Про календарь
Рахуба чєсу, а радше єго поділ на періоди називаємо календарем. Старий римский календарь мав лише 10 місяців. Через то була велика крутенія зі свєтами, бо раз свєта припадали вліті, а за кілька-десять років пізніше – взимі. Зрештов рахували люде чєс, як кому було наручніше: видколи уродивси, видколи оженивси, чи побудувавси, чи коли теличка уродиласи.
Але така рахуба чєсу була нездарна. Ходило про то, аби усі рахували чєс однако и аби чєс був сталий. Чєс залежит від обороту нашої Землі довкруги Сонця, що триває 365 і 1/4 дня. Отож такий сталий календарь обрахував Юлій Цезар в 46 році перед Рождеством Христа. Цей Юлій Цезар був дуже мудрий чоловік; був він найбільшим вождем стародавних Римлян. Календарь Юлія Цезара має 365 днів в році, а що 4-й рік – 366 днів, то є переступний рік.
Від того то Юлія походит і назва «юліянський календар», або старий стиль, якого уживає наша церков і до сегодня. Цей календарь має ту хибу, що є довший від правдивого обігу землі довкола Сонця або так званого тропічного року на 11 мінут і 12 секунд. Тимунь цей календарь за своїх 1984 років існованя спізнивси на 14 днів! За папи римского Григорія XIII спостережено, шо юліянський календарь спізнивси на 10 днів. Аби це спізненє надолужити, зреформував цей папа римский календарь в році 1582 в той спосіб, шо тих спізнених 10 днів викинув у місяци жовтни з рахунку, а що 100 років викидаєси один переступний день, за виїмком тих років, які можна поділити через 400, як 1600, 2000 і т. д. Новий календарь є довший від тропічного року лише на 26 секунд і щойно за 3300 років спізнитси на 1 день. Від імени папи Григорія називаєси календарь григоріянський, або новий стиль, якого уживают тепер всі культурні народи світа. Така то є ріжниця між старим і новим стилем. Опріч юліанського і григоріянського є шє в уживаню осібні календарі:
1) Жидівський, обрахований після місяця. Жидівський рік має 12 місяців або 354 дни. Шо 7 рік додаєси один місяць і тимунь кождий жидівський семий рік має 13 місяців. Кождий 19 рік у Жидів є переступним. Тимунь мають Жиди ріжні роки на 353, 354, 355, 373, 384 і 385 днів!
2) Магометанский, або турецкий календарь обрахований так як жидівський, після Місяця мая – 354 і 355 днів. На кождих 30 років є 11 років переступних.
3) Китайский, або хінский календарь має 12 місяців по 29 і ЗО днів, а кождий 2 або 3 рік є переступний.
Пори року
Після рахунку календаря зачинаєси:
Весна – 21 марта (березня);
Літо – 21 гниленя (червня);
Осінь – 23 жовтня (вересня);
Зима – 21 просинця (грудня).
Рік
Рік ділитци на дванайціть місєців. Місіць рахуєтци від повня до повня и маєт штири тижні. Тиждень ділитци на сім днів. А день ділитци на дваціть штири годині. Місєць маєт силу від настаня до згибку. Єк настает місєць, то кажут – місєць у межях. У кождим місєци є штири кватири: першя кватиря – місєць настав, друга кватиря – оповня, трета кватиря – изповня, четверта кватиря – місєць на згибку. Єк настанет місєць и падет дожь ци зима, то кажут – «сполокавси місєць». А єк погода, то ворожєт, шо будет сухий місєць. По тим, иким си покажет новий місєць на небі, ворожєт, икий він будет за погідний. Єк си покажет новак – місєць грубий, жовтавий, з тупими припешковатими рогами, звернений рогом на води, то ворожєт, шо тот місєць: уліті – будет слотєний, а узимі – зимнєний (сніжєний). А єк си покажет місєць тоненький, білий из острими рижками, задертий рогом д’горі, на небо, то ворожєт, шо тот місєць будет погідний – сухий, нигодиноватий.
