Igor Melika

«ЮРИТМІКС» – провідна компанія з продажу музичних інструментів та звукового обладнання яка існує на українському ринку вже більше 18 років. На початку 90-тих років і по сьогоднішній день, в цій компанії я займаю посаду менеджера з продажу клавішних інструментів та студійного обладнання. Можливо не всім моїм друзям відомо, що добру половину свого життя я присвятив музиці: 80-90-ті роки – грав на весіллях, а в середині 90-тих зайняв посаду менеджера в компанії «Юритмікс» (м.Мукачево). Хоча на даному етапі домінують захоплення фотографією та гірськими подорожами, це не заважає мені і по сьогоднішній день займатися музичною творчістю – створювати аранжування до авторських пісень різних авторів та перекладати власні думки і емоції на ноти.

Про долю менеджера-музиканта можна розказувати багато і довго. Але вважаю, що це повинна бути окрема розповідь для висвітлення цієї теми.

Один раз на рік, як правило навесні, у світі шоу-бізу відбувається грандіозного масштабу дійство – міжнародна виставка музичних інструментів у головному ярмарковому центрі Європи – Франкфурті-на Майні – «Мессе Франкфурт». Потрапити сюди мріє чи не кожен музикант, співак, продюсер, працівник/директор музичної крамниці або просто запеклий шанувальник музичного мистецтва, аби дізнатися, що цікавого у новому сезоні підготували світові виробники і чим саме вони здивують на цей раз свого вибагливого клієнта.

Отож, попереду рандеву з Європою! Наш шлях до Німеччини проходив через Угорщину та Австрію. Відчуття, що ми уже «там», а не «тут» настало саме в ту мить, коли український державний кордон зник десь за горизонтом…Наше авто неслося по швидкісному шосе з реактивною швидкістю. За вікном змінювались пейзажі весняно-зелених полів на яких мирно паслися молоді олені, стрибали зайчата чи зненацька злітали строкаті фазани. Ми потрапили у зовсім інший світ, інший вимір. На під’їзді до Угорсько-Австрійського кордону, вірніше – переходу, бо у Європейському союзі майже не існують КПП між сусідніми країнами, зовсім поруч від автобану в небо здійнялись велетенські вітряки (вітрогенератори).

Ще через пару хвилин… зовсім не помітили, коли опинилися на території «східного королівства» – Остеррайх. Тільки згодом, десь далеко від шосе, факт нашого перебування на території мальовничої Австрії підтвердили засніжені, скелясті гребені Альп.

Позаду 1300 км дороги, попереду – нічний Франкфурт-на Майні… Вражаюче видовище!!!

 

Вранці, наступного дня, швидкісним метро дістаємося до виставкового центру. «Messe Frankfurt» – це найбільший виставковий центр, який входить до трійки провідних у світі. Він складається з 10 великих павільйонів, а також будівлі-хмарочоса «Messeturm» і сучасного комплексу «Forum» загальною площею 578 000 квадратних метрів!!!

На «Music Messe» представлений весь спектр товарів для музикантів, продюсерів, співаків – музичні інструменти, акустичні та електронні, і аксесуари для них; професійне обладнання для відтворення та запису звуку, музичні комп’ютерні програми. Також на виставці проводять презентації музичні школи та інститути, артистичні агентства, дизайнерські студії, звукозаписуючі компанії та інші фірми, що працюють у сфері музики та шоу-бізнесу.

Ще в 1240 році імператор Фрідріх дав привілей на право проведення виставок вільному місту Франкфурт. І не прогадав: зараз щорічно тут проводиться близько 50 різних ярмарків, 15 з яких – найбільші у світі. Для їх проведення був спеціально побудований 256-метровий хмарочос «Messeturm « – найвищий виставковий комплекс у Європі.

Сучасні хмарочоси цього міста та дивовижної форми конструкції, вже давно стали символом нової, процвітаючої Німеччини.

А коли робочий день підходив до кінця, ми хутко сідали у метро і – мерщій на прогулянку по вулицях вечірнього Франкфурту, який оселився на Майні.

Неможливо обійти увагою і Рейн-Майнський міжнародний аеропорт, який обслуговує близько 56 800 000 пасажирів у рік! Рух літаків над містом настільки інтенсивний, що можна було споглядати як на повітряній трасі утворювалися справжні затори «залізних птахів»  – хто на посадку, а хто набирає висоту і займає свій відповідний повітряний ешелон – туди-сюди, уверх-униз. І весь цей рух майже над твоєю головою.

