З давнiх-давен люди не в ладу з погодою, бо ж дощ, як правило, йде не тодi, коли просять, а коли косять: i тепло й холод настають не в пору. І влiтку траплялося кожух одягати: нiби все наперекiр людинi. Ослiпленi яскравою блискавкою, приголомшенi громовицею, нашi далекi предки у вiдчайдушному поривi кидали в небо списи, стрiли. Напротязі тисячі рокiв їм був конче потрiбен “прогноз” на завтра, на мiсяць, на рiк: i люди помiтили, що природа сама пiдказує, коли яка буде погода. За тисячолiття скарбниця народної мудростi поповнилася перевiреними досвiдом прикметами, що мають не лише практичну, а й наукову цiннiсть… читати далі»»»