Найбірше ворожок и вірувань є звєзаних из місєцем на згибку и єк настает, та з новим місєцем. На згибку місєця бійно ходити по ночях, бо можетци шош ничісте показати або й осахнути. На згибку місєця находит ску-сованих дітий скуса. На згибку місєця лакомо чюти, єк пишшют збігленєта. Найбірше водит мара людий по ночях на згибку місєця. Старого місєця ни добре си бритити, бо старієтци тот, шо си бритит. На згибку місєця ни добре зачєнати будинок бу-цовати, бо у нім би си тєжко жило. Старого місєця ни добре рубати дерево, бо уно си прудко старієт. Лиш садовину добре садити на згибку місєця, бо кілько днів до згибку місєця поса-дитци садовину, то лиш тілько років уна ни родит. На згибку місєця добре примов’єти ходь від икої слабости, бо усе зло и слабість изгибає від чьоловіка. Тота днина, шо на ній настает місєць, то порожна днина. Тої днини ни можна нічьо из город-нини класти у земню. Ни можна ні сієти, ні садити, бо ни уро-дитци добре. То прото – порожна днина у місєци. Тої днини ни дай Боже зачінати икус будову, бо вітак єк си добудує то забудоване, то уно мусит стоєти порожне.
Нового місєця ничіста сила маєт міць лишень до першої неділі по повни – до неділі «східної», а наколи у церьквах вид-прав’єтци Божі служби, то ничіста сила тратит свою міць и ни має уже права показуватиси людем по ночях, тай ни маєт такої моци людий блудом водити. Східної суботи (першої до повни) добре си мити у головици водов до схід сонця, бо тварь відмолодає и устуди си змиває з лиця. Так само є добре східної суботи зарікатиси від икоїс лихої привичьки – від куріня, від пійки, від звадки, від бійки. Тєжше пиш першу суботу видержєти, а вітак уже легко можна відвикнути від лихої навичьки раз на завжде. Хоть ику роботу добре є зачінати нового місєця, бо уна си легко и прудко робит тай нивкємнєєтци. Першої кватирі навесні є добре сієти сівбину и садити городинну, бо уна скоро и красно ростет. Нового місєця – до східного понеґівника, лакоми си у воді у ріках показувати потопенники, бо уни си суют до місєця нового.
Єк си уздрит перший раз новий місєць почерез ліве плече, то ни добре, бо тогди у тім місєци метци пацити икис клопіт. А єк си его уздрит почерез праве плече, то добре будетци у тім місєци поводити тому, шо уздрів місєць почерез праве плече. Мами, шо мают діти малі, пантруют, коли си покажет новий місєць на небі и наколи лиш йиго уздрєт, то ни зводі очій из місєця, кличют ид собі свої малі діти. Кажут їм легати на земню, тай переступаючі їх, примов’єют до трьох раз, аби їх діти здорові и молоді були. Першеї и другої кватирі нового місєця до оповня добре рубати сухої днини, – найліпше у п’єтниці – дерево на будинки ци огорожу. На межях кватирь місєць лакім си полокати. Найбірше буває слота надворі, єк місєць на згибку. Місєць у році є дванайціть раз у крузі – оповен и дванайціть раз на межях – настает.
Місєці року
Усі дванайціть місєців у року мают свою назву полудь того, коли уни припадают, у икій порі року настают:
1. Січень: січєт зимов, фіфолов та вітрами.
2. Січьник: січєт морозом, єк фиса жєлцем.
3. Марот: марот, єк би був серед зими, то би потис таков студіньов, шо повідмерзалиби роги волам.
4. Березень: березня мусит береза замерзнути.
5. Травень: у травни трава земню покриє.
6. Гнилень: гнильня утєте дерево борзо гниєт.
7. Білень: більня добре полотно білитци.
8. Копень: копня пологи копичют у копиці.
9. Жовтень: жовтня лист жовтнет на деревах.
10. Падолист: у падолисті оппадаєт лист из дерева.
11. Грудень: грудня земня грудов цеконієт.
12. Просинец: просинця надворі бірше зимно, єк тепло.
