Вéсни, вéсни! Скільки їх уже промайнуло через твоє життя, через твої роки, свідомість, почуття, серце? А скільки їх залишилось у твоїй душі: сонцем, дощем, оновленням землі з її теплими п’янкими ароматами, зеленою повінню, квітковим розмаїттям, освіжаючою легкістю і непереборним бажанням відродження… її чарівною красою, яка кожного разу надихає душу, вливає в м’язи силу, а в серце – молодість, жагу до життя, любові, нестримного творіння!
Весна – найбільш обнадійлива пора року, адже саме навесні ми ніби заново народжуємось, очікуємо позитивних змін, намагаємось навести належний лад в думках, мріємо… Так-так, не забувайте мріяти щодня! А щоб легко вам це давалося, вирушайте в ті місця, які найдорожчі вашому серцю, з якими пов’язані у вас найприємніші спогади.
Гори… Вони завжди заворожували людей віковічним спокоєм та дивували своєю красою. Тут зникають турботи, ти стаєш самим собою, а все інше залишається за поворотом дороги… А ще, тут можна побути по-справжньому на самоті. У горах є безліч закутків, де можна зануритись у свій власний світ, усамітнитися з дорогими для тебе людьми, або весело провести час у компанії. Таке місце в Карпатах існує і називається воно – «Кукавиця».
Гірське шале «Кукавиця» розташувалася у тихій і затишній місцині, в центрі села Щербовець, що на Воловеччині. Замість парканів тут дві річки, замість будинків навколо – силуети гір, над якими владарює сам дід Пікуй. Садиба складається з безлічі куточків, кожен з яких по-своєму неповторний.
Гора Пікуй – 1408 м над р.м.
Гірське шале “Кукавиця
Можна прогулятись біля ставка зі справжніми водяними хащами, побігати й покатулятись зеленою травою, посидіти на просторій терасі з горнятком кави за книжкою, затриматись перед світлинами на стінах, завмерти перед вогнем у каміні, розглядати альпійську країнку з химерним камінням і барвистими рослинами, вивчати давні речі, які прийшли сюди з минулого, чи балакати за чаркою якогось місцевого смаковитого напою на затишній кухні.
Але потім обов’язково слід забути про лінощі й піти гуляти карпатськими просторами. Адже у самісіньке подвіря садиби зазирає та запрошує до себе величний Пікуй – найвища вершина Вододільно-Верховинських Карпат. А хто не бачив Пікуя… той неодмінно повинен надолужити згаяне. Тож обережно, мрії збуваються! А ті, хто бодай раз вже відвідав «Кукавицю», безперечно знає, як бодай на мить перетворити життя на казку.
На вершині гори Пікуй – 1408 м
Вододільно-Верховинський хребет у березні
_____________________________________________________________________________________________
Фото: © Ігор Меліка, (Мої Карпати, березень 2020)
