Цього року вже не ніяк не міг дочекатися справжньої зими зі снігом. На дворі середина грудня, а снігом навіть «не пахне». Набираю номер свого косівського товариша: Сніг є? –Та є трохи, приїжджай, підбадьорює той! Плєцаки у багажник автівки і – айда на Прикарпаття, на Чорногору. Маючи у розпорядженні всього два вихідні дні вирішили не дертися на 2000 м, а обмежитися вершиною Хедя – 1367 м над р. м., що напроти Чорногірського хребта. Найзручніший підйом на цю вершину з села Красник (Верховинський р-н) та й часу для цього потрібно не більше двох годин.
Піднявшись на хребет ми наче діти зраділи снігу. День був сонячним і морозним. Та поки сонце не закотилося за Чорногору, нам вдалося відшукати закинуту колибу у якій і розмістилися на нічліг.
Ніч була просто казковою. Сяйво повного місяця перетворило темний час доби на «білу ніч». Ми ганяли з штативами по хребту і на довгих витримках фотографували нічні зимово-гірські пейзажі. Десь далеко внизу мерехтіли маленькі, теплі вогники Красника, які створювали справжній передріздвяний настрій.
"Ніч перед Різдвом"
Чорногора у місячному сяйві
Наранок небо над Чорногорою запалало. А згодом, коли небесне світило піднялося трохи вище, його потужне сонячне проміння почало пробиватися з-поміж сідловин гір: Кринта (1350м), Зміїнська (1356м), Ростицька (1514м) та Скупова (1579м). Magic Light – інакше не назвеш.
14.12.08. Ранок 8:45. Між сідловинами гір: Кринта, Зміїнська, Ростицька та Скупова потужними променями пробивалося сонячне світло
А далі було прощання з горами. Два вихідних дні пролетіли як одна мить. Та насолоду яку ми отримали за цей короткий час годі описати словами. А найголовніше ми вгамували «снігову спрагу», переконавшись на власні очі, що зима не за горами, вона вже тут – в горах!
Фрагмент Чорногірського хребта
____________________________________________________________________________________________
© Ігор Меліка, 2008