Рік зачінаєтци на Новий Рік – на Василія і кінчєєтци на Василія, але на цес загальний рік люде мало звертают уваги, бо кождий рахуєт собі роки полудь свого рахунку: відколи оже-нивси, відколи учінивси, відколи став на ґазду и т.д.
Пори року
Ключі від усіх штирьох пір року держєт у своїх руках штири головні рокові с’єтці: від весни сєтий Юрій, від літа сєтий Петро, від осени сєтий Дмитрій, а від зими сєтий Николай. Сєтий Дмитро замикає при кінци осени тепло и виддає ключі сєтому Николі. Тогди сєтий Никола бере ключі в руки й випускає на світ студінь – зиму. Світ из студени цеконіє. Перемерзают поточіни, потоки, річьки и ріки. Стают на водах ледові переходи-мости.
Сєт. Николай ни лиш маєт ключі від зими. Він під свойов руков держит и весну тай веде її, шоби разом из ключами від весни передати сєт. Юрієви. На саме Благовіщене (7.IV) сєт. Никола замикає зиму й передає ключі весни у руки сєт. Юрі. Сєт. Юра бере ключі и роз-микаєт весну, розмикаєт веснєну ґражду. Из стіни здоймаєт свій злотний ріг, та єк прикладе до губий – та єк затрубит, то видразу зазеленіютци гори-долини. А єк на самого Юрія сєт. Юрій зайграє у злотну тримбіту, то зазеленіют видразу й полонини. Сєт. Юрій из веснєної ґражди випускає из-за далеких морий, високих скал свої буйні веснєні – то теплі, то студені вітри – икіс филі вітрові, чєсом єк окріп теплі, а чєсом єк лід студені. Сєт. Юрій теплим дрібним дожіком топит «зиму», а буйним вітриком сушит земню. Тогди єк сонне видінє, єкби на воронім кони прилітає гожя, молода весна. На Ивана Купала сєт. Юрій передає ключі від літа сєт. Петрови. Тогди «каже Петро, шо буде тепло». Від Петра до Илі сєт. Илей убераєтци у силу. Громи дістают міць и гримне так, що аж земня дрижит. На Головосіки (11 .IX) сєт. Петро передає ключі від осени сєт. Дмитрови. Дмитро випускає на світ холод, зачінає попускати приморозками, а тогди «каже Покрова, шо бріхня Петрова». На Дмитрія (8.XI) передає сєт. Дмитро ключі від зими сєт. Николі. Сєт. Николай, єк потрєсе свойов сідов бородов, то видразу посідіют усі ліси і дахє на хатах, а цілий світ побіліє, єк полотно.
Доба
Місєць має штири неділі або штири тижні, а тиждень ділитци на сім днів. Сема днина у тижни, це неділя – Божя днина. Неділя маєт назву від того, шо Бог сказав за тоту днину – «Нічьо ни ділай» – неділя. День и нічь – то доба. Доба зачінаєтци від опівночі и триваєт до опівночі. Половина ночі – то опівнічь. Половина дня – то полуднє. Конец дня и почєток ночі – то вечер. Конец ночі и почєток дня – то рано. Доба ділитци:
1. Опівнічь – 24 година.
2. По опівночі – 1 година.
3. Єк перші когути піют -1-2 година.
4. Єк другі когути піют – 3-4 година.
5. Єк третий раз когути піют – 4-5 година по опівночі.
6. Б’єт на косицу – перед днинов.
7. На зорях – низадовго розвидніє.
8. Зорєє – провидає.
9. Брішіт – робитци день.
10. Рано – перед сходом сонця. Так само кажут «даві», «зда-вішня», «зранку».
11. Обідки -6-7 година.
12. У обіди – 8-9 година.
13. У панцкі обіди -9-10 година.
14. Під полуднє – 11 година.
15. У полуднє -12 година.
16. 3 полудня -13 година.
17. По полудню -14 година.
18. Двечєру -15 година.
19. Понад вечєр -16 година.
20. Єк сонце засвєчюєт – перед смерком.
21. Вечєр – темнієт.
22. Уночі або нічь – вже темно надворі.
23. У завлєги – година, дві ночі.
