Колись на цій території було Сарматське море (Тетіс), яке утворилося внаслідок з’єднання двох морських басейнів – Прикарпатського і Причорноморського. 15-20 мільйонів років тому це море вкривало великі простори – від Кременецького кряжу і Карпат до сучасного Аральського моря. Воно було внутрішньоконтинентальною неглибокою і теплою водоймою. Відступало море повільно, кілька мільйонів років, і на початку антропогенового періоду набрало обрисів сучасних Чорного, Азовського і Каспійського морів. З відходом Сарматського моря поступово утворювались долини і русла рік, що нині впадають у Чорне і Азовське моря. Саме так утворився Дністер, який і нині тече тією долиною, яку він розробив понад мільйон років.
Сучасний Дністер це не тільки унікальна мальовнича природа. Річка має також велике господарське значення для країни. Дністровська ГЕС – одна з гідроелектростанцій на Дністрі на південному заході України – унікальна за комплексним призначенням, конструктивними особливостями, складом і конструкцією обладнання. Поряд з нею на правому березі ріки, разом з будівництвом ГЕС, було створено місто енергетиків – Новодністровськ, місто обласного підпорядкування в Чернівецькій області, Сокирянського району.
Дністровська ГЕС в Новодністровську
6 квітня 1973 року міністром енергетики СРСР був підписаний наказ про створення дирекції Дністровського гідровузла. Так почалось будівництво важливого для країни енергетичного об’єкта, яке було початком народження нового міста. Разом із будівництвом гідроелектростанції почалося спорудження поселення. Рішенням Чернівецької обласної ради депутатів за № 57 від 25 лютого 1975 року новоствореному населеному пункту будівників Дністровського комплексного гідровузла надано назву Новодністровськ і віднесено його до категорії селищ міського типу.
У центрі міста Новодністровськ
Шопінг в Новодністровську
Безпосередньо будівництво Дністровської ГЕС почалося в 1973 році. 29 липня 1977 будівельники Дністровської ГЕС змінили русло річки поблизу селища Новодністровськ. Операція пройшла успішно і зайняла 1 годину 10 хвилин. В 1981 було введено в експлуатацію два перших гідроагрегати ГЕС встановленою потужністю по 117 МВт кожний, а в 1983 році гідростанція досягла своєї повної встановленої потужності – 702 МВт.
Споруди Дністровської ГЕС розташовані на відстані 678 км від гирла Дністра. Гребля ГЕС створила водосховище довжиною 194 км з площею дзеркала 142 км² та об’ємом 3,0 млрд м³, у тому числі корисним – 2,0 млрд м³. Максимальна глибина водосховища – 124 м. Водосховище дозволяє здійснювати сезонне регулювання стоку Дністра з переходом на багатолітнє і забезпечити зрошення 500 тис. га орних земель. Крім того, вже десятиріччя населені пункти Молдови і України, розташовані на берегах Дністра від ГЕС до Чорного моря, не страждають від руйнівних дій паводків і весняних льодових заторів.
Дністровська ГЕС. Потужність гідроагрегатів 6х117 МВт
24 жовтня 2014 було запущено синхронно 1-й і 2-й гідроагрегати ГАЕС. Президент України Петро Порошенко, присутній при цьому, заявив, що держава завдяки цьому заощаджуватиме до 3 млрд грн на рік. Дністровська ГЕС вважається однією з найсучасніших гідроелектростанцій України.
Галицький печерний монастир
За 15 км від Новодністровська на хуторі Галиця знаходиться Свято-Миколаївський печерний чоловічий монастир. Розміщений він у верхній частині стрімкого схилу правого берега Дністра, на висоті 120 м над рівнем Дністровського водосховища. Хутір Галиця (Михалківська сільська рада Сокирянського району Чернівецької області) розташований на березі Дністра. Дивна за своєю красою місцевість, древній прикордонний пост Галицько-Волинського князівства, місце розташування однієї з величніших історичних, культурних і духовних скарбниць Сокирянського району та і всієї Чернівецької області – Непоротівського (Галицького) Свято-Миколаївського печерного чоловічого монастиря.
