Пошук за тегами
Фото-тест
Знавець Карпат
Метеопрогноз
Погода в Карпатах

Шанувальникам гірських мандрів не сидиться вдома, бо яка б пора року не була на дворі і якими б погодними умовами не лякали їх синоптики, гори всерівно кличуть до себе! 24-26.01.09. пятеро моїх однодумців вирушили до однієї з найвищих вершин Українських Карпат, гору Петрос (2020 м над р.м.). Похід був розрахований на 3 дні маршрутом: с. Лазещина – г. Петрос – пол. Рогнеска – г. Шешул – пол. Мінчіль – с. Кваси. Загальна довжина маршруту складала 35 км.
Першого дня заночували в одній із колиб, що у підніжжя Петроса. А вже вранці, смачно поснідавши і відпочивши, вирушили в нелегку дорогу.

Сказати, що погода була несприятливою – сказати неправду. Туман, -3t, слабкий вітер. Проте з різким набором висоти дедалі ставало холодніше і вітерець з вологим туманом про себе постійно нагадували.

Впродовж всього шляху до вершини туман майже не розсіювався. Перед очима лише твердий сніг, обледеніле каміння і бажання чим швидше дістатись до цілі. Екстріму вистачало! Але місцями здавалося, що він закінчується і от-от розпочнеться ж…

Крижаний Петрос не хотів просто так підкорятися сміливцям. А його «друг» – наплічник, вагою більше 20 кг, собі намагався демонструвати закони рівноваги. Після трьохгодинного штурму, на висоті 2020 м над р.м на переможців чекала зимова обитель, яка дала можливість хоча б на короткий час заховатись від вітру та снігової завії.

Фотосесія, обід і жваво спускаємось на Полонину Рогнеска у пошуках нового притулку на ніч.

Варто відмітити, що снігу на Чорногорі не бракувало. Але слабкий фірн не витримував нашої ваги (враховуючи не легкий наплічник) і місцями ми грузли в снігу по самі…коліна. Круті схили, вилизані Чорногірським вітром, не давали повністю розслабитись мозку і спокійно споглядати зимові пейзажі. Адже інкстинт самозбереження і власної безпеки тримав тебе постійно у певній напрузі.

Але «все добре, що добре закінчується». І наша зимова подорож закінчилася саме так! Всі повернулись здорові і неушкоджені. В наплічниках гігабайти побаченого і пережитого,  а за плечима – нелегкий шлях, який залишиться у наших думках, спогадах і серцях. І не так важливо, що ти переміг ці гори, підкорив їх вершини, головне, що ти отримав перемогу над собою!

____________________________________________________________________________________________

Фото: Ігор Меліка, Леонід Тіт

Залишити коментар

*