24. У добрі завлєги – єк уже всі сп’ют (23 година).
На минулий вечєр кажут: «сночі», «перед снічєним», «поза перед снічєним». А на минулі дні кажут: учєре, позавчєре, пе-редчєре, поза передчєре. На пришлі вечери и дні кажут: ввечєр, завтра увечєр, позавтрю увечєр. Сегодне, завтра, позавтрю, поза завтрю.
Узимі означєют чєс дня полудь гудованя маржини:
1. Маржину випускают надвір – день робитци.
2. Заранки дают маржині – перед сходом сонця.
3. Маржина на давани – по сході сонця.
4. Маржина иззіла заранки – 8-9 година.
5. Маржина стоїт на давани, або пішла на воду – около 10 година.
6. Наденок дают -12 година.
7. По наденку- 1-2 година.
8. Вечері дают маржині- 14-15 година.
9. Чес кутати маржину – перед сумерьком.
10. Кутают маржину – нічь.
Єк надворі погідно – єсні дні – то чєс дня угадуют по сонци, кимуючі у икий чєс сонце стоїт верх котрої кичєри, ґруня, гори ци полонини. Так само угадуют чєс по сонци, уважєючі єк падет тінь від чьоловіка на земню. Уночі – літом – пизнают чєс по вечірці, по великім возі и по місєцеви. Єк удень надворі мрачьно и лежит така неґура, шо надворі, єк у лісі, темно, то тогди див’єтци вівцям ци козам у вочі, шоби знати, ци делеко до вечера. Єк у кози або вівці у вочєх чьоловічьок (зіниця) закруглитци, то уже вечєріє – чєс маржину загонити у кошєру, бо в овец и кіз чьоловічьок подовговатий.
Так само у мрачьній годині угадуют чєс дня по курех – у кого є курки. Єк кури идут на сідало сідати, то борзо зробитци вечєр. Єк маржина из долин випрєтуєтци на стоїшє, то таксамо вечєр низадовго. Богато людий угадуєт чєс по їді. Єк изголодніє изранку – то є у обіди. А єк изголодніє май білше, то є дес у полуднє. Цуже добре угадуют чєс старі люде уночі по спаню. Знают, до икого часу кілько снів зіспали. Угадуют, у икий чєс прошумуютци уночі. Так само угадуют уночі чєс по маржині. Чюют єк за досвіта, бо вівці у хлівах рушєютци. Чєс уставати. Єк маєт вечєріти, то половінь ватри у печі стаєт біла. А єк шє делеко до вечера, то стаєт черлена.
Дні у тижни
У горєн кожда днина у тижни маєт своє окромішне призначінє тай віруванє до неї. И так:
Понеґівнок: це першя днина у тижни. У понеґівнок є добре зачінати хоть ику роботу робити, бо и Бог зачєв у понеґівнок світ сотворєти. Лиш сварку тай бійку ни добре изчєнати у понеґівнок, бо витак сваритци тай б’єтци хрестєнин цілий тиждень. Понеґівнок – то чьоловік, Божий поратівник. Він может хоть у икій біді чьоловіка ци жінку поратувати, лиш треба си на него заирчі, шо будетци йиго держєти – говіти. Шє и тепер є богато людий у горах, шо «держєт понеґівнок». Зарічьливі «на понеґівнок» нізашо у світі би йиго ни зломили. «Ни поскоромили би си». Скорше у Великодну П’єтницу по-скоромнєтци, єк у понеґівнок. Єк хтос упадет у лежу, то зарікаєтци на понеґівнок, аби з неї подужівси – и понеґівнок допомогаєт.
Єк хтос упадет у икус напасть, то зарікаєтци на понеґівнок, аби з тої напасти вийшов. Єк у кого забірше лучєєтци шкоди мижи маржинов, то добре є закликатиси на понеґівнок, то ни будет шкоди мижи маржинов. Дівки и леґіні держєт понеґівнок – за долю. Хто раз зарікси на понеґівнок, то вара йиго покабзувати, бо єк би поломив понеґівнок, то и йиго би сказив понеґівнок. Є богато таких людий, шо мусєт держєти понеґівнок, бо він сам їх до того змушуєт тим, шо снитци їм шоночі – старим чьоловіком из ножем у руці, і гонічіси різати того, на кого наважит-ци, шоби си на него зарік. Тай муситци заирчі на понеґівнок тот, шо снитци йиму по-неґівнок, бо єк би си ни зарік, то понеґівнок відразу би му показав, шо він значіт.