Два дні робочого візиту в Майнхетені промайнули дуже швидко. Не дивлячись на світову кризу, музична виставка пройшла з розмахом, цікаво, результативно, і звичайно,  запам’ятається надовго.

Вирушаючи з Німеччини додому, було прийнято рішення зупинитися хоча б на один день у столиці Чехії. Старе місто, розміщене вздовж обох берегів річки Влтави, зустріло нас яскравим розмаїттям нічної ілюмінації.

Нічна Прага жила своїм звичайним бурхливо-туристичним життям. Напередодні Великодня «Old Town Square» – старовинна площа, була переповнена туристами які смакуючи гриль-ковбаски інтенсивно запивали справжнім чеським пивом та веселилися від душі розгулюючи майже до ранку старими вуличками нічного міста. Запашні ковбаски і декілька кухлів пива вдалося продегустувати і мені. Справжнє свято для душі та тіла!

Наступного дня не міг дочекатися світанку. Кортіло мерщій вирватись у місто, щоб споглядати як прокидається від сну злата Прага. Через Вацлавску площу поспішаю з своїми друзями до Старого міста через середньовічний Карлов міст, вдихаючи ранковий п’янкий запах весняних квітів та аромат місцевих кав’ярень які щойно відкрилися.

Будинки Старого міста, з фасадами різних архітектурних стилів, вражали своєю витонченістю та шиком. Тут бароко і готика, ренесанс і рококо – справжня витончена краса, синтез витвору природи і мистецтва.

Пам’ятка архітектури – куранти або Празький Орлой – середньовічний баштовий годинник, встановлений на башті Старомістської ратуші. Годинник показує роки, місяці, дні та години, час сходу і заходу Сонця, час сходу і заходу Місяця, а також положення знаків зодіаку. У центрі циферблату розташована Земля, навколо якої обертається Сонце. Щогодини, коли б’є годинник, відбувається невеличка вистава у традиціях середньовічного лялькового театру. Фігурки, що є втіленнями людських пороків і таких домінант людського життя, як смерть або відплата за гріхи, починають рухатися: скелет смикає за мотузку дзвони, ангел піднімає і опускає караючий меч. У віконцях годинника, змінюючи один одного, з’являються силуети апостолів. У фіналі кричить півень.

Але найбільшу насолоду я отримав прогулюючись «королівською дорогою» – Карловим мостом через річку Влтава. Перший камінь у фундамент цього середньовічного витвору мистецтва, поклав сам Карл четвертий  в 1357 році. Довжина мосту 520 м. і по обидві його сторони розміщено 30 скульптур. Сьогодні Карлов міст, являється унікальною пам’яткою архітектури та історії і живе своїм сучасним бурхливим життям. Він облюбований музикантами, художниками, продавцями сувенірів, а також являється найпопулярнішим місцем для прогулянок та зустрічей.

Покидаючи це дивовижне місто вирушаємо в дорогу до наступної країни з найвищими Карпатськими хребтами та вершинами – Словацької республіки. Центр Словакії – Братіслава, зустрів нас контрастною погодою: яскравим сонцем та фактурним передгрозовим небом. Тут довго не затримуємось, бо у планах ще прогулянка нічним Будапештом.

Вночі в’їжджаємо до столиці Угорської республіки через серце якої протікає друга за довжиною річка у Європі – Дунай. Він розділяє територію міста на Буду і Пешт. Якщо піднятися трохи вище, на гору Геллерт, то можна споглядати неймовірні панорами нічного Будапешту.

Прогулянка країнами Європи наближалась до кінця. До Українського кордону подати вже рукою – 340 км. Залишаючи позаду європейські дороги, мегаполіси і хмарочоси, рівень життя з культурою та побутом європейців, втішаєш себе однією думкою: «Всюди добре, а вдома – найкраще». Ну, і нехай там живуть собі, у своєму ритмі Європи…

____________________________________________________________________________________________

Фото: © Ігор Меліка, 2010
Фото нічного Будапешту: Валерій Вареник, фото нічного Франкфурту: Nicolas Scheuer & Stefan Back