На Заході, проблемам соціально-функціональних характеристик, систематизації та впливу масової культури, традиційно приділялося багато уваги, проте вітчизняна наука стала присвячувати цій темі свої праці порівняно недавно. Довгий час масова культура сприймалася нею виключно як феномен буржуазного капіталістичного суспільства, проте сьогодні превалює переконання, що масова культура відігравала і продовжує відігравати значну роль як у тоталітарних, так і в ліберально-демократичних суспільствах, виконуючи соціальне замовлення політичної еліти.
Останні десятиліття в нашій країні не менш активно розвивається наука про туризм. Туризм став об’єктом вивчення соціологів, економістів, глобалістів. Індустрія туризму займає значний сектор макроекономіки, поступаючись за обсягами прибутку лише нафтової промисловості і автомобілебудуванню. Вона суттєво впливає на міграційні процеси населення, визначаючи певною мірою демографічну ситуацію планети, а також сприяє обміну соціокультурною інформацією між спільнотами в глобальному масштабі. Незважаючи на інтенсивне дослідження туризму різними галузями науки, це важливе соціальне явище, як і раніше залишається досить мало осмисленим у рамках культурно-філософського аналізу, так само як і масова культура. У ХХ ст. масштаби змін, розширення людських горизонтів, поява інших смаків і потреб сформували новий тип особистості – людину епохи споживання. «Полювання за зміною місць» спочатку властива людині, проте лише в минулому столітті ця потреба була перетворена в комерційний продукт. Д. Белл писав, що якщо «індустріальне суспільство визначається через кількість товарів, що позначають рівень життя, то постіндустріальне суспільство визначається якістю життя, що вимірюється послугами і різними зручностями – охороною здоров’я, освітою, відпочинком і культурою, – які стали бажаними і доступними для кожного».
Прийнято вважати, що зачатки туризму слід шукати ще в античності, коли римляни робили подорожі по величезній Римської імперії. Щодо початків масової культури в культурології, існує точка зору, що передумови масової культури формуються з моменту народження людства, і вже у всякому разі на зорі християнської цивілізації. Для прикладу, зазвичай, наводяться спрощені варіанти священних книг (наприклад «Біблія для жебраків»), розраховані на масову аудиторію.
У середні століття зросла релігійна роль туризму, яка пов’язана з культом відвідування святих місць у мусульманських і християнських народів. У той же час католицька церква виконувала функцію транслятора культурного сенсу до повсякденної свідомості людини. Релігійні центри стали осередками поширення грамотності. Монополія на стандартизацію соціокультурних настанов, інтересів і потреб основної маси населення, інтенсифікацію процесів маніпулювання людською особистістю, її соціальними домаганнями в більшій чи меншій мірі належали політичній владі та церкві. Великий вплив на становлення масової культури зробив і прийнятий спочатку у Великобританії в 1870 р., а потім і в інших європейських державах закон про обов’язкову загальну грамотність. Цікаво, що перше в світі туристичне бюро було відкрито також у Великобританії – Томасом Куком, незадовго до прийняття цього закону.
У XVIII-XIX ст. туризм набув елітарний характер, ставши привілеєм аристократичних кіл. Подорожі стали невід’ємною частиною елітарної субкультури. Найчастіше вони відбувалися з освітніми або оздоровчими цілями і вважалися необхідною умовою престижного статусу аристократа. З цього ж періоду елітарна культура починає поступово зливатися з буржуазною, що стало наслідком завершення процесу формування індустріального суспільства, поступового підвищення статусу міського робочого населення, розширення впливу демократичних інститутів, а значить, і більшого входження мас у цивільне життя держави. Пізніше відбувся розрив між сферою виробництва і споживчою сферою, який привів до того, що культура втратила свою соціальну регулюючу функцію, яка була її основною характеристикою в попередні століття. Виконуючи притаманну їй функцію суспільного зв’язку, культура стала являти собою різноманітне явище, яка включала в себе народну, елітарну, високу і масову культури.
Перша світова війна багато в чому сприяла переоцінці системи цінностей, що впроваджувалася класичною культурою. Вона ж остаточно похитнула позиції колишньої еліти, яка виявилася нездатною впоратися з політичною і соціальною кризою. Рубіж ХІХ-ХХ ст. відзначений всеосяжною масовізацією життя. Небачений розвиток техніки в XX ст. стимулювало зростанню добробуту та комфорту широких верств населення. Це дало людям відчуття легкості життя, знизило почуття відповідальності перед оточуючими і перетворило традиційні норми суспільної моралі. Разом з тим, відбулося зрушення в самій системі уявлень про пересічну людину про його життя і блага. Задоволення індивідуальних потреб стало основною орієнтацією масового суспільства.