Вівторок:
И вівторок то чьоловік, так єк и понеґівнок – лиш вівторок ни є зарічьливов днинов так єк понеґівнок. У вівторок таксамо добре зачінати хоть ику роботу робити, бо то легка днина у тижни. Лиш ни можна чєсатиси и бритити-си у вівторок, бо хто чєшетци, або брититци у вівторок, тот мусит за цисе пацити икус напасть. Таксамо у вівторок ни можна обрубувати собі нігті на пальцьох рук и ніг почерез напасть. Окрім вівтірка ни можна вінчєним чєсатиси и нігті обрубувати собі на пальцьох почерез напасть у тоту днину, у котру си вінчєли. Хто сербуєт вівторок й п’єтниці тай тоту днину, шо си у ню вінчєв, то ніколи ни будет пацити нієку напасть.
Середа:
Середа – то божкова днина. А середа – то уже жінка. У середу ни добре давати бідному скороми з хати, головно молока, бо витак корови лакоми прудко висушувати молоко. У середу ни можна сорочьку ні кроїти, ні шити, бо будутци у ній водно вуши чінити. Так само ни можна у середу продавати єйце из під курки, бо витак половик б’єт кури. А єк си продаєт єйця у сухєй день ци у говінє, то треба класти єйця на земню, аби їх брав тот, шо купуєт из земні, а ни з рук хотівше, шоби половик кури ни бив, за це, шо си божку ни шєнуєт. У середу нивірні жиди зражєлиси Христа у руки имити и ти-мунь уна є варка. У середу ни добре золити платє, бо лихо си золит. У середу добре є чєрти ліс, бо прудко схнет. Так само добре узимі у морозах товчі пусті корчі на поли, бо раз-два усихают тай ни видрожуютци знов. Середа – то середна днина у тижни и тимунь у середу ни є добре зачінати зав’єзки нового будинку робити, бо у тій хаті витак середно би си жило. Таксамо у середу ни є добре ані садовину садити, ані нієку сюбину сісти, бо будетци середно родити.
Чєтверь:
Чєтверь – то чьоловік. У чєтверь усу роботу можна зачінати робити. Деика чєлідь, то прєдет у чєтверь лиш до вечері, а по вечєри лишєє прєсти, бо каже, шо уже зайшла п’єтниця. А инчі прєдут и до завлєг, бо говорєт, шо можна прєсти у чєтверь до опівночі.
П’єтниця:
П’єтниця – то божка – сухєй день. Пистна днина. П’єтниця, таксамо єк и середа, є жінков. А тимунь шо уна жінка, то сердитци на жінок за чілідинцку роботу у п’єтницу, єк шош роб’єт у хаті тай її ни сербуют. У п’єтницу ни можна виберати попів з печі у хаті, бо витак за тото половик кури б’єт. Деикі жінки у п’єтницу ни прєдут, аби си вівці ни крутили на дурленицу. Май давнішше, то майже уся чєлідь ни прела у п’єтницу, аби їх у руки ни шпилєло. Таксамо давно чєлідь боєласи золити у п’єтницу, бо говорили, шо котра жінка золит у п’єтницу, то витак приходит ид ній уночі п’єтниця тай тратит її. У п’єтницу ни можна нічьо калити ані мастити у хаті коло печі, бо за це п’єтниця сердитци на чєлідь. У п’єтницу ни можна чєсатиси через напасть, тай ни можна давати скороми з хати бідному, бо корови витак молоко вишу-шуют. Таксамо ни можна у п’єтницу прати, бо витак фортуна городи за тото перет. Дівки зарікаютци на п’єтницу разувати її аж до смерти, за долю. Котра дівка разуєт п’єтницу, тій дівці п’єтниця вибераєт добру долю.
