, Мармурові гори…

На полонині Лисича

Румунські гори. Феркеу і Михайлек

Біля туристичного притулку

Туристичний притулок на Мармаросах

Мармароський масив. Вечір на полонині Лисича - 1470 м над р.м.

Мармароський масив. Вечір на полонині Лисича – 1470 м над р.м.

У вікно дерев’яної хатини цілу ніч заглядали зорі. Лежачи в ліжку, вдивляюся у величезний шмат нічної безодні, синє світло якої намагається пробитися крізь мереживо павутиння на віконній рамі. У голові плетиво думок… Я мандрую у небо ночами, ясні зорі мене обіймають…

Схід сонця над Чорногорою

Схід сонця над Чорногорою. Вид на вершину гори Піп Іван Чорногірський – 2028 м

Лише десь під ранок, незміряне небо почало світліти, зорі згасати. Світає. Сьогодні на нас чекає не легка, проте цікава мандрівка верхів’ями Мармароського масиву. Легкий сніданок, бутерброди в наплічник і – на Попа!

Квіткове диво Гуцульських Альп

Червень місяць у Карпатах вважається дощовим, тому чорні шматки хмар, що чіплялися за вершини хребта, провіщали перемінну – то дощову, то сонячну погоду. Від притулку до вершини Піп Івана Мармароського – 3,2 км радіального підйому, з набором висоти 400 м по вертикалі. Залишаючи позаду зону лісу, фотодесант несподівано потрапляє в різнобарвний дивосвіт субальпійського поясу Мармароських гір. Таке можна побачити хіба що на каналі «діскавері»! Суцільним килимом із різнобарвних квітів були встелені всі схили та урвища Мармурових гір. Особливо вразило квітування рододендрону східнокарпатського або як його ще називають у народі “червона рута”. І хоча, більша частина альпійських лук знаходяться не в Мармаросах, а на Чорногорі, але саме тут вони найбільше збережені у своєму первісному вигляді.

Мармароси. Цвіте рододендрон

Мармароси. Цвіте рододендрон

Сон-трава

Мармароський масив. Цвіте рододендрон

Тирлич безстебловий (Gentiana acaulis)

Тирлич безстебловий (Gentiana acaulis)

Первоцвіт дрібний (Primula minima L.)

Первоцвіт дрібний (Primula minima L.)

Рододендрон миртолистий (Rhododendron myrtifolium)

Рододендрон миртолистий (Rhododendron myrtifolium)

Сольданела гірська (Soldanella montana Willd)

Сольданела гірська (Soldanella montana Willd)

Квіти Рододендрону Східнокарпатського

Квіти Рододендрону Східнокарпатського

Шафран Гейфеля (Crocus heuffelianus Herb.)

Шафран Гейфеля (Crocus heuffelianus Herb.)

Сон-трава (Pulsatilla scherfelii)

Сон-трава (Pulsatilla scherfelii)

Нарцис поетичний (Narcissus poeticus L.)

Нарцис вузьколистий (Narcissus angustifolius)

Рожевий килим із рододендрону, ніжні квіти сон-трави, величезні плантації нарцису білосніжного – все це справляло неймовірні і особливі враження на організм туриста, який потрапив з гамірного міста в лоно дикої, гірської природи. На висоті 1936 м над р.м. нас накриває грозова хмара. Діватися нікуди, довелося перечекати зливу на найвищій вершині Мармарських гір – Піп Івані М. А щоб не гаяти часу, під мелодію дощу організовуємо невеликий пікнічок-перкус. Шматок хліба з копченим салом политий згущеним молоком – новітній туристичний делікатес, який своїм особливим смаком по-справжньому вразив невибагливого мандрівника. Дощ швидко закінчився і ми продовжуємо нашу мандрівку до наступної запланованої вершини – Шербан (1793 м).

Мармароси

Мармароси

Мармароси на початку червня

Мармароси на початку червня

Сон-трава (Pulsatilla scherfelii)

Сон-трава (Pulsatilla scherfelii)

В цілому, Гуцульські Альпи вражають своїми неймовірними різкими, ламаними і гострими формами рельєфу. Тут і там, повсюди з-поміж заростей ялівцю та жерепу виринають величезні скелі-останці. Вони гострими рядами, наче зуби велетенської акули, збігають по крутосхилах і губляться десь внизу, де до гір підступає лінія смарагдово-зелених смерекових лісів.

Вузький і звивистий гребінь хребта по обидві сторони обривається крутими, а подекуди й прямовисними скелястими урвищами у бездонні гірські долини. Всі ці неймовірні ландшафти є результатом сходження льодовиків, котрі разом із собою відкраювали цілі шматки гір і хребтів, стягуючи їх у долини.