Свято-Миколаївський чоловічий монастир «Галиця»
У давню давнину в урочищі Труфанова Криниця, неподалік від сучасного розташування монастиря, знаходилися капища язичників, що підтверджується археологічними знахідками, в тому числі – язичницькими амулетами. Та і самі скельні печери сучасного монастиря використовувалися давніми мешканцями цієї землі. Під час реконструкції монастиря, на його території працювала експедиція ЧНУ, яка під час вивчення однієї із келій знайшла у кам’яній підлозі биті горщики чорноліської культури.
Печерний чоловічий монастир Галиця
Вид на Дністер з тераси монастиря
Сам монастир вірогідно був заснований у XI-XII ст. як Галицький скит. За давніми легендами, в його заснуванні у XI ст. брав участь Антоній Печерський – засновник Києво-Печерської Лаври. Перше письмове свідоцтво про монастир відноситься до середини ХІХ-го сторіччя, коли відомий дослідник-кразнавець Олександ Афанасьєв-Чужбінський, мандруючи Дністром, записав: «На запад от Ломаченцев, через дремучий лес, лежит небольшое село Непоротово, возле которого находятся необычные пещеры. Пещеры эти, в которых по словам местных жителей, был монастырь, интересны если не остатками старобытности, то своим оригинальным строением. Представьте себе довольно широкую галерею, выдолбленную в горе и поддерживаемую натуральными столбами… По словам одного старого грека, подобные пещеры относятся к первым столетиям христианства, когда христиане, преследуемые язычниками, прятались в недоступных местах…»
“Галицький скит” XI-XII ст.
Вапнякові келії монастиря
Наприкінці XVIII-го сторіччя монастир був спустошений турецькими завойовниками, але згодом (у 1801 році) монахи все ж знову там оселилися і турки перестали їх чіпати. Цьому сприяла тогочасна влада цієї землі – бояри Молдовського князівства, які були підконтрольні Османській імперії. До того ж, туркам вже було не до того, оскільки територія здебільшого фактично знаходилася під контролем Російської Імперії. До 1809 року у монастирі обітали настоятель скита ієромонах Анатолій і троє ченців. Згодом монастир знову занепав і використовувався лише – як місце поклоніння. Румунська влада намагалася сприяти його відновленню, але Радянська влада знову його розігнала.
З 1995-96 роках у монастирі проводились археологічні дослідження та розкопки силами студентської молоді під керівництвом викладачів кафедри археології історичного факультета Чернівецького національного універсітету. В архіві Чернівецько-Буковинської єпархії було знайдено рукописний зошит невідомого автора з короткою історією скіта «Галиця». Судячи по змісту, написаний він був священником. Записи у зошиті свідчать: «Согласно преданию, монастырь «Галица» уже существовал задолго до основания с. Непоротово. Первые жители его были выходцами с Украины, из-за Днестра, и были православными христианами, на что указывали их язык и обычаи…».
У 70-х роках минулого століття стався потужний землетрус в наслідок чого монастир був повністю зруйнованим стихийними силами. Монастир був відновлений завдяки двом братам-ченцям, які у січні 1999 року побували на хуторі та на руїнах монастиря провели першу службу. Сьогодні тут можна побачити численні ніші, гроти та невеликі печерки у вапняковій скелі, головним чином карстового та ерозійного походження. Переважна більшість з них штучно оброблені та пристосовані під келії ченців. У найбільшу порожнину, що має ширину 4 м, довжину до 8 м і висоту до 3,5 м, вбудована монастирська церква. На схід від основного комплексу, у лісі, знаходиться ще одна, окрема, вирубана у скелі з природної розщелини «печера пустельника». У ній, праворуч від входу, у підлозі видовбана скельна гробниця, як кажуть місцеві жителі – гріб, довжиною 1,7 м.
На протилежному від монастиря боці знаходиться так звана «Галицька стінка». Це яскравий взірець того, як виглядало місце до появи монастиря та в перші століття свого існування. Тут такі ж карстові каверни, ніші, які інколи переходять в гроти і невеликі печери. До речі, саме звідси відкривається чудовий вид на Галицький монастир – місце дивовижної атмосфери, спокою та благодаті.
Свято-Миколаївський печерний монастир «Галиця»
____________________________________________________________________________________________
© Ігор Меліка, 2015 (Новодністровськ, Галиця 12-13.08.2015)