Є у року таких дванайціть п’єтниц, шо єк би їх знав, котрі уни, тай їх сербував так, шоби у ні нічьо ни робив, тай нічьо ни їв, то знавби у Чьорногорах усе зілє, до икої слабости уно приходит на лік. У Чьорногорах є таке зілє, шо инчему би си ни показало, лиш тому, шо ці п’єтниці знаєт тай їх сербуєт. Над Білим Черемошем у Гриневі, Стовпнях, Шикманах є шє й досегодне такі жінки, шо у п’єтницу нічьо ни роб’єт, так єк у неділю. Свєткуют. Вивбераютци так єк до церькви, тай сидєт пусто у хаті. Цілу днину свєткуєт. Навіть ни хотєт у печі ватру класти, тай їсти ни варєт, бо кажут, шо то – п’єтниця. Говорєт: «Сегодне Божа п’єтничька, гріх робити, тай гріх у хаті кутати-си. Періш буду у неділю шош робити, єк у п’єтницу». Мушінам за п’єтницу гріха нима; тай у п’єтниці уни мусєт робити у хаті роботу и за своїх жінок. У п’єтницу жидове Христа на хрест розп’єли, тай тимунь у п’єтницу ни можна ані співати, ані данцувати.
Субота:
Субота – то жінка. Послідна днина у тижни. У суботу ни добре ніхті рубати на пальцьох, бо си задерают. У суботи гріх золити дрантє, бо зола аж на тот світ доходит до умерлих. Порєдні ґаздині у суботи миют у хатах лавиці, столи, полиці тай помости, аби у хатах чісто було під неділю. По надвірьку ґазди гудуют маржину сільов. У вечєр у суботу, то усі у хаті миютци, чєшутци, а мушіни бритєтци. Жінки вимивают голов горєчєм окропом, змішеним з бураковим боршєм, чєшутци, тай заплітаютци. Дехто – то навіть купаєтци у суботу. Ни митиси и ни чєсатиси у суботу – це ниспасний гріх, бо нихарному хрес-тєнинови гріх лишєтиси на неділю. Старики приказуют, шо навіть и медвідь у суботу миєтци тай говорит «Отчєнаш» – а ни то чьоловік би це ни робив. У суботу ни годитци робити зав’єзки нового будинку, бо то послідна днина у тижни. Так само ни годитци розчінати будь-ику инчу важну роботу в суботу, бо субота бирше служит до пидпрєтування у хаті, єк до роботи на подвірю.
Єк би хтос дев’єть суботий, одна за однов – ни мивси, ни бритивси, ни чєсавси и не переберавси у чісте шмате, то тому би си показував витак «тот – изчєз би». Чьорт – цураха би му. У східну суботу добре си зарікати від икоїс лихої привичьки, тай тєжше три суботі видержєти, аби ни повторити тоту на-вичьку; а витак тот наліг пропадет від хрестєнина так, єк би го хтос руков відвернув. Східних суботий добре примов’єти коровам, єк избавлені. Добре робити обертин протів стріли и инчего насланя. Східних суботий лакома си показувати уночі людем мара, тимунь варівко є ходити по ночях східної суботи. Кажут, шо єк би узєв східної суботи перше єйце від курки-писківки чьорної, вимастив то єйце вуглем на чьорно, тай аби си сам вимастив сажев и то єйце аби поклав собі пид ліве плече, тай голий аби си сховав у хаті за комен на пічь, то за дев’єть день, ни вмиваючіси, ни молічіси и ні докого ничьо ни говорєчі, викльочів би з того єйця «дев’єтьденника» – чьорта.
Неділя:
Неділя, то Пречєста Діва – Матерь Божя, урочєстий день. Тимунь хто ничьтит неділю, то за це маєт ниспасний гріх, бо за неділю нима покути ні на цім, ні на тим світі, так єк нима покути за дєдю тай маму. У неділю ни можна нічьо робити. Навіть ни можна ватру в хаті класти, бо хто кладет ватру у неділю, то парит тов ватров Матір Божу. Хто у неділю рубаєт або тичєт шош, то він рубаєт тай тичєт тим Матір Божу у тварь. Калічіт тварь свєтої неділеньки Пречєстої Діви. Давні люди у неділю ні бритилиси, ні чєса-лиси, ані ватру в хаті ни клали, бо знали, шо за це є ниспасний гріх.