Мармароси

Мармароси

Мармароси

Мармароси. Початок червня

Від Піп Івана Мармароського до вершини гори Шербан – 4 км. Це приблизно 2 години ходового часу. Однак враження, які ми отримали на цьому відрізу шляху, запам’ятаються надовго. Кругом квіти, квіти, квіти. Справжнє квіткове диво на початку літа на висоті майже 2000 м над р.м. З вершини гори Шербан (1793 м) перед нами відкрилися мальовничі панорами Румунських гір.

Румунські гори - Феркеу (1958 м) і Михайлек (1918 м). Вид з гори Шербан

Румунські гори – Феркеу (1958 м) і Михайлек (1918 м). Вид з гори Шербан

Полонина на схилах гори Рипа - 1710 м (Румунія)

Полонина на схилах гори Рипа – 1710 м (Румунія)

Мармароси. На вершині гори Шербан - 1793 м.

Мармароси. На вершині гори Шербан – 1793 м.

Червона рута

Мармароси

Грозова хмара не дозволяє нам довго затриматися на вершині, тому хутко скидуємо висоту, жваво спускаючись крутосхилами Мармурових гір. Згодом ми опиняємося на широкій дорозі, яка виводить нас до полонини Лисича. Дорогою обминаємо смарагдові полонини Яворник і Струмки. Віддалене дзеленчання дзвіночків сповіщало про наближення отари. За деякий час, назустріч нам вигулькують золоторуні овечки. Гойкання вівчарів і гавкіт собак, вправно керують інтенсивним рухом на проїжджій частині дороги.

Мармароси. Початок червня

Мармароси

Мармароси

На полонину Лисича ми потрапили під вечір. В цей час тут вирувало буденне життя полонинське: доїння овець та приготування сиру. Перепало і нам – піввідра запашного молочка і будзок сиру вагою в 10 кг! Тож вечеря вдалася на славу!

Мармароси

Туристичне щастя

Вурдиться сир

На полонині Лисича

Остання ніч у серці Мармурових гір. Враження отримані на протязі дня, довго обговорювалися біля ватри, доки втомлених мандрівників не подолав тиховійний сон… Мандрівка Гуцульськими Альпами добігала свого кінця. Три дні, проведені в Рахівських горах, залишили в серцях відчайдухів яскраві враження і найтепліші спогади про мармуровий дивосвіт Карпат.

Життя цікаве, тому що в ньому є мандрівки! І гори – мабуть, єдині доступні острови того Справжнього, до чого прагне душа кожного з нас, усвідомлення того, як мало треба людині для щастя – просто гарячий чай, гаряча їжа, сухий одяг. Просто сказати – дійшли! Усвідомлення того, що на світі ще існують справжні Люди!

Мармароси

Мармароський масив

ФОТОтуризм

Гуцульські Альпи - Мармароський масив

____________________________________________________________________________________________

© Ігор Меліка, 2011

  • nevidimka:

    Мда… враження від мандрівки просто чудові.
    За це спасибі Ігору і компанії, бо в горах хороша компанія важливіша за хорошу погоду 🙂

  • Так, краэвиди на Мармах просто фантастичні!!! Головне – аби із погодою пощастило! Ось для порівняння троха фото з наших осінніх подорожей Мармаросами: http://karpaty-tour.org.ua/?p=3711

  • Mari Kostenko:

    оу 🙂

  • м…да…, щось пригадав собі 🙂

  • ed.ua:

    Вітаю усіх долучених до цієї краси.
    Я не біолог, можу помилятися, але стосовно нарцисів скажу що нарцис поетичний росте виключно до висоти 1300м, а то що ми зустрічаємо в околицях ПІМ на висоті це є реліктові залишки нарцису довголистного (Narcissus angustifolius) http://cbr.nature.org.ua/bio_u.htm

  • Дивовижна подорож, фантастичні краєвиди, тепла, монолітна компанія! Хочу ще!!!

  • Oleg Yemelianov:

    Чудесное сочетание интересных людей, красивейших мест, творческого подхода к путешествию и, конечно, вкусной еды… надеюсь, что это только начало совместных действий.

  • Ребята, это круто Снимки – прекрасные, таких гор мы, тоже закарпатцы, вблизи и не видели! Спасибо за рассылку, получили удовольствие! Игорь.

  • manyaksfon:

    до nevidimka: “в горах хороша компанія важливіша за хорошу погоду” правий на 100%, навіть на голосування ставити питання не буду! ;)а нам повезло двічі – і з погодою, і з компанією 🙂 мабуть тому ефект від подорожі 300%!
    ну, і розкажи нарешті громаді, що то за траву ти нам, nevidimka, заварював під виглядом чебрецю? 😉

  • Всеволод:

    Дякую. Стаття і фото ЕКСТРА ЛЮКС!!!