Одним з найважливіших напрямків і проявів масової культури в ХХ ст. став туризм, який прийняв масовий характер незабаром після Другої світової війни. Вважається, що туризм є невід’ємною частиною масової культури сучасного суспільства, він відповідає основним характеристикам культурних форм даного феномену. Будучи його породженням, туризм має у своїй основі ті ж принципи функціонування, що і масова культура. Філософсько-етичний базис масової культури складає мораль гедонізму, що притаманне в повній мірі і туризму. Розважаючись, людина задовольняє свої духовні потреби, оцінює власну особистість, аналізує свою роль у масштабах різних соціальних систем – така думка прихильників масової культури. Ч. Міллс, кажучи про самосвідомості сучасної людини, писав, що йому «властиво бачити себе щонайменше прибульцем, якщо не вічним мандрівником, пояснюючи цей факт, трансформуючою силою історії ».
Індустрія туризму ставить за мету створення умов розваг, тобто сукупності явищ, від наявності яких залежить задоволення гедоністичних потреб людини. При цьому відбувається вплив на підсвідомі пласти психіки індивідуума: перебуваючи в пошуку розваги, людина відчуває тугу, занепокоєння, потім при зустрічі з насолодою вона переживає відповідні емоції заспокоєння. Тут виробниками туристських послуг задіяний стандартний механізм дії масової культури – при зверненні до реципієнтів з недостатньо розвиненим інтелектуальним початком, часто використовуються такі пласти людської психіки, як інстинкти і підсвідомість.
Однією з ціннісних установок суспільства споживання є здоровий спосіб життя, фізична активність індивідуму. Дослідник мотивації людської поведінки Е. Дічер пише, що, вирішивши проблему виробництва, люди «рушили далі, до задоволення нових потреб. Вони хочуть подорожувати, здійснювати відкриття, бути фізично незалежними ». На Заході образ успішного бізнесмена часто асоціюється з мобільністю, подорожами і далекими країнами, що підтримується міфологізацією людської свідомості методами масової культури. А. Тоффлер у своїй відомій книзі «Футуршок» відзначає, що для постіндустріального суспільства “щорічні поїздки, подорожі і постійні зміни місця проживання стали другою натурою. Образно кажучи, ми повністю «вичерпуємо» місця і позбавляємося від них подібно до того, як ми викидаємо одноразові тарілки і банки з-під пива … Ми виховуємо нову расу кочівників, і мало хто може припустити розміри, значимість і масштаби їх міграції ».
Туризм виконує подібні з масовою культурою функції – задовольняє потреби людей у рекреації та релаксації в умовах постійного стресу. Механізм виробництва туристських послуг призводить до постійного розширення сфери споживання, що представляє собою варіативний і безперервно оновлюваний набір турпродуктів. Оперуючи базовими міфами, продукт набуває символічного значення. Подорожі допомагають отримати максимум образів за мінімальний період часу, що є певною моделлю сприйняття навколишнього середовища в сучасному суспільстві.
Туризм висловлює потреби сучасної людини в наростаючих темпах зміни образів реальності. Туристи є не учасниками, а, швидше, глядачами. При цьому вони повинні відчувати готовність проникнення в іншу культуру, в її сенсову систему. Ставши товаром, що виражається у вигляді послуги, масовий туризм набув загальносвітової значимості, граючи важливу роль у процесі формування «глобального світового порядку». У результаті цього, у свідомості людей відображаються шари різних культур. Туризм в певному сенсі означає схвалення співіснування культур в індивідуальному досвіді, що, перш за все, означає готовність до взаємодії, прагнення до плюралізму, а не до однаковості.
ХХ сторіччя стало часом становлення єдиної загальнолюдської культури, і взаємозбагачення її національних форм відбувалося багато в чому завдяки обміну соціокультурною інформацією між мандрівниками. У результаті змінилася модель особистості, замкнута статична особистість людини індустріального суспільства стала мобільною і динамічною, що змінило фундаментальні ціннісно-культурні стереотипи.
____________________________________________________________________________________________
Автор: А.С. Галіздра «Туризм і культурна спадщина»