Так само у неділю гріхово є кудас вибератиси у дорогу з маржинов, а уже таки ни дай то Боже рушєти из худобов у полонини у неділю. Розказуют, шо неділя так, єк середа и п’єтниця – сама гро-зит людий тих, шо її ни шєнуют. Показуєтци жінков тай пужієт усєкими напустами тих, шо ни сербуют її. У неділю, у тот чєс, шо си прав’єт служби Божі по церьквах, то ни можна спати, бо и за це є великий гріх. У неділю ни можна жінці спати разом из чьоловіком, бо ви-так си у них родєт діти каліки. Навіть соли давати маржині у неділю – то гріх, бо на це є инчя днина у тижни, а ни неділя.
Угадуванє погоди
Гуцули у горах мают віпрубовані місця, по иких пизнают – „ике бутет веременє”. Наприклад кажут: „Єк за Говерлою держитци мрака, то до трьох день буде дожь, або взимі – зима”.
Єк сонце увечьир заходит за чісте небо, то на погоду, а єк за вал – то на дожь.
Єк у слоту є піддерка из заходу сонця – то на погоду.
Єк сонце заходит за ґрунь, а там видко чьирвонно-темну неґуру, то буде буря из дожем.
У Жєб’ю кажут: «Єк Біла Кобила у мраці – то на слоту. Єк за верьхє иметци мрака – то на слоту, и то завідну. Єк рано лєже мрєчь и рівно пидойметци, то на веремнє. А єк пірветци – то на дожь, богдай кіцько-тіцько».
Угадуване погоди по знаках маржини
• Худоба йде на верхи и вирикує – то на погоду, головно воли вирикуют и гребут глину ногами, то на веремнє. Єк має бути година, то маржина на паши утікає в потоки. Ховаєтци у лісах.
• Єк вівці ни даютци загонити увечєріх у хлів, то вліті на дожь, а взимі на «зиму».
• Єк увечєр, до пізна, маржина любит пасти – то на годину, а єк иззарана випрєтуєтци на стоїшя – то на погоду. Єк маржина истрєсає вухами, то на слоту.
• Свиня чюхаєтци у вугов хати и стрєсає вухами – на годину.
• На слоту носит свиня усєкий бирліх у хлів.
• Кажут, шо кілько раз принесет бирлогу, тілько день (добий) будет слота.
• На дожь, худоба утікає під халаші.
Птахьи ворожєт
• Єк си курка скубет, то на дожь, єк си купаєт у поросі, то на веремнє.
• На дожь курка допізна нипає понадвірю. На слоту удень кугути изгуста піют.
• Ластівки повисоку літают на веремнє, а попри земню – на дожь.
• Єк удень ґаня просит у Бога дожю – півкає, то на дожь. Чьорні жонки у лісах півкают на дожь. На слоту – вороня стадами літає, каркотит и сідає на кілє и плоти. Узимі, то на «зиму». Єк пугає пугач, то на лиху годину.
• Узимі на «зиму», а уліті на дожь, воробці лізут пид дахи.
Инчі знаки, икі ворожєт погоду
• Єк удень на небі показуютци білі стовбури громовиці (хмар), то тогди, або на другий день, мусит бути дожь из громами.
• Єк вітер колотит димом – то на слоту.
• Єк шумит ліс и вода у потоках, то на годину.
• Перед сходом сонця небо паленіє – на завідну годину.
• Єк рано паде студена роса – то на погоду, а єк ни паде роса, то скоро будет дожь.
• Небо молодитци на годину.
• Хмари на небі, єк си борохкуют, то на слоту.
• Єсне и дуже голубе небо – то на велику посуху.
• Єк сонце у городі – то на дожь.
• Єк сонце мерєво світит – на дожь.
