У язичницькі часи в Західній Європі та на Британських островах першого травня святкували початок весняної сівби. Свято починалося із заходом сонця в ніч з 30 квітня на 1 травня (Вальпургієва ніч). У міру християнізації Європи, церква активно боролася з цієї язичницької традицією, яка практично повністю була ліквідована до кінця XVIII століття.
Першотравень в новому вигляді відродився в кінці XIX століття в робітничому русі, який висунув одну з основних вимог – введення восьмигодинного робочого дня. 1 травня 1886 соціалістичні, комуністичні і анархічні організації США і Канади влаштували ряд мітингів і демонстрацій. При розгоні такої демонстрації в Чикаго 4 травня, загинуло шість демонстрантів. У ході за цим послідували масові виступи протесту проти жорстоких дій поліції.
В результаті вибуху бомби було вбито вісім поліцейських і щонайменше четверо робочих, декілька десятків чоловік отримали поранення. За звинуваченням в організації вибуху четверо робітників-анархістів були засуджені до смерті. Саме в пам’ять про страчених, Паризький конгрес II Інтернаціоналу (липень 1889) оголосив 1 травня Днем солідарності робітників усього світу і запропонував щорічно відзначати його демонстраціями із соціальними вимогами. Таким чином вперше 1 травня як День солідарності трудящих стали відзначати в Європі та Америці в 1890 році. З тих пір гасло: “Пролетарі всіх країн, єднайтеся!” – Завжди супроводжував колони першотравневих демонстрацій.
У Російській імперії Першотравень як день міжнародної солідарності вперше відзначили в 1890 році у Варшаві проведенням страйку 10 тис. робітників. З 1897 року маївки стали носити політичний характер і супроводжувалися масовими демонстраціями. На першотравневі страйки і демонстрації 1912-1914 років виходило понад 400 тис. робітників. У 1917 році, після Лютневої революції, Першотравень вперше відсвяткували відкрито: мільйони робітників вийшли на вулиці з гаслами «Геть міністрів-капіталістів», «Вся влада Радам», «Геть імперіалістичну війну». Після Жовтневого перевороту 1917 року свято стало офіційним: цього дня проводилися демонстрації трудящих і військові паради. На другий день свята, як правило, у всій країні проходили «маївки» – масові святкування на природі. У 1992 році свято було перейменовано в «Свято весни і праці». Традиція виїжджати в цей день на природу, збирати квіти, прикрашати ними свої будинки народилася задовго до виникнення свята світового пролетаріату. Здавна перший день травня було святом весни. У Росії ще з часів Петра I цей день був неробочим, а саме свято називався “маївка”. Цей день дуже приємно провести за містом. Оживає природа. Все навколо розцвітає і народжується заново.
У тій чи іншій формі 1 Травня відзначають нині приблизно у 70 країнах, передусім там, де існує сильний профспілковий рух. А от на пострадянських теренах це свято залишилося не просто державним, а більшовицьким за своїм духом. Декомунізація тут, за винятком хіба що держав Балтії та Грузії, не перейдена… В Україні ж офіційна назва свята – День міжнародної солідарності трудящих. Згідно статті 73 Кодексу законів про працю, він є вихідним днем.
