Коли людина мандрує, вона, сама того не помічаючи, переживає своє друге народження. Мандрівник раз у раз потрапляє в нові для себе ситуації, його дні тягнуться довго, а навколо себе він найчастіше чує невідому йому мову. Він подібний немовляті, яке щойно залишило материнську утробу.
Він приділяє набагато більше уваги тому, що його оточує, бо від цього залежить, виживе він чи ні. І скороминущу милість богів він сприймає з радістю і пам’ятатиме її до кінця днів своїх. І оскільки все для нього навколо нове, він помічає лише красу і щасливий вже тому, що живе… читати далі»»»