• Єк йде дожь, а там, де из стріхьи капає, стают бульґучьки – то на слоту, а єк ни стают, то буде погода у скорим чьисі.
• Увечєр місєць єсний, білий – то на погоду.
• Єк новий місєць покажетци тоненький из острими рогами – то на велику и довгу погоду. А єк жовтий, калюхатий, из тупими рогами, то на велику слоту.
• Увечєр на небі зерниці маленькі – то на погоду.
• Єк на небі увечєр видко одну дорогу и другу, тай уни ни порозділювані – то на погоду, а єк розділені – то на дожь.
• Єк из води вонит рибов – то на повінь.
• Єк си умивай рано, а руки шерсткі – то на дожь, а єк гладкі, аж отєк масні – то на погоду.
• Єк має бути злива и повінь, то плитє у воді дуже ховзке.
• Єк у веремнє вилізає гад на земню, то має бути слота.
• Єк на воді избиваєтци шум – то на годину.
• Єк уночі несутси блихьи – то на годину.
• Єк уліті докучєют мухариці – то на дожь.
• Єк овади п’ют коні – то на дожь.
• Єк мошка си їст уліті – то на велику слоту.
• Єк бжьоли на виконци вулия гутєт – то на дожь.
• Єк бжьоли слабо літают – то на вітер.
• Єк бжьоли злісні – то на годину.
• Єк свершьок у хаті цвірскотит низко коло печі – то на годину, а єк під стелинов – то на веремнє.
• Єк свершьки голосно цвікотє – то на дожь.
• Єк клепаєтци косу, а вістрє иртєвіє – то на дожь.
• Єк коса сена – то на веремнє, а єк голубіє – то на дожь.
• Єк коси блискают у кішни – то на погоду.
• Єк при клепаню коса твердне – то на погоду, а єк измнєкає – то на дожь.
• У коров дійки тверднут на веремнє.
• Єк людий свербит тіло – то на годину.
• Єк удень дуже си дрімає – то на годину.
• Єк си удень дуже позіває – то буде дожь.
• Єк си уночі ни хоче спати – то на погоду.
• На погоду чьоловік легкий, а на годину отєжілий.
• Єк гостец тєгне руки и ноги – то на годину.
• Єк болєт людий крижі, плечя – то на годину.
• Єк узимі вода вилізає поверх ледів – то на «зиму».
• Єк вода узимі пропадає пид леди – то на морози.
• Єк у веремнє літом кобилиці чьоронют – то на слоту.
• Єк дим стелитци по земни – то буде дожь, а єк йде просто у небо – то буде погода.
• Єк жьиба зелена у траві крікотит – то на погоду.
• Єк маленька жьибка крікотит май голоснішше – то на погоду.
• Флоєра, скрипка, або трембіта, – на погоду легонько и голосно играют, а на слоту – туго.
• Єк си снит, шо женетци маржина за кимос, то на нипогоду.
• Єк си комус снит, шо за ним женетци маржина изгори у долину, то хибнет година.
• Єк снитци, шо свині докучєют – то на бурю.
• Єк узимі снитци товар – то на зиму. Єк си снит коні – то на вітер.
• Єк снитци мертвец – то у погоді умрет добра година, а у слоту – лиха година.
• Єк навесні загримит до Благовішіня, – то на опадь и слоту.
• Єк навесні перший раз гримит из сходу, то буде скора и файна весна, а єк из півночі – то пізна и студена.
• Єк у зимі ирвутци замети и сунутци – то будет слотаве літо.
• Єк на дворі пригріває, аж проїт, то шє тої днини варко дожю.
• Єку понеґівнок дожь, то будет йти цілий тиждень, кождої днини.
• Єк увечєр сонце обіздритци – то на погоду.
• Єк при заході сонця хмари мідні – то на слоту, а єк чєрвонаві, перегорают – то на погоду.
• Єк си небо палит – то на вітер. Єк удень мраки возєтци поточінами – то на слоту.
____________________________________________________________________________________________
Автор: Петро Шекерик-Доників „Рік у віруваннях гуцулів”
