Гори дивовижні! Вони сповнені казкової краси і особливої чарівності. Так і притягують до себе якимось неземним тяжінням. Розглядаючи їх наживо, ловиш себе на думці – так і хочеться відірватися від землі і відправитися в політ над цією могутньою красою! Літо у розпалі, наплічники зібрані, тож час вирушати в гори! Напевно кожен український турист хоча б одина раз побував на Свидовці. Це особливий хребет в Українських Карпатах, який вирізняється своїм рельєфом і мальовничістю поміж інших масивів наших гір. Втім особливою родзинкою Свидовця, є його льодовикові озера, повз яких неможливо пройти повз. І на одне із таких озер, уникаючи нестерпної міської спеки, вирушила наша команда відчайдухів.
Кафе-бар “Перемичкв”
Нечуйвітер оранжево-червоний
Ворожеска (угорська назва “varazsos” – ворожбит, магія, чаклунство) – високогірне озеро льодовикового походження. Розташоване на висоті 1460 м.над р.м., в одному з льодовикових карів, на північних схилах масиву Свидовець. Складається з двох невеликих водойм. Верхнє (більше) озеро має круглу форму (діаметр 95 м, площа 0,7 га, глибина до 4,5 м). Нижнє озеро, розташоване на 15 м нижче від верхнього, видовженої форми (довжина 76 м, ширина 28 м, площа близько 0,2 га, глибина до 1,9 м). Живиться водами потоку, який бере початок у сніжнику, складеному фірновим льодом, який повністю тане лише в найспекотніші роки. Вода в озері чиста, прозора; температура влітку сягає до +12.
Існує також легенда стосовно походження назви озера… «Були у матері два сини: гарні, добрі й сильні. Улітку випасали отари на гірських полонинах, а взимку допомагали по господарству біля будинку. Одного разу зустріли хлопці дуже гарну дівчину. Звали її Марічка, була вона з довгою русявою косою й дуже вродлива. Обоє брати в неї закохалися. Що ж тут робити? І вирішили так: хто першим перепливе гірське озерце, що виднілося в ущелині між горами, тому й дістанеться наречена.Втім, як тільки вони доплили до середини озера, через гору набігла чорна хмара і почалася потужна громовиця. Вода в озері здійнялася, здійнялася велика хвиля – і братів затягло на дно, у чорну безодню.
Довго чекала їхня мати, але так й не дочекалася. Не побачила їх більше і Марічка. А недалеко від того озера, пастухи пасли овець, все це бачили і впізнали тих хлопців. Спустилися в село й розповіли їх матері. Побігла мати до того озера, упала на коліна й, заламавши руки, плакала й кричала: «Озеро, озеро! Чому ти таке вороже до мене, навіщо моїх синів-близнюків погубило?» А вітер підхопив: «Вороже…вороже…». Відтоді те озеро й почали називати Ворожеским».
Коли ти вибираєшся за межі своєї домівки, тільки тоді ти починаєш усвідомлювати, який великий, різноманітний і дивовижний цей Світ. Ти навряд чи побачиш все, що варто було б побачити – але ти можеш спробувати зробити це! І після цього ти точно знатимеш, що цей світ заслуговує куди більш дбайливого ставлення, адже він такий мальовничий та цікавий, а головне – ти бачив його красу власними очима.
Озеро Ворожеска
Вечір на озері Ворожеска
Ранок на озері Ворожеска
Айстра альпі́йська (Aster alpinus)
Пухівка піхвова (Eriophorum vaginatum L.)
Чорниця звичайна (Vaccinium myrtillus L.)
Гора Близниця 1883 м над р.м.
Кафе-бар “Перемичка” на Свидовці
_____________________________________________________________________________________________
Фото: © Ігор Меліка, Святослав Якубяк, (Свидовецький масив, липень 2021)