  • nevidimka:

    2manyaksfon: это страшная тайна! и если я вам ее открою, то мне придется вас убить©
    а я не хочу позбавлятися таких гарних та приємних людей 🙂 так що краще при нагоді ще раз куди-небудь виберемось, а я вам чайку заварю 😉

  • ZarazaMaks:

    Всем привет!
    Это мой первый Настоящий поход! С палаткой, спальником и еще полцарством в придачу за спиной в рюкзаке.
    По-началу было офигенно трудно, учитывая, что набрал гору “необходимый-незаменимых” вещей. Обнаружились новые группы мышц. Но организм втянулся в ритм и задних я не пас, ну разве чуточку :)) Уроки из похода: то, без чего ты не умрёшь – оставляй дома; рассчитывая на себя питание, дели его на 2 – с Меликиной кухней пол хавчика обратно везти; в аптечку включить минимум 1 баночку пива!
    Сказочный поход, душевные люди, да и я молодец тоже!

  • SLS:

    Завдяки цьому походу почав розуміти що таке спортивний туризм.
    Дуже вдячний за чудову організацію та приємну компанію.

  • Avzhy:

    Минулого року ходили по Мармаросах та Чорногорі, але з погодою трішки не пощастило тому від Ділового до маслокрут пройшли в тумані і не бачили найцікавішого. В цьому році плануємо сходити на ПІМ десь в другій половині липня. Сподіваюсь погода не підведе

  • manyaksfon:

    2 nevidimka: нагода? дик, було б бажання, а нагоду придумаємо! 😉 суши чебрець на зиму…..
    2 Ігор Меліка: а хто придумав ці арифметичні завдання вкінці? думаю ,пора вже потихеньку на табличку множення переходити, а потім…. 😉

  • Sedoi:

    Если бы судьба предоставила мне возможность вернуться в прошлое, я бы непременно побывал бы в этих местах. Наверное человеку свойственно идеализировать, тем более когда за его плечами увесистый рюкзак прожитых лет. Наверное и наши далекие предки, вот так скитаясь по долинам рек и вершинам гор покоряли эти безмолвные пространства в поисках таких вот райских уголков. Не удивительно, что на первых поселениях впоследствии возвышаются города и современные населенные пункты, несущие на себе исторический путь развития цивилизации. Каким был этот путь, современные люди не воспринимают, потому, что утеряны его истоки развития общества, которое в современном понятии называется потребительским. Мы не задумываемся над тем, что на этой самой земле, много веков тому назад, тоже жили люди, которые имели свою культуру, свои обычаи и свое понимание личности, как таковой. Наше образное мышление не способно воссоздать тот мир, в котором нас еще не было. Мы дети совсем другой эпохи, равно, как и те, кто будет идти вслед за нами. Они также как и мы, не поймут нас, потому, что после себя мы оставляем пустоту, на которой уже нет альпийских лугов, где жизнь приобрела абсолютно противоестественный ход событий, где царит ложь, предательство и ненависть.

    Мы уже давно в джунглях, которые сотворили сами и для себя. Мы потеряли природную красоту, мы гарцуем на иномарках, мы купаем свиней в реках и ручьях, откуда же и сами пьем воду. Мы презираем цвет кожи, чужую речь и времена года, которые почему то наступают без решения властей, которые еще не готовы к отопительному сезону. А окружающий нас мир живет своей жизнью. У него свои законы, свое время и место рождения. Эти прекрасные цветы расцвели тогда, когда сочли нужным, этот не растаявший снег тоже ждут своего часа, и только мы, стремительные и неукротимые врываемся туда, где меж вершинами гор рождаются облака, и нас похоже там, никто не ждет. Фотографии очень правдиво открывают нам то, чего в повседневной жизни мы в упор не видим. Можно снимать эту красоту во все времена года, и она будет неповторима. Но не надо мешать Миру, его надо беречь. Также как лошадка бережет своего маленького, как сторожевой пес свою отару, как поваренок, стерегущий свой котел. Красота спасет Мир, и это правда! Большое спасибо ребятам! Счастья Вам и удачи!

  • Alleks:

    Ігор Меліка Спасибо!… Продолжайте в том же духе 🙂 Sedoi отдельное спасибо за комментарий… приятно было прочитать!!!

  • Игорь:

    Невероятные впечатления от фотографий и статьи. Спасибо автору.

  • Anna Ovsyannikova:

    Очень понравился ваш сайт. Фотографии просто удивительные! 🙂 С детства мечтаю побывать на Карпатах, в Закарпатье! Большое спасибо и дальнейших вам творческих успехов!

  • Ірина:

    Прочитала майже усі статті Вашого щоденника і не могла не написати. Обожнюю гори, але на превеликий жаль, рідко там буваю, а Ваші статті та фото пробудили ті відчуття свободи та натхненяя, що відчуваю мандруючи Карпатами. Особливо хочу відмітити ваш письменницький талант :)) Дуже змістовно, інформаційно та “яскраво” все розписано! Велике – Дякую за Вашу роботу! Все супер, продовжуйте в цьому ж дусі!!! Гарних Вам подорожей, прекрасних краєвидів та вдалих фото!

  • Гуцул:

    Шапку долу перед автором! красота, яка не потребуе слів

  • Tibor:

    дааа, слова тут лишні…

Залишити коментар